Скрыть
77:0
77:1
77:4
77:6
77:7
77:11
77:12
77:16
77:17
77:19
77:20
77:22
77:23
77:25
77:28
77:29
77:31
77:33
77:34
77:35
77:36
77:37
77:38
77:41
77:42
77:43
77:48
77:49
77:53
77:54
77:56
77:57
77:59
77:61
77:62
77:63
77:65
77:67
77:68
77:69
77:72
Церковнославянский (рус)
Ра́зума Аса́фу.
Внемли́те, лю́дiе мо­и́, зако́ну мо­ему́, при­­клони́те у́хо ва́­ше во глаго́лы у́стъ мо­и́хъ.
Отве́рзу въ при́тчахъ уста́ моя́, провѣща́ю гана́нiя испе́рва.
Ели́ка слы́шахомъ и позна́хомъ я́, и отцы́ на́ши повѣ́даша на́мъ:
не утаи́шася от­ ча́дъ и́хъ въ ро́дъ и́нъ, воз­вѣща́юще хвалы́ Госпо́дни, и си́лы Его́ и чудеса́ Его́, я́же сотвори́.
И воз­дви́же свидѣ́нiе во Иа́ковѣ, и зако́нъ положи́ во Изра́или, ели́ка заповѣ́да отце́мъ на́шымъ сказа́ти я́ сыново́мъ сво­и́мъ,
я́ко да позна́етъ ро́дъ и́нъ, сы́нове родя́щiися, и воста́нутъ и повѣ́дятъ я́ сыново́мъ сво­и́мъ:
да положа́тъ на Бо́га упова́нiе свое́, и не забу́дутъ дѣ́лъ Бо́жiихъ, и за́повѣди Его́ взы́щутъ:
да не бу́дутъ я́коже отцы́ и́хъ, ро́дъ стропти́въ и преогорчева́яй, ро́дъ и́же не испра́ви се́рдца сво­его́ и не увѣ́ри съ Бо́гомъ ду́ха сво­его́.
Сы́нове Ефре́мли наляца́юще и стрѣля́юще лу́ки воз­врати́шася въ де́нь бра́ни:
не сохрани́ша завѣ́та Бо́жiя, и въ зако́нѣ Его́ не восхотѣ́ша ходи́ти.
И забы́ша благодѣя́нiя Его́ и чудеса́ Его́, я́же показа́ и́мъ
предъ отцы́ и́хъ, я́же сотвори́ чудеса́ въ земли́ Еги́петстѣй, на по́ли Танео́сѣ:
разве́рзе мо́ре и проведе́ и́хъ: предста́ви во́ды я́ко мѣ́хъ,
и наста́ви я́ о́блакомъ во дни́ и всю́ но́щь просвѣще́нiемъ огня́.
Разве́рзе ка́мень въ пусты́ни и напо­и́ я́ я́ко въ бе́зднѣ мно́зѣ:
и изведе́ во́ду изъ ка́мене и низведе́ я́ко рѣ́ки во́ды.
И при­­ложи́ша еще́ согрѣша́ти Ему́, преогорчи́ша Вы́шняго въ безво́днѣй:
и искуси́ша Бо́га въ сердца́хъ сво­и́хъ, воспроси́ти бра́шна душа́мъ сво­и́мъ.
И клевета́ша на Бо́га и рѣ́ша: еда́ воз­мо́жетъ Бо́гъ угото́вати трапе́зу въ пусты́ни?
Поне́же порази́ ка́мень, и потеко́ша во́ды, и пото́цы наводни́шася: еда́ и хлѣ́бъ мо́жетъ да́ти? Или́ угото́вати трапе́зу лю́демъ Сво­и́мъ?
Сего́ ра́ди слы́ша Госпо́дь и презрѣ́, и о́гнь воз­горѣ́ся во Иа́ковѣ, и гнѣ́въ взы́де на Изра́иля:
я́ко не вѣ́роваша Богови, ниже́ упова́ша на спасе́нiе Его́.
И заповѣ́да облако́мъ свы́ше, и две́ри небесе́ от­ве́рзе:
и одожди́ и́мъ ма́н­ну я́сти, и хлѣ́бъ небе́сный даде́ и́мъ.
Хлѣ́бъ а́нгелскiй яде́ человѣ́къ: бра́шно посла́ и́мъ до сы́тости.
Воздви́же ю́гъ съ небесе́, и наведе́ си́лою Сво­е́ю ли́ва:
и одожди́ на ня́ я́ко пра́хъ пло́ти, и я́ко песо́къ морскі́й пти́цы перна́ты.
И нападо́ша посредѣ́ ста́на и́хъ, о́крестъ жили́щъ и́хъ.
И ядо́ша и насы́тишася зѣло́, и жела́нiе и́хъ принесе́ и́мъ.
Не лиши́шася от­ жела́нiя сво­его́: еще́ бра́шну су́щу во устѣ́хъ и́хъ,
и гнѣ́въ Бо́жiй взы́де на ня́, и уби́ мно́жайшая и́хъ, и избра́н­нымъ Изра́илевымъ запя́тъ.
Во всѣ́хъ си́хъ согрѣши́ша еще́ и не вѣ́роваша чудесе́мъ Его́:
и изчезо́ша въ суетѣ́ дні́е и́хъ, и лѣ́та и́хъ со тща́нiемъ.
Егда́ убива́­ше я́, тогда́ взыска́ху Его́ и обраща́хуся и у́треневаху къ Бо́гу:
и помяну́ша, я́ко Бо́гъ помо́щникъ и́мъ е́сть, и Бо́гъ Вы́шнiй изба́витель и́мъ е́сть:
и воз­люби́ша Его́ усты́ сво­и́ми, и язы́комъ сво­и́мъ солга́ша Ему́:
се́рдце же и́хъ не бѣ́ пра́во съ Ни́мъ, ниже́ увѣ́ришася въ завѣ́тѣ Его́.
То́й же е́сть ще́дръ, и очи́ститъ грѣхи́ и́хъ, и не растли́тъ: и умно́житъ от­врати́ти я́рость Свою́, и не разжже́тъ всего́ гнѣ́ва Сво­его́.
И помяну́, я́ко пло́ть су́ть, ду́хъ ходя́й и не обраща́яйся:
колькра́ты преогорчи́ша Его́ въ пусты́ни, прогнѣ́ваша Его́ въ земли́ безво́днѣй?
И обрати́шася, и искуси́ша Бо́га, и свята́го Изра́илева раздражи́ша:
и не помяну́ша руки́ Его́ въ де́нь, въ о́ньже изба́ви я́ изъ руки́ оскорбля́ющаго:
я́коже положи́ во Еги́птѣ зна́менiя Своя́, и чудеса́ Своя́ на по́ли Танео́сѣ:
и преложи́ въ кро́вь рѣ́ки и́хъ и исто́чники и́хъ, я́ко да не пiю́тъ.
Посла́ на ня́ пе́сiя му́хи, и поядо́ша я́, и жа́бы, и растли́ я́:
и даде́ ржѣ́ плоды́ и́хъ, и труды́ и́хъ пруго́мъ.
Уби́ гра́домъ виногра́ды и́хъ и черни́чiе и́хъ сла́ною:
и предаде́ гра́ду скоты́ и́хъ, и имѣ́нiе и́хъ огню́.
Посла́ на ня́ гнѣ́въ я́рости Сво­ея́, я́рость и гнѣ́въ и ско́рбь, посла́нiе а́ггелы лю́тыми.
Путесотвори́ стезю́ гнѣ́ву Сво­ему́, и не пощадѣ́ от­ сме́рти ду́шъ и́хъ, и скоты́ и́хъ въ сме́рти заключи́:
и порази́ вся́кое перворо́дное въ земли́ Еги́петстѣй, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ въ селе́нiихъ Ха́мовыхъ.
И воз­дви́же я́ко о́вцы лю́ди Своя́, и воз­веде́ я́ я́ко ста́до въ пусты́ни:
и наста́ви я́ на упова́нiе, и не убоя́шася: и враги́ и́хъ покры́ мо́ре.
И введе́ я́ въ го́ру святы́ни Сво­ея́, го́ру сiю́, ю́же стяжа́ десни́ца Его́.
И изгна́ от­ лица́ и́хъ язы́ки, и по жре́бiю даде́ и́мъ [зе́млю] у́жемъ жребодая́нiя, и всели́ въ селе́нiихъ и́хъ колѣ́на Изра́илева.
И искуси́ша и преогорчи́ша Бо́га Вы́шняго, и свидѣ́нiй Его́ не сохрани́ша:
и от­врати́шася и от­верго́шася, я́коже и отцы́ и́хъ: преврати́шася въ лу́къ развраще́нъ:
и прогнѣ́ваша Его́ въ хо́лмѣхъ сво­и́хъ, и во истука́н­ныхъ сво­и́хъ раздражи́ша Его́.
Слы́ша Бо́гъ и презрѣ́, и уничижи́ зѣло́ Изра́иля:
и от­ри́ну ски́нiю Сило́мскую, селе́нiе е́же {селе́нiе свое́, идѣ́же} всели́ся въ человѣ́цѣхъ:
и предаде́ въ плѣ́нъ крѣ́пость и́хъ, и добро́ту и́хъ въ ру́ки враго́въ:
и затвори́ во ору́жiи лю́ди Своя́ и достоя́нiе Свое́ презрѣ́.
Ю́ношы и́хъ пояде́ о́гнь, и дѣ́вы и́хъ не осѣ́тованы бы́ша:
свяще́н­ницы и́хъ мече́мъ падо́ша, и вдови́цы и́хъ не опла́каны бу́дутъ.
И воста́ я́ко спя́ Госпо́дь, я́ко си́ленъ и шу́менъ от­ вина́:
и порази́ враги́ своя́ вспя́ть, поноше́нiе вѣ́чное даде́ и́мъ:
и от­ри́ну селе́нiе Ио́сифово, и колѣ́но Ефре́мово не избра́:
и избра́ колѣ́но Иу́дово, го́ру Сiо́ню, ю́же воз­люби́:
и созда́ я́ко единоро́га святи́лище Свое́: на земли́ основа́ и́ въ вѣ́къ.
И избра́ Дави́да раба́ Сво­его́, и воспрiя́тъ его́ от­ ста́дъ о́вчихъ:
от­ до­и́лицъ поя́тъ его́, пасти́ Иа́кова раба́ Сво­его́, и Изра́иля достоя́нiе Свое́.
И упасе́ я́ въ незло́бiи се́рдца сво­его́, и въ ра́зумѣхъ руку́ свое́ю наста́вилъ я́ е́сть.
Рус. (Аверинцев)
В данном переводе выбранная книга отсутствует
78:1 Пісня навчальна Асафова.
Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
78:2 нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів́я я висловлю!
78:3 Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
78:4 того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
78:5 Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
78:6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
78:7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
78:8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
78:9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
78:10 вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
78:11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
78:12 Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
78:13 Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
78:14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
78:15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
78:16 Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
78:17 Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
78:18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
78:19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
78:20 Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки!
Чи Він зможе також дати хліба?
Чи Він наготує м́ясива народові Своєму?
78:21 Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
78:22 бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
78:23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
78:24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
78:25 Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
78:26 Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
78:27 і дощем на них м́ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
78:28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.
78:29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
78:30 Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
78:31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив…
78:32 Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
78:33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
78:34 Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
78:35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
78:36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
78:37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті…
78:38 Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
78:39 і Він пам́ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
78:40 Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
78:41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
78:42 вони не пам́ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
78:43 як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
78:44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили…
78:45 Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
78:46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
78:47 Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
78:48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
78:49 Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
78:50 Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
78:51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
78:52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
78:53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
78:54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
78:55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
78:56 Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
78:57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
78:58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
78:59 Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
78:60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
78:61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога…
78:62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
78:63 його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
78:64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
78:65 Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
78:66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
78:67 Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
78:68 а вибрав Собі плем́я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
78:69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
78:70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
78:71 від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
78:72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible