Я́ко о́вцы во а́дѣ положе́ни су́ть, сме́рть упасе́тъ я́: и облада́ютъ и́ми пра́вiи зау́тра, и по́мощь и́хъ обетша́етъ во а́дѣ: от сла́вы своея́ изринове́ни бы́ша.

Оба́че Бо́гъ изба́витъ ду́шу мою́ изъ руки́ а́довы, егда́ прiе́млетъ мя́.

Не убо́йся, егда́ разбогатѣ́етъ человѣ́къ, или́ егда́ умно́жится сла́ва до́му его́:

я́ко внегда́ умре́ти ему́, не во́зметъ вся́, ниже́ сни́детъ съ ни́мъ сла́ва его́.

Я́ко душа́ его́ въ животѣ́ его́ благослови́тся, исповѣ́стся тебѣ́, егда́ благосотвори́ши ему́.

Вни́детъ да́же до ро́да оте́цъ свои́хъ, да́же до вѣ́ка не у́зритъ свѣ́та.

И человѣ́къ въ че́сти сы́й не разумѣ́, приложи́ся ското́мъ несмы́сленнымъ и уподо́бися и́мъ.

Псало́мъ Аса́фу.

Бо́гъ Бого́въ Госпо́дь глаго́ла, и призва́ зе́млю от восто́къ со́лнца до за́падъ.

От Сiо́на благолѣ́пiе красоты́ Его́:

Бо́гъ я́вѣ прiи́детъ, Бо́гъ на́шъ, и не премолчи́тъ: о́гнь предъ Ни́мъ возгори́тся, и о́крестъ Его́ бу́ря зѣ́лна.

Призове́тъ не́бо свы́ше, и зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́.

Собери́те Ему́ преподо́бныя Его́, завѣща́ющыя завѣ́тъ Его́ о же́ртвахъ.

И возвѣстя́тъ небеса́ пра́вду Его́: я́ко Бо́гъ судiя́ е́сть.

Услы́шите, лю́дiе Мои́, и возглаго́лю ва́мъ, Изра́илю, и засвидѣ́телствую тебѣ́: Бо́гъ, Бо́гъ тво́й е́смь А́зъ.

Не о же́ртвахъ твои́хъ обличу́ тя́, всесожже́нiя же твоя́ предо Мно́ю су́ть вы́ну:

не прiиму́ от до́му твоего́ телце́въ, ниже́ от ста́дъ твои́хъ козло́въ.

Я́ко Мои́ су́ть вси́ звѣ́рiе дубра́внiи, ско́ти въ гора́хъ и воло́ве:

позна́хъ вся́ пти́цы небе́сныя, и красота́ се́лная со Мно́ю е́сть.

А́ще вза́лчу, не реку́ тебѣ́: Моя́ бо е́сть вселе́нная и исполне́нiе ея́.

Еда́ я́мъ мяса́ ю́нча? Или́ кро́вь козло́въ пiю́?

Пожри́ Богови же́ртву хвалы́ и возда́ждь Вы́шнему моли́твы твоя́:

и призови́ Мя въ де́нь ско́рби твоея́, и изму́ тя, и просла́виши Мя́.

Грѣ́шнику же рече́ Бо́гъ: вску́ю ты́ повѣ́даеши оправда́нiя Моя́ и воспрiе́млеши завѣ́тъ Мо́й усты́ твои́ми?

Ты́ же возненави́дѣлъ еси́ наказа́нiе и отве́рглъ еси́ словеса́ Моя́ вспя́ть.

А́ще ви́дѣлъ еси́ та́тя, те́клъ еси́ съ ни́мъ, и съ прелюбодѣ́емъ уча́стiе твое́ полага́лъ еси́:

уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, и язы́къ тво́й сплета́ше льще́нiя:

сѣдя́ на бра́та твоего́ клевета́лъ еси́ и на сы́на ма́тере твоея́ полага́лъ еси́ собла́знъ.

Сiя́ сотвори́лъ еси́, и умолча́хъ, вознепщева́лъ еси́ беззако́нiе, я́ко бу́ду тебѣ́ подо́бенъ: обличу́ тя и предста́влю предъ лице́мъ твои́мъ грѣхи́ твоя́.

Разумѣ́йте у́бо сiя́, забыва́ющiи Бо́га, да не когда́ похи́титъ, и не бу́детъ избавля́яй.

Же́ртва хвалы́ просла́витъ Мя́, и та́мо пу́ть, и́мже явлю́ ему́ спасе́нiе Мое́.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, ^–

^–внегда́ вни́ти къ нему́ Наѳа́ну проро́ку,
²егда́ вни́де къ Вирсаві́и женѣ́ Урі́евѣ.

Поми́луй мя́, Бо́же, по вели́цѣй ми́лости Твое́й, и по мно́жеству щедро́тъ Твои́хъ очи́сти беззако́нiе мое́.

Наипа́че омы́й мя́ от беззако́нiя моего́ и от грѣха́ моего́ очи́сти мя́:

я́ко беззако́нiе мое́ а́зъ зна́ю, и грѣ́хъ мо́й предо мно́ю е́сть вы́ну.

Тебѣ́ еди́ному согрѣши́хъ и лука́вое предъ Тобо́ю сотвори́хъ: я́ко да оправди́шися во словесѣ́хъ Твои́хъ и побѣди́ши, внегда́ суди́ти Ти́.

Се́ бо, въ беззако́нiихъ зача́тъ е́смь, и во грѣсѣ́хъ роди́ мя ма́ти моя́.

Се́ бо, и́стину возлюби́лъ еси́, безвѣ́стная и та́йная прему́дрости Твоея́ яви́лъ ми́ еси́.

Окропи́ши мя́ иссо́помъ, и очи́щуся: омы́еши мя́, и па́че снѣ́га убѣлю́ся.

Слу́ху моему́ да́си ра́дость и весе́лiе: возра́дуются ко́сти смире́нныя.

Отврати́ лице́ Твое́ от грѣ́хъ мои́хъ и вся́ беззако́нiя моя́ очи́сти.

Се́рдце чи́сто сози́жди во мнѣ́, Бо́же, и ду́хъ пра́въ обнови́ во утро́бѣ мое́й.

Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́ и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отими́ от мене́.

Возда́ждь ми́ ра́дость спасе́нiя Твоего́ и Ду́хомъ Влады́чнимъ утверди́ мя.

Научу́ беззако́нныя путе́мъ Твои́мъ, и нечести́вiи къ Тебѣ́ обратя́тся.

Изба́ви мя́ от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нiя моего́: возра́дуется язы́къ мо́й пра́вдѣ Твое́й.

Го́споди, устнѣ́ мои́ отве́рзеши, и уста́ моя́ возвѣстя́тъ хвалу́ Твою́.

Я́ко а́ще бы восхотѣ́лъ еси́ же́ртвы, да́лъ бы́хъ у́бо: всесожже́нiя не благоволи́ши.

Же́ртва Бо́гу ду́хъ сокруше́нъ: се́рдце сокруше́нно и смире́нно Бо́гъ не уничижи́тъ.

Ублажи́, Го́споди, благоволе́нiемъ Твои́мъ Сiо́на, и да сози́ждутся стѣ́ны Иерусали́мскiя:

тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вды, возноше́нiе и всесожега́емая: тогда́ возложа́тъ на олта́рь Тво́й телцы́.

Въ коне́цъ, ра́зума Дави́ду,

внегда́ прiити́ Дои́ку Идуме́йску, и возвѣсти́ти Сау́лу, и рещи́ ему́: прiи́де Дави́дъ въ до́мъ Авимеле́ховъ.

Что́ хва́лишися во зло́бѣ, си́льне? Беззако́нiе ве́сь де́нь,

непра́вду умы́сли язы́къ тво́й: я́ко бри́тву изощре́ну сотвори́лъ еси́ ле́сть.

Возлюби́лъ еси́ зло́бу па́че благосты́ни, непра́вду не́же глаго́лати пра́вду:

возлюби́лъ еси́ вся́ глаго́лы пото́пныя, язы́къ льсти́въ.

Сего́ ра́ди Бо́гъ разруши́тъ тя́ до конца́: восто́ргнетъ тя́, и пресели́тъ тя́ от селе́нiя твоего́ и ко́рень тво́й от земли́ живы́хъ.

У́зрятъ пра́веднiи и убоя́тся, и о не́мъ возсмѣю́тся и реку́тъ:

се́, человѣ́къ, и́же не положи́ Бо́га помо́щника себѣ́, но упова́ на мно́жество бога́тства своего́, и возмо́же суето́ю свое́ю.

А́зъ же я́ко ма́слина плодови́та въ дому́ Бо́жiи: упова́хъ на ми́лость Бо́жiю во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.

Исповѣ́мся Тебѣ́ въ вѣ́къ, я́ко сотвори́лъ еси́: и терплю́ и́мя Твое́, я́ко благо предъ преподо́бными Твои́ми.

Въ коне́цъ, о Маеле́ѳѣ, ра́зума Дави́ду.

Рече́ безу́менъ въ се́рдцы свое́мъ: нѣ́сть Бо́гъ. Растлѣ́ша и омерзи́шася въ беззако́нiихъ, нѣ́сть творя́й благо́е.

Бо́гъ съ небесе́ прини́че на сы́ны человѣ́ческiя, ви́дѣти, а́ще е́сть разумѣва́яй или́ взыска́яй Бо́га.

Вси́ уклони́шася, вку́пѣ непотре́бни бы́ша: нѣ́сть творя́й благо́е, нѣ́сть до еди́наго.

Ни ли́ уразумѣ́ютъ вси́ дѣ́лающiи беззако́нiе, снѣда́ющiи лю́ди моя́ въ снѣ́дь хлѣ́ба? Го́спода не призва́ша.

Та́мо устраши́шася стра́ха, идѣ́же не бѣ́ стра́хъ: я́ко Бо́гъ разсы́па ко́сти человѣкоуго́дниковъ: постыдѣ́шася, я́ко Бо́гъ уничижи́ и́хъ.

Кто́ да́стъ от Сiо́на спасе́нiе Изра́илево? Внегда́ возврати́тъ Бо́гъ плѣне́нiе люді́й Свои́хъ, возра́дуется Иа́ковъ и возвесели́тся Изра́иль.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зума Дави́ду,

внегда́ прiити́ Зифе́емъ и рещи́ Сау́лови: не се́ ли, Дави́дъ скры́ся въ на́съ?

Бо́же, во и́мя Твое́ спаси́ мя и въ си́лѣ Твое́й суди́ ми.

Бо́же, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́лы у́стъ мои́хъ:

я́ко чу́ждiи воста́ша на мя́, и крѣ́пцыи взыска́ша ду́шу мою́, и не предложи́ша Бо́га предъ собо́ю.

Се́ бо, Бо́гъ помога́етъ ми́, и Госпо́дь засту́пникъ души́ мое́й:

отврати́тъ зла́я враго́мъ мои́мъ: и́стиною Твое́ю потреби́ и́хъ.

Во́лею пожру́ Тебѣ́, исповѣ́мся и́мени Твоему́, Го́споди, я́ко благо:

я́ко от вся́кiя печа́ли изба́вилъ мя́ еси́, и на враги́ моя́ воззрѣ́ о́ко мое́.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зума, Аса́фу, псало́мъ.

Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ и не пре́зри моле́нiя моего́:

вонми́ ми и услы́ши мя́: возскорбѣ́хъ печа́лiю мое́ю {во искуше́нiи мое́мъ}, и смято́хся

от гла́са вра́жiя и от стуже́нiя грѣ́шнича: я́ко уклони́ша на мя́ беззако́нiе и во гнѣ́вѣ враждова́ху ми́.

Се́рдце мое́ смяте́ся во мнѣ́, и боя́знь сме́рти нападе́ на мя́:

стра́хъ и тре́петъ прiи́де на мя́, и покры́ мя тма́.

И рѣ́хъ: кто́ да́стъ ми́ крилѣ́ я́ко голуби́нѣ? И полещу́, и почі́ю.

Се́, удали́хся бѣ́гая и водвори́хся въ пусты́ни.

Ча́яхъ Бо́га спаса́ющаго мя́ от малоду́шiя и от бу́ри.

Потопи́, Го́споди, и раздѣли́ язы́ки и́хъ: я́ко ви́дѣхъ беззако́нiе и прерѣка́нiе во гра́дѣ.

Дне́мъ и но́щiю обы́детъ и́ по стѣна́мъ его́: беззако́нiе и тру́дъ посредѣ́ его́, и непра́вда:

и не оскудѣ́ от сто́гнъ его́ ли́хва и ле́сть.

Я́ко а́ще бы вра́гъ поноси́лъ ми́, претерпѣ́лъ бы́хъ у́бо: и а́ще бы ненави́дяй мя́ на мя́ велерѣ́чевалъ, укры́лбыхся от него́.

Ты́ же, человѣ́че равноду́шне, влады́ко мо́й и зна́емый мо́й,

и́же ку́пно наслажда́лся еси́ со мно́ю бра́шенъ: въ дому́ Бо́жiи ходи́хомъ единомышле́нiемъ.

Да прiи́детъ же сме́рть на ня́, и да сни́дутъ во а́дъ жи́ви: я́ко лука́вство въ жили́щихъ и́хъ, посредѣ́ и́хъ.

А́зъ къ Бо́гу воззва́хъ, и Госпо́дь услы́ша мя́.

Ве́черъ и зау́тра и полу́дне повѣ́мъ и возвѣщу́, и услы́шитъ гла́съ мо́й.

Изба́витъ ми́ромъ ду́шу мою́ от приближа́ющихся мнѣ́: я́ко во мно́зѣ бя́ху со мно́ю.

Услы́шитъ Бо́гъ, и смири́тъ я́ сы́й пре́жде вѣ́къ: нѣ́сть бо и́мъ измѣне́нiя, я́ко не убоя́шася Бо́га.

Простре́ ру́ку свою́ на воздая́нiе: оскверни́ша завѣ́тъ Его́.

Раздѣли́шася от гнѣ́ва лица́ Его́, и прибли́жишася сердца́ и́хъ: умя́кнуша словеса́ и́хъ па́че еле́а, и та́ су́ть стрѣ́лы.

Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, и То́й тя́ препита́етъ: не да́стъ въ вѣ́къ молвы́ пра́веднику.

Ты́ же, Бо́же, низведе́ши и́хъ въ студене́цъ истлѣ́нiя: му́жiе крове́й и льсти́ не преполовя́тъ дні́й свои́хъ. А́зъ же, Го́споди, упова́ю на Тя́.

Греческий [Greek (Koine)]

εἰς τὸ τέλος ὑπὲρ τῶν υἱῶν Κορε ψαλμός

πάντα τὰ ἔθνη κροτήσατε χεῖρας ἀλαλάξατε τῷ θεῷ ἐν φωνῇ ἀγαλλιάσεως

ὅτι κύριος ὕψιστος φοβερός βασιλεὺς μέγας ἐπὶ πᾶσαν τὴν γῆν

ὑπέταξεν λαοὺς ἡμῖν καὶ ἔθνη ὑπὸ τοὺς πόδας ἡμῶν

ἐξελέξατο ἡμῖν τὴν κληρονομίαν αὐτοῦ τὴν καλλονὴν Ιακωβ ἣν ἠγάπησεν (διάψαλμα)

ἀνέβη ὁ θεὸς ἐν ἀλαλαγμῷ κύριος ἐν φωνῇ σάλπιγγος

ψάλατε τῷ θεῷ ἡμῶν ψάλατε ψάλατε τῷ βασιλεῖ ἡμῶν ψάλατε

ὅτι βασιλεὺς πάσης τῆς γῆς ὁ θεός ψάλατε συνετῶς

ἐβασίλευσεν ὁ θεὸς ἐπὶ τὰ ἔθνη ὁ θεὸς κάθηται ἐπὶ θρόνου ἁγίου αὐτοῦ

ἄρχοντες λαῶν συνήχθησαν μετὰ τοῦ θεοῦ Αβρααμ ὅτι τοῦ θεοῦ οἱ κραταιοὶ τῆς γῆς σφόδρα ἐπήρθησαν

ψαλμὸς ᾠδῆς τοῖς υἱοῖς Κορε δευτέρᾳ σαββάτου

μέγας κύριος καὶ αἰνετὸς σφόδρα ἐν πόλει τοῦ θεοῦ ἡμῶν ὄρει ἁγίῳ αὐτοῦ

εὖ ῥιζῶν ἀγαλλιάματι πάσης τῆς γῆς ὄρη Σιων τὰ πλευρὰ τοῦ βορρᾶ ἡ πόλις τοῦ βασιλέως τοῦ μεγάλου

ὁ θεὸς ἐν ταῖς βάρεσιν αὐτῆς γινώσκεται ὅταν ἀντιλαμβάνηται αὐτῆς

ὅτι ἰδοὺ οἱ βασιλεῖς συνήχθησαν ἤλθοσαν ἐπὶ τὸ αὐτό

αὐτοὶ ἰδόντες οὕτως ἐθαύμασαν ἐταράχθησαν ἐσαλεύθησαν

τρόμος ἐπελάβετο αὐτῶν ἐκεῖ ὠδῖνες ὡς τικτούσης

ἐν πνεύματι βιαίῳ συντρίψεις πλοῖα Θαρσις

καθάπερ ἠκούσαμεν οὕτως εἴδομεν ἐν πόλει κυρίου τῶν δυνάμεων ἐν πόλει τοῦ θεοῦ ἡμῶν ὁ θεὸς ἐθεμελίωσεν αὐτὴν εἰς τὸν αἰῶνα (διάψαλμα)

ὑπελάβομεν ὁ θεός τὸ ἔλεός σου ἐν μέσῳ τοῦ ναοῦ σου

κατὰ τὸ ὄνομά σου ὁ θεός οὕτως καὶ ἡ αἴνεσίς σου ἐπὶ τὰ πέρατα τῆς γῆς δικαιοσύνης πλήρης ἡ δεξιά σου

εὐφρανθήτω τὸ ὄρος Σιων ἀγαλλιάσθωσαν αἱ θυγατέρες τῆς Ιουδαίας ἕνεκεν τῶν κριμάτων σου κύριε

κυκλώσατε Σιων καὶ περιλάβετε αὐτήν διηγήσασθε ἐν τοῖς πύργοις αὐτῆς

θέσθε τὰς καρδίας ὑμῶν εἰς τὴν δύναμιν αὐτῆς καὶ καταδιέλεσθε τὰς βάρεις αὐτῆς ὅπως ἂν διηγήσησθε εἰς γενεὰν ἑτέραν

ὅτι οὗτός ἐστιν ὁ θεὸς ὁ θεὸς ἡμῶν εἰς τὸν αἰῶνα καὶ εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος αὐτὸς ποιμανεῖ ἡμᾶς εἰς τοὺς αἰῶνας

εἰς τὸ τέλος τοῖς υἱοῖς Κορε ψαλμός

ἀκούσατε ταῦτα πάντα τὰ ἔθνη ἐνωτίσασθε πάντες οἱ κατοικοῦντες τὴν οἰκουμένην

οἵ τε γηγενεῖς καὶ οἱ υἱοὶ τῶν ἀνθρώπων ἐπὶ τὸ αὐτὸ πλούσιος καὶ πένης

τὸ στόμα μου λαλήσει σοφίαν καὶ ἡ μελέτη τῆς καρδίας μου σύνεσιν

κλινῶ εἰς παραβολὴν τὸ οὖς μου ἀνοίξω ἐν ψαλτηρίῳ τὸ πρόβλημά μου

ἵνα τί φοβοῦμαι ἐν ἡμέρᾳ πονηρᾷ ἡ ἀνομία τῆς πτέρνης μου κυκλώσει με

οἱ πεποιθότες ἐπὶ τῇ δυνάμει αὐτῶν καὶ ἐπὶ τῷ πλήθει τοῦ πλούτου αὐτῶν καυχώμενοι

ἀδελφὸς οὐ λυτροῦται λυτρώσεται ἄνθρωπος οὐ δώσει τῷ θεῷ ἐξίλασμα αὐτοῦ

καὶ τὴν τιμὴν τῆς λυτρώσεως τῆς ψυχῆς αὐτοῦ

καὶ ἐκόπασεν εἰς τὸν αἰῶνα καὶ ζήσεται εἰς τέλος ὅτι οὐκ ὄψσεται καταφθοράν ὅταν ἴδῃ σοφοὺς ἀποθνῄσκοντας

ἐπὶ τὸ αὐτὸ ἄφρων καὶ ἄνους ἀπολοῦνται καὶ καταλείψουσιν ἀλλοτρίοις τὸν πλοῦτον αὐτῶν

καὶ οἱ τάφοι αὐτῶν οἰκίαι αὐτῶν εἰς τὸν αἰῶνα σκηνώματα αὐτῶν εἰς γενεὰν καὶ γενεάν ἐπεκαλέσαντο τὰ ὀνόματα αὐτῶν ἐπὶ τῶν γαιῶν αὐτῶν

καὶ ἄνθρωπος ἐν τιμῇ ὢν οὐ συνῆκεν παρασυνεβλήθη τοῖς κτήνεσιν τοῖς ἀνοήτοις καὶ ὡμοιώθη αὐτοῖς

αὕτη ἡ ὁδὸς αὐτῶν σκάνδαλον αὐτοῖς καὶ μετὰ ταῦτα ἐν τῷ στόματι αὐτῶν εὐδοκήσουσιν (διάψαλμα)

ὡς πρόβατα ἐν ᾅδῃ ἔθεντο θάνατος ποιμαίνει αὐτούς καὶ κατακυριεύσουσιν αὐτῶν οἱ εὐθεῖς τὸ πρωί καὶ ἡ βοήθεια αὐτῶν παλαιωθήσεται ἐν τῷ ᾅδῃ ἐκ τῆς δόξης αὐτῶν

πλὴν ὁ θεὸς λυτρώσεται τὴν ψυχήν μου ἐκ χειρὸς ᾅδου ὅταν λαμβάνῃ με (διάψαλμα)

μὴ φοβοῦ ὅταν πλουτήσῃ ἄνθρωπος καὶ ὅταν πληθυνθῇ ἡ δόξα τοῦ οἴκου αὐτοῦ

ὅτι οὐκ ἐν τῷ ἀποθνῄσκειν αὐτὸν λήμψσεται τὰ πάντα οὐδὲ συγκαταβήσεται αὐτῷ ἡ δόξα αὐτοῦ

ὅτι ἡ ψυχὴ αὐτοῦ ἐν τῇ ζωῇ αὐτοῦ εὐλογηθήσεται ἐξομολογήσεταί σοι ὅταν ἀγαθύνῃς αὐτῷ

εἰσελεύσεται ἕως γενεᾶς πατέρων αὐτοῦ ἕως αἰῶνος οὐκ ὄψσεται φῶς

ἄνθρωπος ἐν τιμῇ ὢν οὐ συνῆκεν παρασυνεβλήθη τοῖς κτήνεσιν τοῖς ἀνοήτοις καὶ ὡμοιώθη αὐτοῖς

ψαλμὸς τῷ Ασαφ

θεὸς θεῶν κύριος ἐλάλησεν καὶ ἐκάλεσεν τὴν γῆν ἀπὸ ἀνατολῶν ἡλίου καὶ μέχρι δυσμῶν

ἐκ Σιων ἡ εὐπρέπεια τῆς ὡραιότητος αὐτοῦ ὁ θεὸς ἐμφανῶς ἥξει

ὁ θεὸς ἡμῶν καὶ οὐ παρασιωπήσεται πῦρ ἐναντίον αὐτοῦ καυθήσεται καὶ κύκλῳ αὐτοῦ καταιγὶς σφόδρα

προσκαλέσεται τὸν οὐρανὸν ἄνω καὶ τὴν γῆν διακρῖναι τὸν λαὸν αὐτοῦ

συναγάγετε αὐτῷ τοὺς ὁσίους αὐτοῦ τοὺς διατιθεμένους τὴν διαθήκην αὐτοῦ ἐπὶ θυσίαις

καὶ ἀναγγελοῦσιν οἱ οὐρανοὶ τὴν δικαιοσύνην αὐτοῦ ὅτι ὁ θεὸς κριτής ἐστιν (διάψαλμα)

ἄκουσον λαός μου καὶ λαλήσω σοι Ισραηλ καὶ διαμαρτύρομαί σοι ὁ θεὸς ὁ θεός σού εἰμι ἐγώ

οὐκ ἐπὶ ταῖς θυσίαις σου ἐλέγξω σε τὰ δὲ ὁλοκαυτώματά σου ἐνώπιόν μού ἐστιν διὰ παντός

οὐ δέξομαι ἐκ τοῦ οἴκου σου μόσχους οὐδὲ ἐκ τῶν ποιμνίων σου χιμάρους

ὅτι ἐμά ἐστιν πάντα τὰ θηρία τοῦ δρυμοῦ κτήνη ἐν τοῖς ὄρεσιν καὶ βόες

ἔγνωκα πάντα τὰ πετεινὰ τοῦ οὐρανοῦ καὶ ὡραιότης ἀγροῦ μετ᾿ ἐμοῦ ἐστιν

ἐὰν πεινάσω οὐ μή σοι εἴπω ἐμὴ γάρ ἐστιν ἡ οἰκουμένη καὶ τὸ πλήρωμα αὐτῆς

μὴ φάγομαι κρέα ταύρων ἢ αἷμα τράγων πίομαι

θῦσον τῷ θεῷ θυσίαν αἰνέσεως καὶ ἀπόδος τῷ ὑψίστῳ τὰς εὐχάς σου

καὶ ἐπικάλεσαί με ἐν ἡμέρᾳ θλίψεως καὶ ἐξελοῦμαί σε καὶ δοξάσεις με (διάψαλμα)

τῷ δὲ ἁμαρτωλῷ εἶπεν ὁ θεός ἵνα τί σὺ διηγῇ τὰ δικαιώματά μου καὶ ἀναλαμβάνεις τὴν διαθήκην μου διὰ στόματός σου

σὺ δὲ ἐμίσησας παιδείαν καὶ ἐξέβαλες τοὺς λόγους μου εἰς τὰ ὀπίσω

εἰ ἐθεώρεις κλέπτην συνέτρεχες αὐτῷ καὶ μετὰ μοιχῶν τὴν μερίδα σου ἐτίθεις

τὸ στόμα σου ἐπλεόνασεν κακίαν καὶ ἡ γλῶσσά σου περιέπλεκεν δολιότητα

καθήμενος κατὰ τοῦ ἀδελφοῦ σου κατελάλεις καὶ κατὰ τοῦ υἱοῦ τῆς μητρός σου ἐτίθεις σκάνδαλον

ταῦτα ἐποίησας καὶ ἐσίγησα ὑπέλαβες ἀνομίαν ὅτι ἔσομαί σοι ὅμοιος ἐλέγξω σε καὶ παραστήσω κατὰ πρόσωπόν σου

σύνετε δὴ ταῦτα οἱ ἐπιλανθανόμενοι τοῦ θεοῦ μήποτε ἁρπάσῃ καὶ μὴ ᾖ ὁ ῥυόμενος

θυσία αἰνέσεως δοξάσει με καὶ ἐκεῖ ὁδός ᾗ δείξω αὐτῷ τὸ σωτήριον τοῦ θεοῦ

εἰς τὸ τέλος ψαλμὸς τῷ Δαυιδ

ἐν τῷ ἐλθεῖν πρὸς αὐτὸν Ναθαν τὸν προφήτην ἡνίκα εἰσῆλθεν πρὸς Βηρσαβεε

ἐλέησόν με ὁ θεός κατὰ τὸ μέγα ἔλεός σου καὶ κατὰ τὸ πλῆθος τῶν οἰκτιρμῶν σου ἐξάλειψον τὸ ἀνόμημά μου

ἐπὶ πλεῖον πλῦνόν με ἀπὸ τῆς ἀνομίας μου καὶ ἀπὸ τῆς ἁμαρτίας μου καθάρισόν με

ὅτι τὴν ἀνομίαν μου ἐγὼ γινώσκω καὶ ἡ ἁμαρτία μου ἐνώπιόν μού ἐστιν διὰ παντός

σοὶ μόνῳ ἥμαρτον καὶ τὸ πονηρὸν ἐνώπιόν σου ἐποίησα ὅπως ἂν δικαιωθῇς ἐν τοῖς λόγοις σου καὶ νικήσῃς ἐν τῷ κρίνεσθαί σε

ἰδοὺ γὰρ ἐν ἀνομίαις συνελήμφθην καὶ ἐν ἁμαρτίαις ἐκίσσησέν με ἡ μήτηρ μου

ἰδοὺ γὰρ ἀλήθειαν ἠγάπησας τὰ ἄδηλα καὶ τὰ κρύφια τῆς σοφίας σου ἐδήλωσάς μοι

ῥαντιεῖς με ὑσσώπῳ καὶ καθαρισθήσομαι πλυνεῖς με καὶ ὑπὲρ χιόνα λευκανθήσομαι

ἀκουτιεῖς με ἀγαλλίασιν καὶ εὐφροσύνην ἀγαλλιάσονται ὀστᾶ τεταπεινωμένα

ἀπόστρεψον τὸ πρόσωπόν σου ἀπὸ τῶν ἁμαρτιῶν μου καὶ πάσας τὰς ἀνομίας μου ἐξάλειψον

καρδίαν καθαρὰν κτίσον ἐν ἐμοί ὁ θεός καὶ πνεῦμα εὐθὲς ἐγκαίνισον ἐν τοῖς ἐγκάτοις μου

μὴ ἀπορρίψῃς με ἀπὸ τοῦ προσώπου σου καὶ τὸ πνεῦμα τὸ ἅγιόν σου μὴ ἀντανέλῃς ἀπ᾿ ἐμοῦ

ἀπόδος μοι τὴν ἀγαλλίασιν τοῦ σωτηρίου σου καὶ πνεύματι ἡγεμονικῷ στήρισόν με

διδάξω ἀνόμους τὰς ὁδούς σου καὶ ἀσεβεῖς ἐπὶ σὲ ἐπιστρέψουσιν

ῥῦσαί με ἐξ αἱμάτων ὁ θεὸς ὁ θεὸς τῆς σωτηρίας μου ἀγαλλιάσεται ἡ γλῶσσά μου τὴν δικαιοσύνην σου

κύριε τὰ χείλη μου ἀνοίξεις καὶ τὸ στόμα μου ἀναγγελεῖ τὴν αἴνεσίν σου

ὅτι εἰ ἠθέλησας θυσίαν ἔδωκα ἄν ὁλοκαυτώματα οὐκ εὐδοκήσεις

θυσία τῷ θεῷ πνεῦμα συντετριμμένον καρδίαν συντετριμμένην καὶ τεταπεινωμένην ὁ θεὸς οὐκ ἐξουθενώσει

ἀγάθυνον κύριε ἐν τῇ εὐδοκίᾳ σου τὴν Σιων καὶ οἰκοδομηθήτω τὰ τείχη Ιερουσαλημ

τότε εὐδοκήσεις θυσίαν δικαιοσύνης ἀναφορὰν καὶ ὁλοκαυτώματα τότε ἀνοίσουσιν ἐπὶ τὸ θυσιαστήριόν σου μόσχους

εἰς τὸ τέλος συνέσεως τῷ Δαυιδ

ἐν τῷ ἐλθεῖν Δωηκ τὸν Ιδουμαῖον καὶ ἀναγγεῖλαι τῷ Σαουλ καὶ εἰπεῖν αὐτῷ ἦλθεν Δαυιδ εἰς τὸν οἶκον Αβιμελεχ

τί ἐγκαυχᾷ ἐν κακίᾳ ὁ δυνατός ἀνομίαν ὅλην τὴν ἡμέραν

ἀδικίαν ἐλογίσατο ἡ γλῶσσά σου ὡσεὶ ξυρὸν ἠκονημένον ἐποίησας δόλον

ἠγάπησας κακίαν ὑπὲρ ἀγαθωσύνην ἀδικίαν ὑπὲρ τὸ λαλῆσαι δικαιοσύνην (διάψαλμα)

ἠγάπησας πάντα τὰ ῥήματα καταποντισμοῦ γλῶσσαν δολίαν

διὰ τοῦτο ὁ θεὸς καθελεῖ σε εἰς τέλος ἐκτίλαι σε καὶ μεταναστεύσαι σε ἀπὸ σκηνώματος καὶ τὸ ῥίζωμά σου ἐκ γῆς ζώντων (διάψαλμα)

καὶ ὄψονται δίκαιοι καὶ φοβηθήσονται καὶ ἐπ᾿ αὐτὸν γελάσονται καὶ ἐροῦσιν

ἰδοὺ ἄνθρωπος ὃς οὐκ ἔθετο τὸν θεὸν βοηθὸν αὐτοῦ ἀλλ᾿ ἐπήλπισεν ἐπὶ τὸ πλῆθος τοῦ πλούτου αὐτοῦ καὶ ἐδυναμώθη ἐπὶ τῇ ματαιότητι αὐτοῦ

ἐγὼ δὲ ὡσεὶ ἐλαία κατάκαρπος ἐν τῷ οἴκῳ τοῦ θεοῦ ἤλπισα ἐπὶ τὸ ἔλεος τοῦ θεοῦ εἰς τὸν αἰῶνα καὶ εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος

ἐξομολογήσομαί σοι εἰς τὸν αἰῶνα ὅτι ἐποίησας καὶ ὑπομενῶ τὸ ὄνομά σου ὅτι χρηστὸν ἐναντίον τῶν ὁσίων σου

εἰς τὸ τέλος ὑπὲρ μαελεθ συνέσεως τῷ Δαυιδ

εἶπεν ἄφρων ἐν καρδίᾳ αὐτοῦ οὐκ ἔστιν θεός διεφθάρησαν καὶ ἐβδελύχθησαν ἐν ἀνομίαις οὐκ ἔστιν ποιῶν ἀγαθόν

ὁ θεὸς ἐκ τοῦ οὐρανοῦ διέκυψεν ἐπὶ τοὺς υἱοὺς τῶν ἀνθρώπων τοῦ ἰδεῖν εἰ ἔστιν συνίων ἢ ἐκζητῶν τὸν θεόν

πάντες ἐξέκλιναν ἅμα ἠχρεώθησαν οὐκ ἔστιν ποιῶν ἀγαθόν οὐκ ἔστιν ἕως ἑνός

οὐχὶ γνώσονται πάντες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν οἱ ἔσθοντες τὸν λαόν μου βρώσει ἄρτου τὸν θεὸν οὐκ ἐπεκαλέσαντο

ἐκεῖ φοβηθήσονται φόβον οὗ οὐκ ἦν φόβος ὅτι ὁ θεὸς διεσκόρπισεν ὀστᾶ ἀνθρωπαρέσκων κατῃσχύνθησαν ὅτι ὁ θεὸς ἐξουδένωσεν αὐτούς

τίς δώσει ἐκ Σιων τὸ σωτήριον τοῦ Ισραηλ ἐν τῷ ἐπιστρέψαι κύριον τὴν αἰχμαλωσίαν τοῦ λαοῦ αὐτοῦ ἀγαλλιάσεται Ιακωβ καὶ εὐφρανθήσεται Ισραηλ

εἰς τὸ τέλος ἐν ὕμνοις συνέσεως τῷ Δαυιδ

ἐν τῷ ἐλθεῖν τοὺς Ζιφαίους καὶ εἰπεῖν τῷ σαουλ οὐκ ἰδοὺ Δαυιδ κέκρυπται παρ᾿ ἡμῖν

ὁ θεός ἐν τῷ ὀνόματί σου σῶσόν με καὶ ἐν τῇ δυνάμει σου κρῖνόν με

ὁ θεός εἰσάκουσον τῆς προσευχῆς μου ἐνώτισαι τὰ ῥήματα τοῦ στόματός μου

ὅτι ἀλλότριοι ἐπανέστησαν ἐπ᾿ ἐμέ καὶ κραταιοὶ ἐζήτησαν τὴν ψυχήν μου οὐ προέθεντο τὸν θεὸν ἐνώπιον αὐτῶν (διάψαλμα)

ἰδοὺ γὰρ ὁ θεὸς βοηθεῖ μοι καὶ ὁ κύριος ἀντιλήμπτωρ τῆς ψυχῆς μου

ἀποστρέψει τὰ κακὰ τοῖς ἐχθροῖς μου ἐν τῇ ἀληθείᾳ σου ἐξολέθρευσον αὐτούς

ἑκουσίως θύσω σοι ἐξομολογήσομαι τῷ ὀνόματί σου κύριε ὅτι ἀγαθόν

ὅτι ἐκ πάσης θλίψεως ἐρρύσω με καὶ ἐν τοῖς ἐχθροῖς μου ἐπεῖδεν ὁ ὀφθαλμός μου

εἰς τὸ τέλος ἐν ὕμνοις συνέσεως τῷ Δαυιδ

ἐνώτισαι ὁ θεός τὴν προσευχὴν μου καὶ μὴ ὑπερίδῃς τὴν δέησίν μου

πρόσχες μοι καὶ εἰσάκουσόν μου ἐλυπήθην ἐν τῇ ἀδολεσχίᾳ μου καὶ ἐταράχθην

ἀπὸ φωνῆς ἐχθροῦ καὶ ἀπὸ θλίψεως ἁμαρτωλοῦ ὅτι ἐξέκλιναν ἐπ᾿ ἐμὲ ἀνομίαν καὶ ἐν ὀργῇ ἐνεκότουν μοι

ἡ καρδία μου ἐταράχθη ἐν ἐμοί καὶ δειλία θανάτου ἐπέπεσεν ἐπ᾿ ἐμέ

φόβος καὶ τρόμος ἦλθεν ἐπ᾿ ἐμέ καὶ ἐκάλυψέν με σκότος

καὶ εἶπα τίς δώσει μοι πτέρυγας ὡσεὶ περιστερᾶς καὶ πετασθήσομαι καὶ καταπαύσω

ἰδοὺ ἐμάκρυνα φυγαδεύων καὶ ηὐλίσθην ἐν τῇ ἐρήμῳ (διάψαλμα)

προσεδεχόμην τὸν σῴζοντά με ἀπὸ ὀλιγοψυχίας καὶ καταιγίδος

καταπόντισον κύριε καὶ καταδίελε τὰς γλώσσας αὐτῶν ὅτι εἶδον ἀνομίαν καὶ ἀντιλογίαν ἐν τῇ πόλει

ἡμέρας καὶ νυκτὸς κυκλώσει αὐτὴν ἐπὶ τὰ τείχη αὐτῆς ἀνομία καὶ κόπος ἐν μέσῳ αὐτῆς καὶ ἀδικία

καὶ οὐκ ἐξέλιπεν ἐκ τῶν πλατειῶν αὐτῆς τόκος καὶ δόλος

ὅτι εἰ ἐχθρὸς ὠνείδισέν με ὑπήνεγκα ἄν καὶ εἰ ὁ μισῶν με ἐπ᾿ ἐμὲ ἐμεγαλορρημόνησεν ἐκρύβην ἂν ἀπ᾿ αὐτοῦ

σὺ δέ ἄνθρωπε ἰσόψυχε ἡγεμών μου καὶ γνωστέ μου

ὃς ἐπὶ τὸ αὐτό μοι ἐγλύκανας ἐδέσματα ἐν τῷ οἴκῳ τοῦ θεοῦ ἐπορεύθημεν ἐν ὁμονοίᾳ

ἐλθέτω θάνατος ἐπ᾿ αὐτούς καὶ καταβήτωσαν εἰς ᾅδου ζῶντες ὅτι πονηρίαι ἐν ταῖς παροικίαις αὐτῶν ἐν μέσῳ αὐτῶν

ἐγὼ δὲ πρὸς τὸν θεὸν ἐκέκραξα καὶ ὁ κύριος εἰσήκουσέν μου

ἑσπέρας καὶ πρωὶ καὶ μεσημβρίας διηγήσομαι ἀπαγγελῶ καὶ εἰσακούσεται τῆς φωνῆς μου

λυτρώσεται ἐν εἰρήνῃ τὴν ψυχήν μου ἀπὸ τῶν ἐγγιζόντων μοι ὅτι ἐν πολλοῖς ἦσαν σὺν ἐμοί

εἰσακούσεται ὁ θεὸς καὶ ταπεινώσει αὐτούς ὁ ὑπάρχων πρὸ τῶν αἰώνων (διάψαλμα) οὐ γάρ ἐστιν αὐτοῖς ἀντάλλαγμα καὶ οὐκ ἐφοβήθησαν τὸν θεόν

ἐξέτεινεν τὴν χεῖρα αὐτοῦ ἐν τῷ ἀποδιδόναι ἐβεβήλωσαν τὴν διαθήκην αὐτοῦ

διεμερίσθησαν ἀπὸ ὀργῆς τοῦ προσώπου αὐτοῦ καὶ ἤγγισεν ἡ καρδία αὐτοῦ ἡπαλύνθησαν οἱ λόγοι αὐτοῦ ὑπὲρ ἔλαιον καὶ αὐτοί εἰσιν βολίδες

ἐπίρριψον ἐπὶ κύριον τὴν μέριμνάν σου καὶ αὐτός σε διαθρέψει οὐ δώσει εἰς τὸν αἰῶνα σάλον τῷ δικαίῳ

σὺ δέ ὁ θεός κατάξεις αὐτοὺς εἰς φρέαρ διαφθορᾶς ἄνδρες αἱμάτων καὶ δολιότητος οὐ μὴ ἡμισεύσωσιν τὰς ἡμέρας αὐτῶν ἐγὼ δὲ ἐλπιῶ ἐπὶ σέ κύριε

Украинский (Огієнко)

^47:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.

^47:2 Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости,

^47:3 грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!

^47:4 Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги,

^47:5 Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив.
Села.

^47:6 Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога.

^47:7 Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте,

^47:8 бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом!

^47:9 Бог зацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі!

^47:10 Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений!

^48:1 Пісня.
Псалом синів Кореєвих.

^48:2 Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі!

^48:3 Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного!

^48:4 Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний.

^48:5 Бо царі ось зібрались, ішли вони разом,

^48:6 але, як побачили, то здивувались, полякалися та й розпорошились…

^48:7 Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю;

^48:8 Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські.

^48:9 Як ми чули, так бачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить навіки його!
Села.

^48:10 Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого.

^48:11 Як ім́я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, справедливости повна правиця Твоя!

^48:12 Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя.

^48:13 Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти,

^48:14 зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному,

^48:15 бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!

^49:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.

^49:2 Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

^49:3 і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

^49:4 мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

^49:5 нахилю своє ухо до приказки, розв́яжу свою загадку лірою!

^49:6 Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

^49:7 які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

^49:8 Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

^49:9 бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

^49:10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

^49:11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє…

^49:12 Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

^49:13 та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

^49:14 Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку.
Села.

^49:15 Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання;
подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них…

^49:16 Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме!
Села.

^49:17 Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

^49:18 бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

^49:19 Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

^49:20 вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

^49:21 Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

^50:1 Псалом Асафів.
Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.

^50:2 із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!

^50:3 Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!

^50:4 Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:

^50:5 Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.

^50:6 і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя.
Села.

^50:7 Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!

^50:8 Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення,

^50:9 не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,

^50:10 бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,

^50:11 Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!

^50:12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!

^50:13 Чи Я м́ясо бичків споживаю, і чи п́ю кров козлів?

^50:14 Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,

^50:15 і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!

^50:16 А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?

^50:17 Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.

^50:18 Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.

^50:19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.

^50:20 Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері…

^50:21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти.
Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!

^50:22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!

^50:23 Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене;
а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!

^51:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів,

^51:2 коли до нього прийшов пророк Натан, як Давид увійшов був до Вірсавії.

^51:3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!

^51:4 Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,

^51:5 бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.

^51:6 Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.

^51:7 Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.

^51:8 Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.

^51:9 Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу.

^51:10 Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив.

^51:11 Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй.

^51:12 Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.

^51:13 Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.

^51:14 Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене.

^51:15 Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.

^51:16 Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!

^51:17 Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,

^51:18 бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде.

^51:19 Жертва Богові зламаний дух;
серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!

^51:20 Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму,

^51:21 тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

^52:1 Для дириґетна хору.
Псалом навчальний Давидів,

^52:2 як прийшов був ідумеянин Доег та й Саулові був оповідав, і до нього сказав: «Давид увійшов до дому Авімелеха»

^52:3 Чого хвалишся злом, о могутній?
Цілий день Божа милість зо мною.

^52:4 Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману!

^52:5 Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,

^52:6 ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!

^52:7 Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя.
Села.

^52:8 і побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:

^52:9 Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого…

^52:10 А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки!

^52:11 Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!

^53:1 Для дириґетна хору.
На «Махалат».
Навчальний псалом.
Давидів.

^53:2 Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!
Зіпсулись вони, і несправедливість обридливу чинять, нема доброчинця!…

^53:3 Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

^53:4 Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!…

^53:5 Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають?
Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!

^53:6 Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог!

^53:7 Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві!
Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде ізраїль!

^54:1 Для дириґетна хору.
На неґінах.
Псалом навчальний Давидів,

^54:2 як зіфіяни прийшли були та сказали Саулові: «Ось Давид поміж нами ховається!»

^54:3 Спаси мене, Боже, іменням Своїм, і міццю Своєю мене оправдай!

^54:4 Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст,

^54:5 бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою.
Села.

^54:6 Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою.

^54:7 Хай повернеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх.

^54:8 В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, ім́я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно,

^54:9 бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу занепад моїх ворогів!

^55:1 Для дириґетна хору.
На неґінах.
Псалом навчальний Давидів.

^55:2 Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!

^55:3 Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,

^55:4 від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують…

^55:5 Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,

^55:6 страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула…

^55:7 казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!

^55:8 Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині.
Села.

^55:9 Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею…

^55:10 Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,

^55:11 вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,

^55:12 нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,

^55:13 бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,

^55:14 але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,

^55:15 з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу…

^55:16 Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

^55:17 Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:

^55:18 увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!

^55:19 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!

^55:20 Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,

^55:21 ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,

^55:22 його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м́якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!…

^55:23 Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!

^55:24 А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі!
Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^47:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. لِبَنِي قُورَحَ. مَزْمُورٌ

^47:1 يَا جَمِيعَ الأُمَمِ صَفِّقُوا بِالأَيَادِي. اهْتِفُوا ِللهِ بِصَوْتِ الابْتِهَاجِ.

^47:2 لأَنَّ الرَّبَّ عَلِيٌّ مَخُوفٌ، مَلِكٌ كَبِيرٌ عَلَى كُلِّ الأَرْضِ.

^47:3 يُخْضِعُ الشُّعُوبَ تَحْتَنَا، وَالأُمَمَ تَحْتَ أَقْدَامِنَا.

^47:4 يَخْتَارُ لَنَا نَصِيبَنَا، فَخْرَ يَعْقُوبَ الَّذِي أَحَبَّهُ. سِلاَهْ.

^47:5 صَعِدَ اللهُ بِهُتَافٍ، الرَّبُّ بِصَوْتِ الصُّورِ.

^47:6 رَنِّمُوا ِللهِ، رَنِّمُوا. رَنِّمُوا لِمَلِكِنَا، رَنِّمُوا.

^47:7 لأَنَّ اللهَ مَلِكُ الأَرْضِ كُلِّهَا، رَنِّمُوا قَصِيدَةً.

^47:8 مَلَكَ اللهُ عَلَى الأُمَمِ. اللهُ جَلَسَ عَلَى كُرْسِيِّ قُدْسِهِ.

^47:9 شُرَفَاءُ الشُّعُوبِاجْتَمَعُوا. شَعْبُ إِلهِ إِبْراهِيمَ. لأَنَّ ِللهِ مَجَانَّ الأَرْضِ. هُوَ مُتَعَال جِدًّا.

^48:0 تَسْبِيحَةٌ. مَزْمُورٌ لِبَنِي قُورَحَ

^48:1 عَظِيمٌ هُوَ الرَّبُّ وَحَمِيدٌ جِدًّا فِي مَدِينَةِ إِلهِنَا، جَبَلِ قُدْسِهِ.

^48:2 جَمِيلُ الارْتِفَاعِ، فَرَحُ كُلِّ الأَرْضِ، جَبَلُ صِهْيَوْنَ. فَرَحُ أَقَاصِي الشِّمَالِ، مَدِينَةُ الْمَلِكِ الْعَظِيمِ.

^48:3 اَللهُ فِي قُصُورِهَا يُعْرَفُ مَلْجَأً.

^48:4 لأَنَّهُ هُوَذَا الْمُلُوكُ اجْتَمَعُوا. مَضَوْا جَمِيعًا.

^48:5 لَمَّا رَأَوْا بُهِتُوا، ارْتَاعُوا، فَرُّوا.

^48:6 أَخَذَتْهُمُ الرِّعْدَةُ هُنَاكَ، وَالْمَخَاضُ كَوَالِدَةٍ.

^48:7 بِرِيحٍ شَرْقِيَّةٍ تَكْسِرُ سُفُنَ تَرْشِيشَ.

^48:8 كَمَا سَمِعْنَا هكَذَا رَأَيْنَا في مَدِينَةِ رَبِّ الْجُنُودِ، فِي مَدِينَةِ إِلهِنَا. اللهُ يُثَبِّتُهَا إِلَى الأَبَدِ. سِلاَهْ.

^48:9 ذَكَرْنَا يَا اَللهُ رَحْمَتَكَ فِي وَسَطِ هَيْكَلِكَ.

^48:10 نَظِيرُ اسْمِكَ يَا اَللهُ تَسْبِيحُكَ إِلَى أَقَاصِي الأَرْضِ. يَمِينُكَ مَلآنَةٌ بِرًّا.

^48:11 يَفْرَحُ جَبَلُ صِهْيَوْنَ، تَبْتَهِجُ بَنَاتُ يَهُوذَا مِنْ أَجْلِ أَحْكَامِكَ.

^48:12 طُوفُوا بِصِهْيَوْنَ، وَدُورُوا حَوْلَهَا. عُدُّوا أَبْرَاجَهَا.

^48:13 ضَعُوا قُلُوبَكُمْ عَلَى مَتَارِسِهَا. تَأَمَّلُوا قُصُورَهَا لِكَيْ تُحَدِّثُوا بِهَا جِيلاً آخَرَ.

^48:14 لأَنَّ اللهَ هذَا هُوَ إِلهُنَا إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ. هُوَ يَهْدِينَا حَتَّى إِلَى الْمَوْتِ.

^49:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. لِبَنِي قُورَحَ. مَزْمُورٌ

^49:1 اِسْمَعُوا هذَا يَا جَمِيعَ الشُّعُوبِ. أَصْغُوا يَا جَمِيعَ سُكَّانِ الدُّنْيَا،

^49:2 عَالٍ وَدُونٍ، أَغْنِيَاءَ وَفُقَرَاءَ، سَوَاءً.

^49:3 فَمِي يَتَكَلَّمُ بِالْحِكَمِ، وَلَهَجُ قَلْبِي فَهْمٌ.

^49:4 أُمِيلُ أُذُنِي إِلَى مَثَل، وَأُوضِّحُ بِعُودٍ لُغْزِي.

^49:5 لِمَاذَا أَخَافُ فِي أَيَّامِ الشَّرِّ عِنْدَمَا يُحِيطُ بِي إِثْمُ مُتَعَقِّبِيَّ؟

^49:6 الَّذِينَ يَتَّكِلُونَ عَلَى ثَرْوَتِهِمْ، وَبِكَثْرَةِ غِنَاهُمْ يَفْتَخِرُونَ.

^49:7 الأَخُ لَنْ يَفْدِيَ الإِنْسَانَ فِدَاءً، وَلاَ يُعْطِيَ اللهَ كَفَّارَةً عَنْهُ.

^49:8 وَكَرِيمَةٌ هِيَ فِدْيَةُ نُفُوسِهِمْ، فَغَلِقَتْ إِلَى الدَّهْرِ.

^49:9 حَتَّى يَحْيَا إِلَى الأَبَدِ فَلاَ يَرَى الْقَبْرَ.

^49:10 بَلْ يَرَاهُ! الْحُكَمَاءُ يَمُوتُونَ. كَذلِكَ الْجَاهِلُ وَالْبَلِيدُ يَهْلِكَانِ، وَيَتْرُكَانِ ثَرْوَتَهُمَا لآخَرِينَ.

^49:11 بَاطِنُهُمْ أَنَّ بُيُوتَهُمْ إِلَى الأَبَدِ، مَسَاكِنَهُمْ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ. يُنَادُونَ بِأَسْمَائِهِمْ فِي الأَرَاضِي.

^49:12 وَالإِنْسَانُ فِي كَرَامَةٍ لاَ يَبِيتُ. يُشْبِهُ الْبَهَائِمَ الَّتِي تُبَادُ.

^49:13 هذَا طَرِيقُهُمُ اعْتِمَادُهُمْ، وَخُلَفَاؤُهُمْ يَرْتَضُونَ بِأَقْوَالِهِمْ. سِلاَهْ.

^49:14 مِثْلَ الْغَنَمِ لِلْهَاوِيَةِ يُسَاقُونَ. الْمَوْتُ يَرْعَاهُمْ، وَيَسُودُهُمُ الْمُسْتَقِيمُونَ. غَدَاةً وَصُورَتُهُمْ تَبْلَى. الْهَاوِيَةُ مَسْكَنٌ لَهُمْ.

^49:15 إِنَّمَا اللهُ يَفْدِي نَفْسِي مِنْ يَدِ الْهَاوِيَةِ لأَنَّهُ يَأْخُذُنِي. سِلاَهْ.

^49:16 لاَ تَخْشَ إِذَا اسْتَغْنَى إِنْسَانٌ، إِذَا زَادَ مَجْدُ بَيْتِهِ.

^49:17 لأَنَّهُ عِنْدَ مَوْتِهِ كُلَّهُ لاَ يَأْخُذُ. لاَ يَنْزِلُ وَرَاءَهُ مَجْدُهُ.

^49:18 لأَنَّهُ فِي حَيَاتِهِ يُبَارِكُ نَفْسَهُ، وَيَحْمَدُونَكَ إِذَا أَحْسَنْتَ إِلَى نَفْسِكَ.

^49:19 تَدْخُلُ إِلَى جِيلِ آبَائِهِ، الَّذِينَ لاَ يُعَايِنُونَ النُّورَ إِلَى الأَبَدِ.

^49:20 إِنْسَانٌ فِي كَرَامَةٍ وَلاَ يَفْهَمُ يُشْبِهُ الْبَهَائِمَ الَّتِي تُبَادُ.

^50:0 مَزْمُورٌ لآسَافَ

^50:1 إِلهُ الآلِهَةِ الرَّبُّ تَكَلَّمَ، وَدَعَا الأَرْضَ مِنْ مَشْرِقِ الشَّمْسِ إِلَى مَغْرِبِهَا.

^50:2 مِنْ صِهْيَوْنَ، كَمَالِ الْجَمَالِ، اللهُ أَشْرَقَ.

^50:3 يَأْتِي إِلهُنَا وَلاَ يَصْمُتُ. نَارٌ قُدَّامَهُ تَأْكُلُ، وَحَوْلَهُ عَاصِفٌ جِدًّا.

^50:4 يَدْعُو السَّمَاوَاتِ مِنْ فَوْقُ، وَالأَرْضَ إِلَى مُدَايَنَةِ شَعْبِهِ:

^50:5 «اجْمَعُوا إِلَيَّ أَتْقِيَائِي، الْقَاطِعِينَ عَهْدِي عَلَى ذَبِيحَةٍ».

^50:6 وَتُخْبِرُ السَّمَاوَاتُ بِعَدْلِهِ، لأَنَّ اللهَ هُوَ الدَّيَّانُ. سِلاَهْ.

^50:7 «اِسْمَعْ يَا شَعْبِي فَأَتَكَلَّمَ. يَا إِسْرَائِيلُ فَأَشْهَدَ عَلَيْكَ: اَللهُ إِلهُكَ أَنَا.

^50:8 لاَ عَلَى ذَبَائِحِكَ أُوَبِّخُكَ، فَإِنَّ مُحْرَقَاتِكَ هِيَ دَائِمًا قُدَّامِي.

^50:9 لاَ آخُذُ مِنْ بَيْتِكَ ثَوْرًا، وَلاَ مِنْ حَظَائِرِكَ أَعْتِدَةً.

^50:10 لأَنَّ لِي حَيَوَانَ الْوَعْرِ وَالْبَهَائِمَ عَلَى الْجِبَالِ الأُلُوفِ.

^50:11 قَدْ عَلِمْتُ كُلَّ طُيُورِ الْجِبَالِ، وَوُحُوشُ الْبَرِّيَّةِ عِنْدِي.

^50:12 إِنْ جُعْتُ فَلاَ أَقُولُ لَكَ، لأَنَّ لِي الْمَسْكُونَةَ وَمِلأَهَا.

^50:13 هَلْ آكُلُ لَحْمَ الثِّيرَانِ، أَوْ أَشْرَبُ دَمَ التُّيُوسِ؟

^50:14 اِذْبَحْ للهِ حَمْدًا، وَأَوْفِ الْعَلِيَّ نُذُورَكَ،

^50:15 وَادْعُنِي فِي يَوْمِ الضِّيقِ أُنْقِذْكَ فَتُمَجِّدَنِي».

^50:16 وَلِلشِّرِّيرِ قَالَ اللهُ: «مَا لَكَ تُحَدِّثُ بِفَرَائِضِي وَتَحْمِلُ عَهْدِي عَلَى فَمِكَ؟

^50:17 وَأَنْتَ قَدْ أَبْغَضْتَ التَّأْدِيبَ وَأَلْقَيْتَ كَلاَمِي خَلْفَكَ.

^50:18 إِذَا رَأَيْتَ سَارِقًا وَافَقْتَهُ، وَمَعَ الزُّنَاةِ نَصِيبُكَ.

^50:19 أَطْلَقْتَ فَمَكَ بِالشَّرِّ، وَلِسَانُكَ يَخْتَرِعُ غِشًّا.

^50:20 تَجْلِسُ تَتَكَلَّمُ عَلَى أَخِيكَ. لابْنِ أُمِّكَ تَضَعُ مَعْثَرَةً.

^50:21 هذِهِ صَنَعْتَ وَسَكَتُّ. ظَنَنْتَ أَنِّي مِثْلُكَ. أُوَبِّخُكَ، وَأَصُفُّ خَطَايَاكَ أَمَامَ عَيْنَيْكَ.

^50:22 افْهَمُوا هذَا يَا أَيُّهَا النَّاسُونَ اللهَ، لِئَلاَّ أَفْتَرِسَكُمْ وَلاَ مُنْقِذَ.

^50:23 ذَابحُ الْحَمْدِ يُمَجِّدُنِي، وَالْمُقَوِّمُ طَرِيقَهُ أُرِيهِ خَلاَصَ اللهِ».

^51:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ.

^51:0 مَزْمُورٌ لِدَاوُدَ عِنْدَمَا جَاءَ إِلَيْهِ نَاثَانُ النَّبِيُّ بَعْدَ مَا دَخَلَ إِلَى بَثْشَبَعَ

^51:1 اِرْحَمْنِي يَا اَللهُ حَسَبَ رَحْمَتِكَ. حَسَبَ كَثْرَةِ رَأْفَتِكَ امْحُ مَعَاصِيَّ.

^51:2 اغْسِلْنِي كَثِيرًا مِنْ إِثْمِي، وَمِنْ خَطِيَّتِي طَهِّرْنِي.

^51:3 لأَنِّي عَارِفٌ بِمَعَاصِيَّ، وَخَطِيَّتِي أَمَامِي دَائِمًا.

^51:4 إِلَيْكَ وَحْدَكَ أَخْطَأْتُ، وَالشَّرَّ قُدَّامَ عَيْنَيْكَ صَنَعْتُ، لِكَيْ تَتَبَرَّرَ فِي أَقْوَالِكَ، وَتَزْكُوَ فِي قَضَائِكَ.

^51:5 هأَنَذَا بِالإِثْمِ صُوِّرْتُ، وَبِالْخَطِيَّةِ حَبِلَتْ بِي أُمِّي.

^51:6 هَا قَدْ سُرِرْتَ بِالْحَقِّ فِي الْبَاطِنِ، فَفِي السَّرِيرَةِ تُعَرِّفُنِي حِكْمَةً.

^51:7 طَهِّرْنِي بِالزُّوفَا فَأَطْهُرَ. اغْسِلْنِي فَأَبْيَضَّ أَكْثَرَ مِنَ الثَّلْجِ.

^51:8 أَسْمِعْنِي سُرُورًا وَفَرَحًا، فَتَبْتَهِجَ عِظَامٌ سَحَقْتَهَا.

^51:9 اسْتُرْ وَجْهَكَ عَنْ خَطَايَايَ، وَامْحُ كُلَّ آثامِي.

^51:10 قَلْبًا نَقِيًّا اخْلُقْ فِيَّ يَا اَللهُ، وَرُوحًا مُسْتَقِيمًا جَدِّدْ فِي دَاخِلِي.

^51:11 لاَ تَطْرَحْنِي مِنْ قُدَّامِ وَجْهِكَ، وَرُوحَكَ الْقُدُّوسَ لاَ تَنْزِعْهُ مِنِّي.

^51:12 رُدَّ لِي بَهْجَةَ خَلاَصِكَ، وَبِرُوحٍ مُنْتَدِبَةٍ اعْضُدْنِي.

^51:13 فَأُعَلِّمَ الأَثَمَةَ طُرُقَكَ، وَالْخُطَاةُ إِلَيْكَ يَرْجِعُونَ.

^51:14 نَجِّنِي مِنَ الدِّمَاءِ يَا اَللهُ، إِلهَ خَلاَصِي، فَيُسَبِّحَ لِسَانِي بِرَّكَ.

^51:15 يَا رَبُّ افْتَحْ شَفَتَيَّ، فَيُخْبِرَ فَمِي بِتَسْبِيحِكَ.

^51:16 لأَنَّكَ لاَ تُسَرُّ بِذَبِيحَةٍ وَإِلاَّ فَكُنْتُ أُقَدِّمُهَا. بِمُحْرَقَةٍ لاَ تَرْضَى.

^51:17 ذَبَائِحُ اللهِ هِيَ رُوحٌ مُنْكَسِرَةٌ. الْقَلْبُ الْمُنْكَسِرُ وَالْمُنْسَحِقُ يَا اَللهُ لاَ تَحْتَقِرُهُ.

^51:18 أَحْسِنْ بِرِضَاكَ إِلَى صِهْيَوْنَ. ابْنِ أَسْوَارَ أُورُشَلِيمَ.

^51:19 حِينَئِذٍ تُسَرُّ بِذَبَائِحِ الْبِرِّ، مُحْرَقَةٍ وَتَقْدِمَةٍ تَامَّةٍ. حِينَئِذٍ يُصْعِدُونَ عَلَى مَذْبَحِكَ عُجُولاً.

^52:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ.

^52:0 قَصِيدَةٌ لِدَاوُدَ عِنْدَمَا جَاءَ دُوَاغُ اَلأَدُومِيُّ وَأَخْبَرَ شَاوُلَ وَقَالَ لَهُ: «جَاءَ

دَاوُدُ إِلَى بَيْتِ أَخِيمَالِكَ».

^52:1 لِمَاذَا تَفْتَخِرُ بِالشَّرِّ أَيُّهَا الْجَبَّارُ؟ رَحْمَةُ اللهِ هِيَ كُلَّ يَوْمٍ!

^52:2 لِسَانُكَ يَخْتَرِعُ مَفَاسِدَ. كَمُوسَى مَسْنُونَةٍ يَعْمَلُ بِالْغِشِّ.

^52:3 أَحْبَبْتَ الشَّرَّ أَكْثَرَ مِنَ الْخَيْرِ، الْكَذِبَ أَكْثَرَ مِنَ التَّكَلُّمِ بِالصِّدْقِ. سِلاَهْ.

^52:4 أَحْبَبْتَ كُلَّ كَلاَمٍ مُهْلِكٍ، وَلِسَانِ غِشٍّ.

^52:5 أَيْضًا يَهْدِمُكَ اللهُ إِلَى الأَبَدِ. يَخْطَفُكَ وَيَقْلَعُكَ مِنْ مَسْكَنِكَ، وَيَسْتَأْصِلُكَ مِنْ أَرْضِ الأَحْيَاءِ. سِلاَهْ.

^52:6 فَيَرَى الصِّدِّيقُونَ وَيَخَافُونَ، وَعَلَيْهِ يَضْحَكُونَ:

^52:7 «هُوَذَا الإِنْسَانُ الَّذِي لَمْ يَجْعَلِ اللهَ حِصْنَهُ، بَلِ اتَّكَلَ عَلَى كَثْرَةِ غِنَاهُ وَاعْتَزَّ بِفَسَادِهِ».

^52:8 أَمَّا أَنَا فَمِثْلُ زَيْتُونَةٍ خَضْرَاءَفِي بَيْتِ اللهِ. تَوَكَّلْتُ عَلَى رَحْمَةِ اللهِ إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ.

^52:9 أَحْمَدُكَ إِلَى الدَّهْرِ لأَنَّكَ فَعَلْتَ، وَأَنْتَظِرُ اسْمَكَ فَإِنَّهُ صَالِحٌ قُدَّامَ أَتْقِيَائِكَ.

^53:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ عَلَى «الْعُودِ». قَصِيدَةٌ لِدَاوُدَ

^53:1 قَالَ الْجَاهِلُ فِي قَلْبِهِ: «لَيْسَ إِلهٌ». فَسَدُوا وَرَجِسُوا رَجَاسَةً. لَيْسَ مَنْ يَعْمَلُ صَلاَحًا.

^53:2 اَللهُ مِنَ السَّمَاءِ أَشْرَفَ عَلَى بَنِي الْبَشَرِ لِيَنْظُرَ: هَلْ مِنْ فَاهِمٍ طَالِبِ اللهِ؟

^53:3 كُلُّهُمْ قَدِ ارْتَدُّوا مَعًا، فَسَدُوا. لَيْسَ مَنْ يَعْمَلُ صَلاَحًا، لَيْسَ وَلاَ وَاحِدٌ.

^53:4 أَلَمْ يَعْلَمْ فَاعِلُو الإِثْمِ، الَّذِينَ يَأْكُلُونَ شَعْبِي كَمَا يَأْكُلُونَ الْخُبْزَ، وَاللهَ لَمْ يَدْعُوا؟

^53:5 هُنَاكَ خَافُوا خَوْفًا، وَلَمْ يَكُنْ خَوْفٌ، لأَنَّ اللهَ قَدْ بَدَّدَ عِظَامَ مُحَاصِرِكَ. أَخْزَيْتَهُمْ لأَنَّ اللهَ قَدْ رَفَضَهُمْ.

^53:6 لَيْتَ مِنْ صِهْيَوْنَ خَلاَصَ إِسْرَائِيلَ. عِنْدَ رَدِّ اللهِ سَبْيَ شَعْبِهِ، يَهْتِفُ يَعْقُوبُ، وَيَفْرَحُ إِسْرَائِيلُ.

^54:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ عَلَى «ذَوَاتِ الأَوْتَارِ». قَصِيدَةٌ لِدَاوُدَ عِنْدَمَا أَتَى الزِّيفِيُّونَ وَقَالُوا

^54:0 لِشَاوُلَ: «أَلَيْسَ دَاوُدُ مُخْتَبِئًا عِنْدَنَا؟».

^54:1 اَللَّهُمَّ، بِاسْمِكَ خَلِّصْنِي، وَبِقُوَّتِكَ احْكُمْ لِي.

^54:2 اسْمَعْ يَا اَللهُ صَلاَتِي. اصْغَ إِلَى كَلاَمِ فَمِي.

^54:3 لأَنَّ غُرَبَاءَ قَدْ قَامُوا عَلَيَّ، وَعُتَاةً طَلَبُوا نَفْسِي. لَمْ يَجْعَلُوا اللهَ أَمَامَهُمْ. سِلاَهْ.

^54:4 هُوَذَا اللهُ مُعِينٌ لِي. الرَّبُّ بَيْنَ عَاضِدِي نَفْسِي.

^54:5 يَرْجعُ الشَّرُّ عَلَى أَعْدَائِي. بِحَقِّكَ أَفْنِهِمْ.

^54:6 أَذْبَحُ لَكَ مُنْتَدِبًا. أَحْمَدُ اسْمَكَ يَا رَبُّ لأَنَّهُ صَالِحٌ.

^54:7 لأَنَّهُ مِنْ كُلِّ ضِيْق نَجَّانِي، وَبِأَعْدَائِي رَأَتْ عَيْنِي.

^55:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ عَلَى «ذَوَاتِ الأَوْتَارِ». قَصِيدَةٌ لِدَاوُدَ

^55:1 اِصْغَ يَا اَللهُ إِلَى صَلاَتِي، وَلاَ تَتَغَاضَ عَنْ تَضَرُّعِي.

^55:2 اسْتَمِعْ لِي وَاسْتَجِبْ لِي. أَتَحَيَّرُ فِي كُرْبَتِي وَأَضْطَرِبُ

^55:3 مِنْ صَوْتِ الْعَدُوِّ، مِنْ قِبَلِ ظُلْمِ الشِّرِّيرِ. لأَنَّهُمْ يُحِيلُونَ عَلَيَّ إِثْمًا، وَبِغَضَبٍ يَضْطَهِدُونَنِي.

^55:4 يَمْخَضُ قَلْبِي فِي دَاخِلِي، وَأَهْوَالُ الْمَوْتِ سَقَطَتْ عَلَيَّ.

^55:5 خَوْفٌ وَرَعْدَةٌ أَتَيَا عَلَيَّ، وَغَشِيَنِي رُعْبٌ.

^55:6 فَقُلْتُ: «لَيْتَ لِي جَنَاحًا كَالْحَمَامَةِ، فَأَطِيرَ وَأَسْتَرِيحَ!

^55:7 هأَنَذَا كُنْتُ أَبْعُدُ هَارِبًا، وَأَبِيتُ فِي الْبَرِّيَّةِ. سِلاَهْ.

^55:8 كُنْتُ أُسْرِعُ فِي نَجَاتِي مِنَ الرِّيحِ الْعَاصِفَةِ، وَمِنَ النَّوْءِ».

^55:9 أَهْلِكْ يَا رَبُّ، فَرِّقْ أَلْسِنَتَهُمْ، لأَنِّي قَدْ رَأَيْتُ ظُلْمًا وَخِصَامًا فِي الْمَدِينَةِ.

^55:10 نَهَارًا وَلَيْلاً يُحِيطُونَ بِهَا عَلَى أَسْوَارِهَا، وَإِثْمٌ وَمَشَقَّةٌ فِي وَسَطِهَا.

^55:11 مَفَاسِدُ فِي وَسَطِهَا، وَلاَ يَبْرَحُ مِنْ سَاحَتِهَا ظُلْمٌ وَغِشٌّ.

^55:12 لأَنَّهُ لَيْسَ عَدُوٌّ يُعَيِّرُنِي فَأَحْتَمِلَ. لَيْسَ مُبْغِضِي تَعَظَّمَ عَلَيَّ فَأَخْتَبِئَ مِنْهُ.

^55:13 بَلْ أَنْتَ إِنْسَانٌ عَدِيلِي، إِلْفِي وَصَدِيقِي،

^55:14 الَّذِي مَعَهُ كَانَتْ تَحْلُو لَنَا الْعِشْرَةُ. إِلَى بَيْتِ اللهِ كُنَّا نَذْهَبُ فِي الْجُمْهُورِ.

^55:15 لِيَبْغَتْهُمُ الْمَوْتُ. لِيَنْحَدِرُوا إِلَى الْهَاوِيَةِ أَحْيَاءً، لأَنَّ فِي مَسَاكِنِهِمْ، فِي وَسْطِهِمْ شُرُورًا.

^55:16 أَمَّا أَنَا فَإِلَى اللهِ أَصْرُخُ، وَالرَّبُّ يُخَلِّصُنِي.

^55:17 مَسَاءً وَصَبَاحًا وَظُهْرًا أَشْكُو وَأَنُوحُ، فَيَسْمَعُ صَوْتِي.

^55:18 فَدَى بِسَلاَمٍ نَفْسِي مِنْ قِتَال عَلَيَّ، لأَنَّهُمْ بِكَثْرَةٍ كَانُوا حَوْلِي.

^55:19 يَسْمَعُ اللهُ فَيُذِلُّهُمْ، وَالْجَالِسُ مُنْذُ الْقِدَمِ. سِلاَهْ. الَّذِينَ لَيْسَ لَهُمْ تَغَيُّرٌ، وَلاَ يَخَافُونَ اللهَ.

^55:20 أَلْقَى يَدَيْهِ عَلَى مُسَالِمِيهِ. نَقَضَ عَهْدَهُ.

^55:21 أَنْعَمُ مِنَ الزُّبْدَةِ فَمُهُ، وَقَلْبُهُ قِتَالٌ. أَلْيَنُ مِنَ الزَّيْتِ كَلِمَاتُهُ، وَهِيَ سُيُوفٌ مَسْلُولَةٌ.

^55:22 أَلْقِ عَلَى الرَّبِّ هَمَّكَ فَهُوَ يَعُولُكَ. لاَ يَدَعُ الصِّدِّيقَ يَتَزَعْزَعُ إِلَى الأَبَدِ.

^55:23 وَأَنْتَ يَا اَللهُ تُحَدِّرُهُمْ إِلَى جُبِّ الْهَلاَكِ. رِجَالُ الدِّمَاءِ وَالْغِشِّ لاَ يَنْصُفُونَ أَيَّامَهُمْ. أَمَّا أَنَا فَأَتَّكِلُ عَلَيْكَ.