Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 47

Псалом 47

Толкования

Толкования главы

47:1

47:2

см.:Пс.144:3;Евр.12:22;Откр.14:1;

47:3

см.:Иез.40:2;

47:4

см.:2Пар.20:8;Зах.8:3;Мал.1:14;

47:5

47:6

см.:4Цар.19:35-36;

47:7

см.:4Цар.19:3;Ис.21:3;

47:8

см.:Ис.27:8;

47:9

47:10

47:11

см.:4Цар.19:15;Деян.19:17;

47:12

47:13

47:14

47:15

см.:Ис.25:9;

Церковнославянский (рус)

Псало́мъ пѣ́сни сыно́въ Коре́овыхъ, вторы́я суббо́ты.

Ве́лiй Госпо́дь и хва́ленъ зѣло́ во гра́дѣ Бо́га на́шего, въ горѣ́ святѣ́й Его́,

благокоре́ннымъ ра́дованiемъ всея́ земли́: го́ры Сiо́нскiя, ре́бра сѣ́верова, гра́дъ Царя́ вели́каго.

Бо́гъ въ тя́жестѣхъ {во хра́мѣхъ} его́ зна́емь е́сть, егда́ заступа́етъ и́.

Я́ко се́, ца́рiе зе́мстiи собра́шася, снидо́шася вку́пѣ:

ті́и ви́дѣвше та́ко, удиви́шася, смято́шася, подвиго́шася:

тре́петъ прiя́тъ я́ та́мо, болѣ́зни я́ко ражда́ющiя.

Ду́хомъ бу́рнымъ сокруши́ши корабли́ Ѳарси́йскiя.

Я́коже слы́шахомъ, та́ко и ви́дѣхомъ во гра́дѣ Го́спода си́лъ, во гра́дѣ Бо́га на́шего: Бо́гъ основа́ и въ вѣ́къ.

Прiя́хомъ, Бо́же, ми́лость Твою́ посредѣ́ люді́й Твои́хъ.

По и́мени Твоему́, Бо́же, та́ко и хвала́ Твоя́ на конца́хъ земли́: пра́вды испо́лнь десни́ца Твоя́.

Да возвесели́тся гора́ Сiо́нская, и да возра́дуются дще́ри Иуде́йскiя, суде́бъ ра́ди Твои́хъ, Го́споди.

Обыди́те Сiо́нъ и обыми́те его́, повѣ́дите въ столпѣ́хъ его́:

положи́те сердца́ ва́ша въ си́лу его́, и раздѣли́те до́мы его́, я́ко да повѣ́сте въ ро́дѣ инѣ́мъ.

Я́ко То́й е́сть Бо́гъ на́шъ во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: То́й упасе́тъ на́съ во вѣ́ки.

Украинский (Огієнко)

^48:1 Пісня.
Псалом синів Кореєвих.

^48:2 Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі!

^48:3 Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного!

^48:4 Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний.

^48:5 Бо царі ось зібрались, ішли вони разом,

^48:6 але, як побачили, то здивувались, полякалися та й розпорошились…

^48:7 Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю;

^48:8 Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські.

^48:9 Як ми чули, так бачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить навіки його!
Села.

^48:10 Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого.

^48:11 Як ім́я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, справедливости повна правиця Твоя!

^48:12 Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя.

^48:13 Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти,

^48:14 зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному,

^48:15 бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!

Арабский (Arabic Van Dyke)

^48:0 تَسْبِيحَةٌ. مَزْمُورٌ لِبَنِي قُورَحَ

^48:1 عَظِيمٌ هُوَ الرَّبُّ وَحَمِيدٌ جِدًّا فِي مَدِينَةِ إِلهِنَا، جَبَلِ قُدْسِهِ.

^48:2 جَمِيلُ الارْتِفَاعِ، فَرَحُ كُلِّ الأَرْضِ، جَبَلُ صِهْيَوْنَ. فَرَحُ أَقَاصِي الشِّمَالِ، مَدِينَةُ الْمَلِكِ الْعَظِيمِ.

^48:3 اَللهُ فِي قُصُورِهَا يُعْرَفُ مَلْجَأً.

^48:4 لأَنَّهُ هُوَذَا الْمُلُوكُ اجْتَمَعُوا. مَضَوْا جَمِيعًا.

^48:5 لَمَّا رَأَوْا بُهِتُوا، ارْتَاعُوا، فَرُّوا.

^48:6 أَخَذَتْهُمُ الرِّعْدَةُ هُنَاكَ، وَالْمَخَاضُ كَوَالِدَةٍ.

^48:7 بِرِيحٍ شَرْقِيَّةٍ تَكْسِرُ سُفُنَ تَرْشِيشَ.

^48:8 كَمَا سَمِعْنَا هكَذَا رَأَيْنَا في مَدِينَةِ رَبِّ الْجُنُودِ، فِي مَدِينَةِ إِلهِنَا. اللهُ يُثَبِّتُهَا إِلَى الأَبَدِ. سِلاَهْ.

^48:9 ذَكَرْنَا يَا اَللهُ رَحْمَتَكَ فِي وَسَطِ هَيْكَلِكَ.

^48:10 نَظِيرُ اسْمِكَ يَا اَللهُ تَسْبِيحُكَ إِلَى أَقَاصِي الأَرْضِ. يَمِينُكَ مَلآنَةٌ بِرًّا.

^48:11 يَفْرَحُ جَبَلُ صِهْيَوْنَ، تَبْتَهِجُ بَنَاتُ يَهُوذَا مِنْ أَجْلِ أَحْكَامِكَ.

^48:12 طُوفُوا بِصِهْيَوْنَ، وَدُورُوا حَوْلَهَا. عُدُّوا أَبْرَاجَهَا.

^48:13 ضَعُوا قُلُوبَكُمْ عَلَى مَتَارِسِهَا. تَأَمَّلُوا قُصُورَهَا لِكَيْ تُحَدِّثُوا بِهَا جِيلاً آخَرَ.

^48:14 لأَنَّ اللهَ هذَا هُوَ إِلهُنَا إِلَى الدَّهْرِ وَالأَبَدِ. هُوَ يَهْدِينَا حَتَّى إِلَى الْمَوْتِ.

Таджикский

Языки

Суруд. Таронаи банӣ Қӯраҳ.

Парвардигор бузург аст ва сазовори ситоиши зиёд дар шаҳри Худои мо, дар кӯҳи поки Худ.

Теппаи бисёр зебо, шодии тамоми замин аст кӯҳи Сион; дар канори шимолӣ шаҳри Подшоҳи бузург аст.

Худо дар қасрҳои он ҳамчун паноҳгоҳ машҳур аст:

Зеро инак подшоҳон ҷамъ омаданд, якҷоя гузаштанд;

Ҳамин ки онҳо диданд, ҳайрон шуда ба ҳарос афтоданд ва рӯй ба гурез оварданд;

Ларза онҳоро дар он ҷо фаро гирифт ва дарди сахт, ба монанди зане ки мезояд.

Ту бо боди шарқӣ киштиҳои Таршишро шикастӣ.

Чунон ки шунида будем, ончунон дидем дар шаҳри Парвардигори лашкарҳо, дар шаҳри Худои мо: Худо онро ҷовидона барқарор хоҳад кард. Село.

Дар бораи меҳру вафои Ту, эй Худо, мо андаруни қасри Ту фикру хаёл мекунем.

Чунон ки номи Ту, эй Худо, ончунон ҳамду санои Ту то канорҳои замин паҳн шудааст; дасти рости Ту пур аз росткорист.

Кӯҳи Сион хурсандӣ мекунад, духтарони Яҳудо шод мешаванд, ба муносибати довариҳои Ту.

Дар гирди Сион гардед ва онро давр занед; бурҷҳои онро бишморед;

Дили худро ба истеҳкомҳои он бимонед; қасрҳояшро дида бароед, то ки ба насли оянда ҳикоя кунед,

Зеро ки ин Худо Худои мост ҷовидона; Ӯ моро то дами марг роҳнамоӣ хоҳад кард.