^–дні́е лѣ́тъ на́шихъ въ ни́хже се́дмьдесятъ лѣ́тъ, а́ще же въ си́лахъ, о́смьдесятъ лѣ́тъ, и мно́жае и́хъ тру́дъ и болѣ́знь: я́ко прiи́де кро́тость на ны́, и нака́жемся.

Кто́ вѣ́сть держа́ву гнѣ́ва Твоего́, и от стра́ха Твоего́ я́рость Твою́ изчести́?

Десни́цу Твою́ та́ко скажи́ ми, и окова́нныя {и нака́занныя} се́рдцемъ въ му́дрости.

Обрати́ся, Го́споди, доко́лѣ? И умоле́нъ бу́ди на рабы́ Твоя́.

Испо́лнихомся зау́тра ми́лости Твоея́, Го́споди, и возра́довахомся и возвесели́хомся:

во вся́ дни́ на́шя возвесели́хомся, за дни́, въ ня́же смири́лъ ны́ еси́, лѣ́та, въ ня́же ви́дѣхомъ зла́я.

И при́зри на рабы́ Твоя́ и на дѣла́ Твоя́, и наста́ви сы́ны и́хъ.

И бу́ди свѣ́тлость Го́спода Бо́га на́шего на на́съ, и дѣла́ ру́къ на́шихъ испра́ви на на́съ, и дѣ́ло ру́къ на́шихъ испра́ви.

Рус. (Юнгеров)

Молитва Моисея, человека Божия.

Господи! Ты был нам прибежищем в род и род.

Прежде, нежели появились горы и созданы были земля и вселенная, от века и до века Ты существуешь.

Не подвергай человека унижению, (ибо) Ты сказал: «возвратитесь, сыны человеческие!»

Ибо тысяча лет пред очами Твоими, Господи, как день вчерашний, который прошел, и стража ночная.

Ничтожны их года будут: как утренняя трава пропадает, по утру зацветет и отцветет, а к вечеру опадет, станет жесткой и засохнет.

Ибо мы исчезли во гневе Твоем и яростию Твоею потрясены.

Ты положил беззакония наши пред Тобою и век наш пред светом лица Твоего.

Ибо все дни наши прошли и мы исчезли во гневе Твоем.

Лета наши как бы паутина считаются; дни лет наших: семьдесят лет, а если в силах - восемьдесят лет, и то большая часть их - труд и болезнь, ибо постигло нас унижение, и мы (сим) будем научены.

Кто знает силу гнева Твоего и от страха пред Тобою (сможет) постигнуть ярость Твою?

Посему яви мне десницу Твою и укрепивших сердце мудростью.

Обратись, Господи! Доколе? И умилостивись над рабами Твоими.

Да исполнимся к утру милостью Твоею, Господи, и возрадуемся и возвеселимся,

Во все дни наши возвеселимся, (в награду) за дни, в которые Ты смирял нас, за лета, в которые мы видели злое.

И призри на рабов Твоих, и на создания Твои, и наставь сынов их.

И да будет свет Господа Бога нашего на нас, и дела рук наших исправь у нас, и дело рук наших исправь.

Украинский (Огієнко)

^90:1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!

^90:2 Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!

^90:3 Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!

^90:4 Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна…

^90:5 Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:

^90:6 уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів́яне та сохне!

^90:7 Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,

^90:8 Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!

^90:9 Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання…

^90:10 Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо…

^90:11 Хто відає силу гніву Твого?
А Твоє пересердя як страх перед Тобою!

^90:12 Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!

^90:13 Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо?
і пожалій Своїх рабів!

^90:14 Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!

^90:15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!

^90:16 Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,

^90:17 і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

^90:0 صَلاَةٌ لِمُوسَى رَجُلِ اللهِ

^90:1 يَا رَبُّ، مَلْجَأً كُنْتَ لَنَا فِي دَوْرٍ فَدَوْرٍ.

^90:2 مِنْ قَبْلِ أَنْ تُولَدَ الْجِبَالُ، أَوْ أَبْدَأْتَ الأَرْضَ وَالْمَسْكُونَةَ، مُنْذُ الأَزَلِ إِلَى الأَبَدِ أَنْتَ اللهُ.

^90:3 تُرْجعُ الإِنْسَانَ إِلَى الْغُبَارِ وَتَقُولُ: «ارْجِعُوا يَا بَنِي آدَمَ».

^90:4 لأَنَّ أَلْفَ سَنَةٍ فِي عَيْنَيْكَ مِثْلُ يَوْمِ أَمْسِ بَعْدَ مَا عَبَرَ، وَكَهَزِيعٍ مِنَ اللَّيْلِ.

^90:5 جَرَفْتَهُمْ. كَسِنَةٍ يَكُونُونَ. بِالْغَدَاةِ كَعُشْبٍ يَزُولُ.

^90:6 بِالْغَدَاةِ يُزْهِرُ فَيَزُولُ. عِنْدَ الْمَسَاءِ يُجَزُّ فَيَيْبَسُ.

^90:7 لأَنَّنَا قَدْ فَنِينَا بِسَخَطِكَ وَبِغَضَبِكَ ارْتَعَبْنَا.

^90:8 قَدْ جَعَلْتَ آثامَنَا أَمَامَكَ، خَفِيَّاتِنَا فِي ضَوْءِ وَجْهِكَ.

^90:9 لأَنَّ كُلَّ أَيَّامِنَا قَدِ انْقَضَتْ بِرِجْزِكَ. أَفْنَيْنَا سِنِينَا كَقِصَّةٍ.

^90:10 أَيَّامُ سِنِينَا هِيَ سَبْعُونَ سَنَةً، وَإِنْ كَانَتْ مَعَ الْقُوَّةِ فَثَمَانُونَ سَنَةً، وَأَفْخَرُهَا تَعَبٌ وَبَلِيَّةٌ، لأَنَّهَا تُقْرَضُ سَرِيعًا فَنَطِيرُ.

^90:11 مَنْ يَعْرِفُ قُوَّةَ غَضِبَكَ؟ وَكَخَوْفِكَ سَخَطُكَ.

^90:12 إِحْصَاءَ أَيَّامِنَا هكَذَا عَلِّمْنَا فَنُؤْتَى قَلْبَ حِكْمَةٍ.

^90:13 اِرْجعْ يَا رَبُّ، حَتَّى مَتَى؟ وَتَرَأَّفْ عَلَى عَبِيدِكَ.

^90:14 أَشْبِعْنَا بِالْغَدَاةِ مِنْ رَحْمَتِكَ، فَنَبْتَهِجَ وَنَفْرَحَ كُلَّ أَيَّامِنَا.

^90:15 فَرِّحْنَا كَالأَيَّامِ الَّتِي فِيهَا أَذْلَلْتَنَا، كَالسِّنِينِ الَّتِي رَأَيْنَا فِيهَا شَرًّا.

^90:16 لِيَظْهَرْ فِعْلُكَ لِعَبِيدِكَ، وَجَلاَلُكَ لِبَنِيهِمْ.

^90:17 وَلْتَكُنْ نِعْمَةُ الرَّبِّ إِلهِنَا عَلَيْنَا، وَعَمَلَ أَيْدِينَا ثَبِّتْ عَلَيْنَا، وَعَمَلَ أَيْدِينَا ثَبِّتْهُ.