Скрыть
Псалом 85 
85:0
85:2
85:3
85:4
85:6
85:12
85:16
85:17
Псалом 86 
86:1
86:2
86:4
86:6
86:7
Псалом 87 
87:2
87:3
87:4
87:7
87:8
87:10
87:12
87:14
87:15
87:17
87:19
Псалом 88 
88:3
88:5
88:6
88:8
88:11
88:13
88:14
88:16
88:17
88:20
88:24
88:25
88:29
88:31
88:32
88:34
88:36
88:39
88:43
88:44
88:45
88:46
88:48
88:51
88:52
88:53
Псалом 89 
89:1
89:2
89:4
89:8
89:9
89:13
89:15
89:16
Псалом 90 
90:0
90:3
90:6
90:9
90:10
Церковнославянский (рус)
Моли́тва Дави́ду.
Приклони́, Го́споди, у́хо Твое́, и услы́ши мя́: я́ко ни́щъ и убо́гъ е́смь а́зъ.
Сохрани́ ду́шу мою́, я́ко преподо́бенъ е́смь: спаси́ раба́ Тво­его́, Бо́же мо́й, упова́ющаго на Тя́.
Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко къ Тебѣ́ воз­зову́ ве́сь де́нь.
Возвесели́ ду́шу раба́ Тво­его́: я́ко къ Тебѣ́ взя́хъ ду́шу мою́.
Я́ко Ты́, Го́споди, бла́гъ и кро́токъ и многоми́лостивъ всѣ́мъ при­­зыва́ющымъ Тя́.
Внуши́, Го́споди, моли́тву мою́ и вонми́ гла́су моле́нiя мо­его́.
Въ де́нь ско́рби мо­ея́ воз­зва́хъ къ Тебѣ́, я́ко услы́шалъ мя́ еси́.
Нѣ́сть подо́бенъ Тебѣ́ въ бозѣ́хъ, Го́споди, и нѣ́сть по дѣло́мъ Тво­и́мъ.
Вси́ язы́цы, ели́ки сотвори́лъ еси́, прiи́дутъ и покло́нят­ся предъ Тобо́ю, Го́споди, и просла́вятъ и́мя Твое́:
я́ко ве́лiй еси́ Ты́ и творя́й чудеса́, Ты́ еси́ Бо́гъ еди́нъ.
Наста́ви мя́, Го́споди, на пу́ть Тво́й, и пойду́ во и́стинѣ Тво­е́й: да воз­весели́т­ся се́рдце мое́ боя́тися и́мене Тво­его́.
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди Бо́же мо́й, всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ и просла́влю и́мя Твое́ въ вѣ́къ:
я́ко ми́лость Твоя́ ве́лiя на мнѣ́, и изба́вилъ еси́ ду́шу мою́ от­ а́да преиспо́днѣйшаго.
Бо́же, законопресту́пницы воста́ша на мя́, и со́нмъ держа́вныхъ взыска́ша ду́шу мою́, и не предложи́ша Тебе́ предъ собо́ю.
И Ты́, Го́споди Бо́же мо́й, ще́дрый и ми́лостивый, долготерпѣли́вый и многоми́лостивый и и́стин­ный,
при́зри на мя́ и поми́луй мя́: да́ждь держа́ву Твою́ о́троку Тво­ему́ и спаси́ сы́на рабы́ Тво­ея́.
Сотвори́ со мно́ю зна́менiе во благо: и да ви́дятъ ненави́дящiи мя́, и постыдя́т­ся, я́ко Ты́, Го́споди, помо́глъ ми́ и утѣ́шилъ мя́ еси́.
Сыно́мъ Коре́овымъ, псало́мъ пѣ́сни.
Основа́нiя его́ на гора́хъ святы́хъ: лю́битъ Госпо́дь врата́ Сiо́ня па́че всѣ́хъ селе́нiй Иа́ковлихъ.
Пресла́вная глаго́лашася о тебѣ́, гра́де Бо́жiй.
Помяну́ Раа́въ и Вавило́на вѣ́дущымъ мя́: и се́, иноплеме́н­ницы и Ти́ръ и лю́дiе Еѳiо́пстiи, сі́и бы́ша та́мо.
Ма́ти Сiо́нъ рече́тъ: человѣ́къ и человѣ́къ роди́ся въ не́мъ, и То́й основа́ и́ Вы́шнiй.
Госпо́дь повѣ́сть въ писа́нiи люді́й и князе́й, си́хъ бы́в­шихъ въ не́мъ.
Я́ко веселя́щихся всѣ́хъ жили́ще въ тебѣ́.
Пѣ́снь псалма́ Сыно́мъ Коре́овымъ, въ коне́цъ, о Маеле́ѳѣ е́же от­вѣща́ти, ра́зума Ема́ну Изра́илтянину.
Го́споди Бо́же спасе́нiя мо­его́, во дни́ воз­зва́хъ и въ нощи́ предъ Тобо́ю:
да вни́детъ предъ Тя́ моли́тва моя́, при­­клони́ у́хо Твое́ къ моле́нiю мо­ему́.
Я́ко испо́лнися зо́лъ душа́ моя́, и живо́тъ мо́й а́ду при­­бли́жися.
Привмѣне́нъ бы́хъ съ низходя́щими въ ро́въ: бы́хъ я́ко человѣ́къ безъ по́мощи,
въ ме́ртвыхъ свобо́дь: я́ко я́звен­нiи спя́щiи во гро́бѣ, и́хже не помяну́лъ еси́ ктому́, и ті́и от­ руки́ Тво­ея́ от­ринове́ни бы́ша.
Положи́ша мя́ въ ро́вѣ преиспо́днѣмъ, въ те́мныхъ и сѣ́ни сме́ртнѣй.
На мнѣ́ утверди́ся я́рость Твоя́, и вся́ во́лны Твоя́ наве́лъ еси́ на мя́.
Уда́лилъ еси́ зна́емыхъ мо­и́хъ от­ мене́: положи́ша мя́ ме́рзость себѣ́: пре́данъ бы́хъ и не исхожда́хъ.
О́чи мо­и́ изнемого́стѣ от­ нищеты́: воз­зва́хъ къ Тебѣ́, Го́споди, ве́сь де́нь, воз­дѣ́хъ къ Тебѣ́ ру́цѣ мо­и́.
Еда́ ме́ртвыми твори́ши чудеса́? Или́ вра́чеве воскреся́тъ, и исповѣ́дят­ся Тебѣ́?
Еда́ повѣ́сть кто́ во гро́бѣ ми́лость Твою́, и и́стину Твою́ въ поги́бели?
Еда́ позна́на бу́дутъ во тмѣ́ чудеса́ Твоя́, и пра́вда Твоя́ въ земли́ забве́н­нѣй?
И а́зъ къ Тебѣ́, Го́споди, воз­зва́хъ, и у́тро моли́тва моя́ предвари́тъ Тя́.
Вску́ю, Го́споди, от­рѣ́еши ду́шу мою́? От­враща́еши лице́ Твое́ от­ мене́?
Ни́щъ е́смь а́зъ, и въ трудѣ́хъ от­ ю́ности мо­ея́: воз­не́сжеся смири́хся и изнемого́хъ.
На мнѣ́ преидо́ша гнѣ́ви Тво­и́, устраше́нiя Твоя́ воз­мути́ша мя́:
обыдо́ша мя́ я́ко вода́ ве́сь де́нь, одержа́ша мя́ вку́пѣ.
Уда́лилъ еси́ от­ мене́ дру́га и и́скрен­няго, и зна́емыхъ мо­и́хъ от­ страсте́й.
Ра́зума Еѳа́ма Изра́илтянина.
Ми́лости Твоя́, Го́споди, во вѣ́къ воспою́, въ ро́дъ и ро́дъ воз­вѣщу́ и́стину Твою́ усты́ мо­и́ми.
Зане́ ре́клъ еси́: въ вѣ́къ ми́лость сози́ждет­ся: на небесѣ́хъ угото́вит­ся и́стина Твоя́.
Завѣща́хъ завѣ́тъ избра́н­нымъ Мо­и́мъ, кля́хся Дави́ду рабу́ Мо­ему́:
до вѣ́ка угото́ваю сѣ́мя твое́, и сози́жду въ ро́дъ и ро́дъ престо́лъ тво́й.
Исповѣ́дятъ небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, и́бо и́стину Твою́ въ це́ркви святы́хъ.
Я́ко кто́ во о́блацѣхъ уравни́т­ся Го́сподеви? Уподо́бит­ся Го́сподеви въ сынѣ́хъ Бо́жiихъ?
Бо́гъ прославля́емь въ совѣ́тѣ святы́хъ, ве́лiй и стра́­шенъ е́сть надъ всѣ́ми окре́стными Его́.
Го́споди Бо́же си́лъ, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Си́ленъ еси́, Го́споди, и и́стина Твоя́ о́крестъ Тебе́.
Ты́ влады́че­ст­вуеши держа́вою морско́ю: воз­муще́нiе же во́лнъ его́ Ты́ укроча́еши.
Ты́ смири́лъ, еси́, я́ко я́звена, го́рдаго: мы́шцею си́лы Тво­ея́ расточи́лъ еси́ враги́ Твоя́.
Твоя́ су́ть небеса́, и Твоя́ е́сть земля́: вселе́н­ную и исполне́нiе ея́ Ты́ основа́лъ еси́.
Сѣ́веръ и мо́ре Ты́ созда́лъ еси́: Ѳаво́ръ и Ермо́нъ о и́мени Тво­е́мъ воз­ра́дуетася.
Твоя́ мы́шца съ си́лою: да укрѣпи́т­ся рука́ Твоя́, и воз­несе́т­ся десни́ца Твоя́.
Пра́вда и судьба́ угото́ванiе престо́ла Тво­его́: ми́лость и и́стина предъи́детѣ предъ лице́мъ Тво­и́мъ.
Блаже́ни лю́дiе вѣ́дущiи воскликнове́нiе: Го́споди, во свѣ́тѣ лица́ Тво­его́ по́йдутъ,
и о и́мени Тво­е́мъ воз­ра́дуют­ся ве́сь де́нь, и пра́вдою Тво­е́ю воз­несу́т­ся.
Я́ко похвала́ си́лы и́хъ Ты́ еси́, и во благоволе́нiи Тво­е́мъ воз­несе́т­ся ро́гъ на́шъ:
я́ко Госпо́дне е́сть заступле́нiе, и Свята́го Изра́илева царя́ на́­шего.
Тогда́ глаго́лалъ еси́ въ видѣ́нiи сыново́мъ Тво­и́мъ, и ре́клъ еси́: положи́хъ по́мощь на си́льнаго, воз­несо́хъ избра́н­наго от­ люді́й Мо­и́хъ:
обрѣто́хъ Дави́да раба́ Мо­его́, еле́емъ святы́мъ Мо­и́мъ пома́захъ его́.
И́бо рука́ Моя́ засту́питъ его́, и мы́шца Моя́ укрѣпи́тъ его́:
ничто́же успѣ́етъ вра́гъ на него́, и сы́нъ беззако́нiя не при­­ложи́тъ озло́бити его́.
И ссѣку́ от­ лица́ его́ враги́ его́, и ненави́дящыя его́ побѣжду́:
и и́стина Моя́ и ми́лость Моя́ съ ни́мъ, и о и́мени Мо­е́мъ воз­несе́т­ся ро́гъ его́:
и положу́ на мо́ри ру́ку его́, и на рѣка́хъ десни́цу его́.
То́й при­­зове́тъ Мя́: оте́цъ мо́й еси́ Ты́, Бо́гъ мо́й и засту́пникъ спасе́нiя мо­его́.
И А́зъ пе́рвенца положу́ его́, высока́ па́че царе́й земны́хъ:
въ вѣ́къ сохраню́ ему́ ми́лость Мою́, и завѣ́тъ Мо́й вѣ́ренъ ему́:
и положу́ въ вѣ́къ вѣ́ка сѣ́мя его́, и престо́лъ его́ я́ко дні́е не́ба.
А́ще оста́вятъ сы́нове его́ зако́нъ Мо́й, и въ судьба́хъ Мо­и́хъ не по́йдутъ:
а́ще оправда́нiя Моя́ оскверня́тъ, и за́повѣдiй Мо­и́хъ не сохраня́тъ:
посѣщу́ жезло́мъ беззако́нiя и́хъ, и ра́нами непра́вды и́хъ,
ми́лость же Мою́ не разорю́ от­ ни́хъ, ни преврежду́ во и́стинѣ Мо­е́й:
ниже́ оскверню́ завѣ́та Мо­его́, и исходя́щихъ от­ у́стъ Мо­и́хъ не от­ве́ргуся.
Еди́ною кля́хся о святѣ́мъ Мо­е́мъ: а́ще Дави́ду солжу́?
Сѣ́мя его́ во вѣ́къ пребу́детъ, и престо́лъ его́ я́ко со́лнце предо Мно́ю,
и я́ко луна́ соверше́на въ вѣ́къ, и свидѣ́тель на небеси́ вѣ́ренъ.
Ты́ же от­ри́нулъ еси́ и уничижи́лъ, негодова́лъ еси́ пома́зан­наго Тво­его́:
разори́лъ еси́ завѣ́тъ раба́ Тво­его́, оскверни́лъ еси́ на земли́ святы́ню его́:
разори́лъ еси́ вся́ опло́ты его́, положи́лъ еси́ тве́рдая его́ стра́хъ.
Расхища́ху его́ вси́ мимоходя́щiи путе́мъ, бы́сть поноше́нiе сосѣ́домъ сво­и́мъ.
Возвы́силъ еси́ десни́цу стужа́ющихъ ему́, воз­весели́лъ еси́ вся́ враги́ его́:
от­врати́лъ еси́ по́мощь меча́ его́ и не заступи́лъ еси́ его́ во бра́ни:
разори́лъ еси́ от­ очище́нiя его́, престо́лъ его́ на зе́млю пове́рглъ еси́:
ума́лилъ еси́ дни́ вре́мене его́, облiя́лъ еси́ его́ студо́мъ.
Доко́лѣ, Го́споди, от­враща́ешися въ коне́цъ, разжже́т­ся я́ко о́гнь гнѣ́въ Тво́й?
Помяни́, кі́й мо́й соста́въ: еда́ бо всу́е созда́лъ еси́ вся́ сы́ны человѣ́ческiя?
Кто́ е́сть человѣ́къ, и́же поживе́тъ и не у́зритъ сме́рти, изба́витъ ду́шу свою́ изъ руки́ а́довы?
Гдѣ́ су́ть ми́лости Твоя́ дре́внiя, Го́споди, и́миже кля́л­ся еси́ Дави́ду во и́стинѣ Тво­е́й?
Помяни́, Го́споди, поноше́нiе ра́бъ Тво­и́хъ, е́же удержа́хъ въ нѣ́дрѣ мо­е́мъ мно́гихъ язы́къ:
и́мже поноси́ша врази́ Тво­и́, Го́споди, и́мже поноси́ша измѣне́нiю христа́ Тво­его́.
Благослове́нъ Госпо́дь во вѣ́къ: бу́ди, бу́ди.
Моли́тва Моисе́а человѣ́ка Бо́жiя.
Го́споди, при­­бѣ́жище бы́лъ еси́ на́мъ въ ро́дъ и ро́дъ.
Пре́жде да́же гора́мъ не бы́ти и созда́тися земли́ и вселе́н­нѣй, и от­ вѣ́ка и до вѣ́ка Ты́ еси́.
Не от­врати́ человѣ́ка во смире́нiе, и ре́клъ еси́: обрати́теся, сы́нове человѣ́честiи.
Я́ко ты́сяща лѣ́тъ предъ очи́ма Тво­и́ма, Го́споди, я́ко де́нь вчера́шнiй, и́же ми́мо и́де, и стра́жа нощна́я.
Уничиже́нiя и́хъ лѣ́та бу́дутъ: *у́тро я́ко трава́ ми́мо и́детъ, у́тро процвѣте́тъ и пре́йдетъ: на ве́черъ от­паде́тъ, ожестѣ́етъ и и́зсхнетъ:
я́ко изчезо́хомъ гнѣ́вомъ Тво­и́мъ, и я́ростiю Тво­е́ю смути́хомся.
Положи́лъ еси́ беззако́нiя на́ша предъ Тобо́ю, вѣ́къ на́шъ въ просвѣще́нiе лица́ Тво­его́.
Я́ко вси́ дні́е на́ши оскудѣ́ша, и гнѣ́вомъ Тво­и́мъ изчезо́хомъ: 10лѣ́та на́ша я́ко паучи́на по­уча́хуся:
дні́е лѣ́тъ на́шихъ въ ни́хже се́дмьдесятъ лѣ́тъ, а́ще же въ си́лахъ, о́смьдесятъ лѣ́тъ, и мно́жае и́хъ тру́дъ и болѣ́знь: я́ко прiи́де кро́тость на ны́, и нака́жемся.
Кто́ вѣ́сть держа́ву гнѣ́ва Тво­его́, и от­ стра́ха Тво­его́ я́рость Твою́ изчести́?
Десни́цу Твою́ та́ко скажи́ ми, и окова́н­ныя {и нака́зан­ныя} се́рдцемъ въ му́дрости.
Обрати́ся, Го́споди, доко́лѣ? И умоле́нъ бу́ди на рабы́ Твоя́.
Испо́лнихомся зау́тра ми́лости Тво­ея́, Го́споди, и воз­ра́довахомся и воз­весели́хомся:
во вся́ дни́ на́шя воз­весели́хомся, за дни́, въ ня́же смири́лъ ны́ еси́, лѣ́та, въ ня́же ви́дѣхомъ зла́я.
И при́зри на рабы́ Твоя́ и на дѣла́ Твоя́, и наста́ви сы́ны и́хъ.
И бу́ди свѣ́тлость Го́спода Бо́га на́­шего на на́съ, и дѣла́ ру́къ на́шихъ испра́ви на на́съ, и дѣ́ло ру́къ на́шихъ испра́ви.
Хвала́ пѣ́сни Дави́довы, не надпи́санъ у Евре́й.
Живы́й въ по́мощи Вы́шняго, въ кро́вѣ Бо́га небе́снаго водвори́т­ся,
рече́тъ Го́сподеви: засту́пникъ мо́й еси́ и при­­бѣ́жище мое́, Бо́гъ мо́й, и упова́ю на Него́.
Я́ко То́й изба́витъ тя́ от­ сѣ́ти ло́вчи и от­ словесе́ мяте́жна:
плещма́ Сво­и́ма осѣни́тъ тя́, и подъ крилѣ́ Его́ надѣ́ешися: ору́жiемъ обы́детъ тя́ и́стина Его́.
Не убо­и́шися от­ стра́ха нощна́го, от­ стрѣлы́ летя́щiя во дни́,
от­ ве́щи во тмѣ́ преходя́щiя, от­ сря́ща {от­ нападе́нiя} и бѣ́са полу́ден­наго.
Паде́тъ от­ страны́ тво­ея́ ты́сяща, и тма́ одесну́ю тебе́, къ тебѣ́ же не при­­бли́жит­ся:
оба́че очи́ма тво­и́ма смо́триши и воз­дая́нiе грѣ́шниковъ у́зриши.
Я́ко ты́, Го́споди, упова́нiе мое́: Вы́шняго положи́лъ еси́ при­­бѣ́жище твое́.
Не прiи́детъ къ тебѣ́ зло́, и ра́на не при­­бли́жит­ся тѣлеси́ тво­ему́ {селе́нiю тво­ему́}:
я́ко А́нгеломъ Сво­и́мъ заповѣ́сть о тебѣ́, сохрани́ти тя́ во всѣ́хъ путе́хъ тво­и́хъ.
На рука́хъ во́змутъ тя́, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́:
на а́спида и васили́ска насту́пиши, и попере́ши льва́ и змі́я.
Я́ко на Мя́ упова́, и изба́влю и́: покры́ю и́, я́ко позна́ и́мя Мое́.
Воззове́тъ ко Мнѣ́, и услы́шу его́: съ ни́мъ е́смь въ ско́рби, изму́ его́ и просла́влю его́:
долгото́ю дні́й испо́лню его́ и явлю́ ему́ спасе́нiе Мое́.
Еврейский
86:1תְּפִלָּה, לְדָוִד
הַטֵּה־יְהוָה אָזְנְךָ עֲנֵנִי; כִּי־עָנִי וְאֶבְיוֹן אָנִי׃
86:2שָׁמְרָה נַפְשִׁי כִּי־חָסִיד אָנִי הוֹשַׁע עַבְדְּךָ אַתָּה אֱלֹהַי; הַבּוֹטֵחַ אֵלֶיךָ׃
86:3חָנֵּנִי אֲדֹנָי; כִּי אֵלֶיךָ אֶקְרָא, כָּל־הַיּוֹם׃
86:4שַׂמֵּחַ נֶפֶשׁ עַבְדֶּךָ; כִּי אֵלֶיךָ אֲדֹנָי, נַפְשִׁי אֶשָּׂא׃
86:5כִּי־אַתָּה אֲדֹנָי טוֹב וְסַלָּח; וְרַב־חֶסֶד, לְכָל־קֹרְאֶיךָ׃
86:6הַאֲזִינָה יְהוָה תְּפִלָּתִי; וְהַקְשִׁיבָה, בְּקוֹל תַּחֲנוּנוֹתָי׃
86:7בְּיוֹם צָרָתִי אֶקְרָאֶךָּ, כִּי תַעֲנֵנִי׃
86:8אֵין־כָּמוֹךָ בָאֱלֹהִים אֲדֹנָי, וְאֵין כְּמַעֲשֶׂיךָ׃
86:9כָּל־גּוֹיִם אֲשֶׁר עָשִׂיתָ, יָבוֹאוּ וְיִשְׁתַּחֲווּ לְפָנֶיךָ אֲדֹנָי; וִיכַבְּדוּ לִשְׁמֶךָ׃
86:10כִּי־גָדוֹל אַתָּה וְעֹשֵׂה נִפְלָאוֹת; אַתָּה אֱלֹהִים לְבַדֶּךָ׃
86:11הוֹרֵנִי יְהוָה דַּרְכֶּךָ, אֲהַלֵּךְ בַּאֲמִתֶּךָ; יַחֵד לְבָבִי, לְיִרְאָה שְׁמֶךָ׃
86:12אוֹדְךָ אֲדֹנָי אֱלֹהַי בְּכָל־לְבָבִי; וַאֲכַבְּדָה שִׁמְךָ לְעוֹלָם׃
86:13כִּי־חַסְדְּךָ גָּדוֹל עָלָי; וְהִצַּלְתָּ נַפְשִׁי, מִשְּׁאוֹל תַּחְתִּיָּה׃
86:14אֱלֹהִים זֵדִים קָמוּ־עָלַי, וַעֲדַת עָרִיצִים בִּקְשׁוּ נַפְשִׁי; וְלֹא שָׂמוּךָ לְנֶגְדָּם׃
86:15וְאַתָּה אֲדֹנָי אֵל־רַחוּם וְחַנּוּן; אֶרֶךְ אַפַּיִם, וְרַב־חֶסֶד וֶאֱמֶת׃
86:16פְּנֵה אֵלַי, וְחָנֵּנִי תְּנָה־עֻזְּךָ לְעַבְדֶּךָ; וְהוֹשִׁיעָה, לְבֶן־אֲמָתֶךָ׃
86:17עֲשֵׂה־עִמִּי אוֹת, לְטוֹבָה וְיִרְאוּ שֹׂנְאַי וְיֵבֹשׁוּ; כִּי־אַתָּה יְהוָה, עֲזַרְתַּנִי וְנִחַמְתָּנִי׃
87:1לִבְנֵי־קֹרַח מִזְמוֹר שִׁיר;
יְסוּדָתוֹ, בְּהַרְרֵי־קֹדֶשׁ׃ 87:2אֹהֵב יְהוָה שַׁעֲרֵי צִיּוֹן; מִכֹּל, מִשְׁכְּנוֹת יַעֲקֹב׃
87:3נִכְבָּדוֹת מְדֻבָּר בָּךְ; עִיר הָאֱלֹהִים סֶלָה׃
87:4אַזְכִּיר רַהַב וּבָבֶל, לְיֹדְעָי הִנֵּה פְלֶשֶׁת וְצוֹר עִם־כּוּשׁ; זֶה, יֻלַּד־שָׁם׃
87:5וּלֲצִיּוֹן יֵאָמַר, אִישׁ וְאִישׁ יֻלַּד־בָּהּ; וְהוּא יְכוֹנְנֶהָ עֶלְיוֹן׃
87:6יְהוָה, יִסְפֹּר בִּכְתוֹב עַמִּים; זֶה יֻלַּד־שָׁם סֶלָה׃
87:7וְשָׁרִים כְּחֹלְלִים; כָּל־מַעְיָנַי בָּךְ׃
88:1שִׁיר מִזְמוֹר, לִבְנֵי קֹרַח לַמְנַצֵּחַ עַל־מָחֲלַת לְעַנּוֹת; מַשְׂכִּיל, לְהֵימָן הָאֶזְרָחִי׃
88:2יְהוָה אֱלֹהֵי יְשׁוּעָתִי; יוֹם־צָעַקְתִּי בַלַּיְלָה נֶגְדֶּךָ׃
88:3תָּבוֹא לְפָנֶיךָ תְּפִלָּתִי; הַטֵּה־אָזְנְךָ, לְרִנָּתִי׃
88:4כִּי־שָׂבְעָה בְרָעוֹת נַפְשִׁי; וְחַיַּי, לִשְׁאוֹל הִגִּיעוּ׃
88:5נֶחְשַׁבְתִּי עִם־יוֹרְדֵי בוֹר; הָיִיתִי, כְּגֶבֶר אֵין־אֱיָל׃
88:6בַּמֵּתִים, חָפְשִׁי כְּמוֹ חֲלָלִים שֹׁכְבֵי קֶבֶר, אֲשֶׁר לֹא זְכַרְתָּם עוֹד; וְהֵמָּה, מִיָּדְךָ נִגְזָרוּ׃
88:7שַׁתַּנִי בְּבוֹר תַּחְתִּיּוֹת; בְּמַחֲשַׁכִּים, בִּמְצֹלוֹת׃
88:8עָלַי סָמְכָה חֲמָתֶךָ; וְכָל־מִשְׁבָּרֶיךָ, עִנִּיתָ סֶּלָה׃
88:9הִרְחַקְתָּ מְיֻדָּעַי, מִמֶּנִּי שַׁתַּנִי תוֹעֵבוֹת לָמוֹ; כָּלֻא, וְלֹא אֵצֵא׃
88:10עֵינִי דָאֲבָה, מִנִּי עֹנִי קְרָאתִיךָ יְהוָה בְּכָל־יוֹם; שִׁטַּחְתִּי אֵלֶיךָ כַפָּי׃
88:11הֲלַמֵּתִים תַּעֲשֶׂה־פֶּלֶא; אִם־רְפָאִים, יָקוּמוּ יוֹדוּךָ סֶּלָה׃
88:12הַיְסֻפַּר בַּקֶּבֶר חַסְדֶּךָ; אֱמוּנָתְךָ, בָּאֲבַדּוֹן׃
88:13הֲיִוָּדַע בַּחֹשֶׁךְ פִּלְאֶךָ; וְצִדְקָתְךָ, בְּאֶרֶץ נְשִׁיָּה׃
88:14וַאֲנִי אֵלֶיךָ יְהוָה שִׁוַּעְתִּי; וּבַבֹּקֶר, תְּפִלָּתִי תְקַדְּמֶךָּ׃
88:15לָמָה יְהוָה תִּזְנַח נַפְשִׁי; תַּסְתִּיר פָּנֶיךָ מִמֶּנִּי׃
88:16עָנִי אֲנִי וְגוֵֹעַ מִנֹּעַר; נָשָׂאתִי אֵמֶיךָ אָפוּנָה׃
88:17עָלַי עָבְרוּ חֲרוֹנֶיךָ; בִּעוּתֶיךָ, צִמְּתוּתֻנִי׃
88:18סַבּוּנִי כַמַּיִם כָּל־הַיּוֹם; הִקִּיפוּ עָלַי יָחַד׃
88:19הִרְחַקְתָּ מִמֶּנִּי אֹהֵב וָרֵעַ; מְיֻדָּעַי מַחְשָׁךְ׃
89:1מַשְׂכִּיל, לְאֵיתָן הָאֶזְרָחִי׃
89:2חַסְדֵי יְהוָה עוֹלָם אָשִׁירָה; לְדֹר וָדֹר אוֹדִיעַ אֱמוּנָתְךָ בְּפִי׃
89:3כִּי־אָמַרְתִּי, עוֹלָם חֶסֶד יִבָּנֶה; שָׁמַיִם תָּכִן אֱמוּנָתְךָ בָהֶם׃
89:4כָּרַתִּי בְרִית לִבְחִירִי; נִשְׁבַּעְתִּי, לְדָוִד עַבְדִּי׃
89:5עַד־עוֹלָם אָכִין זַרְעֶךָ; וּבָנִיתִי לְדֹר־וָדוֹר כִּסְאֲךָ סֶלָה׃
89:6וְיוֹדוּ שָׁמַיִם פִּלְאֲךָ יְהוָה; אַף־אֱמוּנָתְךָ, בִּקְהַל קְדֹשִׁים׃
89:7כִּי מִי בַשַּׁחַק יַעֲרֹךְ לַיהוָה; יִדְמֶה לַיהוָה, בִּבְנֵי אֵלִים׃
89:8אֵל נַעֲרָץ בְּסוֹד־קְדֹשִׁים רַבָּה; וְנוֹרָא, עַל־כָּל־סְבִיבָיו׃
89:9יְהוָה אֱלֹהֵי צְבָאוֹת, מִי־כָמוֹךָ חֲסִין יָהּ; וֶאֱמוּנָתְךָ, סְבִיבוֹתֶיךָ׃
89:10אַתָּה מוֹשֵׁל בְּגֵאוּת הַיָּם; בְּשׂוֹא גַלָּיו, אַתָּה תְשַׁבְּחֵם׃
89:11אַתָּה דִכִּאתָ כֶחָלָל רָהַב; בִּזְרוֹעַ עֻזְּךָ, פִּזַּרְתָּ אוֹיְבֶיךָ׃
89:12לְךָ שָׁמַיִם אַף־לְךָ אָרֶץ; תֵּבֵל וּמְלֹאָהּ, אַתָּה יְסַדְתָּם׃
89:13צָפוֹן וְיָמִין אַתָּה בְרָאתָם; תָּבוֹר וְחֶרְמוֹן, בְּשִׁמְךָ יְרַנֵּנוּ׃
89:14לְךָ זְרוֹעַ עִם־גְּבוּרָה; תָּעֹז יָדְךָ, תָּרוּם יְמִינֶךָ׃
89:15צֶדֶק וּמִשְׁפָּט מְכוֹן כִּסְאֶךָ; חֶסֶד וֶאֱמֶת, יְקַדְּמוּ פָנֶיךָ׃
89:16אַשְׁרֵי הָעָם יוֹדְעֵי תְרוּעָה; יְהוָה, בְּאוֹר־פָּנֶיךָ יְהַלֵּכוּן׃
89:17בְּשִׁמְךָ יְגִילוּן כָּל־הַיּוֹם; וּבְצִדְקָתְךָ יָרוּמוּ׃
89:18כִּי־תִפְאֶרֶת עֻזָּמוֹ אָתָּה; וּבִרְצֹנְךָ, תָּרִים (תָּרוּם) קַרְנֵנוּ׃
89:19כִּי לַיהוָה מָגִנֵּנוּ; וְלִקְדוֹשׁ יִשְׂרָאֵל מַלְכֵּנוּ׃
89:20אָז דִּבַּרְתָּ־בְחָזוֹן לַחֲסִידֶיךָ, וַתֹּאמֶר, שִׁוִּיתִי עֵזֶר עַל־גִּבּוֹר; הֲרִימוֹתִי בָחוּר מֵעָם׃
89:21מָצָאתִי דָּוִד עַבְדִּי; בְּשֶׁמֶן קָדְשִׁי מְשַׁחְתִּיו׃
89:22אֲשֶׁר יָדִי תִּכּוֹן עִמּוֹ; אַף־זְרוֹעִי תְאַמְּצֶנּוּ׃
89:23לֹא־יַשִּׁא אוֹיֵב בּוֹ; וּבֶן־עַוְלָה, לֹא יְעַנֶּנּוּ׃
89:24וְכַתּוֹתִי מִפָּנָיו צָרָיו; וּמְשַׂנְאָיו אֶגּוֹף׃
89:25וֶאֶמוּנָתִי וְחַסְדִּי עִמּוֹ; וּבִשְׁמִי, תָּרוּם קַרְנוֹ׃
89:26וְשַׂמְתִּי בַיָּם יָדוֹ; וּבַנְּהָרוֹת יְמִינוֹ׃
89:27הוּא יִקְרָאֵנִי אָבִי אָתָּה; אֵלִי, וְצוּר יְשׁוּעָתִי׃
89:28אַף־אָנִי בְּכוֹר אֶתְּנֵהוּ; עֶלְיוֹן, לְמַלְכֵי־אָרֶץ׃
89:29לְעוֹלָם, אֶשְׁמוֹר־ (אֶשְׁמָר־) לוֹ חַסְדִּי; וּבְרִיתִי, נֶאֱמֶנֶת לוֹ׃
89:30וְשַׂמְתִּי לָעַד זַרְעוֹ; וְכִסְאוֹ, כִּימֵי שָׁמָיִם׃
89:31אִם־יַעַזְבוּ בָנָיו תּוֹרָתִי; וּבְמִשְׁפָּטַי, לֹא יֵלֵכוּן׃
89:32אִם־חֻקֹּתַי יְחַלֵּלוּ; וּמִצְוֹתַי, לֹא יִשְׁמֹרוּ׃
89:33וּפָקַדְתִּי בְשֵׁבֶט פִּשְׁעָם; וּבִנְגָעִים עֲוֹנָם׃
89:34וְחַסְדִּי לֹא־אָפִיר מֵעִמּוֹ; וְלֹא־אֲשַׁקֵּר, בֶּאֱמוּנָתִי׃
89:35לֹא־אֲחַלֵּל בְּרִיתִי; וּמוֹצָא שְׂפָתַי, לֹא אֲשַׁנֶּה׃
89:36אַחַת נִשְׁבַּעְתִּי בְקָדְשִׁי; אִם־לְדָוִד אֲכַזֵּב׃
89:37זַרְעוֹ לְעוֹלָם יִהְיֶה; וְכִסְאוֹ כַשֶּׁמֶשׁ נֶגְדִּי׃
89:38כְּיָרֵחַ יִכּוֹן עוֹלָם; וְעֵד בַּשַּׁחַק, נֶאֱמָן סֶלָה׃
89:39וְאַתָּה זָנַחְתָּ וַתִּמְאָס; הִתְעַבַּרְתָּ, עִם־מְשִׁיחֶךָ׃
89:40נֵאַרְתָּה בְּרִית עַבְדֶּךָ; חִלַּלְתָּ לָאָרֶץ נִזְרוֹ׃
89:41פָּרַצְתָּ כָל־גְּדֵרֹתָיו; שַׂמְתָּ מִבְצָרָיו מְחִתָּה׃
89:42שַׁסֻּהוּ כָּל־עֹבְרֵי דָרֶךְ; הָיָה חֶרְפָּה, לִשְׁכֵנָיו׃
89:43הֲרִימוֹתָ יְמִין צָרָיו; הִשְׂמַחְתָּ, כָּל־אוֹיְבָיו׃
89:44אַף־תָּשִׁיב צוּר חַרְבּוֹ; וְלֹא הֲקֵימֹתוֹ, בַּמִּלְחָמָה׃
89:45הִשְׁבַּתָּ מִטְּהָרוֹ; וְכִסְאוֹ, לָאָרֶץ מִגַּרְתָּה׃
89:46הִקְצַרְתָּ יְמֵי עֲלוּמָיו; הֶעֱטִיתָ עָלָיו בּוּשָׁה סֶלָה׃
89:47עַד־מָה יְהוָה תִּסָּתֵר לָנֶצַח; תִּבְעַר כְּמוֹ־אֵשׁ חֲמָתֶךָ׃
89:48זְכָר־אֲנִי מֶה־חָלֶד; עַל־מַה־שָּׁוְא, בָּרָאתָ כָל־בְּנֵי־אָדָם׃
89:49מִי גֶבֶר יִחְיֶה וְלֹא יִרְאֶה־מָּוֶת; יְמַלֵּט נַפְשׁוֹ מִיַּד־שְׁאוֹל סֶלָה׃
89:50אַיֵּה חֲסָדֶיךָ הָרִאשֹׁנִים אֲדֹנָי; נִשְׁבַּעְתָּ לְדָוִד, בֶּאֱמוּנָתֶךָ׃
89:51זְכֹר אֲדֹנָי חֶרְפַּת עֲבָדֶיךָ; שְׂאֵתִי בְחֵיקִי, כָּל־רַבִּים עַמִּים׃
89:52אֲשֶׁר חֵרְפוּ אוֹיְבֶיךָ יְהוָה; אֲשֶׁר חֵרְפוּ, עִקְּבוֹת מְשִׁיחֶךָ׃
89:53בָּרוּךְ יְהוָה לְעוֹלָם, אָמֵן וְאָמֵן׃
90:1תְּפִלָּה לְמֹשֶׁה אִישׁ־הָאֱלֹהִים
אֲדֹנָי, מָעוֹן אַתָּה הָיִיתָ לָּנוּ, בְּדֹר וָדֹר׃
90:2בְּטֶרֶם הָרִים יֻלָּדוּ, וַתְּחוֹלֵל אֶרֶץ וְתֵבֵל; וּמֵעוֹלָם עַד־עוֹלָם, אַתָּה אֵל׃
90:3תָּשֵׁב אֱנוֹשׁ עַד־דַּכָּא; וַתֹּאמֶר, שׁוּבוּ בְנֵי־אָדָם׃
90:4כִּי אֶלֶף שָׁנִים בְּעֵינֶיךָ, כְּיוֹם אֶתְמוֹל כִּי יַעֲבֹר; וְאַשְׁמוּרָה בַלָּיְלָה׃
90:5זְרַמְתָּם שֵׁנָה יִהְיוּ; בַּבֹּקֶר, כֶּחָצִיר יַחֲלֹף׃ <בר/> 90:6בַּבֹּקֶר יָצִיץ וְחָלָף; לָעֶרֶב, יְמוֹלֵל וְיָבֵשׁ׃
90:7כִּי־כָלִינוּ בְאַפֶּךָ; וּבַחֲמָתְךָ נִבְהָלְנוּ׃
90:8שַׁתָּ (שַׁתָּה) עֲוֹנֹתֵינוּ לְנֶגְדֶּךָ; עֲלֻמֵנוּ, לִמְאוֹר פָּנֶיךָ׃
90:9כִּי כָל־יָמֵינוּ פָּנוּ בְעֶבְרָתֶךָ; כִּלִּינוּ שָׁנֵינוּ כְמוֹ־הֶגֶה׃
90:10יְמֵי־שְׁנוֹתֵינוּ בָהֶם שִׁבְעִים שָׁנָה וְאִם בִּגְבוּרֹת שְׁמוֹנִים שָׁנָה, וְרָהְבָּם עָמָל וָאָוֶן; כִּי־גָז חִישׁ, וַנָּעֻפָה׃
90:11מִי־יוֹדֵעַ עֹז אַפֶּךָ; וּכְיִרְאָתְךָ, עֶבְרָתֶךָ׃
90:12לִמְנוֹת יָמֵינוּ כֵּן הוֹדַע; וְנָבִא, לְבַב חָכְמָה׃
90:13שׁוּבָה יְהוָה עַד־מָתָי; וְהִנָּחֵם, עַל־עֲבָדֶיךָ׃
90:14שַׂבְּעֵנוּ בַבֹּקֶר חַסְדֶּךָ; וּנְרַנְּנָה וְנִשְׂמְחָה, בְּכָל־יָמֵינוּ׃
90:15שַׂמְּחֵנוּ כִּימוֹת עִנִּיתָנוּ; שְׁנוֹת, רָאִינוּ רָעָה׃
90:16יֵרָאֶה אֶל־עֲבָדֶיךָ פָעֳלֶךָ; וַהֲדָרְךָ, עַל־בְּנֵיהֶם׃
90:17וִיהִי נֹעַם אֲדֹנָי אֱלֹהֵינוּ, עָלֵינוּ וּמַעֲשֵׂה יָדֵינוּ כּוֹנְנָה עָלֵינוּ; וּמַעֲשֵׂה יָדֵינוּ, כּוֹנְנֵהוּ׃
91:1יֹשֵׁב בְּסֵתֶר עֶלְיוֹן; בְּצֵל שַׁדַּי, יִתְלוֹנָן׃
91:2אֹמַר, לַיהוָה מַחְסִי וּמְצוּדָתִי; אֱלֹהַי, אֶבְטַח־בּוֹ׃
91:3כִּי הוּא יַצִּילְךָ מִפַּח יָקוּשׁ, מִדֶּבֶר הַוּוֹת׃
91:4בְּאֶבְרָתוֹ יָסֶךְ לָךְ וְתַחַת־כְּנָפָיו תֶּחְסֶה; צִנָּה וְסֹחֵרָה אֲמִתּוֹ׃
91:5לֹא־תִירָא מִפַּחַד לָיְלָה; מֵחֵץ, יָעוּף יוֹמָם׃
91:6מִדֶּבֶר בָּאֹפֶל יַהֲלֹךְ; מִקֶּטֶב, יָשׁוּד צָהֳרָיִם׃
91:7יִפֹּל מִצִּדְּךָ אֶלֶף, וּרְבָבָה מִימִינֶךָ; אֵלֶיךָ, לֹא יִגָּשׁ׃
91:8רַק בְּעֵינֶיךָ תַבִּיט; וְשִׁלֻּמַת רְשָׁעִים תִּרְאֶה׃
91:9כִּי־אַתָּה יְהוָה מַחְסִי; עֶלְיוֹן, שַׂמְתָּ מְעוֹנֶךָ׃
91:10לֹא־תְאֻנֶּה אֵלֶיךָ רָעָה; וְנֶגַע, לֹא־יִקְרַב בְּאָהֳלֶךָ׃
91:11כִּי מַלְאָכָיו יְצַוֶּה־לָּךְ; לִשְׁמָרְךָ, בְּכָל־דְּרָכֶיךָ׃
91:12עַל־כַּפַּיִם יִשָּׂאוּנְךָ; פֶּן־תִּגֹּף בָּאֶבֶן רַגְלֶךָ׃
91:13עַל־שַׁחַל וָפֶתֶן תִּדְרֹךְ; תִּרְמֹס כְּפִיר וְתַנִּין׃
91:14כִּי בִי חָשַׁק וַאֲפַלְּטֵהוּ; אֲשַׂגְּבֵהוּ, כִּי־יָדַע שְׁמִי׃
91:15יִקְרָאֵנִי וְאֶעֱנֵהוּ, עִמּוֹ־אָנֹכִי בְצָרָה; אֲחַלְּצֵהוּ, וַאֲכַבְּדֵהוּ׃
91:16אֹרֶךְ יָמִים אַשְׂבִּיעֵהוּ; וְאַרְאֵהוּ, בִּישׁוּעָתִי׃
Украинский (Огієнко)
86:1 Молитва Давидова.
Нахили, Господи, ухо Своє і вислухай мене, бо я бідний та вбогий!
86:2 Бережи мою душу, бо я богобійний, спаси Ти, мій Боже, Свого раба, що на Тебе надію кладе!
86:3 Змилосердься до мене, о Господи, бо я кличу до Тебе ввесь день,
86:4 потіш душу Свого раба, бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою,
86:5 бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!
86:6 Почуй же, о Господи, молитву мою, і вислухай голос благання мого,
86:7 в день недолі своєї я кличу до Тебе, бо Ти обізвешся до мене!
86:8 Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої!
86:9 Всі народи, яких Ти створив, поприходять і попадають перед лицем Твоїм, Господи, та ім́я Твоє славити будуть,
86:10 великий бо Ти, та чуда вчиняєш, Ти Бог єдиний!
86:11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і я буду ходити у правді Твоїй, приєднай моє серце боятися Ймення Твого!
86:12 Я буду всім серцем своїм вихваляти Тебе, Господи, Боже Ти мій, і славити буду повіки ім́я Твоє,
86:13 велика бо милість Твоя надо мною, і вирвав Ти душу мою від шеолу глибокого!
86:14 Боже, злочинці повстали на мене, а натовп гнобителів прагне моєї душі, і перед собою не ставлять Тебе…
86:15 А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, і справедливий,
86:16 зглянься на мене, й помилуй мене, подай же Своєму рабові Свою силу, і спаси сина Своєї невільниці!
86:17 Учини мені знака на добре, і нехай це побачать мої ненависники, і хай засоромлені будуть, бо Ти, Господи, мені допоміг та мене звеселив!
87:1 Синів Кореєвих.
Псалом.
Пісня.
Основа його на горах святих,
87:2 Господь любить брами Сіону понад усі селища Яковові.
87:3 Славне розповідають про тебе, місто Боже!
Села.
87:4 Тим, хто знає мене, нагадаю про Рагав та про Вавилон;
ось Филистея та Тир з Кушем кажуть: Отой народився був там.
87:5 і про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його!
87:6 Господь буде лічити у книзі народів: Оцей народився був там!
Села.
87:7 і співають у танку вони: У Тобі всі джерела мої!
88:1 Пісня.
Псалом.
Синів Кореєвих.
Для дириґетна хору.
На «Махалат лефннот».
Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.
88:2 Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:
88:3 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,
88:4 душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!
88:5 Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий…
88:6 Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки…
88:7 Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.
88:8 На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене…
Села.
88:9 Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них…
Я замкнений і не виходжу,
88:10 стемніло з біди моє око…
Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!…
88:11 Чи Ти чудо вчиниш померлим?
Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе?
Села.
88:12 Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?
88:13 Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?
88:14 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує…
88:15 Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
88:16 Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став…
88:17 Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,
88:18 вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають…
88:19 друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!…
89:1 Навчальна пісня Етана езрахеяннина.
89:2 Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!
89:3 Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім.
89:4 Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:
89:5 Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки!
Села.
89:6 і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,
89:7 бо хто в небі подібний до Господа?
Хто подібний до Господа серед Божих синів?
89:8 Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!
89:9 Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи?
А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!
89:10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.
89:11 Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.
89:12 Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!
89:13 Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє.
89:14 Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя!
89:15 Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!
89:16 Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!
89:17 Радіють вони цілий день Твоїм іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю,
89:18 бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься,
89:19 бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого!
89:20 Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об́явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:
89:21 знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,
89:22 щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!
89:23 Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,
89:24 його ворогів поб́ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!
89:25 із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,
89:26 і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.
89:27 Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!
89:28 Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.
89:29 Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,
89:30 і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!
89:31 Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,
89:32 коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,
89:33 тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!
89:34 А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності,
89:35 не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!
89:36 Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:
89:37 повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,
89:38 як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий…
Села.
89:39 А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,
89:40 Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,
89:41 всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!…
89:42 Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем…
89:43 Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,
89:44 і Ти відвернув вістря шаблі його…
у війні ж не підтримав його…
89:45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
89:46 скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором!
Села.
89:47 Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
89:48 Пам́ятай же про мене, яка довгота життя людського?
Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?
89:49 Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу?
Села.
89:50 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
89:51 Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,
89:52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!
89:53 Благословенний навіки Господь!
Амінь і амінь!
90:1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!
90:2 Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!
90:3 Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!
90:4 Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна…
90:5 Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:
90:6 уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів́яне та сохне!
90:7 Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
90:8 Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!
90:9 Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання…
90:10 Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо…
90:11 Хто відає силу гніву Твого?
А Твоє пересердя як страх перед Тобою!
90:12 Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!
90:13 Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо?
і пожалій Своїх рабів!
90:14 Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!
90:15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!
90:16 Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,
90:17 і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!
91:1 Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,
91:2 той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!
91:3 Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,
91:4 Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти!
Щит та лук Його правда.
91:5 Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,
91:6 ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні,
91:7 впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!…
91:8 Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш,
91:9 бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище!
91:10 Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться,
91:11 бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх,
91:12 на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
91:13 На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати!
91:14 Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає ім́я Моє він;
91:15 як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його,
91:16 і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!
1 Услышь, Господи, меня уповающего на Твою милость. 7 В день скорби я обращаюсь к Тебе, как единому истинному Богу, пред Которым преклонятся все народы. 11 Наставь меня следовать истине Твоей, и я восхвалю Тебя за Твое спасение. 14 Враги мятежные восстали на меня, помоги мне.
Молитва Давида.
Приклони, Господи, ухо Твое и услышь меня, ибо я беден и нищ.
Сохрани душу мою, ибо я благоговею пред Тобою; спаси, Боже мой, раба Твоего, уповающего на Тебя.
Помилуй меня, Господи, ибо к Тебе взываю каждый день.
Возвесели душу раба Твоего, ибо к Тебе, Господи, возношу душу мою,
ибо Ты, Господи, благ и милосерд и многомилостив ко всем, призывающим Тебя.
Услышь, Господи, молитву мою и внемли гласу моления моего.
В день скорби моей взываю к Тебе, потому что Ты услышишь меня.
Нет между богами, как Ты, Господи, и нет дел, как Твои.
Все народы, Тобою сотворенные, приидут и поклонятся пред Тобою, Господи, и прославят имя Твое,
ибо Ты велик и творишь чудеса, – Ты, Боже, един Ты.
Наставь меня, Господи, на путь Твой, и буду ходить в истине Твоей; утверди сердце мое в страхе имени Твоего.
Буду восхвалять Тебя, Господи, Боже мой, всем сердцем моим и славить имя Твое вечно,
ибо велика милость Твоя ко мне: Ты избавил душу мою от ада преисподнего.
Боже! гордые восстали на меня, и скопище мятежников ищет души моей: не представляют они Тебя пред собою.
Но Ты, Господи, Боже щедрый и благосердный, долготерпеливый и многомилостивый и истинный,
призри на меня и помилуй меня; даруй крепость Твою рабу Твоему, и спаси сына рабы Твоей;
покажи на мне знамение во благо, да видят ненавидящие меня и устыдятся, потому что Ты, Господи, помог мне и утешил меня.
2 Господь любит Сион и славное будущее возвещается ему. 4 Счастлив человек, родившийся в Сионе, источнике всех радостей.
Сынов Кореевых. Псалом. Песнь
Основание его* на горах святых. Господь любит врата Сиона более всех селений Иакова. //*Иерусалима.
Славное возвещается о тебе, град Божий!
Упомяну знающим меня о Рааве* и Вавилоне; вот Филистимляне и Тир с Ефиопиею, – скажут: «такой-то родился там». //*О Египте.
О Сионе же будут говорить: «такой-то и такой-то муж родился в нем, и Сам Всевышний укрепил его».
Господь в переписи народов напишет: «такой-то родился там».
И поющие и играющие, – все источники мои в тебе.
1 Услыши мою молитву, Господи, так как скорби приблизили меня к смерти. 8 Ты изливаешь на меня гнев: удалил от меня друзей; истомил от ожидания Твоей помощи. 11 Если я умру, смогу ли славить Тебя? 14 Я постоянно взываю к Тебе, так как оставлен даже друзьями.
Песнь. Псалом, Сынов Кореевых. Начальнику хора на Махалаф, для пения. Учение Емана Езрахита
Господи, Боже спасения моего! днем вопию и ночью пред Тобою:
да внидет пред лице Твое молитва моя; приклони ухо Твое к молению моему,
ибо душа моя насытилась бедствиями, и жизнь моя приблизилась к преисподней.
Я сравнялся с нисходящими в могилу; я стал, как человек без силы,
между мертвыми брошенный, – как убитые, лежащие во гробе, о которых Ты уже не вспоминаешь и которые от руки Твоей отринуты.
Ты положил меня в ров преисподний, во мрак, в бездну.
Отяготела на мне ярость Твоя, и всеми волнами Твоими Ты поразил [меня].
Ты удалил от меня знакомых моих, сделал меня отвратительным для них; я заключен, и не могу выйти.
Око мое истомилось от горести: весь день я взывал к Тебе, Господи, простирал к Тебе руки мои.
Разве над мертвыми Ты сотворишь чудо? Разве мертвые встанут и будут славить Тебя?
или во гробе будет возвещаема милость Твоя, и истина Твоя – в месте тления?
разве во мраке позна́ют чудеса Твои, и в земле забвения – правду Твою?
Но я к Тебе, Господи, взываю, и рано утром молитва моя предваряет Тебя.
Для чего, Господи, отреваешь душу мою, скрываешь лице Твое от меня?
Я несчастен и истаеваю с юности; несу ужасы Твои и изнемогаю.
Надо мною прошла ярость Твоя, устрашения Твои сокрушили меня,
всякий день окружают меня, как вода: облегают меня все вместе.
Ты удалил от меня друга и искреннего; знакомых моих не видно.
2 Господи, буду вечно восхвалять Тебя за милость, дарованную Давиду в обетовании, что Ты навек утвердишь его семя. 6 Это обетование будут восхвалять Ангелы, Тебе подчиняются моря. Ты низложил Раава, вся земля в Твоей власти. 16 Блажен народ, верный Тебе. 20 Ты дал обетование о Давиде, что сделаешь его грозным для врагов. Если же сыновья его оставят Тебя, Ты накажешь их, но не лишишь Давида дарованного Тобою обетования. 39 Но ныне Ты лишил помазанника Твоего милости: он унижен и сделался посмешищем у народов. 47 Доколе, Господи, будет продолжаться Твой гнев?
Учение Ефама Езрахита
Милости [Твои], Господи, буду петь вечно, в род и род возвещать истину Твою устами моими.
Ибо говорю: навек основана милость, на небесах утвердил Ты истину Твою, когда сказал:
«Я поставил завет с избранным Моим, клялся Давиду, рабу Моему:
навек утвержу семя твое, в род и род устрою престол твой».
И небеса прославят чудные дела Твои, Господи, и истину Твою в собрании святых.
Ибо кто на небесах сравнится с Господом? кто между сынами Божиими уподобится Господу?
Страшен Бог в великом сонме святых, страшен Он для всех окружающих Его.
Господи, Боже сил! кто силен, как Ты, Господи? И истина Твоя окрест Тебя.
Ты владычествуешь над яростью моря: когда воздымаются волны его, Ты укрощаешь их.
Ты низложил Раава, как пораженного; крепкою мышцею Твоею рассеял врагов Твоих.
Твои небеса и Твоя земля; вселенную и что наполняет ее, Ты основал.
Север и юг Ты сотворил; Фавор и Ермон о имени Твоем радуются.
Крепка мышца Твоя, сильна рука Твоя, высока десница Твоя!
Правосудие и правота – основание престола Твоего; милость и истина предходят пред лицем Твоим.
Блажен народ, знающий трубный зов! Они ходят во свете лица Твоего, Господи,
о имени Твоем радуются весь день и правдою Твоею возносятся,
ибо Ты украшение силы их, и благоволением Твоим возвышается рог наш.
От Господа – щит наш, и от Святаго Израилева – царь наш.
Некогда говорил Ты в видении святому Твоему, и сказал: «Я оказал помощь мужественному, вознес избранного из народа.
Я обрел Давида, раба Моего, святым елеем Моим помазал его.
Рука Моя пребудет с ним, и мышца Моя укрепит его.
Враг не превозможет его, и сын беззакония не притеснит его.
Сокрушу пред ним врагов его и поражу ненавидящих его.
И истина Моя и милость Моя с ним, и Моим именем возвысится рог его.
И положу на море руку его, и на реки – десницу его.
Он будет звать Меня: Ты отец мой, Бог мой и твердыня спасения моего.
И Я сделаю его первенцем, превыше царей земли,
вовек сохраню ему милость Мою, и завет Мой с ним будет верен.
И продолжу вовек семя его, и престол его – как дни неба.
Если сыновья его оставят закон Мой и не будут ходить по заповедям Моим;
если нарушат уставы Мои и повелений Моих не сохранят:
посещу жезлом беззаконие их, и ударами – неправду их;
милости же Моей не отниму от него, и не изменю истины Моей.
Не нарушу завета Моего, и не переменю того, что вышло из уст Моих.
Однажды Я поклялся святостью Моею: солгу ли Давиду?
Семя его пребудет вечно, и престол его, как солнце, предо Мною,
вовек будет тверд, как луна, и верный свидетель на небесах».
Но ныне Ты отринул и презрел, прогневался на помазанника Твоего;
пренебрег завет с рабом Твоим, поверг на землю венец его;
разрушил все ограды его, превратил в развалины крепости его.
Расхищают его все проходящие путем; он сделался посмешищем у соседей своих.
Ты возвысил десницу противников его, обрадовал всех врагов его;
Ты обратил назад острие меча его и не укрепил его на брани;
отнял у него блеск и престол его поверг на землю;
сократил дни юности его и покрыл его стыдом.
Доколе, Господи, будешь скрываться непрестанно, будет пылать ярость Твоя, как огонь?
Вспомни, какой мой век: на какую суету сотворил Ты всех сынов человеческих?
Кто из людей жил – и не видел смерти, избавил душу свою от руки преисподней?
Где прежние милости Твои, Господи? Ты клялся Давиду истиною Твоею.
Вспомни, Господи, поругание рабов Твоих, которое я ношу в недре моем от всех сильных народов;
как поносят враги Твои, Господи, как бесславят следы помазанника Твоего.
Благословен Господь вовек! Аминь, аминь.
1 Ты, Господи, вечен: Ты существовал раньше гор; поколения людей сменяются, тысячи лет пред Тобою, как один день, но Ты один и Тот же. 7 Мы исчезаем от Твоего гнева за грехи свои: жизнь наша сократилась. 12 Научи нас, Господи, мудрости, умилосердись и излей на нас Твое благоволение.
Молитва Моисея, человека Божия
Господи! Ты нам прибежище в род и род.
Прежде нежели родились горы, и Ты образовал землю и вселенную, и от века и до века Ты – Бог.
Ты возвращаешь человека в тление и говоришь: «возвратитесь, сыны человеческие!»
Ибо пред очами Твоими тысяча лет, как день вчерашний, когда он прошел, и как стража в ночи.
Ты как наводнением уносишь их; *они – как сон, как трава, которая утром вырастает, утром цветет и зеленеет, вечером подсекается и засыхает;
ибо мы исчезаем от гнева Твоего и от ярости Твоей мы в смятении.
Ты положил беззакония наши пред Тобою и тайное наше пред светом лица Твоего.
Все дни наши прошли во гневе Твоем; мы теряем *лета наши, как звук.
Дней лет наших – семьдесят лет, а при большей крепости – восемьдесят лет; и самая лучшая пора их – труд и болезнь, ибо проходят быстро, и мы летим.
Кто знает силу гнева Твоего, и ярость Твою по мере страха Твоего?
Научи нас так счислять дни наши, чтобы нам приобрести сердце мудрое.
Обратись, Господи! Доколе? Умилосердись над рабами Твоими.
Рано насыти нас милостью Твоею, и мы будем радоваться и веселиться во все дни наши.
Возвесели нас за дни, в которые Ты поражал нас, за лета, в которые мы видели бедствие.
Да явится на рабах Твоих дело Твое и на сынах их слава Твоя;
и да будет благоволение Господа Бога нашего на нас, и в деле рук наших споспешествуй нам, в деле рук наших споспешествуй.
1 Тот, кто живет верой и надеждой на Бога, найдет в Нём Защитника, Который спасет от всех несчастий и зол. 7 Даже нападения врагов не принесут вреда: враги погибнут. 9 Так как ты избрал Бога своим прибежищем, Его Ангелы будут охранять Тебя. 14 Молитва праведника будет услышана Богом, Который прославит его и продлит его жизнь.
[Хвалебная песнь Давида.]
Живущий под кровом Всевышнего под сенью Всемогущего покоится,
говорит Господу: «прибежище мое и защита моя, Бог мой, на Которого я уповаю!»
Он избавит тебя от сети ловца, от гибельной язвы,
перьями Своими осенит тебя, и под крыльями Его будешь безопасен; щит и ограждение – истина Его.
Не убоишься ужасов в ночи, стрелы, летящей днем,
язвы, ходящей во мраке, заразы, опустошающей в полдень.
Падут подле тебя тысяча и десять тысяч одесную тебя; но к тебе не приблизится:
только смотреть будешь очами твоими и видеть возмездие нечестивым.
Ибо ты сказал: «Господь – упование мое»; Всевышнего избрал ты прибежищем твоим;
не приключится тебе зло, и язва не приблизится к жилищу твоему;
ибо Ангелам Своим заповедает о тебе – охранять тебя на всех путях твоих:
на руках понесут тебя, да не преткнешься о камень ногою твоею;
на аспида и василиска наступишь; попирать будешь льва и дракона.
«За то, что он возлюбил Меня, избавлю его; защищу его, потому что он познал имя Мое.
Воззовет ко Мне, и услышу его; с ним Я в скорби; избавлю его и прославлю его,
долготою дней насыщу его, и явлю ему спасение Мое».
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible