Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Кафизма 8

Кафизма 8

Толкования

Толкования главы

Псалом 55

55:1

см.:1Цар.21:10-11;

55:2

55:3

55:4

55:5

см.:Ис.51:8;1Пет.3:12;Евр.13:6;

55:6

55:7

55:8

55:9

55:10

см.:Иер.29:12;

55:11

55:12

см.:Пс.117:6;

55:13

55:14

Псалом 56

56:1

см.:1Цар.22:1;

56:2

см.:Пс.50:3;

56:3

см.:Пс.55:3;

см.:Пс.54:22;

см.:Пс.107:6;

см.:Пс.7:16;Притч.26:27;Еккл.10:8;

см.:Пс.107:2;

см.:Пс.107:3;

см.:Пс.107:4;

см.:Пс.35:6;

см.:Пс.56:6;

Псалом 57

57:1

57:2

см.:Притч.21:29;

см.:Пс.115:2;

см.:Пс.139:4;

см.:Ис.48:8;

см.:Пс.3:8;

см.:Иер.17:11;

см.:Иов.3:16;Еккл.6:10;

57:10

см.:2Цар.23:6;Иез.2:6;

57:11

см.:Откр.14:20;

57:12

см.:Еккл.3:17;Иер.9:24;

Слава:

Псалом 58

58:1

см.:1Цар.19:11;

58:2

58:3

58:4

см.:Пс.55:7;

58:5

см.:Пс.43:24;

58:6

см.:Ис.26:21;

58:7

58:8

см.:Притч.25:18;

58:9

см.:Пс.2:4;Пс.36:13;

58:10

см.:Пс.53:9;

58:11

58:12

58:13

см.:Пс.35:4;

58:14

см.:Пс.55:8;

58:15

58:16

см.:Ам.8:11-12;

58:17

58:18

Псалом 59

59:1

59:2

см.:2Цар.8:1.и.проч;1Пар.18:3:12;

59:3

см.:Пс.43:10;

59:4

см.:2Пар.7:14;

59:5

см.:Пс.74:9;

59:6

59:7

59:8

см.:Пс.107:8;

59:9

59:10

см.:2Цар.8:2;2Цар.22:44;Ис.21:11;

59:11

59:12

см.:Пс.43:10;

59:13

59:14

см.:Пс.17:30;Пс.107:14;

Псалом 60

60:1

60:2

см.:Пс.5:2;Пс.53:4;

60:3

см.:Пс.17:7;Ис.33:16;

60:4

см.:Пс.70:3;

60:5

см.:Пс.35:8;

60:6

см.:Пс.20:5;

см.:2Цар.7:12-13;

см.:Пс.49:14;

Псалом 61

см.:Пс.38:1;

см.:Пс.36:7;

см.:Пс.17:3;

см.:Ис.30:13;

см.:Пс.27:3;Иер.9:8;

61:6

61:7

см.:2Пар.25:8;

61:8

61:9

см.:Пс.4:6;1Цар.1:15;Иов.30:16;

61:10

см.:Пс.38:6;Ис.40:23;Дан.4:32;

61:11

см.:Мф.19:24;Лк.12:19-20;1Тим.6:9:17;

61:12

61:13

см.:Иов.34:11;Притч.24:12;Иер.32:19;Иез.33:20;Мф.16:27;Рим.2:6;

Псалом 62

62:1

см.:1Цар.23:14;

62:2

см.:Ис.26:9;Пс.41:3;

62:3

см.:Пс.22:6;Пс.26:4;

62:4

62:5

62:6

см.:Пс.34:28;

см.:Пс.16:8;

см.:Ис.41:10;

см.:Чис.16:32;

62:11

62:12

см.:Втор.6:13;Ис.19:18;Иер.4:2;

Псалом 63

63:1

63:2

63:3

63:4

см.:Пс.54:22;Пс.58:8;Иер.9:3;

63:5

63:6

см.:Иов.22:13;Иов.24:15;

63:7

см.:Иер.17:9;

63:8

63:9

см.:Пс.7:16;

63:10

см.:Исх.8:19;Есф.8:17;

63:11

см.:Пс.31:11;

Слава:

Церковнославянский (рус)

Въ коне́цъ, о лю́дехъ от святы́хъ удале́нныхъ, Дави́ду въ столпописа́нiе, внегда́ удержа́ша и́ иноплеме́нницы въ Ге́ѳѣ, псало́мъ.

Поми́луй мя́, Бо́же, я́ко попра́ мя человѣ́къ: ве́сь де́нь боря́ стужи́ ми.

Попра́ша мя́ врази́ мои́ ве́сь де́нь: я́ко мно́зи борю́щiи мя́ съ высоты́.

Въ де́нь не {се́й рѣ́чи не въ нѣ́кiихъ не имѣ́ется} убою́ся, а́зъ же упова́ю на Тя́.

О Бо́зѣ похвалю́ словеса́ Моя́: на Бо́га упова́хъ, не убою́ся: что́ сотвори́тъ мнѣ́ пло́ть?

Ве́сь де́нь слове́съ мои́хъ гнуша́хуся: на мя́ вся́ помышле́нiя и́хъ на зло́.

Вселя́тся и скры́ютъ, ті́и пя́ту мою́ сохраня́тъ, я́коже потерпѣ́ша ду́шу мою́ {ті́и пя́ту мою́ наблюда́ти бу́дутъ, я́коже жда́ху души́ моея́}.

Ни о чесо́мже отри́неши я́, гнѣ́вомъ лю́ди низведе́ши.

Бо́же, живо́тъ мо́й возвѣсти́хъ Тебѣ́: положи́лъ еси́ сле́зы моя́ предъ Тобо́ю, я́ко и во обѣтова́нiи Твое́мъ.

Да возвратя́тся врази́ мои́ вспя́ть, въ о́ньже а́ще де́нь призову́ Тя: се́, позна́хъ, я́ко Бо́гъ мо́й еси́ Ты́.

О Бо́зѣ похвалю́ глаго́лъ, о Го́сподѣ похвалю́ сло́во.

На Бо́га упова́хъ, не убою́ся: что́ сотвори́тъ мнѣ́ человѣ́къ?

Во мнѣ́, Бо́же, моли́твы, я́же возда́мъ хвалы́ Твоея́:

я́ко изба́вилъ еси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чи мои́ от сле́зъ и но́зѣ мои́ от поползнове́нiя: благоугожду́ предъ Го́сподемъ во свѣ́тѣ живы́хъ.

Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́нiе, внегда́ ему́ отбѣга́ти от лица́ Сау́лова въ пеще́ру.

Поми́луй мя́, Бо́же, поми́луй мя́: я́ко на Тя́ упова́ душа́ моя́, и на сѣ́нь крилу́ Твое́ю надѣ́юся, до́ндеже пре́йдетъ беззако́нiе.

Воззову́ къ Бо́гу Вы́шнему, Бо́гу благодѣ́явшему мнѣ́.

Посла́ съ небесе́ и спасе́ мя, даде́ въ поноше́нiе попира́ющыя мя́: посла́ Бо́гъ ми́лость Свою́ и и́стину Свою́,

и изба́ви ду́шу мою́ от среды́ ски́мновъ. Поспа́хъ смуще́нъ: сы́нове человѣ́честiи, зу́бы и́хъ ору́жiя и стрѣ́лы, и язы́къ и́хъ ме́чь о́стръ.

Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва Твоя́.

Сѣ́ть угото́ваша нога́мъ мои́мъ, и сляко́ша ду́шу мою́: ископа́ша предъ лице́мъ мои́мъ я́му, и впадо́ша въ ню́.

Гото́во се́рдце мое́, Бо́же, гото́во се́рдце мое́: воспою́ и пою́ во сла́вѣ мое́й.

Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю и гу́сли: воста́ну ра́но.

Исповѣ́мся Тебѣ́ въ лю́дехъ, Го́споди, воспою́ Тебѣ́ во язы́цѣхъ:

я́ко возвели́чися до небе́съ ми́лость Твоя́ и да́же до о́блакъ и́стина Твоя́.

Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва Твоя́.

Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́нiе.

А́ще вои́стинну у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суди́те, сы́нове человѣ́честiи.

И́бо въ се́рдцы беззако́нiе дѣ́лаете на земли́, непра́вду ру́ки ва́шя сплета́ютъ.

Очужди́шася грѣ́шницы от ложе́снъ, заблуди́ша от чре́ва, глаго́лаша лжу́.

Я́рость и́хъ по подо́бiю змiину́, я́ко а́спида глу́ха и затыка́ющаго у́ши свои́,

и́же не услы́шитъ гла́са обава́ющихъ, обава́емь обава́ется от прему́дра.

Бо́гъ сокруши́тъ зу́бы и́хъ во устѣ́хъ и́хъ: члено́вныя льво́въ сокруши́лъ е́сть Госпо́дь.

Уничижа́тся я́ко вода́ мимотеку́щая: напряже́тъ лу́къ сво́й, до́ндеже изнемо́гутъ.

Я́ко во́скъ раста́явъ отъи́мутся: паде́ о́гнь на ни́хъ, и не ви́дѣша со́лнца.

Пре́жде е́же разумѣ́ти те́рнiя ва́шего ра́мна, я́ко жи́вы, я́ко во гнѣ́вѣ пожре́тъ я́.

Возвесели́тся пра́ведникъ, егда́ уви́дитъ отмще́нiе: ру́цѣ свои́ умы́етъ въ кро́ви грѣ́шника.

И рече́тъ человѣ́къ: а́ще у́бо е́сть пло́дъ пра́веднику, у́бо е́сть Бо́гъ судя́ и́мъ на земли́.

Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́нiе, внегда́ посла́ Сау́лъ и стреже́ до́мъ его́, е́же умертви́ти его́.

Изми́ мя от вра́гъ мои́хъ, Бо́же, и от востаю́щихъ на мя́ изба́ви мя́:

изба́ви мя́ от дѣ́лающихъ беззако́нiе, и от му́жъ крове́й спаси́ мя.

Я́ко се́, улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на мя́ крѣ́пцыи: ниже́ беззако́нiе мое́, ниже́ грѣ́хъ мо́й, Го́споди:

безъ беззако́нiя теко́хъ и испра́вихъ: воста́ни въ срѣ́тенiе мое́ и ви́ждь.

И Ты́, Го́споди Бо́же си́лъ, Бо́же Изра́илевъ, вонми́ посѣти́ти вся́ язы́ки: да не уще́дриши вся́ дѣ́лающыя беззако́нiе.

Возвратя́тся на ве́черъ, и вза́лчутъ я́ко пе́съ, и обы́дутъ гра́дъ.

Се́, ті́и отвѣща́ютъ усты́ свои́ми, и ме́чь во устна́хъ и́хъ: я́ко кто́ слы́ша?

И Ты́, Го́споди, посмѣе́шися и́мъ, уничижи́ши вся́ язы́ки.

Держа́ву мою́ къ Тебѣ́ сохраню́: я́ко Ты́, Бо́же, засту́пникъ мо́й еси́.

Бо́гъ мо́й, ми́лость Его́ предвари́тъ мя́: Бо́гъ мо́й, яви́тъ мнѣ́ на вразѣ́хъ мои́хъ.

Не убі́й и́хъ, да не когда́ забу́дутъ зако́нъ Тво́й: расточи́ я́ си́лою Твое́ю и низведи́ я́, защи́тниче мо́й, Го́споди,

грѣ́хъ у́стъ и́хъ, сло́во усте́нъ и́хъ: и я́ти да бу́дутъ въ горды́ни свое́й, и от кля́твы и лжи́ возвѣстя́тся въ кончи́нѣ,

во гнѣ́вѣ кончи́ны, и не бу́дутъ: и увѣ́дятъ, я́ко Бо́гъ влады́чествуетъ Иа́ковомъ и концы́ земли́.

Возвратя́тся на ве́черъ, и вза́лчутъ я́ко пе́съ, и обы́дутъ гра́дъ:

ті́и разы́дутся я́сти: а́ще ли же не насы́тятся, и поро́пщутъ.

А́зъ же воспою́ си́лу Твою́ и возра́дуюся зау́тра о ми́лости Твое́й: я́ко бы́лъ еси́ засту́пникъ мо́й и прибѣ́жище мое́ въ де́нь ско́рби моея́.

Помо́щникъ мо́й еси́, Тебѣ́ пою́: я́ко Бо́гъ засту́пникъ мо́й еси́, Бо́же мо́й, ми́лость моя́.

Въ коне́цъ, о измѣни́тися хотя́щихъ, въ столпописа́нiе Дави́ду, въ науче́нiе:

внегда́ сожже́ Средорѣ́чiе Сирі́йское и Сирі́ю Сова́лскую, и возврати́ся Иоа́въ и порази́ Едо́ма въ де́бри Соле́й двана́десять ты́сящъ.

Бо́же, отри́нулъ ны́ еси́ и низложи́лъ еси́ на́съ, разгнѣ́вался еси́ и уще́дрилъ еси́ на́съ.

Стря́слъ еси́ зе́млю и смути́лъ еси́ ю́: изцѣли́ сокруше́нiе ея́, я́ко подви́жеся.

Показа́лъ еси́ лю́демъ Твои́мъ жесто́кая: напои́лъ еси́ на́съ вино́мъ умиле́нiя.

Да́лъ еси́ боя́щымся Тебе́ зна́менiе, е́же убѣжа́ти от лица́ лу́ка.

Я́ко да изба́вятся возлю́бленнiи Твои́, спаси́ десни́цею Твое́ю и услы́ши мя́.

Бо́гъ возглаго́ла во святѣ́мъ Свое́мъ: возра́дуюся, и раздѣлю́ Сики́му, и юдо́ль Жили́щъ размѣ́рю.

Мо́й е́сть Галаа́дъ, и Мо́й е́сть Манассі́й, Ефре́мъ крѣ́пость главы́ Моея́, Иу́да ца́рь Мо́й.

Моа́въ коно́бъ упова́нiя Моего́: на Идуме́ю простру́ сапо́гъ Мо́й: Мнѣ́ иноплеме́нницы покори́шася.

Кто́ введе́тъ мя́ во гра́дъ огражде́нiя? Или́ кто́ наста́витъ мя́ до Идуме́и?

Не Ты́ ли, Бо́же, отри́нувый на́съ? И не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ?

Да́ждь на́мъ по́мощь от ско́рби: и су́етно спасе́нiе человѣ́ческо.

О Бо́зѣ сотвори́мъ си́лу: и То́й уничижи́тъ стужа́ющыя на́мъ.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, Дави́ду псало́мъ, 60.

Услы́ши, Бо́же, моле́нiе мое́, вонми́ моли́твѣ мое́й:

от коне́цъ земли́ къ Тебѣ́ воззва́хъ, внегда́ уны́ се́рдце мое́: на ка́мень возне́слъ мя́ еси́, наста́вилъ мя́ еси́,

я́ко бы́лъ еси́ упова́нiе мое́, сто́лпъ крѣ́пости от лица́ вра́жiя.

Вселю́ся въ селе́нiи Твое́мъ во вѣ́ки, покры́юся въ кро́вѣ кри́лъ Твои́хъ.

Я́ко Ты́, Бо́же, услы́шалъ еси́ моли́твы моя́, да́лъ еси́ достоя́нiе боя́щымся и́мене Твоего́.

Дни́ на дни́ царе́вы приложи́ши, лѣ́та его́ до дне́ ро́да и ро́да.

Пребу́детъ въ вѣ́къ предъ Бо́гомъ: ми́лость и и́стину его́ кто́ взы́щетъ?

Та́ко воспою́ и́мени Твоему́ во вѣ́ки, возда́ти ми́ моли́твы моя́ де́нь от дне́.

Въ коне́цъ, о Идиѳу́мѣ, псало́мъ Дави́ду.

Не Бо́гу ли повине́тся душа́ моя́? От Того́ бо спасе́нiе мое́.

И́бо То́й Бо́гъ мо́й и Спа́съ мо́й, засту́пникъ мо́й: не подви́жуся наипа́че.

Доко́лѣ належите́ на человѣ́ка? Убива́ете вси́ вы́, я́ко стѣнѣ́ преклоне́нѣ и опло́ту возринове́ну.

Оба́че цѣ́ну мою́ совѣща́ша отри́нути, теко́ша въ жа́жди: усты́ свои́ми благословля́ху, и се́рдцемъ свои́мъ кленя́ху.

Оба́че Богови повини́ся, душе́ моя́: я́ко от Того́ терпѣ́нiе мое́.

И́бо То́й Бо́гъ мо́й и Спа́съ мо́й, засту́пникъ мо́й: не преселю́ся.

О Бо́зѣ спасе́нiе мое́ и сла́ва моя́: Бо́гъ по́мощи моея́, и упова́нiе мое́ на Бо́га.

Упова́йте на Него́, ве́сь со́нмъ люді́й: излiя́йте предъ Ни́мъ сердца́ ва́ша, я́ко Бо́гъ помо́щникъ на́шъ.

Оба́че су́етни сы́нове человѣ́честiи, лжи́ви сы́нове человѣ́честiи въ мѣ́рилѣхъ е́же непра́вдовати: ті́и от суеты́ вку́пѣ.

Не упова́йте на непра́вду, и на восхище́нiе не жела́йте: бога́тство а́ще тече́тъ, не прилага́йте се́рдца.

Еди́ною глаго́ла Бо́гъ, дво́я сiя́ слы́шахъ, зане́ держа́ва Бо́жiя,

и Твоя́, Го́споди, ми́лость: я́ко Ты́ возда́си кому́ждо по дѣло́мъ его́.

Псало́мъ Дави́ду, внегда́ бы́ти ему́ въ пусты́ни Иуде́йстѣй.

Бо́же, Бо́же мо́й, къ Тебѣ́ у́тренюю: возжада́ Тебе́ душа́ моя́, ко́ль мно́жицею Тебѣ́ пло́ть моя́, въ земли́ пу́стѣ и непрохо́днѣ и безво́днѣ.

Та́ко во святѣ́мъ яви́хся Тебѣ́, ви́дѣти си́лу Твою́ и сла́ву Твою́.

Я́ко лу́чши ми́лость Твоя́ па́че живо́тъ: устнѣ́ мои́ похвали́тѣ Тя́.

Та́ко благословлю́ Тя въ животѣ́ мое́мъ и о и́мени Твое́мъ воздѣжу́ ру́цѣ мои́.

Я́ко от ту́ка и ма́сти да испо́лнится душа́ моя́, и устна́ма ра́дости восхва́лятъ Тя́ уста́ моя́.

А́ще помина́хъ Тя́ на посте́ли мое́й, на у́треннихъ поуча́хся въ Тя́:

я́ко бы́лъ еси́ помо́щникъ мо́й, и въ кро́вѣ крилу́ Твое́ю возра́дуюся.

Прильпе́ душа́ моя́ по Тебѣ́: мене́ же прiя́тъ десни́ца Твоя́.

Ті́и же всу́е иска́ша ду́шу мою́: вни́дутъ въ преиспо́дняя земли́:

предадя́тся въ ру́ки ору́жiя, ча́сти ли́совомъ бу́дутъ.

Ца́рь же возвесели́тся о Бо́зѣ: похва́лится вся́къ клены́йся И́мъ, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющихъ непра́ведная.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Услы́ши, Бо́же, гла́съ мо́й, внегда́ моли́тимися къ тебѣ́: от стра́ха вра́жiя изми́ ду́шу мою́.

Покры́й мя́ от со́нма лука́внующихъ, от мно́жества дѣ́лающихъ непра́вду:

и́же изостри́ша я́ко ме́чь язы́ки своя́, напряго́ша лу́къ сво́й, ве́щь го́рьку,

сострѣля́ти въ та́йныхъ непоро́чна: внеза́пу сострѣля́ютъ его́, и не убоя́тся.

Утверди́ша себѣ́ сло́во лука́вое: повѣ́даша скры́ти сѣ́ть, рѣ́ша: кто́ у́зритъ и́хъ?

Испыта́ша беззако́нiе: изчезо́ша испыта́ющiи испыта́нiя: присту́питъ человѣ́къ, и се́рдце глубоко́.

И вознесе́тся Бо́гъ: стрѣ́лы младе́нецъ бы́ша я́звы и́хъ,

и изнемого́ша на ня́ язы́цы и́хъ: смути́шася вси́ ви́дящiи и́хъ.

И убоя́ся вся́къ человѣ́къ: и возвѣсти́ша дѣла́ Бо́жiя, и творе́нiя Его́ разумѣ́ша.

Возвесели́тся пра́ведникъ о Го́сподѣ и упова́етъ на Него́: и похва́лятся вси́ пра́вiи се́рдцемъ.

Рус. (Аверинцев)

Начальнику хоре. «Не погуби». Давидов миктам, при бегстве его от Саула, в пещере.

Помилуй, Боже, помилуй меня, на Тебя уповает душа моя; укроюсь под сенью крыл Твоих, покуда не минула беда.

К Богу Вышнему вопию, к Богу, вызволяющему меня; 4 он пошлет с небес помощь ко мне, губителя смутит моего. (Села!) Бог ниспошлет милость Свою, ниспошлет верность Свою.

А моя душа – в кругу львов, хищники окрест нее, лютые человечьи сыны: копья и стрелы – зубы их, языки – острые мечи.

Превыше небес, Боже, восстань, распростри над землей славу Твою!

Для стопы моей уготовали сеть – и поникла душа моя; вырыли яму на пути моем – но сами пали в нее. (Села!)

Боже, готово сердце мое, готово сердце мое! Воспою, воспою Тебе хвалу; 9 песнь моя, пробудись! Арфа, проснись, цитра, проснись, я разбужу зарю!

Господи, средь народов скажу о Тебе, меж племен воспою Тебе хвалу, 11 ибо до небес – милость Твоя, до облаков – верность Твоя.

Превыше небес, Боже, восстань, распростри над землей славу Твою!

Украинский (Огієнко)

Языки

^56:1 Для дириґетна хору.
На «Німа голубка в далечині».
Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті.

^56:2 Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене!

^56:3 Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене!

^56:4 Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу,

^56:5 я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені?

^56:6 Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло:

^56:7 слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи…
Як чатують на душу мою,

^56:8 так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!

^56:9 Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?

^56:10 Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду.
Те я знаю, що Бог при мені,

^56:11 і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу!

^56:12 На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені?

^56:13 На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали.

^56:14 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?

^57:1 Для дириґетна хору.
На спів: «Не вигуби».
Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру.

^57:2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!

^57:3 Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.

^57:4 Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене.
Села.
Бог пошле Свою милість та правду Свою

^57:5 на душу мою.
Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч.

^57:6 Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

^57:7 Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі!
Села.

^57:8 Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе!

^57:9 Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

^57:10 Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами,

^57:11 бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар!

^57:12 Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

^58:1 Для дириґетна хору.
На спів: «Не вигуби».
Золотий псалом Давидів.

^58:2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

^58:3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.

^58:4 Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,

^58:5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,

^58:6 що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

^58:7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

^58:8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов́януть вони, як трава по дорозі,

^58:9 бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

^58:10 Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!

^58:11 А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!

^58:12 і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

^59:1 Для дириґетна хору.
На спів: «Не вигуби».
Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім.
щоб убити його.

^59:2 Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене!

^59:3 Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,

^59:4 бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!

^59:5 Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач!

^59:6 і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих!
Села.

^59:7 Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту,

^59:8 й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує…

^59:9 Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш!

^59:10 Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя!

^59:11 Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів!

^59:12 Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!

^59:13 Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть!

^59:14 У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі!
Села.

^59:15 А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.

^59:16 Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть.

^59:17 А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!

^59:18 Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!

^60:1 Для дириґетна хору.
На спів: «Лілея свідчення».
Золотий псалом Давидів для навчання,

^60:2 коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови, і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч.

^60:3 Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас!

^60:4 Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась!

^60:5 Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином…

^60:6 Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою.
Села.

^60:7 Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!

^60:8 У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю!

^60:9 Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє.

^60:10 Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю!

^60:11 Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить?

^60:12 Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?

^60:13 Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!

^60:14 Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!

^61:1 Для дириґетна хору.
На струннім інструменті.
Псалом Давидів.

^61:2 Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою,

^61:3 я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває!
На скелю, що вища від мене, мене попровадь,

^61:4 бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога!

^61:5 Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села,

^61:6 бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться!

^61:7 Цареві примнож дні до днів, продовж роки йому немов вічні віки,

^61:8 нехай він перед Божим лицем пробуває навіки, хай милість та правда його стережуть!

^61:9 Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!

^62:1 Для дириґетна хору.
Для Єдутуна.
Псалом Давидів.

^62:2 Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє!

^62:3 Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже!

^62:4 Доки будете ви нападати на людину?
Усі хочете ви розтрощити її, немов мур той похилений, мов би паркан той валющий!

^62:5 Вони тільки й думають, як би зіпхнути її з висоти, вони полюбили неправду: благословляють своїми устами, в своєму ж нутрі проклинають!…
Села.

^62:6 Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя!

^62:7 Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюсь!

^62:8 У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі!

^62:9 Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище!
Села.

^62:10 Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом!

^62:11 Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком;
як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!

^62:12 Один раз Бог сказав, а двічі я чув, що сила у Бога!

^62:13 і в Тебе, о Господи, милість, бо відплачуєш кожному згідно з ділами його!

^63:1 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській.

^63:2 Боже Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води…

^63:3 Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу,

^63:4 ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють!

^63:5 Так я буду в житті своїм благословляти Тебе, ради Ймення Твого буду руки свої підіймати!

^63:6 Насичується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста мої хвалять губами співними.

^63:7 Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних:

^63:8 що став Ти на поміч для мене, в тіні ж Твоїх крил я співатиму!

^63:9 Пригорнулась до Тебе душа моя, правиця Твоя підпирає мене.

^63:10 Вороги ж мою душу шукають для згуби, нехай западуться до споду землі,

^63:11 нехай помордовані будуть мечем, бодай стали шакалам поживою!

^63:12 А цар звеселиться у Бозі, буде хвалений кожен, хто йому присягає, будуть бо замкнені уста лжемовцям!

^64:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.

^64:2 Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони!

^64:3 Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців,

^64:4 які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким,

^64:5 щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!…

^64:6 У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити?

^64:7 Вони кривди ховають…
Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке!

^64:8 Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть,

^64:9 і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!…

^64:10 і всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють!

^64:11 і праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді!