Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Псалтирь

 
  • Ра́зума Аса́фу.
  • Внемли́те, лю́дiе мо­и́, зако́ну мо­ему́, при­­клони́те у́хо ва́­ше во глаго́лы у́стъ мо­и́хъ.
  • Отве́рзу въ при́тчахъ уста́ моя́, провѣща́ю гана́нiя испе́рва.
  • Ели́ка слы́шахомъ и позна́хомъ я́, и отцы́ на́ши повѣ́даша на́мъ:
  • не утаи́шася от­ ча́дъ и́хъ въ ро́дъ и́нъ, воз­вѣща́юще хвалы́ Госпо́дни, и си́лы его́ и чудеса́ его́, я́же сотвори́.
  • И воз­дви́же свидѣ́нiе во Иа́ковѣ, и зако́нъ положи́ во Изра́или, ели́ка заповѣ́да отце́мъ на́шымъ сказа́ти я́ сыново́мъ сво­и́мъ,
  • я́ко да позна́етъ ро́дъ и́нъ, сы́нове родя́щiися, и воста́нутъ и повѣ́дятъ я́ сыново́мъ сво­и́мъ:
  • да положа́тъ на Бо́га упова́нiе свое́, и не забу́дутъ дѣ́лъ Бо́жiихъ, и за́повѣди его́ взы́щутъ:
  • да не бу́дутъ я́коже отцы́ и́хъ, ро́дъ стропти́въ и преогорчева́яй, ро́дъ и́же не испра́ви се́рдца сво­его́ и не увѣ́ри съ Бо́гомъ ду́ха сво­его́.
  • Сы́нове Ефре́мли наляца́юще и стрѣля́юще лу́ки воз­врати́шася въ де́нь бра́ни:
  • не сохрани́ша завѣ́та Бо́жiя, и въ зако́нѣ его́ не восхотѣ́ша ходи́ти.
  • И забы́ша благодѣя́нiя его́ и чудеса́ его́, я́же показа́ и́мъ
  • предъ отцы́ и́хъ, я́же сотвори́ чудеса́ въ земли́ Еги́петстѣй, на по́ли танео́сѣ:
  • разве́рзе мо́ре и проведе́ и́хъ: предста́ви во́ды я́ко мѣ́хъ,
  • и наста́ви я́ о́блакомъ во дни́ и всю́ но́щь просвѣще́нiемъ огня́.
  • Разве́рзе ка́мень въ пусты́ни и напо­и́ я́ я́ко въ бе́зднѣ мно́зѣ:
  • и изведе́ во́ду изъ ка́мене и низведе́ я́ко рѣ́ки во́ды.
  • И при­­ложи́ша еще́ согрѣша́ти ему́, преогорчи́ша вы́шняго въ безво́днѣй:
  • и искуси́ша Бо́га въ сердца́хъ сво­и́хъ, воспроси́ти бра́шна душа́мъ сво­и́мъ.
  • И клевета́ша на Бо́га и рѣ́ша: еда́ воз­мо́жетъ Бо́гъ угото́вати трапе́зу въ пусты́ни?
  • Поне́же порази́ ка́мень, и потеко́ша во́ды, и пото́цы наводни́шася: еда́ и хлѣ́бъ мо́жетъ да́ти? или́ угото́вати трапе́зу лю́демъ сво­и́мъ?
  • Сего́ ра́ди слы́ша Госпо́дь и презрѣ́, и о́гнь воз­горѣ́ся во Иа́ковѣ, и гнѣ́въ взы́де на Изра́иля:
  • я́ко не вѣ́роваша богови, ниже́ упова́ша на спасе́нiе его́.
  • И заповѣ́да облако́мъ свы́ше, и две́ри небесе́ от­ве́рзе:
  • и одожди́ и́мъ ма́н­ну я́сти, и хлѣ́бъ небе́сный даде́ и́мъ.
  • Хлѣ́бъ а́нгелскiй яде́ человѣ́къ: бра́шно посла́ и́мъ до сы́тости.
  • Воздви́же ю́гъ съ небесе́, и наведе́ си́лою сво­е́ю Ли́ва:
  • и одожди́ на ня́ я́ко пра́хъ пло́ти, и я́ко песо́къ морскі́й пти́цы перна́ты.
  • И нападо́ша посредѣ́ ста́на и́хъ, о́крестъ жили́щъ и́хъ.
  • И ядо́ша и насы́тишася зѣло́, и жела́нiе и́хъ пренесе́ и́мъ.
  • Не лиши́шася от­ жела́нiя сво­его́: еще́ бра́шну су́щу во устѣ́хъ и́хъ,
  • и гнѣ́въ Бо́жiй взы́де на ня́, и уби́ мно́жайшая и́хъ, и избра́н­нымъ Изра́илевымъ запя́тъ.
  • Во всѣ́хъ си́хъ согрѣши́ша еще́ и не вѣ́роваша чудесе́мъ его́:
  • и изчезо́ша въ суетѣ́ дні́е и́хъ, и лѣ́та и́хъ со тща́нiемъ.
  • Егда́ убива́­ше я́, тогда́ взыска́ху его́ и обраща́хуся и у́треневаху къ Бо́гу:
  • и помяну́ша, я́ко Бо́гъ помо́щникъ и́мъ е́сть, и Бо́гъ вы́шнiй изба́витель и́мъ е́сть:
  • и воз­люби́ша его́ усты́ сво­и́ми, и язы́комъ сво­и́мъ солга́ша ему́:
  • се́рдце же и́хъ не бѣ́ пра́во съ ни́мъ, ниже́ увѣ́ришася въ завѣ́тѣ его́.
  • То́й же е́сть ще́дръ, и очи́ститъ грѣхи́ и́хъ, и не растли́тъ: и умно́житъ от­врати́ти я́рость свою́, и не разжже́тъ всего́ гнѣ́ва сво­его́.
  • И помяну́, я́ко пло́ть су́ть, ду́хъ ходя́й и не обраща́яйся:
  • колькра́ты преогорчи́ша его́ въ пусты́ни, прогнѣ́ваша его́ въ земли́ безво́днѣй?
  • и обрати́шася, и искуси́ша Бо́га, и свята́го Изра́илева раздражи́ша:
  • и не помяну́ша руки́ его́ въ де́нь, въ о́ньже изба́ви я́ изъ руки́ оскорбля́ющаго:
  • я́коже положи́ во Еги́птѣ зна́менiя своя́, и чудеса́ своя́ на по́ли танео́сѣ:
  • и преложи́ въ кро́вь рѣ́ки и́хъ и исто́чники и́хъ, я́ко да не пiю́тъ.
  • Посла́ на ня́ пе́сiя му́хи, и поядо́ша я́, и жа́бы, и растли́ я́:
  • и даде́ ржѣ́ плоды́ и́хъ, и труды́ и́хъ пруго́мъ.
  • Уби́ гра́домъ виногра́ды и́хъ и черни́чiе и́хъ сла́ною:
  • и предаде́ гра́ду скоты́ и́хъ, и имѣ́нiе и́хъ огню́.
  • Посла́ на ня́ гнѣ́въ я́рости сво­ея́, я́рость и гнѣ́въ и ско́рбь, посла́нiе а́ггелы лю́тыми.
  • Путесотвори́ стезю́ гнѣ́ву сво­ему́, и не пощадѣ́ от­ сме́рти ду́шъ и́хъ, и скоты́ и́хъ въ сме́рти заключи́:
  • и порази́ вся́кое перворо́дное въ земли́ Еги́петстѣй, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ въ селе́нiихъ Ха́мовыхъ.
  • И воз­дви́же я́ко о́вцы лю́ди своя́, и воз­веде́ я́ я́ко ста́до въ пусты́ни:
  • и наста́ви я́ на упова́нiе, и не убоя́шася: и враги́ и́хъ покры́ мо́ре.
  • И введе́ я́ въ го́ру святы́ни сво­ея́, го́ру сiю́, ю́же стяжа́ десни́ца его́.
  • И изгна́ от­ лица́ и́хъ язы́ки, и по жре́бiю даде́ и́мъ [зе́млю] у́жемъ жребодая́нiя, и всели́ въ селе́нiихъ и́хъ колѣ́на Изра́илева.
  • И искуси́ша и преогорчи́ша Бо́га вы́шняго, и свидѣ́нiй его́ не сохрани́ша:
  • и от­врати́шася и от­верго́шася, я́коже и отцы́ и́хъ: преврати́шася въ лу́къ развраще́нъ:
  • и прогнѣ́ваша его́ въ хо́лмѣхъ сво­и́хъ, и во истука́н­ныхъ сво­и́хъ раздражи́ша его́.
  • Слы́ша Бо́гъ и презрѣ́, и уничижи́ зѣло́ Изра́иля:
  • и от­ри́ну ски́нiю Сило́мскую, селе́нiе е́же {селе́нiе свое́, идѣ́же} всели́ся въ человѣ́цѣхъ:
  • и предаде́ въ плѣ́нъ крѣ́пость и́хъ, и добро́ту и́хъ въ ру́ки враго́въ:
  • и затвори́ во ору́жiи лю́ди своя́ и достоя́нiе свое́ презрѣ́.
  • Ю́ношы и́хъ пояде́ о́гнь, и дѣ́вы и́хъ не осѣ́тованы бы́ша:
  • свяще́н­ницы и́хъ мече́мъ падо́ша, и вдови́цы и́хъ не опла́каны бу́дутъ.
  • И воста́ я́ко спя́ Госпо́дь, я́ко си́ленъ и шу́менъ от­ вина́:
  • и порази́ враги́ своя́ вспя́ть, поноше́нiе вѣ́чное даде́ и́мъ:
  • и от­ри́ну селе́нiе Ио́сифово, и колѣ́но Ефре́мово не избра́:
  • и избра́ колѣ́но Иу́дово, го́ру Сiо́ню, ю́же воз­люби́:
  • и созда́ я́ко единоро́га святи́лище свое́: на земли́ основа́ и́ въ вѣ́къ.
  • И избра́ Дави́да раба́ сво­его́, и воспрiя́тъ его́ от­ ста́дъ о́вчихъ:
  • от­ до­и́лицъ поя́тъ его́, пасти́ Иа́кова раба́ сво­его́, и Изра́иля достоя́нiе свое́.
  • И упасе́ я́ въ незло́бiи се́рдца сво­его́, и въ ра́зумѣхъ руку́ свое́ю наста́вилъ я́ е́сть.
  • Внимай, народ мой, закону моему, приклоните ухо ваше к словам уст моих.
  • Открою уста мои в притче и произнесу гадания из древности.
  • Что слышали мы и узнали, и отцы наши рассказали нам,
  • не скроем от детей их, возвещая роду грядущему славу Господа, и силу Его, и чудеса Его, которые Он сотворил.
  • Он постановил устав в Иакове и положил закон в Израиле, который заповедал отцам нашим возвещать детям их,
  • чтобы знал грядущий род, дети, которые родятся, и чтобы они в свое время возвещали своим детям, –
  • возлагать надежду свою на Бога и не забывать дел Божиих, и хранить заповеди Его,
  • и не быть подобными отцам их, роду упорному и мятежному, неустроенному сердцем и неверному Богу духом своим.
  • Сыны Ефремовы, вооруженные, стреляющие из луков, обратились назад в день брани:
  • они не сохранили завета Божия и отреклись ходить в законе Его;
  • забыли дела Его и чудеса, которые Он явил им.
  • Он пред глазами отцов их сотворил чудеса в земле Египетской, на поле Цоан:
  • разделил море, и провел их чрез него, и поставил воды стеною;
  • и днем вел их облаком, а во всю ночь светом огня;
  • рассек камень в пустыне и напоил их, как из великой бездны;
  • из скалы извел потоки, и воды потекли, как реки.
  • Но они продолжали грешить пред Ним и раздражать Всевышнего в пустыне:
  • искушали Бога в сердце своем, требуя пищи по душе своей,
  • и говорили против Бога и сказали: «может ли Бог приготовить трапезу в пустыне?»
  • Вот, Он ударил в камень, и потекли воды, и полились ручьи. «Может ли Он дать и хлеб, может ли приготовлять мясо народу Своему?»
  • Господь услышал и воспламенился гневом, и огонь возгорелся на Иакова, и гнев подвигнулся на Израиля
  • за то, что не веровали в Бога и не уповали на спасение Его.
  • Он повелел облакам свыше и отверз двери неба,
  • и одождил на них манну в пищу, и хлеб небесный дал им.
  • Хлеб ангельский ел человек; послал Он им пищу до сытости.
  • Он возбудил на небе восточный ветер и навел южный силою Своею
  • и, как пыль, одождил на них мясо и, как песок морской, птиц пернатых:
  • поверг их среди стана их, около жилищ их, –
  • и они ели и пресытились; и желаемое ими дал им.
  • Но еще не прошла прихоть их, еще пища была в устах их,
  • гнев Божий пришел на них, убил тучных их и юношей Израилевых низложил.
  • При всем этом они продолжали грешить и не верили чудесам Его.
  • И погубил дни их в суете и лета их в смятении.
  • Когда Он убивал их, они искали Его и обращались, и с раннего утра прибегали к Богу,
  • и вспоминали, что Бог – их прибежище, и Бог Всевышний – Избавитель их,
  • и льстили Ему устами своими и языком своим лгали пред Ним;
  • сердце же их было неправо пред Ним, и они не были верны завету Его.
  • Но Он, Милостивый, прощал грех и не истреблял их, многократно отвращал гнев Свой и не возбуждал всей ярости Своей:
  • Он помнил, что они плоть, дыхание, которое уходит и не возвращается.
  • Сколько раз они раздражали Его в пустыне и прогневляли Его в стране необитаемой!
  • и снова искушали Бога и оскорбляли Святаго Израилева,
  • не помнили руки́ Его, дня, когда Он избавил их от угнетения,
  • когда сотворил в Египте знамения Свои и чудеса Свои на поле Цоан;
  • и превратил реки их и потоки их в кровь, чтобы они не могли пить;
  • послал на них насекомых, чтобы жалили их, и жаб, чтобы губили их;
  • земные произрастения их отдал гусенице и труд их – саранче;
  • виноград их побил градом и сикоморы их – льдом;
  • скот их предал граду и стада их – молниям;
  • послал на них пламень гнева Своего, и негодование, и ярость и бедствие, посольство злых ангелов;
  • уравнял стезю гневу Своему, не охранял души их от смерти, и скот их предал моровой язве;
  • поразил всякого первенца в Египте, начатки сил в шатрах Хамовых;
  • и повел народ Свой, как овец, и вел их, как стадо, пустынею;
  • вел их безопасно, и они не страшились, а врагов их покрыло море;
  • и привел их в область святую Свою, на гору сию, которую стяжала десница Его;
  • прогнал от лица их народы и землю их разделил в наследие им, и колена Израилевы поселил в шатрах их.
  • Но они еще искушали и огорчали Бога Всевышнего, и уставов Его не сохраняли;
  • отступали и изменяли, как отцы их, обращались назад, как неверный лук;
  • огорчали Его высотами своими и истуканами своими возбуждали ревность Его.
  • Услышал Бог и воспламенился гневом и сильно вознегодовал на Израиля;
  • отринул жилище в Силоме, скинию, в которой обитал Он между человеками;
  • и отдал в плен крепость Свою и славу Свою в руки врага,
  • и предал мечу народ Свой и прогневался на наследие Свое.
  • Юношей его поедал огонь, и девицам его не пели брачных песен;
  • священники его падали от меча, и вдовы его не плакали.
  • Но, как бы от сна, воспрянул Господь, как бы исполин, побежденный вином,
  • и поразил врагов его в тыл, вечному сраму предал их;
  • и отверг шатер Иосифов и колена Ефремова не избрал,
  • а избрал колено Иудино, гору Сион, которую возлюбил.
  • И устроил, как небо, святилище Свое и, как землю, утвердил его навек,
  • и избрал Давида, раба Своего, и взял его от дворов овчих
  • и от доящих привел его пасти народ Свой, Иакова, и наследие Свое, Израиля.
  • И он пас их в чистоте сердца своего и руками мудрыми водил их.
  • 78:1 ( 亚 萨 的 训 诲 诗 ) 我 的 民 哪 , 你 门 要 留 心 听 我 的 训 诲 , 侧 耳 听 我 口 中 的 话 。
  • 78:2 我 要 开 口 说 比 喻 。 我 要 说 出 古 时 的 谜 语 。
  • 78:3 是 我 们 所 听 见 所 知 道 的 , 也 是 我 们 的 祖 宗 告 诉 我 们 的 。
  • 78:4 我 们 不 将 这 些 事 向 他 们 的 子 孙 隐 瞒 。 要 将 耶 和 华 的 美 德 和 他 的 能 力 , 并 他 奇 妙 的 作 为 , 述 说 给 后 代 听 。
  • 78:5 因 为 他 在 雅 各 中 立 法 度 , 在 以 色 列 中 设 律 法 , 是 他 吩 咐 我 们 祖 宗 , 要 传 给 子 孙 的 。
  • 78:6 使 将 要 生 的 后 代 子 孙 , 可 以 晓 得 。 他 们 也 要 起 来 告 诉 他 们 的 子 孙 。
  • 78:7 好 叫 他 们 仰 望 神 , 不 忘 记 神 的 作 为 。 惟 要 守 他 的 命 令 。
  • 78:8 不 要 像 他 们 的 祖 宗 , 是 顽 梗 悖 逆 居 心 不 正 之 辈 , 向 着 神 心 不 诚 实 。
  • 78:9 以 法 莲 的 子 孙 , 带 着 兵 器 , 拿 着 弓 , 临 阵 之 日 , 转 身 退 后 。
  • 78:10 他 们 不 遵 守 神 的 约 , 不 肯 照 他 的 律 法 行 。
  • 78:11 又 忘 记 他 所 行 的 , 和 他 显 给 他 们 奇 妙 的 作 为 。
  • 78:12 他 在 埃 及 地 , 在 琐 安 田 , 在 他 们 祖 宗 的 眼 前 , 施 行 奇 事 。
  • 78:13 他 将 海 分 裂 , 使 他 们 过 去 。 又 叫 水 立 起 如 垒 。
  • 78:14 他 白 日 用 云 彩 , 终 夜 用 火 光 , 引 导 他 们 。
  • 78:15 他 在 旷 野 分 裂 磐 石 , 多 多 的 给 他 们 水 喝 , 如 从 深 渊 而 出 。
  • 78:16 他 使 水 从 磐 石 涌 出 , 叫 水 如 江 河 下 流 。
  • 78:17 他 们 却 仍 旧 得 罪 他 , 在 乾 燥 之 地 悖 逆 至 高 者 。
  • 78:18 他 们 心 中 试 探 神 , 随 自 己 所 欲 的 求 食 物 。
  • 78:19 并 且 妄 论 神 , 说 , 神 在 旷 野 岂 能 摆 设 筵 席 麽 。
  • 78:20 他 曾 击 打 磐 石 , 使 水 涌 出 , 成 了 江 河 。 他 还 能 赐 粮 食 麽 。 还 能 为 他 的 百 姓 豫 备 肉 麽 。
  • 78:21 所 以 耶 和 华 听 见 , 就 发 怒 。 有 烈 火 向 雅 各 烧 起 , 有 怒 气 向 以 色 列 上 腾 。
  • 78:22 因 为 他 们 不 信 服 神 , 不 倚 赖 他 的 救 恩 。
  • 78:23 他 却 吩 咐 天 空 , 又 敞 开 天 上 的 门 。
  • 78:24 降 吗 哪 像 雨 给 他 们 吃 , 将 天 上 的 粮 食 赐 给 他 们 。
  • 78:25 各 人 或 作 人 吃 大 能 者 的 食 物 。 他 赐 下 粮 食 , 使 他 们 饱 足 。
  • 78:26 他 领 东 风 起 在 天 空 , 又 用 能 力 引 了 南 风 来 。
  • 78:27 他 降 肉 像 雨 在 他 们 当 中 , 多 如 尘 土 , 又 降 飞 鸟 , 多 如 海 沙 。
  • 78:28 落 在 他 们 的 营 中 , 在 他 们 住 处 的 四 面 。
  • 78:29 他 们 吃 了 , 而 且 饱 足 。 这 样 , 就 随 了 他 们 所 欲 的 。
  • 78:30 他 们 贪 而 无 厌 , 食 物 还 在 他 们 口 中 的 时 候 ,
  • 78:31 神 的 怒 气 , 就 向 他 们 上 腾 , 杀 了 他 们 内 中 的 肥 壮 人 。 打 倒 以 色 列 的 少 年 人 。
  • 78:32 虽 是 这 样 , 他 们 仍 旧 犯 罪 , 不 信 他 奇 妙 的 作 为 。
  • 78:33 因 此 他 叫 他 们 的 日 子 , 全 归 虚 空 , 叫 他 们 的 年 岁 , 尽 属 惊 恐 。
  • 78:34 他 杀 他 们 的 时 候 , 他 们 才 求 问 他 , 回 心 转 意 , 切 切 的 寻 求 神 。
  • 78:35 他 们 也 追 念 神 是 他 们 的 磐 石 , 至 高 的 神 , 是 他 们 的 救 赎 主 。
  • 78:36 他 们 却 用 口 馅 媚 他 , 用 舌 向 他 说 谎 。
  • 78:37 因 他 们 的 心 向 他 不 正 , 在 他 的 约 上 , 也 不 忠 心 。
  • 78:38 但 他 有 怜 悯 , 赦 免 他 们 的 罪 孽 , 不 灭 绝 他 们 。 而 且 屡 次 消 他 的 怒 气 , 不 发 尽 他 的 忿 怒 。
  • 78:39 他 想 到 他 们 不 过 是 血 气 , 是 一 阵 去 而 不 返 的 风 。
  • 78:40 他 们 在 旷 野 悖 逆 他 , 在 荒 地 叫 他 担 忧 , 何 其 多 呢 。
  • 78:41 他 们 再 三 试 探 神 , 惹 动 以 色 列 的 圣 者 。
  • 78:42 他 们 不 追 念 他 的 能 力 ( 原 文 作 手 ) , 和 赎 他 们 脱 离 敌 人 的 日 子 。
  • 78:43 他 怎 样 在 埃 及 地 显 神 迹 , 在 琐 安 田 显 奇 事 。
  • 78:44 把 他 们 的 江 河 , 并 河 汊 的 水 , 都 变 为 血 , 使 他 们 不 能 喝 。
  • 78:45 他 叫 苍 蝇 成 群 , 落 在 他 们 当 中 , 吸 尽 他 们 。 又 叫 青 蛙 灭 了 他 们 。
  • 78:46 把 他 们 的 土 产 交 给 蚂 蚱 , 把 他 们 辛 苦 得 来 的 交 给 蝗 虫 。
  • 78:47 他 降 冰 雹 打 坏 他 们 的 葡 萄 树 。 下 严 霜 打 坏 他 们 的 桑 树 。
  • 78:48 又 把 他 们 的 牲 畜 交 给 冰 雹 , 把 他 们 的 群 畜 交 给 闪 电 。
  • 78:49 他 使 猛 烈 的 怒 气 , 和 忿 怒 , 恼 恨 , 苦 难 , 成 了 一 群 降 灾 的 使 者 , 临 到 他 们 。
  • 78:50 他 为 自 己 的 怒 气 修 平 了 路 , 将 他 们 交 给 瘟 疫 , 使 他 们 死 亡 。
  • 78:51 在 埃 及 击 杀 一 切 长 子 , 在 含 的 帐 棚 中 , 击 杀 他 们 强 壮 时 头 生 的 。
  • 78:52 他 却 领 出 自 己 的 民 如 羊 , 在 旷 野 引 他 们 如 羊 群 。
  • 78:53 他 领 他 们 稳 稳 妥 妥 的 , 使 他 们 不 至 害 怕 。 海 却 淹 没 他 们 的 仇 敌 。
  • 78:54 他 带 他 们 到 自 己 圣 地 的 边 界 , 到 他 右 手 所 得 的 这 山 地 。
  • 78:55 他 在 他 们 面 前 赶 出 外 邦 人 , 用 绳 子 将 外 邦 的 地 量 给 他 们 为 业 , 叫 以 色 列 支 派 的 人 , 住 在 他 们 的 帐 棚 里 。
  • 78:56 他 们 仍 旧 试 探 悖 逆 至 高 的 神 , 不 守 他 的 法 度 。
  • 78:57 反 倒 退 后 , 行 诡 诈 , 像 他 们 的 祖 宗 一 样 。 他 们 改 变 , 如 同 翻 背 的 弓 。
  • 78:58 因 他 们 的 邱 坛 , 惹 了 他 的 怒 气 , 因 他 们 雕 刻 的 偶 像 , 触 动 他 的 愤 恨 。
  • 78:59 神 听 见 , 就 发 怒 , 极 其 憎 恶 以 色 列 人 。
  • 78:60 甚 至 他 离 弃 示 罗 的 帐 幕 , 就 是 他 在 人 间 所 搭 的 帐 棚 。
  • 78:61 又 将 他 的 约 柜 原 文 作 能 力 交 与 人 掳 去 , 将 他 的 荣 耀 交 在 敌 人 手 中 。
  • 78:62 并 将 他 的 百 姓 交 与 刀 剑 , 向 他 的 产 业 发 怒 。
  • 78:63 少 年 人 被 火 烧 灭 。 处 女 也 无 喜 歌 。
  • 78:64 祭 司 倒 在 刀 下 。 寡 妇 却 不 哀 哭 。
  • 78:65 那 时 主 像 世 人 睡 醒 , 像 勇 士 饮 酒 呼 喊 。
  • 78:66 他 就 打 退 了 他 的 敌 人 , 叫 他 们 永 蒙 羞 辱 。
  • 78:67 并 且 他 弃 掉 约 瑟 的 帐 棚 , 不 拣 选 以 法 莲 支 派 ,
  • 78:68 却 拣 选 犹 大 支 派 , 他 所 喜 爱 的 锡 安 山 。
  • 78:69 盖 造 他 的 圣 所 , 好 像 高 峰 , 又 像 他 建 立 永 存 之 地 。
  • 78:70 又 拣 选 他 的 仆 人 大 卫 , 从 羊 圈 中 将 他 召 来 。
  • 78:71 叫 他 不 再 跟 从 那 些 带 奶 的 母 羊 , 为 要 牧 养 自 己 的 百 姓 雅 各 , 和 自 己 的 产 业 以 色 列 。
  • 78:72 于 是 他 按 心 中 的 纯 正 , 牧 养 他 们 , 用 手 中 的 巧 妙 , 引 导 他 们 。
  • Суруди таълимии Ософ. Эй қавми ман, таълими маро бишнавед, гӯши худро сӯи суханони даҳонам хам кунед.
  • Даҳонамро ба масал мекушоям, чистонҳои суханҳои пӯшидаи замони куҳанро баён менамоям.
  • Он чи шунидаем ва донистаем, ва падарони мо ба мо ҳикоя кардаанд,
  • Аз фарзандони онҳо пинҳон нахоҳем дошт: ҳамду санои Парвардигорро, ва қуввати Ӯро, ва корҳои аҷоиберо, ки Ӯ кардааст, ба насли оянда ҳикоя хоҳем кард.
  • Шаҳодате Гувоҳие дар Яъқуб барпо кард, ва қонуне дар Исроил муқаррар намуд, ва ба падарони мо фармуд, ки онҳоро ба фарзандони худ маълум кунанд,
  • То ки насли оянда, фарзандоне ки зода хоҳанд шуд, бидонанд, ва бархезанду ба фарзандони худ ҳикоя кунанд;
  • Ва ба Худо таваккал намоянд, ва корҳои Худоро фаромӯш накунанд, ва фармудаҳои Ӯро нигоҳ доранд;
  • Ва монанди падарони худ насли саркаш ва исёнгар нашаванд, насле ки ростдил набуданд, ва рӯҳашон ба Худо вафодор набуд.
  • Банӣ Эфроим, ки мусаллаҳ ва камондор буданд, дар рӯзи ҷанг ақиб гаштанд;
  • Паймони Худоро нигоҳ надоштанд, ва аз рафтан бо роҳи шариат қонуни Ӯ саркашӣ карданд;
  • Ва корномаҳои Ӯро, ва корҳои аҷоиберо, ки ба онҳо нишон дод, фаромӯш карданд.
  • Дар пеши назари падарони онҳо Ӯ дар замини Миср, дар саҳрои Сӯан корҳои аҷоиб кард.
  • Баҳрро аз ҳам ҷудо кард, ва онҳоро гузаронд, ва обҳоро мисли деворе барқарор намуд.
  • Ва рӯзона онҳоро бо абр бурд, ва тамоми шаб бо нури оташ.
  • Дар биёбон кӯҳпораҳоро шикоф кард, ва онҳоро гӯё аз обҳои азим нӯшонид.
  • Ва аз сахра кӯҳпора селобҳоро берун овард, ва обҳоро мисли дарёҳо ҷорӣ кард.
  • Ва боз пеши Ӯ хато карданд, ба Баландмақом дар биёбон беитоатӣ карданд.
  • Ва Худоро дар дили худ озмуда, мувофиқи ба хости нафси аз боиси барои баднафсии худ хӯрок хостанд.
  • Ва бар зидди Худо сухан ронда, гуфтанд: «Оё Худо дар биёбон дастархон ороста метавонад?
  • Инак, кӯҳпораро зад, ва обҳо ҷорӣ шуданд, ва ҷӯйборҳо равон шуданд. Оё нон ҳам дода метавонад? Оё барои қавми Худ гӯшт омода муҳайё карда метавонад?»
  • Парвардигор инро шунида, ба хашм омад, ва оташ бар Яъқуб даргирифт, ва ғазаб бар Исроил аланга зад.
  • Зеро ки ба Худо бовар накарданд, ва ба наҷоти Ӯ таваккал накарданд.
  • Ва абрҳоро аз боло фармуд, ва дарҳои осмонро воз кард,
  • Ва маннро бар онҳо боронид, то бихӯранд, ва нони осмонро ба онҳо ато кард.
  • Одамизод нони фариштаҳоро бихӯрд; Ӯ тӯша барои онҳо фиристод, ки сер шаванд.
  • Боди шарқиро дар осмон вазонид, ва бо қуввати Худ боди ҷанубиро бархезонид.
  • Ва бар онҳо гӯштро мисли чанге боронид, ва мурғони болдорро мисли реги баҳр.
  • Ва дар миёни бошишгоҳи онҳо, дар қарибии манзилҳошон фурӯ овард.
  • Ва хӯрданд ва хеле сер шуданд; ва мувофиқи нафсашон баднафсияшон ба онҳо дод.
  • Аз нафсшон баднафсияшон даст накашиданд; ҳанӯз хӯрокашон дар даҳонашон буд,
  • Ва ғазаби Худо бар онҳо аланга зад, ва фарбеҳони онҳоро бикушт, ва ҷавонони Исроилро нест кард.
  • Бо вуҷуди ин боз хато карданд, ва ба корҳои аҷоиби Ӯ бовар накарданд.
  • Ва рӯзҳои онҳоро дар оворагардӣ, ва солҳошонро дар тарсу ҳарос нобуд кард.
  • Вақте ки онҳоро мекушт, талабгори Ӯ мешуданд, ва бозгашт намуда, Худоро меҷустанд.
  • Ва ба ёд меоварданд, ки Худо кӯҳпораи онҳост, ва Худои Баландмақом раҳокунандаи онҳост.
  • Ва бо даҳони худ пеши Ӯ хушомад мезаданд, ва бо забони худ ба Ӯ дурӯғ мегуфтанд,
  • Аммо дилашон бо Ӯ рост набуд, ва ба паймони Ӯ вафодор набуданд.
  • Валекин Ӯ, ки раҳмдил аст, гуноҳашонро пӯшонда, онҳоро нест намекард, балки борҳо хашми Худро боздошта, тамоми ғазаби Худро барнаангехтааст.
  • Ва дар хотир дорад, ки онҳо ҷисманд башаранд, боде ҳастанд, ки меравад ва гашта намеояд.
  • Чандин бор дар биёбон Ӯро ба хашм оварданд, дар бодия Ӯро оташин карданд.
  • Ва гашта-баргашта Худоро озмуданд, ва Поки Исроилро хорӣ доданд.
  • Дасти Ӯро дар хотир надоштанд, ва рӯзеро, ки аз тангӣ онҳоро раҳо кард,
  • Яъне дар Миср аломатҳои Худро, ва дар саҳрои Сӯан мӯҷизаҳои Худро нишон дод:
  • Ва дарёҳои онҳоро, ва селобҳои онҳоро ба хун табдил дод, то ки нӯшида натавонанд.
  • Бар онҳо ҳашаротро фиристод, ки онҳоро газиданд; ғукҳоро низ, ки онҳоро нобуд карданд.
  • Ҳосилоти онҳоро ба кирм дод, ва меҳнати онҳоро ба малах.
  • Токзори онҳоро бо жола кушт, ва дарахтони анҷири тутанҷири онҳоро бо яхча.
  • Чорвои онҳоро ба жола супурд, ва рамаҳои онҳоро ба шӯълаҳои оташак оташ.
  • Бар онҳо оташи хашми Худро равона кард: қаҳр, ва ғазаб, ва мусибатро тангиро бо фиристодани қосидони бад фариштагони бад.
  • Роҳе барои ғазаби Худ сохта, ҷони онҳоро аз марг нигоҳ надошт, балки ҳаёташонро ба вабо супурд.
  • Ва ҳамаи нахустзодагонро дар Миср зарба зад, ибтидои қувватро дар хаймаҳои Ҳом.
  • Ва қавми Худро мисли гӯсфандон бурд; ва онҳоро мисли рамае дар биёбон роҳбарӣ мекард.
  • Ва онҳоро дар осудагӣ роҳнамун кард роҳнамоӣ менамуд, то ки ҳаросон нашаванд; ва душманони онҳоро баҳр дар худ ниҳон кард.
  • Ва онҳоро ба ҳудуди поки Худ овард, ба кӯҳе ки дасти рости Ӯ пайдо карда буд.
  • Ва халқҳоро аз пеши онҳо бадар ронд, ва меросро барояшон бо ресмон тақсим намуд, ва дар хаймаҳошон сибтҳои Исроилро сокин кард.
  • Вале боз Худои Боломақомро озмуданду ба хашм оварданд, ва гувоҳиҳои Ӯро риоя накарданд.
  • Ва ақиб гашта, мисли падарони худ хиёнат карданд, мисли камони хатокунанда каҷ рафтанд дурӯғин.
  • Ва дар теппаҳои худ Ӯро хашмгин карданд, ва бо бутҳои худ рашки Ӯро оварданд.
  • Худо шунида, ба хашм омад, ва аз Исроил хеле нафрат кард.
  • Ва манзили Шилӯро тарк кард, яъне хаймаеро, ки дар миёни одамон дошт.
  • Ва қуввати Худро ба асирӣ дод, ва ҷалолати Худро ба дасти душман.
  • Ва халқи Худро ба шамшер таслим кард, ва аз мероси Худ хашмгин шуд ба хашм омад.
  • Ҷавонони вайро оташ хӯрд, ва ба духтарони вай сурудҳои никоҳ намехонданд.
  • Коҳинони вай дар ҷанг афтоданд, ва бевазанони вай гиря намекарданд.
  • Ва Худованд, мисли он ки дар хоб бошад, бедор шуд, мисли паҳлавоне ки аз май хурӯш мекунад,
  • Ва душманони вайро зарба зада, пас гардонд, ба нанги ҷовидона онҳоро гирифтор кард.
  • Ва аз хаймаи Юсуф нафрат кард, ва сибти Эфроимро интихоб накард,
  • Балки сибти Яҳудоро баргузид, яъне кӯҳи Сионро, ки дӯст медошт.
  • Ва покгоҳи Худро мисли афрозҳо осмонҳо бино кард, мисли замине ки бунёди онро Ӯ ҷовидона барои ҳамеша доимӣ ниҳодааст.
  • Ва бандаи Худ Довудро баргузид, ва ӯро аз оғилҳои гӯсфандон гирифт;
  • Аз пеши мешҳои ширдеҳ ӯро овард, то ки қавми Ӯ – Яъқубро, ва мероси Ӯ – Исроилро чӯпонӣ кунад.
  • Ва ӯ онҳоро бо дили софи худ чӯпонӣ кард, ва бо хиради маҳорати кафҳои худ роҳнамун кард роҳнамоӣ намуд.

  • 78:1 Пісня навчальна Асафова.
    Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
  • 78:2 нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів́я я висловлю!
  • 78:3 Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
  • 78:4 того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
  • 78:5 Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
  • 78:6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
  • 78:7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
  • 78:8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
  • 78:9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
  • 78:10 вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
  • 78:11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
  • 78:12 Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
  • 78:13 Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
  • 78:14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
  • 78:15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
  • 78:16 Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
  • 78:17 Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
  • 78:18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
  • 78:19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
  • 78:20 Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки!
    Чи Він зможе також дати хліба?
    Чи Він наготує м́ясива народові Своєму?
  • 78:21 Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
  • 78:22 бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
  • 78:23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
  • 78:24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
  • 78:25 Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
  • 78:26 Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
  • 78:27 і дощем на них м́ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
  • 78:28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.
  • 78:29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
  • 78:30 Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
  • 78:31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив…
  • 78:32 Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
  • 78:33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
  • 78:34 Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
  • 78:35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
  • 78:36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
  • 78:37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті…
  • 78:38 Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
  • 78:39 і Він пам́ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
  • 78:40 Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
  • 78:41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
  • 78:42 вони не пам́ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
  • 78:43 як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
  • 78:44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили…
  • 78:45 Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
  • 78:46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
  • 78:47 Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
  • 78:48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
  • 78:49 Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
  • 78:50 Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
  • 78:51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
  • 78:52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
  • 78:53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
  • 78:54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
  • 78:55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
  • 78:56 Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
  • 78:57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
  • 78:58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
  • 78:59 Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
  • 78:60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
  • 78:61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога…
  • 78:62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
  • 78:63 його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
  • 78:64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
  • 78:65 Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
  • 78:66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
  • 78:67 Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
  • 78:68 а вибрав Собі плем́я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
  • 78:69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
  • 78:70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
  • 78:71 від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
  • 78:72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!