Скрыть
Псалом 77 
77:0
77:1
77:4
77:6
77:7
77:11
77:12
77:16
77:17
77:19
77:20
77:22
77:23
77:25
77:28
77:29
77:31
77:33
77:34
77:35
77:36
77:37
77:38
77:41
77:42
77:43
77:48
77:49
77:53
77:54
77:56
77:57
77:59
77:61
77:62
77:63
77:65
77:67
77:68
77:69
77:72
Псалом 78 
78:0
78:7
78:9
Псалом 79 
79:1
79:5
79:8
79:10
79:11
79:15
79:16
79:17
79:18
79:19
79:20
Псалом 80 
80:2
80:3
80:6
80:7
80:10
80:11
80:12
80:15
80:16
Псалом 81 
81:0
81:1
81:3
Псалом 82 
82:1
82:3
82:6
82:7
82:11
82:13
82:15
82:16
82:18
Псалом 83 
83:2
83:4
83:5
83:6
83:7
83:9
83:10
Псалом 84 
84:1
84:2
84:4
84:5
84:7
84:8
84:9
84:11
84:12
84:14
Церковнославянский (рус)
Ра́зума Аса́фу.
Внемли́те, лю́дiе мо­и́, зако́ну мо­ему́, при­­клони́те у́хо ва́­ше во глаго́лы у́стъ мо­и́хъ.
Отве́рзу въ при́тчахъ уста́ моя́, провѣща́ю гана́нiя испе́рва.
Ели́ка слы́шахомъ и позна́хомъ я́, и отцы́ на́ши повѣ́даша на́мъ:
не утаи́шася от­ ча́дъ и́хъ въ ро́дъ и́нъ, воз­вѣща́юще хвалы́ Госпо́дни, и си́лы Его́ и чудеса́ Его́, я́же сотвори́.
И воз­дви́же свидѣ́нiе во Иа́ковѣ, и зако́нъ положи́ во Изра́или, ели́ка заповѣ́да отце́мъ на́шымъ сказа́ти я́ сыново́мъ сво­и́мъ,
я́ко да позна́етъ ро́дъ и́нъ, сы́нове родя́щiися, и воста́нутъ и повѣ́дятъ я́ сыново́мъ сво­и́мъ:
да положа́тъ на Бо́га упова́нiе свое́, и не забу́дутъ дѣ́лъ Бо́жiихъ, и за́повѣди Его́ взы́щутъ:
да не бу́дутъ я́коже отцы́ и́хъ, ро́дъ стропти́въ и преогорчева́яй, ро́дъ и́же не испра́ви се́рдца сво­его́ и не увѣ́ри съ Бо́гомъ ду́ха сво­его́.
Сы́нове Ефре́мли наляца́юще и стрѣля́юще лу́ки воз­врати́шася въ де́нь бра́ни:
не сохрани́ша завѣ́та Бо́жiя, и въ зако́нѣ Его́ не восхотѣ́ша ходи́ти.
И забы́ша благодѣя́нiя Его́ и чудеса́ Его́, я́же показа́ и́мъ
предъ отцы́ и́хъ, я́же сотвори́ чудеса́ въ земли́ Еги́петстѣй, на по́ли Танео́сѣ:
разве́рзе мо́ре и проведе́ и́хъ: предста́ви во́ды я́ко мѣ́хъ,
и наста́ви я́ о́блакомъ во дни́ и всю́ но́щь просвѣще́нiемъ огня́.
Разве́рзе ка́мень въ пусты́ни и напо­и́ я́ я́ко въ бе́зднѣ мно́зѣ:
и изведе́ во́ду изъ ка́мене и низведе́ я́ко рѣ́ки во́ды.
И при­­ложи́ша еще́ согрѣша́ти Ему́, преогорчи́ша Вы́шняго въ безво́днѣй:
и искуси́ша Бо́га въ сердца́хъ сво­и́хъ, воспроси́ти бра́шна душа́мъ сво­и́мъ.
И клевета́ша на Бо́га и рѣ́ша: еда́ воз­мо́жетъ Бо́гъ угото́вати трапе́зу въ пусты́ни?
Поне́же порази́ ка́мень, и потеко́ша во́ды, и пото́цы наводни́шася: еда́ и хлѣ́бъ мо́жетъ да́ти? Или́ угото́вати трапе́зу лю́демъ Сво­и́мъ?
Сего́ ра́ди слы́ша Госпо́дь и презрѣ́, и о́гнь воз­горѣ́ся во Иа́ковѣ, и гнѣ́въ взы́де на Изра́иля:
я́ко не вѣ́роваша Богови, ниже́ упова́ша на спасе́нiе Его́.
И заповѣ́да облако́мъ свы́ше, и две́ри небесе́ от­ве́рзе:
и одожди́ и́мъ ма́н­ну я́сти, и хлѣ́бъ небе́сный даде́ и́мъ.
Хлѣ́бъ а́нгелскiй яде́ человѣ́къ: бра́шно посла́ и́мъ до сы́тости.
Воздви́же ю́гъ съ небесе́, и наведе́ си́лою Сво­е́ю ли́ва:
и одожди́ на ня́ я́ко пра́хъ пло́ти, и я́ко песо́къ морскі́й пти́цы перна́ты.
И нападо́ша посредѣ́ ста́на и́хъ, о́крестъ жили́щъ и́хъ.
И ядо́ша и насы́тишася зѣло́, и жела́нiе и́хъ принесе́ и́мъ.
Не лиши́шася от­ жела́нiя сво­его́: еще́ бра́шну су́щу во устѣ́хъ и́хъ,
и гнѣ́въ Бо́жiй взы́де на ня́, и уби́ мно́жайшая и́хъ, и избра́н­нымъ Изра́илевымъ запя́тъ.
Во всѣ́хъ си́хъ согрѣши́ша еще́ и не вѣ́роваша чудесе́мъ Его́:
и изчезо́ша въ суетѣ́ дні́е и́хъ, и лѣ́та и́хъ со тща́нiемъ.
Егда́ убива́­ше я́, тогда́ взыска́ху Его́ и обраща́хуся и у́треневаху къ Бо́гу:
и помяну́ша, я́ко Бо́гъ помо́щникъ и́мъ е́сть, и Бо́гъ Вы́шнiй изба́витель и́мъ е́сть:
и воз­люби́ша Его́ усты́ сво­и́ми, и язы́комъ сво­и́мъ солга́ша Ему́:
се́рдце же и́хъ не бѣ́ пра́во съ Ни́мъ, ниже́ увѣ́ришася въ завѣ́тѣ Его́.
