Посѣти́лъ еси́ зе́млю и упои́лъ еси́ ю́, умно́жилъ еси́ обогати́ти ю́: рѣка́ Бо́жiя напо́лнися во́дъ: угото́валъ еси́ пи́щу и́мъ, я́ко та́ко [е́сть] угото́ванiе.

Бразды́ ея́ упо́й, умно́жи жи́та ея́: въ ка́пляхъ ея́ возвесели́тся возсiя́ющи {прозяба́ющи}.

Благослови́ши вѣне́цъ лѣ́та бла́гости Твоея́, и поля́ Твоя́ испо́лнятся ту́ка:

разботѣ́ютъ кра́сная пусты́ни, и ра́достiю хо́лми препоя́шутся.

Одѣ́яшася о́вни о́вчiи, и удо́лiя умно́жатъ пшени́цу: воззову́тъ, и́бо воспою́тъ.

Въ коне́цъ, пѣ́снь псалма́ воскресе́нiя. ²Воскли́кните Го́сподеви вся́ земля́,^–

^–по́йте же и́мени Его́, дади́те сла́ву хвалѣ́ Его́.

Рцы́те Бо́гу: ко́ль стра́шна дѣла́ Твоя́? Во мно́жествѣ си́лы Твоея́ со́лжутъ Тебѣ́ врази́ Твои́.

Вся́ земля́ да покло́нится Тебѣ́ и пое́тъ Тебѣ́, да пое́тъ же и́мени Твоему́, Вы́шнiй.

Прiиди́те и ви́дите дѣла́ Бо́жiя, ко́ль стра́шенъ въ совѣ́тѣхъ па́че сыно́въ человѣ́ческихъ.

Обраща́яй мо́ре въ су́шу, въ рѣцѣ́ про́йдутъ нога́ми: та́мо возвесели́мся о Не́мъ,

влады́чествующемъ си́лою Свое́ю вѣ́комъ: о́чи Его́ на язы́ки призира́етѣ: преогорчева́ющiи да не возно́сятся въ себѣ́.

Благослови́те, язы́цы, Бо́га на́шего, и услы́шанъ сотвори́те гла́съ хвалы́ Его́,

поло́жшаго ду́шу мою́ въ живо́тъ, и не да́вшаго во смяте́нiе но́гъ мои́хъ.

Я́ко искуси́лъ ны́ еси́, Бо́же, разже́глъ ны́ еси́, я́коже разжиза́ется сребро́.

Вве́лъ ны́ еси́ въ сѣ́ть, положи́лъ еси́ ско́рби на хребтѣ́ на́шемъ.

Возве́лъ еси́ человѣ́ки на главы́ на́шя: проидо́хомъ сквозѣ́ о́гнь и во́ду, и изве́лъ еси́ ны́ въ поко́й.

Вни́ду въ до́мъ Тво́й со всесожже́нiемъ, возда́мъ Тебѣ́ моли́твы моя́,

я́же изреко́стѣ устнѣ́ мои́, и глаго́лаша уста́ моя́ въ ско́рби мое́й.

Всесожже́нiя ту́чна вознесу́ Тебѣ́ съ кади́ломъ, и овны́, вознесу́ Тебѣ́ волы́ съ козлы́.

Прiиди́те, услы́шите, и повѣ́мъ ва́мъ, вси́ боя́щiися Бо́га, ели́ка сотвори́ души́ мое́й.

Къ Нему́ усты́ мои́ми воззва́хъ, и вознесо́хъ подъ язы́комъ мои́мъ.

Непра́вду а́ще узрѣ́хъ въ се́рдцы мое́мъ, да не услы́шитъ мене́ Госпо́дь.

Сего́ ра́ди услы́ша мя́ Бо́гъ, вня́тъ гла́су моле́нiя моего́.

Благослове́нъ Бо́гъ, И́же не отста́ви моли́тву мою́ и ми́лость Свою́ от мене́.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, псало́мъ пѣ́сни Дави́ду.

Бо́же, уще́дри ны́ и благослови́ ны, просвѣти́ лице́ Твое́ на ны́ и поми́луй ны́:

позна́ти на земли́ пу́ть Тво́й, во всѣ́хъ язы́цѣхъ спасе́нiе Твое́.

Да исповѣ́дятся Тебѣ́ лю́дiе, Бо́же, да исповѣ́дятся Тебѣ́ лю́дiе вси́.

Да возвеселя́тся и да возра́дуются язы́цы: я́ко су́диши лю́демъ правото́ю, и язы́ки на земли́ наста́виши.

Да исповѣ́дятся Тебѣ́ лю́дiе, Бо́же, да исповѣ́дятся Тебѣ́ лю́дiе вси́.

Земля́ даде́ пло́дъ сво́й: благослови́ ны, Бо́же, Бо́же на́шъ,

благослови́ ны, Бо́же: и да убоя́тся Его́ вси́ концы́ земли́.

Въ коне́цъ, псало́мъ пѣ́сни Дави́ду.

Да воскре́снетъ Бо́гъ, и расточа́тся врази́ Его́, и да бѣжа́тъ от лица́ Его́ ненави́дящiи Его́.

Я́ко изчеза́етъ ды́мъ, да изче́знутъ: я́ко та́етъ во́скъ от лица́ огня́, та́ко да поги́бнутъ грѣ́шницы от лица́ Бо́жiя:

а пра́ведницы да возвеселя́тся, да возра́дуются предъ Бо́гомъ, да насладя́тся въ весе́лiи.

Воспо́йте Бо́гу, по́йте и́мени Его́: путесотвори́те Возше́дшему на за́пады, Госпо́дь и́мя Ему́: и ра́дуйтеся предъ Ни́мъ.

Да смяту́тся от лица́ Его́, Отца́ си́рыхъ и судiи́ вдови́цъ: Бо́гъ въ мѣ́стѣ святѣ́мъ Свое́мъ.

Бо́гъ вселя́етъ единомы́сленныя въ до́мъ, изводя́ окова́нныя му́жествомъ, та́кожде преогорчева́ющыя живу́щыя во гробѣ́хъ.

Бо́же, внегда́ исходи́ти Тебѣ́ предъ людьми́ Твои́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебѣ́ въ пусты́ни,

земля́ потрясе́ся, и́бо небеса́ ка́нуша от лица́ Бо́га Сина́ина, от лица́ Бо́га Изра́илева.

До́ждь во́ленъ отлучи́ши, Бо́же, достоя́нiю Твоему́, и изнемо́же, Ты́ же соверши́лъ еси́ е́.

Живо́тная Твоя́ живу́тъ на не́й: угото́валъ еси́ бла́гостiю Твое́ю ни́щему, Бо́же.

Госпо́дь да́стъ глаго́лъ благовѣству́ющымъ си́лою мно́гою:

Ца́рь си́лъ возлю́бленнаго, красото́ю {ра́ди красоты́} до́му раздѣли́ти коры́сти.

А́ще поспите́ посредѣ́ предѣ́лъ, крилѣ́ голуби́нѣ посре́бренѣ, и междора́мiя ея́ въ блеща́нiи зла́та:

внегда́ ра́знствитъ Небе́сный цари́ на не́й, оснѣжа́тся въ Селмо́нѣ.

Гора́ Бо́жiя, гора́ ту́чная, гора́ усыре́нная, гора́ ту́чная.

Вску́ю непщу́ете, го́ры усыре́нныя? Гора́, ю́же благоволи́ Бо́гъ жи́ти въ не́й: и́бо Госпо́дь всели́тся до конца́.

Колесни́ца Бо́жiя тма́ми те́мъ, ты́сяща гобзу́ющихъ: Госпо́дь въ ни́хъ въ Сина́и во святѣ́мъ.

Возше́лъ еси́ на высоту́, плѣни́лъ еси́ плѣ́нъ: прiя́лъ еси́ дая́нiя въ человѣ́цѣхъ, и́бо не покаря́ющыяся, е́же всели́тися.

Госпо́дь Бо́гъ благослове́нъ, благослове́нъ Госпо́дь де́нь дне́: поспѣши́тъ на́мъ Бо́гъ спасе́нiй на́шихъ.

Бо́гъ на́шъ Бо́гъ е́же спаса́ти: и Госпо́дня, Госпо́дня исхо́дища сме́ртная.

Оба́че Бо́гъ сокруши́тъ главы́ враго́въ Свои́хъ, ве́рхъ вла́съ преходя́щихъ въ прегрѣше́нiихъ свои́хъ.

Рече́ Госпо́дь: от Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́хъ морски́хъ:

я́ко да омо́чится нога́ твоя́ въ кро́ви, язы́къ пе́съ твои́хъ от вра́гъ от него́.

Ви́дѣна бы́ша ше́ствiя Твоя́, Бо́же, ше́ствiя Бо́га моего́ Царя́, и́же во святѣ́мъ.

Предвари́ша кня́зи бли́зъ пою́щихъ, посредѣ́ дѣ́въ тимпа́нницъ.

Въ це́рквахъ благослови́те Бо́га, Го́спода от исто́чникъ Изра́илевыхъ.

Та́мо Венiами́нъ юнѣ́йшiй во у́жасѣ, кня́зи Иу́довы влады́ки и́хъ, кня́зи Завуло́ни, кня́зи Нефѳали́мли.

Заповѣ́ждь, Бо́же, си́лою Твое́ю: укрѣпи́, Бо́же, сiе́, е́же содѣ́лалъ еси́ въ на́съ.

От хра́ма Твоего́ во Иерусали́мъ Тебѣ́ принесу́тъ ца́рiе да́ры.

Запрети́ звѣре́мъ тро́стнымъ: со́нмъ юне́цъ въ ю́ницахъ людски́хъ, е́же затвори́ти искуше́нныя сребро́мъ: расточи́ язы́ки хотя́щыя бра́немъ.

Прiи́дутъ моли́твенницы от Еги́пта: Еѳiо́пiа предвари́тъ ру́ку свою́ къ Бо́гу.

Ца́рства земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеви,

возше́дшему на небо небесе́ на восто́ки: се́, да́стъ гла́су Своему́ гла́съ си́лы.

Дади́те сла́ву Богови: на Изра́или велелѣ́пота Его́, и си́ла Его́ на о́блацѣхъ.

Ди́венъ Бо́гъ во святы́хъ Свои́хъ: Бо́гъ Изра́илевъ, То́й да́стъ си́лу и держа́ву лю́демъ Свои́мъ. Благослове́нъ Бо́гъ.

Въ коне́цъ, о измѣ́ншихся {о иму́щихъ измѣни́тися}, псало́мъ Дави́ду.

Спаси́ мя, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ды до души́ моея́.

Углѣбо́хъ въ тимѣ́нiи глубины́, и нѣ́сть постоя́нiя: прiидо́хъ во глубины́ морскі́я, и бу́ря потопи́ мя.

Утруди́хся зовы́й, измолче́ горта́нь мо́й: исчезо́стѣ о́чи мои́, от е́же упова́ти ми́ на Бо́га моего́.

Умно́жишася па́че вла́съ главы́ моея́ ненави́дящiи мя́ ту́не: укрѣпи́шася врази́ мои́, изгоня́щiи мя́ непра́ведно: я́же не восхища́хъ, тогда́ воздая́хъ.

Бо́же, Ты́ увѣ́дѣлъ еси́ безу́мiе мое́, и прегрѣше́нiя моя́ от Тебе́ не утаи́шася.

Да не постыдя́тся о мнѣ́ терпя́щiи Тебе́, Го́споди, Го́споди си́лъ: ниже́ да посра́мятся о мнѣ́ и́щущiи Тебе́, Бо́же Изра́илевъ.

Я́ко Тебе́ ра́ди претерпѣ́хъ поноше́нiе, покры́ срамота́ лице́ мое́.

Чу́ждь бы́хъ бра́тiи мое́й и стра́ненъ сыново́мъ ма́тере моея́:

я́ко ре́вность до́му Твоего́ снѣде́ мя, и поноше́нiя понося́щихъ Ти́ нападо́ша на мя́.

И покры́хъ посто́мъ ду́шу мою́, и бы́сть въ поноше́нiе мнѣ́:

и положи́хъ одѣя́нiе мое́ вре́тище, и бы́хъ и́мъ въ при́тчу.

О мнѣ́ глумля́хуся сѣдя́щiи во вратѣ́хъ, и о мнѣ́ поя́ху пiю́щiи вино́.

А́зъ же моли́твою мое́ю къ Тебѣ́, Бо́же: вре́мя благоволе́нiя, Бо́же: во мно́жествѣ ми́лости Твоея́ услы́ши мя́, во и́стинѣ спасе́нiя Твоего́.

Спаси́ мя от бре́нiя, да не углѣ́бну: да изба́влюся от ненави́дящихъ мя́ и от глубо́кихъ во́дъ.

Да не потопи́тъ мене́ бу́ря водна́я, ниже́ да пожре́тъ мене́ глубина́, ниже́ сведе́тъ о мнѣ́ рове́нникъ у́стъ свои́хъ.

Услы́ши мя́, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́: по мно́жеству щедро́тъ Твои́хъ при́зри на мя́.

Не отврати́ лица́ Твоего́ от о́трока Твоего́, я́ко скорблю́: ско́ро услы́ши мя́.

Вонми́ души́ мое́й и изба́ви ю́: вра́гъ мои́хъ ра́ди изба́ви мя́.

Ты́ бо вѣ́си поноше́нiе мое́, и сту́дъ мо́й, и срамоту́ мою́: предъ Тобо́ю вси́ оскорбля́ющiи мя́.

Поноше́нiе ча́яше душа́ моя́ и стра́сть: и жда́хъ соскорбя́щаго, и не бѣ́, и утѣша́ющихъ, и не обрѣто́хъ.

И да́ша въ снѣ́дь мою́ же́лчь, и въ жа́жду мою́ напои́ша мя́ о́цта.

Да бу́детъ трапе́за и́хъ предъ ни́ми въ сѣ́ть и въ воздая́нiе и въ собла́знъ.

Да помрача́тся о́чи и́хъ, е́же не ви́дѣти, и хребе́тъ и́хъ вы́ну сляцы́.

Пролі́й на ня́ гнѣ́въ Тво́й, и я́рость гнѣ́ва Твоего́ да пости́гнетъ и́хъ.

Да бу́детъ дво́ръ и́хъ пу́стъ, и въ жили́щихъ и́хъ да не бу́детъ живы́й.

Зане́ его́же Ты́ порази́лъ еси́, ті́и погна́ша, и къ болѣ́зни я́звъ мои́хъ приложи́ша.

Приложи́ беззако́нiе къ беззако́нiю и́хъ, и да не вни́дутъ въ пра́вду Твою́.

Да потребя́тся от кни́ги живы́хъ, и съ пра́ведными да не напи́шутся.

Ни́щъ и боля́й е́смь а́зъ: спасе́нiе Твое́, Бо́же, да прiи́метъ мя́.

Восхвалю́ и́мя Бо́га моего́ съ пѣ́снiю, возвели́чу Его́ во хвале́нiи:

и уго́дно бу́детъ Бо́гу па́че телца́ ю́на, ро́ги износя́ща и па́знокти.

Да у́зрятъ ни́щiи и возвеселя́тся: взыщи́те Бо́га, и жива́ бу́детъ душа́ ва́ша.

Я́ко услы́ша убо́гiя Госпо́дь, и окова́нныя Своя́ не уничижи́.

Да восхва́лятъ Его́ небеса́ и земля́, мо́ре и вся́ живу́щая въ не́мъ.

Я́ко Бо́гъ спасе́тъ Сiо́на, и сози́ждутся гра́ди Иуде́йстiи, и вселя́тся та́мо и наслѣ́дятъ и́:

и сѣ́мя рабо́въ Твои́хъ удержи́тъ и́, и лю́бящiи и́мя Твое́ вселя́тся въ не́мъ.

Въ коне́цъ Дави́ду, въ воспомина́нiе, во е́же спасти́ мя Го́споду.

Бо́же, въ по́мощь мою́ вонми́: Го́споди, помощи́ ми потщи́ся.

Да постыдя́тся и посра́мятся и́щущiи ду́шу мою́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся хотя́щiи ми́ зла́я:

да возвратя́тся а́бiе стыдя́щеся глаго́лющiи ми́: бла́гоже, бла́гоже.

Да возра́дуются и возвеселя́тся о Тебѣ́ вси́ и́щущiи Тебе́, Бо́же: и да глаго́лютъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, лю́бящiи спасе́нiе Твое́.

А́зъ же ни́щъ е́смь и убо́гъ, Бо́же, помози́ ми: помо́щникъ мо́й и изба́витель мо́й еси́ Ты́, Го́споди, не закосни́.

Греческий [Greek (Koine)]

εἰς τὸ τέλος ψαλμὸς τῷ Δαυιδ ᾠδή Ιερεμιου καὶ Ιεζεκιηλ ἐκ τοῦ λόγου τῆς παροικίας ὅτε ἔμελλον ἐκπορεύεσθαι

σοὶ πρέπει ὕμνος ὁ θεός ἐν Σιων καὶ σοὶ ἀποδοθήσεται εὐχὴ ἐν Ιερουσαλημ

εἰσάκουσον προσευχῆς μου πρὸς σὲ πᾶσα σὰρξ ἥξει

λόγοι ἀνομιῶν ὑπερεδυνάμωσαν ἡμᾶς καὶ τὰς ἀσεβείας ἡμῶν σὺ ἱλάσῃ

μακάριος ὃν ἐξελέξω καὶ προσελάβου κατασκηνώσει ἐν ταῖς αὐλαῖς σου πλησθησόμεθα ἐν τοῖς ἀγαθοῖς τοῦ οἴκου σου ἅγιος ὁ ναός σου θαυμαστὸς ἐν δικαιοσύνῃ

ἐπάκουσον ἡμῶν ὁ θεὸς ὁ σωτὴρ ἡμῶν ἡ ἐλπὶς πάντων τῶν περάτων τῆς γῆς καὶ ἐν θαλάσσῃ μακράν

ἑτοιμάζων ὄρη ἐν τῇ ἰσχύι αὐτοῦ περιεζωσμένος ἐν δυναστείᾳ

ὁ συνταράσσων τὸ κύτος τῆς θαλάσσης ἤχους κυμάτων αὐτῆς ταραχθήσονται τὰ ἔθνη

καὶ φοβηθήσονται οἱ κατοικοῦντες τὰ πέρατα ἀπὸ τῶν σημείων σου ἐξόδους πρωίας καὶ ἑσπέρας τέρψεις

ἐπεσκέψω τὴν γῆν καὶ ἐμέθυσας αὐτήν ἐπλήθυνας τοῦ πλουτίσαι αὐτήν ὁ ποταμὸς τοῦ θεοῦ ἐπληρώθη ὑδάτων ἡτοίμασας τὴν τροφὴν αὐτῶν ὅτι οὕτως ἡ ἑτοιμασία σου

τοὺς αὔλακας αὐτῆς μέθυσον πλήθυνον τὰ γενήματα αὐτῆς ἐν ταῖς σταγόσιν αὐτῆς εὐφρανθήσεται ἀνατέλλουσα

εὐλογήσεις τὸν στέφανον τοῦ ἐνιαυτοῦ τῆς χρηστότητός σου καὶ τὰ πεδία σου πλησθήσονται πιότητος

πιανθήσονται τὰ ὡραῖα τῆς ἐρήμου καὶ ἀγαλλίασιν οἱ βουνοὶ περιζώσονται

ἐνεδύσαντο οἱ κριοὶ τῶν προβάτων καὶ αἱ κοιλάδες πληθυνοῦσι σῖτον κεκράξονται καὶ γὰρ ὑμνήσουσιν

εἰς τὸ τέλος ᾠδὴ ψαλμοῦ. ἀναστάσεως ἀλαλάξατε τῷ θεῷ πᾶσα ἡ γῆ

ψάλατε δὴ τῷ ὀνόματι αὐτοῦ δότε δόξαν αἰνέσει αὐτοῦ

εἴπατε τῷ θεῷ ὡς φοβερὰ τὰ ἔργα σου ἐν τῷ πλήθει τῆς δυνάμεώς σου ψεύσονταί σε οἱ ἐχθροί σου

πᾶσα ἡ γῆ προσκυνησάτωσάν σοι καὶ ψαλάτωσάν σοι ψαλάτωσαν τῷ ὀνόματί σου (διάψαλμα)

δεῦτε καὶ ἴδετε τὰ ἔργα τοῦ θεοῦ φοβερὸς ἐν βουλαῖς ὑπὲρ τοὺς υἱοὺς τῶν ἀνθρώπων

ὁ μεταστρέφων τὴν θάλασσαν εἰς ξηράν ἐν ποταμῷ διελεύσονται ποδί ἐκεῖ εὐφρανθησόμεθα ἐπ᾿ αὐτῷ

τῷ δεσπόζοντι ἐν τῇ δυναστείᾳ αὐτοῦ τοῦ αἰῶνος οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἐπὶ τὰ ἔθνη ἐπιβλέπουσιν οἱ παραπικραίνοντες μὴ ὑψούσθωσαν ἐν ἑαυτοῖς (διάψαλμα)

εὐλογεῖτε ἔθνη τὸν θεὸν ἡμῶν καὶ ἀκουτίσασθε τὴν φωνὴν τῆς αἰνέσεως αὐτοῦ

τοῦ θεμένου τὴν ψυχήν μου εἰς ζωὴν καὶ μὴ δόντος εἰς σάλον τοὺς πόδας μου

ὅτι ἐδοκίμασας ἡμᾶς ὁ θεός ἐπύρωσας ἡμᾶς ὡς πυροῦται τὸ ἀργύριον

εἰσήγαγες ἡμᾶς εἰς τὴν παγίδα ἔθου θλίψεις ἐπὶ τὸν νῶτον ἡμῶν

ἐπεβίβασας ἀνθρώπους ἐπὶ τὰς κεφαλὰς ἡμῶν διήλθομεν διὰ πυρὸς καὶ ὕδατος καὶ ἐξήγαγες ἡμᾶς εἰς ἀναψυχήν

εἰσελεύσομαι εἰς τὸν οἶκόν σου ἐν ὁλοκαυτώμασιν ἀποδώσω σοι τὰς εὐχάς μου

ἃς διέστειλεν τὰ χείλη μου καὶ ἐλάλησεν τὸ στόμα μου ἐν τῇ θλίψει μου

ὁλοκαυτώματα μεμυαλωμένα ἀνοίσω σοι μετὰ θυμιάματος καὶ κριῶν ποιήσω σοι βόας μετὰ χιμάρων (διάψαλμα)

δεῦτε ἀκούσατε καὶ διηγήσομαι πάντες οἱ φοβούμενοι τὸν θεόν ὅσα ἐποίησεν τῇ ψυχῇ μου

πρὸς αὐτὸν τῷ στόματί μου ἐκέκραξα καὶ ὕψωσα ὑπὸ τὴν γλῶσσάν μου

ἀδικίαν εἰ ἐθεώρουν ἐν καρδίᾳ μου μὴ εἰσακουσάτω κύριος

διὰ τοῦτο εἰσήκουσέν μου ὁ θεός προσέσχεν τῇ φωνῇ τῆς δεήσεώς μου

εὐλογητὸς ὁ θεός ὃς οὐκ ἀπέστησεν τὴν προσευχήν μου καὶ τὸ ἔλεος αὐτοῦ ἀπ᾿ ἐμοῦ

εἰς τὸ τέλος ἐν ὕμνοις ψαλμὸς ᾠδῆς

ὁ θεὸς οἰκτιρήσαι ἡμᾶς καὶ εὐλογήσαι ἡμᾶς ἐπιφάναι τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ἐφ᾿ ἡμᾶς (διάψαλμα)

τοῦ γνῶναι ἐν τῇ γῇ τὴν ὁδόν σου ἐν πᾶσιν ἔθνεσιν τὸ σωτήριόν σου

ἐξομολογησάσθωσάν σοι λαοί ὁ θεός ἐξομολογησάσθωσάν σοι λαοὶ πάντες

εὐφρανθήτωσαν καὶ ἀγαλλιάσθωσαν ἔθνη ὅτι κρινεῖς λαοὺς ἐν εὐθύτητι καὶ ἔθνη ἐν τῇ γῇ ὁδηγήσεις (διάψαλμα)

ἐξομολογησάσθωσάν σοι λαοί ὁ θεός ἐξομολογησάσθωσάν σοι λαοὶ πάντες

γῆ ἔδωκεν τὸν καρπὸν αὐτῆς εὐλογήσαι ἡμᾶς ὁ θεὸς ὁ θεὸς ἡμῶν

εὐλογήσαι ἡμᾶς ὁ θεός καὶ φοβηθήτωσαν αὐτὸν πάντα τὰ πέρατα τῆς γῆς

εἰς τὸ τέλος τῷ Δαυιδ ψαλμὸς ᾠδῆς

ἀναστήτω ὁ θεός καὶ διασκορπισθήτωσαν οἱ ἐχθροὶ αὐτοῦ καὶ φυγέτωσαν οἱ μισοῦντες αὐτὸν ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ

ὡς ἐκλείπει καπνός ἐκλιπέτωσαν ὡς τήκεται κηρὸς ἀπὸ προσώπου πυρός οὕτως ἀπόλοιντο οἱ ἁμαρτωλοὶ ἀπὸ προσώπου τοῦ θεοῦ

καὶ οἱ δίκαιοι εὐφρανθήτωσαν ἀγαλλιάσθωσαν ἐνώπιον τοῦ θεοῦ τερφθήτωσαν ἐν εὐφροσύνῃ

ᾄσατε τῷ θεῷ ψάλατε τῷ ὀνόματι αὐτοῦ ὁδοποιήσατε τῷ ἐπιβεβηκότι ἐπὶ δυσμῶν κύριος ὄνομα αὐτῷ καὶ ἀγαλλιᾶσθε ἐνώπιον αὐτοῦ ταραχθήσονται ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ

τοῦ πατρὸς τῶν ὀρφανῶν καὶ κριτοῦ τῶν χηρῶν ὁ θεὸς ἐν τόπῳ ἁγίῳ αὐτοῦ

ὁ θεὸς κατοικίζει μονοτρόπους ἐν οἴκῳ ἐξάγων πεπεδημένους ἐν ἀνδρείᾳ ὁμοίως τοὺς παραπικραίνοντας τοὺς κατοικοῦντας ἐν τάφοις

ὁ θεός ἐν τῷ ἐκπορεύεσθαί σε ἐνώπιον τοῦ λαοῦ σου ἐν τῷ διαβαίνειν σε ἐν τῇ ἐρήμῳ (διάψαλμα)

γῆ ἐσείσθη καὶ γὰρ οἱ οὐρανοὶ ἔσταξαν ἀπὸ προσώπου τοῦ θεοῦ τοῦτο Σινα ἀπὸ προσώπου τοῦ θεοῦ Ισραηλ

βροχὴν ἑκούσιον ἀφοριεῖς ὁ θεός τῇ κληρονομίᾳ σου καὶ ἠσθένησεν σὺ δὲ κατηρτίσω αὐτήν

τὰ ζῷά σου κατοικοῦσιν ἐν αὐτῇ ἡτοίμασας ἐν τῇ χρηστότητί σου τῷ πτωχῷ ὁ θεός

κύριος δώσει ῥῆμα τοῖς εὐαγγελιζομένοις δυνάμει πολλῇ

ὁ βασιλεὺς τῶν δυνάμεων τοῦ ἀγαπητοῦ καὶ ὡραιότητι τοῦ οἴκου διελέσθαι σκῦλα

ἐὰν κοιμηθῆτε ἀνὰ μέσον τῶν κλήρων πτέρυγες περιστερᾶς περιηργυρωμέναι καὶ τὰ μετάφρενα αὐτῆς ἐν χλωρότητι χρυσίου (διάψαλμα)

ἐν τῷ διαστέλλειν τὸν ἐπουράνιον βασιλεῖς ἐπ᾿ αὐτῆς χιονωθήσονται ἐν Σελμων

ὄρος τοῦ θεοῦ ὄρος πῖον ὄρος τετυρωμένον ὄρος πῖον

ἵνα τί ὑπολαμβάνετε ὄρη τετυρωμένα τὸ ὄρος ὃ εὐδόκησεν ὁ θεὸς κατοικεῖν ἐν αὐτῷ καὶ γὰρ ὁ κύριος κατασκηνώσει εἰς τέλος

τὸ ἅρμα τοῦ θεοῦ μυριοπλάσιον χιλιάδες εὐθηνούντων ὁ κύριος ἐν αὐτοῖς ἐν Σινα ἐν τῷ ἁγίῳ

ἀνέβης εἰς ὕψος ᾐχμαλώτευσας αἰχμαλωσίαν ἔλαβες δόματα ἐν ἀνθρώπῳ καὶ γὰρ ἀπειθοῦντες τοῦ κατασκηνῶσαι κύριος ὁ θεὸς εὐλογητός

εὐλογητὸς κύριος ἡμέραν καθ᾿ ἡμέραν κατευοδώσει ἡμῖν ὁ θεὸς τῶν σωτηρίων ἡμῶν (διάψαλμα)

ὁ θεὸς ἡμῶν θεὸς τοῦ σῴζειν καὶ τοῦ κυρίου κυρίου αἱ διέξοδοι τοῦ θανάτου

πλὴν ὁ θεὸς συνθλάσει κεφαλὰς ἐχθρῶν αὐτοῦ κορυφὴν τριχὸς διαπορευομένων ἐν πλημμελείαις αὐτῶν

εἶπεν κύριος ἐκ Βασαν ἐπιστρέψω ἐπιστρέψω ἐν βυθοῖς θαλάσσης

ὅπως ἂν βαφῇ ὁ πούς σου ἐν αἵματι ἡ γλῶσσα τῶν κυνῶν σου ἐξ ἐχθρῶν παρ᾿ αὐτοῦ

ἐθεωρήθησαν αἱ πορεῖαί σου ὁ θεός αἱ πορεῖαι τοῦ θεοῦ μου τοῦ βασιλέως τοῦ ἐν τῷ ἁγίῳ

προέφθασαν ἄρχοντες ἐχόμενοι ψαλλόντων ἐν μέσῳ νεανίδων τυμπανιστριῶν

ἐν ἐκκλησίαις εὐλογεῖτε τὸν θεόν τὸν κύριον ἐκ πηγῶν Ισραηλ

ἐκεῖ Βενιαμιν νεώτερος ἐν ἐκστάσει ἄρχοντες Ιουδα ἡγεμόνες αὐτῶν ἄρχοντες Ζαβουλων ἄρχοντες Νεφθαλι

ἔντειλαι ὁ θεός τῇ δυνάμει σου δυνάμωσον ὁ θεός τοῦτο ὃ κατειργάσω ἡμῖν

ἀπὸ τοῦ ναοῦ σου ἐπὶ Ιερουσαλημ σοὶ οἴσουσιν βασιλεῖς δῶρα

ἐπιτίμησον τοῖς θηρίοις τοῦ καλάμου ἡ συναγωγὴ τῶν ταύρων ἐν ταῖς δαμάλεσιν τῶν λαῶν τοῦ μὴ ἀποκλεισθῆναι τοὺς δεδοκιμασμένους τῷ ἀργυρίῳ διασκόρπισον ἔθνη τὰ τοὺς πολέμους θέλοντα

ἥξουσιν πρέσβεις ἐξ Αἰγύπτου Αἰθιοπία προφθάσει χεῖρα αὐτῆς τῷ θεῷ

αἱ βασιλεῖαι τῆς γῆς ᾄσατε τῷ θεῷ ψάλατε τῷ κυρίῳ (διάψαλμα)

ψάλατε τῷ θεῷ τῷ ἐπιβεβηκότι ἐπὶ τὸν οὐρανὸν τοῦ οὐρανοῦ κατὰ ἀνατολάς ἰδοὺ δώσει ἐν τῇ φωνῇ αὐτοῦ φωνὴν δυνάμεως

δότε δόξαν τῷ θεῷ ἐπὶ τὸν Ισραηλ ἡ μεγαλοπρέπεια αὐτοῦ καὶ ἡ δύναμις αὐτοῦ ἐν ταῖς νεφέλαις

θαυμαστὸς ὁ θεὸς ἐν τοῖς ἁγίοις αὐτοῦ ὁ θεὸς Ισραηλ αὐτὸς δώσει δύναμιν καὶ κραταίωσιν τῷ λαῷ αὐτοῦ εὐλογητὸς ὁ θεός

εἰς τὸ τέλος ὑπὲρ τῶν ἀλλοιωθησομένων τῷ Δαυιδ

σῶσόν με ὁ θεός ὅτι εἰσήλθοσαν ὕδατα ἕως ψυχῆς μου

ἐνεπάγην εἰς ἰλὺν βυθοῦ καὶ οὐκ ἔστιν ὑπόστασις ἦλθον εἰς τὰ βάθη τῆς θαλάσσης καὶ καταιγὶς κατεπόντισέν με

ἐκοπίασα κράζων ἐβραγχίασεν ὁ λάρυγξ μου ἐξέλιπον οἱ ὀφθαλμοί μου ἀπὸ τοῦ ἐλπίζειν ἐπὶ τὸν θεόν μου

ἐπληθύνθησαν ὑπὲρ τὰς τρίχας τῆς κεφαλῆς μου οἱ μισοῦντές με δωρεάν ἐκραταιώθησαν οἱ ἐχθροί μου οἱ ἐκδιώκοντές με ἀδίκως ἃ οὐχ ἥρπασα τότε ἀπετίννυον

ὁ θεός σὺ ἔγνως τὴν ἀφροσύνην μου καὶ αἱ πλημμέλειαί μου ἀπὸ σοῦ οὐκ ἐκρύβησαν

μὴ αἰσχυνθείησαν ἐπ᾿ ἐμοὶ οἱ ὑπομένοντές σε κύριε κύριε τῶν δυνάμεων μὴ ἐντραπείησαν ἐπ᾿ ἐμοὶ οἱ ζητοῦντές σε ὁ θεὸς τοῦ Ισραηλ

ὅτι ἕνεκα σοῦ ὑπήνεγκα ὀνειδισμόν ἐκάλυψεν ἐντροπὴ τὸ πρόσωπόν μου

ἀπηλλοτριωμένος ἐγενήθην τοῖς ἀδελφοῖς μου καὶ ξένος τοῖς υἱοῖς τῆς μητρός μου

ὅτι ὁ ζῆλος τοῦ οἴκου σου κατέφαγέν με καὶ οἱ ὀνειδισμοὶ τῶν ὀνειδιζόντων σε ἐπέπεσαν ἐπ᾿ ἐμέ

καὶ συνέκαμψα ἐν νηστείᾳ τὴν ψυχήν μου καὶ ἐγενήθη εἰς ὀνειδισμὸν ἐμοί

καὶ ἐθέμην τὸ ἔνδυμά μου σάκκον καὶ ἐγενόμην αὐτοῖς εἰς παραβολήν

κατ᾿ ἐμοῦ ἠδολέσχουν οἱ καθήμενοι ἐν πύλῃ καὶ εἰς ἐμὲ ἔψαλλον οἱ πίνοντες τὸν οἶνον

ἐγὼ δὲ τῇ προσευχῇ μου πρὸς σέ κύριε καιρὸς εὐδοκίας ὁ θεός ἐν τῷ πλήθει τοῦ ἐλέους σου ἐπάκουσόν μου ἐν ἀληθείᾳ τῆς σωτηρίας σου

σῶσόν με ἀπὸ πηλοῦ ἵνα μὴ ἐμπαγῶ ῥυσθείην ἐκ τῶν μισούντων με καὶ ἐκ τοῦ βάθους τῶν ὑδάτων

μή με καταποντισάτω καταιγὶς ὕδατος μηδὲ καταπιέτω με βυθός μηδὲ συσχέτω ἐπ᾿ ἐμὲ φρέαρ τὸ στόμα αὐτοῦ

εἰσάκουσόν μου κύριε ὅτι χρηστὸν τὸ ἔλεός σου κατὰ τὸ πλῆθος τῶν οἰκτιρμῶν σου ἐπίβλεψον ἐπ᾿ ἐμέ

μὴ ἀποστρέψῃς τὸ πρόσωπόν σου ἀπὸ τοῦ παιδός σου ὅτι θλίβομαι ταχὺ ἐπάκουσόν μου

πρόσχες τῇ ψυχῇ μου καὶ λύτρωσαι αὐτήν ἕνεκα τῶν ἐχθρῶν μου ῥῦσαί με

σὺ γὰρ γινώσκεις τὸν ὀνειδισμόν μου καὶ τὴν αἰσχύνην μου καὶ τὴν ἐντροπήν μου ἐναντίον σου πάντες οἱ θλίβοντές με

ὀνειδισμὸν προσεδόκησεν ἡ ψυχή μου καὶ ταλαιπωρίαν καὶ ὑπέμεινα συλλυπούμενον καὶ οὐχ ὑπῆρξεν καὶ παρακαλοῦντας καὶ οὐχ εὗρον

καὶ ἔδωκαν εἰς τὸ βρῶμά μου χολὴν καὶ εἰς τὴν δίψαν μου ἐπότισάν με ὄξος

γενηθήτω ἡ τράπεζα αὐτῶν ἐνώπιον αὐτῶν εἰς παγίδα καὶ εἰς ἀνταπόδοσιν καὶ εἰς σκάνδαλον

σκοτισθήτωσαν οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτῶν τοῦ μὴ βλέπειν καὶ τὸν νῶτον αὐτῶν διὰ παντὸς σύγκαμψον

ἔκχεον ἐπ᾿ αὐτοὺς τὴν ὀργήν σου καὶ ὁ θυμὸς τῆς ὀργῆς σου καταλάβοι αὐτούς

γενηθήτω ἡ ἔπαυλις αὐτῶν ἠρημωμένη καὶ ἐν τοῖς σκηνώμασιν αὐτῶν μὴ ἔστω ὁ κατοικῶν

ὅτι ὃν σὺ ἐπάταξας αὐτοὶ κατεδίωξαν καὶ ἐπὶ τὸ ἄλγος τῶν τραυματιῶν σου προσέθηκαν

πρόσθες ἀνομίαν ἐπὶ τὴν ἀνομίαν αὐτῶν καὶ μὴ εἰσελθέτωσαν ἐν δικαιοσύνῃ σου

ἐξαλειφθήτωσαν ἐκ βίβλου ζώντων καὶ μετὰ δικαίων μὴ γραφήτωσαν

πτωχὸς καὶ ἀλγῶν εἰμι ἐγώ καὶ ἡ σωτηρία τοῦ προσώπου σου ὁ θεός ἀντελάβετό μου

αἰνέσω τὸ ὄνομα τοῦ θεοῦ μετ᾿ ᾠδῆς μεγαλυνῶ αὐτὸν ἐν αἰνέσει

καὶ ἀρέσει τῷ θεῷ ὑπὲρ μόσχον νέον κέρατα ἐκφέροντα καὶ ὁπλάς

ἰδέτωσαν πτωχοὶ καὶ εὐφρανθήτωσαν ἐκζητήσατε τὸν θεόν καὶ ζήσεται ἡ ψυχὴ ὑμῶν

ὅτι εἰσήκουσεν τῶν πενήτων ὁ κύριος καὶ τοὺς πεπεδημένους αὐτοῦ οὐκ ἐξουδένωσεν

αἰνεσάτωσαν αὐτὸν οἱ οὐρανοὶ καὶ ἡ γῆ θάλασσα καὶ πάντα τὰ ἕρποντα ἐν αὐτοῖς

ὅτι ὁ θεὸς σώσει τὴν Σιων καὶ οἰκοδομηθήσονται αἱ πόλεις τῆς Ιουδαίας καὶ κατοικήσουσιν ἐκεῖ καὶ κληρονομήσουσιν αὐτήν

καὶ τὸ σπέρμα τῶν δούλων αὐτοῦ καθέξουσιν αὐτήν καὶ οἱ ἀγαπῶντες τὸ ὄνομα αὐτοῦ κατασκηνώσουσιν ἐν αὐτῇ

εἰς τὸ τέλος τῷ Δαυιδ εἰς ἀνάμνησιν

εἰς τὸ σῶσαί με κύριον ὁ θεός εἰς τὴν βοήθειάν μου πρόσχες

αἰσχυνθείησαν καὶ ἐντραπείησαν οἱ ζητοῦντές μου τὴν ψυχήν ἀποστραφείησαν εἰς τὰ ὀπίσω καὶ καταισχυνθείησαν οἱ βουλόμενοί μοι κακά

ἀποστραφείησαν παραυτίκα αἰσχυνόμενοι οἱ λέγοντές μοι εὖγε εὖγε

ἀγαλλιάσθωσαν καὶ εὐφρανθήτωσαν ἐπὶ σοὶ πάντες οἱ ζητοῦντές σε καὶ λεγέτωσαν διὰ παντός μεγαλυνθήτω ὁ θεός οἱ ἀγαπῶντες τὸ σωτήριόν σου

ἐγὼ δὲ πτωχὸς καὶ πένης ὁ θεός βοήθησόν μοι βοηθός μου καὶ ῥύστης μου εἶ σύ κύριε μὴ χρονίσῃς

Еврейский

^65:1לַמְנַצֵּחַ מִזְמוֹר, לְדָוִד שִׁיר׃

^65:2לְךָ דֻמִיָּה תְהִלָּה אֱלֹהִים בְּצִיּוֹן; וּלְךָ, יְשֻׁלַּם־נֶדֶר׃

^65:3שֹׁמֵעַ תְּפִלָּה; עָדֶיךָ, כָּל־בָּשָׂר יָבֹאוּ׃

^65:4דִּבְרֵי עֲוֹנֹת גָּבְרוּ מֶנִּי; פְּשָׁעֵינוּ, אַתָּה תְכַפְּרֵם׃

^65:5אַשְׁרֵי תִּבְחַר וּתְקָרֵב יִשְׁכֹּן חֲצֵרֶיךָ נִשְׂבְּעָה בְּטוּב בֵּיתֶךָ; קְדֹשׁ, הֵיכָלֶךָ׃

^65:6נוֹרָאוֹת בְּצֶדֶק תַּעֲנֵנוּ אֱלֹהֵי יִשְׁעֵנוּ; מִבְטָח כָּל־קַצְוֵי־אֶרֶץ, וְיָם רְחֹקִים׃

^65:7מֵכִין הָרִים בְּכֹחוֹ; נֶאְזָר, בִּגְבוּרָה׃

^65:8מַשְׁבִּיחַ שְׁאוֹן יַמִּים שְׁאוֹן גַּלֵּיהֶם, וַהֲמוֹן לְאֻמִּים׃

^65:9וַיִּירְאוּ יֹשְׁבֵי קְצָוֹת מֵאוֹתֹתֶיךָ; מוֹצָאֵי־בֹקֶר וָעֶרֶב תַּרְנִין׃

^65:10פָּקַדְתָּ הָאָרֶץ וַתְּשֹׁקְקֶהָ רַבַּת תַּעְשְׁרֶנָּה, פֶּלֶג אֱלֹהִים מָלֵא מָיִם; תָּכִין דְּגָנָם, כִּי־כֵן תְּכִינֶהָ׃

^65:11תְּלָמֶיהָ רַוֵּה נַחֵת גְּדוּדֶיהָ; בִּרְבִיבִים תְּמֹגְגֶנָּה, צִמְחָהּ תְּבָרֵךְ׃

^65:12עִטַּרְתָּ שְׁנַת טוֹבָתֶךָ; וּמַעְגָּלֶיךָ, יִרְעֲפוּן דָּשֶׁן׃

^65:13יִרְעֲפוּ נְאוֹת מִדְבָּר; וְגִיל, גְּבָעוֹת תַּחְגֹּרְנָה׃

^65:14לָבְשׁוּ כָרִים הַצֹּאן, וַעֲמָקִים יַעַטְפוּ־בָר; יִתְרוֹעֲעוּ, אַף־יָשִׁירוּ׃

^66:1לַמְנַצֵּחַ שִׁיר מִזְמוֹר; הָרִיעוּ לֵאלֹהִים כָּל־הָאָרֶץ׃

^66:2זַמְּרוּ כְבוֹד־שְׁמוֹ; שִׂימוּ כָבוֹד, תְּהִלָּתוֹ׃

^66:3אִמְרוּ לֵאלֹהִים מַה־נּוֹרָא מַעֲשֶׂיךָ; בְּרֹב עֻזְּךָ, יְכַחֲשׁוּ לְךָ אֹיְבֶיךָ׃

^66:4כָּל־הָאָרֶץ יִשְׁתַּחֲווּ לְךָ וִיזַמְּרוּ־לָךְ; יְזַמְּרוּ שִׁמְךָ סֶלָה׃

^66:5לְכוּ וּרְאוּ מִפְעֲלוֹת אֱלֹהִים; נוֹרָא עֲלִילָה, עַל־בְּנֵי אָדָם׃

^66:6הָפַךְ יָם לְיַבָּשָׁה, בַּנָּהָר יַעַבְרוּ בְרָגֶל; שָׁם, נִשְׂמְחָה־בּוֹ׃

^66:7מֹשֵׁל בִּגְבוּרָתוֹ עוֹלָם, עֵינָיו בַּגּוֹיִם תִּצְפֶּינָה; הַסּוֹרְרִים אַל־יָרִימוּ (יָרוּמוּ) לָמוֹ סֶלָה׃

^66:8בָּרְכוּ עַמִּים אֱלֹהֵינוּ; וְהַשְׁמִיעוּ, קוֹל תְּהִלָּתוֹ׃

^66:9הַשָּׂם נַפְשֵׁנוּ בַּחַיִּים; וְלֹא־נָתַן לַמּוֹט רַגְלֵנוּ׃

^66:10כִּי־בְחַנְתָּנוּ אֱלֹהִים; צְרַפְתָּנוּ, כִּצְרָף־כָּסֶף׃

^66:11הֲבֵאתָנוּ בַמְּצוּדָה; שַׂמְתָּ מוּעָקָה בְמָתְנֵינוּ׃

^66:12הִרְכַּבְתָּ אֱנוֹשׁ, לְרֹאשֵׁנוּ בָּאנוּ־בָאֵשׁ וּבַמַּיִם; וַתּוֹצִיאֵנוּ, לָרְוָיָה׃

^66:13אָבוֹא בֵיתְךָ בְעוֹלוֹת; אֲשַׁלֵּם לְךָ נְדָרָי׃

^66:14אֲשֶׁר־פָּצוּ שְׂפָתָי; וְדִבֶּר־פִּי, בַּצַּר־לִי׃

^66:15עֹלוֹת מֵחִים אַעֲלֶה־לָּךְ עִם־קְטֹרֶת אֵילִים; אֶעֱשֶׂה בָקָר עִם־עַתּוּדִים סֶלָה׃

^66:16לְכוּ־שִׁמְעוּ וַאֲסַפְּרָה כָּל־יִרְאֵי אֱלֹהִים; אֲשֶׁר עָשָׂה לְנַפְשִׁי׃

^66:17אֵלָיו פִּי־קָרָאתִי; וְרוֹמַם, תַּחַת לְשׁוֹנִי׃

^66:18אָוֶן אִם־רָאִיתִי בְלִבִּי; לֹא יִשְׁמַע אֲדֹנָי׃

^66:19אָכֵן שָׁמַע אֱלֹהִים; הִקְשִׁיב, בְּקוֹל תְּפִלָּתִי׃

^66:20בָּרוּךְ אֱלֹהִים; אֲשֶׁר לֹא־הֵסִיר תְּפִלָּתִי וְחַסְדּוֹ, מֵאִתִּי׃

^67:1לַמְנַצֵּח בִּנְגִינֹת, מִזְמוֹר שִׁיר׃

^67:2אֱלֹהִים, יְחָנֵּנוּ וִיבָרְכֵנוּ; יָאֵר פָּנָיו אִתָּנוּ סֶלָה׃

^67:3לָדַעַת בָּאָרֶץ דַּרְכֶּךָ; בְּכָל־גּוֹיִם, יְשׁוּעָתֶךָ׃

^67:4יוֹדוּךָ עַמִּים אֱלֹהִים; יוֹדוּךָ, עַמִּים כֻּלָּם׃

^67:5יִשְׂמְחוּ וִירַנְּנוּ, לְאֻמִּים כִּי־תִשְׁפֹּט עַמִּים מִישׁוֹר; וּלְאֻמִּים בָּאָרֶץ תַּנְחֵם סֶלָה׃

^67:6יוֹדוּךָ עַמִּים אֱלֹהִים; יוֹדוּךָ, עַמִּים כֻּלָּם׃

^67:7אֶרֶץ נָתְנָה יְבוּלָהּ; יְבָרְכֵנוּ, אֱלֹהִים אֱלֹהֵינוּ׃

^67:8יְבָרְכֵנוּ אֱלֹהִים; וְיִירְאוּ אֹתוֹ, כָּל־אַפְסֵי־אָרֶץ׃

^68:1לַמְנַצֵּחַ לְדָוִד, מִזְמוֹר שִׁיר׃

^68:2יָקוּם אֱלֹהִים יָפוּצוּ אוֹיְבָיו; וְיָנוּסוּ מְשַׂנְאָיו, מִפָּנָיו׃

^68:3כְּהִנְדֹּף עָשָׁן, תִּנְדֹּף כְּהִמֵּס דּוֹנַג מִפְּנֵי־אֵשׁ; יֹאבְדוּ רְשָׁעִים, מִפְּנֵי אֱלֹהִים׃

^68:4וְצַדִּיקִים, יִשְׂמְחוּ יַעַלְצוּ לִפְנֵי אֱלֹהִים, וְיָשִׂישׂוּ בְשִׂמְחָה׃

^68:5שִׁירוּ לֵאלֹהִים זַמְּרוּ שְׁמוֹ סֹלּוּ לָרֹכֵב בָּעֲרָבוֹת בְּיָהּ שְׁמוֹ, וְעִלְזוּ לְפָנָיו׃

^68:6אֲבִי יְתוֹמִים וְדַיַּן אַלְמָנוֹת; אֱלֹהִים, בִּמְעוֹן קָדְשׁוֹ׃

^68:7אֱלֹהִים מוֹשִׁיב יְחִידִים בַּיְתָה, מוֹצִיא אֲסִירִים בַּכּוֹשָׁרוֹת; אַךְ סוֹרֲרִים, שָׁכְנוּ צְחִיחָה׃

^68:8אֱלֹהִים, בְּצֵאתְךָ לִפְנֵי עַמֶּךָ; בְּצַעְדְּךָ בִישִׁימוֹן סֶלָה׃

^68:9אֶרֶץ רָעָשָׁה אַף־שָׁמַיִם נָטְפוּ מִפְּנֵי אֱלֹהִים זֶה סִינַי; מִפְּנֵי אֱלֹהִים, אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל׃

^68:10גֶּשֶׁם נְדָבוֹת תָּנִיף אֱלֹהִים; נַחֲלָתְךָ וְנִלְאָה, אַתָּה כוֹנַנְתָּהּ׃

^68:11חַיָּתְךָ יָשְׁבוּ־בָהּ; תָּכִין בְּטוֹבָתְךָ לֶעָנִי אֱלֹהִים׃

^68:12אֲדֹנָי יִתֶּן־אֹמֶר; הַמְבַשְּׂרוֹת, צָבָא רָב׃

^68:13מַלְכֵי צְבָאוֹת יִדֹּדוּן יִדֹּדוּן; וּנְוַת בַּיִת, תְּחַלֵּק שָׁלָל׃

^68:14אִם־תִּשְׁכְּבוּן בֵּין שְׁפַתָּיִם כַּנְפֵי יוֹנָה נֶחְפָּה בַכֶּסֶף; וְאֶבְרוֹתֶיהָ, בִּירַקְרַק חָרוּץ׃

^68:15בְּפָרֵשׂ שַׁדַּי מְלָכִים בָּהּ, תַּשְׁלֵג בְּצַלְמוֹן׃

^68:16הַר־אֱלֹהִים הַר־בָּשָׁן; הַר גַּבְנֻנִּים, הַר־בָּשָׁן׃

^68:17לָמָּה תְּרַצְּדוּן הָרִים גַּבְנֻנִּים הָהָר, חָמַד אֱלֹהִים לְשִׁבְתּוֹ; אַף־יְהוָה, יִשְׁכֹּן לָנֶצַח׃

^68:18רֶכֶב אֱלֹהִים, רִבֹּתַיִם אַלְפֵי שִׁנְאָן; אֲדֹנָי בָם, סִינַי בַּקֹּדֶשׁ׃

^68:19עָלִיתָ לַמָּרוֹם שָׁבִיתָ שֶּׁבִי, לָקַחְתָּ מַתָּנוֹת בָּאָדָם; וְאַף סוֹרְרִים, לִשְׁכֹּן יָהּ אֱלֹהִים׃

^68:20בָּרוּךְ אֲדֹנָי יוֹם יוֹם יַעֲמָס־לָנוּ, הָאֵל יְשׁוּעָתֵנוּ סֶלָה׃

^68:21הָאֵל לָנוּ אֵל לְמוֹשָׁעוֹת וְלֵיהוִה אֲדֹנָי; לַמָּוֶת, תּוֹצָאוֹת׃

^68:22אַךְ־אֱלֹהִים, יִמְחַץ רֹאשׁ אֹיְבָיו קָדְקֹד שֵׂעָר; מִתְהַלֵּךְ, בַּאֲשָׁמָיו׃

^68:23אָמַר אֲדֹנָי מִבָּשָׁן אָשִׁיב; אָשִׁיב, מִמְּצֻלוֹת יָם׃

^68:24לְמַעַן תִּמְחַץ רַגְלְךָ, בְּדָם לְשׁוֹן כְּלָבֶיךָ; מֵאֹיְבִים מִנֵּהוּ׃

^68:25רָאוּ הֲלִיכוֹתֶיךָ אֱלֹהִים; הֲלִיכוֹת אֵלִי מַלְכִּי בַקֹּדֶשׁ׃

^68:26קִדְּמוּ שָׁרִים אַחַר נֹגְנִים; בְּתוֹךְ עֲלָמוֹת, תּוֹפֵפוֹת׃

^68:27בְּמַקְהֵלוֹת בָּרְכוּ אֱלֹהִים; יְהוָה, מִמְּקוֹר יִשְׂרָאֵל׃

^68:28שָׁם בִּנְיָמִן צָעִיר רֹדֵם, שָׂרֵי יְהוּדָה רִגְמָתָם; שָׂרֵי זְבֻלוּן, שָׂרֵי נַפְתָּלִי׃

^68:29צִוָּה אֱלֹהֶיךָ, עֻזֶּךָ עוּזָּה אֱלֹהִים; זוּ, פָּעַלְתָּ לָּנוּ׃

^68:30מֵהֵיכָלֶךָ עַל־יְרוּשָׁלִָם; לְךָ יוֹבִילוּ מְלָכִים שָׁי׃

^68:31גְּעַר חַיַּת קָנֶה עֲדַת אַבִּירִים בְּעֶגְלֵי עַמִּים, מִתְרַפֵּס בְּרַצֵּי־כָסֶף; בִּזַּר עַמִּים, קְרָבוֹת יֶחְפָּצוּ׃

^68:32יֶאֱתָיוּ חַשְׁמַנִּים מִנִּי מִצְרָיִם; כּוּשׁ תָּרִיץ יָדָיו, לֵאלֹהִים׃

^68:33מַמְלְכוֹת הָאָרֶץ שִׁירוּ לֵאלֹהִים; זַמְּרוּ אֲדֹנָי סֶלָה׃

^68:34לָרֹכֵב בִּשְׁמֵי שְׁמֵי־קֶדֶם; הֵן יִתֵּן בְּקוֹלוֹ קוֹל עֹז׃

^68:35תְּנוּ עֹז, לֵאלֹהִים עַל־יִשְׂרָאֵל גַּאֲוָתוֹ; וְעֻזּוֹ, בַּשְּׁחָקִים׃

^68:36נוֹרָא אֱלֹהִים, מִמִּקְדָּשֶׁיךָ אֵל יִשְׂרָאֵל, הוּא נֹתֵן עֹז וְתַעֲצֻמוֹת לָעָם, בָּרוּךְ אֱלֹהִים׃

^69:1לַמְנַצֵּחַ עַל־שׁוֹשַׁנִּים לְדָוִד׃

^69:2הוֹשִׁיעֵנִי אֱלֹהִים; כִּי בָאוּ מַיִם עַד־נָפֶשׁ׃

^69:3טָבַעְתִּי בִּיוֵן מְצוּלָה וְאֵין מָעֳמָד; בָּאתִי בְמַעֲמַקֵּי־מַיִם, וְשִׁבֹּלֶת שְׁטָפָתְנִי׃

^69:4יָגַעְתִּי בְקָרְאִי נִחַר גְּרוֹנִי כָּלוּ עֵינַי; מְיַחֵל, לֵאלֹהָי׃

^69:5רַבּוּ מִשַּׂעֲרוֹת רֹאשִׁי שֹׂנְאַי חִנָּם עָצְמוּ מַצְמִיתַי אֹיְבַי שֶׁקֶר; אֲשֶׁר לֹא־גָזַלְתִּי, אָז אָשִׁיב׃

^69:6אֱלֹהִים, אַתָּה יָדַעְתָּ לְאִוַּלְתִּי; וְאַשְׁמוֹתַי, מִמְּךָ לֹא־נִכְחָדוּ׃

^69:7אַל־יֵבֹשׁוּ בִי קוֶֹיךָ אֲדֹנָי יְהוִה, צְבָאוֹת אַל־יִכָּלְמוּ בִי מְבַקְשֶׁיךָ; אֱלֹהֵי, יִשְׂרָאֵל׃

^69:8כִּי־עָלֶיךָ נָשָׂאתִי חֶרְפָּה; כִּסְּתָה כְלִמָּה פָנָי׃

^69:9מוּזָר הָיִיתִי לְאֶחָי; וְנָכְרִי, לִבְנֵי אִמִּי׃

^69:10כִּי־קִנְאַת בֵּיתְךָ אֲכָלָתְנִי; וְחֶרְפּוֹת חוֹרְפֶיךָ, נָפְלוּ עָלָי׃

^69:11וָאֶבְכֶּה בַצּוֹם נַפְשִׁי; וַתְּהִי לַחֲרָפוֹת לִי׃

^69:12וָאֶתְּנָה לְבוּשִׁי שָׂק; וָאֱהִי לָהֶם לְמָשָׁל׃

^69:13יָשִׂיחוּ בִי יֹשְׁבֵי שָׁעַר; וּנְגִינוֹת, שׁוֹתֵי שֵׁכָר׃

^69:14וַאֲנִי תְפִלָּתִי־לְךָ יְהוָה עֵת רָצוֹן, אֱלֹהִים בְּרָב־חַסְדֶּךָ; עֲנֵנִי, בֶּאֱמֶת יִשְׁעֶךָ׃

^69:15הַצִּילֵנִי מִטִּיט וְאַל־אֶטְבָּעָה; אִנָּצְלָה מִשֹּׂנְאַי, וּמִמַּעֲמַקֵּי־מָיִם׃

^69:16אַל־תִּשְׁטְפֵנִי שִׁבֹּלֶת מַיִם וְאַל־תִּבְלָעֵנִי מְצוּלָה; וְאַל־תֶּאְטַר־עָלַי בְּאֵר פִּיהָ׃

^69:17עֲנֵנִי יְהוָה כִּי־טוֹב חַסְדֶּךָ; כְּרֹב רַחֲמֶיךָ, פְּנֵה אֵלָי׃

^69:18וְאַל־תַּסְתֵּר פָּנֶיךָ מֵעַבְדֶּךָ; כִּי־צַר־לִי, מַהֵר עֲנֵנִי׃

^69:19קָרְבָה אֶל־נַפְשִׁי גְאָלָהּ; לְמַעַן אֹיְבַי פְּדֵנִי׃

^69:20אַתָּה יָדַעְתָּ, חֶרְפָּתִי וּבָשְׁתִּי וּכְלִמָּתִי; נֶגְדְּךָ, כָּל־צוֹרְרָי׃

^69:21חֶרְפָּה שָׁבְרָה לִבִּי, וָאָנוּשָׁה וָאֲקַוֶּה לָנוּד וָאַיִן; וְלַמְנַחֲמִים, וְלֹא מָצָאתִי׃

^69:22וַיִּתְּנוּ בְּבָרוּתִי רֹאשׁ; וְלִצְמָאִי, יַשְׁקוּנִי חֹמֶץ׃

^69:23יְהִי־שֻׁלְחָנָם לִפְנֵיהֶם לְפָח; וְלִשְׁלוֹמִים לְמוֹקֵשׁ׃

^69:24תֶּחְשַׁכְנָה עֵינֵיהֶם מֵרְאוֹת; וּמָתְנֵיהֶם, תָּמִיד הַמְעַד׃

^69:25שְׁפָךְ־עֲלֵיהֶם זַעְמֶךָ; וַחֲרוֹן אַפְּךָ, יַשִּׂיגֵם׃

^69:26תְּהִי־טִירָתָם נְשַׁמָּה; בְּאָהֳלֵיהֶם, אַל־יְהִי יֹשֵׁב׃

^69:27כִּי־אַתָּה אֲשֶׁר־הִכִּיתָ רָדָפוּ; וְאֶל־מַכְאוֹב חֲלָלֶיךָ יְסַפֵּרוּ׃

^69:28תְּנָה־עָוֹן עַל־עֲוֹנָם; וְאַל־יָבֹאוּ, בְּצִדְקָתֶךָ׃

^69:29יִמָּחוּ מִסֵּפֶר חַיִּים; וְעִם צַדִּיקִים, אַל־יִכָּתֵבוּ׃

^69:30וַאֲנִי עָנִי וְכוֹאֵב; יְשׁוּעָתְךָ אֱלֹהִים תְּשַׂגְּבֵנִי׃

^69:31אֲהַלְלָה שֵׁם־אֱלֹהִים בְּשִׁיר; וַאֲגַדְּלֶנּוּ בְתוֹדָה׃

^69:32וְתִיטַב לַיהוָה מִשּׁוֹר פָּר, מַקְרִן מַפְרִיס׃

^69:33רָאוּ עֲנָוִים יִשְׂמָחוּ; דֹּרְשֵׁי אֱלֹהִים, וִיחִי לְבַבְכֶם׃

^69:34כִּי־שֹׁמֵעַ אֶל־אֶבְיוֹנִים יְהוָה; וְאֶת־אֲסִירָיו, לֹא בָזָה׃

^69:35יְהַלְלוּהוּ שָׁמַיִם וָאָרֶץ; יַמִּים, וְכָל־רֹמֵשׂ בָּם׃

^69:36כִּי אֱלֹהִים יוֹשִׁיעַ צִיּוֹן, וְיִבְנֶה עָרֵי יְהוּדָה; וְיָשְׁבוּ שָׁם, וִירֵשׁוּהָ׃

^69:37וְזֶרַע עֲבָדָיו יִנְחָלוּהָ; וְאֹהֲבֵי שְׁמוֹ, יִשְׁכְּנוּ־בָהּ׃

^70:1לַמְנַצֵּחַ, לְדָוִד לְהַזְכִּיר׃

^70:2אֱלֹהִים לְהַצִּילֵנִי; יְהוָה, לְעֶזְרָתִי חוּשָׁה׃

^70:3יֵבֹשׁוּ וְיַחְפְּרוּ מְבַקְשֵׁי נַפְשִׁי יִסֹּגוּ אָחוֹר וְיִכָּלְמוּ; חֲפֵצֵי, רָעָתִי׃

^70:4יָשׁוּבוּ עַל־עֵקֶב בָּשְׁתָּם; הָאֹמְרִים, הֶאָח הֶאָח׃

^70:5יָשִׂישׂוּ וְיִשְׂמְחוּ בְּךָ, כָּל־מְבַקְשֶׁיךָ וְיֹאמְרוּ תָמִיד יִגְדַּל אֱלֹהִים; אֹהֲבֵי, יְשׁוּעָתֶךָ׃

^70:6וַאֲנִי עָנִי וְאֶבְיוֹן אֱלֹהִים חוּשָׁה־לִּי עֶזְרִי וּמְפַלְטִי אַתָּה; יְהוָה, אַל־תְּאַחַר׃

Украинский (Огієнко)

Языки

^65:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Пісня.
Уся земле, покликуйте Богові:

^65:2 Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі має відданий бути обіт!

^65:3 Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить!

^65:4 Справи грішні зробились сильніші від нас, Ти наші гріхи пробачаєш!

^65:5 Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде!
наситимось ми добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого!

^65:6 Грізні речі Ти відповідаєш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та сущих далеко на морі,

^65:7 що гори ставиш Своєю силою, підперезаний міццю,

^65:8 що втихомирюєш гуркіт морів, їхніх хвиль та галас народів…

^65:9 і будуть боятись ознак Твоїх мешканці кінців землі.
Ти розвеселяєш країну, де вихід поранку й де вечір.

^65:10 Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її!

^65:11 Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її!

^65:12 Ти добром Своїм рік вкороновуєш, і стежки Твої краплями товщу течуть!

^65:13 Пасовиська пустині спливаються краплями, і радістю підперезались узгір́я!

^65:14 Луги зодягнулись отарами, а долини покрилися збіжжям, гукають вони та співають!

^66:1 Для дириґетна хору.
Пісня.
Псалом.
Уся земле, покликуйте Богові,

^66:2 виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!

^66:3 Скажіть Богу: Які Твої вчинки грізні!
Через силу велику Твою Твої вороги піддадуться Тобі,

^66:4 вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє!
Села.

^66:5 ідіть і погляньте на Божі діла, Він грізний у ділах проти людських синів!

^66:6 Він на суходіл змінив море, й переходили річку ногою, там раділи ми в Ньому!

^66:7 Він царює навіки Своєю могутністю, очі Його між народами зорять, нехай не несуться відступники!
Села.

^66:8 Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголошуйте,

^66:9 що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткнутись,

^66:10 бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється…

^66:11 Ти нас до в́язниці впровадив, Ти пута поклав нам на стегна,

^66:12 Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів!

^66:13 Увійду я до дому Твого з цілопаленнями, обіти свої Тобі виплачу ті,

^66:14 що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй!

^66:15 Цілопалення ситих тельців піднесу Тобі з димом кадильним баранячим, приготую биків із козлами.
Села.

^66:16 ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі:

^66:17 До Нього я кликав устами своїми, і хвали Йому під моїм язиком!

^66:18 Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене,

^66:19 але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви!

^66:20 Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене!

^67:1 Для дириґетна хору.
На струнних знаряддях.
Псалом.
Пісня.

^67:2 Нехай Бог помилує нас, і хай поблагословить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Села,

^67:3 щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред народів усіх спасіння Твоє!

^67:4 Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!

^67:5 Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі!
Села.

^67:6 Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!

^67:7 Земля врожай свій дала, Бог поблагословив нас, наш Бог!

^67:8 Нехай благословляє нас Бог, і всі кінці землі хай бояться Його!

^68:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
Пісня.

^68:2 Нехай воскресне Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники!

^68:3 Як дим розвівається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем!

^68:4 А праведні будуть радіти, і будуть тішитися перед Богом, і веселитися в радості будуть!

^68:5 Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, Господь Йому Ймення, та перед Ним веселіться!

^68:6 Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм!

^68:7 Бог самітних уводить до дому, витягує в́язнів з кайданів, тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі!

^68:8 Боже, коли перед народом Своїм Ти виходив, коли йшов Ти пустинею, Села,

^68:9 то тряслася земля, також капало небо було перед Богом, Сінай затремтів перед Богом, Богом ізраїля!

^68:10 Дощ добродійний спускаєш Ти краплями, Боже, на спадок Свій перемучений міцно поставив його.

^68:11 У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже!

^68:12 Господь дає слово;
провісниць велика многота:

^68:13 Царі військ утікають, утікають, пані ж дому розділює здобич.

^68:14 Коли ви спочиваєте між обійстями то крила голубки покриті сріблом, а пера її зеленкавістю золота.

^68:15 Коли Всемогутній царів розпорошував в Краї, то сніг Ти спускав на Цалмоні.

^68:16 Гора Божа Башанська гора, гора верхогір́я гора та Башанська.

^68:17 Верхогір́я, чого заздрісно дивитеся на ту гору, що Бог зажадав на мешкання Своє, і Господь буде мешкати там завжди?

^68:18 Колесниць Божих дві десятьтисячки, тисячі багатократні, Господь із Сінаю прибув до святині.

^68:19 Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, і відступники мешкати будуть у Господа Бога також.

^68:20 Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння!
Села.

^68:21 Бог для нас Бог спасіння, і в Господа Владики виходи смерти!

^68:22 Але розторощить Бог голову Своїх ворогів, маківку, вкриту волоссям, того, хто в гріхах своїх ходить!

^68:23 Промовив Господь: Я спроваджу з Башану тебе, з глибин моря спроваджу,

^68:24 щоб ти ногу свою мив у крові, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!

^68:25 Походи Твої, Боже, бачено, походи Бога мого у святині мого Царя:

^68:26 Попереду йшли співаки, потому грачі, посеред дівчат, що бряжчали на бубнах:

^68:27 Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел ізраїля!

^68:28 Там Веніямин молодий, їхній володар, князі Юди, їхні полки, князі Завулона, князі Нефталима.

^68:29 Твій Бог наказав тобі силу, будь силою, Боже, того, кого нам учинив!

^68:30 із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.

^68:31 Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами людськими, понищ тих, хто кавалками срібла милується, розпорош ті народи, що воєн бажають!

^68:32 Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.

^68:33 Царства землі, співайте Богові, виспівуйте Господа, Села,

^68:34 що їздить в відвічному небі небес.
Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним.

^68:35 Визнайте Богові силу, величність Його над ізраїлем, а в хмарах потуга Його!

^68:36 Бог грізний у святинях Своїх, Бог ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний!

^69:1 Для дириґетна хору.
На спів: «Лелії».
Давидів.

^69:2 Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!

^69:3 Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!

^69:4 Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!…

^69:5 Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!

^69:6 Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!

^69:7 Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте;
нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів,

^69:8 бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!…

^69:9 Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,

^69:10 бо ревність до дому Твойого з́їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,

^69:11 і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу…

^69:12 За одежу надів я верету, і за приказку став я для них:

^69:13 про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п́янке попиває…

^69:14 А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости;
в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,

^69:15 визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!

^69:16 Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!

^69:17 Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,

^69:18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,

^69:19 наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!…

^69:20 Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!

^69:21 Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!

^69:22 і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували…

^69:23 Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,

^69:24 бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!

^69:25 Вилий на них Свою ревність, а полум́я гніву Твого нехай їх доганяє!

^69:26 Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!

^69:27 Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою…

^69:28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

^69:29 нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!…

^69:30 А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,

^69:31 і я піснею буду хвалити ім́я Боже, співом вдячним Його величатиму!

^69:32 і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.

^69:33 Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце,

^69:34 бо до вбогих Господь прислухається, і в́язнями Своїми не гордує Він!

^69:35 Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається,

^69:36 бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його,

^69:37 і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім́я Його, житимуть в нім!

^70:1 Для дириґетна хору.
Давидів.
На пам́ятку.

^70:2 Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені!

^70:3 Нехай посоромлені будуть, і хай застидаються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її!
Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть усі, хто бажає для мене лихого!

^70:4 Бодай повернулися з соромом ті, хто говорить на мене: Ага!
Ага!

^70:5 Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять: Хай буде великий Господь!

^70:6 А я вбогий та бідний, поспіши ж Ти до Мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!