Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Псалтирь

 
  • Въ коне́цъ, о лю́дехъ от­ святы́хъ удале́н­ныхъ, Дави́ду въ столпописа́нiе, внегда́ удержа́ша и́ иноплеме́н­ницы въ ге́ѳѣ, псало́мъ.
  • Поми́луй мя́, Бо́же, я́ко попра́ мя человѣ́къ: ве́сь де́нь боря́ стужи́ ми.
  • Попра́ша мя́ врази́ мо­и́ ве́сь де́нь: я́ко мно́зи борю́щiи мя́ съ высоты́.
  • Въ де́нь не {се́й рѣ́чи не въ нѣ́кiихъ не имѣ́ет­ся} убою́ся, а́зъ же упова́ю на тя́.
  • О Бо́зѣ похвалю́ словеса́ моя́: на Бо́га упова́хъ, не убою́ся: что́ сотвори́тъ мнѣ́ пло́ть?
  • Ве́сь де́нь слове́съ мо­и́хъ гнуша́хуся: на мя́ вся́ помышле́нiя и́хъ на зло́.
  • Вселя́т­ся и скры́ютъ, ті́и пя́ту мою́ сохраня́тъ, я́коже потерпѣ́ша ду́шу мою́ {ті́и пя́ту мою́ наблюда́ти бу́дутъ, я́коже жда́ху души́ мо­ея́}.
  • Ни о чесо́мже от­ри́неши я́, гнѣ́вомъ лю́ди низведе́ши.
  • Бо́же, живо́тъ мо́й воз­вѣсти́хъ тебѣ́: положи́лъ еси́ сле́зы моя́ предъ тобо́ю, я́ко и во обѣтова́нiи тво­е́мъ.
  • Да воз­вратя́т­ся врази́ мо­и́ вспя́ть, въ о́ньже а́ще де́нь при­­зову́ тя: се́, позна́хъ, я́ко Бо́гъ мо́й еси́ ты́.
  • О Бо́зѣ похвалю́ глаго́лъ, о Го́сподѣ похвалю́ сло́во.
  • На Бо́га упова́хъ, не убою́ся: что́ сотвори́тъ мнѣ́ человѣ́къ?
  • Во мнѣ́, Бо́же, моли́твы, я́же воз­да́мъ хвалы́ тво­ея́:
  • я́ко изба́вилъ еси́ ду́шу мою́ от­ сме́рти, о́чи мо­и́ от­ сле́зъ и но́зѣ мо­и́ от­ поползнове́нiя: благо­угожду́ предъ Го́сподемъ во свѣ́тѣ живы́хъ.
  • Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́нiе, внегда́ ему́ от­бѣга́ти от­ лица́ Сау́лова въ пеще́ру.
  • Поми́луй мя́, Бо́же, поми́луй мя́: я́ко на тя́ упова́ душа́ моя́, и на сѣ́нь крилу́ твое́ю надѣ́юся, до́ндеже пре́йдетъ беззако́нiе.
  • Воззову́ къ Бо́гу вы́шнему, Бо́гу благодѣ́яв­шему мнѣ́.
  • Посла́ съ небесе́ и спасе́ мя, даде́ въ поноше́нiе попира́ющыя мя́: посла́ Бо́гъ ми́лость свою́ и и́стину свою́,
  • и изба́ви ду́шу мою́ от­ среды́ ски́мновъ. Поспа́хъ смуще́нъ: сы́нове человѣ́честiи, зу́бы и́хъ ору́жiя и стрѣ́лы, и язы́къ и́хъ ме́чь о́стръ.
  • Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва твоя́.
  • Сѣ́ть угото́ваша нога́мъ мо­и́мъ, и сляко́ша ду́шу мою́: ископа́ша предъ лице́мъ мо­и́мъ я́му, и впадо́ша въ ню́.
  • Гото́во се́рдце мое́, Бо́же, гото́во се́рдце мое́: воспою́ и пою́ во сла́вѣ мо­е́й.
  • Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю и гу́сли: воста́ну ра́но.
  • Исповѣ́мся тебѣ́ въ лю́дехъ, Го́споди, воспою́ тебѣ́ во язы́цѣхъ:
  • я́ко воз­вели́чися до небе́съ ми́лость твоя́ и да́же до о́блакъ и́стина твоя́.
  • Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва твоя́.
  • Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́нiе.
  • А́ще во­и́стин­ну у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суди́те, сы́нове человѣ́честiи.
  • И́бо въ се́рдцы беззако́нiе дѣ́лаете на земли́, непра́вду ру́ки ва́шя сплета́ютъ.
  • Очужди́шася грѣ́шницы от­ ложе́снъ, заблуди́ша от­ чре́ва, глаго́лаша лжу́.
  • Я́рость и́хъ по подо́бiю змiину́, я́ко а́спида глу́ха и затыка́ющаго у́ши сво­и́,
  • и́же не услы́шитъ гла́са обава́ющихъ, обава́емь обава́ет­ся от­ прему́дра.
  • Бо́гъ сокруши́тъ зу́бы и́хъ во устѣ́хъ и́хъ: члено́вныя льво́въ сокруши́лъ е́сть Госпо́дь.
  • Уничижа́т­ся я́ко вода́ мимотеку́щая: напряже́тъ лу́къ сво́й, до́ндеже изнемо́гутъ.
  • Я́ко во́скъ раста́явъ от­и́мут­ся: паде́ о́гнь на ни́хъ, и не ви́дѣша со́лнца.
  • Пре́жде е́же разумѣ́ти те́рнiя ва́­шего ра́мна, я́ко жи́вы, я́ко во гнѣ́вѣ пожре́тъ я́.
  • Возвесели́т­ся пра́ведникъ, егда́ уви́дитъ от­мще́нiе: ру́цѣ сво­и́ умы́етъ въ кро́ви грѣ́шника.
  • И рече́тъ человѣ́къ: а́ще у́бо е́сть пло́дъ пра́веднику, у́бо е́сть Бо́гъ судя́ и́мъ на земли́.
  • Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́нiе, внегда́ посла́ Сау́лъ и стреже́ до́мъ его́, е́же умертви́ти его́.
  • Изми́ мя от­ вра́гъ мо­и́хъ, Бо́же, и от­ востаю́щихъ на мя́ изба́ви мя́:
  • изба́ви мя́ от­ дѣ́ла­ю­щихъ беззако́нiе, и от­ му́жъ крове́й спаси́ мя.
  • Я́ко се́, улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на мя́ крѣ́пцыи: ниже́ беззако́нiе мое́, ниже́ грѣ́хъ мо́й, Го́споди:
  • безъ беззако́нiя теко́хъ и испра́вихъ: воста́ни въ срѣ́тенiе мое́ и ви́ждь.
  • И ты́, Го́споди Бо́же си́лъ, Бо́же Изра́илевъ, вонми́ посѣти́ти вся́ язы́ки: да не уще́дриши вся́ дѣ́ла­ю­щыя беззако́нiе.
  • Возвратя́т­ся на ве́черъ, и вза́лчутъ я́ко пе́съ, и обы́дутъ гра́дъ.
  • Се́, ті́и от­вѣща́ютъ усты́ сво­и́ми, и ме́чь во устна́хъ и́хъ: я́ко кто́ слы́ша?
  • И ты́, Го́споди, посмѣе́шися и́мъ, уничижи́ши вся́ язы́ки.
  • Держа́ву мою́ къ тебѣ́ сохраню́: я́ко ты́, Бо́же, засту́пникъ мо́й еси́.
  • Бо́гъ мо́й, ми́лость его́ предвари́тъ мя́: Бо́гъ мо́й, яви́тъ мнѣ́ на вразѣ́хъ мо­и́хъ.
  • Не убі́й и́хъ, да не когда́ забу́дутъ зако́нъ тво́й: расточи́ я́ си́лою тво­е́ю и низведи́ я́, защи́тниче мо́й, Го́споди,
  • грѣ́хъ у́стъ и́хъ, сло́во усте́нъ и́хъ: и я́ти да бу́дутъ въ горды́ни сво­е́й, и от­ кля́твы и лжи́ воз­вѣстя́т­ся въ кончи́нѣ,
  • во гнѣ́вѣ кончи́ны, и не бу́дутъ: и увѣ́дятъ, я́ко Бо́гъ Влады́че­ст­вуетъ Иа́ковомъ и концы́ земли́.
  • Возвратя́т­ся на ве́черъ, и вза́лчутъ я́ко пе́съ, и обы́дутъ гра́дъ:
  • ті́и разы́дут­ся я́сти: а́ще ли же не насы́тят­ся, и поро́пщутъ.
  • А́зъ же воспою́ си́лу твою́ и воз­ра́дуюся зау́тра о ми́лости тво­е́й: я́ко бы́лъ еси́ засту́пникъ мо́й и при­­бѣ́жище мое́ въ де́нь ско́рби мо­ея́.
  • Помо́щникъ мо́й еси́, тебѣ́ пою́: я́ко Бо́гъ засту́пникъ мо́й еси́, Бо́же мо́й, ми́лость моя́.
  • Въ коне́цъ, о измѣни́тися хотя́щихъ, въ столпописа́нiе Дави́ду, въ науче́нiе:
  • внегда́ сожже́ средорѣ́чiе сирі́йское и сирі́ю сова́лскую, и воз­врати́ся Иоа́въ и порази́ Едо́ма въ де́бри соле́й два­на́­де­сять ты́сящъ.
  • Бо́же, от­ри́нулъ ны́ еси́ и низложи́лъ еси́ на́съ, разгнѣ́вал­ся еси́ и уще́дрилъ еси́ на́съ.
  • Стря́слъ еси́ зе́млю и смути́лъ еси́ ю́: изцѣли́ сокруше́нiе ея́, я́ко подви́жеся.
  • Показа́лъ еси́ лю́демъ тво­и́мъ жесто́кая: напо­и́лъ еси́ на́съ вино́мъ умиле́нiя.
  • Да́лъ еси́ боя́щымся тебе́ зна́менiе, е́же убѣжа́ти от­ лица́ лу́ка.
  • Я́ко да изба́вят­ся воз­лю́блен­нiи тво­и́, спаси́ десни́цею тво­е́ю и услы́ши мя́.
  • Бо́гъ воз­глаго́ла во святѣ́мъ сво­е́мъ: воз­ра́дуюся, и раздѣлю́ Сики́му, и юдо́ль жили́щъ размѣ́рю.
  • Мо́й е́сть Галаа́дъ, и мо́й е́сть Манассі́й, Ефре́мъ крѣ́пость главы́ мо­ея́, Иу́да ца́рь мо́й.
  • Моа́въ коно́бъ упова́нiя мо­его́: на Идуме́ю простру́ сапо́гъ мо́й: мнѣ́ иноплеме́н­ницы покори́шася.
  • Кто́ введе́тъ мя́ во гра́дъ огражде́нiя? или́ кто́ наста́витъ мя́ до Идуме́и?
  • Не ты́ ли, Бо́же, от­ри́нувый на́съ? и не изы́деши, Бо́же, въ си́лахъ на́шихъ?
  • Да́ждь на́мъ по́мощь от­ ско́рби: и су́етно спасе́нiе человѣ́ческо.
  • О Бо́зѣ сотвори́мъ си́лу: и то́й уничижи́тъ стужа́ющыя на́мъ.
  • Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, Дави́ду псало́мъ, 60.
  • Услы́ши, Бо́же, моле́нiе мое́, вонми́ моли́твѣ мо­е́й:
  • от­ коне́цъ земли́ къ тебѣ́ воз­зва́хъ, внегда́ уны́ се́рдце мое́: на ка́мень воз­не́слъ мя́ еси́, наста́вилъ мя́ еси́,
  • я́ко бы́лъ еси́ упова́нiе мое́, сто́лпъ крѣ́пости от­ лица́ вра́жiя.
  • Вселю́ся въ селе́нiи тво­е́мъ во вѣ́ки, покры́юся въ кро́вѣ кри́лъ тво­и́хъ.
  • Я́ко ты́, Бо́же, услы́шалъ еси́ моли́твы моя́, да́лъ еси́ достоя́нiе боя́щымся и́мене тво­его́.
  • Дни́ на дни́ царе́вы при­­ложи́ши, лѣ́та его́ до дне́ ро́да и ро́да.
  • Пребу́детъ въ вѣ́къ предъ Бо́гомъ: ми́лость и и́стину его́ кто́ взы́щетъ?
  • Та́ко воспою́ и́мени тво­ему́ во вѣ́ки, воз­да́ти ми́ моли́твы моя́ де́нь от­ дне́.
  • Въ коне́цъ, о Идиѳу́мѣ, псало́мъ Дави́ду.
  • Не Бо́гу ли повине́т­ся душа́ моя́? от­ того́ бо спасе́нiе мое́.
  • И́бо то́й Бо́гъ мо́й и Спа́съ мо́й, засту́пникъ мо́й: не подви́жуся наипа́че.
  • Доко́лѣ належите́ на человѣ́ка? убива́ете вси́ вы́, я́ко стѣнѣ́ преклоне́нѣ и опло́ту воз­ринове́ну.
  • Оба́че цѣ́ну мою́ совѣща́ша от­ри́нути, теко́ша въ жа́жди: усты́ сво­и́ми благословля́ху, и се́рдцемъ сво­и́мъ кленя́ху.
  • Оба́че богови повини́ся, душе́ моя́: я́ко от­ того́ терпѣ́нiе мое́.
  • И́бо то́й Бо́гъ мо́й и Спа́съ мо́й, засту́пникъ мо́й: не преселю́ся.
  • О Бо́зѣ спасе́нiе мое́ и сла́ва моя́: Бо́гъ по́мощи мо­ея́, и упова́нiе мое́ на Бо́га.
  • Упова́йте на него́, ве́сь со́нмъ люді́й: излiя́йте предъ ни́мъ сердца́ ва́ша, я́ко Бо́гъ помо́щникъ на́шъ.
  • Оба́че су́етни сы́нове человѣ́честiи, лжи́ви сы́нове человѣ́честiи въ мѣ́рилѣхъ е́же непра́вдовати: ті́и от­ суеты́ вку́пѣ.
  • Не упова́йте на непра́вду, и на восхище́нiе не жела́йте: бога́т­ст­во а́ще тече́тъ, не при­­лага́йте се́рдца.
  • Еди́ною глаго́ла Бо́гъ, дво́я сiя́ слы́шахъ, зане́ держа́ва Бо́жiя,
  • и твоя́, Го́споди, ми́лость: я́ко ты́ воз­да́си кому́ждо по дѣло́мъ его́.
  • Псало́мъ Дави́ду, внегда́ бы́ти ему́ въ пусты́ни Иуде́йстѣй.
  • Бо́же, Бо́же мо́й, къ тебѣ́ у́тренюю: воз­жада́ тебе́ душа́ моя́, ко́ль мно́жицею тебѣ́ пло́ть моя́, въ земли́ пу́стѣ и непрохо́днѣ и безво́днѣ.
  • Та́ко во святѣ́мъ яви́хся тебѣ́, ви́дѣти си́лу твою́ и сла́ву твою́.
  • Я́ко лу́чши ми́лость твоя́ па́че живо́тъ: устнѣ́ мо­и́ похвали́тѣ тя́.
  • Та́ко благословлю́ тя въ животѣ́ мо­е́мъ и о и́мени тво­е́мъ воз­дѣжу́ ру́цѣ мо­и́.
  • Я́ко от­ ту́ка и ма́сти да испо́лнит­ся душа́ моя́, и устна́ма ра́дости восхва́лятъ тя́ уста́ моя́.
  • А́ще помина́хъ тя́ на посте́ли мо­е́й, на у́трен­нихъ по­уча́хся въ тя́:
  • я́ко бы́лъ еси́ помо́щникъ мо́й, и въ кро́вѣ крилу́ твое́ю воз­ра́дуюся.
  • Прильпе́ душа́ моя́ по тебѣ́: мене́ же прiя́тъ десни́ца твоя́.
  • Ті́и же всу́е иска́ша ду́шу мою́: вни́дутъ въ преиспо́дняя земли́:
  • предадя́т­ся въ ру́ки ору́жiя, ча́сти ли́совомъ бу́дутъ.
  • Ца́рь же воз­весели́т­ся о Бо́зѣ: похва́лит­ся вся́къ клены́йся и́мъ, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющихъ непра́ведная.
  • Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
  • Услы́ши, Бо́же, гла́съ мо́й, внегда́ моли́тимися къ тебѣ́: от­ стра́ха вра́жiя изми́ ду́шу мою́.
  • Покры́й мя́ от­ со́нма лука́вну­ю­щихъ, от­ мно́же­ст­ва дѣ́ла­ю­щихъ непра́вду:
  • и́же изостри́ша я́ко ме́чь язы́ки своя́, напряго́ша лу́къ сво́й, ве́щь го́рьку,
  • сострѣля́ти въ та́йныхъ непоро́чна: внеза́пу сострѣля́ютъ его́, и не убоя́т­ся.
  • Утверди́ша себѣ́ сло́во лука́во­е: повѣ́даша скры́ти сѣ́ть, рѣ́ша: кто́ у́зритъ и́хъ?
  • Испыта́ша беззако́нiе: изчезо́ша испыта́ющiи испыта́нiя: при­­сту́питъ человѣ́къ, и се́рдце глубоко́.
  • И воз­несе́т­ся Бо́гъ: стрѣ́лы младе́нецъ бы́ша я́звы и́хъ,
  • и изнемого́ша на ня́ язы́цы и́хъ: смути́шася вси́ ви́дящiи и́хъ.
  • И убоя́ся вся́къ человѣ́къ: и воз­вѣсти́ша дѣла́ Бо́жiя, и творе́нiя его́ разумѣ́ша.
  • Возвесели́т­ся пра́ведникъ о Го́сподѣ и упова́етъ на него́: и похва́лят­ся вси́ пра́вiи се́рдцемъ.
  • Начальнику хора. О голубице, безмолвствующей в удалении. Писание Давида, когда Филистимляне захватили его в Гефе.
  • Помилуй меня, Боже! ибо человек хочет поглотить меня; нападая всякий день, теснит меня.
  • Враги мои всякий день ищут поглотить меня, ибо много восстающих на меня, о, Всевышний!
  • Когда я в страхе, на Тебя я уповаю.
  • В Боге восхвалю я слово Его; на Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне плоть?
  • Всякий день извращают слова мои; все помышления их обо мне – на зло:
  • собираются, притаиваются, наблюдают за моими пятами, чтобы уловить душу мою.
  • Неужели они избегнут воздаяния за неправду свою? Во гневе низложи, Боже, народы.
  • У Тебя исчислены мои скитания; положи слезы мои в сосуд у Тебя, – не в книге ли они Твоей?
  • Враги мои обращаются назад, когда я взываю к Тебе, из этого я узнаю́, что Бог за меня.
  • В Боге восхвалю я слово Его, в Господе восхвалю слово Его.
  • На Бога уповаю, не боюсь; что сделает мне человек?
  • На мне, Боже, обеты Тебе; Тебе воздам хвалы,
  • ибо Ты избавил душу мою от смерти, [очи мои от слез,] да и ноги мои от преткновения, чтобы я ходил пред лицем Божиим во свете живых.
  • Начальнику хора. Не погуби. Писание Давида, когда он убежал от Саула в пещеру.
  • Помилуй меня, Боже, помилуй меня, ибо на Тебя уповает душа моя, и в тени крыл Твоих я укроюсь, доколе не пройдут беды.
  • Воззову к Богу Всевышнему, Богу, благодетельствующему мне;
  • Он пошлет с небес и спасет меня; посрамит ищущего поглотить меня; пошлет Бог милость Свою и истину Свою.
  • Душа моя среди львов; я лежу среди дышущих пламенем, среди сынов человеческих, у которых зубы – копья и стрелы, и у которых язык – острый меч.
  • Будь превознесен выше небес, Боже, и над всею землею да будет слава Твоя!
  • Приготовили сеть ногам моим; душа моя поникла; выкопали предо мною яму, и сами упали в нее.
  • Готово сердце мое, Боже, готово сердце мое: буду петь и славить.
  • Воспрянь, слава моя, воспрянь, псалтирь и гусли! Я встану рано.
  • Буду славить Тебя, Господи, между народами; буду воспевать Тебя среди племен,
  • ибо до небес велика милость Твоя и до облаков истина Твоя.
  • Будь превознесен выше небес, Боже, и над всею землею да будет слава Твоя!
  • Начальнику хора. Не погуби. Писание Давида.
  • Подлинно ли правду говорите вы, судьи, и справедливо судите, сыны человеческие?
  • Беззаконие составляете в сердце, кладете на весы злодеяния рук ваших на земле.
  • С самого рождения отступили нечестивые, от утробы матери заблуждаются, говоря ложь.
  • Яд у них – как яд змеи, как глухого аспида, который затыкает уши свои
  • и не слышит голоса заклинателя, самого искусного в заклинаниях.
  • Боже! сокруши зубы их в устах их; разбей, Господи, челюсти львов!
  • Да исчезнут, как вода протекающая; когда напрягут стрелы, пусть они будут как переломленные.
  • Да исчезнут, как распускающаяся улитка; да не видят солнца, как выкидыш женщины.
  • Прежде нежели котлы ваши ощутят горящий терн, и свежее и обгоревшее да разнесет вихрь.
  • Возрадуется праведник, когда увидит отмщение; омоет стопы свои в крови нечестивого.
  • И скажет человек: «подлинно есть плод праведнику! итак есть Бог, судящий на земле!»
  • Начальнику хора. Не погуби. Писание Давида, когда Саул послал стеречь дом его, чтобы умертвить его.
  • Избавь меня от врагов моих, Боже мой! защити меня от восстающих на меня;
  • избавь меня от делающих беззаконие; спаси от кровожадных,
  • ибо вот, они подстерегают душу мою; собираются на меня сильные не за преступление мое и не за грех мой, Господи;
  • без вины моей сбегаются и вооружаются; подвигнись на помощь мне и воззри.
  • Ты, Господи, Боже сил, Боже Израилев, восстань посетить все народы, не пощади ни одного из нечестивых беззаконников:
  • вечером возвращаются они, воют, как псы, и ходят вокруг города;
  • вот они изрыгают хулу языком своим; в устах их мечи: «ибо», думают они, «кто слышит?»
  • Но Ты, Господи, посмеешься над ними; Ты посрамишь все народы.
  • Сила – у них, но я к Тебе прибегаю, ибо Бог – заступник мой.
  • Бог мой, милующий меня, предварит меня; Бог даст мне смотреть на врагов моих.
  • Не умерщвляй их, чтобы не забыл народ мой; расточи их силою Твоею и низложи их, Господи, защитник наш.
  • Слово языка их есть грех уст их, да уловятся они в гордости своей за клятву и ложь, которую произносят.
  • Расточи их во гневе, расточи, чтобы их не было; и да познают, что Бог владычествует над Иаковом до пределов земли.
  • Пусть возвращаются вечером, воют, как псы, и ходят вокруг города;
  • пусть бродят, чтобы найти пищу, и несытые проводят ночи.
  • А я буду воспевать силу Твою и с раннего утра провозглашать милость Твою, ибо Ты был мне защитою и убежищем в день бедствия моего.
  • Сила моя! Тебя буду воспевать я, ибо Бог – заступник мой, Бог мой, милующий меня.
  • Начальнику хора. На музыкальном орудии Шушан-Эдуф. Писание Давида для изучения,
  • когда он воевал с Сириею Месопотамскою и с Сириею Цованскою, и когда Иоав, возвращаясь, поразил двенадцать тысяч Идумеев в долине Соляной.
  • Боже! Ты отринул нас, Ты сокрушил нас, Ты прогневался: обратись к нам.
  • Ты потряс землю, разбил ее: исцели повреждения ее, ибо она колеблется.
  • Ты дал испытать народу твоему жестокое, напоил нас вином изумления.
  • Даруй боящимся Тебя знамя, чтобы они подняли его ради истины,
  • чтобы избавились возлюбленные Твои; спаси десницею Твоею и услышь меня.
  • Бог сказал во святилище Своем: «восторжествую, разделю Сихем и долину Сокхоф размерю:
  • Мой Галаад, Мой Манассия, Ефрем крепость главы Моей, Иуда скипетр Мой,
  • Моав умывальная чаша Моя; на Едома простру сапог Мой. Восклицай Мне, земля Филистимская!»
  • Кто введет меня в укрепленный город? Кто доведет меня до Едома?
  • Не Ты ли, Боже, Который отринул нас, и не выходишь, Боже, с войсками нашими?
  • Подай нам помощь в тесноте, ибо защита человеческая суетна.
  • С Богом мы окажем силу, Он низложит врагов наших.
  • Начальнику хора. На струнном орудии. Псалом Давида.
  • Услышь, Боже, вопль мой, внемли молитве моей!
  • От конца земли взываю к Тебе в унынии сердца моего; возведи меня на скалу, для меня недосягаемую,
  • ибо Ты прибежище мое, Ты крепкая защита от врага.
  • Да живу я вечно в жилище Твоем и покоюсь под кровом крыл Твоих,
  • ибо Ты, Боже, услышал обеты мои и дал мне наследие боящихся имени Твоего.
  • Приложи дни ко дням царя, лета его продли в род и род,
  • да пребудет он вечно пред Богом; заповедуй милости и истине охранять его.
  • И я буду петь имени Твоему вовек, исполняя обеты мои всякий день.
  • Начальнику хора Идифумова. Псалом Давида.
  • Только в Боге успокаивается душа моя: от Него спасение мое.
  • Только Он – твердыня моя, спасение мое, убежище мое: не поколеблюсь более.
  • Доколе вы будете налегать на человека? Вы будете низринуты, все вы, как наклонившаяся стена, как ограда пошатнувшаяся.
  • Они задумали свергнуть его с высоты, прибегли ко лжи; устами благословляют, а в сердце своем клянут.
  • Только в Боге успокаивайся, душа моя! ибо на Него надежда моя.
  • Только Он – твердыня моя и спасение мое, убежище мое: не поколеблюсь.
  • В Боге спасение мое и слава моя; крепость силы моей и упование мое в Боге.
  • Народ! надейтесь на Него во всякое время; изливайте пред Ним сердце ваше: Бог нам прибежище.
  • Сыны человеческие – только суета; сыны мужей – ложь; если положить их на весы, все они вместе легче пустоты.
  • Не надейтесь на грабительство и не тщеславьтесь хищением; когда богатство умножается, не прилагайте к нему сердца.
  • Однажды сказал Бог, и дважды слышал я это, что сила у Бога,
  • и у Тебя, Господи, милость, ибо Ты воздаешь каждому по делам его.
  • Псалом Давида, когда он был в пустыне Иудейской.
  • Боже! Ты Бог мой, Тебя от ранней зари ищу я; Тебя жаждет душа моя, по Тебе томится плоть моя в земле пустой, иссохшей и безводной,
  • чтобы видеть силу Твою и славу Твою, как я видел Тебя во святилище:
  • ибо милость Твоя лучше, нежели жизнь. Уста мои восхвалят Тебя.
  • Так благословлю Тебя в жизни моей; во имя Твое вознесу руки мои.
  • Как туком и елеем насыщается душа моя, и радостным гласом восхваляют Тебя уста мои,
  • когда я вспоминаю о Тебе на постели моей, размышляю о Тебе в ночные стражи,
  • ибо Ты помощь моя, и в тени крыл Твоих я возрадуюсь;
  • к Тебе прилепилась душа моя; десница Твоя поддерживает меня.
  • А те, которые ищут погибели душе моей, сойдут в преисподнюю земли;
  • сразят их силою меча; достанутся они в добычу лисицам.
  • Царь же возвеселится о Боге, восхвален будет всякий, клянущийся Им, ибо заградятся уста говорящих неправду.
  • Начальнику хора. Псалом Давида.
  • Услышь, Боже, голос мой в молитве моей, сохрани жизнь мою от страха врага;
  • укрой меня от замысла коварных, от мятежа злодеев,
  • которые изострили язык свой, как меч; напрягли лук свой – язвительное слово,
  • чтобы втайне стрелять в непорочного; они внезапно стреляют в него и не боятся.
  • Они утвердились в злом намерении, совещались скрыть сеть, говорили: кто их увидит?
  • Изыскивают неправду, делают расследование за расследованием даже до внутренней жизни человека и до глубины сердца.
  • Но поразит их Бог стрелою: внезапно будут они уязвлены;
  • языком своим они поразят самих себя; все, видящие их, удалятся от них.
  • И убоятся все человеки, и возвестят дело Божие, и уразумеют, что это Его дело.
  • А праведник возвеселится о Господе и будет уповать на Него; и похвалятся все правые сердцем.
  • 56:1 ( 非 利 士 人 在 迦 特 拿 住 大 卫 。 那 时 他 作 这 金 诗 , 交 与 伶 长 , 调 用 远 方 无 声 鸽 ) 神 阿 , 求 你 怜 悯 我 , 因 为 人 要 把 我 吞 了 , 终 日 攻 击 欺 压 我 。
  • 56:2 我 的 仇 敌 终 日 要 把 我 吞 了 。 因 逞 骄 傲 攻 击 我 的 人 甚 多 。
  • 56:3 我 惧 怕 的 时 候 要 倚 靠 你 。
  • 56:4 我 倚 靠 神 。 我 要 赞 美 他 的 话 。 我 倚 靠 神 , 必 不 惧 怕 。 血 气 之 辈 能 把 我 怎 麽 样 呢 。
  • 56:5 他 们 终 日 颠 倒 我 的 话 。 他 们 一 切 的 心 思 , 都 是 要 害 我 。
  • 56:6 他 们 聚 集 , 埋 伏 窥 探 我 的 脚 踪 。 等 候 要 害 我 的 命 。
  • 56:7 他 们 岂 能 因 罪 孽 逃 脱 麽 。 神 阿 , 求 你 在 怒 中 使 众 民 堕 落 。
  • 56:8 我 几 次 流 离 , 你 都 记 数 。 求 你 把 我 眼 泪 装 在 你 的 皮 袋 里 。 这 不 都 记 在 你 册 子 上 麽 。
  • 56:9 我 呼 求 的 日 子 , 我 的 仇 敌 都 要 转 身 退 后 。 神 帮 助 我 , 这 是 我 所 知 道 的 。
  • 56:10 我 倚 靠 神 。 我 要 赞 美 他 的 话 。 我 倚 靠 耶 和 华 。 我 要 赞 美 他 的 话 。
  • 56:11 我 倚 靠 神 , 必 不 惧 怕 。 人 能 把 我 怎 麽 样 呢 。
  • 56:12 神 阿 , 我 向 你 所 许 的 愿 在 我 身 上 。 我 要 将 感 谢 祭 献 给 你 。
  • 56:13 因 为 你 救 我 的 命 脱 离 死 亡 。 你 岂 不 是 救 护 我 的 脚 不 跌 倒 , 使 我 在 生 命 光 中 行 在 神 面 前 麽 。
  • 57:1 ( 大 卫 逃 避 扫 罗 , 藏 在 洞 里 。 那 时 他 作 这 金 诗 , 交 与 伶 长 , 调 用 休 要 毁 坏 ) 神 阿 , 求 你 怜 悯 我 , 怜 悯 我 。 因 为 我 的 心 投 靠 你 。 我 要 投 靠 在 你 翅 膀 的 荫 下 , 等 到 灾 害 过 去 。
  • 57:2 我 要 求 告 至 高 的 神 , 就 是 为 我 成 全 诸 事 的 神 。
  • 57:3 那 要 吞 我 的 人 辱 骂 我 的 时 候 , 神 从 天 上 必 施 恩 救 我 。 也 必 向 我 发 出 慈 爱 和 诚 实 。
  • 57:4 我 的 性 命 在 狮 子 中 间 。 我 躺 卧 在 性 如 烈 火 的 世 人 当 中 。 他 们 的 牙 齿 是 枪 , 箭 。 他 们 的 舌 头 是 快 刀 。
  • 57:5 神 阿 , 愿 你 崇 高 , 过 于 诸 天 。 愿 你 的 荣 耀 , 高 过 全 地 。
  • 57:6 他 们 为 我 的 脚 设 下 网 罗 , 压 制 我 的 心 。 他 们 在 我 面 前 挖 了 坑 , 自 己 反 掉 在 其 中 。 ( 细 拉 )
  • 57:7 神 阿 , 我 心 坚 定 , 我 心 坚 定 。 我 要 唱 诗 , 我 要 歌 颂 。
  • 57:8 我 的 灵 阿 , ( 原 文 作 荣 耀 ) 你 当 醒 起 , 琴 瑟 阿 , 你 们 当 醒 起 。 我 自 己 要 极 早 醒 起 。
  • 57:9 主 阿 , 我 要 在 万 民 中 称 谢 你 。 在 列 邦 中 歌 颂 你 。
  • 57:10 因 为 你 的 慈 爱 , 高 及 诸 天 。 你 的 诚 实 , 达 到 穹 苍 。
  • 57:11 神 阿 , 愿 你 崇 高 , 过 于 诸 天 。 愿 你 的 荣 耀 , 高 过 全 地 。
  • 58:1 ( 大 卫 的 金 诗 , 交 与 伶 长 , 调 用 休 要 毁 坏 ) 世 人 哪 , 你 们 默 然 不 语 , 真 合 公 义 麽 。 施 行 审 判 , 岂 按 正 直 麽 。
  • 58:2 不 然 , 你 们 是 心 中 作 恶 。 你 们 在 地 上 秤 出 你 们 手 所 行 的 强 暴 。
  • 58:3 恶 人 一 出 母 胎 , 就 与 神 疏 远 。 一 离 母 腹 , 便 走 错 路 , 说 谎 话 。
  • 58:4 他 们 的 毒 气 , 好 像 蛇 的 毒 气 。 他 们 好 像 塞 耳 的 聋 虺 ,
  • 58:5 不 听 行 法 术 的 声 音 。 虽 用 极 灵 的 咒 语 , 也 是 不 听 。
  • 58:6 神 阿 , 求 你 敲 碎 他 们 口 中 的 牙 。 耶 和 华 阿 , 求 你 敲 掉 少 壮 狮 子 的 大 牙 。
  • 58:7 愿 他 们 消 灭 如 急 流 的 水 一 般 。 他 们 瞅 准 射 箭 的 时 候 , 愿 箭 头 彷 佛 砍 断 。
  • 58:8 愿 他 们 像 蜗 牛 消 化 过 去 , 又 像 妇 人 坠 落 未 见 天 日 的 胎 。
  • 58:9 你 们 用 荆 棘 烧 火 。 锅 还 未 热 , 他 要 用 旋 风 把 青 的 和 烧 着 的 一 齐 刮 去 。
  • 58:10 义 人 见 仇 敌 遭 报 , 就 欢 喜 , 要 在 恶 人 的 血 中 洗 脚 。
  • 58:11 因 此 , 人 必 说 , 义 人 诚 然 有 善 报 。 在 地 上 果 有 施 行 判 断 的 神 。
  • 59:1 ( 扫 罗 打 发 人 窥 探 大 卫 的 房 屋 , 要 杀 他 。 那 时 大 卫 用 这 金 诗 , 交 与 伶 长 , 调 用 休 要 毁 坏 ) 我 的 神 阿 , 求 你 救 我 脱 离 仇 敌 , 把 我 安 置 在 高 处 , 得 脱 那 些 起 来 攻 击 我 的 人 。
  • 59:2 求 你 救 我 脱 离 作 孽 的 人 , 和 喜 爱 流 人 血 的 人 。
  • 59:3 因 为 他 们 埋 伏 , 要 害 我 的 命 , 有 能 力 的 人 聚 集 来 攻 击 我 。 耶 和 华 阿 , 这 不 是 为 我 的 过 犯 , 也 不 是 为 我 的 罪 愆 。
  • 59:4 我 虽 然 无 过 , 他 们 豫 备 整 齐 , 跑 来 攻 击 我 。 求 你 兴 起 鉴 察 帮 助 我 。
  • 59:5 万 军 之 神 耶 和 华 以 色 列 的 神 阿 , 求 你 兴 起 , 惩 治 万 邦 。 不 要 怜 悯 行 诡 诈 的 恶 人 。 ( 细 拉 )
  • 59:6 他 们 晚 上 转 回 , 叫 号 如 狗 , 围 城 绕 行 。
  • 59:7 他 们 口 中 喷 吐 恶 言 , 嘴 里 有 刀 , 他 们 说 有 谁 听 见 。
  • 59:8 但 你 耶 和 华 必 笑 话 他 们 。 你 要 嗤 笑 万 邦 。
  • 59:9 我 的 力 量 阿 , 我 必 仰 望 你 。 因 为 神 是 我 的 高 台 。
  • 59:10 我 的 神 要 以 慈 爱 迎 接 我 。 神 要 叫 我 看 见 我 仇 敌 遭 报 。
  • 59:11 不 要 杀 他 们 , 恐 怕 我 的 民 忘 记 。 主 阿 , 你 是 我 们 的 盾 牌 。 求 你 用 你 的 能 力 使 他 们 四 散 , 且 降 为 卑 。
  • 59:12 因 他 们 口 中 的 罪 , 和 嘴 里 的 言 语 , 并 咒 骂 虚 谎 的 话 , 愿 他 们 在 骄 傲 之 中 被 缠 住 了 。
  • 59:13 求 你 发 怒 , 使 他 们 消 灭 , 以 至 归 于 无 有 , 叫 他 们 知 道 神 在 雅 各 中 间 掌 权 , 直 到 地 极 。 ( 细 拉 )
  • 59:14 到 了 晚 上 , 任 凭 他 们 转 回 。 任 凭 他 们 叫 号 如 狗 , 围 城 绕 行 。
  • 59:15 他 们 必 走 来 走 去 , 寻 梢 食 物 。 若 不 得 饱 , 就 终 夜 在 外 。
  • 59:16 但 我 要 歌 颂 你 的 力 量 , 早 晨 要 高 唱 你 的 慈 爱 。 因 为 你 作 过 我 的 高 台 。 在 我 急 难 的 日 子 , 作 过 我 的 避 难 所 。
  • 59:17 我 的 力 量 阿 , 我 要 歌 颂 你 。 因 为 神 是 我 的 高 台 , 是 赐 恩 与 我 的 神 。
  • 60:1 ( 大 卫 与 两 河 间 的 亚 兰 并 琐 巴 的 亚 兰 争 战 的 时 候 , 约 押 转 回 , 在 盐 谷 攻 击 以 东 , 杀 了 一 万 二 千 人 。 那 时 大 卫 作 这 金 诗 , 叫 人 学 习 , 交 与 伶 长 , 调 用 为 证 的 百 合 花 )
  • 60:1 神 阿 , 你 丢 弃 了 我 们 , 使 我 们 破 坏 ; 你 向 我 们 发 怒 , 求 你 使 我 们 复 兴 。
  • 60:2 你 使 地 震 动 , 而 且 崩 裂 。 求 你 将 裂 口 医 好 。 因 为 地 摇 动 。
  • 60:3 你 叫 你 的 民 遇 见 艰 难 。 你 叫 我 们 喝 那 使 人 东 倒 西 歪 的 酒 。
  • 60:4 你 把 旌 旗 赐 给 敬 畏 你 的 人 , 可 以 为 真 理 杨 起 来 。 ( 细 拉 )
  • 60:5 求 你 应 允 我 们 , 用 右 手 拯 救 我 们 , 好 叫 你 所 亲 爱 的 人 得 救 。
  • 60:6 神 已 经 指 着 他 的 圣 洁 说 , ( 说 或 作 应 许 我 ) 我 要 欢 乐 。 我 要 分 开 示 剑 , 丈 量 疏 割 谷 。
  • 60:7 基 列 是 我 的 。 玛 拿 西 也 是 我 的 。 以 法 莲 是 护 卫 我 头 的 。 犹 大 是 我 的 杖 。
  • 60:8 摩 押 是 我 的 沭 浴 盆 。 我 要 向 以 东 抛 鞋 。 非 利 士 阿 , 你 还 能 因 我 欢 呼 麽 。
  • 60:9 谁 能 领 我 进 坚 固 城 。 谁 能 引 我 到 以 东 地 。
  • 60:10 神 阿 , 你 不 是 丢 弃 了 我 们 麽 。 神 阿 , 你 不 和 我 们 的 军 兵 同 去 麽 。
  • 60:11 求 你 帮 助 我 们 攻 击 敌 人 , 因 为 人 的 帮 助 是 枉 然 的 。
  • 60:12 我 们 倚 靠 神 , 才 得 施 展 大 能 , 因 为 践 踏 我 们 敌 人 的 就 是 他 。
  • 61:1 ( 大 卫 的 诗 , 交 与 伶 长 , 用 丝 弦 的 乐 器 ) 神 阿 , 求 你 听 我 的 呼 求 , 侧 耳 听 我 的 祷 告 。
  • 61:2 我 心 里 发 昏 的 时 候 , 我 要 从 地 极 求 告 你 。 求 你 领 我 到 那 比 我 更 高 的 磐 石 。
  • 61:3 因 为 你 作 过 我 的 避 难 所 , 作 过 我 的 坚 固 台 , 脱 离 仇 敌 。
  • 61:4 我 要 永 远 住 在 你 的 帐 幕 里 。 我 要 投 靠 在 你 翅 膀 下 的 隐 密 处 。 ( 细 拉 )
  • 61:5 神 阿 , 你 原 是 听 了 我 所 许 的 愿 。 你 将 产 业 赐 给 敬 畏 你 名 的 人 。
  • 61:6 你 要 加 添 王 的 寿 数 。 他 的 年 岁 必 存 到 世 世 。
  • 61:7 他 必 永 远 坐 在 神 面 前 。 愿 你 豫 备 慈 爱 和 诚 实 保 佑 他 。
  • 61:8 这 样 , 我 要 歌 颂 你 的 名 直 到 永 远 , 好 天 天 还 我 所 许 的 愿 。
  • 62:1 ( 大 卫 的 诗 , 照 耶 杜 顿 的 作 法 , 交 与 伶 长 ) 我 的 心 默 默 无 声 , 专 等 候 神 。 我 的 救 恩 是 从 他 而 来 。
  • 62:2 惟 独 他 是 我 的 磐 石 , 我 的 拯 救 。 他 是 我 的 高 台 。 我 必 不 很 动 摇 。
  • 62:3 你 们 大 家 攻 击 一 人 , 把 他 毁 坏 。 如 同 毁 坏 歪 斜 的 墙 , 将 倒 的 壁 , 要 到 几 时 呢 。
  • 62:4 他 们 彼 此 商 议 , 专 要 从 他 的 尊 位 上 把 他 推 下 。 他 们 喜 爱 谎 话 。 口 虽 祝 福 , 心 却 咒 诅 。 ( 细 拉 )
  • 62:5 我 的 心 哪 , 你 当 默 默 无 声 , 专 等 候 神 。 因 为 我 的 盼 望 是 从 他 而 来 。
  • 62:6 惟 独 他 是 我 的 磐 石 , 我 的 拯 救 。 他 是 我 的 高 台 。 我 必 不 动 摇 。
  • 62:7 我 的 拯 救 , 我 的 荣 耀 , 都 在 乎 神 。 我 力 量 的 磐 石 , 我 的 避 难 所 , 都 在 乎 神 。
  • 62:8 你 们 众 民 当 时 时 倚 靠 他 , 在 他 面 前 倾 心 吐 意 。 神 是 我 们 的 避 难 所 。 ( 细 拉 )
  • 62:9 下 流 人 真 是 虚 空 , 上 流 人 也 是 虚 假 。 放 在 天 平 里 就 必 浮 起 。 他 们 一 共 比 空 气 还 轻 。
  • 62:10 不 要 仗 势 欺 人 , 也 不 要 因 抢 夺 而 骄 傲 。 若 财 宝 加 增 , 不 要 放 在 心 上 。
  • 62:11 神 说 了 一 次 , 两 次 , 我 都 听 见 , 就 是 能 力 都 属 乎 神 。
  • 62:12 主 阿 , 慈 爱 也 是 属 乎 你 。 因 为 你 照 着 各 人 所 行 的 报 应 他 。
  • 63:1 ( 大 卫 在 犹 大 旷 野 的 时 候 , 作 了 这 诗 ) 神 阿 , 你 是 我 的 神 , 我 要 切 切 的 寻 求 你 。 在 乾 旱 疲 乏 无 水 之 地 , 我 渴 想 你 , 我 的 心 切 慕 你 。
  • 63:2 我 在 圣 所 中 曾 如 此 瞻 仰 你 , 为 要 见 你 的 能 力 , 和 你 的 荣 耀 。
  • 63:3 因 你 的 慈 爱 比 生 命 更 好 , 我 的 嘴 唇 要 颂 赞 你 。
  • 63:4 我 还 活 的 时 候 , 要 这 样 称 颂 你 。 我 要 奉 你 的 名 举 手 。
  • 63:5 我 在 床 上 记 念 你 , 在 夜 更 的 时 候 思 想 你 , 我 的 心 就 像 饱 足 了 骨 髓 肥 油 。
  • 63:6 我 也 要 以 欢 乐 的 嘴 唇 赞 美 你 。
  • 63:7 因 为 你 曾 帮 助 我 , 我 就 在 你 翅 膀 的 荫 下 欢 呼 。
  • 63:8 我 心 紧 紧 的 跟 随 你 。 你 的 右 手 扶 持 我 。
  • 63:9 但 那 些 寻 索 要 灭 我 命 的 人 , 必 往 地 底 下 去 。
  • 63:10 他 们 必 被 刀 剑 所 杀 , 被 野 狗 所 吃 。
  • 63:11 但 是 王 必 因 神 欢 喜 。 凡 指 着 他 发 誓 的 , 必 要 夸 口 。 因 为 说 谎 之 人 的 口 , 必 被 塞 住 。
  • 64:1 ( 大 卫 的 诗 , 交 与 伶 长 ) 神 阿 , 我 哀 叹 的 时 候 , 求 你 听 我 的 声 音 。 求 你 保 护 我 的 性 命 , 不 受 仇 敌 的 惊 恐 。
  • 64:2 求 你 把 我 隐 藏 , 使 我 脱 离 恶 之 人 的 暗 谋 , 和 作 孽 之 人 的 扰 乱 。
  • 64:3 他 们 磨 舌 如 刀 , 发 出 苦 毒 的 言 语 , 好 像 比 准 了 的 箭 。
  • 64:4 要 在 暗 地 射 完 全 人 。 他 们 忽 然 射 他 , 并 不 惧 怕 。
  • 64:5 他 们 彼 此 勉 励 设 下 恶 计 。 他 们 商 量 暗 设 网 罗 , 说 , 谁 能 看 见 。
  • 64:6 他 们 图 谋 奸 恶 , 说 , 我 们 是 极 力 图 谋 的 。 他 们 各 人 的 意 念 心 思 是 深 的 。
  • 64:7 但 神 要 射 他 们 。 他 们 忽 然 被 箭 射 伤 。
  • 64:8 他 们 必 然 绊 跌 , 被 自 己 的 舌 头 所 害 。 凡 看 见 他 们 的 , 必 都 摇 头 。
  • 64:9 众 人 都 要 害 怕 , 要 传 杨 神 的 工 作 , 并 且 明 白 他 的 作 为 。
  • 64:10 义 人 必 因 耶 和 华 欢 喜 , 并 要 投 靠 他 。 凡 心 里 正 直 的 人 , 都 要 夸 口 。
  • Барои сардори сарояндагон. Оид ба кабӯтари хомӯш дар ҷои дур. Суруди Довуд, вақте ки фалиштиён ӯро дар Ҷот дастгир карданд.
  • Ба ман раҳм намо, эй Худо! Зеро ки одамизод мехоҳад маро поймол кунад; ҳар рӯз ҷангҷӯ маро фишор медиҳад.
  • Мухолифонам ҳар рӯз мехоҳанд маро поймол кунанд; зеро ки бисёр касон бо ман меҷанганд.
  • Рӯзе ки ба ҳарос меафтам, ба Ту таваккал хоҳам кард.
  • Дар Худо сухани Ӯро ситоиш хоҳам кард; ба Худо таваккал кардаам, наметарсам; одамизод ба ман чӣ метавонад бикунад?
  • Ҳар рӯз суханонамро дигаргун мекунанд; ҳамаи андешаҳошон нисбат ба ман барои бадист.
  • Ҷамъ шуда, камин мегиранд, қадамҳоямро мепоянд, чунки қасди ҷонам доранд.
  • Наход ки онҳо аз мукофоти ҷафои худ мегурехта бошанд? Қавмҳоро дар ғазаби Худ вожгун бикун, эй Худо!
  • Оворагардии маро Ту ба ҳисоб гирифтаӣ; ашкҳоямро дар машки Худ биандоз, – оё ин дар дафтари Ту нест?
  • Он гоҳ, рӯзе ки Туро бихонам, душманонам ақиб хоҳанд гашт; инро медонам, зеро ки Худо бо ман аст.
  • Ба Худо, ки суханашро ситоиш мекунам, ба Парвардигор, ки суханашро ситоиш мекунам Дар Худо суханро ситоиш хоҳам кард, дар Парвардигор суханро ситоиш хоҳам кард.
  • Ба Худо таваккал кардаам, наметарсам; одамизод ба ман чӣ метавонад бикунад?
  • Қавлҳои Назрҳои Ту, эй Худо, бар ман ҳастанд; қурбониҳои шукронаро пеши Ту хоҳам овард,
  • Зеро ки ҷонамро аз марг халосӣ додаӣ; оё пойҳоямро аз лағжидан нигоҳ нахоҳӣ дошт, то ки дар нури ҳаёт пеши Худо роҳ равам?

  • Барои сардори сарояндагон. Нобуд накун. Суруди Довуд, вақте ки ӯ аз пеши Шоул ба мағора гурехт.
  • Ба ман раҳм намо, эй Худо, ба ман раҳм намо! Зеро ки ҷонам ба Ту паноҳ мебарад, ва дар сояи болҳои Ту паноҳ мебарам, то даме ки фалокатҳо бигзарад.
  • Сӯи Худои Болотарин Боломақом мехонам, сӯи Худое ки ҳама чизро барои ман муҳайё мекунад:
  • Аз осмон фиристода, маро наҷот хоҳад дод; поймолкунандаи маро шарманда хоҳад кард. Село. Худо меҳру вафо ва ростии Худро хоҳад фиристод.
  • Ҷонам дар миёни шерон аст; дар миёни одамхӯроне сокинам, ки дандонҳошон найза ва тирҳост, ва забонашон шамшери буррост.
  • Бар осмонҳо баланд шав, эй Худо, ва ҷалоли Ту бар тамоми замин бод!
  • Доме барои пойҳоям тайёр кардаанд; ҷонам афсурда шудааст; чоҳе барои ман канданд, аммо худашон дар он афтоданд. Село.
  • Дилам устувор аст қавист, эй Худо, дилам қавист устувор аст; суруд хоҳам хонд ва хоҳам сароид.
  • Эй ҷалолам, бедор шав! Эй уд ва барбат, бедор шав! Ман субҳидамро бедор хоҳам кард.
  • Туро, эй Худованд, дар миёни қавмҳо сипос хоҳам гуфт; Туро дар миёни қабилаҳо хоҳам сароид.
  • Зеро ки меҳру вафои Ту бузург аст то осмонҳо, ва ростии Ту то абрҳо.
  • Бар осмонҳо баланд шав, эй Худо, ҷалоли Ту бар тамоми замин бод!

  • Барои сардори сарояндагон. Нобуд накун. Суруди Довуд.
  • Оё шумо, эй доварон, ҳақиқатан аз рӯи инсоф ҳукм мекунед ва банӣ одамро аз рӯи ростӣ доварӣ менамоед?
  • Ба ростӣ шумо дар дили худ ноинсофиҳо ба амал меоваред, зулми дастҳои худро дар замин бар тарозу мемонед.
  • Бадкорон аз аввали таваллуди худ каҷ мераванд; аз шиками модар дурӯғ гуфта гумроҳ мешаванд.
  • Заҳри онҳо мисли заҳри мор аст, мисли мори айнакдори кар, ки гӯшашро мепӯшад,
  • Ва овози афсунгаронро намешунавад, агарчи дар афсун бағоят моҳиранд.
  • Худоё! Дандонҳои онҳоро дар даҳонашон бишкан; дандонҳои пеши шеронро пора-пора намо, эй Парвардигор!
  • Бигзор онҳо мисли обе ки ҷорист, нест шаванд; вақте ки тирҳои худро омода мекунанд, мисли гард парешон шаванд;
  • Мисли тӯқумшуллуке ки аз назар ғоиб мешавад, нест шаванд; мисли афгонаи зан рӯи офтобро набинанд;
  • Пеш аз он ки дегҳои шумо оташи хорҳоро ҳис кунад, ҳам гӯшти нопухта ва ҳам оташро шамол лесида барад.
  • Росткор, чун қасосро дид, шод хоҳад шуд, пойҳои худро дар хуни бадкор хоҳад шуст.
  • Ва одамизод хоҳад гуфт: «Ба ростӣ самаре барои росткор ҳаст! Ба ростӣ Худое ҳаст, ки бар замин доварӣ мекунад!»

  • Барои сардори сарояндагон. Нобуд накун. Суруди Довуд, вақте ки Шоул фиристод, ки хонаро посбонӣ кунанд, то ӯро бикушанд.
  • Маро аз душманонам халосӣ деҳ, эй Худои ман! Маро аз мухолифонам пуштибонӣ намо.
  • Маро аз бадкирдорон халосӣ деҳ ва аз хунхӯрон наҷот деҳ.
  • Зеро инак, бар ҷонам камин мегиранд; пурзӯрон ба муқобили ман ҷамъ мешаванд, бе он ки ҷинояте ба амал оварда бошам ва бе он ки хатое содир карда бошам, эй Парвардигор!
  • Бе он ки гуноҳе дошта бошам, мешитобанд ва омода мешаванд; ба ёрии ман бедор шав ва назар андоз.
  • Валекин Ту, эй Парвардигор, эй Худои лашкарҳо, эй Худои Исроил, бархоста ҳамаи халқҳоро сазо деҳ, ба ҳеҷ як хоини ҷафокор раҳм накун. Село.
  • Шомгоҳ бармегарданд, чун сагон нула мекашанд, ва шаҳрро давр мезананд.
  • Инак, бо даҳони худ мелаққанд; шамшерҳо дар лабҳои онҳост; зеро, ба гумонашон, «кист, ки бишнавад?»
  • Валекин Ту, эй Парвардигор, бар онҳо хоҳӣ хандид; ҳамаи халқҳоро масхара хоҳӣ кард.
  • Бар хилофи куввати онҳо, Туро интизорӣ мекашам, зеро Худо паноҳгоҳи ман аст.
  • Худои меҳрубони ман ба ёрии ман хоҳад шитофт; Худо нокомии мухолифонамро ба ман нишон хоҳад дод.
  • Онҳоро накуш, ки мабодо қавмам фаромӯш кунанд; онҳоро бо қуввати Худ сарсону саргардон карда, зеру забар намо, эй Худованд, ки сипари мо ҳастӣ.
  • Сухани лабҳошон хатои даҳони онҳост; пас, бигзор дар калонигарии худашон гирифтор шаванд, ба сабаби лаънат ва дурӯғе ки мегӯянд.
  • Кори онҳоро тамом кун, дар ғазабат тамом кун, то ки нест шаванд; ва бидонанд, ки Худо дар Яъқуб то канорҳои замин ҳукмфармост. Село.
  • Ва бигзор шомгоҳ баргашта, чун сагон нула кашанд ва шаҳрро давр зананд;
  • Дар ба дар гашта, хӯроке биҷӯянд, ва сер нашуда, забон ба шикоят кушоянд.
  • Валекин ман қуввати Туро хоҳам сароид ва субҳидам меҳру вафои Туро сурудхонӣ хоҳам кард, зеро ки Ту паноҳгоҳи ман ҳастӣ, ва гурезгоҳе дар рӯзи тангии ман.
  • Эй қуввати ман! Туро хоҳам сароид, зеро ки Худо паноҳгоҳи ман аст, Худое ки ба ман меҳру вафо мекунад.

  • Барои сардори сарояндагон бар савсан. Гувоҳӣ. Суруди таълимии Довуд,
  • Вақте ки ӯ бо Арам-Наҳрайн ва бо Арам-Суба меҷангид, ва Юоб баргашта, дувоздаҳ ҳазор адӯмиёнро дар водии Намак кушт.
  • Худоё! Моро партофтаӣ, моро рахна кунондаӣ, бар мо ғазабнок шудаӣ; сӯи мо баргард.
  • Заминро ба ларзиш овардаӣ, кафондаӣ: шикастапораҳои онро шифо деҳ, зеро ки ба нокомӣ дучор шудааст.
  • Ба сари қавми Худ душвориҳо овардаӣ, моро шароби заҳролуд нӯшондаӣ.
  • Ба тарсгорони Худ парчам додаӣ, то ки онро барои ростӣ барафрозанд. Село.
  • Барои он ки дӯстони Ту халосӣ ёбанд, бо дасти рости Худ наҷот деҳ, ва маро бишнав.
  • Худо дар покии Худ гуфтааст: «Хурсанд хоҳам шуд, Шакемро тақсим хоҳам кард, ва водии Суккӯтро чен хоҳам намуд.
  • Ҷилъод аз они Ман аст ва Менашше аз они Ман; Эфроим хӯди Ман аст, Яҳудо чӯбдасти подшоҳии ҳукмронии Ман;
  • Мӯоб тоси шустушӯи Ман аст; бар Адӯм кафши Худро хоҳам партофт. Барои Ман фарёд зан, эй замини Фалиштӣ!»
  • Кист, ки маро ба шаҳри ҳисордор девордор дарорад? Кист, ки маро то ба Адӯм роҳнамоӣ ҳидоят намояд?
  • Оё на Ту, эй Худо, моро партофтаӣ, ва бо лашкарҳои мо, эй Худо, берун намеоӣ?
  • Ба мо аз дасти бадхоҳ ёварӣ намо, зеро ки мадади ёрии одамизод ҳеҷ аст.
  • Бо Худо комёб хоҳем шуд, ва Ӯ бадхоҳони моро поймол хоҳад кард.

  • Барои сардори сарояндагон бар сози торнок. Таронаи Довуд.
  • Зории Фарёди маро, эй Худо, бишнав, ба дуоям ҷавоб деҳ.
  • Аз канорҳои замин сӯи Ту мехонам, дар сурате ки дилам ғаш мекунад: маро ба кӯҳпорае ки аз ман баландтар аст, роҳнамоӣ бикун роҳнамун намо;
  • Зеро ки Ту паноҳгоҳи ман будӣ, ва бурҷи қуввае аз душман.
  • Дар хаймаи Ту ҷовидона сокин хоҳам буд, ва дар зери сояи болҳои Ту паноҳ хоҳам ёфт. Село.
  • Зеро ки Ту, эй Худо, назрҳои қавлҳои маро шунидаӣ, ва мероси тарсгорони номи Худро ато кардаӣ.
  • Рӯзҳо бар рӯзҳои подшоҳ биафзо, ва солҳои ӯро аз насл ба насл.
  • Ӯ ҷовидона пеши Худо хоҳад нишаст; меҳру вафо ва ростиро бифармо, ки ӯро нигаҳбонӣ кунанд.
  • Ва ман номи Туро ҷовидона хоҳам сароид, чун ҳар рӯз назрҳои қавлҳои худро адо намоям.

  • Барои сардори сарояндагон, Едутун. Таронаи Довуд.
  • Танҳо дар Худо ҷонам ором меёбад; наҷотам аз Ӯст.
  • Танҳо Ӯст кӯҳпораи ман, наҷоти ман ва паноҳгоҳи ман: сахт фурӯ нахоҳам ғалтид.
  • То ба кай ба марде ҳамла мекунед, то ки ӯро ҳамаатон ба ҳалокат бирасонед, ба монанди девори хамида ва тавораи калавида ҷунбиш хӯрда?
  • Танҳо қасди он доранд, ки ӯро аз мартабааш сарнагун созанд; дурӯғро дӯст медоранд: бо забони худ баракат медиҳанд, вале андаруни худ лаънат мегӯянд. Село.
  • Танҳо дар Худо ором ёб, эй ҷонам! Зеро ки умедам аз Ӯст.
  • Танҳо Ӯст кӯҳпораи ман, наҷоти ман ва паноҳгоҳи ман: фурӯ нахоҳам ғалтид.
  • Наҷоти ман ва ҷалоли ман дар Худост; кӯҳпораи қуввати ман ва паноҳгоҳи ман дар Худост.
  • Ҳама вақт ба Ӯ таваккал кунед, эй қавм! Дилҳои худро пеши Ӯ холӣ кунед; Худо паноҳгоҳи мост. Село.
  • Банӣ одам чизи бекоранд, фарзандони инсон – дурӯғ: агар ба тарозу гузошта шаванд, ҳамаашон якҷоя аз ҳеҷ ҳам камтаранд.
  • Ба зулм ситам таваккал накунед, ва бо тороҷ наболед фахри беҳуда нанамоед; вақте ки сарват биафзояд, ба он дил набандед.
  • Худо як бор гуфтааст, ва ду бор инро шунидаам, ки қувват дар Худост;
  • Ва меҳру вафо, эй Худованд, дар Туст, зеро ки Ту ба ҳар кас мувофиқи корҳояш подош хоҳӣ дод.

  • Таронаи Довуд, вақте ки ӯ дар биёбони Яҳудо буд.
  • Худоё! Ту Худои ман ҳастӣ, Туро ҳамеша меҷӯям; ҷонам ташнаи Туст, ва ҷисмам пазмони Ту, дар замини холӣ ва бемаҷолу беоб хушки ташнаи беоб.
  • Ҳамин тавр дар покгоҳ бар Ту менигаристам, вақте ки ба дидани қувват ва ҷалоли Ту меомадам.
  • Зеро ки меҳру вафои Ту аз ҳаёт некӯтар аст; лабҳоям Туро ситоиш хоҳанд кард.
  • Ҳамин тавр Туро тамоми умри худ муборак хоҳам хонд; ба номи Ту кафҳои худро боло хоҳам кард.
  • Ҷонам чун аз хӯроки равғанин ва болаззат сер хоҳад шуд, ва даҳонам бо лабҳои шодмон Туро ситоиш хоҳад кард.
  • Вақте ки Туро бар бистари худ ба ёд меоварам, ҳамаи посҳои шаб дар бораи Ту фикру хаёл мекунам,
  • Зеро ки Ту мададгори ёри ман будӣ, ва дар сояи болҳои Ту шодӣ хоҳам кард.
  • Ҷонам ба Ту часпидааст; дасти рости Ту маро дастгирӣ менамояд.
  • Валекин онҳое ки хоҳони нобуд кардани ҷони мананд, ба зери хок поён фурӯ хоҳанд рафт.
  • Онҳоро аз дами шамшер хоҳанд гузаронд; онҳо тӯъмаи насиби шағолон хоҳанд шуд.
  • Ва подшоҳ дар Худо шодӣ хоҳад кард; ҳар кӣ ба Ӯ қасам ёд кунад, фахр хоҳад кард, зеро ки даҳони дурӯғгӯён баста хоҳад шуд.

  • Барои сардори сарояндагон. Таронаи Довуд.
  • Эй Худо, овозамро бишнав, вақте ки зорӣ мекунам; ҷонамро аз тарси душман нигаҳбонӣ намо.
  • Маро аз қасди бадкешон пинҳон бикун, ва аз ҳаёҳуи бадкирдорон,
  • Ки забони худро мисли шамшер тез кардаанд, тирҳои худ – суханони талхро ба зеҳ овардаанд,
  • То ки аз камингоҳи худ ба беайбе биандозанд; баногоҳ ба вай меандозанд ва наметарсанд.
  • Ба бадкории худ устуворанд; барои ниҳодани домҳои ниҳонӣ забон як мекунанд; мегӯянд: «Кист, ки моро бубинад?»
  • Ноинсофиҳо меандешанд, ва мегӯянд: «Андешаи хубе кардаем»; ва жарфи даруну таҳти ботину дили ҳар яке пур аз макр аст.
  • Валекин Худо ба онҳо тир хоҳад андохт: баногоҳ зарбаҳо хоҳанд хӯрд.
  • Ва бо забонҳои худ ба худашон шикаст хоҳанд расонд; ҳар кӣ онҳоро бинад, бо нафрат калла хоҳад ҷунбонд.
  • Он гоҳ ҳамаи одамон хоҳанд тарсид, ва корномаи Худоро эълон хоҳанд намуд, ва корҳои Ӯро фаҳм хоҳанд кард.
  • Росткор дар Парвардигор шодӣ карда, ба Ӯ паноҳ хоҳад бурд, ва ҳамаи ростдилон фахр хоҳанд кард.