Скрыть
Церковнославянский (рус)
[Зач. 79.] Па́велъ, ра́бъ Иису́съ Христо́въ, зва́нъ апо́столъ, избра́нъ въ благовѣ́стiе Бо́жiе,
е́же пре́жде обѣща́ проро́ки сво­и́ми въ писа́нiихъ святы́хъ,
о Сы́нѣ сво­е́мъ, бы́в­шемъ от­ сѣ́мене Дави́дова по пло́ти,
нарече́н­нѣмъ Сы́нѣ Бо́жiи въ си́лѣ, по Ду́ху святы́ни, изъ воскресе́нiя от­ ме́ртвыхъ, Иису́са Христа́ Го́спода на́­шего,
и́мже прiя́хомъ благода́ть и апо́стол­ст­во въ послуша́нiе вѣ́ры во всѣ́хъ язы́цѣхъ, о и́мени его́,
въ ни́хже есте́ и вы́, зва́ни Иису́су Христу́:
всѣ́мъ су́щымъ въ ри́мѣ воз­лю́блен­нымъ Бо́гу, зва́н­нымъ святы́мъ: [Зач..] благода́ть ва́мъ и ми́ръ от­ Бо́га Отца́ на́­шего, и Го́спода Иису́са Христа́.
Пе́рвое у́бо благодарю́ Бо́га мо­его́ Иису́сомъ Христо́мъ о всѣ́хъ ва́съ, я́ко вѣ́ра ва́ша воз­вѣща́ет­ся во все́мъ мíрѣ:
свидѣ́тель бо ми́ е́сть Бо́гъ, ему́же служу́ ду́хомъ мо­и́мъ во благовѣ­ст­вова́нiи Сы́на его́, я́ко безпреста́ни па́мять о ва́съ творю́,
всегда́ въ моли́твахъ мо­и́хъ моля́ся, а́ще у́бо когда́ поспѣ́шенъ бу́ду во́лею Бо́жiею прiити́ къ ва́мъ:
жела́ю бо ви́дѣти ва́съ, да нѣ́кое пода́мъ ва́мъ дарова́нiе духо́вное, ко утвержде́нiю ва́­шему:
сiе́ же е́сть, со­утѣ́шитися въ ва́съ вѣ́рою о́бщею, ва́­шею же и мо­е́ю.
Не хощу́ же не вѣ́дѣти ва́мъ, бра́тiе, я́ко мно́жицею восхотѣ́хъ прiити́ къ ва́мъ, и воз­бране́нъ бы́хъ досе́лѣ, да нѣ́кiй пло́дъ имѣ́ю и въ ва́съ, я́коже и въ про́чихъ язы́цѣхъ.
Е́ллиномъ же и ва́рвавомъ, му́дрымъ же и неразу́мнымъ до́лженъ е́смь:
та́ко е́сть, е́же по мо­ему́ усе́рдiю и ва́мъ су́щымъ въ ри́мѣ благовѣсти́ти.
Не стыжу́ся бо благовѣ­ст­вова́нiемъ Христо́вымъ: си́ла бо Бо́жiя е́сть во спасе́нiе вся́кому вѣ́ру­ю­щему, Иуде́ови же пре́жде и е́ллину.
Пра́вда бо Бо́жiя въ не́мъ явля́ет­ся от­ вѣ́ры въ вѣ́ру, я́коже е́сть пи́сано: пра́ведный же от­ вѣ́ры жи́въ бу́детъ.
[Зач. 80.] Открыва́ет­ся бо гнѣ́въ Бо́жiй съ небесе́ на вся́кое нече́стiе и непра́вду человѣ́ковъ, содержа́щихъ и́стину въ непра́вдѣ:
зане́ разу́мное Бо́жiе {е́же воз­мо́жно разумѣ́ти о Бо́зѣ} я́вѣ е́сть въ ни́хъ, Бо́гъ бо яви́лъ е́сть и́мъ:
неви́димая бо его́, от­ созда́нiя мíра творе́ньми помышля́ема, ви́дима су́ть, и при­­сносу́щная си́ла его́ и Боже­с­т­во́, во е́же бы́ти и́мъ безот­вѣ́тнымъ.
Зане́же разумѣ́в­ше Бо́га, не я́ко Бо́га просла́виша или́ благодари́ша, но осуети́шася помышле́нiи сво́ими, и омрачи́ся неразу́мное и́хъ се́рдце:
глаго́лющеся бы́ти му́дри, обюродѣ́ша,
и измѣни́ша сла́ву нетлѣ́н­наго Бо́га въ подо́бiе о́браза тлѣ́н­на человѣ́ка и пти́цъ и четвероно́гъ и га́дъ:
тѣ́мже и предаде́ и́хъ Бо́гъ въ по́хотехъ серде́цъ и́хъ въ нечистоту́, во е́же скверни́тися тѣлесе́мъ и́хъ въ себѣ́ самѣ́хъ:
и́же премѣни́ша и́стину Бо́жiю во лжу́, и почто́ша и послужи́ша тва́ри па́че творца́, и́же е́сть благослове́нъ во вѣ́ки, ами́нь.
Сего́ ра́ди предаде́ и́хъ Бо́гъ въ стра́сти безче́стiя: и жены́ бо и́хъ измѣни́ша есте́­с­т­вен­ную подо́бу въ презъесте́­с­т­вен­ную:
та́кожде и му́жiе, оста́вльше есте́­с­т­вен­ную подо́бу же́нска по́ла, разжего́шася по́хотiю сво­е́ю дру́гъ на дру́га, му́жи на муже́хъ сту́дъ содѣва́юще, и воз­ме́здiе, е́же подоба́­ше пре́лести и́хъ, въ себѣ́ воспрiе́млюще.
[Зач. 81.] И я́коже не искуси́ша имѣ́ти Бо́га въ ра́зумѣ, [сего́ ра́ди] предаде́ и́хъ Бо́гъ въ неиску́сенъ у́мъ, твори́ти неподо́бная,
испо́лненыхъ вся́кiя непра́вды, блуже́нiя, лука́в­ст­ва, лихо­има́нiя, зло́бы: испо́лненыхъ за́висти, убі́й­ст­ва, рве́нiя, льсти́, злонра́вiя:
шепотники́, клеветники́, богоме́рзки, досади́тели, велича́вы, го́рды, обрѣта́тели злы́хъ, роди́телемъ непокори́вы,
неразу́мны, непримири́телны, нелюбо́вны, неклятвохрани́телны, неми́лостивны.
Нѣ́цыи же и оправда́нiе Бо́жiе разумѣ́в­ше, я́ко такова́я творя́щiи досто́йни сме́рти су́ть, не то́чiю са́ми творя́тъ, но и со­изволя́ютъ творя́щымъ.
Синодальный
[Зач. 79.] Павел, раб Иисуса Христа, призванный Апостол, избранный к благовестию Божию,
которое Бог прежде обещал через пророков Своих, в святых писаниях,
о Сыне Своем, Который родился от семени Давидова по плоти
и открылся Сыном Божиим в силе, по духу святыни, через воскресение из мертвых, о Иисусе Христе Господе нашем,
через Которого мы получили благодать и апостольство, чтобы во имя Его покорять вере все народы,
между которыми находитесь и вы, призванные Иисусом Христом, –
всем находящимся в Риме возлюбленным Божиим, призванным святым: благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.
Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас, что вера ваша возвещается во всем мире.
Свидетель мне Бог, Которому служу духом моим в благовествовании Сына Его, что непрестанно воспоминаю о вас,
всегда прося в молитвах моих, чтобы воля Божия когда-нибудь благопоспешила мне прийти к вам,
ибо я весьма желаю увидеть вас, чтобы преподать вам некое дарование духовное к утверждению вашему,
то есть утешиться с вами верою общею, вашею и моею.
Не хочу, братия, оставить вас в неведении, что я многократно намеревался прийти к вам (но встречал препятствия даже доныне), чтобы иметь некий плод и у вас, как и у прочих народов.
Я должен и Еллинам и варварам, мудрецам и невеждам.
Итак, что до меня, я готов благовествовать и вам, находящимся в Риме.
Ибо я не стыжусь благовествования Христова, потому что оно есть сила Божия ко спасению всякому верующему, во-первых, Иудею, потом и Еллину.
В нем открывается правда Божия от веры в веру, как написано: праведный верою жив будет.
[Зач. 80.] Ибо открывается гнев Божий с неба на всякое нечестие и неправду человеков, подавляющих истину неправдою.
Ибо, что́ можно знать о Боге, явно для них, потому что Бог явил им.
Ибо невидимое Его, вечная сила Его и Божество, от создания мира через рассматривание творений видимы, так что они безответны.
Но как они, познав Бога, не прославили Его, как Бога, и не возблагодарили, но осуетились в умствованиях своих, и омрачилось несмысленное их сердце;
называя себя мудрыми, обезумели,
и славу нетленного Бога изменили в образ, подобный тленному человеку, и птицам, и четвероногим, и пресмыкающимся, –
то и предал их Бог в похотях сердец их нечистоте, так что они сквернили сами свои тела.
Они заменили истину Божию ложью, и поклонялись, и служили твари вместо Творца, Который благословен во веки, аминь.
Потому предал их Бог постыдным страстям: женщины их заменили естественное употребление противоестественным;
подобно и мужчины, оставив естественное употребление женского пола, разжигались похотью друг на друга, мужчины на мужчинах делая срам и получая в самих себе должное возмездие за свое заблуждение.
[Зач. 81А.] И как они не заботились иметь Бога в разуме, то предал их Бог превратному уму – делать непотребства,
так что они исполнены всякой неправды, блуда, лукавства, корыстолюбия, злобы, исполнены зависти, убийства, распрей, обмана, злонравия,
злоречивы, клеветники, богоненавистники, обидчики, самохвалы, горды, изобретательны на зло, непослушны родителям,
безрассудны, вероломны, нелюбовны, непримиримы, немилостивы.
Они знают праведный суд Божий, что делающие такие дела достойны смерти; однако не только их делают, но и делающих одобряют.
Арабский
لذلك انت بلا عذر ايها الانسان كل من يدين. لانك في ما تدين غيرك تحكم على نفسك. لانك انت الذي تدين تفعل تلك الامور بعينها.

ونحن نعلم ان دينونة الله هي حسب الحق على الذين يفعلون مثل هذه.

أفتظن هذا ايها الانسان الذي تدين الذين يفعلون مثل هذه وانت تفعلها انك تنجو من دينونة الله.

ام تستهين بغنى لطفه وامهاله وطول اناته غير عالم ان لطف الله انما يقتادك الى التوبة.

ولكنك من اجل قساوتك وقلبك غير التائب تذخر لنفسك غضبا في يوم الغضب واستعلان دينونة الله العادلة

الذي سيجازي كل واحد حسب اعماله.

اما الذين بصبر في العمل الصالح يطلبون المجد والكرامة والبقاء فبالحياة الابدية.

واما الذين هم من اهل التحزب ولا يطاوعون للحق بل يطاوعون للاثم فسخط وغضب

شدة وضيق على كل نفس انسان يفعل الشر اليهودي اولا ثم اليوناني.

ومجد وكرامة وسلام لكل من يفعل الصلاح اليهودي اولا ثم اليوناني.

لان ليس عند الله محاباة

لان كل من اخطأ بدون الناموس فبدون الناموس يهلك. وكل من اخطأ في الناموس فبالناموس يدان.

لان ليس الذين يسمعون الناموس هم ابرار عند الله بل الذين يعملون بالناموس هم يبررون.

لانه الامم الذين ليس عندهم الناموس متى فعلوا بالطبيعة ما هو في الناموس فهؤلاء اذ ليس لهم الناموس هم ناموس لانفسهم

الذين يظهرون عمل الناموس مكتوبا في قلوبهم شاهدا ايضا ضميرهم وافكارهم فيما بينها مشتكية او محتجة.

في اليوم الذي فيه يدين الله سرائر الناس حسب انجيلي بيسوع المسيح

هوذا انت تسمى يهوديا وتتكل على الناموس وتفتخر بالله

وتعرف مشيئته وتميّز الامور المتخالفة متعلما من الناموس

وتثق انك قائد للعميان ونور للذين في الظلمة

ومهذب للاغبياء ومعلّم للاطفال ولك صورة العلم والحق في الناموس.

فانت اذا الذي تعلّم غيرك ألست تعلّم نفسك. الذي تكرز ان لا يسرق أتسرق.

الذي تقول ان لا يزنى اتزني. الذي تستكره الاوثان أتسرق الهياكل.

الذي تفتخر بالناموس أبتعدي الناموس تهين الله.

لان اسم الله يجدّف عليه بسببكم بين الامم كما هو مكتوب.

فان الختان ينفع ان عملت بالناموس. ولكن ان كنت متعديا الناموس فقد صار ختانك غرلة.

اذا ان كان الاغرل يحفظ احكام الناموس أفما تحسب غرلته ختانا.

وتكون الغرلة التي من الطبيعة وهي تكمل الناموس تدينك انت الذي في الكتاب والختان تتعدى الناموس.

لان اليهودي في الظاهر ليس هو يهوديا ولا الختان الذي في الظاهر في اللحم ختانا

بل اليهودي في الخفاء هو اليهودي. وختان القلب بالروح لا بالكتاب هو الختان. الذي مدحه ليس من الناس بل من الله
Pablo, siervo de Jesucristo, llamado a ser apóstol, apartado para el evangelio de Dios,
que él había prometido antes por sus profetas en las santas Escrituras:
evangelio que se refiere a su Hijo, nuestro Señor Jesucristo, que era del linaje de David según la carne,
que fue declarado Hijo de Dios con poder, según el Espíritu de santidad, por su resurrección de entre los muertos.
Por medio de él recibimos la gracia y el apostolado para conducir a todas las naciones a la obediencia de la fe por amor de su nombre;
entre las cuales estáis también vosotros, llamados a ser de Jesucristo.
A todos los que estáis en Roma, amados de Dios y llamados a ser santos: Gracia y paz a vosotros, de Dios nuestro Padre y del Señor Jesucristo.

Primeramente doy gracias a mi Dios, mediante Jesucristo, por todos vosotros, porque vuestra fe se divulga por todo el mundo.
Dios, a quien sirvo en mi espíritu anunciando el evangelio de su Hijo, me es testigo de que sin cesar hago mención de vosotros siempre en mis oraciones,
rogando que de alguna manera, si es la voluntad de Dios, tenga al fin un próspero viaje para ir a vosotros,
porque deseo veros, para comunicaros algún don espiritual, a fin de que seáis fortalecidos;
esto es, para ser mutuamente confortados por la fe que nos es común a vosotros y a mí.
Pero no quiero, hermanos, que ignoréis que muchas veces me he propuesto ir a vosotros para tener también entre vosotros algún fruto, como lo he tenido entre los demás gentiles, pero hasta ahora he sido estorbado.
A griegos y a no griegos, a sabios y a no sabios soy deudor.
Así que, en cuanto a mí, pronto estoy a anunciaros el evangelio también a vosotros que estáis en Roma.

No me avergüenzo del evangelio, porque es poder de Dios para salvación de todo aquel que cree, del judío primeramente y también del griego,
pues en el evangelio, la justicia de Dios se revela por fe y para fe, como está escrito: «Mas el justo por la fe vivirá».

La ira de Dios se revela desde el cielo contra toda impiedad e injusticia de los hombres que detienen con injusticia la verdad,
porque lo que de Dios se conoce les es manifiesto, pues Dios se lo manifestó:
Lo invisible de él, su eterno poder y su deidad, se hace claramente visible desde la creación del mundo y se puede discernir por medio de las cosas hechas. Por lo tanto, no tienen excusa,
ya que, habiendo conocido a Dios, no lo glorificaron como a Dios, ni le dieron gracias. Al contrario, se envanecieron en sus razonamientos y su necio corazón fue entenebrecido.
Pretendiendo ser sabios, se hicieron necios,
y cambiaron la gloria del Dios incorruptible por imágenes de hombres corruptibles, de aves, de cuadrúpedos y de reptiles.
Por lo cual, también los entregó Dios a la inmundicia, en los apetitos de sus corazones, de modo que deshonraron entre sí sus propios cuerpos,
ya que cambiaron la verdad de Dios por la mentira, honrando y dando culto a las criaturas antes que al Creador, el cual es bendito por los siglos. Amén.
Por eso Dios los entregó a pasiones vergonzosas, pues aun sus mujeres cambiaron las relaciones naturales por las que van contra la naturaleza.
Del mismo modo también los hombres, dejando la relación natural con la mujer, se encendieron en su lascivia unos con otros, cometiendo hechos vergonzosos hombres con hombres, y recibiendo en sí mismos la retribución debida a su extravío.
Como ellos no quisieron tener en cuenta a Dios, Dios los entregó a una mente depravada, para hacer cosas que no deben.
Están atestados de toda injusticia, fornicación, perversidad, avaricia, maldad; llenos de envidia, homicidios, contiendas, engaños y perversidades.
Son murmuradores, calumniadores, enemigos de Dios, injuriosos, soberbios, vanidosos, inventores de males, desobedientes a los padres,
necios, desleales, sin afecto natural, implacables, sin misericordia.
Esos, aunque conocen el juicio de Dios, que los que practican tales cosas son dignos de muerte, no sólo las hacen, sino que también se complacen con los que las practican.


Копировать текст Копировать ссылку Толкования стиха

Настройки