положи́ша Иерусали́мъ я́ко ово́щное храни́лище: положи́ша тру́пiя ра́бъ Твои́хъ бра́шно пти́цамъ небе́снымъ, пло́ти преподо́бныхъ Твои́хъ звѣре́мъ земны́мъ:

пролiя́ша кро́вь и́хъ я́ко во́ду о́крестъ Иерусали́ма, и не бѣ́ погреба́яй.

Бы́хомъ поноше́нiе сосѣ́домъ на́шымъ, подражне́нiе и поруга́нiе су́щымъ о́крестъ на́съ.

Доко́лѣ, Го́споди, прогнѣ́ваешися до конца́? Разжже́тся я́ко о́гнь рве́нiе Твое́?

Пролі́й гнѣ́въ Тво́й на язы́ки незна́ющыя Тебе́, и на ца́рствiя, я́же и́мене Твоего́ не призва́ша:

я́ко поядо́ша Иа́кова, и мѣ́сто его́ опустоши́ша.

Не помяни́ на́шихъ беззако́нiй пе́рвыхъ: ско́ро да предваря́тъ ны́ щедро́ты Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хомъ зѣло́.

Помози́ на́мъ, Бо́же, Спаси́телю на́шъ, сла́вы ра́ди и́мене Твоего́: Го́споди, изба́ви ны́ и очи́сти грѣхи́ на́шя и́мене ра́ди Твоего́.

Да не когда́ реку́тъ язы́цы: гдѣ́ е́сть Бо́гъ и́хъ? И да увѣ́стся во язы́цѣхъ предъ очи́ма на́шима отмще́нiе кро́ве ра́бъ Твои́хъ пролиты́я.

Да вни́детъ предъ Тя́ воздыха́нiе окова́нныхъ: по вели́чiю мы́шцы Твоея́ снабди́ сы́ны умерщвле́нныхъ.

Возда́ждь сосѣ́домъ на́шымъ седмери́цею въ нѣ́дро и́хъ поноше́нiе и́хъ, и́мже поноси́ша Тя́, Го́споди.

Мы́ же лю́дiе Твои́ и о́вцы па́жити Твоея́ исповѣ́мыся Тебѣ́, Бо́же, во вѣ́къ, въ ро́дъ и ро́дъ возвѣсти́мъ хвалу́ Твою́.

Въ коне́цъ, о измѣ́ншихся, свидѣ́нiе Аса́фу, псало́мъ 79.

Пасы́й Изра́иля вонми́: наставля́яй я́ко овча́ Ио́сифа, сѣдя́й на херуви́мѣхъ, яви́ся:

предъ Ефре́момъ и Венiами́номъ и Манассі́емъ воздви́гни си́лу Твою́, и прiиди́ во е́же спасти́ на́съ.

Бо́же, обрати́ ны, и просвѣти́ лице́ Твое́, и спасе́мся.

Го́споди Бо́же си́лъ, доко́лѣ гнѣ́ваешися на моли́тву ра́бъ Твои́хъ?

Напита́еши на́съ хлѣ́бомъ сле́знымъ, и напои́ши на́съ слеза́ми въ мѣ́ру.

Положи́лъ еси́ на́съ въ прерѣка́нiе сосѣ́домъ на́шымъ, и врази́ на́ши подражни́ша ны́.

Го́споди Бо́же си́лъ, обрати́ ны, и просвѣти́ лице́ Твое́, и спасе́мся.

Виногра́дъ изъ Еги́пта прене́слъ еси́: изгна́лъ еси́ язы́ки, и насади́лъ еси́ и́:

путесотвори́лъ еси́ предъ ни́мъ, и насади́лъ еси́ коре́нiя его́, и испо́лни зе́млю.

Покры́ го́ры сѣ́нь его́, и вѣ́твiя его́ ке́дры Бо́жiя:

простре́ ро́зги его́ {своя́} до мо́ря, и да́же до рѣ́къ отра́сли его́ {своя́}.

Вску́ю низложи́лъ еси́ опло́тъ его́, и объима́ютъ и́ вси́ мимоходя́щiи путе́мъ?

Озоба́ и́ ве́прь от дубра́вы, и уедине́нный ди́вiй пояде́ и́.

Бо́же си́лъ, обрати́ся у́бо, и при́зри съ небесе́ и ви́ждь, и посѣти́ виногра́дъ се́й:

и соверши́ и́, его́же насади́ десни́ца Твоя́, и на сы́на человѣ́ческаго, его́же укрепи́лъ еси́ Себѣ́.

Пожже́нъ огне́мъ и раско́панъ: от запреще́нiя лица́ Твоего́ поги́бнутъ.

Да бу́детъ рука́ Твоя́ на му́жа десни́цы Твоея́ и на сы́на человѣ́ческаго, его́же укрѣпи́лъ еси́ Себѣ́,

и не отсту́пимъ от Тебе́: оживи́ши ны́, и и́мя Твое́ призове́мъ.

Го́споди Бо́же си́лъ, обрати́ ны, и просвѣти́ лице́ Твое́, и спасе́мся.

Въ коне́цъ, о точи́лѣхъ, псало́мъ Аса́фу.

Ра́дуйтеся Бо́гу помо́щнику на́шему, воскли́кните Бо́гу Иа́ковлю:

прiими́те псало́мъ и дади́те тимпа́нъ, псалти́рь красе́нъ съ гу́сльми:

воструби́те въ новоме́сячiи трубо́ю, во благознамени́тый де́нь пра́здника ва́шего:

я́ко повелѣ́нiе Изра́илеви е́сть, и судьба́ Бо́гу Иа́ковлю.

Свидѣ́нiе во Ио́сифѣ положи́ е́, внегда́ изы́ти ему́ от земли́ Еги́петскiя: язы́ка, его́же не вѣ́дяше, услы́ша.

Отя́тъ от бре́мене хребе́тъ его́: ру́цѣ его́ въ коши́ порабо́тастѣ.

Въ ско́рби призва́лъ Мя́ еси́, и изба́вихъ тя́: услы́шахъ тя́ въ та́йнѣ бу́рнѣ: искуси́хъ тя́ на водѣ́ Прерѣка́нiя.

Слы́шите, лю́дiе Мои́, и засвидѣ́телствую ва́мъ, Изра́илю, а́ще послу́шаеши Мене́:

не бу́детъ тебѣ́ бо́гъ но́въ, ниже́ поклони́шися бо́гу чужде́му.

А́зъ бо е́смь Госпо́дь Бо́гъ тво́й, изведы́й тя́ от земли́ Еги́петскiя: разшири́ уста́ твоя́, и испо́лню я́.

И не послу́шаша лю́дiе Мои́ гла́са Моего́, и Изра́иль не вня́тъ Ми́:

и отпусти́хъ я́ по начина́ниемъ серде́цъ и́хъ, по́йдутъ въ начина́нiихъ свои́хъ.

А́ще бы́ша лю́дiе Мои́ послу́шали Мене́, Изра́иль а́ще бы въ пути́ Моя́ ходи́лъ:

ни о чесо́мже у́бо враги́ его́ смири́лъ бы́хъ, и на оскорбля́ющыя и́хъ возложи́лъ бы́хъ ру́ку Мою́.

Врази́ Госпо́дни солга́ша ему́, и бу́детъ вре́мя и́хъ въ вѣ́къ:

и напита́ и́хъ от ту́ка пшени́чна, и от ка́мене ме́да насы́ти и́хъ.

Псало́мъ Аса́фу.

Бо́гъ ста́ въ со́нмѣ бого́въ, посредѣ́ же бо́ги разсу́дитъ.

Доко́лѣ су́дите непра́вду, и ли́ца грѣ́шниковъ прiе́млете?

Суди́те си́ру и убо́гу, смире́на и ни́ща оправда́йте:

изми́те ни́ща и убо́га, изъ руки́ грѣ́шничи изба́вите его́.

Не позна́ша, ниже́ уразумѣ́ша, во тмѣ́ хо́дятъ: да подви́жатся вся́ основа́нiя земли́.

А́зъ рѣ́хъ: бо́зи есте́, и сы́нове Вы́шняго вси́:

вы́ же я́ко человѣ́цы умира́ете, и я́ко еди́нъ от князе́й па́даете.

Воскре́сни́, Бо́же, суди́ земли́: я́ко Ты́ наслѣ́диши во всѣ́хъ язы́цѣхъ.

Пѣ́снь псалма́ Аса́фу.

Бо́же, кто́ уподо́бится Тебѣ́? Не премолчи́, ниже́ укроти́ {ниже́ укроти́ся}, Бо́же:

я́ко се́, врази́ Твои́ возшумѣ́ша, и ненави́дящiи Тя́ воздвиго́ша главу́.

На лю́ди Твоя́ лука́вноваша во́лею, и совѣща́ша на святы́я Твоя́.

Рѣ́ша: прiиди́те и потреби́мъ я́ от язы́къ, и не помяне́тся и́мя Изра́илево ктому́.

Я́ко совѣща́ша единомышле́нiемъ вку́пѣ, на Тя́ завѣ́тъ завѣща́ша:

селе́нiя Идуме́йска и Исма́илите, Моа́въ и Ага́ряне,

Гева́лъ и Аммо́нъ и Амали́къ, иноплеме́нницы съ живу́щими въ Ти́рѣ:

и́бо и Ассу́ръ прiи́де съ ни́ми, бы́ша въ заступле́нiе сыново́мъ Ло́товымъ:

сотвори́ и́мъ я́ко Мадiа́му и Сиса́рѣ, я́ко Иави́му въ пото́цѣ Ки́ссовѣ:

потреби́шася во Аендо́рѣ, бы́ша я́ко гно́й земны́й.

Положи́ кня́зи и́хъ я́ко Ори́ва и Зи́ва, и Зеве́а и Салма́на, вся́ кня́зи и́хъ,

и́же рѣ́ша: да наслѣ́димъ себѣ́ святи́лище Бо́жiе.

Бо́же мо́й, положи́ я́ я́ко ко́ло, я́ко тро́сть предъ лице́мъ вѣ́тра.

Я́ко о́гнь попаля́яй дубра́вы, я́ко пла́мень пожига́яй го́ры:

та́ко пожене́ши я́ бу́рею Твое́ю, и гнѣ́вомъ Твои́мъ смяте́ши я́.

Испо́лни ли́ца и́хъ безче́стiя, и взы́щутъ и́мене Твоего́, Го́споди.

Да постыдя́тся и смяту́тся въ вѣ́къ вѣ́ка, и посра́мятся и поги́бнутъ.

И да позна́ютъ, я́ко и́мя Тебѣ́ Госпо́дь, Ты́ еди́нъ Вы́шнiй по все́й земли́.

Въ коне́цъ, о точи́лѣхъ, сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ.

Ко́ль возлю́бленна селе́нiя Твоя́, Го́споди си́лъ.

Жела́етъ и скончава́ется душа́ моя́ во дворы́ Госпо́дни: се́рдце мое́ и пло́ть моя́ возра́довастася о Бо́зѣ жи́вѣ.

И́бо пти́ца обрѣ́те себѣ́ хра́мину, и го́рлица гнѣздо́ себѣ́, идѣ́же положи́тъ птенцы́ своя́, олтари́ Твоя́, Го́споди си́лъ, Царю́ мо́й и Бо́же мо́й.

Блаже́ни живу́щiи въ дому́ Твое́мъ: въ вѣ́ки вѣко́въ восхва́лятъ Тя́.

Блаже́нъ му́жъ, ему́же е́сть заступле́нiе его́ у Тебе́: восхожде́нiя въ се́рдцы свое́мъ положи́,

во юдо́ль плаче́вную, въ мѣ́сто е́же положи́ {во юдо́ли плаче́внѣй, въ мѣ́стѣ, е́же положи́}: и́бо благослове́нiе да́стъ законополага́яй.

По́йдутъ от си́лы въ си́лу: яви́тся Бо́гъ бого́въ въ Сiо́нѣ.

Го́споди Бо́же си́лъ, услы́ши моли́тву мою́, внуши́, Бо́же Иа́ковль.

Защи́тниче на́шъ, ви́ждь, Бо́же, и при́зри на лице́ христа́ Твоего́.

Я́ко лу́чше де́нь еди́нъ во дво́рѣхъ Твои́хъ па́че ты́сящъ: изво́лихъ примета́тися въ дому́ Бо́га моего́ па́че, не́же жи́ти ми́ въ селе́нiихъ грѣ́шничихъ.

Я́ко ми́лость и и́стину лю́битъ Госпо́дь, Бо́гъ благода́ть и сла́ву да́стъ: Госпо́дь не лиши́тъ благи́хъ ходя́щихъ незло́бiемъ.

Го́споди Бо́же си́лъ, блаже́нъ человѣ́къ упова́яй на Тя́.

Въ коне́цъ, сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ.

Благоволи́лъ еси́, Го́споди, зе́млю твою́, возврати́лъ еси́ плѣ́нъ Иа́ковль.

Оста́вилъ еси́ беззако́нiя люді́й Твои́хъ, покры́лъ еси́ вся́ грѣхи́ и́хъ.

Укроти́лъ еси́ ве́сь гнѣ́въ Тво́й, возврати́лся еси́ от гнѣ́ва я́рости Твоея́.

Возврати́ на́съ, Бо́же спасе́нiй на́шихъ, и отврати́ я́рость Твою́ от на́съ.

Еда́ во вѣ́ки прогнѣ́ваешися на ны́? Или́ простре́ши гнѣ́въ Тво́й от ро́да въ ро́дъ?

Бо́же, Ты́ обра́щься оживи́ши ны́, и лю́дiе Твои́ возвеселя́тся о Тебѣ́.

Яви́ на́мъ, Го́споди, ми́лость Твою́, и спасе́нiе Твое́ да́ждь на́мъ.

Услы́шу, что́ рече́тъ о мнѣ́ Госпо́дь Бо́гъ: я́ко рече́тъ ми́ръ на лю́ди Своя́, и на преподо́бныя Своя́, и на обраща́ющыя сердца́ къ Нему́.

Оба́че бли́зъ боя́щихся Его́ спасе́нiе Его́, всели́ти сла́ву въ зе́млю на́шу.

Ми́лость и и́стина срѣто́стѣся, пра́вда и ми́ръ облобыза́стася:

и́стина от земли́ возсiя́, и пра́вда съ небесе́ прини́че:

и́бо Госпо́дь да́стъ бла́гость, и земля́ на́ша да́стъ пло́дъ сво́й.

Пра́вда предъ Ни́мъ предъи́детъ, и положи́тъ въ пу́ть стопы́ своя́.

Рус. (Юнгеров)

В научение. Асафа.

Внимай, народ мой, закону моему, приклоните ухо ваше к словам уст моих.

Открою в притчах уста мои, возвещу изначальные гадания.

Что мы слышали и узнали, и отцы наши поведали нам,

Не утаилось от детей их в следующий род, - возвещу хвалу Господу и силу Его, и чудеса Его, сотворенные Им.

Он дал откровение в Иакове, и закон положил в Израиле: что заповедал отцам нашим, то (они должны) передавать сыновьям своим,

Да знает род иной, сыновья, имеющие родиться, и восстанут, и поведают о сем сыновьям своим,

Дабы возлагали на Бога надежду свою, и не забывали дел Божиих, и заповедей Его искали,

Дабы не были, как отцы их, родом лукавым и огорчающим, родом, который не сохранял правоты сердца и не был верен пред Богом духом своим.

Сыновья Ефрема, натягивающее лук и стреляющие, обратились назад в день брани.

Не сохранили завета Божия и не захотели ходить в законе Его,

И забыли благодеяния Его и чудеса Его, которые Он показал им:

Чудеса, которые Он совершил пред отцами их в земле Египетской на поле Танеос.

Разделил море и провел их: остановил воды, как в мехе.

И вел их облаком днем и светом огня во всю ночь.

Расторг камень в пустыне и напоил их как бы из великой бездны.

И извел воду из камня и провел воды, как реки.

А они продолжали грешить пред Ним: огорчали Вышнего в безводной.

И искушали Бога в сердцах своих, прося пищи по душе своей.

И клеветали на Бога и говорили: «ужели Бог сможет приготовить трапезу в пустыне?

Хотя Он ударил камень и потекли воды, и полились ручьи, но сможет ли Он дать и хлеб? Или приготовить трапезу народу Своему?»

Услышал Бог и (гневно) воззрел, и огонь возгорелся в Иакове и гнев поднялся над Израилем,

Ибо не веровали Богу и не уповали на спасение Его.

Он заповедал облакам свыше и открыл двери неба.

И послал им манну в пищу и хлеб небесный дал им:

Хлеб Ангелов ел человек. Пищу послал им до пресыщения:

Поднял южный ветер с неба и навел силою Своею юго-западный ветер,

И наслал на них, как пыль, мяса и, как песок морской, птиц пернатых,

И нападали они среди стана их, вокруг шатров их.

И ели они и пресытились, и желаемое ими дал им,

И они не лишены были желаемого своего. Но еще пища была в устах их,

Когда гнев Божий пришел на них, и убил очень многих из них и избранных Израиля низложил.

При всем этом они еще грешили и не верили чудесам Его.

И проходили дни их в суете и лета их поспешно.

Когда Он умерщвлял их, они искали Его и скоро обращались к Богу,

И вспоминали, что Бог помощник им и Бог Всевышний избавитель их.

И выражали любовь к Нему устами своими и языком своим лгали Ему.

Сердце же их не было право пред Ним и не были они верны завету Его.

Он же был щедр и прощал грехи их, и не губил, и многократно отвращал ярость Свою и не воспламенял всего гнева Своего.

И Он помнил, что они плоть: дух, выходящий и не возвращающийся.

Сколько раз они огорчали Его в пустыне, прогневляли Его в земле безводной!

То обращались (к Нему), то искушали Бога, и Святого Израилева раздражали.

Не помнили (благодеющей) руки Его в день, в который Он избавил их от притеснителя:

Как Он явил знамения Свои в Египте и чудеса Свои на поле Танеос,

И превратил в кровь реки их и потоки их, чтобы они не могли пить!

Послал на них песьих мух, и жалили их, и жаб, (которые) и губили их.

И отдал вредной росе плоды их и растения их саранче.

Побил градом виноградники их и смоковницы их льдом.

И предал граду скот их и имущество их огню.

Послал на них яростный гнев Свой: ярость и гнев и скорбь, низведенные чрез ангелов (посылающих) бедствия.

Проложил путь гневу Своему, и не пощадил от смерти души их, и скот их предал язве.

И поразил все первородное в земле Египетской, начаток всего (приобретенного от) труда их в селениях Хама.

И поднял, как овец, народ Свой, и повел их, как стадо, пустынею.

И вел их безопасно, и они не боялись, а врагов их покрыло море.

И ввел их на гору святыни Своей, на гору сию, которую стяжала десница Его.

И изгнал от лица их народы, и по жребию разделил им (землю их) межевою вервию, и поселил в жилищах их колена Израилевы.

Но они искушали и огорчали Бога Всевышнего и уставов Его не хранили.

И отвращались, и отступали, как и отцы их, превратились в неверный лук.

И прогневляли Его высотами своими и истуканами своими раздражали Его.

Услышал Бог и (гневно) воззрел, и уничижил сильно Израиля,

И отверг скинию Силомскую, жилище, в котором Он обитал среди людей,

И отдал в плен крепость их и красоту их в руки врагов.

И предал мечу народ Свой, и достояние Свое презрел.

Юношей их поел огонь, и девицы их не оплаканы были,

Священники их от меча пали, и вдовы их не будут оплаканы.

Но восстал, как бы от сна, Господь, как сильный и шумящий от вина.

И поразил врагов Своих в тыл, вечному позору предал их.

И отверг селение Иосифа, и колено Ефремово не избрал.

А избрал колено Иудово, гору Сион, которую возлюбил.

И построил, как (жилище) единорога, святилище Свое, на земле основал его на век.

И избрал Давида, раба Своего, и взял его от стада овец.

От доящих взял его пасти Иакова, раба Своего, и Израиля - наследие Свое.

И пас он их в незлобии сердца своего, и разумно руками своими путеводил их.

Псалом Асафа.

Боже! Пришли язычники в наследие Твое, осквернили храм святой Твой,

Превратили Иерусалим в овощное хранилище, повергли трупы рабов Твоих в пищу птицам небесным, тела преподобных Твоих - зверям земным.

Пролили кровь их, как воду, вокруг Иерусалима, и некому было похоронить их.

Мы стали поношением для соседей наших, посмешищем и поруганием у окружающих нас.

Доколе, Господи, будешь гневаться до конца? Доколе будет пылать, как огонь, ревность Твоя?

Пролей гнев Твой на народы, незнающие Тебя, и на царства, которые имени Твоего не призывали.

Ибо они съели Иакова и место его опустошили.

Не помяни наших беззаконий прежних, скоро да явятся нам щедроты Твои, Господи, ибо мы весьма обнищали.

Помоги нам, Боже, Спаситель наш, ради славы имени Твоего. Господи! Избавь нас и очисти грехи наши имени ради Твоего.

Пусть никогда не говорят язычники: «Где Бог их?» И да будет ведомо среди язычников пред глазами нашими отмщение за пролитую кровь рабов Твоих.

Пусть достигнет Тебя стон узников, могуществом мышцы Твоей сохрани сынов умерщвленных.

Воздай соседям нашим семикратно в недро их (за) поношение их, коим они поносили Тебя, Господи!

Мы же - народ Твой и овцы пажити Твоей, будем исповедовать Тебя, Боже, во век, в род и род возвещать хвалу Твою.

В конец. Об имеющих измениться. Откровение. Асафа. Псалом.

Пастырь Израиля, внемли, водящий, как овцу, Иосифа, сидящий на херувимах, явись!

Пред Ефремом и Вениамином и Манассиею яви силу Твою и приди спасти нас.

Боже, обрати нас и просвети лице Твое, и спасемся.

Господи Боже сил! Доколе будешь гневаться на молитву рабов Твоих?

Будешь питать нас хлебом слезным и поить нас слезами в меру?

Сделал нас предметом спора для соседей наших и враги наши дразнят нас.

Господи, Боже сил! Обрати нас, просвети лице Твое, и спасемся.

Виноград из Египта Ты перенес, изгнал народы и насадил его.

Ты приготовил ему путь, и посадил корни его, и он наполнил землю.

Тень его покрыла горы, и ветви его (закрыли) кедры Божии.

Простер он отрасли свои до моря и лозы свои до рек.

Для чего же Ты снял ограду его, так что обрывают его все проходящие путем?

Повредил его лесной вепрь и одинокий дикий зверь поел его.

Боже сил! Обратись, и посмотри с неба, и узри, и посети виноград сей,

И соверши то, что насадила десница Твоя! (Посмотри) на Сына человеческого, Которого Ты укрепил Себе.

Он пожжен огнем и взрыт. От гнева лица Твоего (все) погибнут.

Да будет же рука Твоя над мужем десницы Твоей и над Сыном Человеческим, Которого Ты укрепил Себе.

И мы не отступим от Тебя: оживи нас, и мы будем призывать имя Твое!

Господи, Боже сил! Обрати нас, и просвети лице Твое, и спасемся.

В конец. О точилах. Псалом Асафа.

Радуйтесь Богу, помощнику нашему, восклицайте Богу Иакова!

Возьмите псалом и дайте тимпан, сладкозвучную псалтирь с гуслями.

Вострубите в новомесячие трубою: в торжественный день праздника вашего.

Ибо таково повеление Израилю и определение у Бога Иакова.

Он поставил это в закон Иосифу, когда он выходил из земли Египетской, (где) он слышал язык, которого не знал.

Освободил Он от тяжестей хребет его: руки его (тогда) работали корзиною.

В скорби ты призвал Меня, и Я избавил тебя, услышал тебя в сокровенном бурном месте, испытал тебя при воде пререкания.

«Слушай, народ Мой, и Я засвидетельствую тебе: Израиль, если бы ты послушал Меня!

Да не будет у тебя нового бога, и да не поклонишься богу чужому.

Ибо Я - Господь Бог твой, изведший тебя из земли Египетской: открой уста Твои и Я наполню их».

Но не послушал народ Мой голоса Моего и Израиль не внял Мне.

И предоставил Я их замыслам сердца их: пусть пойдут по замыслам своим!

Если бы народ Мой послушал Меня, если бы Израиль по путям Моим ходил,

То Я смирил бы врагов его легко и на притеснителей его наложил бы руку Мою.

Враги Господни солгали ему, и будут бедствия их во век,

А Он питал их тучною пшеницею, и насыщал их медом из камня.

Псалом Асафа.

Бог стал в сонме богов, дабы среди богов произвести суд:

Доколе будете судить неправедно и лицеприятствовать грешникам?

Давайте (правый) суд сироте и убогому, смиренного и нищего оправдайте.

Отнимите бедного и убогого из руки грешника и избавьте его.

Не познали. Не уразумели. Во тьме ходят. Да поколеблются все основания земли!

Я сказал: вы - боги и все - сыны Вышнего.

Однако вы, как люди, умираете и, как всякий из начальников, падаете.

Восстань, Боже, суди землю, ибо Ты будешь иметь наследие во всех народах.

Песнь-псалом. Асафа.

Боже! Кто уподобится Тебе? Не безмолвствуй и не будь кроток, Боже!

Ибо вот, враги Твои восшумели и ненавидящие Тебя подняли голову.

На народ Твой составили охотно коварный умысел и совещались на святых Твоих.

Сказали: «придите и истребим их из (среды) народов, чтобы не вспоминалось более имя Израиля».

Ибо совещались единодушно вместе, против Тебя заключили союз:

Селения Идумейские и Измаильтяне, Моав и Агаряне,

Гевал, и Аммон, и Амалик, Иноплеменники вместе с жителями Тира,

И Ассур пристал к ним: они стали заступлением для сынов Лота.

Поступи с ними, как с Мадиамом и Сисарою, как с Иавимом при потоке Киссоне,

Которые были истреблены в Аендоре, сделались как навоз на земле.

Низложи князей их, как Орива и Зива, и Зевея и Салмана, всех князей их,

Которые сказали: «возьмем себе во владение святилище Божие».

Боже мой! Положи их, как колесо, - как солому пред ветром.

Как огонь сожигает дубравы, как пламя опаляет горы,

Так и Ты прогони их бурею Твоею и гневом Твоим приведи их в смятение.

Покрой лица их бесчестием, чтобы взыскали имя Твое, Господи!

Да постыдятся и смятутся в век века, и посрамятся и погибнут.

И да познают, что имя Тебе - Господь: Ты един Вышний над всею землею.

В конец. О точилах. Сынам Кореевым. Псалом.

Как возлюбленны жилища Твои, Господи сил!

Всемерно желает душа моя (войти) во дворы Господни, сердце мое и плоть моя возрадовались о Боге живом.

Ибо и птица находит себе жилище, и горлица - гнездо себе, в котором положит птенцов своих: (таковы) для меня алтари Твои, Господи сил, Царю мой и Боже мой!

Блаженны живущие в доме Твоем: во веки веков они восхвалят Тебя.

Блажен муж, для которого есть защита у Тебя, который в сердце своем положил восхождение

В долину плача, в назначенное (Богом) место, ибо Законоположитель дарует (за сие) благословение.

Будут они восходить от силы в силу, явится (для них) Бог богов в Сионе.

Господи, Боже сил! Услышь молитву мою, внемли, Боже Иакова!

Защитник наш, узри, Боже, и призри на помазанника Твоего!

Ибо один день во дворах Твоих лучше тысяч: предпочел я лучше повергаться у дома Бога моего, нежели жить в домах грешников.

Ибо милость и истину любит Господь, Бог благодать и славу даст. Господь не лишит благ ходящих незлобиво.

Господи, Боже сил, блажен человек, уповающий на Тебя!

В конец. Сынам Кореевым. Псалом.

Господи! Ты явил благоволение земле Твоей, возвратил пленных Иакова,

Отпустил беззакония народа Твоего, покрыл все грехи их.

Прекратил весь гнев Твой, удержался от гневной ярости Твоей.

Возврати нас, Боже спасения нашего, и отврати ярость Твою от нас.

Ужели на веки будешь гневаться на нас? Или прострешь гнев Твой из рода в род?

Боже! Ты снова оживишь нас, и народ Твой возвеселится о Тебе.

Яви нам, Господи, милость Твою и спасение Твое даруй нам.

Услышу, что скажет во мне Господь Бог: как изречет Он мир на народ Свой, и на преподобных Своих, и на обращающихся сердцем к Нему.

Так, близко к боящимся Его спасение Его, чтобы вселить славу в землю нашу.

Милость и истина встретились, правда и мир облобызались!

Истина от земли воссияла и правда с небес приникла.

Ибо Господь дарует благо, и земля наша даст плод свой.

Правда пойдет пред Ним и поставит на путь стопы свои.

Рус. (Аверинцев)

Начальнику хора. На гиттит. Сынов Кораха. Псалом.

Как желанны обители Твои, Адонаи, Господи сил!

стаевает душа моя, алчет покоя дворов Твоих; ликует во мне сердце мое, торжествует плоть моя в радости о Боге живом.

Вот, и пташка находит себе приют, и ласточка – укром для птенцов своих; а мне – алтари Твои, Боже сил, мой Царь и мой Бог!

Благо живущим в дому Твоем, кто без устали славят тебя! (Села!)

О, благо тому, чей оплот в Тебе, кто нашел стезю к Тебе в сердце своем!

Проходят странники юдолью слез ³⁰, и становится она источником вод, и благодатью одевают ее проливающиеся дожди.

От силы к силе пройдут они, явится на Сионе Бог богов.

Господи сил! Услышь молитву мою, Боже Иакова, внемли! (Селa!)

Боже, оплот наш, обрати взор! Призри на Помазанника Твоего.

Ибо единый день во дворах Твоих лучше тысячи дней; лучше мне у порога стоять в дому Господа моего, нежели обрести приют во обителях греха.

Господь Бог – солнце и щит, милость и честь подаст Господь; не откажет ни в едином из благ ходящим в простоте своей.

Адонаи, Господи сил! Блажен, кто уповает на Тебя.

Украинский (Огієнко)

Языки

^78:1 Пісня навчальна Асафова.
Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

^78:2 нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів́я я висловлю!

^78:3 Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

^78:4 того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

^78:5 Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

^78:6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

^78:7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

^78:8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

^78:9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

^78:10 вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

^78:11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

^78:12 Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

^78:13 Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

^78:14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

^78:15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

^78:16 Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

^78:17 Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

^78:18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

^78:19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

^78:20 Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки!
Чи Він зможе також дати хліба?
Чи Він наготує м́ясива народові Своєму?

^78:21 Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

^78:22 бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

^78:23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

^78:24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

^78:25 Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

^78:26 Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

^78:27 і дощем на них м́ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

^78:28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.

^78:29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

^78:30 Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

^78:31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив…

^78:32 Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

^78:33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

^78:34 Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

^78:35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

^78:36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

^78:37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті…

^78:38 Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

^78:39 і Він пам́ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

^78:40 Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

^78:41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

^78:42 вони не пам́ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

^78:43 як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

^78:44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили…

^78:45 Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

^78:46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

^78:47 Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

^78:48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

^78:49 Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

^78:50 Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

^78:51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

^78:52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

^78:53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

^78:54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

^78:55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

^78:56 Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

^78:57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

^78:58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

^78:59 Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

^78:60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

^78:61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога…

^78:62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

^78:63 його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

^78:64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

^78:65 Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

^78:66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

^78:67 Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

^78:68 а вибрав Собі плем́я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

^78:69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

^78:70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

^78:71 від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

^78:72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

^79:1 Псалом Асафів.
Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!

^79:2 Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній…

^79:3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!…

^79:4 Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць…

^79:5 Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

^79:6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть,

^79:7 бо вони з́їли Якова, а мешкання його опустошили!

^79:8 Не пам́ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!…

^79:9 Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого!

^79:10 Чого будуть казати погани: Де їхній Бог?
Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів,

^79:11 нехай перед лице Твоє дійде стогін в́язня!
За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих!

^79:12 А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи!

^79:13 А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід!

^80:1 Для дириґетна хору.
На «Лілеї».
Свідоцтво.
Псалом Асафів.

^80:2 Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися

^80:3 перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії!
Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!

^80:4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

^80:5 Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?

^80:6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри…

^80:7 Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші…

^80:8 Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

^80:9 Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив,

^80:10 Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край,

^80:11 гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри,

^80:12 аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки!

^80:13 Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?

^80:14 Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її!

^80:15 Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,

^80:16 і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!

^80:17 В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого,

^80:18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі!

^80:19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім́я Твоє кликати!

^80:20 Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!

^81:1 Для дириґетна хору.
На ґітійськім знарядді.
Асафів.

^81:2 Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова,

^81:3 заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами,

^81:4 засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята,

^81:5 бо це право ізраїлеві, Закон Бога Якова!

^81:6 На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську.
Почув був там мову, якої не знав:

^81:7 Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились.

^81:8 Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви.
Села.

^81:9 Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о ізраїлю, коли б ти послухав Мене:

^81:10 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!

^81:11 Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню!

^81:12 Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною ізраїль,

^81:13 і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами!

^81:14 Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був ізраїль ходив по дорогах Моїх,

^81:15 ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх!

^81:16 Ненависники Господа йому б покорились, і був би навіки їхній час,

^81:17 і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!

^82:1 Псалом Асафів.
Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить:

^82:2 Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних?
Села.

^82:3 Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря,

^82:4 порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих!

^82:5 Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони…
Всі основи землі захитались…

^82:6 Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі,

^82:7 та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож.

^82:8 Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи!

^83:1 Пісня.
Псалом Асафів.

^83:2 Боже, не будь мовчазним, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже,

^83:3 бо ось зашуміли Твої вороги, а Твої ненависники голови попідіймали!

^83:4 Вони проти народу Твого хитрий задум видумують, і нараджуються проти тих, кого Ти бережеш!

^83:5 Вони кажуть: Ходіть но, та знищимо їх з-між народів, і згадуватись більш не буде імення ізраїля!

^83:6 Бо вони однодушно нарадилися, проти Тебе умови складають,

^83:7 намети Едома й ізмаїльтян, Моав та агаряни,

^83:8 Ґевал і Аммон, і Амалик, Филистея з мешканцями Тиру.

^83:9 і Ашшур поєднався був з ними, вони синам Лотовим стали раменом.
Села.

^83:10 Зроби їм, як Мідіянові, як Сісері, як Явінові в долині Кішон,

^83:11 при Ен-Дорі вони були знищені, стали погноєм землі!

^83:12 Поклади їх та їхніх вельмож, як Орева, й як Зеева, й як Зеваха, й як Цалмунну, усіх їхніх князів,

^83:13 що казали були: Візьмімо на спадок для себе помешкання Боже!

^83:14 Боже мій, бодай стали вони, немов порох у вихрі, як солома на вітрі!

^83:15 Як огонь палить ліс, й як запалює полум́я гори,

^83:16 так Ти їх пожени Своїм вихром, і настраш Своєю бурею!

^83:17 Наповни обличчя їхнє соромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!

^83:18 Нехай будуть вони засоромлені, й завжди хай будуть настрашені, і хай застидаються, й хай вони згинуть!

^83:19 і нехай вони знають, що Ти, Твоє Ймення Господь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!

^84:1 Для дириґетна хору.
На ґітійськомім знарядді.
Синів Кореєвих.
Псалом.

^84:2 Які любі оселі Твої, Господи Саваоте!

^84:3 Затужена та омліває душа моя за подвір́ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого!

^84:4 і пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій!

^84:5 Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе!
Села.

^84:6 Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе,

^84:7 ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!

^84:8 Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.

^84:9 Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів!
Села.

^84:10 Щите наш, поглянь же, о Боже, і придивись до обличчя Свого помазанця!

^84:11 Ліпший бо день на подвір́ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности!

^84:12 Бо сонце та щит Господь, Бог!
Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить.

^84:13 Господи Саваоте, блаженна людина, що на Тебе надіється!

^85:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.

^85:2 Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув,

^85:3 Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив!
Села.

^85:4 Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости!

^85:5 Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощ!

^85:6 Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід?

^85:7 Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою!

^85:8 Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє,

^85:9 нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир!
народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються!

^85:10 Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі.

^85:11 Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються,

^85:12 правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає.

^85:13 і Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій.

^85:14 Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить.