Помяни́ со́нмъ Тво́й, его́же стяжа́лъ еси́ испе́рва, изба́вилъ еси́ жезло́мъ достоя́нiя Твоего́, гора́ Сiо́нъ сiя́ {же́злъ достоя́нiя Твоего́, го́ру Сiо́нъ сiю́}, въ не́йже всели́лся еси́.

Воздви́гни ру́цѣ Твои́ на горды́ни и́хъ въ коне́цъ, ели́ка лука́внова вра́гъ во святѣ́мъ Твое́мъ.

И восхвали́шася ненави́дящiи Тя́ посредѣ́ пра́здника Твоего́: положи́ша зна́менiя своя́ зна́менiя, и не позна́ша,

я́ко во исхо́дѣ превы́ше: я́ко въ дубра́вѣ дре́вянѣ сѣки́рами разсѣко́ша

две́ри его́ вку́пѣ, сѣ́чивомъ и оско́рдомъ разруши́ша и́.

Возжго́ша огне́мъ святи́ло Твое́: на земли́ оскверни́ша жили́ще и́мене Твоего́.

Рѣ́ша въ се́рдцы свое́мъ ю́жики и́хъ вку́пѣ: прiиди́те, и отста́вимъ вся́ пра́здники Бо́жiя от земли́.

Зна́менiя и́хъ {зна́менiй на́шихъ} не ви́дѣхомъ: нѣ́сть ктому́ проро́ка, и на́съ не позна́етъ ктому́.

Доко́лѣ, Бо́же, поно́ситъ вра́гъ? Раздражи́тъ проти́вный и́мя Твое́ до конца́?

Вску́ю отвраща́еши ру́ку Твою́ и десни́цу Твою́ от среды́ нѣ́дра Твоего́ въ коне́цъ?

Бо́гъ же, Ца́рь на́шъ, пре́жде вѣ́ка содѣ́ла спасе́нiе посредѣ́ земли́.

Ты́ утверди́лъ еси́ си́лою Твое́ю мо́ре: Ты́ сте́рлъ еси́ главы́ змие́въ въ водѣ́:

Ты́ сокруши́лъ еси́ главу́ змі́еву, да́лъ еси́ того́ бра́шно лю́демъ еѳiо́пскимъ.

Ты́ расто́рглъ еси́ исто́чники и пото́ки: Ты́ изсуши́лъ еси́ рѣ́ки иѳа́мскiя.

Тво́й е́сть де́нь, и Твоя́ е́сть но́щь: Ты́ соверши́лъ еси́ зарю́ и со́лнце.

Ты́ сотвори́лъ еси́ вся́ предѣ́лы земли́: жа́тву и ве́сну Ты́ созда́лъ еси́ я́.

Помяни́ сiя́: вра́гъ поноси́ Го́сподеви, и лю́дiе безу́мнiи раздражи́ша и́мя Твое́.

Не преда́ждь звѣре́мъ ду́шу исповѣ́дающуюся Тебѣ́: ду́шъ убо́гихъ Твои́хъ не забу́ди до конца́.

При́зри на завѣ́тъ Тво́й: я́ко испо́лнишася помраче́ннiи земли́ домо́въ беззако́нiй.

Да не возврати́тся смире́нный посра́мленъ: ни́щъ и убо́гъ восхвали́та и́мя Твое́.

Воста́ни, Бо́же, суди́ прю́ Твою́: помяни́ поноше́нiе Твое́, е́же от безу́мнаго ве́сь де́нь.

Не забу́ди гла́са моли́твенникъ Твои́хъ: горды́ня ненави́дящихъ Тя́ взы́де вы́ну {да восхо́дитъ вы́ну къ Тебѣ́}.

Еврейский

^74:1מַשְׂכִּיל, לְאָסָף^–

^–לָמָה אֱלֹהִים זָנַחְתָּ לָנֶצַח; יֶעְשַׁן אַפְּךָ, בְּצֹאן מַרְעִיתֶךָ׃

^74:2זְכֹר עֲדָתְךָ קָנִיתָ קֶּדֶם, גָּאַלְתָּ שֵׁבֶט נַחֲלָתֶךָ; הַר־צִיּוֹן, זֶה שָׁכַנְתָּ בּוֹ׃

^74:3הָרִימָה פְעָמֶיךָ לְמַשֻּׁאוֹת נֶצַח; כָּל־הֵרַע אוֹיֵב בַּקֹּדֶשׁ׃

^74:4שָׁאֲגוּ צֹרְרֶיךָ בְּקֶרֶב מוֹעֲדֶךָ; שָׂמוּ אוֹתֹתָם אֹתוֹת׃

^74:5יִוָּדַע כְּמֵבִיא לְמָעְלָה; בִּסֲבָךְ־עֵץ, קַרְדֻּמּוֹת׃

^74:6וְעֵת (וְעַתָּה) פִּתּוּחֶיהָ יָּחַד; בְּכַשִּׁיל וְכֵילַפֹּת, יַהֲלֹמוּן׃

^74:7שִׁלְחוּ בָאֵשׁ מִקְדָּשֶׁךָ; לָאָרֶץ, חִלְּלוּ מִשְׁכַּן־שְׁמֶךָ׃

^74:8אָמְרוּ בְלִבָּם נִינָם יָחַד; שָׂרְפוּ כָל־מוֹעֲדֵי־אֵל בָּאָרֶץ׃

^74:9אוֹתֹתֵינוּ, לֹא רָאִינוּ אֵין־עוֹד נָבִיא; וְלֹא־אִתָּנוּ, יֹדֵעַ עַד־מָה׃

^74:10עַד־מָתַי אֱלֹהִים יְחָרֶף צָר; יְנָאֵץ אוֹיֵב שִׁמְךָ לָנֶצַח׃

^74:11לָמָּה תָשִׁיב יָדְךָ וִימִינֶךָ; מִקֶּרֶב חוֹקְךָ (חֵיקְךָ) כַלֵּה׃

^74:12וֵאלֹהִים מַלְכִּי מִקֶּדֶם; פֹּעֵל יְשׁוּעוֹת, בְּקֶרֶב הָאָרֶץ׃

^74:13אַתָּה פוֹרַרְתָּ בְעָזְּךָ יָם; שִׁבַּרְתָּ רָאשֵׁי תַנִּינִים, עַל־הַמָּיִם׃

^74:14אַתָּה רִצַּצְתָּ רָאשֵׁי לִוְיָתָן; תִּתְּנֶנּוּ מַאֲכָל, לְעָם לְצִיִּים׃

^74:15אַתָּה בָקַעְתָּ מַעְיָן וָנָחַל; אַתָּה הוֹבַשְׁתָּ, נַהֲרוֹת אֵיתָן׃

^74:16לְךָ יוֹם אַף־לְךָ לָיְלָה; אַתָּה הֲכִינוֹתָ, מָאוֹר וָשָׁמֶשׁ׃

^74:17אַתָּה הִצַּבְתָּ כָּל־גְּבוּלוֹת אָרֶץ; קַיִץ וָחֹרֶף, אַתָּה יְצַרְתָּם׃

^74:18זְכָר־זֹאת, אוֹיֵב חֵרֵף יְהוָה; וְעַם נָבָל, נִאֲצוּ שְׁמֶךָ׃

^74:19אַל־תִּתֵּן לְחַיַּת נֶפֶשׁ תּוֹרֶךָ; חַיַּת עֲנִיֶּיךָ, אַל־תִּשְׁכַּח לָנֶצַח׃

^74:20הַבֵּט לַבְּרִית; כִּי מָלְאוּ מַחֲשַׁכֵּי־אֶרֶץ, נְאוֹת חָמָס׃

^74:21אַל־יָשֹׁב דַּךְ נִכְלָם; עָנִי וְאֶבְיוֹן, יְהַלְלוּ שְׁמֶךָ׃

^74:22קוּמָה אֱלֹהִים רִיבָה רִיבֶךָ; זְכֹר חֶרְפָּתְךָ מִנִּי־נָבָל, כָּל־הַיּוֹם׃

^74:23אַל־תִּשְׁכַּח קוֹל צֹרְרֶיךָ; שְׁאוֹן קָמֶיךָ, עֹלֶה תָמִיד׃

Украинский (Огієнко)

^74:1 Псалом навчальний, Асафів.
Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

^74:2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

^74:3 підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!…

^74:4 Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

^74:5 виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева…

^74:6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

^74:7 Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили…

^74:8 Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом!
і спалили в краю всі місця Божих зборів…

^74:9 Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде…

^74:10 Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім́я Твоє?

^74:11 Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою?
З середини лоня Свого їх понищ!

^74:12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

^74:13 Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

^74:14 Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

^74:15 Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

^74:16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

^74:17 всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

^74:18 Пам́ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

^74:19 Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

^74:20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

^74:21 Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

^74:22 Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам́ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

^74:23 Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Немецкий (GNB)

Языки

^74:1Ein Gedicht Asafs.

Gott, hast du uns für immer verstoßen?
Warum wütet dein Zorn so furchtbar gegen uns?
Wir sind doch deine Herde
und du bist unser Hirt!

^74:2Denke daran, wie du uns einst befreit hast!
Damals hast du uns zu deinem Eigentum gemacht,
schon seit uralter Zeit sind wir dein Volk.
Denk an den Zionsberg,
den du zu deinem Wohnsitz bestimmt hast!

^74:3Komm doch,
sieh dir die trostlosen Trümmer an!
Den ganzen Tempel haben die Feinde zerstört.

^74:4Brüllend sind sie in die heilige Stätte eingebrochen
und haben dort ihre Feldzeichen aufgepflanzt.

^74:5Sie haben wild drauflosgeschlagen,
als hätten sie ein Dickicht vor sich,

^74:6die kostbaren Schnitzereien haben sie zertrümmert
mit ihren Äxten und Eisenstangen.

^74:7Sie haben Feuer in dein Heiligtum geworfen,
deine Wohnung niedergerissen und geschändet.

^74:8Sie schrien: »Wir machen Schluss mit ihnen!
Wir verbrennen alle Göttertempel auf der Erde!«

^74:9Es gibt kein Zeichen mehr dafür,
dass du noch bei uns bist.
Kein Prophet spricht mehr;
niemand von uns weiß,
wie lange das noch dauert.

^74:10Gott, wie lange darf der Feind noch höhnen?
Hört das nie auf,
dass er deinen Namen beschimpft?

^74:11Warum siehst du so untätig zu?
Wann greifst du endlich ein?

^74:12Gott, seit uralter Zeit bist du unser König,
du hast gewaltige Taten auf der Erde vollbracht!

^74:13Mit deiner Macht hast du das Meer gespalten
und den Seeschlangen die Schädel zertrümmert.

^74:14Dem Drachen hast du die Köpfe abgeschlagen
und ihn den wilden Tieren zum Fraß gegeben.

^74:15Du hast Quellen und Bäche sprudeln lassen
und mächtige Ströme zum Versiegen gebracht.

^74:16Der Tag gehört dir und auch die Nacht,
Sonne und Mond hast du an ihren Platz gestellt.

^74:17Du hast alle Gebiete der Erde abgegrenzt,
Sommer und Winter hast du gemacht.

^74:18HERR, höre doch,
wie unsere Feinde dich verhöhnen!
Sie missachten dich und lästern deinen Namen.

^74:19Gib dein hilfloses Volk nicht diesen Räubern preis!
Wir werden unterdrückt;
lass uns nicht endlos leiden!

^74:20Denk an deinen Bund mit uns!
Alle versteckten Winkel im Land
sind voll von Verbrechen und Gewalttat.

^74:21Enttäusche die Verfolgten nicht;
rette die Armen und Unterdrückten,
damit sie dich preisen!

^74:22Steh auf, Gott!
Es geht um deine Sache, verschaff dir Recht!
Denk an die Schmähungen der Spötter,
mit denen sie dich täglich überschütten!

^74:23Hör doch, wie sie toben;
immer lauter wird ihr Geschrei!