Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 56

Псалом 56

Толкования

Толкования главы

56:1

см.:1Цар.22:1;

56:2

см.:Пс.50:3;

56:3

см.:Пс.55:3;

см.:Пс.54:22;

см.:Пс.107:6;

см.:Пс.7:16;Притч.26:27;Еккл.10:8;

см.:Пс.107:2;

см.:Пс.107:3;

см.:Пс.107:4;

см.:Пс.35:6;

см.:Пс.56:6;

Церковнославянский (рус)

Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́нiе, внегда́ ему́ отбѣга́ти от лица́ Сау́лова въ пеще́ру.

Поми́луй мя́, Бо́же, поми́луй мя́: я́ко на Тя́ упова́ душа́ моя́, и на сѣ́нь крилу́ Твое́ю надѣ́юся, до́ндеже пре́йдетъ беззако́нiе.

Воззову́ къ Бо́гу Вы́шнему, Бо́гу благодѣ́явшему мнѣ́.

Посла́ съ небесе́ и спасе́ мя, даде́ въ поноше́нiе попира́ющыя мя́: посла́ Бо́гъ ми́лость Свою́ и и́стину Свою́,

и изба́ви ду́шу мою́ от среды́ ски́мновъ. Поспа́хъ смуще́нъ: сы́нове человѣ́честiи, зу́бы и́хъ ору́жiя и стрѣ́лы, и язы́къ и́хъ ме́чь о́стръ.

Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва Твоя́.

Сѣ́ть угото́ваша нога́мъ мои́мъ, и сляко́ша ду́шу мою́: ископа́ша предъ лице́мъ мои́мъ я́му, и впадо́ша въ ню́.

Гото́во се́рдце мое́, Бо́же, гото́во се́рдце мое́: воспою́ и пою́ во сла́вѣ мое́й.

Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю и гу́сли: воста́ну ра́но.

Исповѣ́мся Тебѣ́ въ лю́дехъ, Го́споди, воспою́ Тебѣ́ во язы́цѣхъ:

я́ко возвели́чися до небе́съ ми́лость Твоя́ и да́же до о́блакъ и́стина Твоя́.

Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, и по все́й земли́ сла́ва Твоя́.

Украинский (Огієнко)

^57:1 Для дириґетна хору.
На спів: «Не вигуби».
Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру.

^57:2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!

^57:3 Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.

^57:4 Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене.
Села.
Бог пошле Свою милість та правду Свою

^57:5 на душу мою.
Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч.

^57:6 Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

^57:7 Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі!
Села.

^57:8 Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе!

^57:9 Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

^57:10 Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами,

^57:11 бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар!

^57:12 Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

Арабский (Arabic Van Dyke)

^57:1 اِرْحَمْنِي يَا اَللهُ ارْحَمْنِي، لأَنَّهُ بِكَ احْتَمَتْ نَفْسِي، وَبِظِلِّ جَنَاحَيْكَ أَحْتَمِي إِلَى أَنْ تَعْبُرَ الْمَصَائِبُ.

^57:2 أَصْرُخُ إِلَى اللهِ الْعَلِيِّ، إِلَى اللهِ الْمُحَامِي عَنِّي.

^57:3 يُرْسِلُ مِنَ السَّمَاءِ وَيُخَلِّصُنِي. عَيَّرَ الَّذِي يَتَهَمَّمُنِي. سِلاَهْ. يُرْسِلُ اللهُ رَحْمَتَهُ وَحَقَّهُ.

^57:4 نَفْسِي بَيْنَ الأَشْبَالِ. أَضْطَجعُ بَيْنَ الْمُتَّقِدِينَ بَنِي آدَمَ. أَسْنَانُهُمْ أَسِنَّةٌ وَسِهَامٌ، وَلِسَانُهُمْ سَيْفٌ مَاضٍ.

^57:5 ارْتَفِعِ اللَّهُمَّ عَلَى السَّمَاوَاتِ. لِيَرْتَفِعْ عَلَى كُلِّ الأَرْضِ مَجْدُكَ.

^57:6 هَيَّأُوا شَبَكَةً لِخَطَوَاتِي. انْحَنَتْ نَفْسِي. حَفَرُوا قُدَّامِي حُفْرَةً. سَقَطُوا فِي وَسَطِهَا. سِلاَهْ.

^57:7 ثَابِتٌ قَلْبِي يَا اَللهُ، ثَابِتٌ قَلْبِي. أُغَنِّي وَأُرَنِّمُ.

^57:8 اسْتَيْقِظْ يَا مَجْدِي! اسْتَيْقِظِي يَا رَبَابُ وَيَا عُودُ! أَنَا أَسْتَيْقِظُ سَحَرًا.

^57:9 أَحْمَدُكَ بَيْنَ الشُّعُوبِ يَا رَبُّ. أُرَنِّمُ لَكَ بَيْنَ الأُمَمِ.

^57:10 لأَنَّ رَحْمَتَكَ قَدْ عَظُمَتْ إِلَى السَّمَاوَاتِ، وَإِلَى الْغَمَامِ حَقُّكَ.

^57:11 ارْتَفِعِ اللَّهُمَّ عَلَى السَّمَاوَاتِ. لِيَرْتَفِعْ عَلَى كُلِّ الأَرْضِ مَجْدُكَ.

Таджикский

Языки

Барои сардори сарояндагон. Нобуд накун. Суруди Довуд, вақте ки ӯ аз пеши Шоул ба мағора гурехт.

Ба ман раҳм намо, эй Худо, ба ман раҳм намо! Зеро ки ҷонам ба Ту паноҳ мебарад, ва дар сояи болҳои Ту паноҳ мебарам, то даме ки фалокатҳо бигзарад.

Сӯи Худои Болотарин Боломақом мехонам, сӯи Худое ки ҳама чизро барои ман муҳайё мекунад:

Аз осмон фиристода, маро наҷот хоҳад дод; поймолкунандаи маро шарманда хоҳад кард. Село. Худо меҳру вафо ва ростии Худро хоҳад фиристод.

Ҷонам дар миёни шерон аст; дар миёни одамхӯроне сокинам, ки дандонҳошон найза ва тирҳост, ва забонашон шамшери буррост.

Бар осмонҳо баланд шав, эй Худо, ва ҷалоли Ту бар тамоми замин бод!

Доме барои пойҳоям тайёр кардаанд; ҷонам афсурда шудааст; чоҳе барои ман канданд, аммо худашон дар он афтоданд. Село.

Дилам устувор аст қавист, эй Худо, дилам қавист устувор аст; суруд хоҳам хонд ва хоҳам сароид.

Эй ҷалолам, бедор шав! Эй уд ва барбат, бедор шав! Ман субҳидамро бедор хоҳам кард.

Туро, эй Худованд, дар миёни қавмҳо сипос хоҳам гуфт; Туро дар миёни қабилаҳо хоҳам сароид.

Зеро ки меҳру вафои Ту бузург аст то осмонҳо, ва ростии Ту то абрҳо.

Бар осмонҳо баланд шав, эй Худо, ҷалоли Ту бар тамоми замин бод!