То́й же е́сть ще́дръ, и очи́ститъ грѣхи́ и́хъ, и не растли́тъ: и умно́житъ от­врати́ти я́рость Свою́, и не разжже́тъ всего́ гнѣ́ва Сво­его́.
И помяну́, я́ко пло́ть су́ть, ду́хъ ходя́й и не обраща́яйся:
колькра́ты преогорчи́ша Его́ въ пусты́ни, прогнѣ́ваша Его́ въ земли́ безво́днѣй?
И обрати́шася, и искуси́ша Бо́га, и свята́го Изра́илева раздражи́ша:
и не помяну́ша руки́ Его́ въ де́нь, въ о́ньже изба́ви я́ изъ руки́ оскорбля́ющаго:
я́коже положи́ во Еги́птѣ зна́менiя Своя́, и чудеса́ Своя́ на по́ли Танео́сѣ:
и преложи́ въ кро́вь рѣ́ки и́хъ и исто́чники и́хъ, я́ко да не пiю́тъ.
Посла́ на ня́ пе́сiя му́хи, и поядо́ша я́, и жа́бы, и растли́ я́:
и даде́ ржѣ́ плоды́ и́хъ, и труды́ и́хъ пруго́мъ.
Уби́ гра́домъ виногра́ды и́хъ и черни́чiе и́хъ сла́ною:
и предаде́ гра́ду скоты́ и́хъ, и имѣ́нiе и́хъ огню́.
Посла́ на ня́ гнѣ́въ я́рости Сво­ея́, я́рость и гнѣ́въ и ско́рбь, посла́нiе а́ггелы лю́тыми.
Путесотвори́ стезю́ гнѣ́ву Сво­ему́, и не пощадѣ́ от­ сме́рти ду́шъ и́хъ, и скоты́ и́хъ въ сме́рти заключи́:
и порази́ вся́кое перворо́дное въ земли́ Еги́петстѣй, нача́токъ вся́каго труда́ и́хъ въ селе́нiихъ Ха́мовыхъ.
И воз­дви́же я́ко о́вцы лю́ди Своя́, и воз­веде́ я́ я́ко ста́до въ пусты́ни:
и наста́ви я́ на упова́нiе, и не убоя́шася: и враги́ и́хъ покры́ мо́ре.
И введе́ я́ въ го́ру святы́ни Сво­ея́, го́ру сiю́, ю́же стяжа́ десни́ца Его́.
И изгна́ от­ лица́ и́хъ язы́ки, и по жре́бiю даде́ и́мъ [зе́млю] у́жемъ жребодая́нiя, и всели́ въ селе́нiихъ и́хъ колѣ́на Изра́илева.
И искуси́ша и преогорчи́ша Бо́га Вы́шняго, и свидѣ́нiй Его́ не сохрани́ша:
и от­врати́шася и от­верго́шася, я́коже и отцы́ и́хъ: преврати́шася въ лу́къ развраще́нъ:
и прогнѣ́ваша Его́ въ хо́лмѣхъ сво­и́хъ, и во истука́н­ныхъ сво­и́хъ раздражи́ша Его́.
Слы́ша Бо́гъ и презрѣ́, и уничижи́ зѣло́ Изра́иля:
и от­ри́ну ски́нiю Сило́мскую, селе́нiе е́же {селе́нiе свое́, идѣ́же} всели́ся въ человѣ́цѣхъ:
и предаде́ въ плѣ́нъ крѣ́пость и́хъ, и добро́ту и́хъ въ ру́ки враго́въ:
и затвори́ во ору́жiи лю́ди Своя́ и достоя́нiе Свое́ презрѣ́.
Ю́ношы и́хъ пояде́ о́гнь, и дѣ́вы и́хъ не осѣ́тованы бы́ша:
свяще́н­ницы и́хъ мече́мъ падо́ша, и вдови́цы и́хъ не опла́каны бу́дутъ.
И воста́ я́ко спя́ Госпо́дь, я́ко си́ленъ и шу́менъ от­ вина́:
и порази́ враги́ своя́ вспя́ть, поноше́нiе вѣ́чное даде́ и́мъ:
и от­ри́ну селе́нiе Ио́сифово, и колѣ́но Ефре́мово не избра́:
и избра́ колѣ́но Иу́дово, го́ру Сiо́ню, ю́же воз­люби́:
и созда́ я́ко единоро́га святи́лище Свое́: на земли́ основа́ и́ въ вѣ́къ.
И избра́ Дави́да раба́ Сво­его́, и воспрiя́тъ его́ от­ ста́дъ о́вчихъ:
от­ до­и́лицъ поя́тъ его́, пасти́ Иа́кова раба́ Сво­его́, и Изра́иля достоя́нiе Свое́.
И упасе́ я́ въ незло́бiи се́рдца сво­его́, и въ ра́зумѣхъ руку́ свое́ю наста́вилъ я́ е́сть.
Псало́мъ Аса́фу.
Бо́же, прiидо́ша язы́цы въ достоя́нiе Твое́, оскверни́ша хра́мъ святы́й Тво́й,
положи́ша Иерусали́мъ я́ко ово́щное храни́лище: положи́ша тру́пiя ра́бъ Тво­и́хъ бра́шно пти́цамъ небе́снымъ, пло́ти преподо́бныхъ Тво­и́хъ звѣре́мъ земны́мъ:
пролiя́ша кро́вь и́хъ я́ко во́ду о́крестъ Иерусали́ма, и не бѣ́ погреба́яй.
Бы́хомъ поноше́нiе сосѣ́домъ на́шымъ, подражне́нiе и поруга́нiе су́щымъ о́крестъ на́съ.
Доко́лѣ, Го́споди, прогнѣ́ваешися до конца́? Разжже́т­ся я́ко о́гнь рве́нiе Твое́?
Пролі́й гнѣ́въ Тво́й на язы́ки незна́ющыя Тебе́, и на ца́р­ст­вiя, я́же и́мене Тво­его́ не при­­зва́ша:
я́ко поядо́ша Иа́кова, и мѣ́сто его́ опустоши́ша.
Не помяни́ на́шихъ беззако́нiй пе́рвыхъ: ско́ро да предваря́тъ ны́ щедро́ты Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хомъ зѣло́.
Помози́ на́мъ, Бо́же, Спаси́телю на́шъ, сла́вы ра́ди и́мене Тво­его́: Го́споди, изба́ви ны́ и очи́сти грѣхи́ на́шя и́мене ра́ди Тво­его́.
Да не когда́ реку́тъ язы́цы: гдѣ́ е́сть Бо́гъ и́хъ? И да увѣ́ст­ся во язы́цѣхъ предъ очи́ма на́шима от­мще́нiе кро́ве ра́бъ Тво­и́хъ пролиты́я.
Да вни́детъ предъ Тя́ воз­дыха́нiе окова́н­ныхъ: по вели́чiю мы́шцы Тво­ея́ снабди́ сы́ны умерщвле́н­ныхъ.
Возда́ждь сосѣ́домъ на́шымъ седмери́цею въ нѣ́дро и́хъ поноше́нiе и́хъ, и́мже поноси́ша Тя́, Го́споди.
Мы́ же лю́дiе Тво­и́ и о́вцы па́жити Тво­ея́ исповѣ́мыся Тебѣ́, Бо́же, во вѣ́къ, въ ро́дъ и ро́дъ воз­вѣсти́мъ хвалу́ Твою́.
Въ коне́цъ, о измѣ́ншихся, свидѣ́нiе Аса́фу, псало́мъ 79.
Пасы́й Изра́иля вонми́: наставля́яй я́ко овча́ Ио́сифа, сѣдя́й на херуви́мѣхъ, яви́ся:
предъ Ефре́момъ и Венiами́номъ и Манассі́емъ воз­дви́гни си́лу Твою́, и прiиди́ во е́же спасти́ на́съ.
Бо́же, обрати́ ны, и просвѣти́ лице́ Твое́, и спасе́мся.
Го́споди Бо́же си́лъ, доко́лѣ гнѣ́ваешися на моли́тву ра́бъ Тво­и́хъ?
Напита́еши на́съ хлѣ́бомъ сле́знымъ, и напо­и́ши на́съ слеза́ми въ мѣ́ру.
Положи́лъ еси́ на́съ въ прерѣка́нiе сосѣ́домъ на́шымъ, и врази́ на́ши подражни́ша ны́.
Го́споди Бо́же си́лъ, обрати́ ны, и просвѣти́ лице́ Твое́, и спасе́мся.
Виногра́дъ изъ Еги́пта прене́слъ еси́: изгна́лъ еси́ язы́ки, и насади́лъ еси́ и́:
путесотвори́лъ еси́ предъ ни́мъ, и насади́лъ еси́ коре́нiя его́, и испо́лни зе́млю.
Покры́ го́ры сѣ́нь его́, и вѣ́твiя его́ ке́дры Бо́жiя:
простре́ ро́зги его́ {своя́} до мо́ря, и да́же до рѣ́къ от­ра́сли его́ {своя́}.
Вску́ю низложи́лъ еси́ опло́тъ его́, и объима́ютъ и́ вси́ мимоходя́щiи путе́мъ?
Озоба́ и́ ве́прь от­ дубра́вы, и уедине́н­ный ди́вiй пояде́ и́.
Бо́же си́лъ, обрати́ся у́бо, и при́зри съ небесе́ и ви́ждь, и посѣти́ виногра́дъ се́й:
и соверши́ и́, его́же насади́ десни́ца Твоя́, и на сы́на человѣ́ческаго, его́же укрепи́лъ еси́ Себѣ́.
Пожже́нъ огне́мъ и раско́панъ: от­ запреще́нiя лица́ Тво­его́ поги́бнутъ.
Да бу́детъ рука́ Твоя́ на му́жа десни́цы Тво­ея́ и на сы́на человѣ́ческаго, его́же укрѣпи́лъ еси́ Себѣ́,
и не от­сту́пимъ от­ Тебе́: оживи́ши ны́, и и́мя Твое́ при­­зове́мъ.
Го́споди Бо́же си́лъ, обрати́ ны, и просвѣти́ лице́ Твое́, и спасе́мся.
Въ коне́цъ, о точи́лѣхъ, псало́мъ Аса́фу.
Ра́дуйтеся Бо́гу помо́щнику на́­шему, воскли́кните Бо́гу Иа́ковлю:
прiими́те псало́мъ и дади́те тимпа́нъ, псалти́рь красе́нъ съ гу́сльми:
воструби́те въ новоме́сячiи трубо́ю, во благознамени́тый де́нь пра́здника ва́­шего:
я́ко повелѣ́нiе Изра́илеви е́сть, и судьба́ Бо́гу Иа́ковлю.
Свидѣ́нiе во Ио́сифѣ положи́ е́, внегда́ изы́ти ему́ от­ земли́ Еги́петскiя: язы́ка, его́же не вѣ́дяше, услы́ша.
Отя́тъ от­ бре́мене хребе́тъ его́: ру́цѣ его́ въ коши́ порабо́тастѣ.
Въ ско́рби при­­зва́лъ Мя́ еси́, и изба́вихъ тя́: услы́шахъ тя́ въ та́йнѣ бу́рнѣ: искуси́хъ тя́ на водѣ́ Прерѣка́нiя.
Слы́шите, лю́дiе Мо­и́, и засвидѣ́тел­ст­вую ва́мъ, Изра́илю, а́ще послу́шаеши Мене́:
не бу́детъ тебѣ́ бо́гъ но́въ, ниже́ поклони́шися бо́гу чужде́му.
А́зъ бо е́смь Госпо́дь Бо́гъ тво́й, изведы́й тя́ от­ земли́ Еги́петскiя: разшири́ уста́ твоя́, и испо́лню я́.
И не послу́шаша лю́дiе Мо­и́ гла́са Мо­его́, и Изра́иль не вня́тъ Ми́:
и от­пусти́хъ я́ по начина́ниемъ серде́цъ и́хъ, по́йдутъ въ начина́нiихъ сво­и́хъ.
А́ще бы́ша лю́дiе Мо­и́ послу́шали Мене́, Изра́иль а́ще бы въ пути́ Моя́ ходи́лъ:
ни о чесо́мже у́бо враги́ его́ смири́лъ бы́хъ, и на оскорбля́ющыя и́хъ воз­ложи́лъ бы́хъ ру́ку Мою́.
Врази́ Госпо́дни солга́ша ему́, и бу́детъ вре́мя и́хъ въ вѣ́къ:
и напита́ и́хъ от­ ту́ка пшени́чна, и от­ ка́мене ме́да насы́ти и́хъ.
Псало́мъ Аса́фу.
Бо́гъ ста́ въ со́нмѣ бого́въ, посредѣ́ же бо́ги разсу́дитъ.
Доко́лѣ су́дите непра́вду, и ли́ца грѣ́шниковъ прiе́млете?
Суди́те си́ру и убо́гу, смире́на и ни́ща оправда́йте:
изми́те ни́ща и убо́га, изъ руки́ грѣ́шничи изба́вите его́.
Не позна́ша, ниже́ уразумѣ́ша, во тмѣ́ хо́дятъ: да подви́жат­ся вся́ основа́нiя земли́.
А́зъ рѣ́хъ: бо́зи есте́, и сы́нове Вы́шняго вси́:
вы́ же я́ко человѣ́цы умира́ете, и я́ко еди́нъ от­ князе́й па́даете.
Воскре́сни́, Бо́же, суди́ земли́: я́ко Ты́ наслѣ́диши во всѣ́хъ язы́цѣхъ.
Пѣ́снь псалма́ Аса́фу.
Бо́же, кто́ уподо́бит­ся Тебѣ́? Не премолчи́, ниже́ укроти́ {ниже́ укроти́ся}, Бо́же:
я́ко се́, врази́ Тво­и́ воз­шумѣ́ша, и ненави́дящiи Тя́ воз­двиго́ша главу́.
На лю́ди Твоя́ лука́вноваша во́лею, и совѣща́ша на святы́я Твоя́.
Рѣ́ша: прiиди́те и потреби́мъ я́ от­ язы́къ, и не помяне́т­ся и́мя Изра́илево ктому́.
Я́ко совѣща́ша единомышле́нiемъ вку́пѣ, на Тя́ завѣ́тъ завѣща́ша:
селе́нiя Идуме́йска и Исма́илите, Моа́въ и Ага́ряне,
Гева́лъ и Аммо́нъ и Амали́къ, иноплеме́н­ницы съ живу́щими въ Ти́рѣ:
и́бо и Ассу́ръ прiи́де съ ни́ми, бы́ша въ заступле́нiе сыново́мъ Ло́товымъ:
сотвори́ и́мъ я́ко Мадiа́му и Сиса́рѣ, я́ко Иави́му въ пото́цѣ Ки́ссовѣ:
потреби́шася во Аендо́рѣ, бы́ша я́ко гно́й земны́й.
Положи́ кня́зи и́хъ я́ко Ори́ва и Зи́ва, и Зеве́а и Салма́на, вся́ кня́зи и́хъ,
и́же рѣ́ша: да наслѣ́димъ себѣ́ святи́лище Бо́жiе.
Бо́же мо́й, положи́ я́ я́ко ко́ло, я́ко тро́сть предъ лице́мъ вѣ́тра.
Я́ко о́гнь попаля́яй дубра́вы, я́ко пла́мень пожига́яй го́ры:
та́ко пожене́ши я́ бу́рею Тво­е́ю, и гнѣ́вомъ Тво­и́мъ смяте́ши я́.
Испо́лни ли́ца и́хъ безче́стiя, и взы́щутъ и́мене Тво­его́, Го́споди.
Да постыдя́т­ся и смяту́т­ся въ вѣ́къ вѣ́ка, и посра́мят­ся и поги́бнутъ.
И да позна́ютъ, я́ко и́мя Тебѣ́ Госпо́дь, Ты́ еди́нъ Вы́шнiй по все́й земли́.
Въ коне́цъ, о точи́лѣхъ, сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ.
Ко́ль воз­лю́блен­на селе́нiя Твоя́, Го́споди си́лъ.
Жела́етъ и скончава́ет­ся душа́ моя́ во дворы́ Госпо́дни: се́рдце мое́ и пло́ть моя́ воз­ра́довастася о Бо́зѣ жи́вѣ.
И́бо пти́ца обрѣ́те себѣ́ хра́мину, и го́рлица гнѣздо́ себѣ́, идѣ́же положи́тъ птенцы́ своя́, олтари́ Твоя́, Го́споди си́лъ, Царю́ мо́й и Бо́же мо́й.
Блаже́ни живу́щiи въ дому́ Тво­е́мъ: въ вѣ́ки вѣко́въ восхва́лятъ Тя́.
Блаже́нъ му́жъ, ему́же е́сть заступле́нiе его́ у Тебе́: восхожде́нiя въ се́рдцы сво­е́мъ положи́,
во юдо́ль плаче́вную, въ мѣ́сто е́же положи́ {во юдо́ли плаче́внѣй, въ мѣ́стѣ, е́же положи́}: и́бо благослове́нiе да́стъ законополага́яй.
По́йдутъ от­ си́лы въ си́лу: яви́т­ся Бо́гъ бого́въ въ Сiо́нѣ.
Го́споди Бо́же си́лъ, услы́ши моли́тву мою́, внуши́, Бо́же Иа́ковль.
Защи́тниче на́шъ, ви́ждь, Бо́же, и при́зри на лице́ христа́ Тво­его́.
Я́ко лу́чше де́нь еди́нъ во дво́рѣхъ Тво­и́хъ па́че ты́сящъ: изво́лихъ при­­мета́тися въ дому́ Бо́га мо­его́ па́че, не́же жи́ти ми́ въ селе́нiихъ грѣ́шничихъ.
Я́ко ми́лость и и́стину лю́битъ Госпо́дь, Бо́гъ благода́ть и сла́ву да́стъ: Госпо́дь не лиши́тъ благи́хъ ходя́щихъ незло́бiемъ.
Го́споди Бо́же си́лъ, блаже́нъ человѣ́къ упова́яй на Тя́.
Въ коне́цъ, сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ.
Благоволи́лъ еси́, Го́споди, зе́млю твою́, воз­врати́лъ еси́ плѣ́нъ Иа́ковль.
Оста́вилъ еси́ беззако́нiя люді́й Тво­и́хъ, покры́лъ еси́ вся́ грѣхи́ и́хъ.
Укроти́лъ еси́ ве́сь гнѣ́въ Тво́й, воз­врати́л­ся еси́ от­ гнѣ́ва я́рости Тво­ея́.
Возврати́ на́съ, Бо́же спасе́нiй на́шихъ, и от­врати́ я́рость Твою́ от­ на́съ.
Еда́ во вѣ́ки прогнѣ́ваешися на ны́? Или́ простре́ши гнѣ́въ Тво́й от­ ро́да въ ро́дъ?
Бо́же, Ты́ обра́щься оживи́ши ны́, и лю́дiе Тво­и́ воз­веселя́т­ся о Тебѣ́.
Яви́ на́мъ, Го́споди, ми́лость Твою́, и спасе́нiе Твое́ да́ждь на́мъ.
Услы́шу, что́ рече́тъ о мнѣ́ Госпо́дь Бо́гъ: я́ко рече́тъ ми́ръ на лю́ди Своя́, и на преподо́бныя Своя́, и на обраща́ющыя сердца́ къ Нему́.
Оба́че бли́зъ боя́щихся Его́ спасе́нiе Его́, всели́ти сла́ву въ зе́млю на́шу.
Ми́лость и и́стина срѣто́стѣся, пра́вда и ми́ръ облобыза́стася:
и́стина от­ земли́ воз­сiя́, и пра́вда съ небесе́ при­­ни́че:
и́бо Госпо́дь да́стъ бла́гость, и земля́ на́ша да́стъ пло́дъ сво́й.
Пра́вда предъ Ни́мъ предъи́детъ, и положи́тъ въ пу́ть стопы́ своя́.
Рус. (Аверинцев)
Начальнику хора. На гиттит. Сынов Кораха. Псалом.
Как желанны обители Твои, Адонаи, Господи сил!
стаевает душа моя, алчет покоя дворов Твоих; ликует во мне сердце мое, торжествует плоть моя в радости о Боге живом.
Вот, и пташка находит себе приют, и ласточка – укром для птенцов своих; а мне – алтари Твои, Боже сил, мой Царь и мой Бог!
Благо живущим в дому Твоем, кто без устали славят тебя! (Села!)
О, благо тому, чей оплот в Тебе, кто нашел стезю к Тебе в сердце своем!
Проходят странники юдолью слез 30, и становится она источником вод, и благодатью одевают ее проливающиеся дожди.
От силы к силе пройдут они, явится на Сионе Бог богов.
Господи сил! Услышь молитву мою, Боже Иакова, внемли! (Селa!)
Боже, оплот наш, обрати взор! Призри на Помазанника Твоего.
Ибо единый день во дворах Твоих лучше тысячи дней; лучше мне у порога стоять в дому Господа моего, нежели обрести приют во обителях греха.
Господь Бог – солнце и щит, милость и честь подаст Господь; не откажет ни в едином из благ ходящим в простоте своей.
Адонаи, Господи сил! Блажен, кто уповает на Тебя.
Украинский (Огієнко)
78:1 Пісня навчальна Асафова.
Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
78:2 нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів́я я висловлю!
78:3 Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
78:4 того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
78:5 Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
78:6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
78:7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
78:8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
78:9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
78:10 вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
78:11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
78:12 Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
78:13 Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
78:14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
78:15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
78:16 Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
78:17 Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
78:18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
78:19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
78:20 Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки!
Чи Він зможе також дати хліба?
Чи Він наготує м́ясива народові Своєму?
78:21 Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
78:22 бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
78:23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
78:24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
78:25 Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
78:26 Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
78:27 і дощем на них м́ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
78:28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.
78:29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
78:30 Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
78:31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив…
78:32 Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
78:33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
78:34 Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
78:35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
78:36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
78:37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті…
78:38 Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
78:39 і Він пам́ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
78:40 Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
78:41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
78:42 вони не пам́ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
78:43 як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
78:44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили…
78:45 Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
78:46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
78:47 Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
78:48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
78:49 Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
78:50 Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
78:51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
78:52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
78:53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
78:54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
78:55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
78:56 Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
78:57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
78:58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
78:59 Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
78:60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
78:61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога…
78:62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
78:63 його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
78:64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
78:65 Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
78:66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
78:67 Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
78:68 а вибрав Собі плем́я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
78:69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
78:70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
78:71 від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
78:72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
79:1 Псалом Асафів.
Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!
79:2 Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній…
79:3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!…
79:4 Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць…
79:5 Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
79:6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть,
79:7 бо вони з́їли Якова, а мешкання його опустошили!
79:8 Не пам́ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!…
79:9 Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого!
79:10 Чого будуть казати погани: Де їхній Бог?
Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів,
79:11 нехай перед лице Твоє дійде стогін в́язня!
За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих!
79:12 А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи!
79:13 А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід!
80:1 Для дириґетна хору.
На «Лілеї».
Свідоцтво.
Псалом Асафів.
80:2 Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися
80:3 перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії!
Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
80:4 Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
80:5 Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?
80:6 Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри…
80:7 Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші…
80:8 Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
80:9 Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив,
80:10 Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край,
80:11 гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри,
80:12 аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки!
80:13 Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?
80:14 Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її!
80:15 Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,
80:16 і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!
80:17 В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого,
80:18 нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі!
80:19 А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім́я Твоє кликати!
80:20 Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
81:1 Для дириґетна хору.
На ґітійськім знарядді.
Асафів.
81:2 Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова,
81:3 заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами,
81:4 засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята,
81:5 бо це право ізраїлеві, Закон Бога Якова!
81:6 На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську.
Почув був там мову, якої не знав:
81:7 Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились.
81:8 Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви.
Села.
81:9 Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о ізраїлю, коли б ти послухав Мене:
81:10 нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
81:11 Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню!
81:12 Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною ізраїль,
81:13 і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами!
81:14 Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був ізраїль ходив по дорогах Моїх,
81:15 ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх!
81:16 Ненависники Господа йому б покорились, і був би навіки їхній час,
81:17 і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!
82:1 Псалом Асафів.
Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить:
82:2 Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних?
Села.
82:3 Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря,
82:4 порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих!
82:5 Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони…
Всі основи землі захитались…
82:6 Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі,
82:7 та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож.
82:8 Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи!
83:1 Пісня.
Псалом Асафів.
83:2 Боже, не будь мовчазним, не мовчи, і не будь Ти спокійним, о Боже,
83:3 бо ось зашуміли Твої вороги, а Твої ненависники голови попідіймали!
83:4 Вони проти народу Твого хитрий задум видумують, і нараджуються проти тих, кого Ти бережеш!
83:5 Вони кажуть: Ходіть но, та знищимо їх з-між народів, і згадуватись більш не буде імення ізраїля!
83:6 Бо вони однодушно нарадилися, проти Тебе умови складають,
83:7 намети Едома й ізмаїльтян, Моав та агаряни,
83:8 Ґевал і Аммон, і Амалик, Филистея з мешканцями Тиру.
83:9 і Ашшур поєднався був з ними, вони синам Лотовим стали раменом.
Села.
83:10 Зроби їм, як Мідіянові, як Сісері, як Явінові в долині Кішон,
83:11 при Ен-Дорі вони були знищені, стали погноєм землі!
83:12 Поклади їх та їхніх вельмож, як Орева, й як Зеева, й як Зеваха, й як Цалмунну, усіх їхніх князів,
83:13 що казали були: Візьмімо на спадок для себе помешкання Боже!
83:14 Боже мій, бодай стали вони, немов порох у вихрі, як солома на вітрі!
83:15 Як огонь палить ліс, й як запалює полум́я гори,
83:16 так Ти їх пожени Своїм вихром, і настраш Своєю бурею!
83:17 Наповни обличчя їхнє соромом, і хай шукають вони Твоє Ймення, о Господи!
83:18 Нехай будуть вони засоромлені, й завжди хай будуть настрашені, і хай застидаються, й хай вони згинуть!
83:19 і нехай вони знають, що Ти, Твоє Ймення Господь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі!
84:1 Для дириґетна хору.
На ґітійськомім знарядді.
Синів Кореєвих.
Псалом.
84:2 Які любі оселі Твої, Господи Саваоте!
84:3 Затужена та омліває душа моя за подвір́ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого!
84:4 і пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій!
84:5 Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе!
Села.
84:6 Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе,
84:7 ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!
84:8 Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.
84:9 Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів!
Села.
84:10 Щите наш, поглянь же, о Боже, і придивись до обличчя Свого помазанця!
84:11 Ліпший бо день на подвір́ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности!
84:12 Бо сонце та щит Господь, Бог!
Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить.
84:13 Господи Саваоте, блаженна людина, що на Тебе надіється!
85:1 Для дириґетна хору.
Синів Кореєвих.
Псалом.
85:2 Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув,
85:3 Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив!
Села.
85:4 Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости!
85:5 Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощ!
85:6 Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід?
85:7 Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою!
85:8 Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє,
85:9 нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир!
народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються!
85:10 Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі.
85:11 Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються,
85:12 правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає.
85:13 і Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій.
85:14 Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить.
78:1 Maskil. Asaph. Attendite, popule meus, doctrinam meam; inclinate aurem vestram in verba oris mei.
78:2 Aperiam in parabolis os meum, eloquar arcana aetatis antiquae.
78:3 Quanta audivimus et cognovimus ea, et patres nostri narraverunt nobis,
78:4 non occultabimus a filiis eorum, generationi alteri narrantes laudes Domini et virtutes eius et mirabilia eius, quae fecit.
78:5 Constituit testimonium in Iacob et legem posuit in Israel; quanta mandaverat patribus nostris nota facere ea filiis suis,
78:6 ut cognoscat generatio altera, filii, qui nascentur. Exsurgent et narrabunt filiis suis,
78:7 ut ponant in Deo spem suam et non obliviscantur operum Dei et mandata eius custodiant.
78:8 Ne fiant sicut patres eorum, generatio rebellis et exasperans; generatio, quae non firmavit cor suum, et non fuit fidelis Deo spiritus eius.
78:9 Filii Ephraim, intendentes et mittentes arcum, conversi sunt in die belli.
78:10 Non custodierunt testamentum Dei et in lege eius renuerunt ambulare.
78:11 Et obliti sunt factorum eius et mirabilium eius, quae ostendit eis.
78:12 Coram patribus eorum fecit mirabilia in terra Aegypti, in campo Taneos.
78:13 Scidit mare et perduxit eos et statuit aquas quasi in utre.
78:14 Et deduxit eos in nube per diem et per totam noctem in illuminatione ignis.
78:15 Scidit petram in eremo et adaquavit eos velut abyssus multa.
78:16 Et eduxit rivulos de petra et deduxit tamquam flumina aquas.
78:17 Et apposuerunt adhuc peccare ei, in iram excitaverunt Excelsum in inaquoso.
78:18 Et tentaverunt Deum in cordibus suis, petentes escas animabus suis;
78:19 et contra Deum locuti sunt, dixerunt: «Numquid poterit Deus parare mensam in deserto?».
78:20 Ecce percussit petram, et fluxerunt aquae, et torrentes inundaverunt. «Numquid et panem poterit dare aut parare carnes populo suo?».
78:21 Ideo audivit Dominus et exarsit, et ignis accensus est in Iacob, et ira ascendit in Israel.
78:22 Quia non crediderunt in Deo nec speraverunt in salutari eius.
78:23 Verumtamen mandavit nubibus desuper et ianuas caeli aperuit;
78:24 et pluit illis manna ad manducandum et panem caeli dedit eis:
78:25 panem angelorum manducavit homo; cibaria misit eis ad abundantiam.
78:26 Excitavit austrum in caelo et induxit in virtute sua africum;
78:27 et pluit super eos sicut pulverem carnes et sicut arenam maris volatilia pennata:
78:28 et ceciderunt in medio castrorum eorum, circa tabernacula eorum.
78:29 Et manducaverunt et saturati sunt nimis, et desiderium eorum attulit eis.
78:30 Nondum recesserant a desiderio suo, adhuc escae eorum erant in ore ipsorum,
78:31 et ira Dei ascendit super eos et occidit pingues eorum et electos Israel prostravit.
78:32 In omnibus his peccaverunt adhuc et non crediderunt in mirabilibus eius;
78:33 et consumpsit in halitu dies eorum et annos eorum cum festinatione.
78:34 Cum occideret eos, quaerebant eum et conversi veniebant diluculo ad eum;
78:35 et rememorati sunt quia Deus adiutor est eorum, et Deus Excelsus redemptor eorum est.
78:36 Et suaserunt ei in ore suo et lingua sua mentiti sunt ei;
78:37 cor autem eorum non erat rectum cum eo, nec fideles erant in testamento eius.
78:38 Ipse autem est misericors et propitiatur iniquitati et non disperdit. Saepe avertit iram suam et non accendit omnem furorem suum.
78:39 Et recordatus est quia caro sunt, spiritus vadens et non rediens.
78:40 Quoties exacerbaverunt eum in deserto, in iram concitaverunt eum in inaquoso!
78:41 Et reversi sunt et tentaverunt Deum et Sanctum Israel exacerbaverunt.
78:42 Non sunt recordati manus eius, diei, qua redemit eos de manu tribulantis.
78:43 Cum posuit in Aegypto signa sua et prodigia sua in campo Taneos.
78:44 Convertit in sanguinem flumina eorum et rivulos eorum, ne biberent.
78:45 Misit in eos coenomyiam et comedit eos, ranam et perdidit eos.
78:46 Dedit brucho fructus eorum, labores eorum locustae.
78:47 Occidit in grandine vineas eorum, moros eorum in pruina.
78:48 Tradidit grandini iumenta eorum et greges eorum flammae ignis.
78:49 Misit in eos ardorem irae suae, indignationem et comminationem et angustiam, immissionem angelorum malorum.
78:50 Complanavit semitam irae suae; non pepercit a morte animabus eorum et vitam eorum in peste conclusit.
78:51 Percussit omne primogenitum in terra Aegypti, primitias roboris eorum in tabernaculis Cham.
78:52 Abstulit sicut oves populum suum et perduxit eos tamquam gregem in deserto.
78:53 Deduxit eos in spe, et non timuerunt, et inimicos eorum operuit mare.
78:54 Et induxit eos in fines sanctificationis suae, in montem, quem acquisivit dextera eius.
78:55 Et eiecit a facie eorum gentes et divisit eis terram in funiculo hereditatis et habitare fecit in tabernaculis eorum tribus Israel.
78:56 Et tentaverunt et exacerbaverunt Deum Excelsum et testimonia eius non custodierunt.
78:57 Recesserunt et praevaricati sunt, quemadmodum patres eorum; conversi sunt retro ut arcus pravus.
78:58 In iram concitaverunt eum in collibus suis et in sculptilibus suis ad aemulationem eum provocaverunt.
78:59 Audivit Deus et exarsit et sprevit valde Israel.
78:60 Et reppulit habitaculum Silo, tabernaculum, ubi habitavit in hominibus.
78:61 Et tradidit in captivitatem virtutem suam et pulchritudinem suam in manus inimici.
78:62 Et conclusit in gladio populum suum et in hereditatem suam exarsit.
78:63 Iuvenes eorum comedit ignis, et virgines eorum non sunt desponsatae.
78:64 Sacerdotes eorum in gladio ceciderunt, et viduae eorum non plorabantur.
78:65 Et excitatus est tamquam dormiens Dominus, tamquam potens crapulatus a vino.
78:66 Et percussit inimicos suos in posteriora, opprobrium sempiternum dedit illis.
78:67 Et reppulit tabernaculum Ioseph et tribum Ephraim non elegit,
78:68 sed elegit tribum Iudae, montem Sion, quem dilexit.
78:69 Et aedificavit sicut excelsum sanctuarium suum, sicut terram, quam fundavit in saecula.
78:70 Et elegit David servum suum et sustulit eum de gregibus ovium,
78:71 de post fetantes accepit eum: pascere Iacob populum suum et Israel hereditatem suam.
78:72 Et pavit eos in innocentia cordis sui et in prudentia manuum suarum deduxit eos.
79:1 PSALMUS. Asaph. Deus, venerunt gentes in hereditatem tuam, polluerunt templum sanctum tuum, posuerunt Ierusalem in ruinas.
79:2 Dederunt morticina servorum tuorum escas volatilibus caeli, carnes sanctorum tuorum bestiis terrae.
79:3 Effuderunt sanguinem eorum tamquam aquam in circuitu Ierusalem, et non erat qui sepeliret.
79:4 Facti sumus opprobrium vicinis nostris, subsannatio et illusio his, qui in circuitu nostro sunt.
79:5 Usquequo, Domine? Irasceris in finem? Accendetur velut ignis zelus tuus?
79:6 Effunde iram tuam in gentes, quae te non noverunt, et in regna, quae nomen tuum non invocaverunt,
79:7 quia comederunt Iacob et sedem eius desolaverunt.
79:8 Ne memineris iniquitatum patrum nostrorum, cito anticipent nos misericordiae tuae, quia pauperes facti sumus nimis.
79:9 Adiuva nos, Deus salutaris nostri, propter gloriam nominis tui et libera nos; et propitius esto peccatis nostris propter nomen tuum.
79:10 Quare dicent in gentibus: «Ubi est Deus eorum?». Innotescat in nationibus coram oculis nostris ultio sanguinis servorum tuorum, qui effusus est.
79:11 Introeat in conspectu tuo gemitus compeditorum; secundum magnitudinem brachii tui superstites relinque filios mortis.
79:12 Et redde vicinis nostris septuplum in sinu eorum, improperium ipsorum, quod exprobraverunt tibi, Domine.
79:13 Nos autem, populus tuus et oves pascuae tuae, confitebimur tibi in saeculum; in generationem et generationem annuntiabimus laudem tuam.
80:1 Magistro chori. Secundum» Lilium praecepti». Asaph. PSALMUS.
80:2 Qui pascis Israel, intende, qui deducis velut ovem Ioseph. Qui sedes super cherubim, effulge
80:3 coram Ephraim, Beniamin et Manasse. Excita potentiam tuam et veni, ut salvos facias nos.
80:4 Deus, converte nos, illustra faciem tuam, et salvi erimus.
80:5 Domine, Deus virtutum, quousque irasceris super orationem populi tui?
80:6 Cibasti nos pane lacrimarum et potum dedisti nobis in lacrimis copiose.
80:7 Posuisti nos in contradictionem vicinis nostris, et inimici nostri subsannaverunt nos.
80:8 Deus virtutum, converte nos, illustra faciem tuam, et salvi erimus.
80:9 Vineam de Aegypto transtulisti, eiecisti gentes et plantasti eam.
80:10 Purgasti locum in conspectu eius, plantasti radices eius, et implevit terram.
80:11 Operti sunt montes umbra eius, et ramis eius cedri Dei;
80:12 extendit palmites suos usque ad mare et usque ad flumen propagines suas.
80:13 Ut quid destruxisti maceriam eius, et vindemiant eam omnes, qui praetergrediuntur viam?
80:14 Exterminavit eam aper de silva, et singularis ferus depastus est eam.
80:15 Deus virtutum, convertere, respice de caelo et vide et visita vineam istam.
80:16 Et protege eam, quam plantavit dextera tua, et super filium hominis, quem confirmasti tibi.
80:17 Incensa est igni et suffossa; ab increpatione vultus tui peribunt.
80:18 Fiat manus tua super virum dexterae tuae, super filium hominis, quem confirmasti tibi.
80:19 Et non discedemus a te, vivificabis nos, et nomen tuum invocabimus.
80:20 Domine, Deus virtutum, converte nos et illustra faciem tuam, et salvi erimus.
81:1 Magistro chori. Secundum» Torcularia...». Asaph.
81:2 Exsultate Deo adiutori nostro; iubilate Deo Iacob.
81:3 Sumite psalmum et date tympanum, psalterium iucundum cum cithara.
81:4 Bucinate in neomenia tuba, in die plenae lunae, in sollemnitate nostra.
81:5 Quia praeceptum in Israel est, et iudicium Deo Iacob.
81:6 Testimonium in Ioseph posuit illud, cum exiret de terra Aegypti; sermonem, quem non noveram, audivi:
81:7 «Diverti ab oneribus dorsum eius; manus eius a cophino recesserunt.
81:8 In tribulatione invocasti me, et liberavi te, exaudivi te in abscondito tempestatis, probavi te apud aquam Meriba.
81:9 Audi, populus meus, et contestabor te; Israel, utinam audias me!
81:10 Non erit in te deus alienus, neque adorabis deum extraneum.
81:11 Ego enim sum Dominus Deus tuus, qui eduxi te de terra Aegypti; dilata os tuum, et implebo illud.
81:12 Et non audivit populus meus vocem meam, et Israel non intendit mihi.
81:13 Et dimisi eos secundum duritiam cordis eorum, ibunt in adinventionibus suis.
81:14 Si populus meus audisset me, Israel si in viis meis ambulasset!
81:15 In brevi inimicos eorum humiliassem et super tribulantes eos misissem manum meam.
81:16 Inimici Domini blandirentur ei, et esset sors eorum in saecula;
81:17 et cibarem eos ex adipe frumenti et de petra melle saturarem eos».
82:1 PSALMUS. Asaph. Deus stetit in concilio divino, in medio deorum iudicat.
82:2 «Usquequo iudicabitis inique et facies peccatorum sumetis?
82:3 Iudicate egeno et pupillo, humilem et pauperem iustificate.
82:4 Eripite pauperem et egenum de manu peccatoris liberate».
82:5 Nescierunt neque intellexerunt, in tenebris ambulant; movebuntur omnia fundamenta terrae.
82:6 Ego dixi: «Dii estis, et filii Excelsi omnes».
82:7 Vos autem sicut homines moriemini et sicut unus de principibus cadetis.
82:8 Surge, Deus, iudica terram, quoniam tu hereditabis in omnibus gentibus.
83:1 Canticum. PSALMUS. Asaph.
83:2 Deus, ne quiescas, ne taceas neque compescaris, Deus,
83:3 quoniam ecce inimici tui fremuerunt, et, qui oderunt te, extulerunt caput.
83:4 Adversus populum tuum malignaverunt consilium et cogitaverunt adversus eos, quos abscondisti tibi.
83:5 Dixerunt: «Venite, et disperdamus eos de gente, et non memoretur nomen Israel ultra!».
83:6 Quoniam cogitaverunt unanimiter, adversum te testamentum statuerunt:
83:7 tabernacula Idumaeorum et Ismaelitae, Moab et Agareni,
83:8 Gebal et Ammon et Amalec, Philistaea cum habitantibus Tyrum.
83:9 Etenim Assur sociabatur cum illis; facti sunt in adiutorium filiis Lot.
83:10 Fac illis sicut Madian et Sisarae, sicut Iabin in torrente Cison.
83:11 Disperierunt in Endor, facti sunt ut stercus super terram.
83:12 Pone duces eorum sicut Oreb et Zeb et Zebee et Salmana, omnes principes eorum,
83:13 qui dixerunt: «Hereditate possideamus pascua Dei!».
83:14 Deus meus, pone illos ut rotam et sicut stipulam ante ventum.
83:15 Sicut ignis, qui comburit silvam, et sicut flamma devorans montes,
83:16 ita persequeris illos in tempestate tua et in procella tua turbabis eos.
83:17 Imple facies eorum ignominia, et quaerent nomen tuum, Domine.
83:18 Erubescant et conturbentur in saeculum saeculi et confundantur et pereant;
83:19 et cognoscant quia nomen tibi Dominus: tu solus Altissimus super omnem terram.
84:1 Magistro chori. Secundum» Torcularia». Filiorum Core. PSALMUS.
84:2 Quam dilecta tabernacula tua, Domine virtutum!
84:3 Concupiscit et deficit anima mea in atria Domini. Cor meum et caro mea exsultaverunt in Deum vivum.
84:4 Etenim passer invenit sibi domum, et turtur nidum sibi, ubi ponat pullos suos: altaria tua, Domine virtutum, rex meus et Deus meus.
84:5 Beati, qui habitant in domo tua: in perpetuum laudabunt te.
84:6 Beatus vir, cuius est auxilium abs te, ascensiones in corde suo disposuit.
84:7 Transeuntes per vallem sitientem in fontem ponent eam, etenim benedictionibus vestiet eam pluvia matutina.
84:8 Ibunt de virtute in virtutem, videbitur Deus deorum in Sion.
84:9 Domine, Deus virtutum, exaudi orationem meam; auribus percipe, Deus Iacob.
84:10 Protector noster aspice, Deus, et respice in faciem christi tui.
84:11 Quia melior est dies una in atriis tuis super milia, elegi ad limen esse in domo Dei mei magis quam habitare in tabernaculis peccatorum.
84:12 Quia sol et scutum est Dominus Deus, gratiam et gloriam dabit Dominus; non privabit bonis eos, qui ambulant in innocentia.
84:13 Domine virtutum, beatus homo, qui sperat in te.
85:1 Magistro chori. Filiorum Core. PSALMUS.
85:2 Complacuisti tibi, Domine, in terra tua, convertisti captivitatem Iacob.
85:3 Remisisti iniquitatem plebis tuae, operuisti omnia peccata eorum.
85:4 Contraxisti omnem iram tuam, revertisti a furore indignationis tuae.
85:5 Converte nos, Deus, salutaris noster, et averte iram tuam a nobis.
85:6 Numquid in aeternum irasceris nobis aut extendes iram tuam a generatione in generationem?
85:7 Nonne tu conversus vivificabis nos, et plebs tua laetabitur in te?
85:8 Ostende nobis, Domine, misericordiam tuam et salutare tuum da nobis.
85:9 Audiam, quid loquatur Dominus Deus, quoniam loquetur pacem ad plebem suam et sanctos suos et ad eos, qui convertuntur corde.
85:10 Vere prope timentes eum salutare ipsius, ut inhabitet gloria in terra nostra.
85:11 Misericordia et veritas obviaverunt sibi, iustitia et pax osculatae sunt.
85:12 Veritas de terra orta est, et iustitia de caelo prospexit.
85:13 Etenim Dominus dabit benignitatem, et terra nostra dabit fructum suum.
85:14 Iustitia ante eum ambulabit et ponet in via gressus suos.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible