Ве́тхий Заве́т: Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Езд. Неем. 2Езд. Тов. Иудиф. Есф. Иов. Пс. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. ПослИер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Аг. Зах. Мал. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
 Скрыть
Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Кафизма 2

Кафизма 2

Толкования
Толкования главы
Псалом 9 
9:1
9:2
9:3
см.:Пс.30:8;
9:4
9:5
9:6
см.:2Цар.22:15;Пс.33:17;Притч.10:7;
9:7
9:8
9:9
см.:Пс.95:13;Деян.17:31;
9:10
см.:Пс.31:7;
9:11
9:12
9:13
см.:Быт.4:9;Втор.32:43;
9:14
9:15
9:16
см.:Пс.7:16;
9:17
9:18
9:19
см.:Пс.33:7;
9:20
9:21
см.:Ис.31:3;
9:22
9:23
9:24
9:25
9:26
9:27
9:28
см.:Рим.3:14;
9:29
см.:Деян.23:15;
9:30
см.:Пс.16:12;
9:31
см.:Ис.3:15;
9:32
см.:Иов.22:13;
9:33
см.:Мк.4:38;
9:34
9:35
см.:Пс.67:6-7;
9:36
см.:Иез.30:24;
9:37
см.:Иер.10:10;Дан.6:26;
9:38
9:39
Псалом 10 
10:0
10:1
см.:Пс.54:23;1Цар.24:2;1Цар.26:20;
10:2
10:3
10:4
см.:Ис.66:1;Авв.2:20;Мф.5:34;
10:5
10:6
см.:Быт.19:24;Иер.23:19;
10:7
Слава:
Псалом 11 
11:1
11:2
см.:Ис.57:1;Мих.7:2;
11:3
см.:Пс.27:3;
11:4
см.:Гал.5:12;
11:5
см.:Исх.5:2;Иов.21:15;Дан.3:15;
11:6
11:7
см.:2Цар.22:31;Притч.30:5;
11:8
11:9
Псалом 12 
12:1
12:2
см.:Пс.76:8;Авв.1:2;
12:3
12:4
см.:1Езд.9:8;Иер.51:39;
12:5
12:6
см.:Ис.66:14;Пс.102:2;
12:7
Псалом 13 
13:0
13:1
см.:Пс.9:27;Пс.52:2;
13:2
см.:Пс.32:13;Зах.9:1;
13:3
см.:Рим.3:10;
13:4
13:5
13:6
см.:Еккл.9:16;
13:7
см.:Пс.52:7;Ис.59:20;
Слава:
Псалом 14 
14:0
14:1
см.:Пс.23:3;Пс.83:5;
14:2
см.:Ис.33:15;
14:3
см.:Иов.27:4;Еф.4:25;
14:4
см.:4Цар.3:14;
14:5
см.:Исх.22:25;Втор.23:19;
Псалом 15 
15:0
15:1
15:2
15:3
см.:Ин.11:5;
15:4
см.:Ис.1:11;
15:5
см.:Плач.3:24;
15:6
15:7
15:8
см.:Деян.2:25;
15:9
15:10
см.:Деян.13:35;
15:11
см.:Деян.2:28;
Псалом 16 
16:0
16:1
см.:Пс.4:2;
16:2
16:3
см.:Пс.7:10;Пс.65:10;Иер.11:20;
16:4
16:5
см.:1Цар.2:9;
16:6
16:7
16:8
см.:Втор.32:10;Зах.2:8;Руфь.2:12;
16:9
16:10
см.:Иов.15:27;
16:11
16:12
16:13
16:14
16:15
см.:Мф.5:8;1Ин.3:20;1Кор.13:10;
Слава:
Церковнославянский (рус)
Въ коне́цъ, о та́йныхъ сы́на, псало́мъ Дави́ду, 9.
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди, всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ, повѣ́мъ вся́ чудеса́ Твоя́.
Возвеселю́ся и воз­ра́дуюся о Тебѣ́, пою́ и́мени Тво­ему́, Вы́шнiй.
Внегда́ воз­врати́тися врагу́ мо­ему́ вспя́ть, изнемо́гутъ и поги́бнутъ от­ лица́ Тво­его́.
Я́ко сотвори́лъ еси́ су́дъ мо́й и прю́ мою́: сѣ́лъ еси́ на престо́лѣ, судя́й пра́вду.
Запрети́лъ еси́ язы́комъ, и поги́бе нечести́вый: и́мя его́ потреби́лъ еси́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
Врагу́ оскудѣ́ша ору́жiя въ коне́цъ, и гра́ды разруши́лъ еси́: поги́бе па́мять его́ съ шу́момъ.
И Госпо́дь во вѣ́къ пребыва́етъ, угото́ва на су́дъ престо́лъ Сво́й:
и То́й суди́ти и́мать вселе́н­нѣй въ пра́вду, суди́ти и́мать лю́демъ въ правотѣ́.
И бы́сть Госпо́дь при­­бѣ́жище убо́гому, помо́щникъ во благовре́менiихъ, въ ско́рбехъ.
И да упова́ютъ на Тя́ зна́ющiи и́мя Твое́, я́ко не оста́вилъ еси́ взыска́ющихъ Тя́, Го́споди.
По́йте Го́сподеви, живу́щему въ Сiо́нѣ, воз­вѣсти́те во язы́цѣхъ начина́нiя Его́:
я́ко взыска́яй кро́ви и́хъ помяну́, не забы́ зва́нiя убо́гихъ.
Поми́луй мя́, Го́споди, ви́ждь смире́нiе мое́ от­ вра́гъ мо­и́хъ, воз­нося́й мя́ от­ вра́тъ сме́ртныхъ:
я́ко да воз­вѣщу́ вся́ хвалы́ Твоя́ во вратѣ́хъ дще́ре Сiо́ни: воз­ра́дуемся о спасе́нiи Тво­е́мъ.
Углѣбо́ша язы́цы въ па́губѣ, ю́же сотвори́ша: въ сѣ́ти се́й, ю́же скры́ша, увязе́ нога́ и́хъ.
Зна́емь е́сть Госпо́дь судьбы́ творя́й: въ дѣ́лѣхъ руку́ свое́ю увязе́ грѣ́шникъ.
Да воз­вратя́т­ся грѣ́шницы во а́дъ, вси́ язы́цы забыва́ющiи Бо́га.
Я́ко не до конца́ забве́нъ бу́детъ ни́щiй, терпѣ́нiе убо́гихъ не поги́бнетъ до конца́.
Воскре́сни́, Го́споди, да не крѣпи́т­ся человѣ́къ, да су́дят­ся язы́цы предъ Тобо́ю.
Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля надъ ни́ми, да разумѣ́ютъ язы́цы, я́ко человѣ́цы су́ть.
Вску́ю, Го́споди, от­стоя́ дале́че, презира́еши во благовре́менiихъ, въ ско́рбехъ?
Внегда́ горди́тися нечести́вому, воз­гара́ет­ся ни́щiй: увяза́ютъ въ совѣ́тѣхъ, я́же помышля́ютъ.
Я́ко хвали́мь е́сть грѣ́шный въ по́хотехъ души́ сво­ея́, и оби́дяй благослови́мь е́сть.
Раздражи́ Го́спода грѣ́шный: по мно́же­ст­ву гнѣ́ва сво­его́ не взы́щетъ: нѣ́сть Бо́га предъ ни́мъ.
Оскверня́ют­ся путiе́ его́ на вся́ко вре́мя: отъ­е́млют­ся судьбы́ Твоя́ от­ лица́ его́: всѣ́ми враги́ сво­и́ми облада́етъ.
Рече́ бо въ се́рдцы сво­е́мъ: не подви́жуся от­ ро́да въ ро́дъ безъ зла́:
его́же кля́твы уста́ его́ по́лна су́ть, и го́рести и льсти́: подъ язы́комъ его́ тру́дъ и болѣ́знь.
Присѣди́тъ въ лови́тел­ст­вѣ съ бога́тыми въ та́йныхъ, е́же уби́ти непови́н­наго: о́чи его́ на ни́щаго при­­зира́етѣ.
Лови́тъ въ та́йнѣ я́ко ле́въ во огра́дѣ сво­е́й, лови́тъ е́же восхи́тити ни́щаго, внегда́ при­­влещи́ и́ въ сѣ́ти сво­е́й.
Смири́тъ его́: преклони́т­ся и паде́тъ, внегда́ ему́ облада́ти убо́гими.
Рече́ бо въ се́рдцы сво­е́мъ: забы́ Бо́гъ, от­врати́ лице́ Свое́, да не ви́дитъ до конца́.
Воскре́сни́, Го́споди Бо́же мо́й, да воз­несе́т­ся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гихъ Тво­и́хъ до конца́.
Чесо́ ра́ди прогнѣ́ва нечести́вый Бо́га? Рече́ бо въ се́рдцы сво­е́мъ: не взы́щетъ.
Ви́диши, я́ко Ты́ болѣ́знь и я́рость смотря́еши, да пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ Тво­и́: Тебѣ́ оста́вленъ е́сть ни́щiй, си́ру Ты́ бу́ди помо́щникъ.
Сокруши́ мы́шцу грѣ́шному и лука́вому: взы́щет­ся грѣ́хъ его́ и не обря́щет­ся.
Госпо́дь Ца́рь во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: поги́бнете, язы́цы, от­ земли́ Его́.
Жела́нiе убо́гихъ услы́шалъ еси́, Го́споди, угото́ванiю се́рдца и́хъ вня́тъ у́хо Твое́.
Суди́ си́ру и смире́ну, да не при­­ложи́тъ ктому́ велича́тися человѣ́къ на земли́.
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
На Го́спода упова́хъ, ка́ко рече́те души́ мо­е́й: превита́й по гора́мъ, я́ко пти́ца?
Я́ко се́, грѣ́шницы наляко́ша лу́къ, угото́ваша стрѣ́лы въ ту́лѣ, сострѣля́ти во мра́цѣ пра́выя се́рдцемъ.
Зане́ я́же Ты́ соверши́лъ еси́, они́ разруши́ша: пра́ведникъ же что́ сотвори́?
Госпо́дь во хра́мѣ святѣ́мъ Сво­е́мъ. Госпо́дь, на небеси́ престо́лъ Его́: о́чи Его́ на ни́щаго при­­зира́етѣ, вѣ́жди Его́ испыта́етѣ сы́ны человѣ́ческiя.
Госпо́дь испыта́етъ пра́веднаго и нечести́ваго: любя́й же непра́вду ненави́дитъ свою́ ду́шу.
Одожди́тъ на грѣ́шники сѣ́ти: о́гнь и жу́пелъ, и ду́хъ бу́ренъ ча́сть ча́ши и́хъ.
Я́ко пра́веденъ Госпо́дь и пра́вды воз­люби́: правоты́ ви́дѣ лице́ Его́.
Въ коне́цъ, о осмѣ́й, псало́мъ Дави́ду.
Спаси́ мя, Го́споди, я́ко оскудѣ́ преподо́бный: я́ко ума́лишася и́стины от­ сыно́въ человѣ́ческихъ.
Су́етная глаго́ла кі́йждо ко и́скрен­нему сво­ему́: устнѣ́ льсти́выя въ се́рдцы, и въ се́рдцы глаго́лаша зла́я.
Потреби́тъ Госпо́дь вся́ устны́ льсти́выя, язы́къ велерѣ́чивый,
ре́кшыя: язы́къ на́шъ воз­вели́чимъ, устны́ на́ша при­­ на́съ су́ть: кто́ на́мъ госпо́дь е́сть?
Стра́сти ра́ди ни́щихъ и воз­дыха́нiя убо́гихъ ны́нѣ воскре́сну́, глаго́летъ Госпо́дь: положу́ся во спасе́нiе, не обиню́ся о не́мъ.
Словеса́ Госпо́дня словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, искуше́но земли́, очище́но седмери́цею.
Ты́, Го́споди, сохрани́ши ны́ и соблюде́ши ны́ от­ ро́да сего́ и во вѣ́къ.
О́крестъ нечести́вiи хо́дятъ: по высотѣ́ тво­е́й умно́жилъ еси́ сы́ны человѣ́ческiя.
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
Доко́лѣ, Го́споди, забу́деши мя́ до конца́? Доко́лѣ от­враща́еши лице́ Твое́ от­ мене́?
Доко́лѣ положу́ совѣ́ты въ души́ мо­е́й, болѣ́зни въ се́рдцы мо­е́мъ де́нь и но́щь? Доко́лѣ воз­несе́т­ся вра́гъ мо́й на мя́?
При́зри, услы́ши мя́, Го́споди Бо́же мо́й: просвѣти́ о́чи мо­и́, да не когда́ усну́ въ сме́рть:
да не когда́ рече́тъ вра́гъ мо́й: укрѣпи́хся на него́.
6Стужа́ющiи ми́ воз­ра́дуют­ся, а́ще подви́жуся.
7А́зъ же на ми́лость Твою́ упова́хъ: воз­ра́дует­ся се́рдце мое́ о спасе́нiи Тво­е́мъ: воспою́ Го́сподеви благодѣ́яв­шему мнѣ́ и пою́ и́мени Го́спода Вы́шняго.
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.
Рече́ безу́менъ въ се́рдцы сво­е́мъ: нѣ́сть Бо́гъ. Растлѣ́ша и омерзи́шася въ начина́нiихъ: нѣ́сть творя́й благосты́ню.
Госпо́дь съ небесе́ при­­ни́че на сы́ны человѣ́ческiя, ви́дѣти, а́ще е́сть разумѣва́яй, или́ взыска́яй Бо́га.
Вси́ уклони́шася, вку́пѣ неключи́ми бы́ша: нѣ́сть творя́й благосты́ню, нѣ́сть до еди́наго.
Ни ли́ уразумѣ́ютъ вси́ дѣ́ла­ю­щiи беззако́нiе, снѣда́ющiи лю́ди моя́ въ снѣ́дь хлѣ́ба? Го́спода не при­­зва́ша.
Та́мо убоя́шася стра́ха, идѣ́же не бѣ́ стра́хъ: я́ко Госпо́дь въ ро́дѣ пра́ведныхъ.
Совѣ́тъ ни́щаго посрами́сте: Госпо́дь же упова́нiе его́ е́сть.
Кто́ да́стъ от­ Сiо́на спасе́нiе Изра́илево? Внегда́ воз­врати́тъ Госпо́дь плѣне́нiе люді́й сво­и́хъ, воз­ра́дует­ся Иа́ковъ, и воз­весели́т­ся Изра́иль.
Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, 14.
Го́споди, кто́ обита́етъ въ жили́щи Тво­е́мъ? Или́ кто́ всели́т­ся во святу́ю го́ру Твою́?
Ходя́й непоро́ченъ и дѣ́лаяй пра́вду, глаго́ляй и́стину въ се́рдцы сво­е́мъ:
и́же не ульсти́ язы́комъ сво­и́мъ и не сотвори́ и́скрен­нему сво­ему́ зла́, и поноше́нiя не прiя́тъ на бли́жнiя своя́:
уничиже́нъ е́сть предъ ни́мъ лука́внуяй, боя́щыяжеся Го́спода сла́витъ: клены́йся и́скрен­нему сво­ему́ и не от­мета́яся:
сребра́ сво­его́ не даде́ въ ли́хву и мзды́ на непови́н­ныхъ не прiя́тъ. Творя́й сiя́ не подви́жит­ся во вѣ́къ.
Столпописа́нiе, Дави́ду, 15.
Сохрани́ мя, Го́споди, я́ко на Тя́ упова́хъ.
Рѣ́хъ Го́сподеви: Госпо́дь мо́й еси́ Ты́, я́ко благи́хъ мо­и́хъ не тре́буеши.
Святы́мъ, и́же су́ть на земли́ его́, удиви́ Госпо́дь вся́ хотѣ́нiя Своя́ въ ни́хъ.
Умно́жишася не́мощи и́хъ, по си́хъ ускори́ша: не соберу́ собо́ры и́хъ от­ крове́й, ни помяну́ же име́нъ и́хъ устна́ма мо­и́ма.
Госпо́дь ча́сть достоя́нiя мо­его́ и ча́ши мо­ея́: Ты́ еси́ устроя́яй достоя́нiе мое́ мнѣ́.
У́жя нападо́ша ми́ въ держа́вныхъ мо­и́хъ: и́бо достоя́нiе мое́ держа́вно е́сть мнѣ́.
Благословлю́ Го́спода вразуми́в­шаго мя́: еще́ же и до но́щи наказа́ша мя́ утро́бы моя́.
Предзрѣ́хъ Го́спода предо мно́ю вы́ну, я́ко одесну́ю мене́ е́сть, да не подви́жуся.
Сего́ ра́ди воз­весели́ся се́рдце мое́, и воз­ра́довася язы́къ мо́й: еще́ же и пло́ть моя́ всели́т­ся на упова́нiи.
Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́дѣ, ниже́ да́си преподобному Тво­ему́ ви́дѣти истлѣ́нiя.
Сказа́лъ ми́ еси́ пути́ живота́: испо́лниши мя́ весе́лiя съ лице́мъ Тво­и́мъ: красота́ {сла́дость} въ десни́цѣ Тво­е́й въ коне́цъ.
Моли́тва Дави́ду, 16.
Услы́ши, Го́споди, пра́вду мою́, вонми́ моле́нiю мо­ему́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́хъ льсти́выхъ.
От лица́ Тво­его́ судьба́ моя́ изы́детъ: о́чи мо­и́ да ви́дита правоты́.
Искуси́лъ еси́ се́рдце мое́, посѣти́лъ еси́ но́щiю: искуси́лъ мя́ еси́, и не обрѣ́теся во мнѣ́ непра́вда.
Я́ко да не воз­глаго́лютъ уста́ моя́ дѣ́лъ человѣ́ческихъ, за словеса́ усте́нъ Тво­и́хъ а́зъ сохрани́хъ пути́ же́стоки.
Соверши́ стопы́ моя́ во стезя́хъ Тво­и́хъ, да не подви́жут­ся стопы́ моя́.
А́зъ воз­зва́хъ, я́ко услы́шалъ мя́ еси́, Бо́же: при­­клони́ у́хо Твое́ мнѣ́ и услы́ши глаго́лы моя́.
Удиви́ ми́лости Твоя́, спаса́яй упова́ющыя на Тя́ от­ проти́вящихся десни́цѣ Тво­е́й:
сохрани́ мя, Го́споди, я́ко зѣ́ницу о́ка: въ кро́вѣ крилу́ Твое́ю покры́еши мя́
от­ лица́ нечести́выхъ остра́стшихъ {оби́дящихъ} мя́: врази́ мо­и́ ду́шу мою́ одержа́ша
ту́къ сво́й затвори́ша, уста́ и́хъ глаго́лаша горды́ню.
Изгоня́щiи мя́ ны́нѣ обыдо́ша мя́, о́чи сво­и́ воз­ложи́ша уклони́ти на зе́млю.
Объя́ша мя́ я́ко ле́въ гото́въ на ло́въ и я́ко ски́менъ обита́яй въ та́йныхъ.
Воскре́сни́, Го́споди, предвари́ я́ и запни́ и́мъ: изба́ви ду́шу мою́ от­ нечести́ваго, ору́жiе Твое́
от­ вра́гъ руки́ Тво­ея́, Го́споди, от­ ма́лыхъ от­ земли́: раздѣли́ я́ въ животѣ́ и́хъ, и сокрове́н­ныхъ Тво­и́хъ испо́лнися чре́во и́хъ: насы́тишася сыно́въ, и оста́виша оста́нки младе́нцемъ сво­и́мъ.
А́зъ же пра́вдою явлю́ся лицу́ Тво­ему́, насы́щуся, внегда́ яви́тимися сла́вѣ Тво­е́й.
Рус. (Аверинцев)
Начальнику хора. Давидово. О Господе – надежда моя; как же говорите вы душе моей: «улетай, птица, на гору твою!» 2 Вот, нечестивые напрягли лук, стрелу приложили к тетиве, чтобы во мраке стрелять в тех, кто сердцем прям.
Когда основы сокрушены, как праведному быть?
Господь во святом храме Своем, Господь! – на небесах Его престол, зорко очи Его глядят, испытуют Адамовых сынов вежды Его;
праведного и злого испытует Господь, и насильника ненавидит душа Его.
Горящие уголья, как дождь, на нечестивцев Он изольет, и огнь, и серу, и палящий вихрь – такова доля их и чаша их.
Ибо праведен Господь, и правду возлюбил, и праведник узрит лик Его!
Для осьми струн. Псалом Давидов.
Господи, спаси! Ибо правого – не сыскать, ибо верных меж сынами Адама нет.
Всякий ближнему своему глаголет ложь, льстивы уста и двоедушны сердца.
Да истребит Господь льстивые уста и велеречивый язык –
тех, кто молвят: «Языком мы сильны, уста наши при нас, кто ж нам господин!»
«Из-за обиды простым, из-за стона бедняков ныне же восстану, – говорит Господь, – дабы в безопасности сокрыть того, кого уловить хотят.»
Слова Господни чисты, как очищенное от земли серебро, переплавленное до семи крат в горнильном огне.
Ты, Господи, их сохранишь, сбережешь от рода сего вовек;
ибо злые творят дела свои, когда стала низость у сынов Адама в чести.
Для дириґетна хору.
На спів: «На смерть сина».
Псалом Давидів.
Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!
Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!
Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім́я їхнє Ти витер на вічні віки!
О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам́ять!
Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,
і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.
і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.
і на Тебе надіятись будуть усі, що ім́я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,
бо карає Він вчинки криваві, про них пам́ятає, і не забуває Він зойку убогих!
Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,
щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!
Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.
Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки!
Гра на струнах.
Села.
Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,
бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!
Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!
Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди!
Села.
10:1 Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?
10:2 Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!
10:3 Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.
10:4 У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!…
10:5 Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх…
10:6 Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені…
10:7 Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.
10:8 Причаївшись, сидить на подвір́ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим…
10:9 В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку…
10:10 Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті…
10:11 Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.
10:12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
10:13 Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
10:14 Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою!
На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
10:15 Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!
10:16 Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!
10:17 Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,
10:18 щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!
11:1 Для дириґетна хору.
Давидів.
Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?
11:2 Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти…
11:3 Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?
11:4 Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!
11:5 Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його!
11:6 Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.
11:7 Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!
12:1 Для дириґетна хору.
На октаву.
Псалом Давидів.
12:2 Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!
12:3 Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять…
12:4 Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого
12:5 тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?
12:6 Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!
12:7 Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!
12:8 Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!
12:9 Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.
13:1 Для дириґетна хору.
Псалом Давидів.
13:2 Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?
13:3 Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток?
Як довго мій ворог підноситись буде над мене?
13:4 Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій!
Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!
13:5 Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг!
Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь!
13:6 Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм!
13:7 Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив…
14:1 Для дириґетна хору.
Давидів.
Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!
Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!…
14:2 Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
14:3 Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!…
14:4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ́я, хто мій люд поїдає?
Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його…
14:5 Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.
14:6 Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.
14:7 Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві!
Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!
15:1 Псалом Давидів.
Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм?
Хто мешкати може на святій Твоїй горі?
15:2 Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,
15:3 хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!
15:4 Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує;
15:5 не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу.
Хто чинить таке, ніколи той не захитається!
16:1 Золота пісня Давадова.
Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся!
16:2 Я сказав Господеві: Ти Бог мій, добро моє тільки в Тобі!
16:3 До святих, які на землі, що шляхетні вони, до них все жадання моє!
16:4 Нехай множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів, я не буду приносить їм ливної жертви із крови, і їхніх імен не носитиму в устах своїх!
16:5 Господь то частина спадку мого та чаші моєї, Ти долю мою підпираєш!
16:6 Частки припали для мене в хороших місцях, і гарна для мене спадщина моя!
16:7 Благословляю я Господа, що радить мені, навіть ночами навчають мене мої нирки.
16:8 Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй, й я не буду захитаний!
16:9 Через те моє серце радіє та дух веселиться, і тіло моє спочиває безпечно!
16:10 Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!
16:11 Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!
17:1 Молитва Давидова.
Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє!
Почуй молитву мою із уст необлудних!
17:2 Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
17:3 Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого.
і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
17:4 а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
17:5 Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
17:6 Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
17:7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
17:8 Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
17:9 від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!
17:10 Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.
17:11 Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю…
17:12 із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті…
17:13 Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна!
Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
17:14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево!
Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
17:15 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!
Кафизма:
Псалом:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible