Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
Псалом 76
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- 6
- 7
- 8
- 9
- 10
- 11
- 12
- 13
- 14
- 15
- 16
- 17
- 18
- 19
- 20
- 21
- 22
- 23
- 24
- 25
- 26
- 27
- 28
- 29
- 30
- 31
- 32
- 33
- 34
- 35
- 36
- 37
- 38
- 39
- 40
- 41
- 42
- 43
- 44
- 45
- 46
- 47
- 48
- 49
- 50
- 51
- 52
- 53
- 54
- 55
- 56
- 57
- 58
- 59
- 60
- 61
- 62
- 63
- 64
- 65
- 66
- 67
- 68
- 69
- 70
- 71
- 72
- 73
- 74
- 75
- 76
- 77
- 78
- 79
- 80
- 81
- 82
- 83
- 84
- 85
- 86
- 87
- 88
- 89
- 90
- 91
- 92
- 93
- 94
- 95
- 96
- 97
- 98
- 99
- 100
- 101
- 102
- 103
- 104
- 105
- 106
- 107
- 108
- 109
- 110
- 111
- 112
- 113
- 114
- 115
- 116
- 117
- 118
- 119
- 120
- 121
- 122
- 123
- 124
- 125
- 126
- 127
- 128
- 129
- 130
- 131
- 132
- 133
- 134
- 135
- 136
- 137
- 138
- 139
- 140
- 141
- 142
- 143
- 144
- 145
- 146
- 147
- 148
- 149
- 150
- 151
76:2
76:4
76:5
76:9
76:13
76:18
76:21
см.:Исх.14:15-16;
Въ коне́цъ, о Идиѳу́мѣ, псало́мъ Аса́фу.
Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, гла́сомъ мои́мъ къ Бо́гу, и вня́тъ ми́.
Въ де́нь ско́рби моея́ Бо́га взыска́хъ рука́ма мои́ма, но́щiю предъ ни́мъ, и не прельще́нъ бы́хъ: отве́ржеся утѣ́шитися душа́ моя́.
Помяну́хъ Бо́га и возвесели́хся, поглумля́хся {размышля́хъ}, и малоду́шствоваше ду́хъ мо́й.
Предвари́стѣ стражбы́ о́чи мои́: смято́хся и не глаго́лахъ.
Помы́слихъ дни́ пе́рвыя, и лѣ́та вѣ́чная помяну́хъ, и поуча́хся:
но́щiю се́рдцемъ мои́мъ глумля́хся, и тужа́ше {размышля́хъ, и испы́товаше} ду́хъ мо́й:
еда́ во вѣ́ки отри́нетъ Госпо́дь и не приложи́тъ благоволи́ти па́ки?
Или́ до конца́ ми́лость Свою́ отсѣче́тъ, сконча́ глаго́лъ от ро́да въ ро́дъ?
Еда́ забу́детъ уще́дрити Бо́гъ? Или́ удержи́тъ во гнѣ́вѣ Свое́мъ щедро́ты Своя́?
И рѣ́хъ: ны́нѣ нача́хъ, сiя́ измѣ́на десни́цы Вы́шняго.
Помяну́хъ дѣла́ Госпо́дня: я́ко помяну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́,
и поучу́ся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Твои́хъ, и въ начина́нiихъ Твои́хъ поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду}.
Бо́же, во святѣ́мъ пу́ть Тво́й: кто́ Бо́гъ ве́лiй, я́ко Бо́гъ на́шъ?
Ты́ еси́ Бо́гъ творя́й чудеса́: сказа́лъ еси́ въ лю́дехъ си́лу Твою́,
изба́вилъ еси́ мы́шцею Твое́ю лю́ди Твоя́, сы́ны Иа́ковли и Ио́сифовы.
Ви́дѣша Тя́ во́ды, Бо́же, ви́дѣша Тя́ во́ды и убоя́шася: смято́шася бе́здны.
Мно́жество шу́ма во́дъ: гла́съ да́ша о́блацы, и́бо стрѣ́лы Твоя́ прехо́дятъ.
Гла́съ гро́ма Твоего́ въ колеси́, освѣти́ша мо́лнiя Твоя́ вселе́нную: подви́жеся и тре́петна бы́сть земля́.
Въ мо́ри путiе́ Твои́, и стези́ Твоя́ въ вода́хъ мно́гихъ, и слѣды́ Твои́ не позна́ются.
Наста́вилъ еси́ я́ко о́вцы лю́ди Твоя́ руко́ю Моисе́овою и Ааро́нею.
Начальнику хорд. Иедуфуну. Асафово. Псалом.
К Богу – вопль мой, и я воззову, К Богу – вопль мой, чтоб внял Он мне!
В день скорби моей Господа я взыщу. Всю ночь простираю руки мои, не даю им упасть, не хочет утешиться душа моя!
Помыслю о Боге – и воздохну, задумаюсь – и никнет дух мой. (Села!)
Не даешь Ты дремоты веждам моим, смятен я, и молкнет речь моя;
помышляю о давних днях и годах,
поминаю напевы мои в ночи, беседую с сердцем моим, размышляю, и вопрошает дух мой:
иль вовек отринул Господь и не станет более благоволить,
иль вовек отступила милость Его, престало слово Его в род и род,
или миловать Бог позабыл, затворил во гневе щедроты Свои? (Села!)
И сказал я: «Вот боль моя: десница Вышнего изменена!»
Воспомню о Господних делах, о древних воспомню чудесах,
Исследую все деяния Твои, размыслю о свершенном Тобой.
О Боже! Во святыне стезя Твоя; кто есть бог, что велик, как Бог?
Ты – Бог, что творит чудеса, Ты силу Твою меж языков явил,
Ты вызволил дланью народ Твой – Иакова, Иосифа сынов. (Села!}
Видели воды, Боже, Тебя, видели воды, и взял их страх, и бездны объяла дрожь;
облака изливали проливень струй, небеса издавали гром, и летали стрелы Твои.
Глас грома Твоего – в кругу небес, молнии светили надо всей землей, содрогалась, сотрясалась земля.
В пучине – пути Твои, в водах великих – стезя Твоя, и следов Твоих не испытать.
Как стадо, вел Ты народ Твой – Моисея, Аарона рукой.
77:1 Для дириґетна хору.
Псалом Асафів.
Псалом Асафів.
77:2 Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!
77:3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
77:4 згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває!
Села.
Села.
77:5 Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю…
77:6 Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
77:7 свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
77:8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
77:9 Чи навіки спинилася милість Його?
Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
77:10 Чи Бог милувати позабув?
Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя?
Села.
Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя?
Села.
77:11 і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
77:12 Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
77:13 і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
77:14 Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
77:15 Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
77:16 Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа!
Села.
Села.
77:17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
77:18 Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
77:19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
77:20 Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.
77:21 Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.
Таджикский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Рус. (Аверинцев)
- Рус. (Бируковы)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Барои сардори сарояндагон, Едутун. Таронаи Ософ.
Овозам сӯи Худост, ва фарёд мекашам; овозам сӯи Худост, ва ба ман гӯш хоҳад андохт.
Дар рӯзи тангии худ Худовандро талабидам; дастам шабона дароз карда шуд, бе он ки фуроварда шавад; аз ин ҳам ҷонам тасаллӣ наёфт.
Худоро ёд мекунам ва оҳи ҷигарсӯз мекашам; фикру хаёл мекунам, ва рӯҳам беҳол мешавад. Село.
Чашмонамро бедор медорӣ; парешонҳол шудаам ва наметавонам сухане гӯям.
Дар бораи замони куҳан андеша мекунам, дар бораи солҳои дерина пештара куҳан.
Сурудҳои шабонаи худро ба ёд меоварам, бо дили худ фикру хаёл мекунам, ва рӯҳам ҷӯёст:
Магар Худованд барои ҳамеша ҷовидона тарк кардааст, ва дигар нахоҳад писандид?
Магар меҳру вафои Ӯ барои ҳамеша ҷовидона хотима ёфтааст, ва балоро Ӯ барои доим муайян кардааст гуфтаи Ӯ аз насл ба насл аз байн рафтааст?
Магар Худо омурзишро фаромӯш кардааст? Магар раҳмдилиҳои марҳаматҳои Худро дар вақти хашм бас кардааст? Село.
Ва гуфтам: «Ин мусибати бадбахтии ман аст, ки дасти рости Баландмақом тағйир ёфтааст».
Амалиёти Парвардигорро зикр ёдрас хоҳам кард, зеро корҳои аҷоиби Туро, ки аз куҳан аст, дар хотир дорам.
Ва дар тамоми корҳои Ту диққат хоҳам намуд, ва дар бораи корномаҳои Ту фикру хаёл хоҳам кард.
Худоё! Роҳи Ту дар покист. Кист Худои бузург мисли Худо?
Ту Худое ҳастӣ, ки корҳои аҷоиб мекунӣ; қуввати Худро дар миёни қавмҳо аён сохтаӣ.
Қавми Худро бо бозу раҳо кардаӣ; банӣ Яъқуб ва банӣ Юсуфро. Село.
Туро, эй Худо, обҳо диданд, Туро обҳо дида, туғён талотум карданд; обҳои азим низ ба ларза ҷунбиш омаданд.
Абрҳо об рехтанд, афлок осмонҳо овоз доданд; тирҳои Ту низ ба парвоз шуданд.
Овози раъди тундари Ту дар гирдбод осмонҳо шунида шуд, оташакҳо барқҳо ҷаҳонро равшан карданд; замин биларзиду ба ҷунбиш омад.
Роҳи Ту дар баҳр аст, ва пайраҳаи Ту дар обҳои азим; ва пайҳои Ту номаълум.
Қавми Худро мисли гӯсфандон бо дасти Мусо ва Ҳорун бурдӣ.