Бу́детъ и́мя его́ благослове́но во вѣ́ки, пре́жде со́лнца пребыва́етъ и́мя его́: и благословя́тся въ не́мъ вся́ колѣ́на земна́я, вси́ язы́цы ублажа́тъ его́.

Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ, творя́й чудеса́ еди́нъ,

и благослове́но и́мя сла́вы Его́ во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: и испо́лнится сла́вы Его́ вся́ земля́: бу́ди, бу́ди.

Оконча́шася пѣ́сни Дави́да, сы́на Иессе́ова. Псало́мъ Аса́фу.

Ко́ль бла́гъ Бо́гъ Изра́илевъ пра́вымъ се́рдцемъ.

Мои́ же вма́лѣ не подвижа́стѣся но́зѣ: вма́лѣ не пролiя́шася стопы́ моя́:

я́ко возревнова́хъ на беззако́нныя, ми́ръ грѣ́шниковъ зря́:

я́ко нѣ́сть восклоне́нiя въ сме́рти и́хъ и утвержде́нiя въ ра́нѣ и́хъ:

въ трудѣ́хъ человѣ́ческихъ не су́ть, и съ человѣ́ки не прiи́мутъ ра́нъ.

Сего́ ра́ди удержа́ я́ горды́ня и́хъ до конца́: одѣ́яшася непра́вдою и нече́стiемъ свои́мъ.

Изы́детъ я́ко изъ ту́ка непра́вда и́хъ: преидо́ша въ любо́вь се́рдца.

Помы́слиша и глаго́лаша въ лука́вствѣ, непра́вду въ высоту́ глаго́лаша:

положи́ша на небеси́ уста́ своя́, и язы́къ и́хъ пре́йде по земли́.

Сего́ ра́ди обратя́тся лю́дiе Мои́ сѣ́мо, и дні́е испо́лнени обря́щутся въ ни́хъ.

И рѣ́ша: ка́ко увѣ́дѣ Бо́гъ? И а́ще е́сть ра́зумъ въ Вы́шнѣмъ?

Се́, сі́и грѣ́шницы и гобзу́ющiи въ вѣ́къ удержа́ша бога́тство.

И рѣ́хъ: еда́ {у́бо} всу́е оправди́хъ се́рдце мое́ и умы́хъ въ непови́нныхъ ру́цѣ мои́,

и бы́хъ я́звенъ ве́сь де́нь, и обличе́нiе мое́ на у́тренихъ?

А́ще глаго́лахъ, повѣ́мъ та́ко: се́, ро́ду сыно́въ Твои́хъ, ему́же обѣща́хся {се́, ро́ду сыно́въ Твои́хъ преступи́хъ}:

и непщева́хъ разумѣ́ти: сiе́ тру́дъ е́сть предо мно́ю,

до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жiе и разумѣ́ю въ послѣ́дняя и́хъ.

Оба́че за льще́нiя и́хъ положи́лъ еси́ и́мъ зла́я, низложи́лъ еси́ я́, внегда́ разгордѣ́шася.

Ка́ко бы́ша въ запустѣ́нiе? Внеза́пу изчезо́ша, погибо́ша за беззако́нiе свое́.

Я́ко со́нiе востаю́щаго, Го́споди, во гра́дѣ Твое́мъ о́бразъ и́хъ уничижи́ши.

Я́ко разжже́ся се́рдце мое́, и утро́бы моя́ измѣни́шася:

и а́зъ уничиже́нъ, и не разумѣ́хъ, ско́тенъ бы́хъ у Тебе́.

И а́зъ вы́ну съ Тобо́ю: удержа́лъ еси́ ру́ку десну́ю мою́,

и совѣ́томъ Твои́мъ наста́вилъ мя́ еси́, и со сла́вою прiя́лъ мя́ еси́.

Что́ бо ми́ е́сть на небеси́? И от Тебе́ что́ восхотѣ́хъ на земли́?

Изчезе́ се́рдце мое́ и пло́ть моя́, Бо́же се́рдца моего́, и ча́сть моя́, Бо́же, во вѣ́къ.

Я́ко се́, удаля́ющiи себе́ от Тебе́ поги́бнутъ: потреби́лъ еси́ вся́каго любодѣ́ющаго от Тебе́.

Мнѣ́ же прилѣпля́тися Богови бла́го е́сть, полага́ти на Го́спода упова́нiе мое́, возвѣсти́ти ми́ вся́ хвалы́ Твоя́, во вратѣ́хъ дще́ре Сiо́ни.

Ра́зума Аса́фу.

Вску́ю, Бо́же, отри́нулъ еси́ до конца́? Разгнѣ́вася я́рость Твоя́ на о́вцы па́жити Твоея́?

Помяни́ со́нмъ Тво́й, его́же стяжа́лъ еси́ испе́рва, изба́вилъ еси́ жезло́мъ достоя́нiя Твоего́, гора́ Сiо́нъ сiя́ {же́злъ достоя́нiя Твоего́, го́ру Сiо́нъ сiю́}, въ не́йже всели́лся еси́.

Воздви́гни ру́цѣ Твои́ на горды́ни и́хъ въ коне́цъ, ели́ка лука́внова вра́гъ во святѣ́мъ Твое́мъ.

И восхвали́шася ненави́дящiи Тя́ посредѣ́ пра́здника Твоего́: положи́ша зна́менiя своя́ зна́менiя, и не позна́ша,

я́ко во исхо́дѣ превы́ше: я́ко въ дубра́вѣ дре́вянѣ сѣки́рами разсѣко́ша

две́ри его́ вку́пѣ, сѣ́чивомъ и оско́рдомъ разруши́ша и́.

Возжго́ша огне́мъ святи́ло Твое́: на земли́ оскверни́ша жили́ще и́мене Твоего́.

Рѣ́ша въ се́рдцы свое́мъ ю́жики и́хъ вку́пѣ: прiиди́те, и отста́вимъ вся́ пра́здники Бо́жiя от земли́.

Зна́менiя и́хъ {зна́менiй на́шихъ} не ви́дѣхомъ: нѣ́сть ктому́ проро́ка, и на́съ не позна́етъ ктому́.

Доко́лѣ, Бо́же, поно́ситъ вра́гъ? Раздражи́тъ проти́вный и́мя Твое́ до конца́?

Вску́ю отвраща́еши ру́ку Твою́ и десни́цу Твою́ от среды́ нѣ́дра Твоего́ въ коне́цъ?

Бо́гъ же, Ца́рь на́шъ, пре́жде вѣ́ка содѣ́ла спасе́нiе посредѣ́ земли́.

Ты́ утверди́лъ еси́ си́лою Твое́ю мо́ре: Ты́ сте́рлъ еси́ главы́ змие́въ въ водѣ́:

Ты́ сокруши́лъ еси́ главу́ змі́еву, да́лъ еси́ того́ бра́шно лю́демъ еѳiо́пскимъ.

Ты́ расто́рглъ еси́ исто́чники и пото́ки: Ты́ изсуши́лъ еси́ рѣ́ки иѳа́мскiя.

Тво́й е́сть де́нь, и Твоя́ е́сть но́щь: Ты́ соверши́лъ еси́ зарю́ и со́лнце.

Ты́ сотвори́лъ еси́ вся́ предѣ́лы земли́: жа́тву и ве́сну Ты́ созда́лъ еси́ я́.

Помяни́ сiя́: вра́гъ поноси́ Го́сподеви, и лю́дiе безу́мнiи раздражи́ша и́мя Твое́.

Не преда́ждь звѣре́мъ ду́шу исповѣ́дающуюся Тебѣ́: ду́шъ убо́гихъ Твои́хъ не забу́ди до конца́.

При́зри на завѣ́тъ Тво́й: я́ко испо́лнишася помраче́ннiи земли́ домо́въ беззако́нiй.

Да не возврати́тся смире́нный посра́мленъ: ни́щъ и убо́гъ восхвали́та и́мя Твое́.

Воста́ни, Бо́же, суди́ прю́ Твою́: помяни́ поноше́нiе Твое́, е́же от безу́мнаго ве́сь де́нь.

Не забу́ди гла́са моли́твенникъ Твои́хъ: горды́ня ненави́дящихъ Тя́ взы́де вы́ну {да восхо́дитъ вы́ну къ Тебѣ́}.

Въ коне́цъ, да не растли́ши, псало́мъ пѣ́сни Аса́фу.

Исповѣ́мыся Тебѣ́, Бо́же, исповѣ́мыся Тебѣ́ и призове́мъ и́мя Твое́: повѣ́мъ вся́ чудеса́ Твоя́.

Егда́ прiиму́ вре́мя, А́зъ правоты́ возсужду́.

Раста́яся земля́ и вси́ живу́щiи на не́й, А́зъ утверди́хъ столпы́ ея́.

Рѣ́хъ беззако́ннующымъ, не беззако́ннуйте: и согрѣша́ющымъ, не возноси́те ро́га.

Не воздвиза́йте на высоту́ ро́га ва́шего и не глаго́лите на Бо́га непра́вду:

я́ко ниже́ от исхо́дъ, ниже́ и за́падъ, ниже́ от пусты́хъ го́ръ.

Я́ко Бо́гъ судiя́ е́сть: сего́ смиря́етъ, и сего́ возно́ситъ.

Я́ко ча́ша въ руцѣ́ Госпо́дни, вина́ нерастворе́на испо́лнь растворе́нiя, и уклони́ от сея́ въ сiю́: оба́че дро́ждiе его́ не истощи́ся, испiю́тъ вси́ грѣ́шнiи земли́.

А́зъ же возра́дуюся въ вѣ́къ, воспою́ Бо́гу Иа́ковлю:

и вся́ ро́ги грѣ́шныхъ сломлю́, и вознесе́тся ро́гъ пра́веднаго.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, псало́мъ Аса́фу, пѣ́снь ко Ассирі́анину.

Вѣ́домъ во Иуде́и Бо́гъ: во Изра́или ве́лiе и́мя Его́.

И бы́сть въ ми́рѣ мѣ́сто Его́, и жили́ще Его́ въ Сiо́нѣ.

Та́мо сокруши́ крѣ́пости луко́въ, ору́жiе и ме́чь и бра́нь.

Просвѣща́еши ты́ ди́вно от го́ръ вѣ́чныхъ.

Смято́шася вси́ неразу́мнiи се́рдцемъ: усну́ша сно́мъ свои́мъ, и ничто́же обрѣто́ша вси́ му́жiе бога́тства въ рука́хъ свои́хъ.

От запреще́нiя Твоего́, Бо́же Иа́ковль, воздрема́ша всѣ́дшiи на ко́ни.

Ты́ стра́шенъ еси́, и кто́ противоста́нетъ Тебѣ́? Отто́лѣ гнѣ́въ Тво́й.

Съ небесе́ слы́шанъ сотвори́лъ еси́ су́дъ: земля́ убоя́ся и умолча́,

внегда́ воста́ти на су́дъ Бо́гу, спасти́ вся́ кро́ткiя земли́.

Я́ко помышле́нiе человѣ́ческое исповѣ́стся Тебѣ́, и оста́нокъ помышле́нiя пра́зднуетъ Ти́.

Помоли́теся и воздади́те Го́сподеви Бо́гу на́шему: вси́, и́же о́крестъ Его́, принесу́тъ да́ры

Стра́шному и отъе́млющему ду́хи князе́й, стра́шному па́че царе́й земны́хъ.

Въ коне́цъ, о Идиѳу́мѣ, псало́мъ Аса́фу.

Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ къ Бо́гу, и вня́тъ ми́.

Въ де́нь ско́рби моея́ Бо́га взыска́хъ рука́ма мои́ма, но́щiю предъ ни́мъ, и не прельще́нъ бы́хъ: отве́ржеся утѣ́шитися душа́ моя́.

Помяну́хъ Бо́га и возвесели́хся, поглумля́хся {размышля́хъ}, и малоду́шствоваше ду́хъ мо́й.

Предвари́стѣ стражбы́ о́чи мои́: смято́хся и не глаго́лахъ.

Помы́слихъ дни́ пе́рвыя, и лѣ́та вѣ́чная помяну́хъ, и поуча́хся:

но́щiю се́рдцемъ мои́мъ глумля́хся, и тужа́ше {размышля́хъ, и испы́товаше} ду́хъ мо́й:

еда́ во вѣ́ки отри́нетъ Госпо́дь и не приложи́тъ благоволи́ти па́ки?

Или́ до конца́ ми́лость Свою́ отсѣче́тъ, сконча́ глаго́лъ от ро́да въ ро́дъ?

Еда́ забу́детъ уще́дрити Бо́гъ? Или́ удержи́тъ во гнѣ́вѣ Свое́мъ щедро́ты Своя́?

И рѣ́хъ: ны́нѣ нача́хъ, сiя́ измѣ́на десни́цы Вы́шняго.

Помяну́хъ дѣла́ Госпо́дня: я́ко помяну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́,

и поучу́ся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Твои́хъ, и въ начина́нiихъ Твои́хъ поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду}.

Бо́же, во святѣ́мъ пу́ть Тво́й: кто́ Бо́гъ ве́лiй, я́ко Бо́гъ на́шъ?

Ты́ еси́ Бо́гъ творя́й чудеса́: сказа́лъ еси́ въ лю́дехъ си́лу Твою́,

изба́вилъ еси́ мы́шцею Твое́ю лю́ди Твоя́, сы́ны Иа́ковли и Ио́сифовы.

Ви́дѣша Тя́ во́ды, Бо́же, ви́дѣша Тя́ во́ды и убоя́шася: смято́шася бе́здны.

Мно́жество шу́ма во́дъ: гла́съ да́ша о́блацы, и́бо стрѣ́лы Твоя́ прехо́дятъ.

Гла́съ гро́ма Твоего́ въ колеси́, освѣти́ша мо́лнiя Твоя́ вселе́нную: подви́жеся и тре́петна бы́сть земля́.

Въ мо́ри путiе́ Твои́, и стези́ Твоя́ въ вода́хъ мно́гихъ, и слѣды́ Твои́ не позна́ются.

Наста́вилъ еси́ я́ко о́вцы лю́ди Твоя́ руко́ю Моисе́овою и Ааро́нею.

Французский (LSG)

^71:1 Éternel! je cherche en toi mon refuge: Que jamais je ne sois confondu!

^71:2 Dans ta justice, sauve-moi et délivre-moi! Incline vers moi ton oreille, et secours-moi!

^71:3 Sois pour moi un rocher qui me serve d'asile, Où je puisse toujours me retirer! Tu as résolu de me sauver, Car tu es mon rocher et ma forteresse.

^71:4 Mon Dieu, délivre-moi de la main du méchant, De la main de l'homme inique et violent!

^71:5 Car tu es mon espérance, Seigneur Éternel! En toi je me confie dès ma jeunesse.

^71:6 Dès le ventre de ma mère je m'appuie sur toi; C'est toi qui m'as fait sortir du sein maternel; tu es sans cesse l'objet de mes louanges.

^71:7 Je suis pour plusieurs comme un prodige, Et toi, tu es mon puissant refuge.

^71:8 Que ma bouche soit remplie de tes louanges, Que chaque jour elle te glorifie!

^71:9 Ne me rejette pas au temps de la vieillesse; Quand mes forces s'en vont, ne m'abandonne pas!

^71:10 Car mes ennemis parlent de moi, Et ceux qui guettent ma vie se consultent entre eux,

^71:11 Disant: Dieu l'abandonne; Poursuivez, saisissez-le; il n'y a personne pour le délivrer.

^71:12 O Dieu, ne t'éloigne pas de moi! Mon Dieu, viens en hâte à mon secours!

^71:13 Qu'ils soient confus, anéantis, ceux qui en veulent à ma vie! Qu'ils soient couverts de honte et d'opprobre, ceux qui cherchent ma perte!

^71:14 Et moi, j'espérerai toujours, Je te louerai de plus en plus.

^71:15 Ma bouche publiera ta justice, ton salut, chaque jour, Car j'ignore quelles en sont les bornes.

^71:16 Je dirai tes oeuvres puissantes, Seigneur Éternel! Je rappellerai ta justice, la tienne seule.

^71:17 O Dieu! tu m'as instruit dès ma jeunesse, Et jusqu'à présent j'annonce tes merveilles.

