Скрыть
72:0
72:2
72:4
72:5
72:6
72:8
72:10
72:12
72:14
72:15
72:16
72:17
72:21
72:24
Английский (NKJV)
Truly God is good to Israel, To such as are pure in heart.
But as for me, my feet had almost stumbled; My steps had nearly slipped.
For I was envious of the boastful, When I saw the prosperity of the wicked.
For there are no pangs in their death, But their strength is firm.
They are not in trouble as other men, Nor are they plagued like other men.
Therefore pride serves as their necklace; Violence covers them like a garment.
Their eyes bulge with abundance; They have more than heart could wish.
They scoff and speak wickedly concerning oppression; They speak loftily.
They set their mouth against the heavens, And their tongue walks through the earth.
Therefore his people return here, And waters of a full cup are drained by them.
And they say, «How does God know? And is there knowledge in the Most High?»
Behold, these are the ungodly, Who are always at ease; They increase in riches.
Surely I have cleansed my heart in vain, And washed my hands in innocence.
For all day long I have been plagued, And chastened every morning.
If I had said, «I will speak thus,» Behold, I would have been untrue to the generation of Your children.
When I thought how to understand this, It was too painful for me--
Until I went into the sanctuary of God; Then I understood their end.
Surely You set them in slippery places; You cast them down to destruction.
Oh, how they are brought to desolation, as in a moment! They are utterly consumed with terrors.
As a dream when one awakes, So, Lord, when You awake, You shall despise their image.
Thus my heart was grieved, And I was vexed in my mind.
I was so foolish and ignorant; I was like a beast before You.
Nevertheless I am continually with You; You hold me by my right hand.
You will guide me with Your counsel, And afterward receive me to glory.
Whom have I in heaven but You? And there is none upon earth that I desire besides You.
My flesh and my heart fail; But God is the strength of my heart and my portion forever.
For indeed, those who are far from You shall perish; You have destroyed all those who desert You for harlotry.
But it is good for me to draw near to God; I have put my trust in the Lord GOD, That I may declare all Your works.
Церковнославянский (рус)
Оконча́шася пѣ́сни Дави́да, сы́на Иессе́ова. Псало́мъ Аса́фу.
Ко́ль бла́гъ Бо́гъ Изра́илевъ пра́вымъ се́рдцемъ.
Мо­и́ же вма́лѣ не подвижа́стѣся но́зѣ: вма́лѣ не пролiя́шася стопы́ моя́:
я́ко воз­ревнова́хъ на беззако́н­ныя, ми́ръ грѣ́шниковъ зря́:
я́ко нѣ́сть восклоне́нiя въ сме́рти и́хъ и утвержде́нiя въ ра́нѣ и́хъ:
въ трудѣ́хъ человѣ́ческихъ не су́ть, и съ человѣ́ки не прiи́мутъ ра́нъ.
Сего́ ра́ди удержа́ я́ горды́ня и́хъ до конца́: одѣ́яшася непра́вдою и нече́стiемъ сво­и́мъ.
Изы́детъ я́ко изъ ту́ка непра́вда и́хъ: преидо́ша въ любо­́вь се́рдца.
Помы́слиша и глаго́лаша въ лука́в­ст­вѣ, непра́вду въ высоту́ глаго́лаша:
положи́ша на небеси́ уста́ своя́, и язы́къ и́хъ пре́йде по земли́.
Сего́ ра́ди обратя́т­ся лю́дiе Мо­и́ сѣ́мо, и дні́е испо́лнени обря́щут­ся въ ни́хъ.
И рѣ́ша: ка́ко увѣ́дѣ Бо́гъ? И а́ще е́сть ра́зумъ въ Вы́шнѣмъ?
Се́, сі́и грѣ́шницы и гобзу́ющiи въ вѣ́къ удержа́ша бога́т­ст­во.
И рѣ́хъ: еда́ {у́бо} всу́е оправди́хъ се́рдце мое́ и умы́хъ въ непови́н­ныхъ ру́цѣ мо­и́,
и бы́хъ я́звенъ ве́сь де́нь, и обличе́нiе мое́ на у́тренихъ?
А́ще глаго́лахъ, повѣ́мъ та́ко: се́, ро́ду сыно́въ Тво­и́хъ, ему́же обѣща́хся {се́, ро́ду сыно́въ Тво­и́хъ преступи́хъ}:
и непщева́хъ разумѣ́ти: сiе́ тру́дъ е́сть предо мно́ю,
до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жiе и разумѣ́ю въ послѣ́дняя и́хъ.
Оба́че за льще́нiя и́хъ положи́лъ еси́ и́мъ зла́я, низложи́лъ еси́ я́, внегда́ разгордѣ́шася.
Ка́ко бы́ша въ запустѣ́нiе? Внеза́пу изчезо́ша, погибо́ша за беззако́нiе свое́.
Я́ко со́нiе востаю́щаго, Го́споди, во гра́дѣ Тво­е́мъ о́бразъ и́хъ уничижи́ши.
Я́ко разжже́ся се́рдце мое́, и утро́бы моя́ измѣни́шася:
и а́зъ уничиже́нъ, и не разумѣ́хъ, ско́тенъ бы́хъ у Тебе́.
И а́зъ вы́ну съ Тобо́ю: удержа́лъ еси́ ру́ку десну́ю мою́,
и совѣ́томъ Тво­и́мъ наста́вилъ мя́ еси́, и со сла́вою прiя́лъ мя́ еси́.
Что́ бо ми́ е́сть на небеси́? И от­ Тебе́ что́ восхотѣ́хъ на земли́?
Изчезе́ се́рдце мое́ и пло́ть моя́, Бо́же се́рдца мо­его́, и ча́сть моя́, Бо́же, во вѣ́къ.
Я́ко се́, удаля́ющiи себе́ от­ Тебе́ поги́бнутъ: потреби́лъ еси́ вся́каго любо­дѣ́ющаго от­ Тебе́.
Мнѣ́ же при­­лѣпля́тися Богови бла́го е́сть, полага́ти на Го́спода упова́нiе мое́, воз­вѣсти́ти ми́ вся́ хвалы́ Твоя́, во вратѣ́хъ дще́ре Сiо́ни.
Украинский (Огієнко)
73:1 Псалом Асафів.
Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих!
73:2 А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,
73:3 бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,
73:4 бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
73:5 на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
73:6 Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
73:7 вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
73:8 сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
73:9 свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!…
73:10 Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
73:11 та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
73:12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?
73:13 Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
73:14 і ввесь день я побитий, і щоранку покараний…
73:15 Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
73:16 і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,
73:17 аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:
73:18 направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!
73:19 Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!
73:20 Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!
73:21 Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,
73:22 а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!…
73:23 Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,
73:24 Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!
73:25 Хто є мені на небесах, окрім Тебе?
А я при Тобі на землі не бажаю нічого!
73:26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,
73:27 бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!
73:28 А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!
Таронаи Ософ. Ба ростӣ Худо барои Исроил, барои софдилон некӯст.
Валекин ман, кам монда буд, ки пойҳоям билағжанд, кам монда буд, ки қадамҳоям суст шаванд,
Зеро ки аз лофзанон ҳасад бурдам, вақте ки осудагии бадкоронро дидам.
Зеро ки то мурданашон азоб намекашанд, ва ҷисмашон сиҳат аст.
Заҳмати инсониро аз сар намегузаронанд, ва мисли одамон осеб намебинанд.
Бинобар ин шаддаи ҳавобаландӣ гарданашонро оро додааст; либоси зулм ҷисмашонро пӯшидааст.
Чашмонашон равған баста, берун баромадаанд; андешаҳои дилашон ошкор мешаванд.
Масхара мекунанд ва бо душманӣ гап мезананд; бо ҳавобаландӣ суханони ситамкорона мегӯянд.
Даҳонашонро ба осмон нигаронидаанд, ва забонашон бар замин мегардад.
Бинобар ин қавми Ӯ ба ҳамон тараф рӯ меоварад, ва оби фаровон ба вай нӯшонида мешавад.
Ва мегӯянд: «Худо чӣ гуна бидонад? Ва оё Баландмақом Болотарин дорои дониш аст?»
Инак, ин бадкорон ва бепарвоёни ҷаҳон сарват афзун мекунанд.
Пас, беҳуда ман диламро соф кардаам, ва кафҳоямро ба покизагӣ шустаам,
Дар сурате ки ҳар рӯз осеб мебинам, ва ҳар субҳ бомдод панд мегирам.
Агар мегуфтам, ки мисли онҳо сухан хоҳам ронд», – дар ҳаққи насли фарзандони Ту хиёнат мекардам.
Ва фикру хаёл кардам, то ки инро бифаҳмам; ин дар назарам душвор буд,
То даме ки ба покгоҳҳои Худо даромадам; он гоҳ ба фарҷоми онҳо сарфаҳм рафтам.
Ба ростӣ Ту онҳоро дар ҷойҳои лағжонак гузоштаӣ; онҳоро дар харобиҳо хоҳӣ андохт.
Чӣ гуна дар як мижа задан онҳо хонавайрон гардидаанд ва ба ҳалокат расида, аз даҳшатҳо нест шудаанд!
Мисли хобе пас аз бедоршавӣ, Ту, эй Худованд, чун бархезӣ, хаёлашонро ночиз хоҳӣ шумурд.
Зеро ки дилам талх шуда буд, ва андаруни худ дилреш будам,
Ва ман нодон будам ва сарфаҳм намерафтам; мисли чорпое назди Ту будам.
Валекин ман доимо бо Ту ҳастам; Ту дасти рости маро дастгирӣ намудаӣ.
Бо машварати Худ маро роҳнамоӣ мекунӣ, ва пас аз он маро ба ҷалол хоҳӣ расонд.
Кист барои ман дар осмон? Ва бо Ту дар замин хоҳони чизе нестам.
Агарчи ҷисмам ва дилам адо мешавад, Худо ҷовидона кӯҳпораи дили ман аст ва насибаи ман аст.
Зеро инак онҳое ки аз Ту дур ҳастанд, нест хоҳанд шуд: ҳар киро, ки аз Ту даст мекашад, дафъ хоҳӣ кард.
Валекин барои ман ба Худо наздик шудан некӯст; ба Худованд Парвардигор ман паноҳ бурдаам, то ки тамоми корҳои Туро баён намоям..

Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible