Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 58

Псалом 58

Толкования

Толкования главы

58:1

см.:1Цар.19:11;

58:2

58:3

58:4

см.:Пс.55:7;

58:5

см.:Пс.43:24;

58:6

см.:Ис.26:21;

58:7

58:8

см.:Притч.25:18;

58:9

см.:Пс.2:4;Пс.36:13;

58:10

см.:Пс.53:9;

58:11

58:12

58:13

см.:Пс.35:4;

58:14

см.:Пс.55:8;

58:15

58:16

см.:Ам.8:11-12;

58:17

58:18

Церковнославянский (рус)

Въ коне́цъ, да не растли́ши, Дави́ду въ столпописа́нiе, внегда́ посла́ Сау́лъ и стреже́ до́мъ его́, е́же умертви́ти его́.

Изми́ мя от вра́гъ мои́хъ, Бо́же, и от востаю́щихъ на мя́ изба́ви мя́:

изба́ви мя́ от дѣ́лающихъ беззако́нiе, и от му́жъ крове́й спаси́ мя.

Я́ко се́, улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на мя́ крѣ́пцыи: ниже́ беззако́нiе мое́, ниже́ грѣ́хъ мо́й, Го́споди:

безъ беззако́нiя теко́хъ и испра́вихъ: воста́ни въ срѣ́тенiе мое́ и ви́ждь.

И Ты́, Го́споди Бо́же си́лъ, Бо́же Изра́илевъ, вонми́ посѣти́ти вся́ язы́ки: да не уще́дриши вся́ дѣ́лающыя беззако́нiе.

Возвратя́тся на ве́черъ, и вза́лчутъ я́ко пе́съ, и обы́дутъ гра́дъ.

Се́, ті́и отвѣща́ютъ усты́ свои́ми, и ме́чь во устна́хъ и́хъ: я́ко кто́ слы́ша?

И Ты́, Го́споди, посмѣе́шися и́мъ, уничижи́ши вся́ язы́ки.

Держа́ву мою́ къ Тебѣ́ сохраню́: я́ко Ты́, Бо́же, засту́пникъ мо́й еси́.

Бо́гъ мо́й, ми́лость Его́ предвари́тъ мя́: Бо́гъ мо́й, яви́тъ мнѣ́ на вразѣ́хъ мои́хъ.

Не убі́й и́хъ, да не когда́ забу́дутъ зако́нъ Тво́й: расточи́ я́ си́лою Твое́ю и низведи́ я́, защи́тниче мо́й, Го́споди,

грѣ́хъ у́стъ и́хъ, сло́во усте́нъ и́хъ: и я́ти да бу́дутъ въ горды́ни свое́й, и от кля́твы и лжи́ возвѣстя́тся въ кончи́нѣ,

во гнѣ́вѣ кончи́ны, и не бу́дутъ: и увѣ́дятъ, я́ко Бо́гъ влады́чествуетъ Иа́ковомъ и концы́ земли́.

Возвратя́тся на ве́черъ, и вза́лчутъ я́ко пе́съ, и обы́дутъ гра́дъ:

ті́и разы́дутся я́сти: а́ще ли же не насы́тятся, и поро́пщутъ.

А́зъ же воспою́ си́лу Твою́ и возра́дуюся зау́тра о ми́лости Твое́й: я́ко бы́лъ еси́ засту́пникъ мо́й и прибѣ́жище мое́ въ де́нь ско́рби моея́.

Помо́щникъ мо́й еси́, Тебѣ́ пою́: я́ко Бо́гъ засту́пникъ мо́й еси́, Бо́же мо́й, ми́лость моя́.

Украинский (Огієнко)

^59:1 Для дириґетна хору.
На спів: «Не вигуби».
Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім.
щоб убити його.

^59:2 Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене!

^59:3 Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,

^59:4 бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!

^59:5 Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач!

^59:6 і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих!
Села.

^59:7 Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту,

^59:8 й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує…

^59:9 Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш!

^59:10 Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя!

^59:11 Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів!

^59:12 Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!

^59:13 Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть!

^59:14 У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі!
Села.

^59:15 А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.

^59:16 Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть.

^59:17 А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!

^59:18 Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!

Немецкий (GNB)

^59:1Ein Lied Davids, nach der Melodie »Richte nicht zugrunde«. Er dichtete es, als Saul sein Haus umstellen ließ, um ihn zu töten.

^59:2Mein Gott,
rette mich vor meinen Feinden!
Bring mich in Sicherheit vor denen,
die mein Unglück suchen!

^59:3Hilf mir gegen diese Unheilstifter!
Rette mich, sie dürsten nach meinem Blut!

^59:4Sieh, wie sie mir ans Leben wollen,
wie sie mir auflauern, die mächtigen Feinde!
Ich habe doch kein Unrecht getan,
man kann mir keine Verfehlung vorwerfen!

^59:5Obwohl keine Schuld auf mir liegt,
laufen sie herbei, um mich anzugreifen.
Wach auf, komm und sieh es dir an!

^59:6HERR, du Herrscher der Welt, Gott Israels,
steh auf, halte Gericht über alle Fremden!
Hab kein Erbarmen mit diesen Verbrechern!

^59:7Jeden Abend kommen sie wieder
und schleichen rings um die Stadt
wie eine Meute heulender Hunde.

^59:8Der Geifer fließt ihnen aus dem Maul,
jedes Wort von ihren Lippen ist ein Dolch,
doch sie meinen, dass niemand es hört!

^59:9Du aber, HERR, du lachst sie aus,
du spottest über alle diese Fremden.

^59:10Ich rechne mit dir,
denn du machst mich stark;
du, Gott, gibst mir sicheren Schutz.

^59:11Du bist so gut zu mir, du stehst mir bei
und lässt mich triumphieren über meine Feinde.

^59:12Vertilge sie nicht auf einen Schlag,
sonst könnte mein Volk es vergessen!
Zerstreue sie mit deiner Macht,
zwinge sie nieder;
du bist doch unser Beschützer, Herr!

^59:13Mit jedem Wort beleidigen sie dich.
Ihr Hochmut soll zum Fallstrick für sie werden,
denn sie verfolgen mich mit Flüchen und Lügen.

^59:14Vernichte sie in deinem Zorn,
vernichte sie, damit nichts von ihnen bleibt!
Bis an die Enden der Erde soll man erkennen,
dass du, Gott, in Israel regierst!

^59:15Jeden Abend kommen sie wieder
und schleichen rings um die Stadt
wie eine Meute heulender Hunde.

^59:16Überall suchen sie etwas zu fressen
und knurren, wenn sie nicht genug bekommen.

^59:17Ich aber besinge deine Macht,
frühmorgens rühme ich deine Güte;
denn du bewahrst mich wie in einer Burg,
bei dir finde ich Zuflucht in Zeiten der Not.

^59:18Für dich spiele ich mein Lied,
denn du machst mich stark;
du, Gott, gibst mir sicheren Schutz,
du bist so gut zu mir!

Таджикский

Языки

Барои сардори сарояндагон. Нобуд накун. Суруди Довуд, вақте ки Шоул фиристод, ки хонаро посбонӣ кунанд, то ӯро бикушанд.

Маро аз душманонам халосӣ деҳ, эй Худои ман! Маро аз мухолифонам пуштибонӣ намо.

Маро аз бадкирдорон халосӣ деҳ ва аз хунхӯрон наҷот деҳ.

Зеро инак, бар ҷонам камин мегиранд; пурзӯрон ба муқобили ман ҷамъ мешаванд, бе он ки ҷинояте ба амал оварда бошам ва бе он ки хатое содир карда бошам, эй Парвардигор!

Бе он ки гуноҳе дошта бошам, мешитобанд ва омода мешаванд; ба ёрии ман бедор шав ва назар андоз.

Валекин Ту, эй Парвардигор, эй Худои лашкарҳо, эй Худои Исроил, бархоста ҳамаи халқҳоро сазо деҳ, ба ҳеҷ як хоини ҷафокор раҳм накун. Село.

Шомгоҳ бармегарданд, чун сагон нула мекашанд, ва шаҳрро давр мезананд.

Инак, бо даҳони худ мелаққанд; шамшерҳо дар лабҳои онҳост; зеро, ба гумонашон, «кист, ки бишнавад?»

Валекин Ту, эй Парвардигор, бар онҳо хоҳӣ хандид; ҳамаи халқҳоро масхара хоҳӣ кард.

Бар хилофи куввати онҳо, Туро интизорӣ мекашам, зеро Худо паноҳгоҳи ман аст.

Худои меҳрубони ман ба ёрии ман хоҳад шитофт; Худо нокомии мухолифонамро ба ман нишон хоҳад дод.

Онҳоро накуш, ки мабодо қавмам фаромӯш кунанд; онҳоро бо қуввати Худ сарсону саргардон карда, зеру забар намо, эй Худованд, ки сипари мо ҳастӣ.

Сухани лабҳошон хатои даҳони онҳост; пас, бигзор дар калонигарии худашон гирифтор шаванд, ба сабаби лаънат ва дурӯғе ки мегӯянд.

Кори онҳоро тамом кун, дар ғазабат тамом кун, то ки нест шаванд; ва бидонанд, ки Худо дар Яъқуб то канорҳои замин ҳукмфармост. Село.

Ва бигзор шомгоҳ баргашта, чун сагон нула кашанд ва шаҳрро давр зананд;

Дар ба дар гашта, хӯроке биҷӯянд, ва сер нашуда, забон ба шикоят кушоянд.

Валекин ман қуввати Туро хоҳам сароид ва субҳидам меҳру вафои Туро сурудхонӣ хоҳам кард, зеро ки Ту паноҳгоҳи ман ҳастӣ, ва гурезгоҳе дар рӯзи тангии ман.

Эй қуввати ман! Туро хоҳам сароид, зеро ки Худо паноҳгоҳи ман аст, Худое ки ба ман меҳру вафо мекунад.