Скрыть
57:1
57:2
Церковнославянский (рус)
Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́нiе.
А́ще во­и́стин­ну у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суди́те, сы́нове человѣ́честiи.
И́бо въ се́рдцы беззако́нiе дѣ́лаете на земли́, непра́вду ру́ки ва́шя сплета́ютъ.
Очужди́шася грѣ́шницы от­ ложе́снъ, заблуди́ша от­ чре́ва, глаго́лаша лжу́.
Я́рость и́хъ по подо́бiю змiину́, я́ко а́спида глу́ха и затыка́ющаго у́ши сво­и́,
и́же не услы́шитъ гла́са обава́ющихъ, обава́емь обава́ет­ся от­ прему́дра.
Бо́гъ сокруши́тъ зу́бы и́хъ во устѣ́хъ и́хъ: члено́вныя льво́въ сокруши́лъ е́сть Госпо́дь.
Уничижа́т­ся я́ко вода́ мимотеку́щая: напряже́тъ лу́къ сво́й, до́ндеже изнемо́гутъ.
Я́ко во́скъ раста́явъ отъ­и́мут­ся: паде́ о́гнь на ни́хъ, и не ви́дѣша со́лнца.
Пре́жде е́же разумѣ́ти те́рнiя ва́­шего ра́мна, я́ко жи́вы, я́ко во гнѣ́вѣ пожре́тъ я́.
Возвесели́т­ся пра́ведникъ, егда́ уви́дитъ от­мще́нiе: ру́цѣ сво­и́ умы́етъ въ кро́ви грѣ́шника.
И рече́тъ человѣ́къ: а́ще у́бо е́сть пло́дъ пра́веднику, у́бо е́сть Бо́гъ судя́ и́мъ на земли́.
Греческий [Greek (Koine)]
εἰς τὸ τέλος μὴ δια­φθείρῃς τῷ Δαυιδ εἰς στηλογραφίαν
εἰ ἀληθῶς ἄρα δικαιοσύνην λαλεῖτε εὐθεῖα κρίνετε οἱ υἱοὶ τῶν ἀνθρώπων
καὶ γὰρ ἐν καρδίᾳ ἀνομίας ἐργάζεσθε ἐν τῇ γῇ ἀδικίαν αἱ χεῖρες ὑμῶν συμπλέκουσιν
ἀπηλλοτριώθησαν οἱ ἁμαρτωλοὶ ἀπο­̀ μήτρας ἐπλανήθησαν ἀπο­̀ γαστρός ἐλάλησαν ψεύ­δη
θυμὸς αὐτοῖς κατα­̀ τὴν ὁμοίωσιν τοῦ ὄφεως ὡσεὶ ἀσπίδος κωφῆς καὶ βυούσης τὰ ὦτα αὐτῆς
ἥτις οὐκ εἰσακού­σε­ται φωνὴν ἐπᾳδόν­των φαρμάκου τε φαρμακευο­μέ­νου παρα­̀ σοφοῦ
ὁ θεὸς συν­έτριψεν τοὺς ὀδόν­τας αὐτῶν ἐν τῷ στόματι αὐτῶν τὰς μύλας τῶν λεόν­των συν­έθλασεν κύριος
ἐξουδενωθήσον­ται ὡς ὕδωρ δια­πορευόμενον ἐν­τενεῖ τὸ τόξον αὐτοῦ ἕως οὗ ἀσθενήσουσιν
ὡσεὶ κηρὸς ὁ τακεὶς ἀν­ταναιρεθήσον­ται ἐπέπεσε πῦρ καὶ οὐκ εἶδον τὸν ἥλιον
προ­̀ τοῦ συνιέναι τὰς ἀκάνθας ὑμῶν τὴν ῥάμνον ὡσεὶ ζῶν­τας ὡσεὶ ἐν ὀργῇ κατα­πίεται ὑμᾶς
εὐφρανθή­σε­ται δίκαιος ὅταν ἴδῃ ἐκδίκησιν ἀσεβῶν τὰς χεῖρας αὐτοῦ νίψ­σε­ται ἐν τῷ αἵματι τοῦ ἁμαρτωλοῦ
καὶ ἐρεῖ ἄνθρωπος εἰ ἄρα ἔστιν καρπὸς τῷ δικαίῳ ἄρα ἐστὶν ὁ θεὸς κρίνων αὐτοὺς ἐν τῇ γῇ
Украинский (Огієнко)
58:1 Для дириґетна хору.
На спів: «Не вигуби».
Золотий псалом Давидів.
58:2 Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?
58:3 Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.
58:4 Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,
58:5 їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,
58:6 що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!
58:7 Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,
58:8 нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов́януть вони, як трава по дорозі,
58:9 бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!
58:10 Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!
58:11 А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!
58:12 і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!
Барои сардори сарояндагон. Нобуд накун. Суруди Довуд.
Оё шумо, эй доварон, ҳақиқатан аз рӯи инсоф ҳукм мекунед ва банӣ одамро аз рӯи ростӣ доварӣ менамоед?
Ба ростӣ шумо дар дили худ ноинсофиҳо ба амал меоваред, зулми дастҳои худро дар замин бар тарозу мемонед.
Бадкорон аз аввали таваллуди худ каҷ мераванд; аз шиками модар дурӯғ гуфта гумроҳ мешаванд.
Заҳри онҳо мисли заҳри мор аст, мисли мори айнакдори кар, ки гӯшашро мепӯшад,
Ва овози афсунгаронро намешунавад, агарчи дар афсун бағоят моҳиранд.
Худоё! Дандонҳои онҳоро дар даҳонашон бишкан; дандонҳои пеши шеронро пора-пора намо, эй Парвардигор!
Бигзор онҳо мисли обе ки ҷорист, нест шаванд; вақте ки тирҳои худро омода мекунанд, мисли гард парешон шаванд;
Мисли тӯқумшуллуке ки аз назар ғоиб мешавад, нест шаванд; мисли афгонаи зан рӯи офтобро набинанд;
Пеш аз он ки дегҳои шумо оташи хорҳоро ҳис кунад, ҳам гӯшти нопухта ва ҳам оташро шамол лесида барад.
Росткор, чун қасосро дид, шод хоҳад шуд, пойҳои худро дар хуни бадкор хоҳад шуст.
Ва одамизод хоҳад гуфт: «Ба ростӣ самаре барои росткор ҳаст! Ба ростӣ Худое ҳаст, ки бар замин доварӣ мекунад!»

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible