Blessed is the man You choose, And cause to approach You, That he may dwell in Your courts. We shall be satisfied with the goodness of Your house, Of Your holy temple.

By awesome deeds in righteousness You will answer us, O God of our salvation, You who are the confidence of all the ends of the earth, And of the far-off seas;

Who established the mountains by His strength, Being clothed with power;

You who still the noise of the seas, The noise of their waves, And the tumult of the peoples.

They also who dwell in the farthest parts are afraid of Your signs; You make the outgoings of the morning and evening rejoice.

You visit the earth and water it, You greatly enrich it; The river of God is full of water; You provide their grain, For so You have prepared it.

You water its ridges abundantly, You settle its furrows; You make it soft with showers, You bless its growth.

You crown the year with Your goodness, And Your paths drip with abundance.

They drop on the pastures of the wilderness, And the little hills rejoice on every side.

The pastures are clothed with flocks; The valleys also are covered with grain; They shout for joy, they also sing.

Церковнославянский (рус)

Въ коне́цъ, псало́мъ пѣ́сни Дави́ду, пѣ́снь Иеремі́ева и Иезекі́илева, люді́й преселе́нiя, егда́ хотя́ху исходи́ти.

Тебѣ́ подоба́етъ пѣ́снь, Бо́же, въ Сiо́нѣ, и Тебѣ́ возда́стся моли́тва во Иерусали́мѣ.

Услы́ши моли́тву мою́: къ Тебѣ́ вся́ка пло́ть прiи́детъ.

Словеса́ беззако́нникъ премого́ша на́съ: и нече́стiя на́ша Ты́ очи́стиши.

Блаже́нъ, его́же избра́лъ еси́ и прiя́лъ, всели́тся во дво́рѣхъ Твои́хъ. Испо́лнимся во благи́хъ до́му Твоего́: свя́тъ хра́мъ Тво́й.

Ди́венъ въ пра́вдѣ, услы́ши ны́, Бо́же, Спаси́телю на́шъ, упова́нiе всѣ́хъ конце́й земли́ и су́щихъ въ мо́ри дале́че:

уготовля́яй го́ры крѣ́постiю Свое́ю, препоя́санъ си́лою:

смуща́яй глубину́ морску́ю, шу́му во́лнъ его́ кто́ постои́тъ? Смяту́тся язы́цы,

и убоя́тся живу́щiи въ конца́хъ от зна́менiй Твои́хъ: исхо́ды у́тра и ве́чера украси́ши.

Посѣти́лъ еси́ зе́млю и упои́лъ еси́ ю́, умно́жилъ еси́ обогати́ти ю́: рѣка́ Бо́жiя напо́лнися во́дъ: угото́валъ еси́ пи́щу и́мъ, я́ко та́ко [е́сть] угото́ванiе.

Бразды́ ея́ упо́й, умно́жи жи́та ея́: въ ка́пляхъ ея́ возвесели́тся возсiя́ющи {прозяба́ющи}.

Благослови́ши вѣне́цъ лѣ́та бла́гости Твоея́, и поля́ Твоя́ испо́лнятся ту́ка:

разботѣ́ютъ кра́сная пусты́ни, и ра́достiю хо́лми препоя́шутся.

Одѣ́яшася о́вни о́вчiи, и удо́лiя умно́жатъ пшени́цу: воззову́тъ, и́бо воспою́тъ.

Украинский (Огієнко)

^65:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Пісня.
Уся земле, покликуйте Богові:

^65:2 Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі має відданий бути обіт!

^65:3 Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить!

^65:4 Справи грішні зробились сильніші від нас, Ти наші гріхи пробачаєш!

^65:5 Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде!
наситимось ми добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого!

^65:6 Грізні речі Ти відповідаєш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та сущих далеко на морі,

^65:7 що гори ставиш Своєю силою, підперезаний міццю,

^65:8 що втихомирюєш гуркіт морів, їхніх хвиль та галас народів…

^65:9 і будуть боятись ознак Твоїх мешканці кінців землі.
Ти розвеселяєш країну, де вихід поранку й де вечір.

^65:10 Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її!

^65:11 Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її!

^65:12 Ти добром Своїм рік вкороновуєш, і стежки Твої краплями товщу течуть!

^65:13 Пасовиська пустині спливаються краплями, і радістю підперезались узгір́я!

^65:14 Луги зодягнулись отарами, а долини покрилися збіжжям, гукають вони та співають!

Таджикский

Языки

Барои сардори сарояндагон. Таронаи Довуд. Суруд.

Туро, эй Худо, дар Сион ҳамду сано мунтазир аст, ва қавлҳо назрҳо ба Ту адо карда хоҳанд шуд.

Азбаски дуоро мешунавӣ, тамоми башар назди Ту хоҳанд омад.

Гуноҳкориҳо бар ман ғолиб омадаанд: ҷиноятҳои маро Ту хоҳӣ омурзид.

Хушо касе ки Ту ӯро баргузидаӣ ва ба Худ наздик гардондаӣ, то ки ба саҳнҳои Ту сокин шавад. Аз неъматҳои хонаи Ту, аз покии қасри Ту сер хоҳем шуд.

Бо корномаҳои саҳмгин тарснок аз рӯи ростӣ ба мо ҷавоб хоҳӣ гардонд моро иҷобат хоҳӣ намуд, эй Худои наҷоти мо, ки Ту паноҳи тамоми канорҳои замин ва ҷазираҳои дурдасти баҳр ҳастӣ;

Кӯҳҳоро бо қуввати Худ барпо кардаӣ; бо қудрат камар бастаӣ;

Талотуми баҳрҳоро – талотуми мавҷҳои онҳоро, ва ошӯби қабилаҳоро ором мекунӣ.

Ва сокинони канорҳои замин аз аломатҳои Ту ҳаросонанд; баромадгоҳҳои субҳ ва шомро шод мегардонӣ.

Ба замин назар карда, онро сероб намудаӣ, онро бисёр сарватдор кардаӣ; ҷӯйбори Худо пур аз об аст; ғаллаи онҳоро муҳайё менамоӣ, зеро ки онро чунин тайёр кардаӣ.

Ҷӯякҳои Огардҳои онро обшор, дӯнгиҳои пуштаҳои онро ҳамвор мекунӣ, бо боронҳо онро нарм месозӣ, растаниҳои онро баракат медиҳӣ.

Бо файзи Худ солро тоҷ мебахшӣ, ва аз қадамгоҳи Ту равған мечакад;

Аз чарогоҳҳо низ равған мечакад, ва талҳо ба шодмонӣ камар мебандад.

Марғзорҳо бо рама ва водиҳо бо ғалла пӯшида шудаанд; бонги шодӣ мезананд ва суруд мехонанд.