Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 88

Псалом 88

Толкования

Толкования главы

88:1

см.:1Пар.15:17;

88:2

см.:Пс.91:3;

88:3

88:4

см.:2Цар.7:12;Пс.131:11;

88:5

88:6

88:7

см.:Пс.85:8;

88:8

88:9

см.:Пс.76:14;Откр.19:15;

88:10

см.:Пс.106:29;Мф.8:26;

88:11

88:12

см.:Быт.1:1;

88:13

88:14

88:15

см.:Пс.92:2;

88:16

88:17

88:18

см.:Лк.1:69;

88:19

см.:Пс.3:4;Пс.83:10;

88:20

88:21

см.:1Цар.16:13;Деян.13:22;

88:22

см.:Ис.41:10;

88:23

см.:2Цар.7:10;

88:24

88:25

88:26

см.:Пс.71:8;Откр.10:2;

88:27

см.:2Цар.7:14;Евр.1:5;

88:28

см.:Кол.1:18;Откр.19:16;

88:29

88:30

см.:Пс.71:5;2Цар.7:13;Дан.2:44;

88:31

88:32

88:33

см.:2Цар.7:14;

88:34

88:35

см.:2Цар.7:16;

88:36

88:37

см.:2Цар.7:16;Пс.71:17;Лк.1:33;Ин.12:34;

88:38

см.:Откр.1:5;

88:39

88:40

см.:Пс.43:10;

88:41

см.:Плач.2:6;

88:42

см.:Пс.30:12;Пс.43:14;

88:43

88:44

88:45

88:46

88:47

см.:Пс.12:2;

88:48

88:49

см.:Пс.48:10;Сир.14:18;

88:50

см.:2Цар.7:15;

88:51

88:52

88:53

Церковнославянский (рус)

Ра́зума Еѳа́ма Изра́илтянина.

Ми́лости Твоя́, Го́споди, во вѣ́къ воспою́, въ ро́дъ и ро́дъ возвѣщу́ и́стину Твою́ усты́ мои́ми.

Зане́ ре́клъ еси́: въ вѣ́къ ми́лость сози́ждется: на небесѣ́хъ угото́вится и́стина Твоя́.

Завѣща́хъ завѣ́тъ избра́ннымъ Мои́мъ, кля́хся Дави́ду рабу́ Моему́:

до вѣ́ка угото́ваю сѣ́мя твое́, и сози́жду въ ро́дъ и ро́дъ престо́лъ тво́й.

Исповѣ́дятъ небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, и́бо и́стину Твою́ въ це́ркви святы́хъ.

Я́ко кто́ во о́блацѣхъ уравни́тся Го́сподеви? Уподо́бится Го́сподеви въ сынѣ́хъ Бо́жiихъ?

Бо́гъ прославля́емь въ совѣ́тѣ святы́хъ, ве́лiй и стра́шенъ е́сть надъ всѣ́ми окре́стными Его́.

Го́споди Бо́же си́лъ, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Си́ленъ еси́, Го́споди, и и́стина Твоя́ о́крестъ Тебе́.

Ты́ влады́чествуеши держа́вою морско́ю: возмуще́нiе же во́лнъ его́ Ты́ укроча́еши.

Ты́ смири́лъ, еси́, я́ко я́звена, го́рдаго: мы́шцею си́лы Твоея́ расточи́лъ еси́ враги́ Твоя́.

Твоя́ су́ть небеса́, и Твоя́ е́сть земля́: вселе́нную и исполне́нiе ея́ Ты́ основа́лъ еси́.

Сѣ́веръ и мо́ре Ты́ созда́лъ еси́: Ѳаво́ръ и Ермо́нъ о и́мени Твое́мъ возра́дуетася.

Твоя́ мы́шца съ си́лою: да укрѣпи́тся рука́ Твоя́, и вознесе́тся десни́ца Твоя́.

Пра́вда и судьба́ угото́ванiе престо́ла Твоего́: ми́лость и и́стина предъи́детѣ предъ лице́мъ Твои́мъ.

Блаже́ни лю́дiе вѣ́дущiи воскликнове́нiе: Го́споди, во свѣ́тѣ лица́ Твоего́ по́йдутъ,

и о и́мени Твое́мъ возра́дуются ве́сь де́нь, и пра́вдою Твое́ю вознесу́тся.

Я́ко похвала́ си́лы и́хъ Ты́ еси́, и во благоволе́нiи Твое́мъ вознесе́тся ро́гъ на́шъ:

я́ко Госпо́дне е́сть заступле́нiе, и Свята́го Изра́илева царя́ на́шего.

Тогда́ глаго́лалъ еси́ въ видѣ́нiи сыново́мъ Твои́мъ, и ре́клъ еси́: положи́хъ по́мощь на си́льнаго, вознесо́хъ избра́ннаго от люді́й Мои́хъ:

обрѣто́хъ Дави́да раба́ Моего́, еле́емъ святы́мъ Мои́мъ пома́захъ его́.

И́бо рука́ Моя́ засту́питъ его́, и мы́шца Моя́ укрѣпи́тъ его́:

ничто́же успѣ́етъ вра́гъ на него́, и сы́нъ беззако́нiя не приложи́тъ озло́бити его́.

И ссѣку́ от лица́ его́ враги́ его́, и ненави́дящыя его́ побѣжду́:

и и́стина Моя́ и ми́лость Моя́ съ ни́мъ, и о и́мени Мое́мъ вознесе́тся ро́гъ его́:

и положу́ на мо́ри ру́ку его́, и на рѣка́хъ десни́цу его́.

То́й призове́тъ Мя́: оте́цъ мо́й еси́ Ты́, Бо́гъ мо́й и засту́пникъ спасе́нiя моего́.

И А́зъ пе́рвенца положу́ его́, высока́ па́че царе́й земны́хъ:

въ вѣ́къ сохраню́ ему́ ми́лость Мою́, и завѣ́тъ Мо́й вѣ́ренъ ему́:

и положу́ въ вѣ́къ вѣ́ка сѣ́мя его́, и престо́лъ его́ я́ко дні́е не́ба.

А́ще оста́вятъ сы́нове его́ зако́нъ Мо́й, и въ судьба́хъ Мои́хъ не по́йдутъ:

а́ще оправда́нiя Моя́ оскверня́тъ, и за́повѣдiй Мои́хъ не сохраня́тъ:

посѣщу́ жезло́мъ беззако́нiя и́хъ, и ра́нами непра́вды и́хъ,

ми́лость же Мою́ не разорю́ от ни́хъ, ни преврежду́ во и́стинѣ Мое́й:

ниже́ оскверню́ завѣ́та Моего́, и исходя́щихъ от у́стъ Мои́хъ не отве́ргуся.

Еди́ною кля́хся о святѣ́мъ Мое́мъ: а́ще Дави́ду солжу́?

Сѣ́мя его́ во вѣ́къ пребу́детъ, и престо́лъ его́ я́ко со́лнце предо Мно́ю,

и я́ко луна́ соверше́на въ вѣ́къ, и свидѣ́тель на небеси́ вѣ́ренъ.

Ты́ же отри́нулъ еси́ и уничижи́лъ, негодова́лъ еси́ пома́заннаго Твоего́:

разори́лъ еси́ завѣ́тъ раба́ Твоего́, оскверни́лъ еси́ на земли́ святы́ню его́:

разори́лъ еси́ вся́ опло́ты его́, положи́лъ еси́ тве́рдая его́ стра́хъ.

Расхища́ху его́ вси́ мимоходя́щiи путе́мъ, бы́сть поноше́нiе сосѣ́домъ свои́мъ.

Возвы́силъ еси́ десни́цу стужа́ющихъ ему́, возвесели́лъ еси́ вся́ враги́ его́:

отврати́лъ еси́ по́мощь меча́ его́ и не заступи́лъ еси́ его́ во бра́ни:

разори́лъ еси́ от очище́нiя его́, престо́лъ его́ на зе́млю пове́рглъ еси́:

ума́лилъ еси́ дни́ вре́мене его́, облiя́лъ еси́ его́ студо́мъ.

Доко́лѣ, Го́споди, отвраща́ешися въ коне́цъ, разжже́тся я́ко о́гнь гнѣ́въ Тво́й?

Помяни́, кі́й мо́й соста́въ: еда́ бо всу́е созда́лъ еси́ вся́ сы́ны человѣ́ческiя?

Кто́ е́сть человѣ́къ, и́же поживе́тъ и не у́зритъ сме́рти, изба́витъ ду́шу свою́ изъ руки́ а́довы?

Гдѣ́ су́ть ми́лости Твоя́ дре́внiя, Го́споди, и́миже кля́лся еси́ Дави́ду во и́стинѣ Твое́й?

Помяни́, Го́споди, поноше́нiе ра́бъ Твои́хъ, е́же удержа́хъ въ нѣ́дрѣ мое́мъ мно́гихъ язы́къ:

и́мже поноси́ша врази́ Твои́, Го́споди, и́мже поноси́ша измѣне́нiю христа́ Твоего́.

Благослове́нъ Госпо́дь во вѣ́къ: бу́ди, бу́ди.

Украинский (Огієнко)

^89:1 Навчальна пісня Етана езрахеяннина.

^89:2 Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід!

^89:3 Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім.

^89:4 Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові:

^89:5 Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки!
Села.

^89:6 і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,

^89:7 бо хто в небі подібний до Господа?
Хто подібний до Господа серед Божих синів?

^89:8 Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!

^89:9 Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи?
А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!

^89:10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.

^89:11 Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.

^89:12 Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив!

^89:13 Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє.

^89:14 Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя!

^89:15 Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують!

^89:16 Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого!

^89:17 Радіють вони цілий день Твоїм іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю,

^89:18 бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься,

^89:19 бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого!

^89:20 Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об́явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:

^89:21 знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,

^89:22 щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його!

^89:23 Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати,

^89:24 його ворогів поб́ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників!

^89:25 із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться,

^89:26 і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його.

^89:27 Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого!

^89:28 Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів.

^89:29 Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний,

^89:30 і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба!

^89:31 Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх,

^89:32 коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх,

^89:33 тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!

^89:34 А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності,

^89:35 не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!

^89:36 Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові:

^89:37 повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,

^89:38 як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий…
Села.

^89:39 А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,

^89:40 Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,

^89:41 всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!…

^89:42 Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем…

^89:43 Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,

^89:44 і Ти відвернув вістря шаблі його…
у війні ж не підтримав його…

^89:45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

^89:46 скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором!
Села.

^89:47 Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

^89:48 Пам́ятай же про мене, яка довгота життя людського?
Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?

^89:49 Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу?
Села.

^89:50 Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

^89:51 Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,

^89:52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!

^89:53 Благословенний навіки Господь!
Амінь і амінь!

Немецкий (GNB)

^89:1Ein Gedicht des Esrachiters Etan.

^89:2HERR, für immer will ich singen
von den Beweisen deiner Güte.
Mein Lied soll deine Treue verkünden
für alle kommenden Generationen.

^89:3»Deine Güte hört niemals auf«, sage ich,
»deine Treue steht fest wie der Himmel.«

^89:4Du hast gesagt:
»Ich habe mir einen Mann erwählt
und einen Bund mit ihm geschlossen.
David, meinem Vertrauten, habe ich geschworen:

^89:5́Ich bestätige dein Königshaus für immer
und festige deinen Thron für alle Generationen.́«

^89:6HERR, der Himmel rühmt deine Wunder,
die Schar der Engel preist deine Treue;

^89:7denn niemand dort oben ist dir gleich,
von den Göttern kann sich keiner mit dir messen.

^89:8Gott, du bist sehr gefürchtet im himmlischen Rat,
Ehrfurcht erfüllt alle, die dich umgeben.

^89:9Gott, du Herrscher der ganzen Welt,
wer ist so mächtig wie du,
wer ist so durch und durch treu?

^89:10Du bändigst das rebellische Meer;
wenn seine Wellen toben,
glättest du sie wieder.

^89:11Du hast den Meeresdrachen getötet und zertreten
und deine Feinde mit starker Hand zerstreut.

^89:12Dir gehört der Himmel,
dir gehört die Erde,
das Festland mit allem, was darauf lebt;
denn du hast sie ins Dasein gerufen.

^89:13Norden und Süden hast du geschaffen,
Tabor und Hermon jubeln dir zu.

^89:14Du allein hast den starken Arm,
die siegreich erhobene rechte Hand!

^89:15Dein Thron ist gegründet auf Recht und Gerechtigkeit,
Güte und Treue gehen vor dir her.

^89:16Wie glücklich ist das Volk,
das dich mit Jubelrufen begrüßt!
Es lebt in deiner segensreichen Nähe.

^89:17Es freut sich täglich, weil du sein Gott bist.
Durch deine Treue machst du es groß.

^89:18Du gibst ihm deine wunderbare Kraft.
Weil du uns liebst, sind wir stark.

^89:19Dir, HERR, gehört auch unser Beschützer;
du hast unseren König berufen,
du heiliger Gott Israels.

^89:20Einst hast du zu deinem Volk gesprochen,
in einer Vision hast du gesagt:
»Einen Helden habe ich zum Helfer gemacht,
ihn aus dem Volk erwählt und erhöht.

^89:21Ich habe David gefunden, meinen Vertrauten,
und ihn mit heiligem Öl zum König gesalbt.

^89:22Mit meiner Hand werde ich ihn halten,
durch meine Macht will ich ihn stärken.

^89:23Kein Feind wird ihn jemals überlisten,
kein Aufrührer ihn bezwingen können.

^89:24Seine Gegner werde ich vernichten
und alle niederschlagen, die ihn hassen.

^89:25Meine Treue und Güte sind ihm sicher.
Weil ich bei ihm bin, wächst seine Macht.

^89:26Ich gebe ihm die Herrschaft über das Meer
und unterwerfe ihm die großen Ströme.

^89:27Er wird zu mir sagen: ́Du bist mein Vater,
mein Gott, mein starker Beschützer!́

^89:28Ich mache ihn zu meinem Erstgeborenen,
zum höchsten unter den Königen der Erde.

^89:29Jederzeit umgibt ihn meine Güte,
mein Bund mit ihm ist unverbrüchlich.

^89:30Ich bestätige sein Königshaus für immer,
sein Thron bleibt fest,
solange der Himmel besteht.

^89:31Wenn seine Nachkommen mein Gesetz verlassen
und meinen Weisungen nicht gehorchen,

^89:32wenn sie meine Vorschriften übertreten
und meine Anordnungen nicht befolgen,

^89:33dann werde ich ihren Ungehorsam bestrafen,
für ihre Verfehlung werde ich sie schlagen.

^89:34Aber David werde ich die Treue halten,
ihm niemals meine Güte entziehen.

^89:35Mein Bund mit ihm wird nicht gebrochen,
meine Zusagen ändere ich nicht ab.

^89:36Ein für alle Mal habe ich es geschworen
und bürge dafür mit meiner Heiligkeit:
Ich werde David niemals täuschen!

^89:37Sein Königshaus soll für immer bestehen.
Seinen Thron werde ich stets vor Augen haben,
ebenso lange wie die Sonne;

^89:38für alle Zeiten bleibt er stehen wie der Mond,
dieser treue Zeuge in den Wolken.«

^89:39Und doch hast du ihn fallen lassen und verstoßen!
Du bist zornig geworden auf den König,
den du doch selber eingesetzt hast.

^89:40Den Bund mit deinem Diener hast du widerrufen,
seine Krone in den Schmutz geworfen und geschändet.

^89:41Die Mauern seiner Stadt hast du zerbrochen,
seine festen Burgen in Trümmer gelegt.

^89:42Alle, die vorübergingen, haben ihn beraubt.
Seine Nachbarn treiben ihren Spott mit ihm.

^89:43Du hast seinen Gegnern den Sieg gegeben
und alle seine Feinde mit Freude erfüllt.

^89:44Sein Schwert hast du stumpf werden lassen
und im Kampf hast du ihm nicht geholfen.

^89:45Seinem Glanz hast du ein Ende gemacht
und seinen Thron zu Boden gestürzt.

^89:46Du hast ihn vor der Zeit altern lassen
und ihn mit Schimpf und Schande bedeckt.

^89:47Wie lange noch, HERR?
Willst du dich für immer verbergen?
Wie lange soll dein Zorn noch brennen?

^89:48Denk doch wieder an mich,
mein Leben ist so kurz!
Nur für einen winzigen Augenblick
hast du uns Menschen geschaffen.

^89:49Gibt es denn einen, der leben darf,
ohne jemals den Tod zu sehen,
einen, der sich retten kann
vor den Klauen der Totenwelt?

^89:50Herr, wo sind sie,
die früheren Beweise deiner Güte?
Du hattest sie David versprochen
und dich mit deiner Treue dafür verbürgt!

^89:51Denk daran,
wie man deine Diener beschimpft!
Ich muss den Hohn vieler Völker ertragen.

^89:52HERR, deine Feinde verhöhnen den König,
den du gesalbt und eingesetzt hast;
sie verhöhnen ihn auf Schritt und Tritt.

^89:53Der HERR sei für alle Zeiten gepriesen!
Amen, so soll es sein!

Таджикский

Языки

Суруди таълимии Эйтони Эзроҳӣ.

Ба эҳсонҳои Парвардигор ҷовидона суруд хоҳам хонд; вафодории Туро бо даҳони худ аз насл ба насл баён хоҳам кард.

Зеро ки мегӯям: «Меҳру вафо барои ҳамеша доимӣ бино ёфтааст; вафодории Худро дар осмонҳо ба монанди онҳо барпо кардаӣ».

«Бо баргузидаи Худ паймон бастаам, ба бандаи Худ Довуд савганд ёд кардаам қасам хӯрдаам:

Зурёти туро ҷовидона пойдор хоҳам сохт, ва тахти туро аз насл ба насл бино хоҳам кард». Село.

Ва осмонҳо корҳои аҷоиби Туро, эй Парвардигор, ҳамд сипос хоҳанд гуфт; вафодории Туро низ дар шӯрои покон.

Зеро кист дар осмон, ки ба Парвардигор баробар бошад? Кист аз фарзандони Худо, ки ба Парвардигор монанд бошад?

Худо дар анҷумани бузурги покон арҷманд аст, ва барои ҳамаи онҳое ки гирдогирди Ӯ ҳастанд, саҳмгин тарсовар аст.

Парвардигоро, Худои лашкарҳо! Кист, ки мисли Ту, эй Парвардигор, тавоно бошад? Ва вафодории Ту гирдогирди Туст.

Ту бар ғалаёни баҳр ҳукмфармо ҳастӣ; вақте ки мавҷҳояш баланд шаванд, Ту онҳоро ором мекунӣ.

Ту Раҳабро мисли куштае фурӯ нишондаӣ; бо бозуи пурзӯри Худ душманонатро пароканда кардаӣ.

Осмон аз они Туст, замин низ аз они Туст; ҷаҳонро бо ҳар чӣ дар он аст, Ту бунёд кардаӣ.

Шимол ва ҷанубро Ту офаридаӣ; Тобӯр ва Ҳермӯн ба номи Ту фарёди шодӣ мебароранд.

Бозуи Ту соҳиби қудрат аст; дасти Ту пурқувват аст, дасти рости Ту болост.

Адолат Росткорӣ ва инсоф асоси тахти Туст; меҳру вафо ва ростӣ пешопеши Ту мераванд.

Хушо қавме ки бонги шодиро медонанд! Парвардигоро, онҳо дар нури рӯи Ту қадамгузор мешаванд;

Ба номи Ту тамоми рӯз шодӣ мекунанд, ва ба бо росткории Ту сарафроз мегарданд,

Зеро ки ҷалоли қуввати онҳо Ту ҳастӣ; ва бо ризомандии Ту шохи мо баланд хоҳад шуд.

Зеро ки сипари мо аз они Парвардигор аст, ва подшоҳи мо аз они Поки Исроил.

Як вақте ба порсои Худ дар рӯъё сухан ронда, гуфтаӣ: «Ба қаҳрамон зӯрманд ёрӣ додам; баргузидаи қавмро боло бардоштам.

Бандаи Худ Довудро ёфтам; бо равғани поки Худ ӯро тадҳин кардам,

Ки дасти Ман ӯро устувор хоҳад кард; низ бозуи Ман ӯро қавӣ хоҳад гардонид.

Душман ӯро фишор нахоҳад дод, ва ноинсофе ба ӯ осеб нахоҳад расонд.

Ва кинаҷӯёни ӯро пеши ӯ шикаст хоҳам дод, ва бадхоҳони ӯро иҳота хоҳам кард.

Ва вафодории Ман ва меҳру вафои Ман бо ӯст, ва шохи ӯ ба бо номи Ман баланд хоҳад шуд.

Ва дасти ӯро бар баҳр хоҳам гузошт, ва дасти рости ӯро бар дарёҳо.

Ӯ Маро хоҳад хонд: ́Ту падари ман ҳастӣ, эй Худои ман ва кӯҳпораи наҷоти ман́.

Ман низ ӯро нахустзодаи Худ хоҳам гардонд, баландтар аз подшоҳони замин.

Меҳру вафои Худро ба ӯ ҷовидона нигоҳ хоҳам дошт, ва паймони Ман бо ӯ устувор хоҳад буд.

Ва зурёти ӯро ҷовидона боқӣ хоҳам гузошт, ва тахти ӯро мисли рӯзҳои осмон.

Агар фарзандонаш дастури Маро тарк созанд, ва аз рӯи нишондодҳои Ман рафтор накунанд;

Агар қоидаҳои Маро поймол кунанд, ва фармудаҳои Маро нигоҳ надоранд, –

Ҷинояти онҳоро бо асо сазо хоҳам дод, ва гуноҳи онҳоро бо зарбаҳо.

Вале меҳру вафои Худро аз ӯ дур нахоҳам кард, аз вафодории Худ даст нахоҳам кашид.

Паймони Худро нахоҳам шикаст, ва он чиро, ки аз даҳонам баромадааст, дигаргун нахоҳам кард.

Як бор ба покии Худ қасам хӯрдам, ки ба Довуд дурӯғ нахоҳам гуфт.

Зурёти ӯ ҷовидона хоҳад буд, ва тахти ӯ мисли офтоб пеши Ман;

Мисли моҳ ҷовидона пойдор хоҳад буд, ва гувоҳи вафодор дар осмон». Село.

Валекин Ту тарк кардаӣ ва безор шудаӣ, ва бо масеҳи Худ ба хашм омадаӣ ба масеҳи Худ хашм гирифтаӣ.

Паймони бандаи Худро хор дидаӣ, тоҷи ӯро ба замин задаӣ.

Ҳамаи ҳисорҳои деворҳои ӯро шикофта рахна кардаӣ, қалъаҳои ӯро ба харобазор табдил додаӣ.

Ҳамаи роҳгузарон ӯро ғорат мекунанд; назди ҳамсояҳои худ нангин шудааст.

Дасти рости кинаҷӯёни ӯро боло бардоштаӣ, ҳамаи душманони ӯро шод кардаӣ.

Дами шамшерашро низ гардондаӣ, ва ӯро дар ҷанг қувват надодаӣ.

Шукӯҳи ӯро барҳам додаӣ, ва тахти ӯро ба замин андохтаӣ.

Рӯзҳои навҷавонии ӯро кӯтоҳ кардаӣ; пероҳани шармсорӣ бар ӯ пӯшондаӣ. Село.

То ба кай, эй Парвардигор, доим ниҳон хоҳӣ буд? Ва ғазаби Ту мисли оташ аланга хоҳад зад?

Ба ёд ор, чӣ гуна гузарон аст умри ман? Чӣ гуна тамоми банӣ одамро ҳеҷу пуч офаридаӣ?

Кист марде ки зиндагӣ карда, маргро намедида бошад? Ва ҷонашро аз дасти қабр халос мекарда бошад? Село.

Қуҷост меҳру вафоҳои пештараи Ту, эй Худованд, ки ба Довуд бо вафодории Худ қасам хӯрдаӣ?

Хории бандагони Худро, эй Худованд, ба ёд ор, ки онро аз ҳамаи қавмҳои бисёр дар синаи худ бардошта мегардам;

Хорие ки душманони Ту, эй Парвардигор, расондаанд; хорие ки ба пайҳои қадами масеҳи Ту расондаанд.

Парвардигор ҷовидона фархунда аст! Омин ва омин.