Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Псалтирь

 
  • Дави́ду псало́мъ, сыно́въ Ионада́вовыхъ и пе́рвыхъ плѣ́ншихся, не надпи́санъ у Евре́й.
  • На тя́, Го́споди, упова́хъ, да не постыжу́ся въ вѣ́къ.
  • Пра́вдою тво­е́ю изба́ви мя́ и изми́ мя: при­­клони́ ко мнѣ́ у́хо твое́ и спаси́ мя.
  • Бу́ди ми́ въ Бо́га защи́тителя и въ мѣ́сто крѣ́пко спасти́ мя: я́ко утвержде́нiе мое́ и при­­бѣ́жище мое́ еси́ ты́.
  • Бо́же мо́й, изба́ви мя́ изъ руки́ грѣ́шнаго, изъ руки́ законопресту́пнаго и оби́дящаго:
  • я́ко ты́ еси́ терпѣ́нiе мое́, Го́споди, Го́споди, упова́нiе мое́ от­ ю́ности мо­ея́.
  • Въ тебѣ́ утверди́хся от­ утро́бы, от­ чре́ва ма́тере мо­ея́ ты́ еси́ мо́й покрови́тель: о тебѣ́ пѣ́нiе мое́ вы́ну.
  • Я́ко чу́до бы́хъ мно́гимъ: и ты́ помо́щникъ мо́й крѣ́покъ.
  • Да испо́лнят­ся уста́ моя́ хвале́нiя, я́ко да воспою́ сла́ву твою́, ве́сь де́нь великолѣ́пiе твое́.
  • Не от­ве́ржи мене́ во вре́мя ста́рости: внегда́ оскудѣва́ти крѣ́пости мо­е́й, не оста́ви мене́.
  • Я́ко рѣ́ша врази́ мо­и́ мнѣ́, и стргу́щiи ду́шу мою́ совѣща́ша вку́пѣ,
  • глаго́люще: Бо́гъ оста́вилъ е́сть его́, пожени́те и ими́те его́, я́ко нѣ́сть избавля́яй.
  • Бо́же мо́й, не удали́ся от­ мене́: Бо́же мо́й, въ по́мощь мою́ вонми́.
  • Да постыдя́т­ся и изче́знутъ оклевета́ющiи ду́шу мою́, да облеку́т­ся въ сту́дъ и сра́мъ и́щущiи зла́я мнѣ́.
  • А́зъ же всегда́ воз­упова́ю на тя́, и при­­ложу́ на вся́ку похвалу́ твою́.
  • Уста́ моя́ воз­вѣстя́тъ пра́вду твою́, ве́сь де́нь спасе́нiе твое́, я́ко не позна́хъ кни́жная.
  • Вни́ду въ си́лѣ Госпо́дни: Го́споди, помяну́ пра́вду тебе́ еди́наго.
  • Бо́же мо́й, и́мже научи́лъ мя́ еси́ от­ ю́ности мо­ея́, и доны́нѣ воз­вѣщу́ чудеса́ твоя́.
  • И да́же до ста́рости и престарѣ́нiя, Бо́же мо́й, не оста́ви мене́, до́ндеже воз­вѣщу́ мы́шцу твою́ ро́ду всему́ гряду́щему,
  • си́лу твою́ и пра́вду твою́, Бо́же, да́же до вы́шнихъ, я́же сотвори́лъ ми́ еси́ вели́чiя: Бо́же, кто́ подо́бенъ тебѣ́?
  • Ели́ки яви́лъ ми́ еси́ ско́рби мно́ги и злы́? и обра́щься оживотвори́лъ мя́ еси́ и от­ бе́зднъ земли́ воз­ве́лъ мя́ еси́.
  • Умно́жилъ еси́ на мнѣ́ вели́че­ст­вiе твое́, и обра́щься утѣ́шилъ мя́ еси́, и от­ бе́зднъ земли́ па́ки воз­ве́лъ мя́ еси́.
  • И́бо а́зъ исповѣ́мся тебѣ́ въ лю́дехъ, Го́споди, въ сосу́дѣхъ псало́мскихъ и́стину твою́, Бо́же: воспою́ тебѣ́ въ гу́слехъ, святы́й Изра́илевъ.
  • Возра́дуетѣся устнѣ́ мо­и́, егда́ воспою́ тебѣ́, и душа́ моя́, ю́же еси́ изба́вилъ:
  • еще́ же и язы́къ мо́й ве́сь де́нь по­учи́т­ся пра́вдѣ тво­е́й, егда́ постыдя́т­ся и посра́мят­ся и́щущiй зла́я мнѣ́.
  • О соломо́нѣ, псало́мъ Дави́ду.
  • Бо́же, су́дъ тво́й царе́ви да́ждь, и пра́вду твою́ сы́ну царе́ву:
  • суди́ти лю́демъ тво­и́мъ въ пра́вдѣ и ни́щымъ тво­и́мъ въ судѣ́.
  • Да воспрiи́мутъ го́ры ми́ръ лю́демъ и хо́лми пра́вду.
  • Су́дитъ ни́щымъ людски́мъ, и спасе́тъ сы́ны убо́гихъ, и смири́тъ клеветника́.
  • И пребу́детъ съ со́лнцемъ, и пре́жде луны́ ро́да родо́въ.
  • Сни́детъ я́ко до́ждь на руно́, и я́ко ка́пля ка́плющая на зе́млю.
  • Возсiя́етъ во дне́хъ его́ пра́вда и мно́же­с­т­во ми́ра, до́ндеже отъ­и́мет­ся луна́.
  • И облада́етъ от­ мо́ря до мо́ря, и от­ рѣ́къ до коне́цъ вселе́н­ныя.
  • Предъ ни́мъ при­­паду́тъ еѳiо́пляне, и врази́ его́ пе́рсть поли́жутъ.
  • Ца́рiе Ѳарсі́йстiи и о́строви да́ры при­­несу́тъ, ца́рiе Ара́встiи и Сава́ да́ры при­­веду́тъ:
  • и покло́нят­ся ему́ вси́ ца́рiе зе́мстiи, вси́ язы́цы порабо́таютъ ему́.
  • Я́ко изба́ви ни́ща от­ си́льна, и убо́га, ему́же не бѣ́ помо́щника.
  • Пощади́тъ ни́ща и убо́га, и ду́шы убо́гихъ спасе́тъ:
  • от­ ли́хвы и от­ непра́вды изба́витъ ду́шы и́хъ, и че́стно и́мя его́ предъ ни́ми.
  • И жи́въ бу́детъ, и да́ст­ся ему́ от­ зла́та Араві́йска: и помо́лят­ся о не́мъ вы́ну, ве́сь де́нь благословя́тъ его́.
  • Бу́детъ утвержде́нiе на земли́ на версѣ́хъ го́ръ: превоз­несе́т­ся па́че Лива́на пло́дъ его́, и процвѣту́тъ от­ гра́да я́ко трава́ земна́я.
  • Бу́детъ и́мя его́ благослове́но во вѣ́ки, пре́жде со́лнца пребыва́етъ и́мя его́: и благословя́т­ся въ не́мъ вся́ колѣ́на земна́я, вси́ язы́цы ублажа́тъ его́.
  • Благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Изра́илевъ, творя́й чудеса́ еди́нъ,
  • и благослове́но и́мя сла́вы его́ во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: и испо́лнит­ся сла́вы его́ вся́ земля́: бу́ди, бу́ди.
  • Оконча́шася пѣ́сни Дави́да, сы́на Иессе́ова. Псало́мъ Аса́фу.
  • Ко́ль бла́гъ Бо́гъ Изра́илевъ пра́вымъ се́рдцемъ.
  • Мо­и́ же вма́лѣ не подвижа́стѣся но́зѣ: вма́лѣ не пролiя́шася стопы́ моя́:
  • я́ко воз­ревнова́хъ на беззако́н­ныя, ми́ръ грѣ́шниковъ зря́:
  • я́ко нѣ́сть восклоне́нiя въ сме́рти и́хъ и утвержде́нiя въ ра́нѣ и́хъ:
  • въ трудѣ́хъ человѣ́ческихъ не су́ть, и съ человѣ́ки не прiи́мутъ ра́нъ.
  • Сего́ ра́ди удержа́ я́ горды́ня и́хъ до конца́: одѣ́яшася непра́вдою и нече́стiемъ сво­и́мъ.
  • Изы́детъ я́ко изъ ту́ка непра́вда и́хъ: преидо́ша въ любо­́вь се́рдца.
  • Помы́слиша и глаго́лаша въ лука́в­ст­вѣ, непра́вду въ высоту́ глаго́лаша:
  • положи́ша на небеси́ уста́ своя́, и язы́къ и́хъ пре́йде по земли́.
  • Сего́ ра́ди обратя́т­ся лю́дiе мо­и́ сѣ́мо, и дні́е испо́лнени обря́щут­ся въ ни́хъ.
  • И рѣ́ша: ка́ко увѣ́дѣ Бо́гъ? и а́ще е́сть ра́зумъ въ вы́шнѣмъ?
  • Се́, сі́и грѣ́шницы и гобзу́ющiи въ вѣ́къ удержа́ша бога́т­ст­во.
  • И рѣ́хъ: еда́ {у́бо} всу́е оправди́хъ се́рдце мое́ и умы́хъ въ непови́н­ныхъ ру́цѣ мо­и́,
  • и бы́хъ я́звенъ ве́сь де́нь, и обличе́нiе мое́ на у́тренихъ?
  • А́ще глаго́лахъ, повѣ́мъ та́ко: се́, ро́ду сыно́въ тво­и́хъ, ему́же обѣща́хся {се́, ро́ду сыно́въ тво­и́хъ преступи́хъ}:
  • и непщева́хъ разумѣ́ти: сiе́ тру́дъ е́сть предо мно́ю,
  • до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жiе и разумѣ́ю въ послѣ́дняя и́хъ.
  • Оба́че за льще́нiя и́хъ положи́лъ еси́ и́мъ зла́я, низложи́лъ еси́ я́, внегда́ разгордѣ́шася.
  • Ка́ко бы́ша въ запустѣ́нiе? внеза́пу изчезо́ша, погибо́ша за беззако́нiе свое́.
  • Я́ко со́нiе востаю́щаго, Го́споди, во гра́дѣ тво­е́мъ о́бразъ и́хъ уничижи́ши.
  • Я́ко разжже́ся се́рдце мое́, и утро́бы моя́ измѣни́шася:
  • и а́зъ уничиже́нъ, и не разумѣ́хъ, ско́тенъ бы́хъ у тебе́.
  • И а́зъ вы́ну съ тобо́ю: удержа́лъ еси́ ру́ку десну́ю мою́,
  • и совѣ́томъ тво­и́мъ наста́вилъ мя́ еси́, и со сла́вою прiя́лъ мя́ еси́.
  • Что́ бо ми́ е́сть на небеси́? и от­ тебе́ что́ восхотѣ́хъ на земли́?
  • Изчезе́ се́рдце мое́ и пло́ть моя́, Бо́же се́рдца мо­его́, и ча́сть моя́, Бо́же, во вѣ́къ.
  • Я́ко се́, удаля́ющiи себе́ от­ тебе́ поги́бнутъ: потреби́лъ еси́ вся́каго любо­дѣ́ющаго от­ тебе́.
  • Мнѣ́ же при­­лѣпля́тися богови бла́го е́сть, полага́ти на Го́спода упова́нiе мое́, воз­вѣсти́ти ми́ вся́ хвалы́ твоя́, во вратѣ́хъ дще́ре Сiо́ни.
  • Ра́зума Аса́фу.
  • Вску́ю, Бо́же, от­ри́нулъ еси́ до конца́? разгнѣ́вася я́рость твоя́ на о́вцы па́жити тво­ея́?
  • Помяни́ со́нмъ тво́й, его́же стяжа́лъ еси́ испе́рва, изба́вилъ еси́ жезло́мъ достоя́нiя тво­его́, гора́ Сiо́нъ сiя́ {же́злъ достоя́нiя тво­его́, го́ру Сiо́нъ сiю́}, въ не́йже всели́л­ся еси́.
  • Воздви́гни ру́цѣ тво­и́ на горды́ни и́хъ въ коне́цъ, ели́ка лука́внова вра́гъ во святѣ́мъ тво­е́мъ.
  • И восхвали́шася ненави́дящiи тя́ посредѣ́ пра́здника тво­его́: положи́ша зна́менiя своя́ зна́менiя, и не позна́ша,
  • я́ко во исхо́дѣ превы́ше: я́ко въ дубра́вѣ дре́вянѣ сѣки́рами разсѣко́ша
  • две́ри его́ вку́пѣ, сѣ́чивомъ и оско́рдомъ разруши́ша и́.
  • Возжго́ша огне́мъ святи́ло твое́: на земли́ оскверни́ша жили́ще и́мене тво­его́.
  • Рѣ́ша въ се́рдцы сво­е́мъ ю́жики и́хъ вку́пѣ: прiиди́те, и от­ста́вимъ вся́ пра́здники Бо́жiя от­ земли́.
  • Зна́менiя и́хъ {зна́менiй на́шихъ} не ви́дѣхомъ: нѣ́сть ктому́ проро́ка, и на́съ не позна́етъ ктому́.
  • Доко́лѣ, Бо́же, поно́ситъ вра́гъ? раздражи́тъ проти́вный и́мя твое́ до конца́?
  • Вску́ю от­враща́еши ру́ку твою́ и десни́цу твою́ от­ среды́ нѣ́дра тво­его́ въ коне́цъ?
  • Бо́гъ же, Ца́рь на́шъ, пре́жде вѣ́ка содѣ́ла спасе́нiе посредѣ́ земли́.
  • Ты́ утверди́лъ еси́ си́лою тво­е́ю мо́ре: ты́ сте́рлъ еси́ главы́ змие́въ въ водѣ́:
  • ты́ сокруши́лъ еси́ главу́ змі́еву, да́лъ еси́ того́ бра́шно лю́демъ еѳiо́пскимъ.
  • Ты́ расто́рглъ еси́ исто́чники и пото́ки: ты́ изсуши́лъ еси́ рѣ́ки иѳа́мскiя.
  • Тво́й е́сть де́нь, и твоя́ е́сть но́щь: ты́ соверши́лъ еси́ зарю́ и со́лнце.
  • Ты́ сотвори́лъ еси́ вся́ предѣ́лы земли́: жа́тву и ве́сну ты́ созда́лъ еси́ я́.
  • Помяни́ сiя́: вра́гъ поноси́ Го́сподеви, и лю́дiе безу́мнiи раздражи́ша и́мя твое́.
  • Не преда́ждь звѣре́мъ ду́шу исповѣ́да­ю­щуюся тебѣ́: ду́шъ убо́гихъ тво­и́хъ не забу́ди до конца́.
  • При́зри на завѣ́тъ тво́й: я́ко испо́лнишася помраче́н­нiи земли́ домо́въ беззако́нiй.
  • Да не воз­врати́т­ся смире́н­ный посра́мленъ: ни́щъ и убо́гъ восхвали́та и́мя твое́.
  • Воста́ни, Бо́же, суди́ прю́ твою́: помяни́ поноше́нiе твое́, е́же от­ безу́мнаго ве́сь де́нь.
  • Не забу́ди гла́са моли́твен­никъ тво­и́хъ: горды́ня ненави́дящихъ тя́ взы́де вы́ну {да восхо́дитъ вы́ну къ тебѣ́}.
  • Въ коне́цъ, да не растли́ши, псало́мъ пѣ́сни Аса́фу.
  • Исповѣ́мыся тебѣ́, Бо́же, исповѣ́мыся тебѣ́ и при­­зове́мъ и́мя твое́: повѣ́мъ вся́ чудеса́ твоя́.
  • Егда́ прiиму́ вре́мя, а́зъ правоты́ воз­сужду́.
  • Раста́яся земля́ и вси́ живу́щiи на не́й, а́зъ утверди́хъ столпы́ ея́.
  • Рѣ́хъ беззако́н­ну­ю­щымъ, не беззако́н­нуйте: и согрѣша́ющымъ, не воз­носи́те ро́га.
  • Не воз­двиза́йте на высоту́ ро́га ва́­шего и не глаго́лите на Бо́га непра́вду:
  • я́ко ниже́ от­ исхо́дъ, ниже́ и за́падъ, ниже́ от­ пусты́хъ го́ръ.
  • Я́ко Бо́гъ судiя́ е́сть: сего́ смиря́етъ, и сего́ воз­но́ситъ.
  • Я́ко ча́ша въ руцѣ́ Госпо́дни, вина́ нера­ст­воре́на испо́лнь ра­ст­воре́нiя, и уклони́ от­ сея́ въ сiю́: оба́че дро́ждiе его́ не истощи́ся, испiю́тъ вси́ грѣ́шнiи земли́.
  • А́зъ же воз­ра́дуюся въ вѣ́къ, воспою́ Бо́гу Иа́ковлю:
  • и вся́ ро́ги грѣ́шныхъ сломлю́, и воз­несе́т­ся ро́гъ пра́веднаго.
  • Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, псало́мъ Аса́фу, пѣ́снь ко Ассирі́анину.
  • Вѣ́домъ во Иуде́и Бо́гъ: во Изра́или ве́лiе и́мя его́.
  • И бы́сть въ ми́рѣ мѣ́сто его́, и жили́ще его́ въ Сiо́нѣ.
  • Та́мо сокруши́ крѣ́пости луко́въ, ору́жiе и ме́чь и бра́нь.
  • Просвѣща́еши ты́ ди́вно от­ го́ръ вѣ́чныхъ.
  • Смято́шася вси́ неразу́мнiи се́рдцемъ: усну́ша сно́мъ сво­и́мъ, и ничто́же обрѣто́ша вси́ му́жiе бога́т­ст­ва въ рука́хъ сво­и́хъ.
  • От запреще́нiя тво­его́, Бо́же Иа́ковль, воз­дрема́ша всѣ́дшiи на ко́ни.
  • Ты́ стра́­шенъ еси́, и кто́ противоста́нетъ тебѣ́? от­то́лѣ гнѣ́въ тво́й.
  • Съ небесе́ слы́шанъ сотвори́лъ еси́ су́дъ: земля́ убоя́ся и умолча́,
  • внегда́ воста́ти на су́дъ Бо́гу, спасти́ вся́ кро́ткiя земли́.
  • Я́ко помышле́нiе человѣ́ческое исповѣ́ст­ся тебѣ́, и оста́нокъ помышле́нiя пра́зднуетъ ти́.
  • Помоли́теся и воз­дади́те Го́сподеви Бо́гу на́­шему: вси́, и́же о́крестъ его́, при­­несу́тъ да́ры
  • стра́шному и от­ъе́млющему ду́хи князе́й, стра́шному па́че царе́й земны́хъ.
  • Въ коне́цъ, о Идиѳу́мѣ, псало́мъ Аса́фу.
  • Гла́сомъ мо­и́мъ ко Го́споду воз­зва́хъ, гла́сомъ мо­и́мъ къ Бо́гу, и вня́тъ ми́.
  • Въ де́нь ско́рби мо­ея́ Бо́га взыска́хъ рука́ма мо­и́ма, но́щiю предъ ни́мъ, и не прельще́нъ бы́хъ: от­ве́ржеся утѣ́шитися душа́ моя́.
  • Помяну́хъ Бо́га и воз­весели́хся, поглумля́хся {размышля́хъ}, и малоду́ш­ст­воваше ду́хъ мо́й.
  • Предвари́стѣ стражбы́ о́чи мо­и́: смято́хся и не глаго́лахъ.
  • Помы́слихъ дни́ пе́рвыя, и лѣ́та вѣ́чная помяну́хъ, и по­уча́хся:
  • но́щiю се́рдцемъ мо­и́мъ глумля́хся, и тужа́­ше {размышля́хъ, и испы́товаше} ду́хъ мо́й:
  • еда́ во вѣ́ки от­ри́нетъ Госпо́дь и не при­­ложи́тъ благоволи́ти па́ки?
  • или́ до конца́ ми́лость свою́ от­сѣче́тъ, сконча́ глаго́лъ от­ ро́да въ ро́дъ?
  • еда́ забу́детъ уще́дрити Бо́гъ? или́ удержи́тъ во гнѣ́вѣ сво­е́мъ щедро́ты своя́?
  • И рѣ́хъ: ны́нѣ нача́хъ, сiя́ измѣ́на десни́цы вы́шняго.
  • Помяну́хъ дѣла́ Госпо́дня: я́ко помяну́ от­ нача́ла чудеса́ твоя́,
  • и по­учу́ся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ тво­и́хъ, и въ начина́нiихъ тво­и́хъ поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду}.
  • Бо́же, во святѣ́мъ пу́ть тво́й: кто́ Бо́гъ ве́лiй, я́ко Бо́гъ на́шъ?
  • Ты́ еси́ Бо́гъ творя́й чудеса́: сказа́лъ еси́ въ лю́дехъ си́лу твою́,
  • изба́вилъ еси́ мы́шцею тво­е́ю лю́ди твоя́, сы́ны Иа́ковли и Ио́сифовы.
  • Ви́дѣша тя́ во́ды, Бо́же, ви́дѣша тя́ во́ды и убоя́шася: смято́шася бе́здны.
  • Мно́же­с­т­во шу́ма во́дъ: гла́съ да́ша о́блацы, и́бо стрѣ́лы твоя́ прехо́дятъ.
  • Гла́съ гро́ма тво­его́ въ колеси́, освѣти́ша мо́лнiя твоя́ вселе́н­ную: подви́жеся и тре́петна бы́сть земля́.
  • Въ мо́ри путiе́ тво­и́, и стези́ твоя́ въ вода́хъ мно́гихъ, и слѣды́ тво­и́ не позна́ют­ся.
  • Наста́вилъ еси́ я́ко о́вцы лю́ди твоя́ руко́ю Моисе́овою и Ааро́нею.
  • На Тебя, Господи, уповаю, да не постыжусь вовек.
  • По правде Твоей избавь меня и освободи меня; приклони ухо Твое ко мне и спаси меня.
  • Будь мне твердым прибежищем, куда я всегда мог бы укрываться; Ты заповедал спасти меня, ибо твердыня моя и крепость моя – Ты.
  • Боже мой! избавь меня из руки нечестивого, из руки беззаконника и притеснителя,
  • ибо Ты – надежда моя, Господи Боже, упование мое от юности моей.
  • На Тебе утверждался я от утробы; Ты извел меня из чрева матери моей; Тебе хвала моя не престанет.
  • Для многих я был как бы дивом, но Ты твердая моя надежда.
  • Да наполнятся уста мои хвалою, [чтобы мне воспевать славу Твою,] всякий день великолепие Твое.
  • Не отвергни меня во время старости; когда будет оскудевать сила моя, не оставь меня,
  • ибо враги мои говорят против меня, и подстерегающие душу мою советуются между собою,
  • говоря: «Бог оставил его; преследуйте и схватите его, ибо нет избавляющего».
  • Боже! не удаляйся от меня; Боже мой! поспеши на помощь мне.
  • Да постыдятся и исчезнут враждующие против души моей, да покроются стыдом и бесчестием ищущие мне зла!
  • А я всегда буду уповать [на Тебя] и умножать всякую хвалу Тебе.
  • Уста мои будут возвещать правду Твою, всякий день благодеяния Твои; ибо я не знаю им числа.
  • Войду в размышление о силах Господа Бога; воспомяну правду Твою – единственно Твою.
  • Боже! Ты наставлял меня от юности моей, и доныне я возвещаю чудеса Твои.
  • И до старости, и до седины не оставь меня, Боже, доколе не возвещу силы Твоей роду сему и всем грядущим могущества Твоего.
  • Правда Твоя, Боже, до превыспренних; великие дела соделал Ты; Боже, кто подобен Тебе?
  • Ты посылал на меня многие и лютые беды, но и опять оживлял меня и из бездн земли опять выводил меня.
  • Ты возвышал меня и утешал меня, [и из бездн земли выводил меня].
  • И я буду славить Тебя на псалтири, Твою истину, Боже мой; буду воспевать Тебя на гуслях, Святый Израилев!
  • Радуются уста мои, когда я пою Тебе, и душа моя, которую Ты избавил;
  • и язык мой всякий день будет возвещать правду Твою, ибо постыжены и посрамлены ищущие мне зла.
  • Боже! даруй царю Твой суд и сыну царя Твою правду,
  • да судит праведно людей Твоих и нищих Твоих на суде;
  • да принесут горы мир людям и холмы правду;
  • да судит нищих народа, да спасет сынов убогого и смирит притеснителя, –
  • и будут бояться Тебя, доколе пребудут солнце и луна, в роды родов.
  • Он сойдет, как дождь на скошенный луг, как капли, орошающие землю;
  • во дни его процветет праведник, и будет обилие мира, доколе не престанет луна;
  • он будет обладать от моря до моря и от реки* до концов земли; //*Евфрат.
  • падут пред ним жители пустынь, и враги его будут лизать прах;
  • цари Фарсиса и островов поднесут ему дань; цари Аравии и Савы принесут дары;
  • и поклонятся ему все цари; все народы будут служить ему;
  • ибо он избавит нищего, вопиющего и угнетенного, у которого нет помощника.
  • Будет милосерд к нищему и убогому, и души убогих спасет;
  • от коварства и насилия избавит души их, и драгоценна будет кровь их пред очами его;
  • и будет жить, и будут давать ему от золота Аравии, и будут молиться о нем непрестанно, всякий день благословлять его;
  • будет обилие хлеба на земле, наверху гор; плоды его будут волноваться, как лес на Ливане, и в городах размножатся люди, как трава на земле;
  • будет имя его [благословенно] вовек; доколе пребывает солнце, будет передаваться имя его*; и благословятся в нем [все племена земные], все народы ублажат его.
  • Благословен Господь Бог, Бог Израилев, един творящий чудеса,
  • и благословенно имя славы Его вовек, и наполнится славою Его вся земля. Аминь и аминь.
  • Кончились молитвы Давида, сына Иесеева.
  • Как благ Бог к Израилю, к чистым сердцем!
  • А я – едва не пошатнулись ноги мои, едва не поскользнулись стопы мои, –
  • я позавидовал безумным, видя благоденствие нечестивых,
  • ибо им нет страданий до смерти их, и крепки силы их;
  • на работе человеческой нет их, и с прочими людьми не подвергаются ударам.
  • Оттого гордость, как ожерелье, обложила их, и дерзость, как наряд, одевает их;
  • выкатились от жира глаза их, бродят помыслы в сердце;
  • над всем издеваются, злобно разглашают клевету, говорят свысока;
  • поднимают к небесам уста свои, и язык их расхаживает по земле.
  • Потому туда же обращается народ Его, и пьют воду полною чашею,
  • и говорят: «как узнает Бог? и есть ли ведение у Вышнего?»
  • И вот, эти нечестивые благоденствуют в веке сем, умножают богатство.
  • [И я сказал:] так не напрасно ли я очищал сердце мое и омывал в невинности руки мои,
  • и подвергал себя ранам всякий день и обличениям всякое утро?
  • Но если бы я сказал: «буду рассуждать так», – то я виновен был бы пред родом сынов Твоих.
  • И думал я, как бы уразуметь это, но это трудно было в глазах моих,
  • доколе не вошел я во святилище Божие и не уразумел конца их.
  • Так! на скользких путях поставил Ты их и низвергаешь их в пропасти.
  • Как нечаянно пришли они в разорение, исчезли, погибли от ужасов!
  • Как сновидение по пробуждении, так Ты, Господи, пробудив их, уничтожишь мечты их.
  • Когда кипело сердце мое, и терзалась внутренность моя,
  • тогда я был невежда и не разумел; как скот был я пред Тобою.
  • Но я всегда с Тобою: Ты держишь меня за правую руку;
  • Ты руководишь меня советом Твоим и потом примешь меня в славу.
  • Кто мне на небе? и с Тобою ничего не хочу на земле.
  • Изнемогает плоть моя и сердце мое: Бог твердыня сердца моего и часть моя вовек.
  • Ибо вот, удаляющие себя от Тебя гибнут; Ты истребляешь всякого отступающего от Тебя.
  • А мне благо приближаться к Богу! На Господа Бога я возложил упование мое, чтобы возвещать все дела Твои [во вратах дщери Сионовой].
  • Для чего, Боже, отринул нас навсегда? возгорелся гнев Твой на овец пажити Твоей?
  • Вспомни сонм Твой, который Ты стяжал издревле, искупил в жезл достояния Твоего, – эту гору Сион, на которой Ты веселился.
  • Подвигни стопы Твои к вековым развалинам: все разрушил враг во святилище.
  • Рыкают враги Твои среди собраний Твоих; поставили знаки свои вместо знамений наших;
  • показывали себя подобными поднимающему вверх секиру на сплетшиеся ветви дерева;
  • и ныне все резьбы в нем в один раз разрушили секирами и бердышами;
  • предали огню святилище Твое; совсем осквернили жилище имени Твоего;
  • сказали в сердце своем: «разорим их совсем», – и сожгли все места собраний Божиих на земле.
  • Знамений наших мы не видим, нет уже пророка, и нет с нами, кто знал бы, доколе это будет.
  • Доколе, Боже, будет поносить враг? вечно ли будет хулить противник имя Твое?
  • Для чего отклоняешь руку Твою и десницу Твою? Из среды недра Твоего порази их.
  • Боже, Царь мой от века, устрояющий спасение посреди земли!
  • Ты расторг силою Твоею море, Ты сокрушил головы змиев в воде;
  • Ты сокрушил голову левиафана, отдал его в пищу людям пустыни, [Ефиопским];
  • Ты иссек источник и поток, Ты иссушил сильные реки.
  • Твой день и Твоя ночь: Ты уготовал светила и солнце;
  • Ты установил все пределы земли, лето и зиму Ты учредил.
  • Вспомни же: враг поносит Господа, и люди безумные хулят имя Твое.
  • Не предай зверям душу горлицы Твоей; собрания убогих Твоих не забудь навсегда.
  • Призри на завет Твой; ибо наполнились все мрачные места земли жилищами насилия.
  • Да не возвратится угнетенный посрамленным; нищий и убогий да восхвалят имя Твое.
  • Восстань, Боже, защити дело Твое, вспомни вседневное поношение Твое от безумного;
  • не забудь крика врагов Твоих; шум восстающих против Тебя непрестанно поднимается.
  • Начальнику хора. Не погуби. Псалом Асафа. Песнь.
  • Славим Тебя, Боже, славим, ибо близко имя Твое; возвещают чудеса Твои.
  • «Когда изберу время, Я произведу суд по правде.
  • Колеблется земля и все живущие на ней: Я утвержу столпы ее».
  • Говорю безумствующим: «не безумствуйте», и нечестивым: «не поднимайте ро́га,
  • не поднимайте высоко ро́га вашего, [не] говорите [на Бога] жестоковыйно»,
  • ибо не от востока и не от запада и не от пустыни возвышение,
  • но Бог есть судия: одного унижает, а другого возносит;
  • ибо чаша в руке Господа, вино кипит в ней, полное смешения, и Он наливает из нее. Даже дрожжи ее будут выжимать и пить все нечестивые земли.
  • А я буду возвещать вечно, буду воспевать Бога Иаковлева,
  • все роги нечестивых сломлю, и вознесутся роги праведника.
  • Начальнику хора. На струнных орудиях. Псалом Асафа. Песнь.
  • Ведом в Иудее Бог; у Израиля велико имя Его.
  • И было в Салиме жилище Его и пребывание Его на Сионе.
  • Там сокрушил Он стрелы лука, щит и меч и брань.
  • Ты славен, могущественнее гор хищнических.
  • Крепкие сердцем стали добычею, уснули сном своим, и не нашли все мужи силы рук своих.
  • От прещения Твоего, Боже Иакова, вздремали и колесница и конь.
  • Ты страшен, и кто устоит пред лицем Твоим во время гнева Твоего?
  • С небес Ты возвестил суд; земля убоялась и утихла,
  • когда восстал Бог на суд, чтобы спасти всех угнетенных земли.
  • И гнев человеческий обратится во славу Тебе: остаток гнева Ты укротишь.
  • Делайте и воздавайте обеты Господу, Богу вашему; все, которые вокруг Него, да принесут дары Страшному:
  • Он укрощает дух князей, Он страшен для царей земных.
  • Начальнику хора Идифумова. Псалом Асафа.
  • Глас мой к Богу, и я буду взывать; глас мой к Богу, и Он услышит меня.
  • В день скорби моей ищу Господа; рука моя простерта ночью и не опускается; душа моя отказывается от утешения.
  • Вспоминаю о Боге и трепещу; помышляю, и изнемогает дух мой.
  • Ты не даешь мне сомкнуть очей моих; я потрясен и не могу говорить.
  • Размышляю о днях древних, о летах веков минувших;
  • припоминаю песни мои в ночи, беседую с сердцем моим, и дух мой испытывает:
  • неужели навсегда отринул Господь, и не будет более благоволить?
  • неужели навсегда престала милость Его, и пресеклось слово Его в род и род?
  • неужели Бог забыл миловать? Неужели во гневе затворил щедроты Свои?
  • И сказал я: «вот мое горе – изменение десницы Всевышнего».
  • Буду вспоминать о делах Господа; буду вспоминать о чудесах Твоих древних;
  • буду вникать во все дела Твои, размышлять о великих Твоих деяниях.
  • Боже! свят путь Твой. Кто Бог так великий, как Бог [наш]!
  • Ты – Бог, творящий чудеса; Ты явил могущество Свое среди народов;
  • Ты избавил мышцею народ Твой, сынов Иакова и Иосифа.
  • Видели Тебя, Боже, воды, видели Тебя воды и убоялись, и вострепетали бездны.
  • Облака изливали воды, тучи издавали гром, и стрелы Твои летали.
  • Глас грома Твоего в круге небесном; молнии освещали вселенную; земля содрогалась и тряслась.
  • Путь Твой в море, и стезя Твоя в водах великих, и следы Твои неведомы.
  • Как стадо, вел Ты народ Твой рукою Моисея и Аарона.
  • 71:1 耶 和 华 阿 , 我 投 靠 你 。 求 你 叫 我 永 不 羞 愧 。
  • 71:2 求 你 凭 你 的 公 义 搭 救 我 , 救 拔 我 , 侧 耳 听 我 , 拯 救 我 。
  • 71:3 求 你 作 我 常 住 的 磐 石 。 你 已 经 命 定 要 救 我 。 因 为 你 是 我 的 岩 石 , 我 的 山 寨 。
  • 71:4 我 的 神 阿 , 求 你 救 我 脱 离 恶 人 的 手 , 脱 离 不 义 和 残 暴 之 人 的 手 。
  • 71:5 主 耶 和 华 阿 , 你 是 我 所 盼 望 的 。 从 我 年 幼 你 是 我 所 倚 靠 的 。
  • 71:6 我 从 出 母 胎 被 你 扶 持 。 使 我 出 母 腹 的 是 你 。 我 必 常 常 赞 美 你 。
  • 71:7 许 多 人 以 我 为 怪 。 但 你 是 我 坚 固 的 避 难 所 。
  • 71:8 你 的 赞 美 , 你 的 荣 耀 , 终 日 必 满 了 我 的 口 。
  • 71:9 我 年 老 的 时 候 , 求 你 不 要 丢 弃 我 。 我 力 气 衰 弱 的 时 候 , 求 你 不 要 离 弃 我 。
  • 71:10 我 的 仇 敌 议 论 我 。 那 些 窥 探 要 害 我 命 的 彼 此 商 议 ,
  • 71:11 说 , 神 已 经 离 弃 他 。 我 们 追 赶 他 , 捉 拿 他 吧 。 因 为 没 有 人 搭 救 。
  • 71:12 神 阿 , 求 你 不 要 远 离 我 。 我 的 神 阿 , 求 你 速 速 帮 助 我 。
  • 71:13 愿 那 与 我 性 命 为 敌 的 , 羞 愧 被 灭 。 愿 那 谋 害 我 的 , 受 辱 蒙 羞 。
  • 71:14 我 却 要 常 常 盼 望 , 并 要 越 发 赞 美 你 。
  • 71:15 我 的 口 终 日 要 述 说 你 的 公 义 , 和 你 的 救 恩 。 因 我 不 计 其 数 。
  • 71:16 我 要 来 说 主 耶 和 华 大 能 的 事 。 我 单 要 题 说 你 的 公 义 。
  • 71:17 神 阿 , 自 我 年 幼 时 , 你 就 教 训 我 。 直 到 如 今 , 我 传 扬 你 奇 妙 的 作 为 。
  • 71:18 神 阿 , 我 到 年 老 发 白 的 时 候 , 求 你 不 要 离 弃 我 , 等 我 将 你 的 能 力 指 示 下 代 , 将 你 的 大 能 指 示 后 世 的 人 。
  • 71:19 神 阿 , 你 的 公 义 甚 高 。 行 过 大 事 的 神 阿 , 谁 能 像 你 。
  • 71:20 你 是 叫 我 们 多 经 历 重 大 急 难 的 , 必 使 我 们 复 活 。 从 地 的 深 处 救 上 来 。
  • 71:21 求 你 使 我 越 发 昌 大 , 又 转 来 安 慰 我 。
  • 71:22 我 的 神 阿 , 我 要 鼓 瑟 称 赞 你 , 称 赞 你 的 诚 实 。 以 色 列 的 圣 者 阿 , 我 要 弹 琴 歌 颂 你 。
  • 71:23 我 歌 颂 你 的 时 候 , 我 的 嘴 唇 , 和 你 所 赎 我 的 灵 魂 , 都 必 欢 呼 。
  • 71:24 并 且 我 的 舌 头 , 必 终 日 讲 论 你 的 公 义 , 因 为 那 些 谋 害 我 的 人 , 已 经 蒙 羞 受 辱 了 。
  • 72:1 ( 所 罗 门 的 诗 ) 神 阿 , 求 你 将 判 断 的 权 柄 赐 给 王 , 将 公 义 赐 给 王 的 儿 子 。
  • 72:2 他 要 按 公 义 审 判 你 的 民 , 按 公 平 审 判 你 的 困 苦 人 。
  • 72:3 大 山 小 山 , 都 要 因 公 义 使 民 得 享 平 安 。
  • 72:4 他 必 为 民 中 的 困 苦 人 伸 冤 , 拯 救 穷 乏 之 辈 , 压 碎 那 欺 压 人 的 。
  • 72:5 太 阳 还 存 , 月 亮 还 在 , 人 要 敬 畏 你 , 直 到 万 代 。
  • 72:6 他 必 降 临 , 像 雨 降 在 已 割 的 草 地 上 , 如 甘 霖 滋 润 田 地 。
  • 72:7 在 他 的 日 子 义 人 要 发 旺 , 大 有 平 安 , 好 像 月 亮 长 存 。
  • 72:8 他 要 执 掌 权 柄 , 从 这 海 直 到 那 海 , 从 大 河 直 到 地 极 。
  • 72:9 住 在 旷 野 的 , 必 在 他 面 前 下 拜 。 他 的 仇 敌 , 必 要 舔 土 。
  • 72:10 他 施 和 海 岛 的 王 要 进 贡 。 示 巴 和 西 巴 的 王 要 献 礼 物 。
  • 72:11 诸 王 都 要 叩 拜 他 , 万 国 都 要 事 奉 他 。
  • 72:12 因 为 穷 乏 人 呼 求 的 时 候 , 他 要 搭 救 , 没 有 人 帮 助 的 困 苦 人 , 他 也 要 搭 救 。
  • 72:13 他 要 怜 恤 贫 寒 和 穷 乏 的 人 , 拯 救 穷 苦 人 的 性 命 。
  • 72:14 他 要 救 赎 他 们 脱 离 欺 压 和 强 暴 。 他 们 的 血 在 他 眼 中 看 为 宝 贵 。
  • 72:15 他 们 要 存 活 。 示 巴 的 金 子 要 奉 给 他 。 人 要 常 常 为 他 祷 告 , 终 日 称 颂 他 。
  • 72:16 在 地 的 山 顶 上 , 五 谷 必 然 茂 盛 。 ( 五 谷 必 然 茂 盛 或 作 有 一 把 五 谷 ) 所 结 的 谷 实 , 要 响 动 如 利 巴 嫩 的 树 林 。 城 里 的 人 , 要 发 旺 如 地 上 的 草 。
  • 72:17 他 的 名 要 存 到 永 远 , 要 留 传 如 日 之 久 。 人 要 因 他 蒙 福 。 万 国 要 称 他 有 福 。
  • 72:18 独 行 奇 事 的 耶 和 华 以 色 列 的 神 , 是 应 当 称 颂 的 。
  • 72:19 他 荣 耀 的 名 , 也 当 称 颂 , 直 到 永 远 。 愿 他 的 荣 耀 , 充 满 全 地 。 阿 们 , 阿 们 。
  • 72:20 耶 西 的 儿 子 大 卫 的 祈 祷 完 毕 。
  • 73:1 ( 亚 萨 的 诗 ) 神 实 在 恩 待 以 色 列 那 些 清 心 的 人 。
  • 73:2 至 于 我 , 我 的 脚 几 乎 失 闪 。 我 的 脚 险 些 滑 跌 。
  • 73:3 我 见 恶 人 和 狂 傲 人 享 平 安 , 就 心 怀 不 平 。
  • 73:4 他 们 死 的 时 候 , 没 有 疼 痛 。 他 们 的 力 气 , 却 也 壮 实 。
  • 73:5 他 们 不 像 别 人 受 苦 , 也 不 像 别 人 遭 灾 。
  • 73:6 所 以 骄 傲 如 链 子 戴 在 他 们 的 项 上 。 强 暴 像 衣 裳 遮 住 他 们 的 身 体 。
  • 73:7 他 们 的 眼 睛 , 因 体 胖 而 凸 出 。 他 们 所 得 的 , 过 于 心 里 所 想 的 。
  • 73:8 他 们 讥 笑 人 , 凭 恶 意 说 欺 压 人 的 话 。 他 们 说 话 自 高 。
  • 73:9 他 们 的 口 亵 渎 上 天 , 他 们 的 舌 毁 谤 全 地 。
  • 73:10 所 以 神 的 民 归 到 这 里 , 喝 尽 了 满 杯 的 苦 水 。
  • 73:11 他 们 说 , 神 怎 能 晓 得 。 至 高 者 岂 有 知 识 呢 。
  • 73:12 看 哪 , 这 就 是 恶 人 。 他 们 既 是 常 享 安 逸 , 财 宝 便 加 增 。
  • 73:13 我 实 在 徒 然 洁 净 了 我 的 心 , 徒 然 洗 手 表 明 无 辜 。
  • 73:14 因 为 我 终 日 遭 灾 难 , 每 早 晨 受 惩 治 。
  • 73:15 我 若 说 , 我 要 这 样 讲 , 这 就 是 以 奸 诈 待 你 的 众 子 。
  • 73:16 我 思 索 怎 能 明 白 这 事 , 眼 看 实 系 为 难 。
  • 73:17 等 我 进 了 神 的 圣 所 , 思 想 他 们 的 结 局 。
  • 73:18 你 实 在 把 他 们 安 在 滑 地 , 使 他 们 掉 在 沉 沦 之 中 。
  • 73:19 他 们 转 眼 之 间 , 成 了 何 等 的 荒 凉 。 他 们 被 惊 恐 灭 尽 了 。
  • 73:20 人 睡 醒 了 怎 样 看 梦 , 主 阿 , 你 醒 了 , 也 必 照 样 轻 看 他 们 的 影 像 。
  • 73:21 因 而 我 心 里 发 酸 , 肺 腑 被 刺 。
  • 73:22 我 这 样 愚 昧 无 知 , 在 你 面 前 如 畜 类 一 般 。
  • 73:23 然 而 我 常 与 你 同 在 。 你 搀 着 我 的 右 手 。
  • 73:24 你 要 以 你 的 训 言 引 导 我 , 以 后 必 接 我 到 荣 耀 里 。
  • 73:25 除 你 以 外 , 在 天 上 我 有 谁 呢 。 除 你 以 外 , 在 地 上 我 也 没 有 所 爱 慕 的 。
  • 73:26 我 的 肉 体 , 和 我 的 心 肠 衰 残 。 但 神 是 我 心 里 的 力 量 , 又 是 我 的 福 分 , 直 到 永 远 。
  • 73:27 远 离 你 的 , 必 要 死 亡 。 凡 离 弃 你 行 邪 淫 的 , 你 都 灭 绝 了 。
  • 73:28 但 我 亲 近 神 是 与 我 有 益 。 我 以 主 耶 和 华 为 我 的 避 难 所 , 好 叫 我 述 说 你 一 切 的 作 为 。
  • 74:1 ( 亚 萨 的 训 诲 诗 ) 神 阿 , 你 为 何 永 远 丢 弃 我 们 呢 。 你 为 何 向 你 草 场 的 羊 发 怒 如 烟 冒 出 呢 。
  • 74:2 求 你 记 念 你 古 时 所 得 来 的 会 众 , 就 是 你 所 赎 作 你 产 业 支 派 的 。 并 记 念 你 向 来 所 居 住 的 锡 安 山 。
  • 74:3 求 你 举 步 去 看 那 日 久 荒 凉 之 地 , 仇 敌 在 圣 所 中 所 行 的 一 切 恶 事 。
  • 74:4 你 的 敌 人 在 你 会 中 吼 叫 。 他 们 竖 了 自 己 的 旗 为 记 号 。
  • 74:5 他 们 好 像 人 扬 起 斧 子 , 砍 伐 林 中 的 树 。
  • 74:6 圣 所 中 一 切 雕 刻 的 , 他 们 现 在 用 斧 子 锤 子 打 坏 了 。
  • 74:7 他 们 用 火 焚 烧 你 的 圣 所 , 亵 渎 你 名 的 居 所 , 拆 毁 到 地 。
  • 74:8 他 们 心 里 说 , 我 们 要 尽 行 毁 灭 , 他 们 就 在 遍 地 把 神 的 会 所 都 烧 毁 了 。
  • 74:9 我 们 不 见 我 们 的 标 帜 。 不 再 有 先 知 。 我 们 内 中 也 没 有 人 知 道 这 灾 祸 要 到 几 时 呢 。
  • 74:10 神 阿 , 敌 人 辱 骂 要 到 几 时 呢 。 仇 敌 亵 渎 你 的 名 , 要 到 永 远 麽 。
  • 74:11 你 为 什 么 缩 回 你 的 右 手 。 求 你 从 怀 中 伸 出 来 , 毁 灭 他 们 。
  • 74:12 神 自 古 以 来 为 我 的 王 , 在 地 上 施 行 拯 救 。
  • 74:13 你 曾 用 能 力 将 海 分 开 , 将 水 中 大 鱼 的 头 打 破 。
  • 74:14 你 曾 砸 碎 鳄 鱼 的 头 , 把 他 给 旷 野 的 禽 兽 为 食 物 。 ( 禽 兽 原 文 作 民 )
  • 74:15 你 曾 分 裂 磐 石 , 水 便 成 了 溪 河 , 你 使 长 流 的 江 河 乾 了 。
  • 74:16 白 昼 属 你 , 黑 夜 也 属 你 。 亮 光 和 日 头 , 是 你 所 豫 备 的 。
  • 74:17 地 的 一 切 疆 界 , 是 你 所 立 的 。 夏 天 和 冬 天 是 你 所 定 的 。
  • 74:18 耶 和 华 阿 , 仇 敌 辱 骂 , 愚 顽 民 亵 渎 了 你 的 名 , 求 你 记 念 这 事 。
  • 74:19 不 要 将 你 班 鸠 的 性 命 交 给 野 兽 。 不 要 永 远 忘 记 你 困 苦 人 的 性 命 。
  • 74:20 求 你 顾 念 所 立 的 约 。 因 为 地 上 黑 暗 之 处 , 都 满 了 强 暴 的 居 所 。
  • 74:21 不 要 叫 受 欺 压 的 人 蒙 羞 回 去 。 要 叫 困 苦 穷 乏 的 人 赞 美 你 的 名 。
  • 74:22 神 阿 , 求 你 起 来 , 为 自 己 伸 诉 。 要 记 念 愚 顽 人 怎 样 终 日 辱 骂 你 。
  • 74:23 不 要 忘 记 你 敌 人 的 声 音 。 那 起 来 敌 你 之 人 的 喧 哗 时 常 上 升 。
  • 75:1 ( 亚 萨 的 诗 歌 , 交 与 伶 长 , 调 用 休 要 毁 坏 ) 神 阿 , 我 们 称 谢 你 , 我 们 称 谢 你 , 因 为 你 的 名 相 近 , 人 都 述 说 你 奇 妙 的 作 为 。
  • 75:2 我 到 了 所 定 的 日 期 , 必 按 正 直 施 行 审 判 。
  • 75:3 地 和 其 上 的 居 民 , 都 消 化 了 。 我 曾 立 了 地 的 柱 子 。 ( 细 拉 )
  • 75:4 我 对 狂 傲 人 说 , 不 要 行 事 狂 傲 。 对 凶 恶 的 人 说 , 不 要 举 角 。
  • 75:5 不 要 把 你 们 的 角 高 举 。 不 要 挺 着 颈 项 说 话 。
  • 75:6 因 为 高 举 非 从 东 , 非 从 西 , 也 非 从 南 而 来 。
  • 75:7 惟 有 神 断 定 。 他 使 这 人 降 卑 , 使 那 人 升 高 。
  • 75:8 耶 和 华 手 里 有 杯 。 其 中 的 酒 起 沫 。 杯 内 满 了 搀 杂 的 酒 。 他 倒 出 来 。 地 上 的 恶 人 必 都 喝 这 酒 的 渣 滓 , 而 且 喝 尽 。
  • 75:9 但 我 要 宣 扬 , 直 到 永 远 。 我 要 歌 颂 雅 各 的 神 。
  • 75:10 恶 人 一 切 的 角 , 我 要 砍 断 。 惟 有 义 人 的 角 , 必 被 高 举 。
  • 76:1 ( 亚 萨 的 诗 歌 , 交 与 伶 长 , 用 丝 弦 的 乐 器 ) 在 犹 大 神 为 人 所 认 识 。 在 以 色 列 他 的 名 为 大 。
  • 76:2 在 撒 冷 有 他 的 帐 幕 , 在 锡 安 有 他 的 居 所 。
  • 76:3 他 在 那 里 折 断 弓 上 的 火 箭 , 并 盾 牌 , 刀 剑 , 和 争 战 的 兵 器 。 ( 细 拉 )
  • 76:4 你 从 有 野 食 之 山 而 来 , 有 光 华 和 荣 美 。
  • 76:5 心 中 勇 敢 的 人 , 都 被 抢 夺 。 他 们 睡 了 长 觉 。 没 有 一 个 英 雄 能 措 手 。
  • 76:6 雅 各 的 神 阿 , 你 的 斥 责 一 发 坐 车 的 , 骑 马 的 , 都 沉 睡 了 。
  • 76:7 惟 独 你 是 可 畏 的 。 你 怒 气 一 发 , 谁 能 在 你 面 前 删 得 住 呢 。
  • 76:8 你 从 天 上 使 人 听 判 断 。
  • 76:9 神 起 来 施 行 审 判 , 要 救 地 上 一 切 谦 卑 的 人 。 那 时 地 就 惧 怕 而 静 默 。 ( 细 拉 )
  • 76:10 人 的 忿 怒 , 要 成 全 你 的 荣 美 。 人 的 馀 怒 , 你 要 禁 止 。
  • 76:11 你 们 许 愿 , 当 向 耶 和 华 你 们 的 神 还 愿 。 在 他 四 面 的 人 , 都 当 拿 贡 物 献 给 那 可 畏 的 主 。
  • 76:12 他 要 挫 折 王 子 的 骄 气 。 他 向 地 上 的 君 王 , 显 威 可 畏 。
  • 77:1 ( 亚 萨 的 诗 , 照 耶 杜 顿 的 作 法 , 交 与 伶 长 ) 我 要 向 神 发 声 呼 求 。 我 向 神 发 声 , 他 必 留 心 听 我 。
  • 77:2 我 在 患 难 之 日 寻 求 主 。 我 在 夜 间 不 住 的 举 手 祷 告 。 我 的 心 不 肯 受 安 慰 。
  • 77:3 我 想 念 神 , 就 烦 躁 不 安 。 我 沉 吟 悲 伤 , 心 便 发 昏 。 ( 细 拉 )
  • 77:4 你 叫 我 不 能 闭 眼 。 我 烦 乱 不 安 , 甚 至 不 能 说 话 。
  • 77:5 我 追 想 古 时 之 日 , 上 古 之 年 。
  • 77:6 我 想 起 我 夜 间 的 歌 曲 , 扪 心 自 问 。 我 心 里 也 仔 细 省 察 。
  • 77:7 难 道 主 要 永 远 丢 弃 我 , 不 再 施 恩 麽 。
  • 77:8 难 道 他 的 慈 爱 永 远 穷 尽 , 他 的 应 许 世 世 废 弃 麽 。
  • 77:9 难 道 神 忘 记 开 恩 。 因 发 怒 就 止 住 他 的 慈 悲 麽 。 ( 细 拉 )
  • 77:10 我 便 说 , 这 是 我 的 懦 弱 。 但 我 要 追 念 至 高 者 显 出 右 手 之 年 代 。
  • 77:11 我 要 题 说 耶 和 华 所 行 的 。 我 要 记 念 你 古 时 的 奇 事 。
  • 77:12 我 也 要 思 想 你 的 经 营 , 默 念 你 的 作 为 。
  • 77:13 神 阿 , 你 的 作 为 是 洁 净 的 。 有 何 神 大 如 神 呢 。
  • 77:14 你 是 行 奇 事 的 神 。 你 曾 在 列 邦 中 彰 显 你 的 能 力 。
  • 77:15 你 曾 用 你 的 膀 臂 赎 了 你 的 民 , 就 是 雅 各 和 约 瑟 的 子 孙 。 ( 细 拉 )
  • 77:16 神 阿 , 诸 水 见 你 , 一 见 就 都 惊 惶 。 深 渊 也 都 战 抖 。
  • 77:17 云 中 倒 出 水 来 。 天 空 发 出 响 声 。 你 的 箭 也 飞 行 四 方 。
  • 77:18 你 的 雷 声 在 旋 风 中 。 电 光 照 亮 世 界 。 大 地 战 抖 震 动 。
  • 77:19 你 的 道 在 海 中 , 你 的 路 在 大 水 中 , 你 的 脚 踪 无 人 知 道 。
  • 77:20 你 曾 藉 摩 西 和 亚 伦 的 手 , 引 导 你 的 百 姓 , 好 像 羊 群 一 般 。