The ABC of Faith » Holy bible » Psalms » Psalm 88

Psalm 88

Толкования

Chapter interpretations

88:1

см.:1Пар.15:17;

88:2

см.:Пс.91:3;

88:3

88:4

см.:2Цар.7:12;Пс.131:11;

88:5

88:6

88:7

см.:Пс.85:8;

88:8

88:9

см.:Пс.76:14;Откр.19:15;

88:10

см.:Пс.106:29;Мф.8:26;

88:11

88:12

см.:Быт.1:1;

88:13

88:14

88:15

см.:Пс.92:2;

88:16

88:17

88:18

см.:Лк.1:69;

88:19

см.:Пс.3:4;Пс.83:10;

88:20

88:21

см.:1Цар.16:13;Деян.13:22;

88:22

см.:Ис.41:10;

88:23

см.:2Цар.7:10;

88:24

88:25

88:26

см.:Пс.71:8;Откр.10:2;

88:27

см.:2Цар.7:14;Евр.1:5;

88:28

см.:Кол.1:18;Откр.19:16;

88:29

88:30

см.:Пс.71:5;2Цар.7:13;Дан.2:44;

88:31

88:32

88:33

см.:2Цар.7:14;

88:34

88:35

см.:2Цар.7:16;

88:36

88:37

см.:2Цар.7:16;Пс.71:17;Лк.1:33;Ин.12:34;

88:38

см.:Откр.1:5;

88:39

88:40

см.:Пс.43:10;

88:41

см.:Плач.2:6;

88:42

см.:Пс.30:12;Пс.43:14;

88:43

88:44

88:45

88:46

88:47

см.:Пс.12:2;

88:48

88:49

см.:Пс.48:10;Сир.14:18;

88:50

см.:2Цар.7:15;

88:51

88:52

88:53

Английский (NKJV)

I will sing of the mercies of the LORD forever; With my mouth will I make known Your faithfulness to all generations.

For I have said, «Mercy shall be built up forever; Your faithfulness You shall establish in the very heavens.»

«I have made a covenant with My chosen, I have sworn to My servant David:

«Your seed I will establish forever, And build up your throne to all generations.»́Selah

And the heavens will praise Your wonders, O LORD; Your faithfulness also in the assembly of the saints.

For who in the heavens can be compared to the LORD? Who among the sons of the mighty can be likened to the LORD?

God is greatly to be feared in the assembly of the saints, And to be held in reverence by all those around Him.

O LORD God of hosts, Who is mighty like You, O LORD? Your faithfulness also surrounds You.

You rule the raging of the sea; When its waves rise, You still them.

You have broken Rahab in pieces, as one who is slain; You have scattered Your enemies with Your mighty arm.

The heavens are Yours, the earth also is Yours; The world and all its fullness, You have founded them.

The north and the south, You have created them; Tabor and Hermon rejoice in Your name.

You have a mighty arm; Strong is Your hand, and high is Your right hand.

Righteousness and justice are the foundation of Your throne; Mercy and truth go before Your face.

Blessed are the people who know the joyful sound! They walk, O LORD, in the light of Your countenance.

In Your name they rejoice all day long, And in Your righteousness they are exalted.

For You are the glory of their strength, And in Your favor our horn is exalted.

For our shield belongs to the LORD, And our king to the Holy One of Israel.

Then You spoke in a vision to Your holy one, And said: «I have given help to one who is mighty; I have exalted one chosen from the people.

I have found My servant David; With My holy oil I have anointed him,

With whom My hand shall be established; Also My arm shall strengthen him.

The enemy shall not outwit him, Nor the son of wickedness afflict him.

I will beat down his foes before his face, And plague those who hate him.

«But My faithfulness and My mercy shall be with him, And in My name his horn shall be exalted.

Also I will set his hand over the sea, And his right hand over the rivers.

He shall cry to Me, «You are my Father, My God, and the rock of my salvation.́

Also I will make him My firstborn, The highest of the kings of the earth.

My mercy I will keep for him forever, And My covenant shall stand firm with him.

His seed also I will make to endure forever, And his throne as the days of heaven.

«If his sons forsake My law And do not walk in My judgments,

If they break My statutes And do not keep My commandments,

Then I will punish their transgression with the rod, And their iniquity with stripes.

Nevertheless My lovingkindness I will not utterly take from him, Nor allow My faithfulness to fail.

My covenant I will not break, Nor alter the word that has gone out of My lips.

Once I have sworn by My holiness; I will not lie to David:

His seed shall endure forever, And his throne as the sun before Me;

It shall be established forever like the moon, Even like the faithful witness in the sky.»Selah

But You have cast off and abhorred, You have been furious with Your anointed.

You have renounced the covenant of Your servant; You have profaned his crown by casting it to the ground.

You have broken down all his hedges; You have brought his strongholds to ruin.

All who pass by the way plunder him; He is a reproach to his neighbors.

You have exalted the right hand of his adversaries; You have made all his enemies rejoice.

You have also turned back the edge of his sword, And have not sustained him in the battle.

You have made his glory cease, And cast his throne down to the ground.

The days of his youth You have shortened; You have covered him with shame.Selah

How long, LORD? Will You hide Yourself forever? Will Your wrath burn like fire?

Remember how short my time is; For what futility have You created all the children of men?

What man can live and not see death? Can he deliver his life from the power of the grave?Selah

Lord, where are Your former lovingkindnesses, Which You swore to David in Your truth?

Remember, Lord, the reproach of Your servants-- How I bear in my bosom the reproach of all the many peoples,

With which Your enemies have reproached, O LORD, With which they have reproached the footsteps of Your anointed.

Blessed be the LORD forevermore! Amen and Amen.

Церковнославянский (рус)

Ра́зума Еѳа́ма Изра́илтянина.

Ми́лости Твоя́, Го́споди, во вѣ́къ воспою́, въ ро́дъ и ро́дъ возвѣщу́ и́стину Твою́ усты́ мои́ми.

Зане́ ре́клъ еси́: въ вѣ́къ ми́лость сози́ждется: на небесѣ́хъ угото́вится и́стина Твоя́.

Завѣща́хъ завѣ́тъ избра́ннымъ Мои́мъ, кля́хся Дави́ду рабу́ Моему́:

до вѣ́ка угото́ваю сѣ́мя твое́, и сози́жду въ ро́дъ и ро́дъ престо́лъ тво́й.

Исповѣ́дятъ небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, и́бо и́стину Твою́ въ це́ркви святы́хъ.

Я́ко кто́ во о́блацѣхъ уравни́тся Го́сподеви? Уподо́бится Го́сподеви въ сынѣ́хъ Бо́жiихъ?

Бо́гъ прославля́емь въ совѣ́тѣ святы́хъ, ве́лiй и стра́шенъ е́сть надъ всѣ́ми окре́стными Его́.

Го́споди Бо́же си́лъ, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Си́ленъ еси́, Го́споди, и и́стина Твоя́ о́крестъ Тебе́.

Ты́ влады́чествуеши держа́вою морско́ю: возмуще́нiе же во́лнъ его́ Ты́ укроча́еши.

Ты́ смири́лъ, еси́, я́ко я́звена, го́рдаго: мы́шцею си́лы Твоея́ расточи́лъ еси́ враги́ Твоя́.

Твоя́ су́ть небеса́, и Твоя́ е́сть земля́: вселе́нную и исполне́нiе ея́ Ты́ основа́лъ еси́.

Сѣ́веръ и мо́ре Ты́ созда́лъ еси́: Ѳаво́ръ и Ермо́нъ о и́мени Твое́мъ возра́дуетася.

Твоя́ мы́шца съ си́лою: да укрѣпи́тся рука́ Твоя́, и вознесе́тся десни́ца Твоя́.

Пра́вда и судьба́ угото́ванiе престо́ла Твоего́: ми́лость и и́стина предъи́детѣ предъ лице́мъ Твои́мъ.

Блаже́ни лю́дiе вѣ́дущiи воскликнове́нiе: Го́споди, во свѣ́тѣ лица́ Твоего́ по́йдутъ,

и о и́мени Твое́мъ возра́дуются ве́сь де́нь, и пра́вдою Твое́ю вознесу́тся.

Я́ко похвала́ си́лы и́хъ Ты́ еси́, и во благоволе́нiи Твое́мъ вознесе́тся ро́гъ на́шъ:

я́ко Госпо́дне е́сть заступле́нiе, и Свята́го Изра́илева царя́ на́шего.

Тогда́ глаго́лалъ еси́ въ видѣ́нiи сыново́мъ Твои́мъ, и ре́клъ еси́: положи́хъ по́мощь на си́льнаго, вознесо́хъ избра́ннаго от люді́й Мои́хъ:

обрѣто́хъ Дави́да раба́ Моего́, еле́емъ святы́мъ Мои́мъ пома́захъ его́.

И́бо рука́ Моя́ засту́питъ его́, и мы́шца Моя́ укрѣпи́тъ его́:

ничто́же успѣ́етъ вра́гъ на него́, и сы́нъ беззако́нiя не приложи́тъ озло́бити его́.

И ссѣку́ от лица́ его́ враги́ его́, и ненави́дящыя его́ побѣжду́:

и и́стина Моя́ и ми́лость Моя́ съ ни́мъ, и о и́мени Мое́мъ вознесе́тся ро́гъ его́:

и положу́ на мо́ри ру́ку его́, и на рѣка́хъ десни́цу его́.

То́й призове́тъ Мя́: оте́цъ мо́й еси́ Ты́, Бо́гъ мо́й и засту́пникъ спасе́нiя моего́.

И А́зъ пе́рвенца положу́ его́, высока́ па́че царе́й земны́хъ:

въ вѣ́къ сохраню́ ему́ ми́лость Мою́, и завѣ́тъ Мо́й вѣ́ренъ ему́:

и положу́ въ вѣ́къ вѣ́ка сѣ́мя его́, и престо́лъ его́ я́ко дні́е не́ба.

А́ще оста́вятъ сы́нове его́ зако́нъ Мо́й, и въ судьба́хъ Мои́хъ не по́йдутъ:

а́ще оправда́нiя Моя́ оскверня́тъ, и за́повѣдiй Мои́хъ не сохраня́тъ:

посѣщу́ жезло́мъ беззако́нiя и́хъ, и ра́нами непра́вды и́хъ,

ми́лость же Мою́ не разорю́ от ни́хъ, ни преврежду́ во и́стинѣ Мое́й:

ниже́ оскверню́ завѣ́та Моего́, и исходя́щихъ от у́стъ Мои́хъ не отве́ргуся.

Еди́ною кля́хся о святѣ́мъ Мое́мъ: а́ще Дави́ду солжу́?

Сѣ́мя его́ во вѣ́къ пребу́детъ, и престо́лъ его́ я́ко со́лнце предо Мно́ю,

и я́ко луна́ соверше́на въ вѣ́къ, и свидѣ́тель на небеси́ вѣ́ренъ.

Ты́ же отри́нулъ еси́ и уничижи́лъ, негодова́лъ еси́ пома́заннаго Твоего́:

разори́лъ еси́ завѣ́тъ раба́ Твоего́, оскверни́лъ еси́ на земли́ святы́ню его́:

разори́лъ еси́ вся́ опло́ты его́, положи́лъ еси́ тве́рдая его́ стра́хъ.

Расхища́ху его́ вси́ мимоходя́щiи путе́мъ, бы́сть поноше́нiе сосѣ́домъ свои́мъ.

Возвы́силъ еси́ десни́цу стужа́ющихъ ему́, возвесели́лъ еси́ вся́ враги́ его́:

отврати́лъ еси́ по́мощь меча́ его́ и не заступи́лъ еси́ его́ во бра́ни:

разори́лъ еси́ от очище́нiя его́, престо́лъ его́ на зе́млю пове́рглъ еси́:

ума́лилъ еси́ дни́ вре́мене его́, облiя́лъ еси́ его́ студо́мъ.

Доко́лѣ, Го́споди, отвраща́ешися въ коне́цъ, разжже́тся я́ко о́гнь гнѣ́въ Тво́й?

Помяни́, кі́й мо́й соста́въ: еда́ бо всу́е созда́лъ еси́ вся́ сы́ны человѣ́ческiя?

Кто́ е́сть человѣ́къ, и́же поживе́тъ и не у́зритъ сме́рти, изба́витъ ду́шу свою́ изъ руки́ а́довы?

Гдѣ́ су́ть ми́лости Твоя́ дре́внiя, Го́споди, и́миже кля́лся еси́ Дави́ду во и́стинѣ Твое́й?

Помяни́, Го́споди, поноше́нiе ра́бъ Твои́хъ, е́же удержа́хъ въ нѣ́дрѣ мое́мъ мно́гихъ язы́къ:

и́мже поноси́ша врази́ Твои́, Го́споди, и́мже поноси́ша измѣне́нiю христа́ Твоего́.

Благослове́нъ Госпо́дь во вѣ́къ: бу́ди, бу́ди.

Украинский (Огієнко)

^89:1 Навчальна пісня Етана езрахеяннина.

^89:2 Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!

^89:3 Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім.

^89:4 Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:

^89:5 Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки!
Села.

^89:6 і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,

^89:7 бо хто в небі подібний до Господа?
Хто подібний до Господа серед Божих синів?

^89:8 Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!

^89:9 Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи?
А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!

^89:10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.

^89:11 Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.

^89:12 Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!

^89:13 Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє.

^89:14 Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя!

^89:15 Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!

^89:16 Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

^89:17 Радіють вони цілий день Твоїм іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю,

^89:18 бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься,

^89:19 бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого!

^89:20 Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об́явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:

^89:21 знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,

^89:22 щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!

^89:23 Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,

^89:24 його ворогів поб́ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!

^89:25 із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,

^89:26 і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.

^89:27 Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!

^89:28 Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.

^89:29 Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,

^89:30 і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!

^89:31 Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,

^89:32 коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,

^89:33 тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!

^89:34 А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності,

^89:35 не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!

^89:36 Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:

^89:37 повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,

^89:38 як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий…
Села.

^89:39 А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,

^89:40 Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,

^89:41 всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!…

^89:42 Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем…

^89:43 Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,

^89:44 і Ти відвернув вістря шаблі його…
у війні ж не підтримав його…

^89:45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

^89:46 скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором!
Села.

^89:47 Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

^89:48 Пам́ятай же про мене, яка довгота життя людського?
Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?

^89:49 Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу?
Села.

^89:50 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

^89:51 Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,

^89:52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!

^89:53 Благословенний навіки Господь!
Амінь і амінь!

Таджикский

Языки

Суруди таълимии Эйтони Эзроҳӣ.

Ба эҳсонҳои Парвардигор ҷовидона суруд хоҳам хонд; вафодории Туро бо даҳони худ аз насл ба насл баён хоҳам кард.

Зеро ки мегӯям: «Меҳру вафо барои ҳамеша доимӣ бино ёфтааст; вафодории Худро дар осмонҳо ба монанди онҳо барпо кардаӣ».

«Бо баргузидаи Худ паймон бастаам, ба бандаи Худ Довуд савганд ёд кардаам қасам хӯрдаам:

Зурёти туро ҷовидона пойдор хоҳам сохт, ва тахти туро аз насл ба насл бино хоҳам кард». Село.

Ва осмонҳо корҳои аҷоиби Туро, эй Парвардигор, ҳамд сипос хоҳанд гуфт; вафодории Туро низ дар шӯрои покон.

Зеро кист дар осмон, ки ба Парвардигор баробар бошад? Кист аз фарзандони Худо, ки ба Парвардигор монанд бошад?

Худо дар анҷумани бузурги покон арҷманд аст, ва барои ҳамаи онҳое ки гирдогирди Ӯ ҳастанд, саҳмгин тарсовар аст.

Парвардигоро, Худои лашкарҳо! Кист, ки мисли Ту, эй Парвардигор, тавоно бошад? Ва вафодории Ту гирдогирди Туст.

Ту бар ғалаёни баҳр ҳукмфармо ҳастӣ; вақте ки мавҷҳояш баланд шаванд, Ту онҳоро ором мекунӣ.

Ту Раҳабро мисли куштае фурӯ нишондаӣ; бо бозуи пурзӯри Худ душманонатро пароканда кардаӣ.

Осмон аз они Туст, замин низ аз они Туст; ҷаҳонро бо ҳар чӣ дар он аст, Ту бунёд кардаӣ.

Шимол ва ҷанубро Ту офаридаӣ; Тобӯр ва Ҳермӯн ба номи Ту фарёди шодӣ мебароранд.

Бозуи Ту соҳиби қудрат аст; дасти Ту пурқувват аст, дасти рости Ту болост.

Адолат Росткорӣ ва инсоф асоси тахти Туст; меҳру вафо ва ростӣ пешопеши Ту мераванд.

Хушо қавме ки бонги шодиро медонанд! Парвардигоро, онҳо дар нури рӯи Ту қадамгузор мешаванд;

Ба номи Ту тамоми рӯз шодӣ мекунанд, ва ба бо росткории Ту сарафроз мегарданд,

Зеро ки ҷалоли қуввати онҳо Ту ҳастӣ; ва бо ризомандии Ту шохи мо баланд хоҳад шуд.

Зеро ки сипари мо аз они Парвардигор аст, ва подшоҳи мо аз они Поки Исроил.

Як вақте ба порсои Худ дар рӯъё сухан ронда, гуфтаӣ: «Ба қаҳрамон зӯрманд ёрӣ додам; баргузидаи қавмро боло бардоштам.

Бандаи Худ Довудро ёфтам; бо равғани поки Худ ӯро тадҳин кардам,

Ки дасти Ман ӯро устувор хоҳад кард; низ бозуи Ман ӯро қавӣ хоҳад гардонид.

Душман ӯро фишор нахоҳад дод, ва ноинсофе ба ӯ осеб нахоҳад расонд.

Ва кинаҷӯёни ӯро пеши ӯ шикаст хоҳам дод, ва бадхоҳони ӯро иҳота хоҳам кард.

Ва вафодории Ман ва меҳру вафои Ман бо ӯст, ва шохи ӯ ба бо номи Ман баланд хоҳад шуд.

Ва дасти ӯро бар баҳр хоҳам гузошт, ва дасти рости ӯро бар дарёҳо.

Ӯ Маро хоҳад хонд: ́Ту падари ман ҳастӣ, эй Худои ман ва кӯҳпораи наҷоти ман́.

Ман низ ӯро нахустзодаи Худ хоҳам гардонд, баландтар аз подшоҳони замин.

Меҳру вафои Худро ба ӯ ҷовидона нигоҳ хоҳам дошт, ва паймони Ман бо ӯ устувор хоҳад буд.

Ва зурёти ӯро ҷовидона боқӣ хоҳам гузошт, ва тахти ӯро мисли рӯзҳои осмон.

Агар фарзандонаш дастури Маро тарк созанд, ва аз рӯи нишондодҳои Ман рафтор накунанд;

Агар қоидаҳои Маро поймол кунанд, ва фармудаҳои Маро нигоҳ надоранд, –

Ҷинояти онҳоро бо асо сазо хоҳам дод, ва гуноҳи онҳоро бо зарбаҳо.

Вале меҳру вафои Худро аз ӯ дур нахоҳам кард, аз вафодории Худ даст нахоҳам кашид.

Паймони Худро нахоҳам шикаст, ва он чиро, ки аз даҳонам баромадааст, дигаргун нахоҳам кард.

Як бор ба покии Худ қасам хӯрдам, ки ба Довуд дурӯғ нахоҳам гуфт.

Зурёти ӯ ҷовидона хоҳад буд, ва тахти ӯ мисли офтоб пеши Ман;

Мисли моҳ ҷовидона пойдор хоҳад буд, ва гувоҳи вафодор дар осмон». Село.

Валекин Ту тарк кардаӣ ва безор шудаӣ, ва бо масеҳи Худ ба хашм омадаӣ ба масеҳи Худ хашм гирифтаӣ.

Паймони бандаи Худро хор дидаӣ, тоҷи ӯро ба замин задаӣ.

Ҳамаи ҳисорҳои деворҳои ӯро шикофта рахна кардаӣ, қалъаҳои ӯро ба харобазор табдил додаӣ.

Ҳамаи роҳгузарон ӯро ғорат мекунанд; назди ҳамсояҳои худ нангин шудааст.

Дасти рости кинаҷӯёни ӯро боло бардоштаӣ, ҳамаи душманони ӯро шод кардаӣ.

Дами шамшерашро низ гардондаӣ, ва ӯро дар ҷанг қувват надодаӣ.

Шукӯҳи ӯро барҳам додаӣ, ва тахти ӯро ба замин андохтаӣ.

Рӯзҳои навҷавонии ӯро кӯтоҳ кардаӣ; пероҳани шармсорӣ бар ӯ пӯшондаӣ. Село.

То ба кай, эй Парвардигор, доим ниҳон хоҳӣ буд? Ва ғазаби Ту мисли оташ аланга хоҳад зад?

Ба ёд ор, чӣ гуна гузарон аст умри ман? Чӣ гуна тамоми банӣ одамро ҳеҷу пуч офаридаӣ?

Кист марде ки зиндагӣ карда, маргро намедида бошад? Ва ҷонашро аз дасти қабр халос мекарда бошад? Село.

Қуҷост меҳру вафоҳои пештараи Ту, эй Худованд, ки ба Довуд бо вафодории Худ қасам хӯрдаӣ?

Хории бандагони Худро, эй Худованд, ба ёд ор, ки онро аз ҳамаи қавмҳои бисёр дар синаи худ бардошта мегардам;

Хорие ки душманони Ту, эй Парвардигор, расондаанд; хорие ки ба пайҳои қадами масеҳи Ту расондаанд.

Парвардигор ҷовидона фархунда аст! Омин ва омин.