Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Апостола Павла послание к римлянам

 
  • [Зач. 103.] Бра́тiе, благоволе́нiе у́бо мо­его́ се́рдца и моли́тва, я́же къ Бо́гу по Изра́или, е́сть во спасе́нiе.
  • Свидѣ́тел­ст­вую бо и́мъ, я́ко ре́вность Бо́жiю и́мутъ, но не по ра́зуму.
  • Не разумѣ́юще бо Бо́жiя пра́вды и свою́ пра́вду и́щуще поста́вити, пра́вдѣ Бо́жiей не повину́шася:
  • кончи́на бо зако́на Христо́съ, въ пра́вду вся́кому вѣ́ру­ю­щему.
  • Моисе́й бо пи́шетъ пра́вду ю́же от­ зако́на: я́ко сотвори́вый та́ человѣ́къ жи́въ бу́детъ въ ни́хъ.
  • А я́же от­ вѣ́ры пра́вда си́це глаго́летъ: да не рече́ши въ се́рдцы тво­е́мъ: кто́ взы́детъ на небо, си́рѣчь Христа́ свести́:
  • или́ кто́ сни́детъ въ бе́здну, си́рѣчь Христа́ от­ ме́ртвыхъ воз­вести́.
  • Но что́ глаго́летъ писа́нiе? Бли́зъ ти́ глаго́лъ е́сть, во устѣ́хъ тво­и́хъ и въ се́рдцы тво­е́мъ, си́рѣчь глаго́лъ вѣ́ры, его́же проповѣ́даемъ:
  • я́ко а́ще исповѣ́си усты́ тво­и́ми Го́спода Иису́са, и вѣ́руеши въ се́рдцы тво­е́мъ, я́ко Бо́гъ того́ воз­дви́же изъ ме́ртвыхъ, спасе́шися:
  • се́рдцемъ бо вѣ́рует­ся въ пра́вду, усты́ же исповѣ́дует­ся во спасе́нiе.
  • [Зач. 104.] Глаго́летъ бо писа́нiе: вся́къ вѣ́руяй въ о́нь не постыди́т­ся.
  • Нѣ́сть бо ра́зн­ствiя Иуде́еви же и е́ллину: то́й бо Бо́гъ всѣ́хъ, богатя́й {бога́тъ сы́й} во всѣ́хъ при­­зыва́ющихъ его́.
  • Вся́къ бо, и́же а́ще при­­зове́тъ и́мя Госпо́дне, спасе́т­ся.
  • Ка́ко у́бо при­­зову́тъ, въ него́же не вѣ́роваша? Ка́ко же увѣ́руютъ, его́же не услы́шаша? ка́ко же услы́шатъ безъ проповѣ́да­ю­щаго?
  • Ка́ко же проповѣ́дятъ, а́ще не по́слани бу́дутъ? Я́коже е́сть пи́сано: ко́ль красны́ но́ги благовѣ­ст­ву́ющихъ ми́ръ, благовѣ­ст­ву́ющихъ блага́я.
  • Но не вси́ послу́шаша благовѣ­ст­вова́нiя. Иса́iа бо глаго́летъ: Го́споди, кто́ вѣ́рова слу́ху на́­шему?
  • Тѣ́мже у́бо вѣ́ра от­ слу́ха, слу́хъ же глаго́ломъ Бо́жiимъ.
  • Но глаго́лю: еда́ не слы́шаша? Тѣ́мже у́бо {но па́че}, во всю́ зе́млю изы́де вѣща́нiе и́хъ, и въ концы́ вселе́н­ныя глаго́лы и́хъ.
  • Но глаго́лю: еда́ не разумѣ́ Изра́иль? Пе́рвый Моисе́й глаго́летъ: а́зъ раздражу́ вы́ не о язы́цѣ, но о язы́цѣ неразу́мнѣ {о не язы́цѣ, о язы́цѣ неразу́мнѣ} прогнѣ́ваю ва́съ.
  • Иса́iа же дерза́етъ и глаго́летъ: обрѣто́хся не и́щущымъ мене́, явле́нъ бы́хъ не вопроша́ющымъ о мнѣ́.
  • Ко Изра́илю же глаго́летъ: ве́сь де́нь воз­дѣ́хъ ру́цѣ мо­и́ къ лю́демъ непокори́вымъ и пререка́ющымъ.
  • [Зач. 103.] Братия! желание моего сердца и молитва к Богу об Израиле во спасение.
  • Ибо свидетельствую им, что имеют ревность по Боге, но не по рассуждению.
  • Ибо, не разумея праведности Божией и усиливаясь поставить собственную праведность, они не покорились праведности Божией,
  • потому что конец закона – Христос, к праведности всякого верующего.
  • Моисей пишет о праведности от закона: исполнивший его человек жив будет им.
  • А праведность от веры так говорит: не говори в сердце твоем: кто взойдет на небо? то есть Христа свести.
  • Или кто сойдет в бездну? то есть Христа из мертвых возвести.
  • Но что говорит Писание? Близко к тебе слово, в устах твоих и в сердце твоем, то есть слово веры, которое проповедуем.
  • Ибо если устами твоими будешь исповедовать Иисуса Господом и сердцем твоим веровать, что Бог воскресил Его из мертвых, то спасешься,
  • потому что сердцем веруют к праведности, а устами исповедуют ко спасению.
  • [Зач. 104.] Ибо Писание говорит: всякий, верующий в Него, не постыдится.
  • Здесь нет различия между Иудеем и Еллином, потому что один Господь у всех, богатый для всех, призывающих Его.
  • Ибо всякий, кто призовет имя Господне, спасется.
  • Но как призывать Того, в Кого не уверовали? как веровать в Того, о Ком не слыхали? как слышать без проповедующего?
  • И как проповедовать, если не будут посланы? как написано: как прекрасны ноги благовествующих мир, благовествующих благое!
  • Но не все послушались благовествования. Ибо Исаия говорит: Господи! кто поверил слышанному от нас?
  • Итак вера от слышания, а слышание от слова Божия.
  • Но спрашиваю: разве они не слышали? Напротив, по всей земле прошел голос их, и до пределов вселенной слова их.
  • Еще спрашиваю: разве Израиль не знал? Но первый Моисей говорит: Я возбужу в вас ревность не народом, раздражу вас народом несмысленным.
  • А Исаия смело говорит: Меня нашли не искавшие Меня; Я открылся не вопрошавшим о Мне.
  • Об Израиле же говорит: целый день Я простирал руки Мои к народу непослушному и упорному.
  • ايها الاخوة ان مسرّة قلبي وطلبتي الى الله لاجل اسرائيل هي للخلاص.

  • لاني اشهد لهم ان لهم غيرة الله ولكن ليس حسب المعرفة.

  • لانهم اذ كانوا يجهلون بر الله ويطلبون ان يثبتوا بر انفسهم لم يخضعوا لبر الله.

  • لان غاية الناموس هي المسيح للبر لكل من يؤمن.

  • لان موسى يكتب في البر الذي بالناموس ان الانسان الذي يفعلها سيحيا بها.

  • واما البر الذي بالايمان فيقول هكذا لا تقل في قلبك من يصعد الى السماء اي ليحدر المسيح.

  • او من يهبط الى الهاوية اي ليصعد المسيح من الاموات.

  • لكن ماذا يقول. الكلمة قريبة منك في فمك وفي قلبك اي كلمة الايمان التي نكرز بها.

  • لانك ان اعترفت بفمك بالرب يسوع وآمنت بقلبك ان الله اقامه من الاموات خلصت.

  • لان القلب يؤمن به للبر والفم يعترف به للخلاص.

  • لان الكتاب يقول كل من يؤمن به لا يخزى.

  • لانه لا فرق بين اليهودي واليوناني لان ربا واحدا للجميع غنيا لجميع الذين يدعون به.

  • لان كل من يدعو باسم الرب يخلص.

  • فكيف يدعون بمن لم يؤمنوا به. وكيف يؤمنون بمن لم يسمعوا به. وكيف يسمعون بلا كارز.

  • وكيف يكرزون ان لم يرسلوا. كما هو مكتوب ما اجمل اقدام المبشرين بالسلام المبشرين بالخيرات.

  • لكن ليس الجميع قد اطاعوا الانجيل لان اشعياء يقول يا رب من صدق خبرنا.

  • اذا الايمان بالخبر والخبر بكلمة الله.

  • لكنني اقول ألعلهم لم يسمعوا. بلى. الى كل الارض خرج صوتهم والى اقاصي المسكونة اقوالهم.

  • لكني اقول ألعل اسرائيل لم يعلم. اولا موسى يقول انا أغيركم بما ليس امة. بامة غبية اغيظكم.

  • ثم اشعياء يتجاسر ويقول وجدت من الذين لم يطلبوني وصرت ظاهرا للذين لم يسألوا عني.

  • اما من جهة اسرائيل فيقول طول النهار بسطت يديّ الى شعب معاند ومقاوم
  • 弟 兄 们 , 我 心 里 所 愿 的 , 向 神 所 求 的 , 是 要 以 色 列 人 得 救 。
  • 我 们 可 以 证 明 他 们 向 神 有 热 心 , 但 不 是 按 着 真 知 识 。
  • 因 为 不 知 道 神 的 义 , 想 要 立 自 己 的 义 , 就 不 服 神 的 义 了 。
  • 律 法 的 总 结 就 是 基 督 , 使 凡 信 他 的 都 得 着 义 。
  • 摩 西 写 着 说 , 人 若 行 那 出 于 律 法 的 义 , 就 必 因 此 活 着 。
  • 惟 有 出 于 信 心 的 义 如 此 说 , 你 不 要 心 里 说 , 谁 要 升 到 天 上 去 呢 。 就 是 要 领 下 基 督 来 。
  • 谁 要 下 到 阴 间 去 呢 。 就 是 要 领 基 督 从 死 里 上 来 。
  • 他 到 底 怎 麽 说 呢 。 他 说 , 这 道 离 你 不 远 , 正 在 你 口 里 , 在 你 心 里 。 就 是 我 们 所 传 信 主 的 道 。
  • 你 若 口 里 认 耶 稣 为 主 , 心 里 信 神 叫 他 从 死 里 复 活 , 就 必 得 救 。
  • 因 为 人 心 里 相 信 , 就 可 以 称 义 。 口 里 承 认 , 就 可 以 得 救 。
  • 经 上 说 , 凡 信 他 的 人 , 必 不 至 于 羞 愧 。
  • 犹 太 人 和 希 利 尼 人 , 并 没 有 分 别 。 因 为 众 人 同 有 一 位 主 , 他 也 厚 待 一 切 求 告 他 的 人 。
  • 因 为 凡 求 告 主 名 的 , 就 必 得 救 。
  • 然 而 人 未 曾 信 他 , 怎 能 求 他 呢 。 未 曾 听 见 他 , 怎 能 信 他 呢 。 没 有 传 道 的 , 怎 能 听 见 呢 。
  • 若 没 有 奉 差 遣 , 怎 能 传 道 呢 。 如 经 上 所 记 , 报 福 音 传 喜 信 的 人 , 他 们 的 脚 踪 何 等 佳 美 ,
  • 只 是 人 没 有 都 听 从 福 音 。 因 为 以 赛 亚 说 , 主 阿 , 我 们 所 传 的 有 谁 信 呢 。
  • 可 见 信 道 是 从 听 道 来 的 , 听 道 是 从 基 督 的 话 来 的 。
  • 但 我 说 , 人 没 有 听 见 麽 。 诚 然 听 见 了 。 他 们 的 声 音 传 遍 天 下 , 他 们 的 言 语 传 到 地 极 。
  • 我 再 说 , 以 色 列 人 不 知 道 麽 。 先 有 摩 西 说 , 我 要 用 那 不 成 子 民 的 , 惹 动 你 们 的 愤 恨 。 我 要 用 那 无 知 的 民 , 触 动 你 们 的 怒 气 。
  • 又 有 以 赛 亚 放 胆 说 , 没 有 寻 梢 我 的 , 我 叫 他 们 遇 见 。 没 有 访 问 我 的 , 我 向 他 们 显 现 。
  • 至 于 以 色 列 人 , 他 说 , 我 整 天 伸 手 招 呼 那 悖 逆 顶 嘴 的 百 姓 。

  • Эй бародарон! Орзуи дили ман ва дуои ман назди Худо барои Исроил ин аст, ки онҳо наҷот ёбанд.
  • Зеро дар бораи онҳо шаҳодат медиҳам, ки рашки Худоро доранд, аммо на аз рўи фаҳм.
  • Зеро ки ба адолати Худо сарфаҳм нарафта, адолати худашонро барқарор карданӣ шуданд ва ба ин сабаб ба адолати Худо итоат накарданд;
  • Чунки Масеҳ анҷоми шариат аст барои адолати ҳар касе ки имон меоварад.
  • Мусо дар бораи адолате ки аз рўи шариат аст, чунин менависад: “Ҳар кӣ онро ба ҷо оварад, ба воситаи он хоҳад зист“
  • Аммо адолате ки аз рўи имон аст, чунин мегўяд: “Дар дили худ нагў: ́Кӣ ба осмон сууд мекунад?́„ барои он ки Масеҳро поён фурорад.
  • Ё: “Кӣ ба варта нузул мекунад?“ барои он ки Масеҳро аз мурдагон боло барорад.
  • Аммо вай чӣ мегўяд? Калом наздики туст, дар даҳони ту ва дар дили туст, яъне каломи имон, ки мо онро мавъиза мекунем.
  • Зеро агар ту бо даҳони худ эътироф кунӣ, ки Исо Худованд аст, ва бо дили худ имон оварӣ, ки Худо Ўро аз мурдагон эҳьё кард, наҷот хоҳӣ ёфт;
  • Чунки одам бо дили худ имон меоварад, ки ин барои адолати ўст, ва бо даҳони худ эътироф мекунад, ки ин барои наҷоти ўст.
  • Зеро Навиштаҳо мегўяд: “Ҳар кӣ ба Ў имон овард, хиҷил хоҳад шуд“
  • Ва дар ин бобат ҳеҷ тафовуте дар миёни яҳудиён ва юнониён нест, зеро ҳама Худованди Ягонае доранд, ки барои ҳамаи онҳое ки исми Ўро мехонанд, сарватманд аст.
  • Зеро ́ҳар кӣ исми Худовандро бихонад, наҷот хоҳад ёфт́.
  • Аммо чӣ гуна онҳо бихонанд Онро, ки ба Ў имон наоварадаанд? Чӣ гуна онҳо имон оваранд ба Он ки дар бораи Ў чизе нашунидаанд? Чӣ гуна онҳо бидуни воизон чизе бишнаванд?
  • Ва чӣ гуна ба онҳо воизон мавъиза мекунанд бе он ки фиристода шаванд? Чунон ки навишта шудааст: “Чӣ гуна зебост пойҳои онҳое ки аз сулҳу осоиштагӣ башорат медиҳанд, аз некӣ башорат медиҳанд!“
  • Лекин на ҳама башоратро гўш карданд. Зеро Ишаъё Мегўяд: “Худовандо! Кӣ ба ваъзи мо имон овардааст?“
  • Пас, имон аз шунидани ваъз аст ва ваъз ба воситаи каломи Худост.
  • Аммо мегўям: оё онҳо нашунидаанд? Баръакс: “Садои онҳо дар тамоми замин паҳн шуд, ва каломашон то ақсои дуньё расид“.
  • Аммо магўям: оё Исроил намедонист? Пеш аз ҳама Мусо мегўяд: “Ман ба воситаи он чи қавм нест, рашки шуморо ба вуҷуд хоҳам овард, ба воситаи мардуми бефаҳ шуморо ба хашм хоҳам овард“.
  • Ва Ишаъё далерона мегўяд: “Касоне Маро ёфтанд, ки толиби Ман набуданд, ба касоне Худро зоҳир сохтам, ки ҷўёи Ман набуданд“.
  • Аммо дар бораи Ў мегўяд: “Тамоми рўз дастҳои Худро сўи қавми беитоат ва гарданкаш дароз кардам“.