Скрыть
49:0
49:6
49:8
49:10
49:11
49:13
49:20
49:22
Церковнославянский (рус)
Псало́мъ Аса́фу.
Бо́гъ Бого́въ Госпо́дь глаго́ла, и при­­зва́ зе́млю от­ восто́къ со́лнца до за́падъ.
От Сiо́на благолѣ́пiе красоты́ Его́:
Бо́гъ я́вѣ прiи́детъ, Бо́гъ на́шъ, и не премолчи́тъ: о́гнь предъ Ни́мъ воз­гори́т­ся, и о́крестъ Его́ бу́ря зѣ́лна.
Призове́тъ не́бо свы́ше, и зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́.
Собери́те Ему́ преподо́бныя Его́, завѣща́ющыя завѣ́тъ Его́ о же́ртвахъ.
И воз­вѣстя́тъ небеса́ пра́вду Его́: я́ко Бо́гъ судiя́ е́сть.
Услы́шите, лю́дiе Мо­и́, и воз­глаго́лю ва́мъ, Изра́илю, и засвидѣ́тел­ст­вую тебѣ́: Бо́гъ, Бо́гъ тво́й е́смь А́зъ.
Не о же́ртвахъ тво­и́хъ обличу́ тя́, всесожже́нiя же твоя́ предо Мно́ю су́ть вы́ну:
не прiиму́ от­ до́му тво­его́ телце́въ, ниже́ от­ ста́дъ тво­и́хъ козло́въ.
Я́ко Мо­и́ су́ть вси́ звѣ́рiе дубра́внiи, ско́ти въ гора́хъ и воло́ве:
позна́хъ вся́ пти́цы небе́сныя, и красота́ се́лная со Мно́ю е́сть.
А́ще вза́лчу, не реку́ тебѣ́: Моя́ бо е́сть вселе́н­ная и исполне́нiе ея́.
Еда́ я́мъ мяса́ ю́нча? Или́ кро́вь козло́въ пiю́?
Пожри́ Богови же́ртву хвалы́ и воз­да́ждь Вы́шнему моли́твы твоя́:
и при­­зови́ Мя въ де́нь ско́рби тво­ея́, и изму́ тя, и просла́виши Мя́.
Грѣ́шнику же рече́ Бо́гъ: вску́ю ты́ повѣ́даеши оправда́нiя Моя́ и воспрiе́млеши завѣ́тъ Мо́й усты́ тво­и́ми?
Ты́ же воз­ненави́дѣлъ еси́ наказа́нiе и от­ве́рглъ еси́ словеса́ Моя́ вспя́ть.
А́ще ви́дѣлъ еси́ та́тя, те́клъ еси́ съ ни́мъ, и съ прелюбо­дѣ́емъ уча́стiе твое́ полага́лъ еси́:
уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, и язы́къ тво́й сплета́­ше льще́нiя:
сѣдя́ на бра́та тво­его́ клевета́лъ еси́ и на сы́на ма́тере тво­ея́ полага́лъ еси́ собла́знъ.
Сiя́ сотвори́лъ еси́, и умолча́хъ, воз­непщева́лъ еси́ беззако́нiе, я́ко бу́ду тебѣ́ подо́бенъ: обличу́ тя и предста́влю предъ лице́мъ тво­и́мъ грѣхи́ твоя́.
Разумѣ́йте у́бо сiя́, забыва́ющiи Бо́га, да не когда́ похи́титъ, и не бу́детъ избавля́яй.
Же́ртва хвалы́ просла́витъ Мя́, и та́мо пу́ть, и́мже явлю́ ему́ спасе́нiе Мое́.
Украинский (Огієнко)
50:1 Псалом Асафів.
Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.
50:2 із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!
50:3 Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!
50:4 Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:
50:5 Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.
50:6 і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя.
Села.
50:7 Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
50:8 Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення,
50:9 не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,
50:10 бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,
50:11 Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!
50:12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!
50:13 Чи Я м́ясо бичків споживаю, і чи п́ю кров козлів?
50:14 Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,
50:15 і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!
50:16 А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?
50:17 Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.
50:18 Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.
50:19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.
50:20 Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері…
50:21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти.
Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!
50:22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!
50:23 Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене;
а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!
Немецкий (GNB)
50:1Ein Lied Asafs.

Gott, der HERR, spricht,
der Große und Mächtige!
Sein Ruf schallt über die ganze Erde,
von dort, wo die Sonne aufgeht,
bis dorthin, wo sie versinkt.

50:2Auf dem Zion, dem schönsten aller Berge,
zeigt sich Gott in strahlendem Glanz.
50:3Unser Gott kommt, er schweigt nicht länger.
Vor ihm her läuft vernichtendes Feuer,
um ihn stürmt und wütet das Wetter.
50:4Himmel und Erde ruft er als Zeugen auf,
denn er will sein Volk zur Rechenschaft ziehen.
50:5»Holt mir die Meinen zusammen«, sagt er,
»sie haben einen Bund mit mir geschlossen
und sich verpflichtet, mir zu gehorchen;
mit einem Opfer haben sie den Bund besiegelt.«
50:6Der Himmel kann es bezeugen:
Gott ist im Recht,
wenn er nun Rechenschaft von ihnen fordert.
50:7»Höre, mein Volk,
ich habe mit dir zu reden!
Israel, ich klage dich an,
ich selbst, dein Gott!
50:8Du bringst mir viele Opfergaben,
daran habe ich nichts auszusetzen;
Brandopfer bringst du mir zu jeder Zeit.
50:9Aber ich nehme deine Opfer nicht an.
Ich brauche ihn nicht,
den Stier aus deinem Stall,
auch nicht den Bock aus deinem Pferch!
50:10Alle Tiere des Waldes gehören mir,
das Wild auf Tausenden von Bergen ist mein Eigentum.
50:11Auch die Vögel dort gehören mir
und alle kleinen Tiere auf dem freien Feld.
50:12Selbst wenn ich Hunger hätte,
würde ich von dir nichts fordern;
denn mir gehört die ganze Erde
und alles, was darauf lebt.
50:13Meinst du, ich esse das Fleisch von Rindern
oder trinke das Blut von Böcken?
50:14Nicht Opfer will ich von dir, sondern Dank:
Löse deine Versprechen ein,
die du mir in Bedrängnis gegeben hast,
mir, dem Höchsten, deinem Gott!
50:15Bist du in Not, so rufe mich zu Hilfe!
Ich werde dir helfen
und du wirst mich preisen.«
50:16Zu dem Ungehorsamen aber sagt Gott:
»Was sprichst du ständig von meinen Geboten
und berufst dich auf meinen Bund?
50:17Du lässt dir ja nichts von mir sagen,
jede Mahnung schlägst du in den Wind!
50:18Mit Dieben freundest du dich an,
bei Ehebrechern fühlst du dich zu Hause,
50:19dein Mund fließt über von Lästerreden,
deine Zunge knüpft lauter Lügengewebe.
50:20Du ziehst über deine Mitmenschen her,
sogar den eigenen Bruder verleumdest du.
50:21Und ich sollte schweigen zu all diesem Unrecht?
Hältst du mich etwa für deinesgleichen?
Ich verlange Rechenschaft von dir,
ich halte dir jede Schändlichkeit vor Augen!
50:22Ihr alle, die ihr mich vergessen habt,
hört, was ich sage, nehmt es zu Herzen!
Sonst schlage ich zu und es gibt keine Rettung.
50:23Dank ist die Opfergabe,
an der ich Freude habe;
und wer auf meinen Wegen geht,
erfährt meine Hilfe.«
Таронаи Ософ. Худо, Худо Парвардигор сухан меронад, ва заминро аз баромади офтоб то нишастани он мехонад.
Аз Сион, ки камоли зебоист, Худо чур меафканад.
Худои мо меояд, ва хомӯш нахоҳад буд: пеши Ӯ оташи сӯзон муҳайёст, ва гирдогирди Ӯ тӯфони дамон.
Аз боло осмон ва заминро мехонад, то ки қавми Худро доварӣ намояд:
«Порсоёни Маро назди Ман ҷамъ оваред, ки бо Ман бо қурбонӣ паймон бастаанд».
Ва осмон росткории Ӯро баён хоҳад кард, зеро ки Худо Довар аст. Село.
Бишнав, эй қавми Ман, то сухан ронам, ва эй Исроил, то ба ту гувоҳӣ гувоҳӣ диҳам: Ман, Худо, Худои ту ҳастам.
На аз барои қурбониҳоят туро сарзаниш мазаммат хоҳам кард; қурбониҳои сӯхтании ту доимо пеши назари Ман аст.
На гӯсолае аз хонаи ту хоҳам гирифт, на такае аз оғили ту,
Зеро ки тамоми ҳайвоноти ҷангал аз они Ман ҳастанд, ва чорпоёне ки бар ҳазорҳо кӯҳҳо ҳастанд;
Ҳамаи мурғони кӯҳсорро мешиносам, ва ҷонварони саҳро дар дасти Ман ҳастанд.
Агар гурусна мемондам, ба ту намегуфтам, зеро ки дунё ва ҳар чи дар он аст, аз они Ман аст.
Оё гӯшти говмешонро мехӯрам, ва хуни такаҳоро менӯшам?
Ба Худо қурбонии шукронаро забҳ намо бикуш, ва ба Боломақом назрҳои қавлҳои худро адо иҷро бикун.
Ва дар рӯзи тангӣ Маро бихон; туро халосӣ хоҳам дод, ва ту Маро ситоиш хоҳӣ кард.
Вале ба бадкор Худо мегӯяд: «Ту чӣ ҳақ дорӣ, ки қоидаҳои Маро ривоят маъвиза намоӣ, ва паймони Маро ба забони худ оварӣ,
Дар сурате ки худат аз ахлоқу одоб нафрат дорӣ, ва суханони Маро пушти по мезанӣ?
Чун дуздро дидӣ, ҳамроҳи вай медавӣ, ва бо зинокорон шарик мешавӣ;
Даҳони худро барои бадгӯӣ мекушоӣ, ва забонат макр мебофад;
Нишаста, дар ҳаққи бародари худ сухан меронӣ, ба писари модари худ тӯҳмат мекунӣ.
Чунин рафтор кардӣ, ва Ман хомӯш мондам; гумон кардӣ, ки Ман мисли ту ҳастам. Бинобар ин туро сарзаниш хоҳам кард, ва доварии туро пеши назари ту ба амал хоҳам овард.
Инро, эй фаромӯшкунандагони Худо, фаҳм кунед: мабодо шуморо бидарам, ва раҳокунандае набошад.
Ҳар кӣ шукронаро қурбонӣ намояд, вай Маро ситоиш мекунад, ва ҳар кӣ роҳи дурустро пеш гирад, ба вай наҷоти Худоро нишон хоҳам дод».

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible