Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 54

Псалом 54

Толкования

Толкования главы

54:1

54:2

см.:Пс.53:4;

54:3

54:4

см.:2Цар.17:1;

54:5

54:6

54:7

54:8

54:9

54:10

54:11

см.:Чис.23:21;

54:12

54:13

54:14

см.:Мф.26:23;Ин.13:18;Деян.1:16;

54:15

54:16

54:17

54:18

см.:Дан.6:10;

54:19

54:20

см.:Пс.9:8;

54:21

54:22

см.:Пс.56:5;

54:23

см.:Мф.6:25;Лк.12:22;1Пет.5:7;

54:24

см.:Притч.26:27;Пс.68:16;4Цар.1:4;

Церковнославянский (рус)

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ ра́зума, Аса́фу, псало́мъ.

Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ и не пре́зри моле́нiя моего́:

вонми́ ми и услы́ши мя́: возскорбѣ́хъ печа́лiю мое́ю {во искуше́нiи мое́мъ}, и смято́хся

от гла́са вра́жiя и от стуже́нiя грѣ́шнича: я́ко уклони́ша на мя́ беззако́нiе и во гнѣ́вѣ враждова́ху ми́.

Се́рдце мое́ смяте́ся во мнѣ́, и боя́знь сме́рти нападе́ на мя́:

стра́хъ и тре́петъ прiи́де на мя́, и покры́ мя тма́.

И рѣ́хъ: кто́ да́стъ ми́ крилѣ́ я́ко голуби́нѣ? И полещу́, и почі́ю.

Се́, удали́хся бѣ́гая и водвори́хся въ пусты́ни.

Ча́яхъ Бо́га спаса́ющаго мя́ от малоду́шiя и от бу́ри.

Потопи́, Го́споди, и раздѣли́ язы́ки и́хъ: я́ко ви́дѣхъ беззако́нiе и прерѣка́нiе во гра́дѣ.

Дне́мъ и но́щiю обы́детъ и́ по стѣна́мъ его́: беззако́нiе и тру́дъ посредѣ́ его́, и непра́вда:

и не оскудѣ́ от сто́гнъ его́ ли́хва и ле́сть.

Я́ко а́ще бы вра́гъ поноси́лъ ми́, претерпѣ́лъ бы́хъ у́бо: и а́ще бы ненави́дяй мя́ на мя́ велерѣ́чевалъ, укры́лбыхся от него́.

Ты́ же, человѣ́че равноду́шне, влады́ко мо́й и зна́емый мо́й,

и́же ку́пно наслажда́лся еси́ со мно́ю бра́шенъ: въ дому́ Бо́жiи ходи́хомъ единомышле́нiемъ.

Да прiи́детъ же сме́рть на ня́, и да сни́дутъ во а́дъ жи́ви: я́ко лука́вство въ жили́щихъ и́хъ, посредѣ́ и́хъ.

А́зъ къ Бо́гу воззва́хъ, и Госпо́дь услы́ша мя́.

Ве́черъ и зау́тра и полу́дне повѣ́мъ и возвѣщу́, и услы́шитъ гла́съ мо́й.

Изба́витъ ми́ромъ ду́шу мою́ от приближа́ющихся мнѣ́: я́ко во мно́зѣ бя́ху со мно́ю.

Услы́шитъ Бо́гъ, и смири́тъ я́ сы́й пре́жде вѣ́къ: нѣ́сть бо и́мъ измѣне́нiя, я́ко не убоя́шася Бо́га.

Простре́ ру́ку свою́ на воздая́нiе: оскверни́ша завѣ́тъ Его́.

Раздѣли́шася от гнѣ́ва лица́ Его́, и прибли́жишася сердца́ и́хъ: умя́кнуша словеса́ и́хъ па́че еле́а, и та́ су́ть стрѣ́лы.

Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, и То́й тя́ препита́етъ: не да́стъ въ вѣ́къ молвы́ пра́веднику.

Ты́ же, Бо́же, низведе́ши и́хъ въ студене́цъ истлѣ́нiя: му́жiе крове́й и льсти́ не преполовя́тъ дні́й свои́хъ. А́зъ же, Го́споди, упова́ю на Тя́.

Французский (LSG)

^55:1 Au chef des chantres. Avec instruments à cordes. Cantique de David.

O Dieu! prête l'oreille à ma prière, Et ne te dérobe pas à mes supplications!

^55:2 Écoute-moi, et réponds-moi! J'erre çà et là dans mon chagrin et je m'agite,

^55:3 A cause de la voix de l'ennemi et de l'oppression du méchant; Car ils font tomber sur moi le malheur, Et me poursuivent avec colère.

^55:4 Mon coeur tremble au dedans de moi, Et les terreurs de la mort me surprennent;

^55:5 La crainte et l'épouvante m'assaillent, Et le frisson m'enveloppe.

^55:6 Je dis: Oh! si j'avais les ailes de la colombe, Je m'envolerais, et je trouverais le repos;

^55:7 Voici, je fuirais bien loin, J'irais séjourner au désert;

^55:8 Je m'échapperais en toute hâte, Plus rapide que le vent impétueux, que la tempête.

^55:9 Réduis à néant, Seigneur, divise leurs langues! Car je vois dans la ville la violence et les querelles;

^55:10 Elles en font jour et nuit le tour sur les murs; L'iniquité et la malice sont dans son sein;

^55:11 La méchanceté est au milieu d'elle, Et la fraude et la tromperie ne quittent point ses places.

^55:12 Ce n'est pas un ennemi qui m'outrage, je le supporterais; Ce n'est pas mon adversaire qui s'élève contre moi, Je me cacherais devant lui.

^55:13 C'est toi, que j'estimais mon égal, Toi, mon confident et mon ami!

^55:14 Ensemble nous vivions dans une douce intimité, Nous allions avec la foule à la maison de Dieu!

^55:15 Que la mort les surprenne, Qu'ils descendent vivants au séjour des morts! Car la méchanceté est dans leur demeure, au milieu d'eux.

^55:16 Et moi, je crie à Dieu, Et l'Éternel me sauvera.

^55:17 Le soir, le matin, et à midi, je soupire et je gémis, Et il entendra ma voix.

^55:18 Il me délivrera de leur approche et me rendra la paix, Car ils sont nombreux contre moi.

^55:19 Dieu entendra, et il les humiliera, Lui qui de toute éternité est assis sur son trône; Car il n'y a point en eux de changement, Et ils ne craignent point Dieu.

^55:20 Il porte la main sur ceux qui étaient en paix avec lui, Il viole son alliance;

^55:21 Sa bouche est plus douce que la crème, Mais la guerre est dans son coeur; Ses paroles sont plus onctueuses que l'huile, Mais ce sont des épées nues.

^55:22 Remets ton sort à l'Éternel, et il te soutiendra, Il ne laissera jamais chanceler le juste.

^55:23 Et toi, ô Dieu! tu les feras descendre au fond de la fosse; Les hommes de sang et de fraude N'atteindront pas la moitié de leurs jours. C'est en toi que je me confie.

Украинский (Огієнко)

^55:1 Для дириґетна хору.
На неґінах.
Псалом навчальний Давидів.

^55:2 Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!

^55:3 Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,

^55:4 від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують…

^55:5 Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,

^55:6 страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула…

^55:7 казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!

^55:8 Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині.
Села.

^55:9 Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею…

^55:10 Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,

^55:11 вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,

^55:12 нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,

^55:13 бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,

^55:14 але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,

^55:15 з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу…

^55:16 Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

^55:17 Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:

^55:18 увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!

^55:19 У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!

^55:20 Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,

^55:21 ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,

^55:22 його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м́якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!…

^55:23 Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!

^55:24 А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі!
Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

Таджикский

Языки

Барои сардори сарояндагон бар созҳои торнок. Суруди таълимии Довуд.

Ба дуоям, эй Худо, гӯш андоз, ва аз ёри хостани зории ман пинҳон нашав;

Ба ман диққат намо, ва маро бишнав; дар изҳори дарди дили худ менолам, ва оҳи ҷигарсӯз мекашам

Аз овози душман, аз зулми бадкор; зеро ки дар ҳаққи ман ҷафо мекунанд, ва бо ғазаб ба ман душманӣ доранд.

Дилам андаруни ман сахт метапад, ва тарсҳои марг бар ман афтодаанд.

Тарсу ларз бар ман ғолиб омадааст, ва даҳшат маро фаро гирифтааст.

Ва ман гуфтам: «Кошки ман мисли кабӯтар болу пар медоштам: парвоз мекардам, ва ором мегирифтам оромӣ меёфтам;

Ба ҷойҳои дур парида мерафтам, дар биёбон манзил мегирифтам. Село.

Мешитофтам, то ки аз тундбод ва аз шамоли тӯфон паноҳ шавам».

Забонҳои онҳоро, эй Худованд, саргум ва аз ҳам ҷудо намо, зеро ки дар шаҳр ситам зулм ва ҷангу ҷанҷол ҷидол дидаам:

Рӯзу шаб бар ҳисорҳои деворҳои он мегарданд; ҷафо ва азоб андаруни он;

Фалокатҳо андаруни он; макру фиреб аз кӯчаҳои он дур намешавад.

Зеро ки на душман маро мазаммат сарзаниш мекунад, – ман ба ин тоқат меовардам; на бадхоҳам бар ман калонигарӣ менамояд, – ман аз вай пинҳон мешудам;

Балки ту, эй марди баробари ҳамтои ман, эй ҳамдам ва ҳамроҳи ман,

Ки ба ҳамдигар рози дил мегуфтем, ва дар хонаи Худо бо ҳаяҷон мехиромидем.

Марги ногаҳонӣ бар онҳо биёр: бигзор зинда ба зинда ба дӯзах раванд, зеро ки бадиҳо дар манзили онҳост, андаруни онҳост.

Ман сӯи Худо мехонам, ва Парвардигор маро наҷот хоҳад дод.

Шомгоҳ ва субҳ ва нимирӯзӣ шикоят ва нолиш менамоям, ва Ӯ овози маро хоҳад шунид;

Ҷонамро аз ҷангу ҷидоли ҷанҷоли зидди ман ба осоиштагӣ саломатӣ раҳо кард, зеро ки бисёр касон ба ман муқобил буданд.

Худо маро хоҳад шунид, ва Ӯ, ки аз куҳан азал бар курсии доварӣ нишастааст, онҳоро фурӯ хоҳад нишонд. Село. Чунки дигаргуниҳо ба сари онҳо наомадааст, ва онҳо аз Худо наметарсанд.

Вай дасти худро бар зидди дӯстони худ дароз кардааст, паймони худро шикастааст;

Забонаш хушомад мезанад, вале дилаш пур аз кина аст; суханонаш аз равған нармтаранд, валекин шамшерҳои бараҳна мебошанд.

Бори дилатро ба Парвардигор парто, ва Ӯ ба ту ғамхорӣ хоҳад кард. Ӯ ҳаргиз нахоҳад гузошт, ки росткор фурӯ ғалтад.

Ва Ту, эй Худо, онҳоро дар чоҳи ҳалокат хоҳӣ андохт; хунхӯрон ва маккорон ба нисфи умри худ нахоҳанд расид. Валекин ман ба Ту таваккал хоҳам кард.