^71:18 Ne m'abandonne pas, ô Dieu! même dans la blanche vieillesse, Afin que j'annonce ta force à la génération présente, Ta puissance à la génération future!

^71:19 Ta justice, ô Dieu! atteint jusqu'au ciel; Tu as accompli de grandes choses: ô Dieu! qui est semblable à toi?

^71:20 Tu nous as fait éprouver bien des détresses et des malheurs; Mais tu nous redonneras la vie, Tu nous feras remonter des abîmes de la terre.

^71:21 Relève ma grandeur, Console-moi de nouveau!

^71:22 Et je te louerai au son du luth, je chanterai ta fidélité, mon Dieu, Je te célébrerai avec la harpe, Saint d'Israël!

^71:23 En te célébrant, j'aurai la joie sur les lèvres, La joie dans mon âme que tu as délivrée;

^71:24 Ma langue chaque jour publiera ta justice, Car ceux qui cherchent ma perte sont honteux et confus.

^72:1 De Salomon. O Dieu, donne tes jugements au roi, Et ta justice au fils du roi!

^72:2 Il jugera ton peuple avec justice, Et tes malheureux avec équité.

^72:3 Les montagnes porteront la paix pour le peuple, Et les collines aussi, par l'effet de ta justice.

^72:4 Il fera droit aux malheureux du peuple, Il sauvera les enfants du pauvre, Et il écrasera l'oppresseur.

^72:5 On te craindra, tant que subsistera le soleil, Tant que paraîtra la lune, de génération en génération.

^72:6 Il sera comme une pluie qui tombe sur un terrain fauché, Comme des ondées qui arrosent la campagne.

^72:7 En ses jours le juste fleurira, Et la paix sera grande jusqu'à ce qu'il n'y ait plus de lune.

^72:8 Il dominera d'une mer à l'autre, Et du fleuve aux extrémités de la terre.

^72:9 Devant lui, les habitants du désert fléchiront le genou, Et ses ennemis lécheront la poussière.

^72:10 Les rois de Tarsis et des îles paieront des tributs, Les rois de Séba et de Saba offriront des présents.

^72:11 Tous les rois se prosterneront devant lui, Toutes les nations le serviront.

^72:12 Car il délivrera le pauvre qui crie, Et le malheureux qui n'a point d'aide.

^72:13 Il aura pitié du misérable et de l'indigent, Et il sauvera la vie des pauvres;

^72:14 Il les affranchira de l'oppression et de la violence, Et leur sang aura du prix à ses yeux.

^72:15 Ils vivront, et lui donneront de l'or de Séba; Ils prieront pour lui sans cesse, ils le béniront chaque jour.

^72:16 Les blés abonderont dans le pays, au sommet des montagnes, Et leurs épis s'agiteront comme les arbres du Liban; Les hommes fleuriront dans les villes comme l'herbe de la terre.

^72:17 Son nom subsistera toujours, Aussi longtemps que le soleil son nom se perpétuera; Par lui on se bénira mutuellement, Et toutes les nations le diront heureux.

^72:18 Béni soit l'Éternel Dieu, le Dieu d'Israël, qui seul fait des prodiges!

^72:19 Béni soit à jamais son nom glorieux! Que toute la terre soit remplie de sa gloire! Amen! Amen!

^72:20 Fin des prières de David, fils d'Isaï.

^73:1 Psaume d'Asaph. Oui, Dieu est bon pour Israël, Pour ceux qui ont le coeur pur.

^73:2 Toutefois, mon pied allait fléchir, Mes pas étaient sur le point de glisser;

^73:3 Car je portais envie aux insensés, En voyant le bonheur des méchants.

^73:4 Rien ne les tourmente jusqu'à leur mort, Et leur corps est chargé d'embonpoint;

^73:5 Ils n'ont aucune part aux souffrances humaines, Ils ne sont point frappés comme le reste des hommes.

^73:6 Aussi l'orgueil leur sert de collier, La violence est le vêtement qui les enveloppe;

^73:7 L'iniquité sort de leurs entrailles, Les pensées de leur coeur se font jour.

^73:8 Ils raillent, et parlent méchamment d'opprimer; Ils profèrent des discours hautains,

^73:9 Ils élèvent leur bouche jusqu'aux cieux, Et leur langue se promène sur la terre.

^73:10 Voilà pourquoi son peuple se tourne de leur côté, Il avale l'eau abondamment,

^73:11 Et il dit: Comment Dieu saurait-il, Comment le Très haut connaîtrait-il?

^73:12 Ainsi sont les méchants: Toujours heureux, ils accroissent leurs richesses.

^73:13 C'est donc en vain que j'ai purifié mon coeur, Et que j'ai lavé mes mains dans l'innocence:

^73:14 Chaque jour je suis frappé, Tous les matins mon châtiment est là.

^73:15 Si je disais: Je veux parler comme eux, Voici, je trahirais la race de tes enfants.

^73:16 Quand j'ai réfléchi là-dessus pour m'éclairer, La difficulté fut grande à mes yeux,

^73:17 Jusqu'à ce que j'eusse pénétré dans les sanctuaires de Dieu, Et que j'eusse pris garde au sort final des méchants.

^73:18 Oui, tu les places sur des voies glissantes, Tu les fais tomber et les mets en ruines.

^73:19 Eh quoi! en un instant les voilà détruits! Ils sont enlevés, anéantis par une fin soudaine!

^73:20 Comme un songe au réveil, Seigneur, à ton réveil, tu repousses leur image.

^73:21 Lorsque mon coeur s'aigrissait, Et que je me sentais percé dans les entrailles,

^73:22 J'étais stupide et sans intelligence, J'étais à ton égard comme les bêtes.

^73:23 Cependant je suis toujours avec toi, Tu m'as saisi la main droite;

^73:24 Tu me conduiras par ton conseil, Puis tu me recevras dans la gloire.

^73:25 Quel autre ai-je au ciel que toi! Et sur la terre je ne prends plaisir qu'en toi.

^73:26 Ma chair et mon coeur peuvent se consumer: Dieu sera toujours le rocher de mon coeur et mon partage.

^73:27 Car voici, ceux qui s'éloignent de toi périssent; Tu anéantis tous ceux qui te sont infidèles.

^73:28 Pour moi, m'approcher de Dieu, c'est mon bien: Je place mon refuge dans le Seigneur, l'Éternel, Afin de raconter toutes tes oeuvres.

^74:1 Cantique d'Asaph. Pourquoi, ô Dieu! rejettes-tu pour toujours? Pourquoi t'irrites-tu contre le troupeau de ton pâturage?

^74:2 Souviens-toi de ton peuple que tu as acquis autrefois, Que tu as racheté comme la tribu de ton héritage! Souviens-toi de la montagne de Sion, où tu faisais ta résidence;

^74:3 Porte tes pas vers ces lieux constamment dévastés! L'ennemi a tout ravagé dans le sanctuaire.

^74:4 Tes adversaires ont rugi au milieu de ton temple; Ils ont établi pour signes leurs signes.

^74:5 On les a vus, pareils à celui qui lève La cognée dans une épaisse forêt;

^74:6 Et bientôt ils ont brisé toutes les sculptures, A coups de haches et de marteaux.

^74:7 Ils ont mis le feu à ton sanctuaire; Ils ont abattu, profané la demeure de ton nom.

^74:8 Ils disaient en leur coeur: Traitons-les tous avec violence! Ils ont brûlé dans le pays tous les lieux saints.

^74:9 Nous ne voyons plus nos signes; Il n'y a plus de prophète, Et personne parmi nous qui sache jusqu'à quand...

^74:10 Jusqu'à quand, ô Dieu! l'oppresseur outragera-t-il, L'ennemi méprisera-t-il sans cesse ton nom?

^74:11 Pourquoi retires-tu ta main et ta droite? Sors-la de ton sein! détruis!

^74:12 Dieu est mon roi dès les temps anciens, Lui qui opère des délivrances au milieu de la terre.

^74:13 Tu as fendu la mer par ta puissance, Tu as brisé les têtes des monstres sur les eaux;

^74:14 Tu as écrasé la tête du crocodile, Tu l'as donné pour nourriture au peuple du désert.

^74:15 Tu as fait jaillir des sources et des torrents. Tu as mis à sec des fleuves qui ne tarissent point.

^74:16 A toi est le jour, à toi est la nuit; Tu as créé la lumière et le soleil.

^74:17 Tu as fixé toutes les limites de la terre, Tu as établi l'été et l'hiver.

^74:18 Souviens-toi que l'ennemi outrage l'Éternel, Et qu'un peuple insensé méprise ton nom!

^74:19 Ne livre pas aux bêtes l'âme de ta tourterelle, N'oublie pas à toujours la vie de tes malheureux!

^74:20 Aie égard à l'alliance! Car les lieux sombres du pays sont pleins de repaires de brigands.

^74:21 Que l'opprimé ne retourne pas confus! Que le malheureux et le pauvre célèbrent ton nom!

^74:22 Lève-toi, ô Dieu! défends ta cause! Souviens-toi des outrages que te fait chaque jour l'insensé!

^74:23 N'oublie pas les clameurs de tes adversaires, Le tumulte sans cesse croissant de ceux qui s'élèvent contre toi!

^75:1 Au chef des chantres. [Ne détruits pas.] Psaume d'Asaph. Cantique.

Nous te louons, ô Dieu! nous te louons; Ton nom est dans nos bouches; Nous publions tes merveilles.

^75:2 Au temps que j'aurai fixé, Je jugerai avec droiture.

^75:3 La terre tremble avec tous ceux qui l'habitent: Moi, j'affermis ses colonnes.

^75:4 Je dis à ceux qui se glorifient: Ne vous glorifiez pas! Et aux méchants: N'élevez pas la tête!

^75:5 N'élevez pas si haut votre tête, Ne parlez pas avec tant d'arrogance!

^75:6 Car ce n'est ni de l'orient, ni de l'occident, Ni du désert, que vient l'élévation.

^75:7 Mais Dieu est celui qui juge: Il abaisse l'un, et il élève l'autre.

^75:8 Il y a dans la main de l'Éternel une coupe, Où fermente un vin plein de mélange, Et il en verse: Tous les méchants de la terre sucent, boivent jusqu'à la lie.

^75:9 Je publierai ces choses à jamais; Je chanterai en l'honneur du Dieu de Jacob. -

^75:10 Et j'abattrai toutes les forces des méchants; Les forces du juste seront élevées.

^76:1 Au chef des chantres. Avec instruments à cordes. Psaume d'Asaph. Cantique.

Dieu est connu en Juda, Son nom est grand en Israël.

^76:2 Sa tente est à Salem, Et sa demeure à Sion.

^76:3 C'est là qu'il a brisé les flèches, Le bouclier, l'épée et les armes de guerre.

^76:4 Tu es plus majestueux, plus puissant Que les montagnes des ravisseurs.

^76:5 Ils ont été dépouillés, ces héros pleins de courage, Ils se sont endormis de leur dernier sommeil; Ils n'ont pas su se défendre, tous ces vaillants hommes.

^76:6 A ta menace, Dieu de Jacob! Ils se sont endormis, cavaliers et chevaux.

^76:7 Tu es redoutable, ô toi! Qui peut te résister, quand ta colère éclate?

^76:8 Du haut des cieux tu as proclamé la sentence; La terre effrayée s'est tenue tranquille,

^76:9 Lorsque Dieu s'est levé pour faire justice, Pour sauver tous les malheureux de la terre.

^76:10 L'homme te célèbre même dans sa fureur, Quand tu te revêts de tout ton courroux.

^76:11 Faites des voeux à l'Éternel, votre Dieu, et accomplissez-les! Que tous ceux qui l'environnent apportent des dons au Dieu terrible!

^76:12 Il abat l'orgueil des princes, Il est redoutable aux rois de la terre.

^77:1 Au chef des chantres. D'après Jeduthun. Psaume d'Asaph.

Ma voix s'élève à Dieu, et je crie; Ma voix s'élève à Dieu, et il m'écoutera.

^77:2 Au jour de ma détresse, je cherche le Seigneur; La nuit, mes mains sont étendues sans se lasser; Mon âme refuse toute consolation.

^77:3 Je me souviens de Dieu, et je gémis; Je médite, et mon esprit est abattu.

^77:4 Tu tiens mes paupières en éveil; Et, dans mon trouble, je ne puis parler.

^77:5 Je pense aux jours anciens, Aux années d'autrefois.

^77:6 Je pense à mes cantiques pendant la nuit, Je fais des réflexions au dedans de mon coeur, Et mon esprit médite.

^77:7 Le Seigneur rejettera-t-il pour toujours? Ne sera-t-il plus favorable?

^77:8 Sa bonté est-elle à jamais épuisée? Sa parole est-elle anéantie pour l'éternité?

^77:9 Dieu a-t-il oublié d'avoir compassion? A-t-il, dans sa colère, retiré sa miséricorde?

^77:10 Je dis: Ce qui fait ma souffrance, C'est que la droite du Très Haut n'est plus la même...

^77:11 Je rappellerai les oeuvres de l'Éternel, Car je me souviens de tes merveilles d'autrefois;

^77:12 Je parlerai de toutes tes oeuvres, Je raconterai tes hauts faits.

^77:13 O Dieu! tes voies sont saintes; Quel dieu est grand comme Dieu?

^77:14 Tu es le Dieu qui fait des prodiges; Tu as manifesté parmi les peuples ta puissance.

^77:15 Par ton bras tu as délivré ton peuple, Les fils de Jacob et de Joseph.

^77:16 Les eaux t'ont vu, ô Dieu! Les eaux t'ont vu, elles ont tremblé; Les abîmes se sont émus.

^77:17 Les nuages versèrent de l'eau par torrents, Le tonnerre retentit dans les nues, Et tes flèches volèrent de toutes parts.

^77:18 Ton tonnerre éclata dans le tourbillon, Les éclairs illuminèrent le monde; La terre s'émut et trembla.

^77:19 Tu te frayas un chemin par la mer, Un sentier par les grandes eaux, Et tes traces ne furent plus reconnues.

^77:20 Tu as conduit ton peuple comme un troupeau, Par la main de Moïse et d'Aaron.

Украинский (Огієнко)

^71:1 До Тебе вдаюся я, Господи, хай же не буду повік засоромлений!

^71:2 визволь мене через правду Свою, і звільни мене, нахили Своє ухо до мене, й спаси мене,

^71:3 стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись!
Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!

^71:4 Боже мій, визволь мене від руки беззаконного, від руки того, хто кривдить та гнобить мене,

^71:5 Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого!

^71:6 На Тебе оперся я був від народження, від утроби моєї матері Ти охорона моя, в Тобі моя слава постійно!

^71:7 Я став багатьом, як дивовище, та Ти сильна моя охорона!

^71:8 Уста мої повні Твоєї хвали, увесь день Твоєї величности!

^71:9 Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя, не лиши Ти мене,

^71:10 бо мої вороги проти мене змовляються, а ті, що чатують на душу мою нараджаються разом,

^71:11 говорячи: Бог покинув його, доганяйте й хапайте його, бо нема, хто б його врятував!…

^71:12 Не віддалюйся, Боже, від мене, Боже мій поспішися ж на поміч мені!

^71:13 Нехай посоромляться, хай позникають усі, хто ненавидить душу мою, бодай зодяглися в наругу та в сором усі, хто прагне для мене лихого!

^71:14 А я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу!

^71:15 Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє увесь день, бо числа їх не знаю,

^71:16 буду славити вчинки великі всевладного Господа, згадаю про правду Твою, єдино Твою!

^71:17 Боже, навчав Ти мене від юнацтва мого, і аж дотепер я звіщаю про чуда Твої.

^71:18 А Ти, Боже, не кидай мене аж до старости та сивини, поки я не звіщу про рамено Твоє поколінню, і кожному, хто тільки прийде про чини великі Твої!

^71:19 Бо Твоя справедливість, о Боже, сягає аж до високости, Боже, що речі великі вчинив, хто рівний Тобі?

^71:20 Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш,

^71:21 Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене!

^71:22 А я буду на арфі хвалити Тебе, Твою правду, мій Боже, із гуслами буду співати Тобі, Святий Ти ізраїлів!

^71:23 Нехай співом радіють уста мої, бо буду співати Тобі я та душа моя, яку Ти врятував!

^71:24 Шепоче про правду Твою мій язик цілий день, бо посоромлені, бо поганьблені всі, хто шукає лихого для мене!

^72:1 Соломонів.
Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,

^72:2 хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю!

^72:3 Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду.

^72:4 Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя!

^72:5 Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду!

^72:6 Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю!

^72:7 Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць,

^72:8 і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі!

^72:9 Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати…

^72:10 Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!

^72:11 і впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи,

^72:12 бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги!

^72:13 Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних,

^72:14 від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!

^72:15 і буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день!

^72:16 На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі!

^72:17 Хай ім́я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!

^72:18 Благословен Господь Бог, Бог ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє,

^72:19 і благословенне навіки ім́я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить!
Амінь і амінь!

^72:20 Скінчились молитви Давида, сина Єссея.

^73:1 Псалом Асафів.
Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!

^73:2 А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,

^73:3 бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,

^73:4 бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,

^73:5 на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.

^73:6 Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,

^73:7 вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,

^73:8 сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:

^73:9 свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!…

^73:10 Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду

^73:11 та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,

^73:12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?

^73:13 Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,

^73:14 і ввесь день я побитий, і щоранку покараний…

^73:15 Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.

^73:16 і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,

^73:17 аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:

^73:18 направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!

^73:19 Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!

^73:20 Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!

^73:21 Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,

^73:22 а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!…

^73:23 Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,

^73:24 Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!

^73:25 Хто є мені на небесах, окрім Тебе?
А я при Тобі на землі не бажаю нічого!

^73:26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,

^73:27 бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!

^73:28 А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!

^74:1 Псалом навчальний, Асафів.
Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

^74:2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

^74:3 підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!…

^74:4 Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

^74:5 виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева…

^74:6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

^74:7 Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили…

^74:8 Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом!
і спалили в краю всі місця Божих зборів…

^74:9 Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде…

^74:10 Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім́я Твоє?

^74:11 Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою?
З середини лоня Свого їх понищ!

^74:12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

^74:13 Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

^74:14 Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

^74:15 Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

^74:16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

^74:17 всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

^74:18 Пам́ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

^74:19 Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

^74:20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

^74:21 Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

^74:22 Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам́ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

^74:23 Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

^75:1 Для дириґетна хору.
«Не вигуби!» Псалом Асафів.
Пісня.

^75:2 Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке Твоє Ймення!
Оповідають про чуда Твої.

^75:3 Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо.

^75:4 Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я.
Села.

^75:5 Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога!

^75:6 Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно,

^75:7 бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення,

^75:8 але судить Бог: того Він понижує, а того повищує,

^75:9 бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип́ють лиш дріжджі її!

^75:10 А я буду звіщати навіки, співатиму Богові Якова,

^75:11 відрубаю всі роги безбожних, роги праведного піднесуться!

^76:1 Для дириґетна хору.
На неґінах.
Псалом Асафів.
Пісня.

^76:2 Бог знаний у Юді, Його Ймення велике в ізраїлі!

^76:3 У Салимі намет Його, а мешкання Його на Сіоні,

^76:4 Він там поламав стріли луку, щита та меча, та війну!
Села.

^76:5 Ти осяйний, потужніший за гори відвічні.

^76:6 Обдерто людей сильносердих, задрімали вони своїм сном, і не знайшли своїх рук усі мужі військові…

^76:7 Від сваріння Твого, Боже Яковів, оглушується колесниця та кінь:

^76:8 Ти Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть часу гніву Твого?…

^76:9 Як звіщаєш Ти суд із небес, то боїться й стихає земля,

^76:10 як встає Бог на суд, щоб спасти всіх покірних землі!
Села.

^76:11 Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в́яжеш.

^76:12 Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточає, хай приносять дарунка Грізному:

^76:13 Він духа вельмож впокоряє, страшний Він для земних царів!

^77:1 Для дириґетна хору.
Псалом Асафів.

^77:2 Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

^77:3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

^77:4 згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває!
Села.

^77:5 Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю…

^77:6 Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

^77:7 свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

^77:8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

^77:9 Чи навіки спинилася милість Його?
Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

^77:10 Чи Бог милувати позабув?
Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя?
Села.

^77:11 і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

^77:12 Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

^77:13 і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

^77:14 Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

^77:15 Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

^77:16 Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа!
Села.

^77:17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

^77:18 Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

^77:19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

^77:20 Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.

^77:21 Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^71:1 بِكَ يَا رَبُّ احْتَمَيْتُ، فَلاَ أَخْزَى إِلَى الدَّهْرِ.

^71:2 بِعَدْلِكَ نَجِّنِي وَأَنْقِذْنِي. أَمِلْ إِلَيَّ أُذْنَكَ وَخَلِّصْنِي.

^71:3 كُنْ لِي صَخْرَةَ مَلْجَأٍ أَدْخُلُهُ دَائِمًا. أَمَرْتَ بِخَلاَصِي لأَنَّكَ صَخْرَتِي وَحِصْنِي.

^71:4 يَا إِلهِي، نَجِّنِي مِنْ يَدِ الشِّرِّيرِ، مِنْ كَفِّ فَاعِلِ الشَّرِّ وَالظَّالِمِ.

^71:5 لأَنَّكَ أَنْتَ رَجَائِي يَا سَيِّدِي الرَّبَّ، مُتَّكَلِي مُنْذُ صِبَايَ.

^71:6 عَلَيْكَ اسْتَنَدْتُ مِنَ الْبَطْنِ، وَأَنْتَ مُخْرِجِي مِنْ أَحْشَاءِ أُمِّي. بِكَ تَسْبِيحِي دَائِمًا.

^71:7 صِرْتُ كَآيَةٍ لِكَثِيرِينَ. أَمَّا أَنْتَ فَمَلْجَإِي الْقَوِيُّ.

^71:8 يَمْتَلِئُ فَمِي مِنْ تَسْبِيحِكَ، الْيَوْمَ كُلَّهُ مِنْ مَجْدِكَ.

^71:9 لاَ تَرْفُضْنِي فِي زَمَنِ الشَّيْخُوخَةِ. لاَ تَتْرُكْنِي عِنْدَ فَنَاءِ قُوَّتِي.

^71:10 لأَنَّ أَعْدَائِي تَقَاوَلُوا عَلَيَّ، وَالَّذِينَ يَرْصُدُونَ نَفْسِي تَآمَرُوا مَعًا.

^71:11 قَائِلِينَ: «إِنَّ اللهَ قَدْ تَرَكَهُ. الْحَقُوهُ وَأَمْسِكُوهُ لأَنَّهُ لاَ مُنْقِذَ لَهُ».

^71:12 يَا اَللهُ، لاَ تَبْعُدْ عَنِّي. يَا إِلهِي، إِلَى مَعُونَتِي أَسْرِعْ.

^71:13 لِيَخْزَ وَيَفْنَ مُخَاصِمُو نَفْسِي. لِيَلْبَسِ الْعَارَ وَالْخَجَلَ الْمُلْتَمِسُونَ لِي شَرًّا.

^71:14 أَمَّا أَنَا فَأَرْجُو دَائِمًا، وَأَزِيدُ عَلَى كُلِّ تَسْبِيحِكَ.

^71:15 فَمِي يُحَدِّثُ بِعَدْلِكَ، الْيَوْمَ كُلَّهُ بِخَلاَصِكَ، لأَنِّي لاَ أَعْرِفُ لَهَا أَعْدَادًا.

^71:16 آتِي بِجَبَرُوتِ السَّيِّدِ الرَّبِّ. أَذْكُرُ بِرَّكَ وَحْدَكَ.

^71:17 اَلَّلهُمَّ، قَدْ عَلَّمْتَنِي مُنْذُ صِبَايَ، وَإِلَى الآنَ أُخْبِرُ بِعَجَائِبِكَ.

^71:18 وَأَيْضًا إِلَى الشَّيْخُوخَةِ وَالشَّيْبِيَا اَللهُ لاَ تَتْرُكْنِي، حَتَّى أُخْبِرَ بِذِرَاعِكَ الْجِيلَ الْمُقْبِلَ، وَبِقُوَّتِكَ كُلَّ آتٍ.

^71:19 وَبِرُّكَ إِلَى الْعَلْيَاءِ يَا اَللهُ، الَّذِي صَنَعْتَ الْعَظَائِمَ. يَا اَللهُ، مَنْ مِثْلُكَ؟

^71:20 أَنْتَ الَّذِي أَرَيْتَنَا ضِيقَاتٍ كَثِيرَةً وَرَدِيئَةً، تَعُودُ فَتُحْيِينَا، وَمِنْ أَعْمَاقِ الأَرْضِ تَعُودُ فَتُصْعِدُنَا.

^71:21 تَزِيدُ عَظَمَتِي وَتَرْجعُ فَتُعَزِّينِي.

^71:22 فَأَنَا أَيْضًا أَحْمَدُكَ بِرَبَابٍ، حَقَّكَ يَا إِلهِي. أُرَنِّمُ لَكَ بِالْعُودِ يَا قُدُّوسَ إِسْرَائِيلَ.

^71:23 تَبْتَهِجُ شَفَتَايَ إِذْ أُرَنِّمُ لَكَ، وَنَفْسِي الَّتِي فَدَيْتَهَا.

^71:24 وَلِسَانِي أَيْضًا الْيَوْمَ كُلَّهُ يَلْهَجُ بِبِرِّكَ. لأَنَّهُ قَدْ خَزِيَ، لأَنَّهُ قَدْ خَجِلَ الْمُلْتَمِسُونَ لِي شَرًّا.

^72:0 تَمَّتْ صَلَوَاتُ دَاوُدَ بْنِ يَسَّى

^72:0 لِسُلَيْمَانَ

^72:1 اَلَّلهُمَّ، أَعْطِ أَحْكَامَكَ لِلْمَلِكِ، وَبِرَّكَ لابْنِ الْمَلِكِ.

^72:2 يَدِينُ شَعْبَكَ بِالْعَدْلِ، وَمَسَاكِينَكَ بِالْحَقِّ.

^72:3 تَحْمِلُ الْجِبَالُ سَلاَمًا لِلشَّعْبِ، وَالآكَامُ بِالْبِرِّ.

^72:4 يَقْضِي لِمَسَاكِينِ الشَّعْبِ. يُخَلِّصُ بَنِي الْبَائِسِينَ، وَيَسْحَقُ الظَّالِمَ.

^72:5 يَخْشَوْنَكَ مَا دَامَتِ الشَّمْسُ، وَقُدَّامَ الْقَمَرِ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ.

^72:6 يَنْزِلُ مِثْلَ الْمَطَرِ عَلَى الْجُزَازِ، وَمِثْلَ الْغُيُوثِ الذَّارِفَةِ عَلَى الأَرْضِ.

^72:7 يُشْرِقُ فِي أَيَّامِهِ الصِّدِّيقُ، وَكَثْرَةُ السَّلاَمِ إِلَى أَنْ يَضْمَحِلَّ الْقَمَرُ.

^72:8 وَيَمْلِكُ مِنَ الْبَحْرِ إِلَى الْبَحْرِ، وَمِنَ النَّهْرِ إِلَى أَقَاصِي الأَرْضِ.

^72:9 أَمَامَهُ تَجْثُو أَهْلُ الْبَرِّيَّةِ، وَأَعْدَاؤُهُ يَلْحَسُونَ التُّرَابَ.

^72:10 مُلُوكُ تَرْشِيشَ وَالْجَزَائِرِ يُرْسِلُونَ تَقْدِمَةً. مُلُوكُ شَبَا وَسَبَأٍ يُقَدِّمُونَ هَدِيَّةً.

^72:11 وَيَسْجُدُ لَهُ كُلُّ الْمُلُوكِ. كُلُّ الأُمَمِ تَتَعَبَّدُ لَهُ.

^72:12 لأَنَّهُ يُنَجِّي الْفَقِيرَ الْمُسْتَغِيثَ، وَالْمَِسْكِينَ إِذْ لاَ مُعِينَ لَهُ.

^72:13 يُشْفِقُ عَلَى الْمَِسْكِينِ وَالْبَائِسِ، وَيُخَلِّصُ أَنْفُسَ الْفُقَرَاءِ.

^72:14 مِنَ الظُّلْمِ وَالْخَطْفِ يَفْدِي أَنْفُسَهُمْ، وَيُكْرَمُ دَمُهُمْ فِي عَيْنَيْهِ.

^72:15 وَيَعِيشُ وَيُعْطِيهِ مِنْ ذَهَبِ شَبَا. وَيُصَلِّي لأَجْلِهِ دَائِمًا. الْيَوْمَ كُلَّهُ يُبَارِكُهُ.

^72:16 تَكُونُ حُفْنَةُ بُرّ فِي الأَرْضِ فِي رُؤُوسِ الْجِبَالِ. تَتَمَايَلُ مِثْلَ لُبْنَانَ ثَمَرَتُهَا، وَيُزْهِرُونَ مِنَ الْمَدِينَةِ مِثْلَ عُشْبِ الأَرْضِ.

^72:17 يَكُونُ اسْمُهُ إِلَى الدَّهْرِ. قُدَّامَ الشَّمْسِ يَمْتَدُّ اسْمُهُ، وَيَتَبَارَكُونَ بِهِ. كُلُّ أُمَمِ الأَرْضِ يُطَوِّبُونَهُ.

^72:18 مُبَارَكٌ الرَّبُّ اللهُ إِلهُ إِسْرَائِيلَ، الصَّانِعُ الْعَجَائِبَ وَحْدَهُ.

^72:19 وَمُبَارَكٌ اسْمُ مَجْدِهِ إِلَى الدَّهْرِ، وَلِْتَمْتَلِئِ الأَرْضُ كُلُّهَا مِنْ مَجْدِهِ. آمِينَ ثُمَّ آمِينَ.

^73:0 مَزْمُورٌ. لآسَافَ

^73:1 إِنَّمَا صَالِحٌ اللهُ لإِسْرَائِيلَ، لأَنْقِيَاءِ الْقَلْبِ.

^73:2 أَمَّا أَنَا فَكَادَتْ تَزِلُّ قَدَمَايَ. لَوْلاَ قَلِيلٌ لَزَلِقَتْ خَطَوَاتِي.

^73:3 لأَنِّي غِرْتُ مِنَ الْمُتَكَبِّرِينَ، إِذْ رَأَيْتُ سَلاَمَةَ الأَشْرَارِ.

^73:4 لأَنَّهُ لَيْسَتْ فِي مَوْتِهِمْ شَدَائِدُ، وَجِسْمُهُمْ سَمِينٌ.

^73:5 لَيْسُوا فِي تَعَبِ النَّاسِ، وَمَعَ الْبَشَرِ لاَ يُصَابُونَ.

^73:6 لِذلِكَ تَقَلَّدُوا الْكِبْرِيَاءَ. لَبِسُوا كَثَوْبٍ ظُلْمَهُمْ.

^73:7 جَحَظَتْ عُيُونُهُمْ مِنَ الشَّحْمِ. جَاوَزُوا تَصَوُّرَاتِ الْقَلْبِ.

^73:8 يَسْتَهْزِئُونَ وَيَتَكَلَّمُونَ بِالشَّرِّ ظُلْمًا. مِنَ الْعَلاَءِ يَتَكَلَّمُونَ.

^73:9 جَعَلُوا أَفْوَاهَهُمْ فِي السَّمَاءِ، وَأَلْسِنَتُهُمْ تَتَمَشَّى فِي الأَرْضِ.

^73:10 لِذلِكَ يَرْجعُ شَعْبُهُ إِلَى هُنَا، وَكَمِيَاهٍ مُرْوِيَةٍ يُمْتَصُّونَ مِنْهُمْ.

^73:11 وَقَالُوا: «كَيْفَ يَعْلَمُ اللهُ؟ وَهَلْ عِنْدَ الْعَلِيِّ مَعْرِفَةٌ؟ »

^73:12 هُوَذَا هؤُلاَءِ هُمُ الأَشْرَارُ، وَمُسْتَرِيحِينَ إِلَى الدَّهْرِ يُكْثِرُونَ ثَرْوَةً.

^73:13 حَقًّا قَدْ زَكَّيْتُ قَلْبِي بَاطِلاً وَغَسَلْتُ بِالنَّقَاوَةِ يَدَيَّ.

^73:14 وَكُنْتُ مُصَابًا الْيَوْمَ كُلَّهُ، وَتَأَدَّبْتُ كُلَّ صَبَاحٍ.

^73:15 لَوْ قُلْتُ أُحَدِّثُ هكَذَا، لَغَدَرْتُ بِجِيلِ بَنِيكَ.

^73:16 فَلَمَّا قَصَدْتُ مَعْرِفَةَ هذَا، إِذَا هُوَ تَعَبٌ فِي عَيْنَيَّ.

^73:17 حَتَّى دَخَلْتُ مَقَادِسَ اللهِ، وَانْتَبَهْتُ إِلَى آخِرَتِهِمْ.

^73:18 حَقًّا فِي مَزَالِقَ جَعَلْتَهُمْ. أَسْقَطْتَهُمْ إِلَى الْبَوَارِ.

^73:19 كَيْفَ صَارُوا لِلْخَرَابِ بَغْتَةً! اضْمَحَلُّوا، فَنُوا مِنَ الدَّوَاهِي.

^73:20 كَحُلْمٍ عِنْدَ التَّيَقُّظِ يَا رَبُّ، عِنْدَ التَّيَقُّظِ تَحْتَقِرُ خَيَالَهُمْ.

^73:21 لأَنَّهُ تَمَرْمَرَ قَلْبِي، وَانْتَخَسْتُ فِي كُلْيَتَيَّ.

^73:22 وَأَنَا بَلِيدٌ وَلاَ أَعْرِفُ. صِرْتُ كَبَهِيمٍ عِنْدَكَ.

^73:23 وَلكِنِّي دَائِمًا مَعَكَ. أَمْسَكْتَ بِيَدِي الْيُمْنَى.

^73:24 بِرَأْيِكَ تَهْدِينِي، وَبَعْدُ إِلَى مَجْدٍ تَأْخُذُنِي.

^73:25 مَنْ لِي فِي السَّمَاءِ؟ وَمَعَكَ لاَ أُرِيدُ شَيْئًا فِي الأَرْضِ.

^73:26 قَدْ فَنِيَ لَحْمِي وَقَلْبِي. صَخْرَةُ قَلْبِي وَنَصِيبِي اللهُ إِلَى الدَّهْرِ.

^73:27 لأَنَّهُ هُوَذَا الْبُعَدَاءُ عَنْكَ يَبِيدُونَ. تُهْلِكُ كُلَّ مَنْ يَزْنِي عَنْكَ.

^73:28 أَمَّا أَنَا فَالاقْتِرَابُ إِلَى اللهِ حَسَنٌ لِي. جَعَلْتُ بِالسَّيِّدِ الرَّبِّ مَلْجَإِي، لأُخْبِرَ بِكُلِّ صَنَائِعِكَ.

^74:0 قَصِيدَةٌ لآسَافَ

^74:1 لِمَاذَا رَفَضْتَنَا يَا اَللهُ إِلَى الأَبَدِ؟ لِمَاذَا يُدَخِّنُ غَضَبُكَ عَلَى غَنَمِ مَرْعَاكَ؟

^74:2 اذْكُرْ جَمَاعَتَكَ الَّتِي اقْتَنَيْتَهَا مُنْذُ الْقِدَمِ، وَفَدَيْتَهَا سِبْطَ مِيرَاثِكَ، جَبَلَ صِهْيَوْنَ هذَا الَّذِي سَكَنْتَ فِيهِ.

^74:3 ارْفَعْ خَطَوَاتِكَ إِلَى الْخِرَبِ الأَبَدِيَّةِ. الْكُلَّ قَدْ حَطَّمَ الْعَدُوُّ فِي الْمَقْدِسِ.

^74:4 قَدْ زَمْجَرَ مُقَاوِمُوكَ فِي وَسَطِ مَعْهَدِكَ، جَعَلُوا آيَاتِهِمْ آيَاتٍ.

^74:5 يَبَانُ كَأَنَّهُ رَافِعُ فُؤُوسٍ عَلَى الأَشْجَارِ الْمُشْتَبِكَةِ.

^74:6 وَالآنَ مَنْقُوشَاتِهِ مَعًا بِالْفُؤُوسِ وَالْمَعَاوِلِ يَكْسِرُونَ.

^74:7 أَطْلَقُوا النَّارَ فِي مَقْدِسِكَ. دنَّسُوا لِلأَرْضِ مَسْكَنَ اسْمِكَ.

^74:8 قَالُوا فِي قُلُوبِهِمْ: «لِنُفْنِينَّهُمْ مَعًا!». أَحْرَقُوا كُلَّ مَعَاهِدِ اللهِ فِي الأَرْضِ.

^74:9 آيَاتِنَا لاَ نَرَى. لاَ نَبِيَّ بَعْدُ، وَلاَ بَيْنَنَا مَنْ يَعْرِفُ حَتَّى مَتَى.

^74:10 حَتَّى مَتَى يَا اَللهُ يُعَيِّرُ الْمُقَاوِمُ؟ وَيُهِينُ الْعَدُوُّ اسْمَكَ إِلَى الْغَايَةِ؟

^74:11 لِمَاذَا تَرُدُّ يَدَكَ وَيَمِينَكَ؟ أَخْرِجْهَا مِنْ وَسَطِ حِضْنِكَ. أَفْنِ.

^74:12 وَاللهُ مَلِكِي مُنْذُ الْقِدَمِ، فَاعِلُ الْخَلاَصِ فِي وَسَطِ الأَرْضِ.

^74:13 أَنْتَ شَقَقْتَ الْبَحْرَ بِقُوَّتِكَ. كَسَرْتَ رُؤُوسَ التَّنَانِينِ عَلَى الْمِيَاهِ.

^74:14 أَنْتَ رَضَضْتَ رُؤُوسَ لِوِيَاثَانَ. جَعَلْتَهُ طَعَامًا لِلشَّعْبِ، لأَهْلِ الْبَرِّيَّةِ.

^74:15 أَنْتَ فَجَّرْتَ عَيْنًا وَسَيْلاً. أَنْتَ يَبَّسْتَ أَنْهَارًا دَائِمَةَ الْجَرَيَانِ.

^74:16 لَكَ النَّهَارُ، وَلَكَ أَيْضًا اللَّيْلُ. أَنْتَ هَيَّأْتَ النُّورَ وَالشَّمْسَ.

^74:17 أَنْتَ نَصَبْتَ كُلَّ تُخُومِ الأَرْضِ. الصَّيْفَ وَالشِّتَاءَ أَنْتَ خَلَقْتَهُمَا.

^74:18 اُذْكُرْ هذَا: أَنَّ الْعَدُوَّ قَدْ عَيَّرَ الرَّبَّ، وَشَعْبًا جَاهِلاً قَدْ أَهَانَ اسْمَكَ.

^74:19 لاَ تُسَلِّمْ لِلْوَحْشِ نَفْسَ يَمَامَتِكَ. قَطِيعَ بَائِسِيكَ لاَ تَنْسَ إِلَى الأَبَدِ.

^74:20 انْظُرْ إِلَى الْعَهْدِ، لأَنَّ مُظْلِمَاتِ الأَرْضِ امْتَلأَتْ مِنْ مَسَاكِنِ الظُّلْمِ.

^74:21 لاَ يَرْجِعَنَّ الْمُنْسَحِقُ خَازِيًا. الْفَقِيرُ وَالْبَائِسُ لِيُسَبِّحَا اسْمَكَ.

^74:22 قُمْ يَا اَللهُ. أَقِمْ دَعْوَاكَ. اذْكُرْ تَعْيِيرَ الْجَاهِلِ إِيَّاكَ الْيَوْمَ كُلَّهُ.

^74:23 لاَ تَنْسَ صَوْتَ أَضْدَادِكَ، ضَجِيجَ مُقَاوِمِيكَ الصَّاعِدَ دَائِمًا.

^75:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ. عَلَى «لاَ تُهْلِكْ». مَزْمُورٌ لآسَافَ. تَسْبِيحَةٌ

^75:1 نَحْمَدُكَ، يَا اَللهُ نَحْمَدُكَ، وَاسْمُكَ قَرِيبٌ. يُحَدِّثُونَ بِعَجَائِبِكَ.

^75:2 «لأَنِّي أُعَيِّنُ مِيعَادًا. أَنَا بِالْمُسْتَقِيمَاتِ أَقْضِي.

^75:3 ذَابَتِ الأَرْضُ وَكُلُّ سُكَّانِهَا. أَنَا وَزَنْتُ أَعْمِدَتَهَا. سِلاَهْ.

^75:4 قُلْتُ لِلْمُفْتَخِرِينَ: لاَ تَفْتَخِرُوا. وَلِلأَشْرَارِ، لاَ تَرْفَعُوا قَرْنًا.

^75:5 لاَ تَرْفَعُوا إِلَى الْعُلَى قَرْنَكُمْ. لاَ تَتَكَلَّمُوا بِعُنُق مُتَصَلِّبٍ».

^75:6 لأَنَّهُ لاَ مِنَ الْمَشْرِقِ وَلاَ مِنَ الْمَغْرِبِ وَلاَ مِنْ بَرِّيَّةِ الْجِبَالِ.

^75:7 وَلكِنَّ اللهَ هُوَ الْقَاضِي. هذَا يَضَعُهُ وَهذَا يَرْفَعُهُ.

^75:8 لأَنَّ فِي يَدِ الرَّبِّ كَأْسًا وَخَمْرُهَا مُخْتَمِرَةٌ. مَلآنةٌ شَرَابًا مَمْزُوجًا. وَهُوَ يَسْكُبُ مِنْهَا. لكِنْ عَكَرُهَا يَمَصُّهُ، يَشْرَبُهُ كُلُّ أَشْرَارِ الأَرْضِ.

^75:9 أَمَّا أَنَا فَأُخْبِرُ إِلَى الدَّهْرِ. أُرَنِّمُ لإِلهِ يَعْقُوبَ.

^75:10 وَكُلَّ قُرُونِ الأَشْرَارِ أَعْضِبُ. قُرُونُ الصِّدِّيقِ تَنْتَصِبُ.

^76:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ عَلَى «ذَوَاتِ اَلأَوْتَارِ». مَزْمُورٌ لآسَافَ. تَسْبِيحَةٌ

^76:1 اَللهُ مَعْرُوفٌ فِي يَهُوذَا. اسْمُهُ عَظِيمٌ فِي إِسْرَائِيلَ.

^76:2 كَانَتْ فِي سَالِيمَ مِظَلَّتُهُ، وَمَسْكَنُهُ فِي صِهْيَوْنَ.

^76:3 هُنَاكَ سَحَقَ الْقِسِيَّ الْبَارِقَةَ. الْمِجَنَّ وَالسَّيْفَ وَالْقِتَالَ. سِلاَهْ.

^76:4 أَبْهَى أَنْتَ، أَمْجَدُ مِنْ جِبَالِ السَّلَبِ.

^76:5 سُلِبَ أَشِدَّاءُ الْقَلْبِ. نَامُوا سِنَتَهُمْ. كُلُّ رِجَالِ الْبَأْسِ لَمْ يَجِدُوا أَيْدِيَهُمْ.

^76:6 مِنِ انْتِهَارِكَ يَا إِلهَ يَعْقُوبَ يُسَبَّخُ فَارِسٌ وَخَيْلٌ.

^76:7 أَنْتَ مَهُوبٌ أَنْتَ. فَمَنْ يَقِفُ قُدَّامَكَ حَالَ غَضَبِكَ؟

^76:8 مِنَ السَّمَاءِ أَسْمَعْتَ حُكْمًا. الأَرْضُ فَزِعَتْ وَسَكَتَتْ

^76:9 عِنْدَ قِيَامِ اللهِ لِلْقَضَاءِ، لِتَخْلِيصِ كُلِّ وُدَعَاءِ الأَرْضِ. سِلاَهْ.

^76:10 لأَنَّ غَضَبَ الإِنْسَانِ يَحْمَدُكَ. بَقِيَّةُ الْغَضَبِ تَتَمَنْطَقُ بِهَا.

^76:11 اُنْذُرُوا وَأَوْفُوا لِلرَّبِّ إِلهِكُمْ يَا جَمِيعَ الَّذِينَ حَوْلَهُ. لِيُقَدِّمُوا هَدِيَّةً لِلْمَهُوبِ.

^76:12 يَقْطِفُ رُوحَ الرُّؤَسَاءِ. هُوَ مَهُوبٌ لِمُلُوكِ الأَرْضِ.

^77:0 لإِمَامِ الْمُغَنِّينَ عَلَى «يَدُوثُونَ». لآسَافَ. مَزْمُورٌ

^77:1 صَوْتِي إِلَى اللهِ فَأَصْرُخُ. صَوْتِي إِلَى اللهِ فَأَصْغَى إِلَيَّ.

^77:2 فِي يَوْمِ ضِيقْيِ الْتَمَسْتُ الرَّبَّ. يَدِي فِي اللَّيْلِ انْبَسَطَتْ وَلَمْ تَخْدَرْ. أَبَتْ نَفْسِي التَّعْزِيَةَ.

^77:3 أَذْكُرُ اللهَ فَأَئِنُّ. أُنَاجِي نَفْسِي فَيُغْشَى عَلَى رُوحِي. سِلاَهْ.

^77:4 أَمْسَكْتَ أَجْفَانَ عَيْنَيَّ. انْزَعَجْتُ فَلَمْ أَتَكَلَّمْ.

^77:5 تَفَكَّرْتُ فِي أَيَّامِ الْقِدَمِ، السِّنِينَ الدَّهْرِيَّةِ.

^77:6 أَذْكُرُ تَرَنُّمِي فِي اللَّيْلِ. مَعَ قَلْبِي أُنَاجِي، وَرُوحِي تَبْحَثُ:

^77:7 «هَلْ إِلَى الدُّهُورِ يَرْفُضُ الرَّبُّ، وَلاَ يَعُودُ لِلرِّضَا بَعْدُ؟

^77:8 هَلِ انْتَهَتْ إِلَى الأَبَدِ رَحْمَتُهُ؟ انْقَطَعَتْ كَلِمَتُهُ إِلَى دَوْرٍ فَدَوْرٍ؟

^77:9 هَلْ نَسِيَ اللهُ رَأْفَةً؟ أَوْ قَفَصَ بِرِجْزِهِ مَرَاحِمَهُ؟». سِلاَهْ.

^77:10 فَقُلْتُ: «هذَا مَا يُعِلُّنِي: تَغَيُّرُ يَمِينِ الْعَلِيِّ».

^77:11 أَذْكُرُ أَعْمَالَ الرَّبِّ. إِذْ أَتَذَكَّرُ عَجَائِبَكَ مُنْذُ الْقِدَمِ،

^77:12 وَأَلْهَجُ بِجَمِيعِ أَفْعَالِكَ، وَبِصَنَائِعِكَ أُنَاجِي.

^77:13 اَلَّلهُمَّ، فِي الْقُدْسِ طَرِيقُكَ. أَيُّ إِلهٍ عَظِيمٌ مِثْلُ اللهِ؟

^77:14 أَنْتَ الإِلهُ الصَّانِعُ الْعَجَائِبَ. عَرَّفْتَ بَيْنَ الشُّعُوبِ قُوَّتَكَ.

^77:15 فَكَكْتَ بِذِرَاعِكَ شَعْبَكَ، بَنِي يَعْقُوبَ وَيُوسُفَ. سِلاَهْ.

^77:16 أَبْصَرَتْكَ الْمِيَاهُ يَا اَللهُ، أَبْصَرَتْكَ الْمِيَاهُ فَفَزِعَتْ، اِرْتَعَدَتْ أَيْضًا اللُّجَجُ.

^77:17 سَكَبَتِ الْغُيُومُ مِيَاهًا، أَعْطَتِ السُّحُبُ صَوْتًا. أَيْضًا سِهَامُكَ طَارَتْ.

^77:18 صَوْتُ رَعْدِكَ فِي الزَّوْبَعَةِ. الْبُرُوقُ أَضَاءَتِ الْمَسْكُونَةَ. ارْتَعَدَتْ وَرَجَفَتِ الأَرْضُ.

^77:19 فِي الْبَحْرِ طَرِيقُكَ، وَسُبُلُكَ فِي الْمِيَاهِ الْكَثِيرَةِ، وَآثارُكَ لَمْ تُعْرَفْ.

^77:20 هَدَيْتَ شَعْبَكَ كَالْغَنَمِ بِيَدِ مُوسَى وَهارُونَ.