Я́ко о́вцы во а́дѣ положе́ни су́ть, сме́рть упасе́тъ я́: и облада́ютъ и́ми пра́вiи зау́тра, и по́мощь и́хъ обетша́етъ во а́дѣ: от сла́вы своея́ изринове́ни бы́ша.

Оба́че Бо́гъ изба́витъ ду́шу мою́ изъ руки́ а́довы, егда́ прiе́млетъ мя́.

Не убо́йся, егда́ разбогатѣ́етъ человѣ́къ, или́ егда́ умно́жится сла́ва до́му его́:

я́ко внегда́ умре́ти ему́, не во́зметъ вся́, ниже́ сни́детъ съ ни́мъ сла́ва его́.

Я́ко душа́ его́ въ животѣ́ его́ благослови́тся, исповѣ́стся тебѣ́, егда́ благосотвори́ши ему́.

Вни́детъ да́же до ро́да оте́цъ свои́хъ, да́же до вѣ́ка не у́зритъ свѣ́та.

И человѣ́къ въ че́сти сы́й не разумѣ́, приложи́ся ското́мъ несмы́сленнымъ и уподо́бися и́мъ.

Псало́мъ Аса́фу.

Бо́гъ Бого́въ Госпо́дь глаго́ла, и призва́ зе́млю от восто́къ со́лнца до за́падъ.

От Сiо́на благолѣ́пiе красоты́ Его́:

Бо́гъ я́вѣ прiи́детъ, Бо́гъ на́шъ, и не премолчи́тъ: о́гнь предъ Ни́мъ возгори́тся, и о́крестъ Его́ бу́ря зѣ́лна.

Призове́тъ не́бо свы́ше, и зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́.

Собери́те Ему́ преподо́бныя Его́, завѣща́ющыя завѣ́тъ Его́ о же́ртвахъ.

И возвѣстя́тъ небеса́ пра́вду Его́: я́ко Бо́гъ судiя́ е́сть.

Услы́шите, лю́дiе Мои́, и возглаго́лю ва́мъ, Изра́илю, и засвидѣ́телствую тебѣ́: Бо́гъ, Бо́гъ тво́й е́смь А́зъ.

Не о же́ртвахъ твои́хъ обличу́ тя́, всесожже́нiя же твоя́ предо Мно́ю су́ть вы́ну:

не прiиму́ от до́му твоего́ телце́въ, ниже́ от ста́дъ твои́хъ козло́въ.

Я́ко Мои́ су́ть вси́ звѣ́рiе дубра́внiи, ско́ти въ гора́хъ и воло́ве:

позна́хъ вся́ пти́цы небе́сныя, и красота́ се́лная со Мно́ю е́сть.

А́ще вза́лчу, не реку́ тебѣ́: Моя́ бо е́сть вселе́нная и исполне́нiе ея́.

Еда́ я́мъ мяса́ ю́нча? Или́ кро́вь козло́въ пiю́?

Пожри́ Богови же́ртву хвалы́ и возда́ждь Вы́шнему моли́твы твоя́:

и призови́ Мя въ де́нь ско́рби твоея́, и изму́ тя, и просла́виши Мя́.

Грѣ́шнику же рече́ Бо́гъ: вску́ю ты́ повѣ́даеши оправда́нiя Моя́ и воспрiе́млеши завѣ́тъ Мо́й усты́ твои́ми?

Ты́ же возненави́дѣлъ еси́ наказа́нiе и отве́рглъ еси́ словеса́ Моя́ вспя́ть.

А́ще ви́дѣлъ еси́ та́тя, те́клъ еси́ съ ни́мъ, и съ прелюбодѣ́емъ уча́стiе твое́ полага́лъ еси́:

уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, и язы́къ тво́й сплета́ше льще́нiя:

сѣдя́ на бра́та твоего́ клевета́лъ еси́ и на сы́на ма́тере твоея́ полага́лъ еси́ собла́знъ.

Сiя́ сотвори́лъ еси́, и умолча́хъ, вознепщева́лъ еси́ беззако́нiе, я́ко бу́ду тебѣ́ подо́бенъ: обличу́ тя и предста́влю предъ лице́мъ твои́мъ грѣхи́ твоя́.

Разумѣ́йте у́бо сiя́, забыва́ющiи Бо́га, да не когда́ похи́титъ, и не бу́детъ избавля́яй.

Же́ртва хвалы́ просла́витъ Мя́, и та́мо пу́ть, и́мже явлю́ ему́ спасе́нiе Мое́.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, ^–

^–внегда́ вни́ти къ нему́ Наѳа́ну проро́ку,
²егда́ вни́де къ Вирсаві́и женѣ́ Урі́евѣ.

Поми́луй мя́, Бо́же, по вели́цѣй ми́лости Твое́й, и по мно́жеству щедро́тъ Твои́хъ очи́сти беззако́нiе мое́.

Наипа́че омы́й мя́ от беззако́нiя моего́ и от грѣха́ моего́ очи́сти мя́:

я́ко беззако́нiе мое́ а́зъ зна́ю, и грѣ́хъ мо́й предо мно́ю е́сть вы́ну.

Тебѣ́ еди́ному согрѣши́хъ и лука́вое предъ Тобо́ю сотвори́хъ: я́ко да оправди́шися во словесѣ́хъ Твои́хъ и побѣди́ши, внегда́ суди́ти Ти́.

Се́ бо, въ беззако́нiихъ зача́тъ е́смь, и во грѣсѣ́хъ роди́ мя ма́ти моя́.

Се́ бо, и́стину возлюби́лъ еси́, безвѣ́стная и та́йная прему́дрости Твоея́ яви́лъ ми́ еси́.

Окропи́ши мя́ иссо́помъ, и очи́щуся: омы́еши мя́, и па́че снѣ́га убѣлю́ся.

Слу́ху моему́ да́си ра́дость и весе́лiе: возра́дуются ко́сти смире́нныя.

Отврати́ лице́ Твое́ от грѣ́хъ мои́хъ и вся́ беззако́нiя моя́ очи́сти.

Се́рдце чи́сто сози́жди во мнѣ́, Бо́же, и ду́хъ пра́въ обнови́ во утро́бѣ мое́й.

Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́ и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отими́ от мене́.

Возда́ждь ми́ ра́дость спасе́нiя Твоего́ и Ду́хомъ Влады́чнимъ утверди́ мя.

Научу́ беззако́нныя путе́мъ Твои́мъ, и нечести́вiи къ Тебѣ́ обратя́тся.

Изба́ви мя́ от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нiя моего́: возра́дуется язы́къ мо́й пра́вдѣ Твое́й.

Го́споди, устнѣ́ мои́ отве́рзеши, и уста́ моя́ возвѣстя́тъ хвалу́ Твою́.

Я́ко а́ще бы восхотѣ́лъ еси́ же́ртвы, да́лъ бы́хъ у́бо: всесожже́нiя не благоволи́ши.

Же́ртва Бо́гу ду́хъ сокруше́нъ: се́рдце сокруше́нно и смире́нно Бо́гъ не уничижи́тъ.

Ублажи́, Го́споди, благоволе́нiемъ Твои́мъ Сiо́на, и да сози́ждутся стѣ́ны Иерусали́мскiя:

тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вды, возноше́нiе и всесожега́емая: тогда́ возложа́тъ на олта́рь Тво́й телцы́.

Въ коне́цъ, ра́зума Дави́ду,

внегда́ прiити́ Дои́ку Идуме́йску, и возвѣсти́ти Сау́лу, и рещи́ ему́: прiи́де Дави́дъ въ до́мъ Авимеле́ховъ.

Что́ хва́лишися во зло́бѣ, си́льне? Беззако́нiе ве́сь де́нь,

непра́вду умы́сли язы́къ тво́й: я́ко бри́тву изощре́ну сотвори́лъ еси́ ле́сть.

Возлюби́лъ еси́ зло́бу па́че благосты́ни, непра́вду не́же глаго́лати пра́вду:

возлюби́лъ еси́ вся́ глаго́лы пото́пныя, язы́къ льсти́въ.

Сего́ ра́ди Бо́гъ разруши́тъ тя́ до конца́: восто́ргнетъ тя́, и пресели́тъ тя́ от селе́нiя твоего́ и ко́рень тво́й от земли́ живы́хъ.

У́зрятъ пра́веднiи и убоя́тся, и о не́мъ возсмѣю́тся и реку́тъ:

се́, человѣ́къ, и́же не положи́ Бо́га помо́щника себѣ́, но упова́ на мно́жество бога́тства своего́, и возмо́же суето́ю свое́ю.

А́зъ же я́ко ма́слина плодови́та въ дому́ Бо́жiи: упова́хъ на ми́лость Бо́жiю во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.

Исповѣ́мся Тебѣ́ въ вѣ́къ, я́ко сотвори́лъ еси́: и терплю́ и́мя Твое́, я́ко благо предъ преподо́бными Твои́ми.

Въ коне́цъ, о Маеле́ѳѣ, ра́зума Дави́ду.

Рече́ безу́менъ въ се́рдцы свое́мъ: нѣ́сть Бо́гъ. Растлѣ́ша и омерзи́шася въ беззако́нiихъ, нѣ́сть творя́й благо́е.

Бо́гъ съ небесе́ прини́че на сы́ны человѣ́ческiя, ви́дѣти, а́ще е́сть разумѣва́яй или́ взыска́яй Бо́га.

Вси́ уклони́шася, вку́пѣ непотре́бни бы́ша: нѣ́сть творя́й благо́е, нѣ́сть до еди́наго.

Ни ли́ уразумѣ́ютъ вси́ дѣ́лающiи беззако́нiе, снѣда́ющiи лю́ди моя́ въ снѣ́дь хлѣ́ба? Го́спода не призва́ша.

Та́мо устраши́шася стра́ха, идѣ́же не бѣ́ стра́хъ: я́ко Бо́гъ разсы́па ко́сти человѣкоуго́дниковъ: постыдѣ́шася, я́ко Бо́гъ уничижи́ и́хъ.

Кто́ да́стъ от Сiо́на спасе́нiе Изра́илево? Внегда́ возврати́тъ Бо́гъ плѣне́нiе люді́й Свои́хъ, возра́дуется Иа́ковъ и возвесели́тся Изра́иль.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зума Дави́ду,

внегда́ прiити́ Зифе́емъ и рещи́ Сау́лови: не се́ ли, Дави́дъ скры́ся въ на́съ?

Бо́же, во и́мя Твое́ спаси́ мя и въ си́лѣ Твое́й суди́ ми.

Бо́же, услы́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́лы у́стъ мои́хъ:

я́ко чу́ждiи воста́ша на мя́, и крѣ́пцыи взыска́ша ду́шу мою́, и не предложи́ша Бо́га предъ собо́ю.

Се́ бо, Бо́гъ помога́етъ ми́, и Госпо́дь засту́пникъ души́ мое́й:

отврати́тъ зла́я враго́мъ мои́мъ: и́стиною Твое́ю потреби́ и́хъ.

Во́лею пожру́ Тебѣ́, исповѣ́мся и́мени Твоему́, Го́споди, я́ко благо:

я́ко от вся́кiя печа́ли изба́вилъ мя́ еси́, и на враги́ моя́ воззрѣ́ о́ко мое́.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зума, Аса́фу, псало́мъ.

Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ и не пре́зри моле́нiя моего́:

вонми́ ми и услы́ши мя́: возскорбѣ́хъ печа́лiю мое́ю {во искуше́нiи мое́мъ}, и смято́хся

от гла́са вра́жiя и от стуже́нiя грѣ́шнича: я́ко уклони́ша на мя́ беззако́нiе и во гнѣ́вѣ враждова́ху ми́.

Се́рдце мое́ смяте́ся во мнѣ́, и боя́знь сме́рти нападе́ на мя́:

стра́хъ и тре́петъ прiи́де на мя́, и покры́ мя тма́.

И рѣ́хъ: кто́ да́стъ ми́ крилѣ́ я́ко голуби́нѣ? И полещу́, и почі́ю.

Се́, удали́хся бѣ́гая и водвори́хся въ пусты́ни.

Ча́яхъ Бо́га спаса́ющаго мя́ от малоду́шiя и от бу́ри.

Потопи́, Го́споди, и раздѣли́ язы́ки и́хъ: я́ко ви́дѣхъ беззако́нiе и прерѣка́нiе во гра́дѣ.

Дне́мъ и но́щiю обы́детъ и́ по стѣна́мъ его́: беззако́нiе и тру́дъ посредѣ́ его́, и непра́вда:

и не оскудѣ́ от сто́гнъ его́ ли́хва и ле́сть.

Я́ко а́ще бы вра́гъ поноси́лъ ми́, претерпѣ́лъ бы́хъ у́бо: и а́ще бы ненави́дяй мя́ на мя́ велерѣ́чевалъ, укры́лбыхся от него́.

Ты́ же, человѣ́че равноду́шне, влады́ко мо́й и зна́емый мо́й,

и́же ку́пно наслажда́лся еси́ со мно́ю бра́шенъ: въ дому́ Бо́жiи ходи́хомъ единомышле́нiемъ.

Да прiи́детъ же сме́рть на ня́, и да сни́дутъ во а́дъ жи́ви: я́ко лука́вство въ жили́щихъ и́хъ, посредѣ́ и́хъ.

А́зъ къ Бо́гу воззва́хъ, и Госпо́дь услы́ша мя́.

Ве́черъ и зау́тра и полу́дне повѣ́мъ и возвѣщу́, и услы́шитъ гла́съ мо́й.

Изба́витъ ми́ромъ ду́шу мою́ от приближа́ющихся мнѣ́: я́ко во мно́зѣ бя́ху со мно́ю.

Услы́шитъ Бо́гъ, и смири́тъ я́ сы́й пре́жде вѣ́къ: нѣ́сть бо и́мъ измѣне́нiя, я́ко не убоя́шася Бо́га.

Простре́ ру́ку свою́ на воздая́нiе: оскверни́ша завѣ́тъ Его́.

Раздѣли́шася от гнѣ́ва лица́ Его́, и прибли́жишася сердца́ и́хъ: умя́кнуша словеса́ и́хъ па́че еле́а, и та́ су́ть стрѣ́лы.

Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, и То́й тя́ препита́етъ: не да́стъ въ вѣ́къ молвы́ пра́веднику.

Ты́ же, Бо́же, низведе́ши и́хъ въ студене́цъ истлѣ́нiя: му́жiе крове́й и льсти́ не преполовя́тъ дні́й свои́хъ. А́зъ же, Го́споди, упова́ю на Тя́.

Еврейский

^47:1לַמְנַצֵּחַ לִבְנֵי־קֹרַח מִזְמוֹר׃

^47:2כָּל־הָעַמִּים תִּקְעוּ־כָף; הָרִיעוּ לֵאלֹהִים, בְּקוֹל רִנָּה׃

^47:3כִּי־יְהוָה עֶלְיוֹן נוֹרָא; מֶלֶךְ גָּדוֹל עַל־כָּל־הָאָרֶץ׃

^47:4יַדְבֵּר עַמִּים תַּחְתֵּינוּ; וּלְאֻמִּים, תַּחַת רַגְלֵינוּ׃

^47:5יִבְחַר־לָנוּ אֶת־נַחֲלָתֵנוּ; אֶת גְּאוֹן יַעֲקֹב אֲשֶׁר־אָהֵב סֶלָה׃

^47:6עָלָה אֱלֹהִים בִּתְרוּעָה; יְהוָֹה, בְּקוֹל שׁוֹפָר׃

^47:7זַמְּרוּ אֱלֹהִים זַמֵּרוּ; זַמְּרוּ לְמַלְכֵּנוּ זַמֵּרוּ׃

^47:8כִּי מֶלֶךְ כָּל־הָאָרֶץ אֱלֹהִים, זַמְּרוּ מַשְׂכִּיל׃

^47:9מָלַךְ אֱלֹהִים עַל־גּוֹיִם; אֱלֹהִים, יָשַׁב עַל־כִּסֵּא קָדְשׁוֹ׃

^47:10נְדִיבֵי עַמִּים נֶאֱסָפוּ, עַם אֱלֹהֵי אַבְרָהָם כִּי לֵאלֹהִים מָגִנֵּי־אֶרֶץ, מְאֹד נַעֲלָה׃

^48:1שִׁיר מִזְמוֹר לִבְנֵי־קֹרַח׃

^48:2גָּדוֹל יְהוָה וּמְהֻלָּל מְאֹד; בְּעִיר אֱלֹהֵינוּ, הַר־קָדְשׁוֹ׃

^48:3יְפֵה נוֹף מְשׂוֹשׂ כָּל־הָאָרֶץ הַר־צִיּוֹן יַרְכְּתֵי צָפוֹן; קִרְיַת, מֶלֶךְ רָב׃

^48:4אֱלֹהִים בְּאַרְמְנוֹתֶיהָ, נוֹדַע לְמִשְׂגָּב׃

^48:5כִּי־הִנֵּה הַמְּלָכִים נוֹעֲדוּ; עָבְרוּ יַחְדָּו׃

^48:6הֵמָּה רָאוּ כֵּן תָּמָהוּ; נִבְהֲלוּ נֶחְפָּזוּ׃

^48:7רְעָדָה אֲחָזָתַם שָׁם; חִיל, כַּיּוֹלֵדָה׃

^48:8בְּרוּחַ קָדִים; תְּשַׁבֵּר, אֳנִיּוֹת תַּרְשִׁישׁ׃

^48:9כַּאֲשֶׁר שָׁמַעְנוּ כֵּן רָאִינוּ, בְּעִיר־יְהוָה צְבָאוֹת בְּעִיר אֱלֹהֵינוּ; אֱלֹהִים יְכוֹנְנֶהָ עַד־עוֹלָם סֶלָה׃

^48:10דִּמִּינוּ אֱלֹהִים חַסְדֶּךָ; בְּקֶרֶב, הֵיכָלֶךָ׃

^48:11כְּשִׁמְךָ אֱלֹהִים, כֵּן תְּהִלָּתְךָ עַל־קַצְוֵי־אֶרֶץ; צֶדֶק, מָלְאָה יְמִינֶךָ׃

^48:12יִשְׂמַח הַר־צִיּוֹן, תָּגֵלְנָה בְּנוֹת יְהוּדָה; לְמַעַן, מִשְׁפָּטֶיךָ׃

^48:13סֹבּוּ צִיּוֹן וְהַקִּיפוּהָ; סִפְרוּ, מִגְדָּלֶיהָ׃

^48:14שִׁיתוּ לִבְּכֶם לְחֵילָה, פַּסְּגוּ אַרְמְנוֹתֶיהָ; לְמַעַן תְּסַפְּרוּ, לְדוֹר אַחֲרוֹן׃

^48:15כִּי זֶה אֱלֹהִים אֱלֹהֵינוּ עוֹלָם וָעֶד; הוּא יְנַהֲגֵנוּ עַל־מוּת׃

^49:1לַמְנַצֵּחַ לִבְנֵי־קֹרַח מִזְמוֹר׃

^49:2שִׁמְעוּ־זֹאת כָּל־הָעַמִּים; הַאֲזִינוּ, כָּל־יֹשְׁבֵי חָלֶד׃

^49:3גַּם־בְּנֵי אָדָם גַּם־בְּנֵי־אִישׁ; יַחַד, עָשִׁיר וְאֶבְיוֹן׃

^49:4פִּי יְדַבֵּר חָכְמוֹת; וְהָגוּת לִבִּי תְבוּנוֹת׃

^49:5אַטֶּה לְמָשָׁל אָזְנִי; אֶפְתַּח בְּכִנּוֹר, חִידָתִי׃

^49:6לָמָּה אִירָא בִּימֵי רָע; עֲוֹן עֲקֵבַי יְסוּבֵּנִי׃

^49:7הַבֹּטְחִים עַל־חֵילָם; וּבְרֹב עָשְׁרָם, יִתְהַלָּלוּ׃

^49:8אָח, לֹא־פָדֹה יִפְדֶּה אִישׁ; לֹא־יִתֵּן לֵאלֹהִים כָּפְרוֹ׃

^49:9וְיֵקַר פִּדְיוֹן נַפְשָׁם, וְחָדַל לְעוֹלָם׃

^49:10וִיחִי־עוֹד לָנֶצַח; לֹא יִרְאֶה הַשָּׁחַת׃

^49:11כִּי יִרְאֶה חֲכָמִים יָמוּתוּ, יַחַד כְּסִיל וָבַעַר יֹאבֵדוּ; וְעָזְבוּ לַאֲחֵרִים חֵילָם׃

^49:12קִרְבָּם בָּתֵּימוֹ לְעוֹלָם, מִשְׁכְּנֹתָם לְדֹר וָדֹר; קָרְאוּ בִשְׁמוֹתָם, עֲלֵי אֲדָמוֹת׃

^49:13וְאָדָם בִּיקָר בַּל־יָלִין; נִמְשַׁל כַּבְּהֵמוֹת נִדְמוּ׃

^49:14זֶה דַרְכָּם כֵּסֶל לָמוֹ; וְאַחֲרֵיהֶם בְּפִיהֶם יִרְצוּ סֶלָה׃

^49:15כַּצֹּאן לִשְׁאוֹל שַׁתּוּ מָוֶת יִרְעֵם וַיִּרְדּוּ בָם יְשָׁרִים לַבֹּקֶר, וְצִירָם (וְצוּרָם) לְבַלּוֹת שְׁאוֹל, מִזְּבֻל לוֹ׃

^49:16אַךְ־אֱלֹהִים, יִפְדֶּה נַפְשִׁי מִיַּד־שְׁאוֹל; כִּי יִקָּחֵנִי סֶלָה׃

^49:17אַל־תִּירָא כִּי־יַעֲשִׁר אִישׁ; כִּי־יִרְבֶּה כְּבוֹד בֵּיתוֹ׃

^49:18כִּי לֹא בְמוֹתוֹ יִקַּח הַכֹּל; לֹא־יֵרֵד אַחֲרָיו כְּבוֹדוֹ׃

^49:19כִּי־נַפְשׁוֹ בְּחַיָּיו יְבָרֵךְ; וְיוֹדֻךָ, כִּי־תֵיטִיב לָךְ׃

^49:20תָּבוֹא עַד־דּוֹר אֲבוֹתָיו; עַד־נֵצַח, לֹא יִרְאוּ־אוֹר׃

^49:21אָדָם בִּיקָר וְלֹא יָבִין; נִמְשַׁל כַּבְּהֵמוֹת נִדְמוּ׃

^50:1מִזְמוֹר, לְאָסָף אֵל^–

^–אֱלֹהִים יְהוָה, דִּבֶּר וַיִּקְרָא־אָרֶץ; מִמִּזְרַח־שֶׁמֶשׁ, עַד־מְבֹאוֹ׃

^50:2מִצִּיּוֹן מִכְלַל־יֹפִי, אֱלֹהִים הוֹפִיעַ׃

^50:3יָבֹא אֱלֹהֵינוּ, וְאַל־יֶחֱרַשׁ אֵשׁ־לְפָנָיו תֹּאכֵל; וּסְבִיבָיו, נִשְׂעֲרָה מְאֹד׃

^50:4יִקְרָא אֶל־הַשָּׁמַיִם מֵעָל; וְאֶל־הָאָרֶץ, לָדִין עַמּוֹ׃

^50:5אִסְפוּ־לִי חֲסִידָי; כֹּרְתֵי בְרִיתִי עֲלֵי־זָבַח׃

^50:6וַיַּגִּידוּ שָׁמַיִם צִדְקוֹ; כִּי־אֱלֹהִים שֹׁפֵט הוּא סֶלָה׃

^50:7שִׁמְעָה עַמִּי וַאֲדַבֵּרָה, יִשְׂרָאֵל וְאָעִידָה בָּךְ; אֱלֹהִים אֱלֹהֶיךָ אָנֹכִי׃

^50:8לֹא עַל־זְבָחֶיךָ אוֹכִיחֶךָ; וְעוֹלֹתֶיךָ לְנֶגְדִּי תָמִיד׃

^50:9לֹא־אֶקַּח מִבֵּיתְךָ פָר; מִמִּכְלְאֹתֶיךָ, עַתּוּדִים׃

^50:10כִּי־לִי כָל־חַיְתוֹ־יָעַר; בְּהֵמוֹת, בְּהַרְרֵי־אָלֶף׃

^50:11יָדַעְתִּי כָּל־עוֹף הָרִים; וְזִיז שָׂדַי, עִמָּדִי׃

^50:12אִם־אֶרְעַב לֹא־אֹמַר לָךְ; כִּי־לִי תֵבֵל, וּמְלֹאָהּ׃

^50:13הַאוֹכַל בְּשַׂר אַבִּירִים; וְדַם עַתּוּדִים אֶשְׁתֶּה׃

^50:14זְבַח לֵאלֹהִים תּוֹדָה; וְשַׁלֵּם לְעֶלְיוֹן נְדָרֶיךָ׃

^50:15וּקְרָאֵנִי בְּיוֹם צָרָה; אֲחַלֶּצְךָ, וּתְכַבְּדֵנִי׃

^50:16וְלָרָשָׁע אָמַר אֱלֹהִים, מַה־לְּךָ לְסַפֵּר חֻקָּי; וַתִּשָּׂא בְרִיתִי עֲלֵי־פִיךָ׃

^50:17וְאַתָּה שָׂנֵאתָ מוּסָר; וַתַּשְׁלֵךְ דְּבָרַי אַחֲרֶיךָ׃

^50:18אִם־רָאִיתָ גַנָּב וַתִּרֶץ עִמּוֹ; וְעִם מְנָאֲפִים חֶלְקֶךָ׃

^50:19פִּיךָ שָׁלַחְתָּ בְרָעָה; וּלְשׁוֹנְךָ, תַּצְמִיד מִרְמָה׃

^50:20תֵּשֵׁב בְּאָחִיךָ תְדַבֵּר; בְּבֶן־אִמְּךָ, תִּתֶּן־דֹּפִי׃

^50:21אֵלֶּה עָשִׂיתָ וְהֶחֱרַשְׁתִּי, דִּמִּיתָ, הֱיוֹת־אֶהְיֶה כָמוֹךָ; אוֹכִיחֲךָ וְאֶעֶרְכָה לְעֵינֶיךָ׃

^50:22בִּינוּ־נָא זֹאת שֹׁכְחֵי אֱלוֹהַּ; פֶּן־אֶטְרֹף, וְאֵין מַצִּיל׃

^50:23זֹבֵחַ תּוֹדָה, יְכַבְּדָנְנִי וְשָׂם דֶּרֶךְ; אַרְאֶנּוּ, בְּיֵשַׁע אֱלֹהִים׃

^51:1לַמְנַצֵּחַ, מִזְמוֹר לְדָוִד׃

^51:2בְּבוֹא־אֵלָיו נָתָן הַנָּבִיא; כַּאֲשֶׁר־בָּא, אֶל־בַּת־שָׁבַע׃

^51:3חָנֵּנִי אֱלֹהִים כְּחַסְדֶּךָ; כְּרֹב רַחֲמֶיךָ, מְחֵה פְשָׁעָי׃

^51:4הַרְבֵּה (הֶרֶב) כַּבְּסֵנִי מֵעֲוֹנִי; וּמֵחַטָּאתִי טַהֲרֵנִי׃

^51:5כִּי־פְשָׁעַי אֲנִי אֵדָע; וְחַטָּאתִי נֶגְדִּי תָמִיד׃

^51:6לְךָ לְבַדְּךָ חָטָאתִי וְהָרַע בְּעֵינֶיךָ, עָשִׂיתִי לְמַעַן תִּצְדַּק בְּדָבְרֶךָ, תִּזְכֶּה בְשָׁפְטֶךָ׃

^51:7הֵן־בְּעָווֹן חוֹלָלְתִּי; וּבְחֵטְא, יֶחֱמַתְנִי אִמִּי׃

^51:8הֵן־אֱמֶת חָפַצְתָּ בַטֻּחוֹת; וּבְסָתֻם, חָכְמָה תוֹדִיעֵנִי׃

^51:9תְּחַטְּאֵנִי בְאֵזוֹב וְאֶטְהָר; תְּכַבְּסֵנִי, וּמִשֶּׁלֶג אַלְבִּין׃

^51:10תַּשְׁמִיעֵנִי שָׂשׂוֹן וְשִׂמְחָה; תָּגֵלְנָה, עֲצָמוֹת דִּכִּיתָ׃

^51:11הַסְתֵּר פָּנֶיךָ מֵחֲטָאָי; וְכָל־עֲוֹנֹתַי מְחֵה׃

^51:12לֵב טָהוֹר בְּרָא־לִי אֱלֹהִים; וְרוּחַ נָכוֹן, חַדֵּשׁ בְּקִרְבִּי׃

^51:13אַל־תַּשְׁלִיכֵנִי מִלְּפָנֶיךָ; וְרוּחַ קָדְשְׁךָ, אַל־תִּקַּח מִמֶּנִּי׃

^51:14הָשִׁיבָה לִּי שְׂשׂוֹן יִשְׁעֶךָ; וְרוּחַ נְדִיבָה תִסְמְכֵנִי׃

^51:15אֲלַמְּדָה פֹשְׁעִים דְּרָכֶיךָ; וְחַטָּאִים, אֵלֶיךָ יָשׁוּבוּ׃

^51:16הַצִּילֵנִי מִדָּמִים אֱלֹהִים, אֱלֹהֵי תְּשׁוּעָתִי; תְּרַנֵּן לְשׁוֹנִי, צִדְקָתֶךָ׃

^51:17אֲדֹנָי שְׂפָתַי תִּפְתָּח; וּפִי, יַגִּיד תְּהִלָּתֶךָ׃

^51:18כִּי לֹא־תַחְפֹּץ זֶבַח וְאֶתֵּנָה; עוֹלָה, לֹא תִרְצֶה׃

^51:19זִבְחֵי אֱלֹהִים רוּחַ נִשְׁבָּרָה לֵב־נִשְׁבָּר וְנִדְכֶּה; אֱלֹהִים, לֹא תִבְזֶה׃

^51:20הֵיטִיבָה בִרְצוֹנְךָ אֶת־צִיּוֹן; תִּבְנֶה, חוֹמוֹת יְרוּשָׁלִָם׃

^51:21אָז תַּחְפֹּץ זִבְחֵי־צֶדֶק עוֹלָה וְכָלִיל; אָז יַעֲלוּ עַל־מִזְבַּחֲךָ פָרִים׃

^52:1לַמְנַצֵּחַ, מַשְׂכִּיל לְדָוִד׃

^52:2בְּבוֹא דּוֹאֵג הָאֲדֹמִי וַיַּגֵּד לְשָׁאוּל וַיֹּאמֶר לוֹ; בָּא דָוִד, אֶל־בֵּית אֲחִימֶלֶךְ׃

^52:3מַה־תִּתְהַלֵּל בְּרָעָה הַגִּבּוֹר; חֶסֶד אֵל, כָּל־הַיּוֹם׃

^52:4הַוּוֹת תַּחְשֹׁב לְשׁוֹנֶךָ; כְּתַעַר מְלֻטָּשׁ, עֹשֵׂה רְמִיָּה׃

^52:5אָהַבְתָּ רָּע מִטּוֹב; שֶׁקֶר מִדַּבֵּר צֶדֶק סֶלָה׃

^52:6אָהַבְתָּ כָל־דִּבְרֵי־בָלַע, לְשׁוֹן מִרְמָה׃

^52:7גַּם־אֵל יִתָּצְךָ לָנֶצַח יַחְתְּךָ וְיִסָּחֲךָ מֵאֹהֶל; וְשֵׁרֶשְׁךָ מֵאֶרֶץ חַיִּים סֶלָה׃

^52:8וְיִרְאוּ צַדִּיקִים וְיִירָאוּ, וְעָלָיו יִשְׂחָקוּ׃

^52:9הִנֵּה הַגֶּבֶר, לֹא יָשִׂים אֱלֹהִים, מָעוּזּוֹ וַיִּבְטַח בְּרֹב עָשְׁרוֹ; יָעֹז, בְּהַוָּתוֹ׃

^52:10וַאֲנִי כְּזַיִת רַעֲנָן בְּבֵית אֱלֹהִים; בָּטַחְתִּי בְחֶסֶד־אֱלֹהִים, עוֹלָם וָעֶד׃

^52:11אוֹדְךָ לְעוֹלָם כִּי עָשִׂיתָ; וַאֲקַוֶּה שִׁמְךָ כִי־טוֹב, נֶגֶד חֲסִידֶיךָ׃

^53:1לַמְנַצֵּחַ עַל־מָחֲלַת, מַשְׂכִּיל לְדָוִד׃

^53:2אָמַר נָבָל בְּלִבּוֹ אֵין אֱלֹהִים; הִשְׁחִיתוּ, וְהִתְעִיבוּ עָוֶל, אֵין עֹשֵׂה־טוֹב׃

^53:3אֱלֹהִים, מִשָּׁמַיִם הִשְׁקִיף עַל־בְּנֵי אָדָם לִרְאוֹת הֲיֵשׁ מַשְׂכִּיל; דֹּרֵשׁ, אֶת־אֱלֹהִים׃

^53:4כֻּלּוֹ סָג יַחְדָּו נֶאֱלָחוּ אֵין עֹשֵׂה־טוֹב; אֵין, גַּם־אֶחָד׃

^53:5הֲלֹא יָדְעוּ פֹּעֲלֵי אָוֶן אֹכְלֵי עַמִּי אָכְלוּ לֶחֶם; אֱלֹהִים, לֹא קָרָאוּ׃

^53:6שָׁם פָּחֲדוּ־פַחַד לֹא־הָיָה פָחַד כִּי־אֱלֹהִים, פִּזַּר עַצְמוֹת חֹנָךְ; הֱבִשֹׁתָה, כִּי־אֱלֹהִים מְאָסָם׃

^53:7מִי יִתֵּן מִצִּיּוֹן יְשֻׁעוֹת יִשְׂרָאֵל בְּשׁוּב אֱלֹהִים שְׁבוּת עַמּוֹ; יָגֵל יַעֲקֹב, יִשְׂמַח יִשְׂרָאֵל׃

^54:1לַמְנַצֵּחַ בִּנְגִינֹת, מַשְׂכִּיל לְדָוִד׃

^54:2בְּבוֹא הַזִּיפִים וַיֹּאמְרוּ לְשָׁאוּל; הֲלֹא דָוִד, מִסְתַּתֵּר עִמָּנוּ׃

^54:3אֱלֹהִים בְּשִׁמְךָ הוֹשִׁיעֵנִי; וּבִגְבוּרָתְךָ תְדִינֵנִי׃

^54:4אֱלֹהִים שְׁמַע תְּפִלָּתִי; הַאֲזִינָה, לְאִמְרֵי־פִי׃

^54:5כִּי זָרִים קָמוּ עָלַי, וְעָרִיצִים בִּקְשׁוּ נַפְשִׁי; לֹא שָׂמוּ אֱלֹהִים לְנֶגְדָּם סֶלָה׃

^54:6הִנֵּה אֱלֹהִים עֹזֵר לִי; אֲדֹנָי, בְּסֹמְכֵי נַפְשִׁי׃

^54:7יָשׁוֹב (יָשִׁיב) הָרַע לְשֹׁרְרָי; בַּאֲמִתְּךָ, הַצְמִיתֵם׃

^54:8בִּנְדָבָה אֶזְבְּחָה־לָּךְ; אוֹדֶה שִּׁמְךָ יְהוָה כִּי־טוֹב׃

^54:9כִּי מִכָּל־צָרָה הִצִּילָנִי; וּבְאֹיְבַי, רָאֲתָה עֵינִי׃

^55:1לַמְנַצֵּחַ בִּנְגִינֹת, מַשְׂכִּיל לְדָוִד׃

^55:2הַאֲזִינָה אֱלֹהִים תְּפִלָּתִי; וְאַל־תִּתְעַלַּם, מִתְּחִנָּתִי׃

^55:3הַקְשִׁיבָה לִּי וַעֲנֵנִי; אָרִיד בְּשִׂיחִי וְאָהִימָה׃

^55:4מִקּוֹל אוֹיֵב, מִפְּנֵי עָקַת רָשָׁע; כִּי־יָמִיטוּ עָלַי אָוֶן, וּבְאַף יִשְׂטְמוּנִי׃

^55:5לִבִּי יָחִיל בְּקִרְבִּי; וְאֵימוֹת מָוֶת, נָפְלוּ עָלָי׃

^55:6יִרְאָה וָרַעַד יָבֹא בִי; וַתְּכַסֵּנִי, פַּלָּצוּת׃

^55:7וָאֹמַר, מִי־יִתֶּן־לִּי אֵבֶר כַּיּוֹנָה, אָעוּפָה וְאֶשְׁכֹּנָה׃

^55:8הִנֵּה אַרְחִיק נְדֹד; אָלִין בַּמִּדְבָּר סֶלָה׃

^55:9אָחִישָׁה מִפְלָט לִי; מֵרוּחַ סֹעָה מִסָּעַר׃

^55:10בַּלַּע אֲדֹנָי פַּלַּג לְשׁוֹנָם; כִּי־רָאִיתִי חָמָס וְרִיב בָּעִיר׃

^55:11יוֹמָם וָלַיְלָה, יְסוֹבְבֻהָ עַל־חוֹמֹתֶיהָ; וְאָוֶן וְעָמָל בְּקִרְבָּהּ׃

^55:12הַוּוֹת בְּקִרְבָּהּ; וְלֹא־יָמִישׁ מֵרְחֹבָהּ, תֹּךְ וּמִרְמָה׃

^55:13כִּי לֹא־אוֹיֵב יְחָרְפֵנִי, וְאֶשָּׂא לֹא־מְשַׂנְאִי עָלַי הִגְדִּיל; וְאֶסָּתֵר מִמֶּנּוּ׃

^55:14וְאַתָּה אֱנוֹשׁ כְּעֶרְכִּי; אַלּוּפִי, וּמְיֻדָּעִי׃

^55:15אֲשֶׁר יַחְדָּו נַמְתִּיק סוֹד; בְּבֵית אֱלֹהִים, נְהַלֵּךְ בְּרָגֶשׁ׃

^55:16יַשִּׁימָוֶת (יַשִּׁי מָוֶת) עָלֵימוֹ, יֵרְדוּ שְׁאוֹל חַיִּים; כִּי־רָעוֹת בִּמְגוּרָם בְּקִרְבָּם׃

^55:17אֲנִי אֶל־אֱלֹהִים אֶקְרָא; וַיהוָה, יוֹשִׁיעֵנִי׃

^55:18עֶרֶב וָבֹקֶר וְצָהֳרַיִם אָשִׂיחָה וְאֶהֱמֶה; וַיִּשְׁמַע קוֹלִי׃

^55:19פָּדָה בְשָׁלוֹם נַפְשִׁי מִקֲּרָב־לִי; כִּי־בְרַבִּים, הָיוּ עִמָּדִי׃

^55:20יִשְׁמַע אֵל וְיַעֲנֵם וְיֹשֵׁב קֶדֶם, סֶלָה אֲשֶׁר אֵין חֲלִיפוֹת לָמוֹ; וְלֹא יָרְאוּ אֱלֹהִים׃

^55:21שָׁלַח יָדָיו בִּשְׁלֹמָיו, חִלֵּל בְּרִיתוֹ׃

^55:22חָלְקוּ מַחְמָאֹת פִּיו וּקֲרָב־לִבּוֹ רַכּוּ דְבָרָיו מִשֶּׁמֶן, וְהֵמָּה פְתִחוֹת׃

^55:23הַשְׁלֵךְ עַל־יְהוָה יְהָבְךָ וְהוּא יְכַלְכְּלֶךָ לֹא־יִתֵּן לְעוֹלָם מוֹט, לַצַּדִּיק׃

^55:24וְאַתָּה אֱלֹהִים תּוֹרִדֵם לִבְאֵר שַׁחַת, אַנְשֵׁי דָמִים וּמִרְמָה לֹא־יֶחֱצוּ יְמֵיהֶם; וַאֲנִי, אֶבְטַח־בָּךְ׃

Украинский (Огієнко)

^47:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.

^47:2 Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости,

^47:3 грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!

^47:4 Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги,

^47:5 Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив.
Села.

^47:6 Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога.

^47:7 Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте,

^47:8 бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом!

^47:9 Бог зацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі!

^47:10 Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений!

^48:1 Пісня.
Псалом синів Кореєвих.

^48:2 Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі!

^48:3 Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного!

^48:4 Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний.

^48:5 Бо царі ось зібрались, ішли вони разом,

^48:6 але, як побачили, то здивувались, полякалися та й розпорошились…

^48:7 Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю;

^48:8 Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські.

^48:9 Як ми чули, так бачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить навіки його!
Села.

^48:10 Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого.

^48:11 Як ім́я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, справедливости повна правиця Твоя!

^48:12 Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя.

^48:13 Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти,

^48:14 зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному,

^48:15 бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!

^49:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.

^49:2 Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

^49:3 і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

^49:4 мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

^49:5 нахилю своє ухо до приказки, розв́яжу свою загадку лірою!

^49:6 Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

^49:7 які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

^49:8 Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

^49:9 бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

^49:10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

^49:11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє…

^49:12 Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

^49:13 та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

^49:14 Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку.
Села.

^49:15 Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання;
подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них…

^49:16 Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме!
Села.

^49:17 Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

^49:18 бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

^49:19 Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

^49:20 вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

^49:21 Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

^50:1 Псалом Асафів.
Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.

^50:2 із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!

^50:3 Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!

^50:4 Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:

^50:5 Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.

^50:6 і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя.
Села.

^50:7 Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!

^50:8 Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення,

^50:9 не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,

^50:10 бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,

^50:11 Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!

^50:12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!

^50:13 Чи Я м́ясо бичків споживаю, і чи п́ю кров козлів?

^50:14 Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,

^50:15 і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!

^50:16 А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?

^50:17 Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.

^50:18 Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.

^50:19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.

^50:20 Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері…

^50:21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти.
Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!

^50:22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!

^50:23 Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене;
а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!

^51:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів,

^51:2 коли до нього прийшов пророк Натан, як Давид увійшов був до Вірсавії.

^51:3 Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!

^51:4 Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,

^51:5 бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.

^51:6 Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.

^51:7 Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.

^51:8 Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.

^51:9 Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу.

^51:10 Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив.

^51:11 Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй.

^51:12 Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.

^51:13 Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.

^51:14 Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене.

^51:15 Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.

^51:16 Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!

^51:17 Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,

^51:18 бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде.

^51:19 Жертва Богові зламаний дух;
серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!

^51:20 Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму,

^51:21 тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!

^52:1 Для дириґетна хору.
Псалом навчальний Давидів,

^52:2 як прийшов був ідумеянин Доег та й Саулові був оповідав, і до нього сказав: «Давид увійшов до дому Авімелеха»

^52:3 Чого хвалишся злом, о могутній?
Цілий день Божа милість зо мною.

^52:4 Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману!

^52:5 Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,

^52:6 ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!

^52:7 Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя.
Села.

^52:8 і побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:

^52:9 Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого…

^52:10 А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки!

^52:11 Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!

^53:1 Для дириґетна хору.
На «Махалат».
Навчальний псалом.
Давидів.

^53:2 Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!
Зіпсулись вони, і несправедливість обридливу чинять, нема доброчинця!…

^53:3 Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

^53:4 Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!…

^53:5 Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають?
Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!

^53:6 Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог!

^53:7 Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві!
Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде ізраїль!

^54:1 Для дириґетна хору.
На неґінах.
Псалом навчальний Давидів,

^54:2 як зіфіяни прийшли були та сказали Саулові: «Ось Давид поміж нами ховається!»

^54:3 Спаси мене, Боже, іменням Своїм, і міццю Своєю мене оправдай!

^54:4 Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст,

^54:5 бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою.
Села.

^54:6 Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою.

^54:7 Хай повернеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх.

^54:8 В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, ім́я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно,

^54:9 бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу занепад моїх ворогів!

^55:1 Для дириґетна хору.
На неґінах.
Псалом навчальний Давидів.

^55:2 Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!

^55:3 Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,

^55:4 від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують…

^55:5 Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,

^55:6 страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула…

^55:7 казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!

^55:8 Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині.
Села.

^55:9 Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею…

^55:10 Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,

^55:11 вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,

^55:12 нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,

^55:13 бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,

^55:14 але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,

^55:15 з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу…

^55:16 Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

^55:17 Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:

^55:18 увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!

^55:19 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!

^55:20 Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,

^55:21 ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,

^55:22 його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м́якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!…

^55:23 Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!

^55:24 А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі!
Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

Латинский (Nova Vulgata)

Языки

^47:1 Magistro chori. Filiorum Core. PSALMUS.

^47:2 Omnes gentes, plaudite manibus, iubilate Deo in voce exsultationis,

^47:3 quoniam Dominus Altissimus, terribilis, rex magnus super omnem terram.

^47:4 Subiecit populos nobis et gentes sub pedibus nostris.

^47:5 Elegit nobis hereditatem nostram, gloriam Iacob, quem dilexit.

^47:6 Ascendit Deus in iubilo, et Dominus in voce tubae.

^47:7 Psallite Deo, psallite; psallite regi nostro, psallite.

^47:8 Quoniam rex omnis terrae Deus, psallite sapienter.

^47:9 Regnavit Deus super gentes, Deus sedet super sedem sanctam suam.

^47:10 Principes populorum congregati sunt cum populo Dei Abraham, quoniam Dei sunt scuta terrae: vehementer elevatus est.

^48:1 Canticum. PSALMUS. Filiorum Core.

^48:2 Magnus Dominus et laudabilis nimis in civitate Dei nostri.

^48:3 Mons sanctus eius collis speciosus, exsultatio universae terrae. Mons Sion, extrema aquilonis, civitas regis magni.

^48:4 Deus in domibus eius notus factus est ut refugium.

^48:5 Quoniam ecce reges congregati sunt, convenerunt in unum.

^48:6 Ipsi cum viderunt, sic admirati sunt, conturbati sunt, diffugerunt;

^48:7 illic tremor apprehendit eos, dolores ut parturientis.

^48:8 In spiritu orientis conteres naves Tharsis.

^48:9 Sicut audivimus, sic vidimus in civitate Domini virtutum, in civitate Dei nostri; Deus fundavit eam in aeternum.

^48:10 Recogitamus, Deus, misericordiam tuam in medio templi tui.

^48:11 Secundum nomen tuum, Deus, sic et laus tua in fines terrae; iustitia plena est dextera tua.

^48:12 Laetetur mons Sion, et exsultent filiae Iudae propter iudicia tua.

^48:13 Circumdate Sion et complectimini eam, numerate turres eius.

^48:14 Ponite corda vestra in virtute eius et percurrite domos eius, ut enarretis in progenie altera.

^48:15 Quoniam hic est Deus, Deus noster in aeternum et in saeculum saeculi; ipse ducet nos in saecula.

^49:1 Magistro chori. Filiorum Core. PSALMUS.

^49:2 Audite haec, omnes gentes; auribus percipite, omnes, qui habitatis orbem:

^49:3 quique humiles et viri nobiles, simul in unum dives et pauper!

^49:4 Os meum loquetur sapientiam, et meditatio cordis mei prudentiam.

^49:5 Inclinabo in parabolam aurem meam, aperiam in psalterio aenigma meum.

^49:6 Cur timebo in diebus malis, cum iniquitas supplantantium circumdabit me?

^49:7 Qui confidunt in virtute sua et in multitudine divitiarum suarum gloriantur.

^49:8 Etenim seipsum non redimet homo; non dabit Deo propitiationem suam.

^49:9 Nimium est pretium redemptionis animae eius: ad ultimum deficiet,

^49:10 ut vivat usque in finem nec videat interitum.

^49:11 Et videbit sapientes morientes; simul insipiens et stultus peribunt et relinquent alienis divitias suas.

^49:12 Sepulcra eorum domus illorum in aeternum; tabernacula eorum in progeniem et progeniem, etsi vocaverunt nominibus suis terras suas.

^49:13 Et homo, cum sit in honore, non permanebit; comparatus est iumentis, quae pereunt, et similis factus est illis.

^49:14 Haec via illorum, quorum fiducia in semetipsis, et finis eorum, qui complacent in ore suo.

^49:15 Sicut oves in inferno positi sunt, mors depascet eos; descendent praecipites ad sepulcrum, et figura eorum erit in consumptionem: infernus habitaculum eorum.

^49:16 Verumtamen Deus redimet animam meam, de manu inferi vere suscipiet me.

^49:17 Ne timueris, cum dives factus fuerit homo, et cum multiplicata fuerit gloria domus eius,

^49:18 quoniam, cum interierit, non sumet omnia, neque descendet cum eo gloria eius.

^49:19 Cum animae suae in vita ipsius benedixerit: «Laudabunt te quod benefecisti tibi»,

^49:20 tamen introibit ad progeniem patrum suorum, qui in aeternum non videbunt lumen.

^49:21 Homo, cum in honore esset, non intellexit; comparatus est iumentis, quae pereunt, et similis factus est illis.

^50:1 PSALMUS. Asaph. Deus deorum, Dominus, locutus est et vocavit terram a solis ortu usque ad occasum.

^50:2 Ex Sion speciosa decore Deus illuxit,

^50:3 Deus noster veniet et non silebit: ignis consumens est in conspectu eius, et in circuitu eius tempestas valida.

^50:4 Advocabit caelum desursum et terram discernere populum suum:

^50:5 «Congregate mihi sanctos meos, qui disposuerunt testamentum meum in sacrificio».

^50:6 Et annuntiabunt caeli iustitiam eius, quoniam Deus iudex est.

^50:7 «Audi, populus meus, et loquar, Israel, et testificabor adversum te: Deus, Deus tuus, ego sum.

^50:8 Non in sacrificiis tuis arguam te; holocausta enim tua in conspectu meo sunt semper.

^50:9 Non accipiam de domo tua vitulos neque de gregibus tuis hircos.

^50:10 Quoniam meae sunt omnes ferae silvarum, iumentorum mille in montibus.

^50:11 Cognovi omnia volatilia caeli; et, quod movetur in agro, meum est.

^50:12 Si esuriero non dicam tibi; meus est enim orbis terrae et plenitudo eius.

^50:13 Numquid manducabo carnes taurorum aut sanguinem hircorum potabo?

^50:14 Immola Deo sacrificium laudis et redde Altissimo vota tua;

^50:15 et invoca me in die tribulationis: eruam te, et honorificabis me».

^50:16 Peccatori autem dixit Deus: «Quare tu enarras praecepta mea et assumis testamentum meum in os tuum?

^50:17 Tu vero odisti disciplinam et proiecisti sermones meos retrorsum.

^50:18 Si videbas furem, currebas cum eo; et cum adulteris erat portio tua.

^50:19 Os tuum dimittebas ad malitiam, et lingua tua concinnabat dolos.

^50:20 Sedens adversus fratrem tuum loquebaris et adversus filium matris tuae proferebas opprobrium.

^50:21 Haec fecisti, et tacui. Existimasti quod eram tui similis. Arguam te et statuam illa contra faciem tuam.

^50:22 Intellegite haec, qui obliviscimini Deum, ne quando rapiam, et non sit qui eripiat.

^50:23 Qui immolabit sacrificium laudis, honorificabit me; et, qui immaculatus est in via, ostendam illi salutare Dei».

^51:1 Magistro chori. PSALMUS. David,

^51:2 cum venit ad eum Nathan propheta, postquam cum Bethsabee peccavit.

^51:3 Miserere mei, Deus, secundum misericordiam tuam; et secundum multitudinem miserationum tuarum dele iniquitatem meam.

^51:4 Amplius lava me ab iniquitate mea et a peccato meo munda me.

^51:5 Quoniam iniquitatem meam ego cognosco, et peccatum meum contra me est semper.

^51:6 Tibi, tibi soli peccavi et malum coram te feci, ut iustus inveniaris in sententia tua et aequus in iudicio tuo.

^51:7 Ecce enim in iniquitate generatus sum, et in peccato concepit me mater mea.

^51:8 Ecce enim veritatem in corde dilexisti et in occulto sapientiam manifestasti mihi.

^51:9 Asperges me hyssopo, et mundabor; lavabis me, et super nivem dealbabor.

^51:10 Audire me facies gaudium et laetitiam, et exsultabunt ossa, quae contrivisti.

^51:11 Averte faciem tuam a peccatis meis et omnes iniquitates meas dele.

^51:12 Cor mundum crea in me, Deus, et spiritum firmum innova in visceribus meis.

^51:13 Ne proicias me a facie tua et spiritum sanctum tuum ne auferas a me.

^51:14 Redde mihi laetitiam salutaris tui et spiritu promptissimo confirma me.

^51:15 Docebo iniquos vias tuas, et impii ad te convertentur.

^51:16 Libera me de sanguinibus, Deus, Deus salutis meae, et exsultabit lingua mea iustitiam tuam.

^51:17 Domine, labia mea aperies, et os meum annuntiabit laudem tuam.

^51:18 Non enim sacrificio delectaris; holocaustum, si offeram, non placebit.

^51:19 Sacrificium Deo spiritus contribulatus; cor contritum et humiliatum, Deus, non despicies.

^51:20 Benigne fac, Domine, in bona voluntate tua Sion, ut aedificentur muri Ierusalem.

^51:21 Tunc acceptabis sacrificium iustitiae, oblationes et holocausta; tunc imponent super altare tuum vitulos.

^52:1 Magistro chori. Maskil. David,

^52:2 postquam Doeg Edomita ad Saul venit eique narravit dicens:» David intravit in domum Abimelech».

^52:3 Quid gloriaris in malitia, qui potens es iniquitate?

^52:4 Tota die insidias cogitasti; lingua tua sicut novacula acuta, qui facis dolum.

^52:5 Dilexisti malitiam super benignitatem, mendacium magis quam loqui aequitatem.

^52:6 Dilexisti omnia verba perditionis, lingua dolosa.

^52:7 Propterea Deus destruet te in finem; evellet te et emigrabit te de tabernaculo et radicem tuam de terra viventium.

^52:8 Videbunt iusti et timebunt et super eum ridebunt:

^52:9 «Ecce homo, qui non posuit Deum refugium suum, sed speravit in multitudine divitiarum suarum et praevaluit in insidiis suis».

^52:10 Ego autem sicut virens oliva in domo Dei. Speravi in misericordia Dei in aeternum et in saeculum saeculi.

^52:11 Confitebor tibi in saeculum, quia fecisti; et exspectabo nomen tuum, quoniam bonum est, in conspectu sanctorum tuorum.

^53:1 Magistro chori. Secundum» Mahalat». Maskil. David. Dixit insipiens in corde suo: «Non est Deus».

^53:2 Corrupti sunt et abominationes operati sunt; non est qui faciat bonum.

^53:3 Deus de caelo prospexit super filios hominum, ut videat si est intellegens, aut requirens Deum.

^53:4 Omnes declinaverunt, simul corrupti sunt; non est qui faciat bonum, non est usque ad unum.

^53:5 Nonne scient omnes, qui operantur iniquitatem, qui devorant plebem meam ut cibum panis? Deum non invocaverunt;

^53:6 illic trepidaverunt timore, et non erat timor. Quoniam Deus dissipavit ossa eorum, qui te obsidebant, confusi sunt, quoniam Deus sprevit eos. -

^53:7 Quis dabit ex Sion salutare Israel? Cum converterit Deus captivitatem plebis suae, exsultabit Iacob, et laetabitur Israel.

^54:1 Magistro chori. Fidibus. Maskil. David,

^54:2 postquam Ziphaei ad Saul venerunt dicentes:» Ecce David apud nos abditus latet».

^54:3 Deus, in nomine tuo salvum me fac et in virtute tua iudica me.

^54:4 Deus, exaudi orationem meam, auribus percipe verba oris mei!

^54:5 Quoniam superbi insurrexerunt adversum me, et fortes quaesierunt animam meam et non proposuerunt Deum ante conspectum suum.

^54:6 Ecce enim Deus adiuvat me, et Dominus susceptor est animae meae.

^54:7 Converte mala super inimicos meos et in veritate tua disperde illos.

^54:8 Voluntarie sacrificabo tibi, confitebor nomini tuo, Domine, quoniam bonum est;

^54:9 quoniam ex omni tribulatione eripuit me, et super inimicos meos despexit oculus meus.

^55:1 Magistro chori. Fidibus. Maskil. David.

^55:2 Auribus percipe, Deus, orationem meam et ne abscondaris a deprecatione mea;

^55:3 intende mihi et exaudi me. Excussus sum in meditatione mea et conturbatus sum

^55:4 a voce inimici et a tribulatione peccatoris. Quoniam devolverunt in me iniquitatem et in ira molesti erant mihi.

^55:5 Cor meum torquetur intra me, et formido mortis cecidit super me.

^55:6 Timor et tremor venerunt super me, et contexit me pavor. -

^55:7 Et dixi: «Quis dabit mihi pennas sicut columbae, et volabo et requiescam?

^55:8 Ecce elongabo fugiens et manebo in solitudine.

^55:9 Exspectabo eum, qui salvum me faciat a spiritu procellae et tempestate».

^55:10 Dissipa, Domine, divide linguas eorum, quoniam vidi violentiam et contentionem in civitate.

^55:11 Die ac nocte circumeunt eam super muros eius,

^55:12 iniquitas et labor et insidiae in medio eius; et non defecit de plateis eius fraudulentia et dolus.

^55:13 Quoniam si inimicus meus maledixisset mihi, sustinuissem utique; et si is qui oderat me, super me magnificatus fuisset, abscondissem me forsitan ab eo.

^55:14 Tu vero, homo coaequalis meus, familiaris meus et notus meus,

^55:15 qui simul habuimus dulce consortium: in domo Dei ambulavimus in concursu.

^55:16 Veniat mors super illos, et descendant in infernum viventes, quoniam nequitiae in habitaculis eorum, in medio eorum.

^55:17 Ego autem ad Deum clamabo, et Dominus salvabit me.

^55:18 Vespere et mane et meridie meditabor et ingemiscam, et exaudiet vocem meam.

^55:19 Redimet in pace animam meam ab his, qui impugnant me, quoniam in multis sunt adversum me.

^55:20 Exaudiet Deus et humiliabit illos, qui est ante saecula. Non enim est illis commutatio, et non timuerunt Deum.

^55:21 Extendit manum suam in socios; contaminavit foedus suum.

^55:22 Lene super butyrum est os eius, pugna autem cor illius: molliti sunt sermones eius super oleum, et ipsi sunt gladii destricti. -

^55:23 Iacta super Dominum curam tuam, et ipse te enutriet; non dabit in aeternum fluctuationem iusto.

^55:24 Tu vero, Deus, deduces eos in puteum interitus. Viri sanguinum et dolosi non dimidiabunt dies suos; ego autem sperabo in te, Domine.