Я́ко о́вцы во а́дѣ положе́ни су́ть, сме́рть упасе́тъ я́: и облада́ютъ и́ми пра́вiи зау́тра, и по́мощь и́хъ обетша́етъ во а́дѣ: от сла́вы своея́ изринове́ни бы́ша.

Оба́че Бо́гъ изба́витъ ду́шу мою́ изъ руки́ а́довы, егда́ прiе́млетъ мя́.

Не убо́йся, егда́ разбогатѣ́етъ человѣ́къ, или́ егда́ умно́жится сла́ва до́му его́:

я́ко внегда́ умре́ти ему́, не во́зметъ вся́, ниже́ сни́детъ съ ни́мъ сла́ва его́.

Я́ко душа́ его́ въ животѣ́ его́ благослови́тся, исповѣ́стся тебѣ́, егда́ благосотвори́ши ему́.

Вни́детъ да́же до ро́да оте́цъ свои́хъ, да́же до вѣ́ка не у́зритъ свѣ́та.

И человѣ́къ въ че́сти сы́й не разумѣ́, приложи́ся ското́мъ несмы́сленнымъ и уподо́бися и́мъ.

Французский (LSG)

^49:1 Au chef des chantres. Des fils de Koré. Psaume.

Écoutez ceci, vous tous, peuples, Prêtez l'oreille, vous tous, habitants du monde,

^49:2 Petits et grands, Riches et pauvres!

^49:3 Ma bouche va faire entendre des paroles sages, Et mon coeur a des pensées pleines de sens.

^49:4 Je prête l'oreille aux sentences qui me sont inspirées, J'ouvre mon chant au son de la harpe.

^49:5 Pourquoi craindrais-je aux jours du malheur, Lorsque l'iniquité de mes adversaires m'enveloppe?

^49:6 Ils ont confiance en leurs biens, Et se glorifient de leur grande richesse.

^49:7 Ils ne peuvent se racheter l'un l'autre, Ni donner à Dieu le prix du rachat.

^49:8 Le rachat de leur âme est cher, Et n'aura jamais lieu;

^49:9 Ils ne vivront pas toujours, Ils n'éviteront pas la vue de la fosse.

^49:10 Car ils la verront: les sages meurent, L'insensé et le stupide périssent également, Et ils laissent à d'autres leurs biens.

^49:11 Ils s'imaginent que leurs maisons seront éternelles, Que leurs demeures subsisteront d'âge en âge, Eux dont les noms sont honorés sur la terre.

^49:12 Mais l'homme qui est en honneur n'a point de durée, Il est semblable aux bêtes que l'on égorge.

^49:13 Telle est leur voie, leur folie, Et ceux qui les suivent se plaisent à leurs discours.

^49:14 Comme un troupeau, ils sont mis dans le séjour des morts, La mort en fait sa pâture; Et bientôt les hommes droits les foulent aux pieds, Leur beauté s'évanouit, le séjour des morts est leur demeure.

^49:15 Mais Dieu sauvera mon âme du séjour des morts, Car il me prendra sous sa protection.

^49:16 Ne sois pas dans la crainte parce qu'un homme s'enrichit, Parce que les trésors de sa maison se multiplient;

^49:17 Car il n'emporte rien en mourant, Ses trésors ne descendent point après lui.

^49:18 Il aura beau s'estimer heureux pendant sa vie, On aura beau te louer des jouissances que tu te donnes,

^49:19 Tu iras néanmoins au séjour de tes pères, Qui jamais ne reverront la lumière.

^49:20 L'homme qui est en honneur, et qui n'a pas d'intelligence, Est semblable aux bêtes que l'on égorge.

Рус. (Аверинцев)

В этом переводе выбранная книга отсутствует

Украинский (Огієнко)

Языки

^49:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.

^49:2 Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

^49:3 і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

^49:4 мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

^49:5 нахилю своє ухо до приказки, розв́яжу свою загадку лірою!

^49:6 Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

^49:7 які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

^49:8 Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

^49:9 бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

^49:10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

^49:11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє…

^49:12 Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

^49:13 та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

^49:14 Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку.
Села.

^49:15 Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання;
подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них…

^49:16 Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме!
Села.

^49:17 Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

^49:18 бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

^49:19 Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

^49:20 вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!

^49:21 Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!