всѣ́мъ су́щымъ въ Ри́мѣ возлю́бленнымъ Бо́гу, зва́ннымъ святы́мъ: [Зач..] благода́ть ва́мъ и ми́ръ от Бо́га Отца́ на́шего, и Го́спода Иису́са Христа́.

Пе́рвое у́бо благодарю́ Бо́га моего́ Иису́сомъ Христо́мъ о всѣ́хъ ва́съ, я́ко вѣ́ра ва́ша возвѣща́ется во все́мъ мíрѣ:

свидѣ́тель бо ми́ е́сть Бо́гъ, Ему́же служу́ ду́хомъ мои́мъ во благовѣствова́нiи Сы́на Его́, я́ко безпреста́ни па́мять о ва́съ творю́,

всегда́ въ моли́твахъ мои́хъ моля́ся, а́ще у́бо когда́ поспѣ́шенъ бу́ду во́лею Бо́жiею прiити́ къ ва́мъ:

жела́ю бо ви́дѣти ва́съ, да нѣ́кое пода́мъ ва́мъ дарова́нiе духо́вное, ко утвержде́нiю ва́шему:

сiе́ же е́сть, соутѣ́шитися въ ва́съ вѣ́рою о́бщею, ва́шею же и мое́ю.

Не хощу́ же не вѣ́дѣти ва́мъ, бра́тiе, я́ко мно́жицею восхотѣ́хъ прiити́ къ ва́мъ, и возбране́нъ бы́хъ досе́лѣ, да нѣ́кiй пло́дъ имѣ́ю и въ ва́съ, я́коже и въ про́чихъ язы́цѣхъ.

Е́ллиномъ же и ва́рвавомъ, му́дрымъ же и неразу́мнымъ до́лженъ е́смь:

та́ко е́сть, е́же по моему́ усе́рдiю и ва́мъ су́щымъ въ Ри́мѣ благовѣсти́ти.

Не стыжу́ся бо благовѣствова́нiемъ Христо́вымъ: си́ла бо Бо́жiя е́сть во спасе́нiе вся́кому вѣ́рующему, Иуде́ови же пре́жде и Е́ллину.

Пра́вда бо Бо́жiя въ не́мъ явля́ется от вѣ́ры въ вѣ́ру, я́коже е́сть пи́сано: пра́ведный же от вѣ́ры жи́въ бу́детъ.

[Зач. 80.] Открыва́ется бо гнѣ́въ Бо́жiй съ небесе́ на вся́кое нече́стiе и непра́вду человѣ́ковъ, содержа́щихъ и́стину въ непра́вдѣ:

зане́ разу́мное Бо́жiе {е́же возмо́жно разумѣ́ти о Бо́зѣ} я́вѣ е́сть въ ни́хъ, Бо́гъ бо яви́лъ е́сть и́мъ:

неви́димая бо Его́, от созда́нiя мíра творе́ньми помышля́ема, ви́дима су́ть, и присносу́щная си́ла Его́ и Божество́, во е́же бы́ти и́мъ безотвѣ́тнымъ.

Зане́же разумѣ́вше Бо́га, не я́ко Бо́га просла́виша или́ благодари́ша, но осуети́шася помышле́нiи сво́ими, и омрачи́ся неразу́мное и́хъ се́рдце:

глаго́лющеся бы́ти му́дри, обюродѣ́ша,

и измѣни́ша сла́ву нетлѣ́ннаго Бо́га въ подо́бiе о́браза тлѣ́нна человѣ́ка и пти́цъ и четвероно́гъ и га́дъ:

тѣ́мже и предаде́ и́хъ Бо́гъ въ по́хотехъ серде́цъ и́хъ въ нечистоту́, во е́же скверни́тися тѣлесе́мъ и́хъ въ себѣ́ самѣ́хъ:

и́же премѣни́ша и́стину Бо́жiю во лжу́, и почто́ша и послужи́ша тва́ри па́че Творца́, И́же е́сть благослове́нъ во вѣ́ки, ами́нь.

Сего́ ра́ди предаде́ и́хъ Бо́гъ въ стра́сти безче́стiя: и жены́ бо и́хъ измѣни́ша есте́ственную подо́бу въ презъесте́ственную:

та́кожде и му́жiе, оста́вльше есте́ственную подо́бу же́нска по́ла, разжего́шася по́хотiю свое́ю дру́гъ на дру́га, му́жи на муже́хъ сту́дъ содѣва́юще, и возме́здiе, е́же подоба́ше пре́лести и́хъ, въ себѣ́ воспрiе́млюще.

[Зач. 81.] И я́коже не искуси́ша имѣ́ти Бо́га въ ра́зумѣ, [сего́ ра́ди] предаде́ и́хъ Бо́гъ въ неиску́сенъ у́мъ, твори́ти неподо́бная,

испо́лненыхъ вся́кiя непра́вды, блуже́нiя, лука́вства, лихоима́нiя, зло́бы: испо́лненыхъ за́висти, убі́йства, рве́нiя, льсти́, злонра́вiя:

шепотники́, клеветники́, богоме́рзки, досади́тели, велича́вы, го́рды, обрѣта́тели злы́хъ, роди́телемъ непокори́вы,

неразу́мны, непримири́телны, нелюбо́вны, неклятвохрани́телны, неми́лостивны.

Нѣ́цыи же и оправда́нiе Бо́жiе разумѣ́вше, я́ко такова́я творя́щiи досто́йни сме́рти су́ть, не то́чiю са́ми творя́тъ, но и соизволя́ютъ творя́щымъ.

Украинский (Огієнко)

Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої,

яке Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писаннях,

про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,

і об́явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

що через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім́я Його між усіма народами,

між якими й ви, покликані Ісуса Христа,

усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.

Бо свідок мені Бог, Якому служу духом своїм у звіщанні Євангелії Його Сина, що я безперестанно згадую про вас,

і в молитвах своїх завжди молюся, щоб воля Божа щасливо попровадила мене коли прийти до вас.

Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для зміцнення вас,

цебто потішитись разом між вами спільною вірою і вашою, і моєю.

Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я замір прийти до вас, але мені перешкоджувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших народів.

А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник.

Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію.

Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові.

Правда бо Божа з́являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою.

Бо гнів Божий з́являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою,

тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об́явив.

Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме.
Так що нема їм виправдання,

бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.

Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,

і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.

Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.

Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.

Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.

Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили.
І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.

А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.

Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,

обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,

нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.

Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.

Арабский (Arabic Van Dyke)

بُولُسُ، عَبْدٌ لِيَسُوعَ الْمَسِيحِ، الْمَدْعُوُّ رَسُولاً، الْمُفْرَزُ لإِنْجِيلِ اللهِ،

الَّذِي سَبَقَ فَوَعَدَ بِهِ بِأَنْبِيَائِهِ فِي الْكُتُبِ الْمُقَدَّسَةِ،

عَنِ ابْنِهِ. الَّذِي صَارَ مِنْ نَسْلِ دَاوُدَ مِنْ جِهَةِ الْجَسَدِ،

وَتَعَيَّنَ ابْنَ اللهِ بِقُوَّةٍ مِنْ جِهَةِ رُوحِ الْقَدَاسَةِ، بِالْقِيَامَةِ مِنَ الأَمْوَاتِ: يَسُوعَ الْمَسِيحِ رَبِّنَا.

الَّذِي بِهِ، لأَجْلِ اسْمِهِ، قَبِلْنَا نِعْمَةً وَرِسَالَةً، لإِطَاعَةِ الإِيمَانِ فِي جَمِيعِ الأُمَمِ،

الَّذِينَ بَيْنَهُمْ أَنْتُمْ أَيْضًا مَدْعُوُّو يَسُوعَ الْمَسِيحِ.

إِلَى جَمِيعِ الْمَوْجُودِينَ فِي رُومِيَةَ، أَحِبَّاءَ اللهِ، مَدْعُوِّينَ قِدِّيسِينَ: نِعْمَةٌ لَكُمْ وَسَلاَمٌ مِنَ اللهِ أَبِينَا وَالرَّبِّ يَسُوعَ الْمَسِيحِ.

أَوَّلاً، أَشْكُرُ إِلهِي بِيَسُوعَ الْمَسِيحِ مِنْ جِهَةِ جَمِيعِكُمْ، أَنَّ إِيمَانَكُمْ يُنَادَى بِهِ فِي كُلِّ الْعَالَمِ.

فَإِنَّ اللهَ الَّذِي أَعْبُدُهُ بِرُوحِي، فِي إِنْجِيلِ ابْنِهِ، شَاهِدٌ لِي كَيْفَ بِلاَ انْقِطَاعٍ أَذْكُرُكُمْ،

مُتَضَرِّعًا دَائِمًا فِي صَلَوَاتِي عَسَى الآنَ أَنْ يَتَيَسَّرَ لِي مَرَّةً بِمَشِيئَةِ اللهِ أَنْ آتِيَ إِلَيْكُمْ.

لأَنِّي مُشْتَاقٌ أَنْ أَرَاكُمْ، لِكَيْ أَمْنَحَكُمْ هِبَةً رُوحِيَّةً لِثَبَاتِكُمْ،

أَيْ لِنَتَعَزَّى بَيْنَكُمْ بِالإِيمَانِ الَّذِي فِينَا جَمِيعًا، إِيمَانِكُمْ وَإِيمَانِي.

ثُمَّ لَسْتُ أُرِيدُ أَنْ تَجْهَلُوا أَيُّهَا الإِخْوَةُ أَنَّنِي مِرَارًا كَثِيرَةً قَصَدْتُ أَنْ آتِيَ إِلَيْكُمْ، وَمُنِعْتُ حَتَّى الآنَ، لِيَكُونَ لِي ثَمَرٌ فِيكُمْ أَيْضًا كَمَا فِي سَائِرِ الأُمَمِ.

إِنِّي مَدْيُونٌ لِلْيُونَانِيِّينَ وَالْبَرَابِرَةِ، لِلْحُكَمَاءِ وَالْجُهَلاَءِ.

فَهكَذَا مَا هُوَ لِي مُسْتَعَدٌّ لِتَبْشِيرِكُمْ أَنْتُمُ الَّذِينَ فِي رُومِيَةَ أَيْضًا،

لأَنِّي لَسْتُ أَسْتَحِي بِإِنْجِيلِ الْمَسِيحِ، لأَنَّهُ قُوَّةُ اللهِ لِلْخَلاَصِ لِكُلِّ مَنْ يُؤْمِنُ: لِلْيَهُودِيِّ أَوَّلاً ثُمَّ لِلْيُونَانِيِّ.

لأَنْ فِيهِ مُعْلَنٌ بِرُّ اللهِ بِإِيمَانٍ، لإِيمَانٍ، كَمَا هُوَ مَكْتُوبٌ:«أَمَّا الْبَارُّ فَبِالإِيمَانِ يَحْيَا».

لأَنَّ غَضَبَ اللهِ مُعْلَنٌ مِنَ السَّمَاءِ عَلَى جَمِيعِ فُجُورِ النَّاسِ وَإِثْمِهِمِ، الَّذِينَ يَحْجِزُونَ الْحَقَّ بِالإِثْمِ.

إِذْ مَعْرِفَةُ اللهِ ظَاهِرَةٌ فِيهِمْ، لأَنَّ اللهَ أَظْهَرَهَا لَهُمْ،

لأَنَّ أُمُورَهُ غَيْرَ الْمَنْظُورَةِ تُرىَ مُنْذُ خَلْقِ الْعَالَمِ مُدْرَكَةً بِالْمَصْنُوعَاتِ، قُدْرَتَهُ السَّرْمَدِيَّةَ وَلاَهُوتَهُ، حَتَّى إِنَّهُمْ بِلاَ عُذْرٍ.

لأَنَّهُمْ لَمَّا عَرَفُوا اللهَ لَمْ يُمَجِّدُوهُ أَوْ يَشْكُرُوهُ كَإِلهٍ، بَلْ حَمِقُوا فِي أَفْكَارِهِمْ، وَأَظْلَمَ قَلْبُهُمُ الْغَبِيُّ.

وَبَيْنَمَا هُمْ يَزْعُمُونَ أَنَّهُمْ حُكَمَاءُ صَارُوا جُهَلاَءَ،

وَأَبْدَلُوا مَجْدَ اللهِ الَّذِي لاَ يَفْنَى بِشِبْهِ صُورَةِ الإِنْسَانِ الَّذِي يَفْنَى، وَالطُّيُورِ، وَالدَّوَابِّ، وَالزَّحَّافَاتِ.

لِذلِكَ أَسْلَمَهُمُ اللهُ أَيْضًا فِي شَهَوَاتِ قُلُوبِهِمْ إِلَى النَّجَاسَةِ، لإِهَانَةِ أَجْسَادِهِمْ بَيْنَ ذَوَاتِهِمِ.

الَّذِينَ اسْتَبْدَلُوا حَقَّ اللهِ بِالْكَذِبِ، وَاتَّقَوْا وَعَبَدُوا الْمَخْلُوقَ دُونَ الْخَالِقِ، الَّذِي هُوَ مُبَارَكٌ إِلَى الأَبَدِ. آمِينَ.

لِذلِكَ أَسْلَمَهُمُ اللهُ إِلَى أَهْوَاءِ الْهَوَانِ، لأَنَّ إِنَاثَهُمُ اسْتَبْدَلْنَ الاسْتِعْمَالَ الطَّبِيعِيَّ بِالَّذِي عَلَى خِلاَفِ الطَّبِيعَةِ،

وَكَذلِكَ الذُّكُورُ أَيْضًا تَارِكِينَ اسْتِعْمَالَ الأُنْثَى الطَّبِيعِيَّ، اشْتَعَلُوا بِشَهْوَتِهِمْ بَعْضِهِمْ لِبَعْضٍ، فَاعِلِينَ الْفَحْشَاءَ ذُكُورًا بِذُكُورٍ، وَنَائِلِينَ فِي أَنْفُسِهِمْ جَزَاءَ ضَلاَلِهِمِ الْمُحِقَّ.

وَكَمَا لَمْ يَسْتَحْسِنُوا أَنْ يُبْقُوا اللهَ فِي مَعْرِفَتِهِمْ، أَسْلَمَهُمُ اللهُ إِلَى ذِهْنٍ مَرْفُوضٍ لِيَفْعَلُوا مَا لاَ يَلِيقُ.

مَمْلُوئِينَ مِنْ كُلِّ إِثْمٍ وَزِنًا وَشَرّ وَطَمَعٍ وَخُبْثٍ، مَشْحُونِينَ حَسَدًا وَقَتْلاً وَخِصَامًا وَمَكْرًا وَسُوءًا،

نَمَّامِينَ مُفْتَرِينَ، مُبْغِضِينَ ِللهِ، ثَالِبِينَ مُتَعَظِّمِينَ مُدَّعِينَ، مُبْتَدِعِينَ شُرُورًا، غَيْرَ طَائِعِينَ لِلْوَالِدَيْنِ،

بِلاَ فَهْمٍ وَلاَ عَهْدٍ وَلاَ حُنُوٍّ وَلاَ رِضىً وَلاَ رَحْمَةٍ.

الَّذِينَ إِذْ عَرَفُوا حُكْمَ اللهِ أَنَّ الَّذِينَ يَعْمَلُونَ مِثْلَ هذِهِ يَسْتَوْجِبُونَ الْمَوْتَ، لاَ يَفْعَلُونَهَا فَقَطْ، بَلْ أَيْضًا يُسَرُّونَ بِالَّذِينَ يَعْمَلُونَ.

Узбекский

Языки

Худонинг Инжил Хушхабарини етказмоққа махсус сайланган ва ҳаворийликка чорланган Исо Масиҳнинг қули – Павлусдан салом.

Худо қадимданоқ ўз пайғамбарлари орқали муқаддас ёзувларда башорат қилганидек, ушбу Хушхабар Унинг Ўғли ҳақидадир.

Исо Масиҳ жисман Довуд зурриёти эса-да,

руҳан илоҳийлик касб этади. У қайтадан тирилиб, Худонинг Ўғли эканини қудратли равишда намоён қилди.

Шундай қилиб, Раббимиз Исо Масиҳ номидан барча халқларни имонга бўйсундирайлик, деб Худо Унинг исми ҳақи бизга иноят қилди ҳамда ҳаворийликни ато этди.

Исо Масиҳ даъват этган сизлар ҳам ўша халқлардансизлар.

Худо севган ва муқаддас бўлишга чақирган барча Римда яшовчиларга Отамиз Худодан ва Раббимиз Исо Масиҳдан иноят ва тинчлик бўлсин.

Энг аввало, имонингиз шуҳрати бутун дунёга таралаётганини кўриб, Исо Масиҳ шарофати ила барчангиз учун Худойимга шукр айтаман.

Худо менга шоҳиддирки, мен Унинг Ўғлининг Хушхабарини тарғиб этишда сидқидилдан хизмат қилибгина қолмасдан, узлуксиз ибодатларимда сизларни хотирлайдирман.

Худо хоҳласа, ниҳоят ёнингизга бориш насиб этсин, деб тоат-ибодатдаман.

Мустаҳкамланишингиз учун сизларга бирон руҳий инъом бахш этай, деб сизларни кўришни кўп орзу қиламан.

Яна тўғриси, кўришганимизда сизнинг ҳам, менинг ҳам имонимиз бир эканидан ўзаро жасорат топамиз, демоқчиман.

Эй биродарлар, бошқа халқларда бўлгани каби, сизларда ҳам мен туфайли бирор натижа бўлсин, деб кўп дафъа ёнингизга келишни ният этганим, лекин ҳозиргача қаршиликларга дуч келганимдан бехабар қолишингизни истамайман.

Мен юнонлару варварлар, олимлару жоҳиллар олдида қарздорман.

Шундай қилиб, Римдаги сизларга ҳам қўлимдан келганича, Инжил Хушхабарини етказишга тайёрман.

Ҳар ҳолда мен Инжилдан ор қилмайман. Аввало яҳудий, сўнг турли халқдан имон келтирган ҳар бир киши учун Инжил Худонинг халоскорлик қудратини етказувчи Хушхабардир.

Бу Хушхабарнинг мағзи шуки, Худо Ўзи гуноҳкорни оқлайди. Бу оқлаш эса фақатгина имон орқали содир бўлади. Тавротда* ёзилганидек: “Имони билан оқланган киши ҳаёт бўлур”.

Ноҳақлик қилиб ҳақиқатни оёқ ости қилаётган барча бетавфиқ ва фосиқ инсонларга кўкдан Худонинг ғазаби тўкилишга тайёр.

Худо ҳақида нимаики билиш мумкин бўлса, уларга равшандир; Худонинг Ўзи уларга зоҳир этган.

Унинг кўринмас хусусиятлари, яъни абадий қудрати ва илоҳиёти, Ўз ижод маҳсулию борлиқни яратганидан англашилади ва очиқ кўриниб туради. Шундай қилиб, уларнинг узрлари йўқ.

Чунки улар Худони идрок этганлари ҳолда, Уни Худо сифатида улуғламадилар ва Унга шукрона айтмадилар. Бунинг ўрнига бемаъни хаёлларга берилиб, уларнинг бефаросат диду дилига зулмат тушди.

Ўзларини ақлли билиб, ақлдан ноқис бўлиб қолдилар.

Мангу барҳаёт Худонинг улуғвор жамолини улар дунёдан ўткинчи инсон, қуш, чорва, судралувчи суратидаги бутларга алмаштирдилар.

Шунинг учун Худо уларни ўз юракларидаги чиркин эҳтирослари оғушида қолдирди. Улар бир-бирининг баданларида беҳаёлик қилиб, тубанлашиб кетдилар.

Худонинг ҳақиқатини ёлғон билан алмаштириб, Холиқ ўрнига махлуққа сиғиниб топиндилар. Холиқи оламга эса абадий шон-шарафлар бўлсин! Омин.

Шу сабабдан Худо уларни беҳаё эҳтиросларга топширди. Уларнинг хотинлари табиий алоқани ғайритабиий алоқа билан алмаштирдилар.

Шунга ўхшаб, эркаклар ҳам аёл билан табиий алоқани ташлаб, бир-бирига шаҳвоний муносабатни қизитдилар. Эркак билан эркак шармандагарчилик қилиб, бузуқликларига яраша жазони ўзларидан олдилар.

Худони тан олишни лозим кўрмаганлари учун, Худо уларни бузуқ фикрга, лозим бўлмаган ишларни қилишга гирифтор қилди.

Улар ҳар турли ҳақсизлик, зино, ёвузлик, тамагирлик ва гина-кудуратга тўлиб, ҳасадгўйлик, қотиллик, жанжалкашлик, фирибгарлик ва бадфеълликка муккасидан кетгандирлар.

Улар тили аччиқ, туҳматчи, худобезор, дилозор, кибрли, мағрур, бадният, ота-онага итоатсиз,

андишасиз, бевафо, илтифотсиз, муросасиз ва бераҳмдирлар.

Бундай ҳаракат қилувчилар ўлимга сазовор, деган Худонинг адолатли ҳукмини улар билган ҳолда, нафақат бу ишларни ўзлари қиладилар, балки бу ишларни қилувчиларни қўллаб-қувватлайдилар.