Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Кафизма 12

Кафизма 12

Толкования
Толкования главы
Псалом 85 
85:0
85:1
см.:Пс.87:3;
85:2
85:3
85:4
85:5
см.:Исх.34:6;Иоил.2:13;Иона.4:2;
85:6
85:7
см.:Пс.49:15;
85:8
см.:Втор.3:24;
85:9
см.:Иер.3:17;Откр.15:5;
85:10
см.:2Цар.7:22;Ис.45:5;
85:11
см.:Пс.24:4;Пс.26:11;
85:12
85:13
см.:Пс.29:4;
85:14
см.:Пс.53:5;
85:15
см.:Пс.85:5;Ис.54:8;
85:16
85:17
Псалом 86 
86:1
86:2
86:3
см.:Ис.62:3;
86:4
86:5
см.:Гал.4:26;
86:6
86:7
Псалом 87 
87:1
см.:1Пар.25:5;
87:2
87:3
87:4
87:5
см.:Пс.27:1;Плач.3:6;
87:6
см.:Иов.10:21;
87:7
87:8
87:9
см.:Иов.30:10;Пс.30:12;Пс.37:12;
87:10
87:11
см.:Пс.6:6;
87:12
87:13
см.:Иов.10:21-22;
87:14
87:15
87:16
см.:Иов.19:7;
87:17
87:18
см.:Пс.21:13;
87:19
Слава:
Псалом 88 
88:1
см.:1Пар.15:17;
88:2
см.:Пс.91:3;
88:3
88:4
см.:2Цар.7:12;Пс.131:11;
88:5
88:6
88:7
см.:Пс.85:8;
88:8
88:9
см.:Пс.76:14;Откр.19:15;
88:10
см.:Пс.106:29;Мф.8:26;
88:11
88:12
см.:Быт.1:1;
88:13
88:14
88:15
см.:Пс.92:2;
88:16
88:17
88:18
см.:Лк.1:69;
88:19
см.:Пс.3:4;Пс.83:10;
88:20
88:21
см.:1Цар.16:13;Деян.13:22;
88:22
см.:Ис.41:10;
88:23
см.:2Цар.7:10;
88:24
88:25
88:26
см.:Пс.71:8;Откр.10:2;
88:27
см.:2Цар.7:14;Евр.1:5;
88:28
см.:Кол.1:18;Откр.19:16;
88:29
88:30
см.:Пс.71:5;2Цар.7:13;Дан.2:44;
88:31
88:32
88:33
см.:2Цар.7:14;
88:34
88:35
см.:2Цар.7:16;
88:36
88:37
см.:2Цар.7:16;Пс.71:17;Лк.1:33;Ин.12:34;
88:38
см.:Откр.1:5;
88:39
88:40
см.:Пс.43:10;
88:41
см.:Плач.2:6;
88:42
см.:Пс.30:12;Пс.43:14;
88:43
88:44
88:45
88:46
88:47
см.:Пс.12:2;
88:48
88:49
см.:Пс.48:10;Сир.14:18;
88:50
см.:2Цар.7:15;
88:51
88:52
88:53
Слава:
Псалом 89 
89:1
89:2
89:3
см.:Ис.43:13;
89:4
89:5
см.:2Пет.3:8;
89:6
см.:Ис.40:6;Ис.51:12;Сир.14:18;
89:7
см.:Ис.40:7;Пс.75:8;
89:8
89:9
89:10
см.:Сир.18:8;
89:11
см.:Сир.16:19;
89:12
см.:Пс.38:5;
89:13
89:14
см.:Ис.33:2;Пс.137:8;
89:15
89:16
89:17
см.:Иов.14:15;
Псалом 90 
90:0
90:1
см.:Пс.16:8;Пс.35:8;Ос.14:8;
90:2
см.:Пс.141:6;
90:3
90:4
см.:Мф.23:37;
90:5
см.:2Цар.22:31;Пс.83:12;
90:6
90:7
см.:Иов.11:19;
90:8
см.:Пс.91:12;Пс.111:8;
90:9
90:10
90:11
см.:Мф.4:6;Лк.4:10;
90:12
см.:Иов.5:23;
90:13
см.:Лк.10:19;
90:14
см.:Пс.144:19;Дан.6:23;
90:15
см.:Иов.22:27;Иов.33:24;Зах.13:9;
90:16
см.:Ис.43:2;
Слава:
Церковнославянский (рус)
Моли́тва Дави́ду.
Приклони́, Го́споди, у́хо Твое́, и услы́ши мя́: я́ко ни́щъ и убо́гъ е́смь а́зъ.
Сохрани́ ду́шу мою́, я́ко преподо́бенъ е́смь: спаси́ раба́ Тво­его́, Бо́же мо́й, упова́ющаго на Тя́.
Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко къ Тебѣ́ воз­зову́ ве́сь де́нь.
Возвесели́ ду́шу раба́ Тво­его́: я́ко къ Тебѣ́ взя́хъ ду́шу мою́.
Я́ко Ты́, Го́споди, бла́гъ и кро́токъ и многоми́лостивъ всѣ́мъ при­­зыва́ющымъ Тя́.
Внуши́, Го́споди, моли́тву мою́ и вонми́ гла́су моле́нiя мо­его́.
Въ де́нь ско́рби мо­ея́ воз­зва́хъ къ Тебѣ́, я́ко услы́шалъ мя́ еси́.
Нѣ́сть подо́бенъ Тебѣ́ въ бозѣ́хъ, Го́споди, и нѣ́сть по дѣло́мъ Тво­и́мъ.
Вси́ язы́цы, ели́ки сотвори́лъ еси́, прiи́дутъ и покло́нят­ся предъ Тобо́ю, Го́споди, и просла́вятъ и́мя Твое́:
я́ко ве́лiй еси́ Ты́ и творя́й чудеса́, Ты́ еси́ Бо́гъ еди́нъ.
Наста́ви мя́, Го́споди, на пу́ть Тво́й, и пойду́ во и́стинѣ Тво­е́й: да воз­весели́т­ся се́рдце мое́ боя́тися и́мене Тво­его́.
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди Бо́же мо́й, всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ и просла́влю и́мя Твое́ въ вѣ́къ:
я́ко ми́лость Твоя́ ве́лiя на мнѣ́, и изба́вилъ еси́ ду́шу мою́ от­ а́да преиспо́днѣйшаго.
Бо́же, законопресту́пницы воста́ша на мя́, и со́нмъ держа́вныхъ взыска́ша ду́шу мою́, и не предложи́ша Тебе́ предъ собо́ю.
И Ты́, Го́споди Бо́же мо́й, ще́дрый и ми́лостивый, долготерпѣли́вый и многоми́лостивый и и́стин­ный,
при́зри на мя́ и поми́луй мя́: да́ждь держа́ву Твою́ о́троку Тво­ему́ и спаси́ сы́на рабы́ Тво­ея́.
Сотвори́ со мно́ю зна́менiе во благо: и да ви́дятъ ненави́дящiи мя́, и постыдя́т­ся, я́ко Ты́, Го́споди, помо́глъ ми́ и утѣ́шилъ мя́ еси́.
Сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ пѣ́сни.
Основа́нiя его́ на гора́хъ святы́хъ: лю́битъ Госпо́дь врата́ Сiо́ня па́че всѣ́хъ селе́нiй Иа́ковлихъ.
Пресла́вная глаго́лашася о тебѣ́, гра́де Бо́жiй.
Помяну́ Раа́въ и Вавило́на вѣ́дущымъ мя́: и се́, иноплеме́н­ницы и Ти́ръ и лю́дiе Еѳiо́пстiи, сі́и бы́ша та́мо.
Ма́ти Сiо́нъ рече́тъ: человѣ́къ и человѣ́къ роди́ся въ не́мъ, и То́й основа́ и́ Вы́шнiй.
Госпо́дь повѣ́сть въ писа́нiи люді́й и князе́й, си́хъ бы́в­шихъ въ не́мъ.
Я́ко веселя́щихся всѣ́хъ жили́ще въ тебѣ́.
Пѣ́снь псалма́ Сыно́мъ Коре́овымъ, въ коне́цъ, о Маеле́ѳѣ е́же от­вѣща́ти, ра́зума Ема́ну Изра́илтянину.
Го́споди Бо́же спасе́нiя мо­его́, во дни́ воз­зва́хъ и въ нощи́ предъ Тобо́ю:
да вни́детъ предъ Тя́ моли́тва моя́, при­­клони́ у́хо Твое́ къ моле́нiю мо­ему́.
Я́ко испо́лнися зо́лъ душа́ моя́, и живо́тъ мо́й а́ду при­­бли́жися.
Привмѣне́нъ бы́хъ съ низходя́щими въ ро́въ: бы́хъ я́ко человѣ́къ безъ по́мощи,
въ ме́ртвыхъ свобо́дь: я́ко я́звен­нiи спя́щiи во гро́бѣ, и́хже не помяну́лъ еси́ ктому́, и ті́и от­ руки́ Тво­ея́ от­ринове́ни бы́ша.
Положи́ша мя́ въ ро́вѣ преиспо́днѣмъ, въ те́мныхъ и сѣ́ни сме́ртнѣй.
На мнѣ́ утверди́ся я́рость Твоя́, и вся́ во́лны Твоя́ наве́лъ еси́ на мя́.
Уда́лилъ еси́ зна́емыхъ мо­и́хъ от­ мене́: положи́ша мя́ ме́рзость себѣ́: пре́данъ бы́хъ и не исхожда́хъ.
О́чи мо­и́ изнемого́стѣ от­ нищеты́: воз­зва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди, ве́сь де́нь, воз­дѣ́хъ къ Тебѣ́ ру́цѣ мо­и́.
Еда́ ме́ртвыми твори́ши чудеса́? Или́ вра́чеве воскреся́тъ, и исповѣ́дят­ся Тебѣ́?
Еда́ повѣ́сть кто́ во гро́бѣ ми́лость Твою́, и и́стину Твою́ въ поги́бели?
Еда́ позна́на бу́дутъ во тмѣ́ чудеса́ Твоя́, и пра́вда Твоя́ въ земли́ забве́н­нѣй?
И а́зъ къ Тебѣ́, Го́споди, воз­зва́хъ, и у́тро моли́тва моя́ предвари́тъ Тя́.
Вску́ю, Го́споди, от­рѣ́еши ду́шу мою́? От­враща́еши лице́ Твое́ от­ мене́?
Ни́щъ е́смь а́зъ, и въ трудѣ́хъ от­ ю́ности мо­ея́: воз­не́сжеся смири́хся и изнемого́хъ.
На мнѣ́ преидо́ша гнѣ́ви Тво­и́, устраше́нiя Твоя́ воз­мути́ша мя́:
обыдо́ша мя́ я́ко вода́ ве́сь де́нь, одержа́ша мя́ вку́пѣ.
Уда́лилъ еси́ от­ мене́ дру́га и и́скрен­няго, и зна́емыхъ мо­и́хъ от­ страсте́й.
Ра́зума Еѳа́ма Изра́илтянина.
Ми́лости Твоя́, Го́споди, во вѣ́къ воспою́, въ ро́дъ и ро́дъ воз­вѣщу́ и́стину Твою́ усты́ мо­и́ми.
Зане́ ре́клъ еси́: въ вѣ́къ ми́лость сози́ждет­ся: на небесѣ́хъ угото́вит­ся и́стина Твоя́.
Завѣща́хъ завѣ́тъ избра́н­нымъ Мо­и́мъ, кля́хся Дави́ду рабу́ Мо­ему́:
до вѣ́ка угото́ваю сѣ́мя твое́, и сози́жду въ ро́дъ и ро́дъ престо́лъ тво́й.
Исповѣ́дятъ небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, и́бо и́стину Твою́ въ це́ркви святы́хъ.
Я́ко кто́ во о́блацѣхъ уравни́т­ся Го́сподеви? Уподо́бит­ся Го́сподеви въ сынѣ́хъ Бо́жiихъ?
Бо́гъ прославля́емь въ совѣ́тѣ святы́хъ, ве́лiй и стра́­шенъ е́сть надъ всѣ́ми окре́стными Его́.
Го́споди Бо́же си́лъ, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Си́ленъ еси́, Го́споди, и и́стина Твоя́ о́крестъ Тебе́.
Ты́ влады́че­ст­вуеши держа́вою морско́ю: воз­муще́нiе же во́лнъ его́ Ты́ укроча́еши.
Ты́ смири́лъ, еси́, я́ко я́звена, го́рдаго: мы́шцею си́лы Тво­ея́ расточи́лъ еси́ враги́ Твоя́.
Твоя́ су́ть небеса́, и Твоя́ е́сть земля́: вселе́н­ную и исполне́нiе ея́ Ты́ основа́лъ еси́.
Сѣ́веръ и мо́ре Ты́ созда́лъ еси́: Ѳаво́ръ и Ермо́нъ о и́мени Тво­е́мъ воз­ра́дуетася.
Твоя́ мы́шца съ си́лою: да укрѣпи́т­ся рука́ Твоя́, и воз­несе́т­ся десни́ца Твоя́.
Пра́вда и судьба́ угото́ванiе престо́ла Тво­его́: ми́лость и и́стина предъи́детѣ предъ лице́мъ Тво­и́мъ.
Блаже́ни лю́дiе вѣ́дущiи воскликнове́нiе: Го́споди, во свѣ́тѣ лица́ Тво­его́ по́йдутъ,
и о и́мени Тво­е́мъ воз­ра́дуют­ся ве́сь де́нь, и пра́вдою Тво­е́ю воз­несу́т­ся.
Я́ко похвала́ си́лы и́хъ Ты́ еси́, и во благоволе́нiи Тво­е́мъ воз­несе́т­ся ро́гъ на́шъ:
я́ко Госпо́дне е́сть заступле́нiе, и Свята́го Изра́илева царя́ на́­шего.
Тогда́ глаго́лалъ еси́ въ видѣ́нiи сыново́мъ Тво­и́мъ, и ре́клъ еси́: положи́хъ по́мощь на си́льнаго, воз­несо́хъ избра́н­наго от­ люді́й Мо­и́хъ:
обрѣто́хъ Дави́да раба́ Мо­его́, еле́емъ святы́мъ Мо­и́мъ пома́захъ его́.
И́бо рука́ Моя́ засту́питъ его́, и мы́шца Моя́ укрѣпи́тъ его́:
ничто́же успѣ́етъ вра́гъ на него́, и сы́нъ беззако́нiя не при­­ложи́тъ озло́бити его́.
И ссѣку́ от­ лица́ его́ враги́ его́, и ненави́дящыя его́ побѣжду́:
и и́стина Моя́ и ми́лость Моя́ съ ни́мъ, и о и́мени Мо­е́мъ воз­несе́т­ся ро́гъ его́:
и положу́ на мо́ри ру́ку его́, и на рѣка́хъ десни́цу его́.
То́й при­­зове́тъ Мя́: оте́цъ мо́й еси́ Ты́, Бо́гъ мо́й и засту́пникъ спасе́нiя мо­его́.
И А́зъ пе́рвенца положу́ его́, высока́ па́че царе́й земны́хъ:
въ вѣ́къ сохраню́ ему́ ми́лость Мою́, и завѣ́тъ Мо́й вѣ́ренъ ему́:
и положу́ въ вѣ́къ вѣ́ка сѣ́мя его́, и престо́лъ его́ я́ко дні́е не́ба.
А́ще оста́вятъ сы́нове его́ зако́нъ Мо́й, и въ судьба́хъ Мо­и́хъ не по́йдутъ:
а́ще оправда́нiя Моя́ оскверня́тъ, и за́повѣдiй Мо­и́хъ не сохраня́тъ:
посѣщу́ жезло́мъ беззако́нiя и́хъ, и ра́нами непра́вды и́хъ,
ми́лость же Мою́ не разорю́ от­ ни́хъ, ни преврежду́ во и́стинѣ Мо­е́й:
ниже́ оскверню́ завѣ́та Мо­его́, и исходя́щихъ от­ у́стъ Мо­и́хъ не от­ве́ргуся.
Еди́ною кля́хся о святѣ́мъ Мо­е́мъ: а́ще Дави́ду солжу́?
Сѣ́мя его́ во вѣ́къ пребу́детъ, и престо́лъ его́ я́ко со́лнце предо Мно́ю,
и я́ко луна́ соверше́на въ вѣ́къ, и свидѣ́тель на небеси́ вѣ́ренъ.
Ты́ же от­ри́нулъ еси́ и уничижи́лъ, негодова́лъ еси́ пома́зан­наго Тво­его́:
разори́лъ еси́ завѣ́тъ раба́ Тво­его́, оскверни́лъ еси́ на земли́ святы́ню его́:
разори́лъ еси́ вся́ опло́ты его́, положи́лъ еси́ тве́рдая его́ стра́хъ.
Расхища́ху его́ вси́ мимоходя́щiи путе́мъ, бы́сть поноше́нiе сосѣ́домъ сво­и́мъ.
Возвы́силъ еси́ десни́цу стужа́ющихъ ему́, воз­весели́лъ еси́ вся́ враги́ его́:
от­врати́лъ еси́ по́мощь меча́ его́ и не заступи́лъ еси́ его́ во бра́ни:
разори́лъ еси́ от­ очище́нiя его́, престо́лъ его́ на зе́млю пове́рглъ еси́:
ума́лилъ еси́ дни́ вре́мене его́, облiя́лъ еси́ его́ студо́мъ.
Доко́лѣ, Го́споди, от­враща́ешися въ коне́цъ, разжже́т­ся я́ко о́гнь гнѣ́въ Тво́й?
Помяни́, кі́й мо́й соста́въ: еда́ бо всу́е созда́лъ еси́ вся́ сы́ны человѣ́ческiя?
Кто́ е́сть человѣ́къ, и́же поживе́тъ и не у́зритъ сме́рти, изба́витъ ду́шу свою́ изъ руки́ а́довы?
Гдѣ́ су́ть ми́лости Твоя́ дре́внiя, Го́споди, и́миже кля́л­ся еси́ Дави́ду во и́стинѣ Тво­е́й?
Помяни́, Го́споди, поноше́нiе ра́бъ Тво­и́хъ, е́же удержа́хъ въ нѣ́дрѣ мо­е́мъ мно́гихъ язы́къ:
и́мже поноси́ша врази́ Тво­и́, Го́споди, и́мже поноси́ша измѣне́нiю христа́ Тво­его́.
Благослове́нъ Госпо́дь во вѣ́къ: бу́ди, бу́ди.
Моли́тва Моисе́а человѣ́ка Бо́жiя.
Го́споди, при­­бѣ́жище бы́лъ еси́ на́мъ въ ро́дъ и ро́дъ.
Пре́жде да́же гора́мъ не бы́ти и созда́тися земли́ и вселе́н­нѣй, и от­ вѣ́ка и до вѣ́ка Ты́ еси́.
Не от­врати́ человѣ́ка во смире́нiе, и ре́клъ еси́: обрати́теся, сы́нове человѣ́честiи.
Я́ко ты́сяща лѣ́тъ предъ очи́ма Тво­и́ма, Го́споди, я́ко де́нь вчера́шнiй, и́же ми́мо и́де, и стра́жа нощна́я.
Уничиже́нiя и́хъ лѣ́та бу́дутъ: *у́тро я́ко трава́ ми́мо и́детъ, у́тро процвѣте́тъ и пре́йдетъ: на ве́черъ от­паде́тъ, ожестѣ́етъ и и́зсхнетъ:
я́ко изчезо́хомъ гнѣ́вомъ Тво­и́мъ, и я́ростiю Тво­е́ю смути́хомся.
Положи́лъ еси́ беззако́нiя на́ша предъ Тобо́ю, вѣ́къ на́шъ въ просвѣще́нiе лица́ Тво­его́.
Я́ко вси́ дні́е на́ши оскудѣ́ша, и гнѣ́вомъ Тво­и́мъ изчезо́хомъ: 10лѣ́та на́ша я́ко паучи́на по­уча́хуся:–
–дні́е лѣ́тъ на́шихъ въ ни́хже се́дмьдесятъ лѣ́тъ, а́ще же въ си́лахъ, о́смьдесятъ лѣ́тъ, и мно́жае и́хъ тру́дъ и болѣ́знь: я́ко прiи́де кро́тость на ны́, и нака́жемся.
Кто́ вѣ́сть держа́ву гнѣ́ва Тво­его́, и от­ стра́ха Тво­его́ я́рость Твою́ изчести́?
Десни́цу Твою́ та́ко скажи́ ми, и окова́н­ныя {и нака́зан­ныя} се́рдцемъ въ му́дрости.
Обрати́ся, Го́споди, доко́лѣ? И умоле́нъ бу́ди на рабы́ Твоя́.
Испо́лнихомся зау́тра ми́лости Тво­ея́, Го́споди, и воз­ра́довахомся и воз­весели́хомся:
во вся́ дни́ на́шя воз­весели́хомся, за дни́, въ ня́же смири́лъ ны́ еси́, лѣ́та, въ ня́же ви́дѣхомъ зла́я.
И при́зри на рабы́ Твоя́ и на дѣла́ Твоя́, и наста́ви сы́ны и́хъ.
И бу́ди свѣ́тлость Го́спода Бо́га на́­шего на на́съ, и дѣла́ ру́къ на́шихъ испра́ви на на́съ, и дѣ́ло ру́къ на́шихъ испра́ви.
Хвала́ пѣ́сни Дави́довы, не надпи́санъ у Евре́й.
Живы́й въ по́мощи Вы́шняго, въ кро́вѣ Бо́га небе́снаго водвори́т­ся,
рече́тъ Го́сподеви: засту́пникъ мо́й еси́ и при­­бѣ́жище мое́, Бо́гъ мо́й, и упова́ю на Него́.
Я́ко То́й изба́витъ тя́ от­ сѣ́ти ло́вчи и от­ словесе́ мяте́жна:
плещма́ Сво­и́ма осѣни́тъ тя́, и подъ крилѣ́ Его́ надѣ́ешися: ору́жiемъ обы́детъ тя́ и́стина Его́.
Не убо­и́шися от­ стра́ха нощна́го, от­ стрѣлы́ летя́щiя во дни́,
от­ ве́щи во тмѣ́ преходя́щiя, от­ сря́ща {от­ нападе́нiя} и бѣ́са полу́ден­наго.
Паде́тъ от­ страны́ тво­ея́ ты́сяща, и тма́ одесну́ю тебе́, къ тебѣ́ же не при­­бли́жит­ся:
оба́че очи́ма тво­и́ма смо́триши и воз­дая́нiе грѣ́шниковъ у́зриши.
Я́ко ты́, Го́споди, упова́нiе мое́: Вы́шняго положи́лъ еси́ при­­бѣ́жище твое́.
Не прiи́детъ къ тебѣ́ зло́, и ра́на не при­­бли́жит­ся тѣлеси́ тво­ему́ {селе́нiю тво­ему́}:
я́ко А́нгеломъ Сво­и́мъ заповѣ́сть о тебѣ́, сохрани́ти тя́ во всѣ́хъ путе́хъ тво­и́хъ.
На рука́хъ во́змутъ тя́, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́:
на а́спида и васили́ска насту́пиши, и попере́ши льва́ и змі́я.
Я́ко на Мя́ упова́, и изба́влю и́: покры́ю и́, я́ко позна́ и́мя Мое́.
Воззове́тъ ко Мнѣ́, и услы́шу его́: съ ни́мъ е́смь въ ско́рби, изму́ его́ и просла́влю его́:
долгото́ю дні́й испо́лню его́ и явлю́ ему́ спасе́нiе Мое́.
Французский (LSG)
86:1 Prière de David. Éternel, prête l'oreille, exauce-moi! Car je suis malheureux et indigent.
86:2 Garde mon âme, car je suis pieux! Mon Dieu, sauve ton serviteur qui se confie en toi!
86:3 Aie pitié de moi, Seigneur! Car je crie à toi tout le jour.
86:4 Réjouis l'âme de ton serviteur, Car à toi, Seigneur, j'élève mon âme.
86:5 Car tu es bon, Seigneur, tu pardonnes, Tu es plein d'amour pour tous ceux qui t'invoquent.
86:6 Éternel, prête l'oreille à ma prière, Sois attentif à la voix de mes supplications!
86:7 Je t'invoque au jour de ma détresse, Car tu m'exauces.
86:8 Nul n'est comme toi parmi les dieux, Seigneur, Et rien ne ressemble à tes oeuvres.
86:9 Toutes les nations que tu as faites viendront Se prosterner devant ta face, Seigneur, Et rendre gloire à ton nom.
86:10 Car tu es grand, et tu opères des prodiges; Toi seul, tu es Dieu.
86:11 Enseigne-moi tes voies, ô Éternel! Je marcherai dans ta fidélité. Dispose mon coeur à la crainte de ton nom.
86:12 Je te louerai de tout mon coeur, Seigneur, mon Dieu! Et je glorifierai ton nom à perpétuité.
86:13 Car ta bonté est grande envers moi, Et tu délivres mon âme du séjour profond des morts.
86:14 O Dieu! des orgueilleux se sont levés contre moi, Une troupe d'hommes violents en veulent à ma vie; Ils ne portent pas leurs pensées sur toi.
86:15 Mais toi, Seigneur, tu es un Dieu miséricordieux et compatissant, Lent à la colère, riche en bonté et en fidélité;
86:16 Tourne vers moi les regards et aie pitié de moi, Donne la force à ton serviteur, Et sauve le fils de ta servante!
86:17 Opère un signe en ma faveur! Que mes ennemis le voient et soient confus! Car tu me secours et tu me consoles, ô Éternel!
87:1 Des fils de Koré. Psaume. Cantique. Elle est fondée sur les montagnes saintes.
87:2 L'Éternel aime les portes de Sion Plus que toutes les demeures de Jacob.
87:3 Des choses glorieuses ont été dites sur toi, Ville de Dieu!
87:4 Je proclame l'Égypte et Babylone parmi ceux qui me connaissent; Voici, le pays des Philistins, Tyr, avec l'Éthiopie: C'est dans Sion qu'ils sont nés.
87:5 Et de Sion il est dit: Tous y sont nés, Et c'est le Très Haut qui l'affermit.
87:6 L'Éternel compte en inscrivant les peuples: C'est là qu'ils sont nés.
87:7 Et ceux qui chantent et ceux qui dansent s'écrient: Toutes mes sources sont en toi.
88:1 Cantique. Psaume des fils de Koré. Au chef des chantres. Pour chanter sur la flûte. Cantique d'Héman, l'Ézrachite.
Éternel, Dieu de mon salut! Je crie jour et nuit devant toi.
88:2 Que ma prière parvienne en ta présence! Prête l'oreille à mes supplications!
88:3 Car mon âme est rassasiée de maux, Et ma vie s'approche du séjour des morts.
88:4 Je suis mis au rang de ceux qui descendent dans la fosse, Je suis comme un homme qui n'a plus de force.
88:5 Je suis étendu parmi les morts, Semblable à ceux qui sont tués et couchés dans le sépulcre, A ceux dont tu n'as plus le souvenir, Et qui sont séparés de ta main.
88:6 Tu m'as jeté dans une fosse profonde, Dans les ténèbres, dans les abîmes.
88:7 Ta fureur s'appesantit sur moi, Et tu m'accables de tous tes flots.
88:8 Tu as éloigné de moi mes amis, Tu m'as rendu pour eux un objet d'horreur; Je suis enfermé et je ne puis sortir.
88:9 Mes yeux se consument dans la souffrance; Je t'invoque tous les jours, ô Éternel! J'étends vers toi les mains.
88:10 Est-ce pour les morts que tu fais des miracles? Les morts se lèvent-ils pour te louer?
88:11 Parle-t-on de ta bonté dans le sépulcre, De ta fidélité dans l'abîme?
88:12 Tes prodiges sont-ils connus dans les ténèbres, Et ta justice dans la terre de l'oubli?
88:13 O Éternel! j'implore ton secours, Et le matin ma prière s'élève à toi.
88:14 Pourquoi, Éternel, repousses-tu mon âme? Pourquoi me caches-tu ta face?
88:15 Je suis malheureux et moribond dès ma jeunesse, Je suis chargé de tes terreurs, je suis troublé.
88:16 Tes fureurs passent sur moi, Tes terreurs m'anéantissent;
88:17 Elles m'environnent tout le jour comme des eaux, Elles m'enveloppent toutes à la fois.
88:18 Tu as éloigné de moi amis et compagnons; Mes intimes ont disparu.
89:1 Cantique d'Éthan, l'Ézrachite.
Je chanterai toujours les bontés de l'Éternel; Ma bouche fera connaître à jamais ta fidélité.
89:2 Car je dis: La bonté a des fondements éternels; Tu établis ta fidélité dans les cieux.
89:3 J'ai fait alliance avec mon élu; Voici ce que j'ai juré à David, mon serviteur:
89:4 J'affermirai ta postérité pour toujours, Et j'établirai ton trône à perpétuité.
89:5 Les cieux célèbrent tes merveilles, ô Éternel! Et ta fidélité dans l'assemblée des saints.
89:6 Car qui, dans le ciel, peut se comparer à l'Éternel? Qui est semblable à toi parmi les fils de Dieu?
89:7 Dieu est terrible dans la grande assemblée des saints, Il est redoutable pour tous ceux qui l'entourent.
89:8 Éternel, Dieu des armées! qui est comme toi puissant, ô Éternel? Ta fidélité t'environne.
89:9 Tu domptes l'orgueil de la mer; Quand ses flots se soulèvent, tu les apaises.
89:10 Tu écrasas l'Égypte comme un cadavre, Tu dispersas tes ennemis par la puissance de ton bras.
89:11 C'est à toi qu'appartiennent les cieux et la terre, C'est toi qui as fondé le monde et ce qu'il renferme.
89:12 Tu as créé le nord et le midi; Le Thabor et l'Hermon se réjouissent à ton nom.
89:13 Ton bras est puissant, Ta main forte, ta droite élevée.
89:14 La justice et l'équité sont la base de ton trône. La bonté et la fidélité sont devant ta face.
89:15 Heureux le peuple qui connaît le son de la trompette; Il marche à la clarté de ta face, ô Éternel!
89:16 Il se réjouit sans cesse de ton nom, Et il se glorifie de ta justice.
89:17 Car tu es la gloire de sa puissance; C'est ta faveur qui relève notre force.
89:18 Car l'Éternel est notre bouclier, Le Saint d'Israël est notre roi.
89:19 Alors tu parlas dans une vision à ton bien-aimé, Et tu dis: J'ai prêté mon secours à un héros, J'ai élevé du milieu du peuple un jeune homme;
89:20 J'ai trouvé David, mon serviteur, Je l'ai oint de mon huile sainte.
89:21 Ma main le soutiendra, Et mon bras le fortifiera.
89:22 L'ennemi ne le surprendra pas, Et le méchant ne l'opprimera point;
89:23 J'écraserai devant lui ses adversaires, Et je frapperai ceux qui le haïssent.
89:24 Ma fidélité et ma bonté seront avec lui, Et sa force s'élèvera par mon nom.
89:25 Je mettrai sa main sur la mer, Et sa droite sur les fleuves.
89:26 Lui, il m'invoquera: Tu es mon père, Mon Dieu et le rocher de mon salut!
89:27 Et moi, je ferai de lui le premier-né, Le plus élevé des rois de la terre.
89:28 Je lui conserverai toujours ma bonté, Et mon alliance lui sera fidèle;
89:29 Je rendrai sa postérité éternelle, Et son trône comme les jours des cieux.
89:30 Si ses fils abandonnent ma loi Et ne marchent pas selon ses ordonnances,
89:31 S'ils violent mes préceptes Et n'observent pas mes commandements,
89:32 Je punirai de la verge leurs transgressions, Et par des coups leurs iniquités;
89:33 Mais je ne lui retirerai point ma bonté Et je ne trahirai pas ma fidélité,
89:34 Je ne violerai point mon alliance Et je ne changerai pas ce qui est sorti de mes lèvres.
89:35 J'ai juré une fois par ma sainteté: Mentirai-je à David?
89:36 Sa postérité subsistera toujours; Son trône sera devant moi comme le soleil,
89:37 Comme la lune il aura une éternelle durée. Le témoin qui est dans le ciel est fidèle.
89:38 Et pourtant, tu as rejeté, tu as repoussé! Tu t'es irrité contre ton oint!
89:39 Tu as dédaigné l'alliance avec ton serviteur; Tu as abattu, profané sa couronne.
89:40 Tu as détruit toutes ses murailles, Tu as mis en ruines ses forteresses.
89:41 Tous les passants le dépouillent; Il est un objet d'opprobre pour ses voisins.
89:42 Tu as élevé la droite de ses adversaires, Tu as réjoui tous ses ennemis;
89:43 Tu as fait reculer le tranchant de son glaive, Et tu ne l'as pas soutenu dans le combat.
89:44 Tu as mis un terme à sa splendeur, Et tu as jeté son trône à terre;
89:45 Tu as abrégé les jours de sa jeunesse, Tu l'as couvert de honte.
89:46 Jusques à quand, Éternel! te cacheras-tu sans cesse, Et ta fureur s'embrasera-t-elle comme le feu?
89:47 Rappelle-toi ce qu'est la durée de ma vie, Et pour quel néant tu as créé tous les fils de l'homme.
89:48 Y a-t-il un homme qui puisse vivre et ne pas voir la mort, Qui puisse sauver son âme du séjour des morts?
89:49 Où sont, Seigneur! tes bontés premières, Que tu juras à David dans ta fidélité?
89:50 Souviens-toi, Seigneur! de l'opprobre de tes serviteurs, Souviens-toi que je porte en mon sein tous les peuples nombreux;
89:51 Souviens-toi des outrages de tes ennemis, ô Éternel! De leurs outrages contre les pas de ton oint.
89:52 Béni soit à jamais l'Éternel! Amen! Amen!
90:1 Prière de Moïse, homme de Dieu. Seigneur! tu as été pour nous un refuge, De génération en génération.
90:2 Avant que les montagnes fussent nées, Et que tu eussent créé la terre et le monde, D'éternité en éternité tu es Dieu.
90:3 Tu fais rentrer les hommes dans la poussière, Et tu dis: Fils de l'homme, retournez!
90:4 Car mille ans sont, à tes yeux, Comme le jour d'hier, quand il n'est plus, Et comme une veille de la nuit.
90:5 Tu les emportes, semblables à un songe, Qui, le matin, passe comme l'herbe:
90:6 Elle fleurit le matin, et elle passe, On la coupe le soir, et elle sèche.
90:7 Nous sommes consumés par ta colère, Et ta fureur nous épouvante.
90:8 Tu mets devant toi nos iniquités, Et à la lumière de ta face nos fautes cachées.
90:9 Tous nos jours disparaissent par ton courroux; Nous voyons nos années s'évanouir comme un son.
90:10 Les jours de nos années s'élèvent à soixante-dix ans, Et, pour les plus robustes, à quatre-vingts ans; Et l'orgueil qu'ils en tirent n'est que peine et misère, Car il passe vite, et nous nous envolons.
90:11 Qui prend garde à la force de ta colère, Et à ton courroux, selon la crainte qui t'est due?
90:12 Enseigne-nous à bien compter nos jours, Afin que nous appliquions notre coeur à la sagesse.
90:13 Reviens, Éternel! Jusques à quand?... Aie pitié de tes serviteurs!
90:14 Rassasie-nous chaque matin de ta bonté, Et nous serons toute notre vie dans la joie et l'allégresse.
90:15 Réjouis-nous autant de jours que tu nous as humiliés, Autant d'années que nous avons vu le malheur.
90:16 Que ton oeuvre se manifeste à tes serviteurs, Et ta gloire sur leurs enfants!
90:17 Que la grâce de l'Éternel, notre Dieu, soit sur nous! Affermis l'ouvrage de nos mains, Oui, affermis l'ouvrage de nos mains!
91:1 Celui qui demeure sous l'abri du Très Haut Repose à l'ombre du Tout Puissant.
91:2 Je dis à l'Éternel: Mon refuge et ma forteresse, Mon Dieu en qui je me confie!
91:3 Car c'est lui qui te délivre du filet de l'oiseleur, De la peste et de ses ravages.
91:4 Il te couvrira de ses plumes, Et tu trouveras un refuge sous ses ailes; Sa fidélité est un bouclier et une cuirasse.
91:5 Tu ne craindras ni les terreurs de la nuit, Ni la flèche qui vole de jour,
91:6 Ni la peste qui marche dans les ténèbres, Ni la contagion qui frappe en plein midi.
91:7 Que mille tombent à ton côté, Et dix mille à ta droite, Tu ne seras pas atteint;
91:8 De tes yeux seulement tu regarderas, Et tu verras la rétribution des méchants.
91:9 Car tu es mon refuge, ô Éternel! Tu fais du Très Haut ta retraite.
91:10 Aucun malheur ne t'arrivera, Aucun fléau n'approchera de ta tente.
91:11 Car il ordonnera à ses anges De te garder dans toutes tes voies;
91:12 Ils te porteront sur les mains, De peur que ton pied ne heurte contre une pierre.
91:13 Tu marcheras sur le lion et sur l'aspic, Tu fouleras le lionceau et le dragon.
91:14 Puisqu'il m'aime, je le délivrerai; Je le protégerai, puisqu'il connaît mon nom.
91:15 Il m'invoquera, et je lui répondrai; Je serai avec lui dans la détresse, Je le délivrerai et je le glorifierai.
91:16 Je le rassasierai de longs jours, Et je lui ferai voir mon salut.
Украинский (Огієнко)
86:1 Молитва Давидова.
Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий!
86:2 Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію кладе!
86:3 Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день,
86:4 потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою,
86:5 бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!
86:6 Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого,
86:7 в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!
86:8 Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої!
86:9 Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та ім́я Твоє славити будуть,
86:10 великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти Бог єдиний!
86:11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого!
86:12 Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і славити буду повіки ім́я Твоє,
86:13 велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого!
86:14 Боже, злочинці повстали на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе…
86:15 А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий,
86:16 зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї невільниці!
86:17 Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив!
87:1 Синів Кореєвих.
Псалом.
Пісня.
Основа його на горах святих,
87:2 Господь любить брами Сіону понад усі селища Яковові.
87:3 Славне розповідають про тебе, місто Боже!
Села.
87:4 Тим, хто знає мене, нагадаю про Рагав та про Вавилон;
ось Филистея та Тир з Кушем кажуть: Отой народився був там.
87:5 і про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його!
87:6 Господь буде лічити у книзі народів: Оцей народився був там!
Села.
87:7 і співають у танку вони: У Тобі всі джерела мої!
88:1 Пісня.
Псалом.
Синів Кореєвих.
Для дириґетна хору.
На «Махалат лефннот».
Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.
88:2 Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:
88:3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,
88:4 душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!
88:5 Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий…
88:6 Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки…
88:7 Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.
88:8 На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене…
Села.
88:9 Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них…
Я замкнений і не виходжу,
88:10 стемніло з біди моє око…
Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!…
88:11 Чи Ти чудо вчиниш померлим?
Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе?
Села.
88:12 Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?
88:13 Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?
88:14 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує…
88:15 Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
88:16 Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став…
88:17 Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,
88:18 вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають…
88:19 друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!…
89:1 Навчальна пісня Етана езрахеяннина.
89:2 Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!
89:3 Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім.
89:4 Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:
89:5 Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки!
Села.
89:6 і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,
89:7 бо хто в небі подібний до Господа?
Хто подібний до Господа серед Божих синів?
89:8 Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!
89:9 Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи?
А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!
89:10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.
89:11 Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.
89:12 Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!
89:13 Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє.
89:14 Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя!
89:15 Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!
89:16 Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
89:17 Радіють вони цілий день Твоїм іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю,
89:18 бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься,
89:19 бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого!
89:20 Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об́явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:
89:21 знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,
89:22 щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!
89:23 Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,
89:24 його ворогів поб́ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!
89:25 із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,
89:26 і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.
89:27 Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!
89:28 Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.
89:29 Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,
89:30 і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!
89:31 Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,
89:32 коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,
89:33 тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!
89:34 А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності,
89:35 не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!
89:36 Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:
89:37 повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,
89:38 як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий…
Села.
89:39 А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,
89:40 Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,
89:41 всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!…
89:42 Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем…
89:43 Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,
89:44 і Ти відвернув вістря шаблі його…
у війні ж не підтримав його…
89:45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
89:46 скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором!
Села.
89:47 Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
89:48 Пам́ятай же про мене, яка довгота життя людського?
Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?
89:49 Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу?
Села.
89:50 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
89:51 Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,
89:52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!
89:53 Благословенний навіки Господь!
Амінь і амінь!
90:1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!
90:2 Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!
90:3 Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!
90:4 Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна…
90:5 Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:
90:6 уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів́яне та сохне!
90:7 Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
90:8 Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!
90:9 Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання…
90:10 Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо…
90:11 Хто відає силу гніву Твого?
А Твоє пересердя як страх перед Тобою!
90:12 Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!
90:13 Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо?
і пожалій Своїх рабів!
90:14 Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!
90:15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!
90:16 Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,
90:17 і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!
91:1 Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,
91:2 той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!
91:3 Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,
91:4 Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти!
Щит та лук Його правда.
91:5 Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,
91:6 ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні,
91:7 впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!…
91:8 Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш,
91:9 бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище!
91:10 Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться,
91:11 бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх,
91:12 на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
91:13 На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати!
91:14 Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає ім́я Моє він;
91:15 як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його,
91:16 і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!
Дуои Ниёиши Довуд. Гӯши Худро, эй Парвардигор, хам карда, маро бишнав ва ҷавоб деҳ, зеро ки ман бечора ва камбағалам.
Ҷони маро нигоҳ дор, зеро ки ман порсо ҳастам; Ту, эй Худои ман, бандаи Худро, ки ба Ту умед мебандад, наҷот деҳ.
Ба ман раҳм намо, эй Худованд, зеро ки ҳар рӯз сӯи Ту мехонам.
Ҷони бандаи Худро шод гардон, зеро ки сӯи Ту, эй Худованд, ҷонамро менигаронам.
Зеро ки Ту, эй Худованд, некӯ ва бахшанда омурзанда ҳастӣ, ва пур аз меҳру вафо ба ҳамаи онҳое ки Туро мехонанд.
Ба ниёишам дуоям, эй Парвардигор, гӯш андоз, ва ба овози зориҳоям диққат намо.
Дар рӯзи тангии худ Туро хоҳам хонд, зеро ки маро хоҳӣ шунид ва ҷавоб дод.
Мисли Ту, эй Худованд, дар миёни худоён нест; ва корҳое мисли корҳои Ту нестанд.
Ҳамаи халқҳое ки офаридаӣ, омада пеши Ту, эй Парвардигор, саҷда хоҳанд кард; ва номи Туро ҷалол хоҳанд дод.
Зеро ки Ту бузург ҳастӣ ва корҳои аҷоиб мекунӣ, – Ту, эй Худо, танҳо Худат.
Роҳи Худро, эй Парвардигор, ба ман таълим деҳ, то ки дар ростии Ту рафтор намоям; диламро танҳо ба тарси номи Ту равона намо диламро якто гардон, то аз номи Ту тарсон бошам.
Туро, эй Худованд Худои ман, бо тамоми дилам сипос хоҳам гуфт, ва номи Туро ҷовидона ҷалол хоҳам дод,
Зеро ки меҳру вафои Ту ба ман бузург аст, ва ҷонамро аз поёни таҳти дӯзах халосӣ додаӣ.
Худоё! Бадқасдон бар ман бархостанд, ва тӯдаи ситамгарон қасди ҷонам доранд; ва Туро пеши назари худ намеоваранд.
Валекин Ту, эй Худованд, Худои раҳмдил ва бахшандаӣ, пуртоқат собир дерхашм ва пур аз меҳру вафо ва ростӣ.
Ба ман лутф ва раҳм намо; қуввати Худро ба бандаат бибахш, ва писари канизи Худро наҷот деҳ;
Ба ман аломати некӯӣ бинамо бидеҳ, то ки бадхоҳонам дида, хиҷил шаванд, зеро ки Ту, эй Парвардигор, ба ман ёварӣ намудаӣ ва маро тасаллӣ додаӣ дилбардорӣ кардаӣ.

Таронаи банӣ Кӯраҳ. Суруд.
Бунёди он дар кӯҳҳои пок мебошад. Парвардигор дарвозаҳои Сионро зиёда аз ҳамаи масканҳои Яъқуб дӯст медорад.
Суханони ситоиш дар ҳаққи ту гуфта мешавад, эй шаҳри Худо. Село.
«Ба донандагони Худ Раҳаб ва Бобилро зикр ёдрас хоҳам кард; инак замини Фалиштӣ, ва Сур бо Ҳабаш; фалонӣ дар он ҷо зода шудааст».
Вале дар ҳаҳқи Сион гуфта хоҳад шуд: «Фалон одам ва фалон одам дар он зода шудааст; ва Худи Боломақом онро барпо кардааст».
Парвардигор дар дафтари қавмҳо хоҳад навишт: «Фалонӣ дар он ҷо зода шудааст». Село.
Ва сарояндагон бо раққосон: «Ҳамаи чашмаҳоям дар туст».

Суруд. Таронаи банӣ Қӯраҳ. Барои сардори сарояндагон бар сози маҳалат барои сароидан. Суруди таълимии Ҳеймони Эзроҳӣ.
Парвардигоро, Худои наҷоти ман! Рӯзона фарёд мекашам, шабона пеши Ту ҳастам.
Бигзор дуоям ниёишам пеши Ту бирасад; гӯши Худро сӯи зории ман хам намо,
Зеро ки ҷонам аз мусибатҳо бадбахтиҳо сер гардидааст, ва ҳаётам ба гӯристон наздик шудааст.
Аз фурӯравандагони гӯр ҳисоб шудаам; мисли марде гардидаам, ки қувват надошта бошад.
Дар миёни мурдагон андохта шудаам, мисли куштагоне ки дар қабр хобидаанд, ки онҳоро дигар ёд нахоҳӣ кард, ва онҳо аз дасти Ту дур афтодаанд.
Маро дар чоҳи поёнтарин, дар торикиҳо, дар қаърҳо жарфҳо гузоштаӣ.
Хашми Ту бар ман қарор гирифтааст, ва бо ҳамаи талотумҳои туғёнҳои Худ маро пахш кардаӣ. Село.
Шиносҳоямро аз ман дур кардаӣ, маро дар назари онҳо нафратангез гардондаӣ; мисли бандӣ ҳастам, ва наметавонам берун оям.
Чашмам аз бисёрии мусибат бадбахтӣ хаста шудааст; тамоми рӯз Туро, эй Парвардигор, хондаам; кафҳоямро сӯи Ту дароз кардаам.
Оё барои мурдагон кори аҷоибе хоҳӣ кард? Магар мурдагон бархоста, Туро сипос хоҳанд гуфт? Село.
Оё меҳру вафои Ту дар қабр зикр ёдрас хоҳад шуд ёфт, ва ростии Ту дар дӯзах?
Магар корҳои аҷоиби Ту дар торикӣ дониста хоҳад шуд, ва росткории Ту дар кишвари фаромӯшӣ?
Валекин ман сӯи Ту, эй Парвардигор, фарёд мекунам, ва субҳидам дуоям ниёишам пеши Ту меояд.
Чаро, эй Парвардигор, ҷонамро фаромӯш мекунӣ, ва рӯи Худро аз ман пинҳон медорӣ?
Ман ситамкаш ҳастам ва аз хурдсолӣ маҳкуми марг шудаам; тарсҳои бимҳои Туро аз сар гузаронда, маъюс гардидаам.
Ғазабҳои Ту бар ман гузаштаанд; даҳшатҳои Ту кори маро тамом кардаанд,
Ҳар рӯз мисли об даври маро мегиранд; ҳамааш якҷоя маро иҳота мекунанд.
Ёрон ва дӯстонро аз ман дур кардаӣ; ошноҳоям торикист..

Суруди таълимии Эйтони Эзроҳӣ.
Ба эҳсонҳои Парвардигор ҷовидона суруд хоҳам хонд; вафодории Туро бо даҳони худ аз насл ба насл баён хоҳам кард.
Зеро ки мегӯям: «Меҳру вафо барои ҳамеша доимӣ бино ёфтааст; вафодории Худро дар осмонҳо ба монанди онҳо барпо кардаӣ».
«Бо баргузидаи Худ паймон бастаам, ба бандаи Худ Довуд савганд ёд кардаам қасам хӯрдаам:
Зурёти туро ҷовидона пойдор хоҳам сохт, ва тахти туро аз насл ба насл бино хоҳам кард». Село.
Ва осмонҳо корҳои аҷоиби Туро, эй Парвардигор, ҳамд сипос хоҳанд гуфт; вафодории Туро низ дар шӯрои покон.
Зеро кист дар осмон, ки ба Парвардигор баробар бошад? Кист аз фарзандони Худо, ки ба Парвардигор монанд бошад?
Худо дар анҷумани бузурги покон арҷманд аст, ва барои ҳамаи онҳое ки гирдогирди Ӯ ҳастанд, саҳмгин тарсовар аст.
Парвардигоро, Худои лашкарҳо! Кист, ки мисли Ту, эй Парвардигор, тавоно бошад? Ва вафодории Ту гирдогирди Туст.
Ту бар ғалаёни баҳр ҳукмфармо ҳастӣ; вақте ки мавҷҳояш баланд шаванд, Ту онҳоро ором мекунӣ.
Ту Раҳабро мисли куштае фурӯ нишондаӣ; бо бозуи пурзӯри Худ душманонатро пароканда кардаӣ.
Осмон аз они Туст, замин низ аз они Туст; ҷаҳонро бо ҳар чӣ дар он аст, Ту бунёд кардаӣ.
Шимол ва ҷанубро Ту офаридаӣ; Тобӯр ва Ҳермӯн ба номи Ту фарёди шодӣ мебароранд.
Бозуи Ту соҳиби қудрат аст; дасти Ту пурқувват аст, дасти рости Ту болост.
Адолат Росткорӣ ва инсоф асоси тахти Туст; меҳру вафо ва ростӣ пешопеши Ту мераванд.
Хушо қавме ки бонги шодиро медонанд! Парвардигоро, онҳо дар нури рӯи Ту қадамгузор мешаванд;
Ба номи Ту тамоми рӯз шодӣ мекунанд, ва ба бо росткории Ту сарафроз мегарданд,
Зеро ки ҷалоли қуввати онҳо Ту ҳастӣ; ва бо ризомандии Ту шохи мо баланд хоҳад шуд.
Зеро ки сипари мо аз они Парвардигор аст, ва подшоҳи мо аз они Поки Исроил.
Як вақте ба порсои Худ дар рӯъё сухан ронда, гуфтаӣ: «Ба қаҳрамон зӯрманд ёрӣ додам; баргузидаи қавмро боло бардоштам.
Бандаи Худ Довудро ёфтам; бо равғани поки Худ ӯро тадҳин кардам,
Ки дасти Ман ӯро устувор хоҳад кард; низ бозуи Ман ӯро қавӣ хоҳад гардонид.
Душман ӯро фишор нахоҳад дод, ва ноинсофе ба ӯ осеб нахоҳад расонд.
Ва кинаҷӯёни ӯро пеши ӯ шикаст хоҳам дод, ва бадхоҳони ӯро иҳота хоҳам кард.
Ва вафодории Ман ва меҳру вафои Ман бо ӯст, ва шохи ӯ ба бо номи Ман баланд хоҳад шуд.
Ва дасти ӯро бар баҳр хоҳам гузошт, ва дасти рости ӯро бар дарёҳо.
Ӯ Маро хоҳад хонд: ́Ту падари ман ҳастӣ, эй Худои ман ва кӯҳпораи наҷоти ман́.
Ман низ ӯро нахустзодаи Худ хоҳам гардонд, баландтар аз подшоҳони замин.
Меҳру вафои Худро ба ӯ ҷовидона нигоҳ хоҳам дошт, ва паймони Ман бо ӯ устувор хоҳад буд.
Ва зурёти ӯро ҷовидона боқӣ хоҳам гузошт, ва тахти ӯро мисли рӯзҳои осмон.
Агар фарзандонаш дастури Маро тарк созанд, ва аз рӯи нишондодҳои Ман рафтор накунанд;
Агар қоидаҳои Маро поймол кунанд, ва фармудаҳои Маро нигоҳ надоранд, –
Ҷинояти онҳоро бо асо сазо хоҳам дод, ва гуноҳи онҳоро бо зарбаҳо.
Вале меҳру вафои Худро аз ӯ дур нахоҳам кард, аз вафодории Худ даст нахоҳам кашид.
Паймони Худро нахоҳам шикаст, ва он чиро, ки аз даҳонам баромадааст, дигаргун нахоҳам кард.
Як бор ба покии Худ қасам хӯрдам, ки ба Довуд дурӯғ нахоҳам гуфт.
Зурёти ӯ ҷовидона хоҳад буд, ва тахти ӯ мисли офтоб пеши Ман;
Мисли моҳ ҷовидона пойдор хоҳад буд, ва гувоҳи вафодор дар осмон». Село.
Валекин Ту тарк кардаӣ ва безор шудаӣ, ва бо масеҳи Худ ба хашм омадаӣ ба масеҳи Худ хашм гирифтаӣ.
Паймони бандаи Худро хор дидаӣ, тоҷи ӯро ба замин задаӣ.
Ҳамаи ҳисорҳои деворҳои ӯро шикофта рахна кардаӣ, қалъаҳои ӯро ба харобазор табдил додаӣ.
Ҳамаи роҳгузарон ӯро ғорат мекунанд; назди ҳамсояҳои худ нангин шудааст.
Дасти рости кинаҷӯёни ӯро боло бардоштаӣ, ҳамаи душманони ӯро шод кардаӣ.
Дами шамшерашро низ гардондаӣ, ва ӯро дар ҷанг қувват надодаӣ.
Шукӯҳи ӯро барҳам додаӣ, ва тахти ӯро ба замин андохтаӣ.
Рӯзҳои навҷавонии ӯро кӯтоҳ кардаӣ; пероҳани шармсорӣ бар ӯ пӯшондаӣ. Село.
То ба кай, эй Парвардигор, доим ниҳон хоҳӣ буд? Ва ғазаби Ту мисли оташ аланга хоҳад зад?
Ба ёд ор, чӣ гуна гузарон аст умри ман? Чӣ гуна тамоми банӣ одамро ҳеҷу пуч офаридаӣ?
Кист марде ки зиндагӣ карда, маргро намедида бошад? Ва ҷонашро аз дасти қабр халос мекарда бошад? Село.
Қуҷост меҳру вафоҳои пештараи Ту, эй Худованд, ки ба Довуд бо вафодории Худ қасам хӯрдаӣ?
Хории бандагони Худро, эй Худованд, ба ёд ор, ки онро аз ҳамаи қавмҳои бисёр дар синаи худ бардошта мегардам;
Хорие ки душманони Ту, эй Парвардигор, расондаанд; хорие ки ба пайҳои қадами масеҳи Ту расондаанд.
Парвардигор ҷовидона фархунда аст! Омин ва омин.

Дуои Мусо, марди Худо. Парвардигоро! Ту асрҳои аср паноҳгоҳи мо будӣ.
Пеш аз он ки кӯҳҳо таваллуд ёбанд, ва замин ва дунё самар оваранд, аз азал то абад ҷовидон то ҷовидон Ту вуҷуд дорӣ, эй Худо.
Инсонро ба ҳолати чанг бармегардонӣ, ва мегӯӣ: «Банӣ одам, баргардед!»
Зеро ки ҳазор сол дар назари Ту мисли дирӯз аст, ки гузашта бошад, ва мисли посе аз шаб.
Онҳоро мисли селобе равон мекунӣ; мисли он ки дар хоб бошанд; мисли алафе ки пагоҳӣ мерӯяд,
Пагоҳӣ месабзад ва гул мекунад, бегоҳӣ пажмурда ва хушк мешавад.
Зеро ки аз ғазаби Ту адо мешавем, ва аз хашми Ту ошуфта мегардем.
Гуноҳҳои моро дар пеши назари Худ гузоштаӣ, ниҳони моро дар нури рӯи Худ.
Зеро ки ҳамаи рӯзҳои мо зери хашми Ту гузаштаанд; солҳои худро мисли фиғоне ба сар бурдаем.
Рӯзҳои умри мо ҳафтод сол аст, ва агар бақувваттар бошем – ҳаштод сол; вале ифтихори онҳо аз заҳмат ва ҷафо иборат аст, зеро ки зуд гузашта меравад, ва мо низ парвоз мекунем.
Кист, ки қуввати хашми Туро донад, ва ғазаби Туро ба андозае ки аз Ту тарсидан лозим аст?
Шумурдани рӯзҳои моро таълим деҳ, то ки дили пурҳикмат пайдо кунем.
Баргард, эй Парвардигор! То ба кай? Бар бандагони Худ раҳм дилсӯзӣ намо.
Саҳаргоҳон моро аз меҳру вафои Худ сер кун, то ки тамоми умри худ фарёди шодӣ барорем вақтхушӣ ва хурсандӣ кунем.
Моро хурсанд кун ба ивази рӯзҳое ки моро гирифтори хорӣ кардаӣ, ба ивази солҳое ки бадӣ дидаем.
Бигзор корҳои Ту бар бандагонат зоҳир шавад, ва шукӯҳи Ту бар фарзандони онҳо.
Бигзор меҳрубонии Худованд Худои мо бар мо бошад! Ва амали дастҳои моро бар мо устувор гардон; ва амали дастҳои моро устувор гардон.

Он ки дар паноҳгоҳи Боломақом нишастааст, дар сояи Зӯрофарин Тавоно хоҳад буд.
Дар ҳаққи Парвардигор мегӯям: «Ӯ паноҳгоҳи ман аст ва қалъаи ман; Худои ман аст, ки ба Ӯ умед мебандам».
Ба ростӣ Ӯ туро аз доми сайёд, аз вабои ҳалокатовар халос хоҳад кард.
Бо парҳои Худ туро хоҳад пӯшонид, ва зери болҳои Ӯ паноҳ хоҳӣ ёфт; ростии Ӯ зиреҳ ва ҷавшан аст.
Аз хавфи шабона нахоҳӣ тарсид, ва аз тире ки рӯзона мепарад;
Ва аз вабое ки дар торикӣ қадамгузор аст, ва аз тоуне ки дар нимирӯзӣ нобуд мекунад.
Ҳазорҳо ба гирду пешат хоҳанд афтод, ва даҳҳо ҳазор ба дасти ростат, аммо ба ту наздик нахоҳад шуд;
Фақат бо чашмонат нигоҳ хоҳӣ кард, ва подоши бадкоронро хоҳӣ дид.
Зеро ки ту гуфтаӣ: «Парвардигор умеди ман аст»; Боломақомро ту паноҳгоҳи худ ихтиёр кардаӣ.
Бадие ба ту рӯй нахоҳад дод, ва офате ба хаймаи ту наздик нахоҳад шуд.
Зеро ки ба фариштагони Худ дар бораи ту амр хоҳад дод, ки туро дар ҳамаи роҳҳоят нигоҳдорӣ кунанд.
Туро бар кафҳои худ бардошта хоҳанд бурд, ки мабодо пои худро ба санге бизанӣ.
Бар шер ва мори айнакдор пой хоҳӣ монд; шери ҷавон ва аждарро поймол хоҳӣ кард.
«Азбаски Маро дӯст доштааст ба Ман ихлос бастааст, ӯро раҳоӣ хоҳам дод; ӯро устувор хоҳам кард қувват хоҳам дод, чунки номи Маро шинохтааст.
Маро хоҳад хонд, ва ӯро хоҳам шунид; дар тангӣ Ман бо ӯ ҳастам; ӯро халосӣ хоҳам дод, ва ӯро ҷалол хоҳам дод.
Аз умри дароз ӯро сер хоҳам кард, ва наҷоти Худро ба ӯ нишон хоҳам дод».

Кафизма:
Псалом:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible