Скрыть
Псалом 91 
91:1
91:4
91:5
91:10
91:12
91:14
91:16
Псалом 92 
92:0
92:2
92:3
Псалом 93 
93:0
93:2
93:3
93:8
93:10
93:13
93:15
93:16
93:17
93:18
93:19
93:20
93:22
93:23
Псалом 94 
94:0
94:2
94:5
94:8
Псалом 95 
95:0
95:2
95:3
95:8
95:9
95:12
Псалом 96 
96:0
96:3
96:5
96:8
Псалом 97 
97:0
97:6
97:7
Псалом 98 
98:0
98:2
98:8
Псалом 99 
99:0
99:2
99:4
Псалом 100 
100:0
100:5
100:7
100:8
Церковнославянский (рус)
Псало́мъ пѣ́сни, въ де́нь суббо́тный.
Благо е́сть исповѣ́датися Го́сподеви и пѣ́ти и́мени Тво­ему́, Вы́шнiй:
воз­вѣща́ти зау́тра ми́лость Твою́ и и́стину Твою́ на вся́ку но́щь,
въ десятостру́н­нѣмъ псалти́ри съ пѣ́снiю въ гу́слехъ.
Я́ко воз­весели́лъ мя́ еси́, Го́споди, въ творе́нiи Тво­е́мъ, и въ дѣ́лѣхъ руку́ Твое́ю воз­ра́дуюся.
Я́ко воз­вели́чишася дѣла́ Твоя́, Го́споди: зѣло́ углуби́шася помышле́нiя Твоя́.
Му́жъ безу́менъ не позна́етъ, и неразуми́въ не разумѣ́етъ си́хъ.
Внегда́ прозябо́ша грѣ́шницы я́ко трава́, и пронико́ша вси́ дѣ́ла­ю­щiи беззако́нiе, я́ко да потребя́т­ся въ вѣ́къ вѣ́ка:
Ты́ же вы́шнiй во вѣ́къ, Го́споди.
Я́ко се́, врази́ Тво­и́, Го́споди, я́ко се́, врази́ Тво­и́ поги́бнутъ, и разы́дут­ся вси́ дѣ́ла­ю­щiи беззако́нiе.
И воз­несе́т­ся я́ко единоро́га ро́гъ мо́й, и ста́рость моя́ въ еле́и масти́тѣ:
и воз­зрѣ́ о́ко мое́ на враги́ моя́, и востаю́щыя на мя́ лука́вну­ю­щыя услы́шитъ у́хо мое́.
Пра́ведникъ я́ко фи́никсъ процвѣте́тъ: я́ко ке́дръ, и́же въ Лива́нѣ, умно́жит­ся.
Насажде́ни въ дому́ Госпо́дни во дво́рѣхъ Бо́га на́­шего процвѣту́тъ:
еще́ умно́жат­ся въ ста́рости масти́тѣ, и благопрiе́млюще бу́дутъ.
Да воз­вѣстя́тъ, я́ко пра́въ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ, и нѣ́сть непра́вды въ Не́мъ.
Въ де́нь предсуббо́тный, внегда́ насели́ся земля́, хвала́ пѣ́сни Дави́ду.
Госпо́дь воцари́ся, въ лѣ́поту облече́ся: облече́ся Госпо́дь въ си́лу и препоя́сася: и́бо утверди́ вселе́н­ную, я́же не подви́жит­ся.
Гото́въ престо́лъ Тво́й от­то́лѣ: от­ вѣ́ка Ты́ еси́.
Воздвиго́ша рѣ́ки, Го́споди, воз­двиго́ша рѣ́ки гла́сы своя́:
во́змутъ рѣ́ки сотре́нiя своя́, от­ гласо́въ во́дъ мно́гихъ. 5Ди́вны высоты́ морскі́я: ди́венъ въ высо́кихъ Госпо́дь.
6Свидѣ́нiя твоя́ увѣ́ришася зѣло́. До́му тво­ему́ подоба́етъ святы́ня, Го́споди, въ долготу́ дні́й.
Псало́мъ Дави́ду, въ четве́ртый суббо́ты.
Бо́гъ от­мще́нiй Госпо́дь, Бо́гъ от­мще́нiй не обину́л­ся е́сть.
Вознеси́ся, Судя́й земли́, воз­да́ждь воз­дая́нiе го́рдымъ.
Доко́лѣ грѣ́шницы, Го́споди, доко́лѣ грѣ́шницы восхва́лят­ся?
Провѣща́ютъ и воз­глаго́лютъ непра́вду, воз­глаго́лютъ вси́ дѣ́ла­ю­щiи беззако́нiе?
Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша, и достоя́нiе Твое́ озло́биша:
вдови́цу и си́ра умори́ша, и при­­ше́лца уби́ша,
и рѣ́ша: не у́зритъ Госпо́дь, ниже́ уразумѣ́етъ Бо́гъ Иа́ковль.
Разумѣ́йте же, безу́мнiи въ лю́дехъ, и бу́iи нѣ́когда, умудри́теся:
насажде́й у́хо, не слы́шитъ ли? Или́ созда́вый о́ко, не сматря́етъ ли?
Наказу́яй язы́ки, не обличи́тъ ли, уча́й человѣ́ка ра́зуму?
Госпо́дь вѣ́сть помышле́нiя человѣ́ческая, я́ко су́ть су́етна.
Блаже́нъ человѣ́къ, его́же а́ще нака́жеши, Го́споди, и от­ зако́на Тво­его́ научи́ши его́:
укроти́ти его́ от­ дні́й лю́тыхъ, до́ндеже изры́ет­ся грѣ́шному я́ма.
Я́ко не от­ри́нетъ Госпо́дь люді́й Сво­и́хъ, и достоя́нiя Сво­его́ не оста́витъ:
до́ндеже пра́вда обрати́т­ся на су́дъ, и держа́щiися ея́ вси́ пра́вiи се́рдцемъ.
Кто́ воста́нетъ ми́ на лука́вну­ю­щыя? Или́ кто́ спредста́нетъ ми́ на дѣ́ла­ю­щыя беззако́нiе?
А́ще не Госпо́дь помо́глъ бы ми́, вма́лѣ всели́лася бы во а́дъ душа́ моя́.
А́ще глаго́лахъ: подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́­ше ми́:
по мно́же­ст­ву болѣ́зней мо­и́хъ въ се́рдцы мо­е́мъ, утѣше́нiя Твоя́ воз­весели́ша ду́шу мою́.
Да не пребу́детъ Тебѣ́ престо́лъ беззако́нiя, созида́яй тру́дъ на повелѣ́нiе.
Уловя́тъ на ду́шу пра́ведничу, и кро́вь непови́н­ную осу́дятъ.
И бы́сть мнѣ́ Госпо́дь въ при­­бѣ́жище, и Бо́гъ мо́й въ по́мощь упова́нiя мо­его́:
и воз­да́стъ и́мъ Госпо́дь беззако́нiе и́хъ, и по лука́в­ст­вiю и́хъ погуби́тъ я́ Госпо́дь Бо́гъ {на́шъ}.
Хвала́ пѣ́сни Дави́ду, не надпи́санъ у Евре́й.
Прiиди́те, воз­ра́дуемся Го́сподеви, воскли́кнемъ Бо́гу спаси́телю на́­шему:
предвари́мъ лице́ Его́ во исповѣ́данiи, и во псалмѣ́хъ воскли́кнемъ Ему́:
я́ко Бо́гъ ве́лiй Госпо́дь, и Ца́рь ве́лiй по все́й земли́:
я́ко въ руцѣ́ Его́ вси́ концы́ земли́, и высоты́ го́ръ Того́ су́ть.
Я́ко Того́ е́сть мо́ре, и То́й сотвори́ е́, и су́шу ру́цѣ Его́ созда́стѣ.
Прiиди́те, поклони́мся и при­­паде́мъ Ему́, и воспла́чемся предъ Го́сподемъ сотво́ршимъ на́съ:
я́ко То́й е́сть Бо́гъ на́шъ, и мы́ лю́дiе па́жити Его́ и о́вцы руки́ Его́. Дне́сь а́ще гла́съ Его́ услы́шите,
не ожесточи́те серде́цъ ва́шихъ, я́ко въ прогнѣ́ванiи, по дни́ искуше́нiя въ пусты́ни:
въ о́ньже {идѣ́же} искуси́ша Мя́ отцы́ ва́ши, искуси́ша Мя́, и ви́дѣша дѣла́ Моя́.
Четы́редесять лѣ́тъ негодова́хъ ро́да того́, и рѣ́хъ: при́сно заблужда́ютъ се́рдцемъ, ті́и же не позна́ша путі́й Мо­и́хъ:
я́ко кля́хся во гнѣ́вѣ Мо­е́мъ, а́ще вни́дутъ въ поко́й Мо́й.
Хвала́ пѣ́сни Дави́ду, внегда́ до́мъ созида́­шеся по плѣне́нiи, не надпи́санъ у Евре́й.
Воспо́йте Го́сподеви пѣ́снь но́ву, воспо́йте Го́сподеви вся́ земля́:
воспо́йте Го́сподеви, благослови́те и́мя Его́: благовѣсти́те де́нь от­ дне́ спасе́нiе Его́.
Возвѣсти́те во язы́цѣхъ сла́ву Его́, во всѣ́хъ лю́дехъ чудеса́ Его́.
Я́ко ве́лiй Госпо́дь и хва́ленъ зѣло́, стра́­шенъ е́сть надъ всѣ́ми бо́ги.
Я́ко вси́ бо́зи язы́къ бѣ́сове: Госпо́дь же небеса́ сотвори́.
Исповѣ́данiе и красота́ предъ Ни́мъ, святы́ня и великолѣ́пiе во святи́лѣ Его́.
Принеси́те Го́сподеви, оте́че­ст­вiя язы́къ, при­­неси́те Го́сподеви сла́ву и че́сть.
Принеси́те Го́сподеви сла́ву и́мени Его́: воз­ми́те же́ртвы и входи́те во дворы́ Его́.
Поклони́теся Го́сподеви во дворѣ́ святѣ́мъ Его́: да подви́жит­ся от­ лица́ Его́ вся́ земля́.
Рцы́те во язы́цѣхъ, я́ко Госпо́дь воцари́ся: и́бо испра́ви вселе́н­ную, я́же не подви́жит­ся: су́дитъ лю́демъ пра́востiю.
Да воз­веселя́т­ся небеса́, и ра́дует­ся земля́: да подви́жит­ся мо́ре и исполне́нiе его́:
воз­ра́дуют­ся поля́, и вся́ я́же на ни́хъ: тогда́ воз­ра́дуют­ся вся́ древа́ дубра́вная
от­ лица́ Госпо́дня, я́ко гряде́тъ, я́ко гряде́тъ суди́ти земли́: суди́ти вселе́н­нѣй въ пра́вду, и лю́демъ и́стиною Сво­е́ю.
Псало́мъ Дави́ду, егда́ земля́ его́ устроя́шеся, не надпи́санъ у евре́й
Госпо́дь воцари́ся, да ра́дует­ся земля́, да веселя́т­ся о́строви мно́зи.
О́блакъ и мра́къ о́крестъ Его́: пра́вда и судьба́ исправле́нiе престо́ла Его́.
О́гнь предъ Ни́мъ предъи́детъ и попали́тъ о́крестъ враги́ Его́.
Освѣти́ша мо́лнiя Его́ вселе́н­ную: ви́дѣ и подви́жеся земля́.
Го́ры я́ко во́скъ раста́яша от­ лица́ Госпо́дня, от­ лица́ Го́спода всея́ земли́.
Возвѣсти́ша небеса́ пра́вду Его́, и ви́дѣша вси́ лю́дiе сла́ву Его́.
Да постыдя́т­ся вси́ кла́ня­ю­щiися истука́н­нымъ, хва́лящiися о и́долѣхъ сво­и́хъ: поклони́теся Ему́, вси́ а́нгели Его́.
Слы́ша и воз­весели́ся Сiо́нъ, и воз­ра́довашася дще́ри Иуде́йскiя, суде́бъ ра́ди Тво­и́хъ, Го́споди:
я́ко Ты́ Госпо́дь вы́шнiй надъ все́ю земле́ю, зѣло́ превоз­не́сл­ся еси́ надъ всѣ́ми бо́ги.
Лю́бящiи Го́спода, ненави́дите зла́я: храни́тъ Госпо́дь ду́шы преподо́бныхъ Сво­и́хъ, изъ руки́ грѣ́шничи изба́витъ я́.
Свѣ́тъ воз­сiя́ пра́веднику, и пра́вымъ се́рдцемъ весе́лiе.
Весели́теся, пра́веднiи, о Го́сподѣ, и исповѣ́дайте па́мять святы́ни Его́.
Псало́мъ Дави́ду.
Воспо́йте Го́сподеви пѣ́снь но́ву, я́ко ди́вна сотвори́ Госпо́дь: спасе́ Его́ десни́ца Его́ и мы́шца свята́я Его́.
Сказа́ Госпо́дь спасе́нiе Свое́, предъ язы́ки от­кры́ пра́вду Свою́.
Помяну́ ми́лость Свою́ Иа́кову и и́стину Свою́ до́му Изра́илеву: ви́дѣша вси́ концы́ земли́ спасе́нiе Бо́га на́­шего.
Воскли́кните Богови, вся́ земля́, воспо́йте и ра́дуйтеся и по́йте.
По́йте Го́сподеви въ гу́слехъ, въ гу́слехъ и гла́сѣ псало́мстѣ,
въ труба́хъ ко́ваныхъ и гла́сомъ трубы́ ро́жаны: воструби́те предъ Царе́мъ Го́сподемъ.
Да подви́жит­ся мо́ре и исполне́нiе его́, вселе́н­ная и вси́ живу́щiи на не́й.
Рѣ́ки воспле́щутъ руко́ю вку́пѣ, го́ры воз­ра́дуют­ся
от­ лица́ Госпо́дня, я́ко гряде́тъ, я́ко и́детъ суди́ти земли́: суди́ти вселе́н­нѣй въ пра́вду, и лю́демъ пра́востiю.
Псало́мъ Дави́ду.
Госпо́дь воцари́ся, да гнѣ́вают­ся лю́дiе: сѣдя́й на Херуви́мѣхъ, да подви́жит­ся земля́.
Госпо́дь въ Сiо́нѣ вели́къ, и высо́къ е́сть надъ всѣ́ми людьми́.
Да исповѣ́дят­ся и́мени Тво­ему́ вели́кому, я́ко стра́шно и свято е́сть.
И че́сть царе́ва су́дъ лю́битъ: Ты́ угото́валъ еси́ правоты́, су́дъ и пра́вду во Иа́ковѣ Ты́ сотвори́лъ еси́.
Возноси́те Го́спода Бо́га на́­шего и покланя́йтеся подно́жiю но́гу Его́, я́ко свято е́сть.
Моисе́й и Ааро́нъ во иере́ехъ Его́, и Самуи́лъ въ при­­зыва́ющихъ и́мя Его́: при­­зыва́ху Го́спода, и То́й послу́шаше и́хъ.
Въ столпѣ́ о́блачнѣ глаго́лаше къ ни́мъ: я́ко храня́ху свидѣ́нiя Его́ и повелѣ́нiя Его́, я́же даде́ и́мъ.
Го́споди Бо́же на́шъ, Ты́ послу́шалъ еси́ и́хъ: Бо́же, Ты́ ми́лостивъ быва́лъ еси́ и́мъ, и мща́я на вся́ начина́нiя и́хъ.
Возноси́те Го́спода Бо́га на́­шего и покланя́йтеся въ горѣ́ святѣ́й Его́: я́ко свя́тъ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ.
Псало́мъ Дави́ду во исповѣ́данiе.
Воскли́кните Богови вся́ земля́:
рабо́тайте Го́сподеви въ весе́лiи, вни́дите предъ Ни́мъ въ ра́дости.
Увѣ́дите, я́ко Госпо́дь То́й е́сть Бо́гъ на́шъ: То́й сотвори́ на́съ, а не мы́: мы́ же лю́дiе Его́ и о́вцы па́жити Его́.
Вни́дите во врата́ Его́ во исповѣ́данiи, во дворы́ Его́ въ пѣ́нiихъ: исповѣ́дайтеся Ему́, хвали́те и́мя Его́.
Я́ко бла́гъ Госпо́дь, въ вѣ́къ ми́лость Его́, и да́же до ро́да и ро́да и́стина Его́.
Псало́мъ Дави́ду.
Ми́лость и су́дъ воспою́ Тебѣ́, Го́споди:
пою́ и разумѣ́ю въ пути́ непоро́чнѣ: когда́ прiи́деши ко мнѣ́? Прехожда́хъ въ незло́бiи се́рдца мо­его́ посредѣ́ до́му мо­его́.
Не предлага́хъ предъ очи́ма мо­и́ма ве́щь законопресту́пную: творя́щыя преступле́нiе воз­ненави́дѣхъ:
не при­­льпе́ мнѣ́ се́рдце стропти́во: уклоня́ющагося от­ мене́ лука́ваго не позна́хъ.
Оклевета́ющаго та́й и́скрен­няго сво­его́, сего́ изгоня́хъ: го́рдымъ о́комъ и несы́тымъ се́рдцемъ, съ си́мъ не ядя́хъ.
О́чи мо­и́ на вѣ́рныя земли́, посажда́ти я́ со мно́ю: ходя́й по пути́ непоро́чну, се́й ми́ служа́­ше.
Не живя́ше посредѣ́ до́му мо­его́ творя́й горды́ню: глаго́ляй непра́ведная не исправля́ше предъ очи́ма мо­и́ма.
Во­у́трiя избива́хъ вся́ грѣ́шныя земли́, е́же потреби́ти от­ гра́да Госпо́дня вся́ дѣ́ла­ю­щыя беззако́нiе.
Греческий [Greek (Koine)]
ψαλμὸς ᾠδῆς εἰς τὴν ἡμέραν τοῦ σαββάτου
ἀγαθὸν τὸ ἐξομολογεῖσθαι τῷ κυρίῳ καὶ ψάλλειν τῷ ὀνόματί σου ὕψιστε
τοῦ ἀναγγέλλειν τὸ πρωὶ τὸ ἔλεός σου καὶ τὴν ἀλήθειάν σου κατα­̀ νύκτα
ἐν δεκαχόρδῳ ψαλτηρίῳ μετ᾿ ᾠδῆς ἐν κιθάρᾳ
ὅτι εὔφρανάς με κύριε ἐν τῷ ποιήματί σου καὶ ἐν τοῖς ἔργοις τῶν χειρῶν σου ἀγαλλιάσομαι
ὡς ἐμεγαλύνθη τὰ ἔργα σου κύριε σφόδρα ἐβαθύνθησαν οἱ δια­λογισμοί σου
ἀνὴρ ἄφρων οὐ γνώ­σε­ται καὶ ἀσύνετος οὐ συν­ήσει ταῦτα
ἐν τῷ ἀνατεῖλαι τοὺς ἁμαρτωλοὺς ὡς χόρτον καὶ διέκυψαν πάν­τες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν ὅπως ἂν ἐξολεθρευθῶσιν εἰς τὸν αἰῶνα τοῦ αἰῶνος
σὺ δὲ ὕψιστος εἰς τὸν αἰῶνα κύριε
ὅτι ἰδοὺ οἱ ἐχθροί σου ἀπο­λοῦν­ται καὶ δια­σκορπισθήσον­ται πάν­τες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν
καὶ ὑψωθή­σε­ται ὡς μονοκέρωτος τὸ κέρας μου καὶ τὸ γῆράς μου ἐν ἐλαίῳ πίονι
καὶ ἐπεῖδεν ὁ ὀφθαλμός μου ἐν τοῖς ἐχθροῖς μου καὶ ἐν τοῖς ἐπανιστανο­μέ­νοις ἐπ᾿ ἐμὲ πονηρευο­μέ­νοις ἀκού­σε­ται τὸ οὖς μου
δίκαιος ὡς φοῖνιξ ἀνθήσει ὡσεὶ κέδρος ἡ ἐν τῷ Λιβάνῳ πλη­θυνθή­σε­ται
πεφυτευ­μέ­νοι ἐν τῷ οἴκῳ κυρίου ἐν ταῖς αὐλαῖς τοῦ θεοῦ ἡμῶν ἐξανθήσουσιν
ἔτι πλη­θυνθήσον­ται ἐν γήρει πίονι καὶ εὐπαθοῦν­τες ἔσον­ται
τοῦ ἀναγγεῖλαι ὅτι εὐθὴς κύριος ὁ θεός μου καὶ οὐκ ἔστιν ἀδικία ἐν αὐτῷ
εἰς τὴν ἡμέραν τοῦ προ­σαββάτου ὅτε κατῴκισται ἡ γῆ αἶνος ᾠδῆς τῷ Δαυιδ
ὁ κύριος ἐβασίλευσεν εὐπρέπειαν ἐνεδύσατο ἐνεδύσατο κύριος δύναμιν καὶ περιεζώσατο καὶ γὰρ ἐστε­ρέ­ωσεν τὴν οἰκουμένην ἥτις οὐ σαλευθή­σε­ται
ἕτοιμος ὁ θρόνος σου ἀπο­̀ τότε ἀπο­̀ τοῦ αἰῶνος σὺ εἶ
ἐπῆραν οἱ ποταμοί κύριε ἐπῆραν οἱ ποταμοὶ φωνὰς αὐτῶν
ἀπο­̀ φωνῶν ὑδάτων πολλῶν θαυμαστοὶ οἱ μετεωρισμοὶ τῆς θαλάσ­σης θαυμαστὸς ἐν ὑψηλοῖς ὁ κύριος
τὰ μαρτύριά σου ἐπι­στώθησαν σφόδρα τῷ οἴκῳ σου πρέπει ἁγίασμα κύριε εἰς μακρότητα ἡμερῶν
ψαλμὸς τῷ Δαυιδ τετράδι σαββάτων
ὁ θεὸς ἐκδικήσεων κύριος ὁ θεὸς ἐκδικήσεων ἐπαρρησιάσατο
ὑψώθητι ὁ κρίνων τὴν γῆν ἀπό­δος ἀν­ταπόδοσιν τοῖς ὑπερηφάνοις
ἕως πότε ἁμαρτωλοί κύριε ἕως πότε ἁμαρτωλοὶ καυχήσον­ται
φθέγξον­ται καὶ λαλήσουσιν ἀδικίαν λαλήσουσιν πάν­τες οἱ ἐργαζόμενοι τὴν ἀνομίαν
τὸν λαόν σου κύριε ἐταπείνωσαν καὶ τὴν κληρο­νο­μίαν σου ἐκάκωσαν
χήραν καὶ προ­σήλυτον ἀπέκτειναν καὶ ὀρφανοὺς ἐφόνευσαν
καὶ εἶπαν οὐκ ὄψ­σε­ται κύριος οὐδὲ συν­ήσει ὁ θεὸς τοῦ Ιακωβ
σύνετε δή ἄφρονες ἐν τῷ λαῷ καί μωροί ποτὲ φρονήσατε
ὁ φυτεύ­σας τὸ οὖς οὐχὶ ἀκούει ἢ ὁ πλάσας τὸν ὀφθαλμὸν οὐ κατα­νοεῖ
ὁ παιδεύ­ων ἔθνη οὐχὶ ἐλέγξει ὁ διδάσκων ἄνθρωπον γνῶσιν
κύριος γινώσκει τοὺς δια­λογισμοὺς τῶν ἀνθρώπων ὅτι εἰσὶν μάταιοι
μακάριος ἄνθρωπος ὃν ἂν σὺ παιδεύ­σῃς κύριε καὶ ἐκ τοῦ νόμου σου διδάξῃς αὐτὸν
τοῦ πραῦναι αὐτῷ ἀφ᾿ ἡμερῶν πονηρῶν ἕως οὗ ὀρυγῇ τῷ ἁμαρτωλῷ βόθρος
ὅτι οὐκ ἀπώ­σε­ται κύριος τὸν λαὸν αὐτοῦ καὶ τὴν κληρο­νο­μίαν αὐτοῦ οὐκ ἐγκατα­λείψει
ἕως οὗ δικαιοσύνη ἐπι­στρέψῃ εἰς κρίσιν καὶ ἐχόμενοι αὐτῆς πάν­τες οἱ εὐθεῖς τῇ καρδίᾳ (δια­́ψαλμα)
τίς ἀναστή­σε­ταί μοι ἐπι­̀ πονηρευο­μέ­νους ἢ τίς συμπαρα­στή­σε­ταί μοι ἐπι­̀ ἐργαζο­μέ­νους τὴν ἀνομίαν
εἰ μὴ ὅτι κύριος ἐβοήθησέν μοι παρα­̀ βραχὺ παρῴκησεν τῷ ᾅδῃ ἡ ψυχή μου
εἰ ἔλεγον σεσάλευται ὁ πούς μου τὸ ἔλεός σου κύριε βοηθεῖ μοι
κύριε κατα­̀ τὸ πλῆ­θος τῶν ὀδυνῶν μου ἐν τῇ καρδίᾳ μου αἱ παρα­κλήσεις σου ἠγάπησαν τὴν ψυχήν μου
μὴ συμπρο­σέσται σοι θρόνος ἀνομίας ὁ πλάσ­σων κόπον ἐπι­̀ προ­στάγματι
θηρεύ­σουσιν ἐπι­̀ ψυχὴν δικαίου καὶ αἷμα ἀθῷον κατα­δικάσον­ται
καὶ ἐγένετό μοι κύριος εἰς κατα­φυγὴν καὶ ὁ θεός μου εἰς βοηθὸν ἐλπίδος μου
καὶ ἀπο­δώσει αὐτοῖς τὴν ἀνομίαν αὐτῶν καὶ κατα­̀ τὴν πονηρίαν αὐτῶν ἀφανιεῖ αὐτοὺς κύριος ὁ θεὸς ἡμῶν
αἶνος ᾠδῆς τῷ Δαυιδ
δεῦτε ἀγαλλιασώμεθα τῷ κυρίῳ ἀλαλάξωμεν τῷ θεῷ τῷ σωτῆρι ἡμῶν
προ­φθάσωμεν τὸ προ­́σωπον αὐτοῦ ἐν ἐξομολογήσει καὶ ἐν ψαλμοῖς ἀλαλάξωμεν αὐτῷ
ὅτι θεὸς μέγας κύριος καὶ βασιλεὺς μέγας ἐπι­̀ πάν­τας τοὺς θεούς
ὅτι ἐν τῇ χειρὶ αὐτοῦ τὰ πέρατα τῆς γῆς καὶ τὰ ὕψη τῶν ὀρέων αὐτοῦ εἰσιν
ὅτι αὐτοῦ ἐστιν ἡ θάλασ­σα καὶ αὐτὸς ἐποίησεν αὐτήν καὶ τὴν ξηρὰν αἱ χεῖρες αὐτοῦ ἔπλασαν
δεῦτε προ­σκυνήσωμεν καὶ προ­σπέσωμεν αὐτῷ καὶ κλαύσωμεν ἐναν­τίον κυρίου τοῦ ποιήσαν­τος ἡμᾶς
ὅτι αὐτός ἐστιν ὁ θεὸς ἡμῶν καὶ ἡμεῖς λαὸς νομῆς αὐτοῦ καὶ προ­́βατα χειρὸς αὐτοῦ σήμερον ἐὰν τῆς φωνῆς αὐτοῦ ἀκούσητε
μὴ σκληρύνητε τὰς καρδίας ὑμῶν ὡς ἐν τῷ παρα­πικρασμῷ κατα­̀ τὴν ἡμέραν τοῦ πειρασμοῦ ἐν τῇ ἐρήμῳ
οὗ ἐπείρασαν οἱ πατέρες ὑμῶν ἐδοκίμασαν καὶ εἴδοσαν τὰ ἔργα μου
τεσ­σαράκον­τα ἔτη προ­σώχθισα τῇ γενεᾷ ἐκείνῃ καὶ εἶπα ἀεὶ πλανῶν­ται τῇ καρδίᾳ καὶ αὐτοὶ οὐκ ἔγνωσαν τὰς ὁδούς μου
ὡς ὤμοσα ἐν τῇ ὀργῇ μου εἰ εἰσελεύ­σον­ται εἰς τὴν κατα­́παυσίν μου
ὅτε ὁ οἶκος ᾠκοδομεῖτο μετὰ τὴν αἰχμαλωσίαν ᾠδὴ τῷ Δαυιδ
ᾄσατε τῷ κυρίῳ ᾆσμα καινόν ᾄσατε τῷ κυρίῳ πᾶσα ἡ γῆ
ᾄσατε τῷ κυρίῳ εὐλογήσατε τὸ ὄνομα αὐτοῦ εὐαγγελίζεσθε ἡμέραν ἐξ ἡμέρας τὸ σωτήριον αὐτοῦ
ἀναγγείλατε ἐν τοῖς ἔθνεσιν τὴν δόξαν αὐτοῦ ἐν πᾶσι τοῖς λαοῖς τὰ θαυμάσια αὐτοῦ
ὅτι μέγας κύριος καὶ αἰνετὸς σφόδρα φοβερός ἐστιν ἐπι­̀ πάν­τας τοὺς θεούς
ὅτι πάν­τες οἱ θεοὶ τῶν ἐθνῶν δαιμόνια ὁ δὲ κύριος τοὺς οὐρανοὺς ἐποίησεν
ἐξομολόγησις καὶ ὡραιότης ἐνώπιον αὐτοῦ ἁγιωσύνη καὶ μεγαλοπρέπεια ἐν τῷ ἁγιάσματι αὐτοῦ
ἐνέγκατε τῷ κυρίῳ αἱ πατριαὶ τῶν ἐθνῶν ἐνέγκατε τῷ κυρίῳ δόξαν καὶ τιμήν
ἐνέγκατε τῷ κυρίῳ δόξαν ὀνόματι αὐτοῦ ἄρατε θυσίας καὶ εἰσπορεύ­εσθε εἰς τὰς αὐλὰς αὐτοῦ
προ­σκυνήσατε τῷ κυρίῳ ἐν αὐλῇ ἁγίᾳ αὐτοῦ σαλευθήτω ἀπο­̀ προ­σώπου αὐτοῦ πᾶσα ἡ γῆ
εἴπατε ἐν τοῖς ἔθνεσιν ὁ κύριος ἐβασίλευσεν καὶ γὰρ κατώρθωσεν τὴν οἰκουμένην ἥτις οὐ σαλευθή­σε­ται κρινεῖ λαοὺς ἐν εὐθύτητι
εὐφραινέσθωσαν οἱ οὐρανοί καὶ ἀγαλλιάσθω ἡ γῆ σαλευθήτω ἡ θάλασ­σα καὶ τὸ πλή­ρωμα αὐτῆς
χαρή­σε­ται τὰ πεδία καὶ πάν­τα τὰ ἐν αὐτοῖς τότε ἀγαλλιάσον­ται πάν­τα τὰ ξύλα τοῦ δρυμοῦ
προ­̀ προ­σώπου κυρίου ὅτι ἔρχεται ὅτι ἔρχεται κρῖναι τὴν γῆν κρινεῖ τὴν οἰκουμένην ἐν δικαιοσύνῃ καὶ λαοὺς ἐν τῇ ἀληθείᾳ αὐτοῦ
τῷ Δαυιδ ὅτε ἡ γῆ αὐτοῦ καθίσταται
ὁ κύριος ἐβασίλευσεν ἀγαλλιάσθω ἡ γῆ εὐφρανθήτωσαν νῆσοι πολλαί
νεφέλη καὶ γνόφος κύκλῳ αὐτοῦ δικαιοσύνη καὶ κρίμα κατόρθωσις τοῦ θρόνου αὐτοῦ
πῦρ ἐναν­τίον αὐτοῦ προ­πορεύ­­σε­ται καὶ φλογιεῖ κύκλῳ τοὺς ἐχθροὺς αὐτοῦ
ἔφαναν αἱ ἀστραπαὶ αὐτοῦ τῇ οἰκουμένῃ εἶδεν καὶ ἐσαλεύ­θη ἡ γῆ
τὰ ὄρη ἐτάκησαν ὡσεὶ κηρὸς ἀπο­̀ προ­σώπου κυρίου ἀπο­̀ προ­σώπου κυρίου πάσης τῆς γῆς
ἀνήγγειλαν οἱ οὐρανοὶ τὴν δικαιοσύνην αὐτοῦ καὶ εἴδοσαν πάν­τες οἱ λαοὶ τὴν δόξαν αὐτοῦ
αἰσχυνθήτωσαν πάν­τες οἱ προ­σκυνοῦν­τες τοῖς γλυπτοῖς οἱ ἐγκαυχώμενοι ἐν τοῖς εἰδώλοις αὐτῶν προ­σκυνήσατε αὐτῷ πάν­τες οἱ ἄγγελοι αὐτοῦ
ἤκουσεν καὶ εὐφράνθη Σιων καὶ ἠγαλλιάσαν­το αἱ θυγατέρες τῆς Ιουδαίας ἕνεκεν τῶν κριμάτων σου κύριε
ὅτι σὺ εἶ κύριος ὁ ὕψιστος ἐπι­̀ πᾶσαν τὴν γῆν σφόδρα ὑπερυψώθης ὑπὲρ πάν­τας τοὺς θεούς
οἱ ἀγαπῶν­τες τὸν κύριον μισεῖτε πονηρόν φυλάσ­σει κύριος τὰς ψυχὰς τῶν ὁσίων αὐτοῦ ἐκ χειρὸς ἁμαρτωλῶν ῥύ­σε­ται αὐτούς
φῶς ἀνέτειλεν τῷ δικαίῳ καὶ τοῖς εὐθέσι τῇ καρδίᾳ εὐφροσύνη
εὐφράνθητε δίκαιοι ἐπι­̀ τῷ κυρίῳ καὶ ἐξομολογεῖσθε τῇ μνήμῃ τῆς ἁγιωσύνης αὐτοῦ
ψαλμὸς τῷ Δαυιδ
ᾄσατε τῷ κυρίῳ ᾆσμα καινόν ὅτι θαυμαστὰ ἐποίησεν κύριος ἔσωσεν αὐτῷ ἡ δεξιὰ αὐτοῦ καὶ ὁ βραχίων ὁ ἅγιος αὐτοῦ
ἐγνώρισεν κύριος τὸ σωτήριον αὐτοῦ ἐναν­τίον τῶν ἐθνῶν ἀπεκάλυψεν τὴν δικαιοσύνην αὐτοῦ
ἐμνήσθη τοῦ ἐλέους αὐτοῦ τῷ Ιακωβ καὶ τῆς ἀληθείας αὐτοῦ τῷ οἴκῳ Ισραηλ εἴδοσαν πάν­τα τὰ πέρατα τῆς γῆς τὸ σωτήριον τοῦ θεοῦ ἡμῶν
ἀλαλάξατε τῷ θεῷ πᾶσα ἡ γῆ ᾄσατε καὶ ἀγαλλιᾶσθε καὶ ψάλατε
ψάλατε τῷ κυρίῳ ἐν κιθάρᾳ ἐν κιθάρᾳ καὶ φωνῇ ψαλμοῦ
ἐν σάλπιγξιν ἐλαταῖς καὶ φωνῇ σάλπιγγος κερατίνης ἀλαλάξατε ἐνώπιον τοῦ βασιλέως κυρίου
σαλευθήτω ἡ θάλασ­σα καὶ τὸ πλή­ρωμα αὐτῆς ἡ οἰκουμένη καὶ οἱ κατοικοῦν­τες ἐν αὐτῇ
ποταμοὶ κροτήσουσιν χειρὶ ἐπι­̀ τὸ αὐτό τὰ ὄρη ἀγαλλιάσον­ται
ὅτι ἥκει κρῖναι τὴν γῆν κρινεῖ τὴν οἰκουμένην ἐν δικαιοσύνῃ καὶ λαοὺς ἐν εὐθύτητι
ψαλμὸς τῷ Δαυιδ
ὁ κύριος ἐβασίλευσεν ὀργιζέσθωσαν λαοί ὁ καθή­με­νος ἐπι­̀ τῶν χερουβιν σαλευθήτω ἡ γῆ
κύριος ἐν Σιων μέγας καὶ ὑψηλός ἐστιν ἐπι­̀ πάν­τας τοὺς λαούς
ἐξομολογησάσθωσαν τῷ ὀνόματί σου τῷ μεγά­λῳ ὅτι φοβερὸν καὶ ἅγιόν ἐστιν
καὶ τιμὴ βασιλέως κρίσιν ἀγαπᾷ σὺ ἡτοίμασας εὐθύτητας κρίσιν καὶ δικαιοσύνην ἐν Ιακωβ σὺ ἐποίησας
ὑψοῦτε κύριον τὸν θεὸν ἡμῶν καὶ προ­σκυνεῖτε τῷ ὑποποδίῳ τῶν ποδῶν αὐτοῦ ὅτι ἅγιός ἐστιν
Μωυσῆς καὶ Ααρων ἐν τοῖς ἱερεῦσιν αὐτοῦ καὶ Σαμουηλ ἐν τοῖς ἐπι­καλου­μέ­νοις τὸ ὄνομα αὐτοῦ ἐπεκαλοῦν­το τὸν κύριον καὶ αὐτὸς ἐπήκουσεν αὐτῶν
ἐν στύλῳ νεφέλης ἐλάλει προ­̀ς αὐτούς ἐφύλασ­σον τὰ μαρτύρια αὐτοῦ καὶ τὰ προ­στάγματα ἃ ἔδωκεν αὐτοῖς
κύριε ὁ θεὸς ἡμῶν σὺ ἐπήκουες αὐτῶν ὁ θεός σὺ εὐίλα­τος ἐγίνου αὐτοῖς καὶ ἐκδικῶν ἐπι­̀ πάν­τα τὰ ἐπι­τηδεύ­ματα αὐτῶν
ὑψοῦτε κύριον τὸν θεὸν ἡμῶν καὶ προ­σκυνεῖτε εἰς ὄρος ἅγιον αὐτοῦ ὅτι ἅγιος κύριος ὁ θεὸς ἡμῶν
ψαλμὸς εἰς ἐξομολόγησιν
ἀλαλάξατε τῷ κυρίῳ πᾶσα ἡ γῆ
δουλεύ­σατε τῷ κυρίῳ ἐν εὐφροσύνῃ εἰσέλθατε ἐνώπιον αὐτοῦ ἐν ἀγαλλιάσει
γνῶτε ὅτι κύριος αὐτός ἐστιν ὁ θεός αὐτὸς ἐποίησεν ἡμᾶς καὶ οὐχ ἡμεῖς λαὸς αὐτοῦ καὶ προ­́βατα τῆς νομῆς αὐτοῦ
εἰσέλθατε εἰς τὰς πύλας αὐτοῦ ἐν ἐξομολογήσει εἰς τὰς αὐλὰς αὐτοῦ ἐν ὕμνοις ἐξομολογεῖσθε αὐτῷ αἰνεῖτε τὸ ὄνομα αὐτοῦ
ὅτι χρηστὸς κύριος εἰς τὸν αἰῶνα τὸ ἔλεος αὐτοῦ καὶ ἕως γενεᾶς καὶ γενεᾶς ἡ ἀλήθεια αὐτοῦ
τῷ Δαυιδ ψαλμός
ἔλεος καὶ κρίσιν ᾄσομαί σοι κύριε
ψαλῶ καὶ συν­ήσω ἐν ὁδῷ ἀμώμῳ πότε ἥξεις προ­́ς με διεπορευόμην ἐν ἀκακίᾳ καρδίας μου ἐν μέσῳ τοῦ οἴκου μου
οὐ προ­εθέμην προ­̀ ὀφθαλμῶν μου πρᾶγμα παρα­́νομον ποι­οῦν­τας παρα­βάσεις ἐμίσησα
οὐκ ἐκολλήθη μοι καρδία σκαμβή ἐκκλίνον­τος ἀπ᾿ ἐμοῦ τοῦ πονηροῦ οὐκ ἐγίνωσκον
τὸν κατα­λαλοῦν­τα λάθρᾳ τοῦ πλη­σίον αὐτοῦ τοῦτον ἐξεδίωκον ὑπερηφάνῳ ὀφθαλμῷ καὶ ἀπλή­στῳ καρδίᾳ τούτῳ οὐ συν­ήσθιον
οἱ ὀφθαλμοί μου ἐπι­̀ τοὺς πιστοὺς τῆς γῆς τοῦ συγκαθῆσθαι αὐτοὺς μετ᾿ ἐμοῦ πορευό­με­νος ἐν ὁδῷ ἀμώμῳ οὗτός μοι ἐλειτούργει
οὐ κατῴκει ἐν μέσῳ τῆς οἰκίας μου ποιῶν ὑπερηφανίαν λαλῶν ἄδικα οὐ κατεύ­θυνεν ἐναν­τίον τῶν ὀφθαλμῶν μου
εἰς τὰς πρωίας ἀπέκτεννον πάν­τας τοὺς ἁμαρτωλοὺς τῆς γῆς τοῦ ἐξολεθρεῦσαι ἐκ πόλεως κυρίου πάν­τας τοὺς ἐργαζο­μέ­νους τὴν ἀνομίαν
Рус. (Аверинцев)
Псалом. Песнь на день субботний. Сладко Господа благодарить, Имени Твоему, о Вышний! бряцать, возвещать поутру милость Твою, и верность Твою – в ночи, на цитре и на десяти струнах, с песнею под звоны арф.
Радость мне, Господи, дела Твои, я ликую о творениях рук Твоих. Как дивны, Господи, творения Твои! Весьма глубоки мысли Твои. Малоумный не постигнет их, и несмысленный не поймет.
Пусть разрастаются, как трава, пусть процветают творящие зло, – это к погибели навсегда; Ты же, Господи, возвышен вовек. Ибо вот, Господи, враги Твои, ибо вот, сгинут враги Твои, расточатся все творящие зло.
А мой рог возносишь Ты, как единорога рог, елеем свежим я умащен; смотрит око мое на врагов моих, и о злых, что ополчаются на меня, слушают весть уши мои.
Как пальма, праведный процветет, возвысится, как ливанский кедр, – насажденные в Господнем дому, во дворах Бога нашего процветут; и в старости будут плодоносить, не иссякнет в них сок – во свидетельство, что прав Господь, скала моя, и что неправды нет у Него.
Приидите пред Господом ликовать, Твердыне спасения нашего возгласим,
благодарно станем пред Ним, при звуке струн возопиим Ему!
Ибо Господь – великий Бог, над всеми богами великий Царь;
в руке Его – бездны земли, и высоты гор – во власти Его;
и море Он сотворил, и сушу изваяли руки Его.
Приидите, поклонимся и припадем, преклоним колена все пред Господом, создавшим нас!
Ибо Он есть Бог наш, а мы – народ паствы Его, и овцы длани Его. В день сей услышите глас Его:
«Не ожесточите ваших сердец, как было в Мериве, в Массы день,
когда отцы ваши искушали Меня, в пустыне испытывали Меня – и увидели дела Мои.
Сорок лет поколение гневило Меня, и рек Я: извращены их сердца, не познали они путей Моих.
И поклялся Я во гневе Моем, что не войдут они в радость Мою».
Пойте Господу новую песнь, пойте Господу, вся земля!
Пойте Господу, благословляйте имя Его, возвещайте со дня на день спасение Его!
Изъясняйте племенам славу его, всем народам чудеса Его!
Ибо велик Господь и славен весьма, страшен превыше всех богов;
ибо все боги народов – морок и прах, но Господь – Творец небес.
Слава и величие пред лицом Его, сила и краса во святыне Его.
Воздайте Господу, семейства племен, воздайте Господу славу и честь,
воздайте Господу честь имени Его, входите с дарами во дворы Его!
Средь красы святыни преклонитесь пред Ним, пред лицом Его дрогни, вся земля!
Скажите народам – Господь есть Царь! Не колеблется, стоит круг земель, и по правде вершит Свой суд над всеми народами Он.
Да радуются небеса и да ликует земля, да шумит морская глубь и все, что наполняет ее,
да веселятся поля и все, что на них, да ликуют все деревья дубрав
пред лицом Господа – Он идет, Он идет, чтоб землю судить; рассудит Он по правде круг земель, и народы – по верности Своей.
Господь есть Царь, да ликует земля, да веселится множество островов!
Облако и мрак – окрест Его, правда и суд – основа престола Его;
пред лицом Его идет огонь, попаляет окрест врагов Его,
от молний Его блеск на весь круг земель, видит и сотрясается земля,
пред лицом Господа тают горы, как воск, пред лицом Властителя всей земли, –
возвещают небеса правду Его, и видят все народы славу Его.
Да постыдятся те, что кумиров чтят, те, чья похвальба – морок и прах; да преклонятся пред Ним все божества!
Слышит и радуется Сион, дщерей Иуды ликует сонм, Господи, о приговорах Твоих!
Ибо Ты, Господи, Вышний над землею всей, надо всеми богами превознесен.
Вы, что любите Господа, – гнушайтесь злом! Хранит Он души верных Своих, из руки грешных вызволяет их; 11 сияет на праведника – свет, и радость – на тех, чьи прямы сердца.
Радуйтесь, праведные, о Нем, и славьте память святыни Его!
92:1 Псалом.
Пісня на день суботній.
92:2 То добре, щоб дякувати Господеві й виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній,
92:3 вранці розповідати про милість Твою, а ночами про правду Твою
92:4 на десятиструнній й на арфі, на лютні та гуслах,
92:5 бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, про діла Твоїх рук я співаю!
92:6 Які то величні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки Твої,
92:7 нерозумна людина не знає, а недоумок не зрозуміє того!
92:8 Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочинці, то на те, щоб навіки були вони знищені,
92:9 а Ти, Господи, на висоті повік-віку!
92:10 Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпорошаться всі беззаконники!
92:11 і Ти рога мого підніс немов в однорожця, мене намастив Ти оливою свіжою.
92:12 і дивилося око моє на занепад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, почують про це мої уші!
92:13 Зацвіте справедливий, як пальма, і виженеться, немов кедр на Ливані,
92:14 посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір́ях нашого Бога,
92:15 іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі,
92:16 щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!
93:1 Царює Господь, зодягнувся у велич, зодягнувся Господь, оперезався Він силою, і міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався!
93:2 Престол Твій поставлений міцно спрадавна, від вічности Ти!
93:3 Ріки піднесли, о Господи, ріки піднесли свій гуркіт, ріки будуть підносити шум від удару їхніх хвиль,
93:4 та над гуркіт великих тих вод, над морські потужнії хвилі, могутніший Господь у висоті!
93:5 Свідоцтва Твої дуже певні, а дому Твоєму належиться святість, о Господи, на довгії дні!
94:1 Бог помсти Господь, Бог помсти з́явився,
94:2 піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!
94:3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?
94:4 Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?
94:5 Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать…
94:6 Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт
94:7 та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів…
94:8 Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?
94:9 Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує?
Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?
94:10 Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
94:11 Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
94:12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
94:13 щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
94:14 бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
94:15 бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!
94:16 Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
94:17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!…
94:18 Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
94:19 Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
94:20 Чи престол беззаконня з Тобою з́єднається, той, що гріх учиняє над право?
94:21 Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
94:22 і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
94:23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
95:1 Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого,
95:2 хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні,
95:3 бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма,
95:4 що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір́я гірські,
95:5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували!
95:6 Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!
95:7 Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його.
Сьогодні, коли Його голос почуєте,
95:8 не робіте твердим серця вашого, мов при Мериві, немов на пустині в день спроби,
95:9 коли ваші батьки Мене брали на спробу, Мене випробовували, також бачили діло Моє.
95:10 Сорок літ був огидним Мені оцей рід, й Я сказав: Цей народ блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,
95:11 тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони!
96:1 Співайте для Господа пісню нову, уся земле, співайте для Господа!
96:2 Співайте для Господа, благословляйте ім́я Його, з дня на день сповіщайте спасіння Його!
96:3 Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіми народами,
96:4 бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх!
96:5 Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса,
96:6 перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його!
96:7 Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу,
96:8 дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір́я Його!
96:9 Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле,
96:10 сповістіть між народами: Царює Господь!
Він вселенну зміцнив, щоб не захиталась, Він буде судити людей справедливо!
96:11 Хай небо радіє, і хай веселиться земля, нехай гримить море й усе, що у нім,
96:12 нехай поле радіє та все, що на ньому!
Нехай заспівають тоді всі дерева лісні,
96:13 перед Господнім лицем, бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй!
97:1 Царює Господь: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови!
97:2 Хмара та морок круг Нього, справедливість та право підстава престолу Його.
97:3 Огонь іде перед лицем Його, і ворогів Його палить навколо.
97:4 Освітили вселенну Його блискавиці, те бачить земля та тремтить!
97:5 Гори, як віск, розтопилися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі.
97:6 Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі народи.
97:7 Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками вихвалюється!
Додолу впадіть перед Ним, усі боги!
97:8 Почув і звеселився Сіон, і потішились Юдині дочки через Твої присуди, Господи,
97:9 бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно!
97:10 Хто Господа любить, ненавидьте зло!
Хто рятує душі святих Своїх, Той визволить їх із руки несправедливих.
97:11 Світло сіється для справедливого, а для простосердих розрада.
97:12 Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу пам́ять!
98:1 Псалом.
Співайте для Господа пісню нову, бо Він чуда вчинив!
Йому помогла правиця Його та святе рамено Його.
98:2 Спасіння Своє Господь виявив, перед очима народів відкрив Свою правду.
98:3 Пам́ятає Він Якову милість Свою, й Свою вірність для дому ізраїля.
Бачать всі кінці землі те спасіння, що чинить наш Бог.
98:4 Уся земле, викликуйте Господу, покликуйте радісно, і співайте та грайте!
98:5 Грайте Господеві на гуслах, на гуслах і піснопінням,
98:6 на сурмах і голосом рогу викликуйте перед обличчям Царя Цього й Господа!
98:7 Нехай шумить море й усе, що у ньому, вселенна й мешканці її,
98:8 ріки хай плещуть в долоні, разом радіють хай гори
98:9 перед обличчям Господнім, бо Він землю судити гряде: Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді!
99:1 Царює Господь, і народи тремтять, сидить на Херувимах, і трясеться земля!
99:2 Великий Господь на Сіоні, і піднесений Він над усіма народами!
99:3 Хай ім́я Твоє славлять, велике й грізне воно!
99:4 А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив, Ти Якову право та правду вчинив!
99:5 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий!
99:6 Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть імення Його.
Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх,
99:7 у стовпі хмари до них говорив.
Вони зберігали свідоцтва Його й постанови, що Він дав був для них.
99:8 Господи, Боже наш, Ти вислуховував їх, Ти був для них Богом вибачливим, але мстився за їхні діла.
99:9 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш!
100:1 Вдячний псалом.
Уся земле, покликуйте Господу!
100:2 Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!
100:3 Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська.
100:4 Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір́я Його з похвалою!
Виславляйте Його, ім́я Його благословляйте,
100:5 бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!
101:1 Псалом Давидів.
Я виспівувати буду про милість та суд, я буду співати до Тебе, о Господи,
101:2 придивлятимуся до дороги невинного.
Коли прийдеш до мене?
Я буду ходити в невинності серця свого серед дому мого,
101:3 не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної, діло відступства ненавиджу, не приляже до мене воно,
101:4 перекірливе серце відходить від мене, лихого не знаю!
101:5 Хто таємно обчорнює ближнього свого, я знищу того, високоокого й гордосердого, його не стерплю!
101:6 Мої очі на вірних землі, щоб сиділи зо мною.
Хто ходить дорогою невинного, той буде служити мені.
101:7 Обманець не сяде в середині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець!
101:8 Всіх безбожних землі буду нищити кожного ранку, щоб з міста Господнього вигубити всіх злочинців!
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible