Азбука веры » Би́блия » Псалти́рь » Псалом 94

Псалом 94

Толкования

Толкования главы

94:0

94:1

см.:Втор.32:3;

94:2

94:3

см.:1Пар.16:25;

94:4

см.:Пс.49:10;

94:5

94:6

см.:Пс.17:7;Пс.131:7;

94:7

см.:Евр.3:7;Евр.4:7;

94:8

94:9

см.:Исх.17:2:7;

94:10

см.:Чис.14:34;

94:11

см.:Евр.4:3;

Церковнославянский (рус)

Хвала́ пѣ́сни Дави́ду, не надпи́санъ у Евре́й.

Прiиди́те, возра́дуемся Го́сподеви, воскли́кнемъ Бо́гу спаси́телю на́шему:

предвари́мъ лице́ Его́ во исповѣ́данiи, и во псалмѣ́хъ воскли́кнемъ Ему́:

я́ко Бо́гъ ве́лiй Госпо́дь, и Ца́рь ве́лiй по все́й земли́:

я́ко въ руцѣ́ Его́ вси́ концы́ земли́, и высоты́ го́ръ Того́ су́ть.

Я́ко Того́ е́сть мо́ре, и То́й сотвори́ е́, и су́шу ру́цѣ Его́ созда́стѣ.

Прiиди́те, поклони́мся и припаде́мъ Ему́, и воспла́чемся предъ Го́сподемъ сотво́ршимъ на́съ:

я́ко То́й е́сть Бо́гъ на́шъ, и мы́ лю́дiе па́жити Его́ и о́вцы руки́ Его́. Дне́сь а́ще гла́съ Его́ услы́шите,

не ожесточи́те серде́цъ ва́шихъ, я́ко въ прогнѣ́ванiи, по дни́ искуше́нiя въ пусты́ни:

въ о́ньже {идѣ́же} искуси́ша Мя́ отцы́ ва́ши, искуси́ша Мя́, и ви́дѣша дѣла́ Моя́.

Четы́редесять лѣ́тъ негодова́хъ ро́да того́, и рѣ́хъ: при́сно заблужда́ютъ се́рдцемъ, ті́и же не позна́ша путі́й Мои́хъ:

я́ко кля́хся во гнѣ́вѣ Мое́мъ, а́ще вни́дутъ въ поко́й Мо́й.

Украинский (Огієнко)

^95:1 Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого,

^95:2 хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні,

^95:3 бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма,

^95:4 що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір́я гірські,

^95:5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували!

^95:6 Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!

^95:7 Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його.
Сьогодні, коли Його голос почуєте,

^95:8 не робіте твердим серця вашого, мов при Мериві, немов на пустині в день спроби,

^95:9 коли ваші батьки Мене брали на спробу, Мене випробовували, також бачили діло Моє.

^95:10 Сорок літ був огидним Мені оцей рід, й Я сказав: Цей народ блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,

^95:11 тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони!

Латинский (Nova Vulgata)

^95:1 Venite, exsultemus Domino; iubilemus Deo salutari nostro.

^95:2 Praeoccupemus faciem eius in confessione et in psalmis iubilemus ei.

^95:3 Quoniam Deus magnus Dominus, et rex magnus super omnes deos.

^95:4 Quia in manu eius sunt profunda terrae, et altitudines montium ipsius sunt.

^95:5 Quoniam ipsius est mare, et ipse fecit illud, et siccam manus eius formaverunt.

^95:6 Venite, adoremus et procidamus et genua flectamus ante Dominum, qui fecit nos,

^95:7 quia ipse est Deus noster, et nos populus pascuae eius et oves manus eius.

^95:8 Utinam hodie vocem eius audiatis: «Nolite obdurare corda vestra,

^95:9 sicut in Meriba, secundum diem Massa in deserto, ubi tentaverunt me patres vestri: probaverunt me, etsi viderunt opera mea.

^95:10 Quadraginta annis taeduit me generationis illius et dixi: Populus errantium corde sunt isti.

^95:11 Et ipsi non cognoverunt vias meas; ideo iuravi in ira mea: Non introibunt in requiem meam».

Таджикский

Языки

Биёед, барои Парвардигор сурудхонӣ намоем садои хурсандӣ барорем, барои кӯҳпораи наҷоти худ бонги шодӣ занем.

Пеши Ӯ бо шукрона ҳозир шавем, барои Ӯ бо сурудҳо бонги шодӣ занем.

Зеро ки Парвардигор Худои бузург аст, ва подшоҳи бузург бар ҳамаи худоён.

Умқҳои жарфҳои замин дар дасти Ӯ мебошанд; ва қуллаҳои кӯҳҳо аз они Ӯ ҳастанд.

Баҳр аз они Ӯст, ва онро Ӯ ба вуҷуд овардааст; ва хушкиро дастҳои Ӯ офаридааст.

Биёед, саҷда намоем ва таъзим кунем; пеши Парвардигор, ки Офаридгори мост, зону занем.

Зеро ки Ӯ Худои мост, ва мо қавми чарогоҳи Ӯ ва гӯсфандони зери дасти Ӯ ҳастем. Имрӯз агар овози Ӯро бишнавед:

«Дилҳои худро мисли замони ошӯб сахт накунед, мисли рӯзи озмоиш дар биёбон,

Ки падарони шумо Маро озмуданд; Маро имтиҳон карданд, агарчи корҳои Маро дида буданд.

Чил сол бар ин насл дарғазаб шудам, ва гуфтам: қавми гумроҳдил ҳастанд, ва роҳҳои Маро нафаҳмиданд,

Ба тавре ки Ман дар ғазаби Худ қасам хӯрдам, ки онҳо ба оромии Ман дохил нахоҳанд шуд».