Скрыть
76:2
76:4
76:5
76:9
76:13
76:18
Церковнославянский (рус)
Въ коне́цъ, о Идиѳу́мѣ, псало́мъ Аса́фу.
Гла́сомъ мо­и́мъ ко Го́споду воз­зва́хъ, гла́сомъ мо­и́мъ къ Бо́гу, и вня́тъ ми́.
Въ де́нь ско́рби мо­ея́ Бо́га взыска́хъ рука́ма мо­и́ма, но́щiю предъ ни́мъ, и не прельще́нъ бы́хъ: от­ве́ржеся утѣ́шитися душа́ моя́.
Помяну́хъ Бо́га и воз­весели́хся, поглумля́хся {размышля́хъ}, и малоду́ш­ст­воваше ду́хъ мо́й.
Предвари́стѣ стражбы́ о́чи мо­и́: смято́хся и не глаго́лахъ.
Помы́слихъ дни́ пе́рвыя, и лѣ́та вѣ́чная помяну́хъ, и по­уча́хся:
но́щiю се́рдцемъ мо­и́мъ глумля́хся, и тужа́­ше {размышля́хъ, и испы́товаше} ду́хъ мо́й:
еда́ во вѣ́ки от­ри́нетъ Госпо́дь и не при­­ложи́тъ благоволи́ти па́ки?
Или́ до конца́ ми́лость Свою́ от­сѣче́тъ, сконча́ глаго́лъ от­ ро́да въ ро́дъ?
Еда́ забу́детъ уще́дрити Бо́гъ? Или́ удержи́тъ во гнѣ́вѣ Сво­е́мъ щедро́ты Своя́?
И рѣ́хъ: ны́нѣ нача́хъ, сiя́ измѣ́на десни́цы Вы́шняго.
Помяну́хъ дѣла́ Госпо́дня: я́ко помяну́ от­ нача́ла чудеса́ Твоя́,
и по­учу́ся во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ Тво­и́хъ, и въ начина́нiихъ Тво­и́хъ поглумлю́ся {размышля́ти бу́ду}.
Бо́же, во святѣ́мъ пу́ть Тво́й: кто́ Бо́гъ ве́лiй, я́ко Бо́гъ на́шъ?
Ты́ еси́ Бо́гъ творя́й чудеса́: сказа́лъ еси́ въ лю́дехъ си́лу Твою́,
изба́вилъ еси́ мы́шцею Тво­е́ю лю́ди Твоя́, сы́ны Иа́ковли и Ио́сифовы.
Ви́дѣша Тя́ во́ды, Бо́же, ви́дѣша Тя́ во́ды и убоя́шася: смято́шася бе́здны.
Мно́же­с­т­во шу́ма во́дъ: гла́съ да́ша о́блацы, и́бо стрѣ́лы Твоя́ прехо́дятъ.
Гла́съ гро́ма Тво­его́ въ колеси́, освѣти́ша мо́лнiя Твоя́ вселе́н­ную: подви́жеся и тре́петна бы́сть земля́.
Въ мо́ри путiе́ Тво­и́, и стези́ Твоя́ въ вода́хъ мно́гихъ, и слѣды́ Тво­и́ не позна́ют­ся.
Наста́вилъ еси́ я́ко о́вцы лю́ди Твоя́ руко́ю Моисе́овою и Ааро́нею.
Греческий [Greek (Koine)]
εἰς τὸ τέλος ὑπὲρ Ιδιθουν τῷ Ασαφ ψαλμός
φωνῇ μου προ­̀ς κύριον ἐκέκραξα φωνῇ μου προ­̀ς τὸν θεόν καὶ προ­σέσχεν μοι
ἐν ἡμέρᾳ θλίψεώς μου τὸν θεὸν ἐξεζήτησα ταῖς χερσίν μου νυκτὸς ἐναν­τίον αὐτοῦ καὶ οὐκ ἠπατήθην ἀπηνήνατο παρα­κληθῆναι ἡ ψυχή μου
ἐμνήσθην τοῦ θεοῦ καὶ εὐφράνθην ἠδολέσχησα καὶ ὠλιγοψύχησεν τὸ πνεῦμά μου (δια­́ψαλμα)
προ­κατελάβον­το φυλακὰς οἱ ὀφθαλμοί μου ἐταράχθην καὶ οὐκ ἐλάλησα
διελογισάμην ἡμέρας ἀρχαίας καὶ ἔτη αἰώνια ἐμνήσθην καὶ ἐμελέτησα
νυκτὸς μετὰ τῆς καρδίας μου ἠδολέσχουν καὶ ἔσκαλλεν τὸ πνεῦμά μου
μὴ εἰς τοὺς αἰῶνας ἀπώ­σε­ται κύριος καὶ οὐ προ­σθήσει τοῦ εὐδοκῆσαι ἔτι
ἢ εἰς τέλος τὸ ἔλεος αὐτοῦ ἀπο­κόψει ἀπο­̀ γενεᾶς εἰς γενεάν
ἢ ἐπι­λή­σε­ται τοῦ οἰκτιρῆσαι ὁ θεὸς ἢ συν­έξει ἐν τῇ ὀργῇ αὐτοῦ τοὺς οἰκτιρμοὺς αὐτοῦ (δια­́ψαλμα)
καὶ εἶπα νῦν ἠρξάμην αὕτη ἡ ἀλλοίωσις τῆς δεξιᾶς τοῦ ὑψίστου
ἐμνήσθην τῶν ἔργων κυρίου ὅτι μνησθήσομαι ἀπο­̀ τῆς ἀρχῆς τῶν θαυμασίων σου
καὶ μελετήσω ἐν πᾶσιν τοῖς ἔργοις σου καὶ ἐν τοῖς ἐπι­τηδεύ­μασίν σου ἀδολεσχήσω
ὁ θεός ἐν τῷ ἁγίῳ ἡ ὁδός σου τίς θεὸς μέγας ὡς ὁ θεὸς ἡμῶν
σὺ εἶ ὁ θεὸς ὁ ποιῶν θαυμάσια ἐγνώρισας ἐν τοῖς λαοῖς τὴν δύναμίν σου
ἐλυτρώσω ἐν τῷ βραχίονί σου τὸν λαόν σου τοὺς υἱοὺς Ιακωβ καὶ Ιωσηφ (δια­́ψαλμα)
εἴδοσάν σε ὕδατα ὁ θεός εἴδοσάν σε ὕδατα καὶ ἐφοβήθησαν καὶ ἐταράχθησαν ἄβυσ­σοι πλῆ­θος ἤχους ὑδάτων
φωνὴν ἔδωκαν αἱ νεφέλαι καὶ γὰρ τὰ βέλη σου δια­πορεύ­ον­ται
φωνὴ τῆς βρον­τῆς σου ἐν τῷ τροχῷ ἔφαναν αἱ ἀστραπαί σου τῇ οἰκουμένῃ ἐσαλεύ­θη καὶ ἔν­τρομος ἐγενήθη ἡ γῆ
ἐν τῇ θαλάσ­σῃ ἡ ὁδός σου καὶ αἱ τρίβοι σου ἐν ὕδασι πολλοῖς καὶ τὰ ἴχνη σου οὐ γνωσθήσον­ται
ὡδήγησας ὡς προ­́βατα τὸν λαόν σου ἐν χειρὶ Μωυσῆ καὶ Ααρων
Украинский (Огієнко)
77:1 Для дириґетна хору.
Псалом Асафів.
77:2 Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!
77:3 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
77:4 згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває!
Села.
77:5 Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю…
77:6 Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
77:7 свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
77:8 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
77:9 Чи навіки спинилася милість Його?
Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
77:10 Чи Бог милувати позабув?
Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя?
Села.
77:11 і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
77:12 Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
77:13 і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
77:14 Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
77:15 Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
77:16 Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа!
Села.
77:17 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
77:18 Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
77:19 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
77:20 Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.
77:21 Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.
2 В день великих бедствий молюсь Богу: неужели Господь навсегда отвернулся от своего народа? 12 Тогда я стал вспоминать о Твоих великих делах, явленных народу в прошлом.
Начальнику хора Идифумова. Псалом Асафа
Глас мой к Богу, и я буду взывать; глас мой к Богу, и Он услышит меня.
В день скорби моей ищу Господа; рука моя простерта ночью и не опускается; душа моя отказывается от утешения.
Вспоминаю о Боге и трепещу; помышляю, и изнемогает дух мой.
Ты не даешь мне сомкнуть очей моих; я потрясен и не могу говорить.
Размышляю о днях древних, о летах веков минувших;
припоминаю песни мои в ночи, беседую с сердцем моим, и дух мой испытывает:
неужели навсегда отринул Господь, и не будет более благоволить?
неужели навсегда престала милость Его, и пресеклось слово Его в род и род?
неужели Бог забыл миловать? Неужели во гневе затворил щедроты Свои?
И сказал я: «вот мое горе – изменение десницы Всевышнего».
Буду вспоминать о делах Господа; буду вспоминать о чудесах Твоих древних;
буду вникать во все дела Твои, размышлять о великих Твоих деяниях.
Боже! свят путь Твой. Кто Бог так великий, как Бог [наш]!
Ты – Бог, творящий чудеса; Ты явил могущество Свое среди народов;
Ты избавил мышцею народ Твой, сынов Иакова и Иосифа.
Видели Тебя, Боже, воды, видели Тебя воды и убоялись, и вострепетали бездны.
Облака изливали воды, тучи издавали гром, и стрелы Твои летали.
Глас грома Твоего в круге небесном; молнии освещали вселенную; земля содрогалась и тряслась.
Путь Твой в море, и стезя Твоя в водах великих, и следы Твои неведомы.
Как стадо, вел Ты народ Твой рукою Моисея и Аарона.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible