Скрыть
11:2
11:5
11:7
11:9
11:12
11:13
11:16
11:19
11:20
11:21
11:23
11:24
11:26
11:28
11:31
11:36
Церковнославянский (рус)
Глаго́лю у́бо: еда́ от­ри́ну Бо́гъ лю́ди Своя́? Да не бу́детъ. И́бо и а́зъ Изра́илтянинъ е́смь, от­ сѣ́мене Авраа́мля, колѣ́на Венiами́нова.
Не от­ри́ну Бо́гъ люде́й Сво­и́хъ, и́хже пре́жде разумѣ́. [Зач. 105.] Или́ не вѣ́сте, о Илiи́ что́ глаго́летъ Писа́нiе, я́ко приповѣ́дуетъ Богови {вопiе́тъ къ Бо́гу} на Изра́иля, глаго́ля:
Го́споди, проро́ки Твоя́ изби́ша и олтари́ Твоя́ раскопа́ша: и а́зъ оста́хъ еди́нъ, и и́щутъ души́ мо­ея́, изъя́ти ю́.
Но что́ глаго́летъ ему́ Боже­с­т­вен­ный от­вѣ́тъ? Оста́вихъ Себѣ́ се́дмь ты́сящъ муже́й, и́же не преклони́ша колѣ́на предъ Ваа́ломъ.
Та́ко у́бо и въ ны́нѣшнее вре́мя оста́нокъ по избра́нiю благода́ти бы́сть.
А́ще ли по благода́ти, то́ не от­ дѣ́лъ: зане́ благода́ть уже́ не быва́етъ благода́ть. А́ще ли от­ дѣ́лъ, ктому́ нѣ́сть благода́ть: зане́ дѣ́ло уже́ нѣ́сть дѣ́ло.
Что́ у́бо? Его́же иска́­ше Изра́иль, сего́ не получи́, а избра́нiе получи́: про́чiи же ослѣпи́шася,
я́коже е́сть пи́сано: даде́ и́мъ Бо́гъ ду́хъ умиле́нiя {ду́ха нечу́в­ст­вiя}, о́чи не ви́дѣти и у́шы не слы́шати, да́же до дне́шняго дне́.
И Дави́дъ глаго́летъ: да бу́детъ трапе́за и́хъ въ сѣ́ть и въ ло́въ, и въ собла́знъ и въ воз­дая́нiе и́мъ:
да помрача́т­ся о́чи и́хъ е́же не ви́дѣти, и хребе́тъ и́хъ вы́ну сляца́й.
Глаго́лю у́бо: еда́ согрѣши́ша, да от­паду́тъ? Да не бу́детъ. Но тѣ́хъ паде́нiемъ спасе́нiе язы́комъ, во е́же раздражи́ти и́хъ.
А́ще ли же прегрѣше́нiе и́хъ бога́т­ст­во мíра, и от­паде́нiе и́хъ бога́т­ст­во язы́ковъ: кольми́ па́че исполне́нiе и́хъ?
[Зач. 106.] Ва́мъ бо глаго́лю язы́комъ: поне́же у́бо е́смь а́зъ язы́комъ апо́столъ, слу́жбу мою́ прославля́ю.
А́ще ка́ко раздражу́ мою́ пло́ть, и спасу́ нѣ́кiя от­ ни́хъ?
А́ще бо от­ложе́нiе и́хъ, при­­мире́нiе мíру, что́ прiя́тiе, ра́звѣ жи́знь изъ ме́ртвыхъ?
А́ще ли нача́токъ свя́тъ, то́ и при­­мѣше́нiе: и а́ще ко́рень свя́тъ, то́ и вѣ́тви.
А́ще ли нѣ́кiя от­ вѣ́твей от­ломи́шася, ты́ же, ди́вiя ма́слина сы́й, при­­цѣпи́л­ся еси́ въ ни́хъ, и при­­ча́ст­никъ ко́рене и ма́сти ма́слин­ныя сотвори́л­ся еси́,
не хвали́ся на вѣ́тви: а́ще ли же хва́лишися, не ты́ ко́рень но́сиши, но ко́рень тебе́.
Рече́ши у́бо: от­ломи́шася вѣ́тви, да а́зъ при­­цѣплю́ся.
До́брѣ: невѣ́рiемъ от­ломи́шася, ты́ же вѣ́рою сто­и́ши: не высокому́др­ст­вуй, но бо́йся.
А́ще бо Бо́гъ есте́­с­т­вен­ныхъ вѣтве́й не пощадѣ́, да не ка́ко и тебе́ не пощади́тъ.
Ви́ждь у́бо бла́гость и непощадѣ́нiе Бо́жiе: на от­па́дшихъ у́бо непощадѣ́нiе, а на тебѣ́ бла́гость Бо́жiя, а́ще пребу́деши въ бла́гости: а́ще ли же ни́, то́ и ты́ от­сѣ́ченъ бу́деши.
И они́ же, а́ще не пребу́дутъ въ невѣ́р­ст­вiи, при­­цѣпя́т­ся: си́ленъ бо е́сть Бо́гъ па́ки при­­цѣпи́ти и́хъ.
А́ще бо ты́ от­ есте́­с­т­вен­ныя от­сѣче́нъ ди́вiя ма́слины, и чрезъ есте­с­т­во́ при­­цѣпи́л­ся еси́ къ до́брѣй ма́слинѣ: кольми́ па́че сі́и, и́же по есте­ст­ву́, при­­цѣпя́т­ся сво­е́й Масли́нѣ?
[Зач. 107.] Не бо́ хощу́ ва́съ не вѣ́дѣти та́йны сея́, бра́тiе, да не бу́дете о себѣ́ му́дри, я́ко ослѣпле́нiе от­ ча́сти Изра́илеви бы́сть, до́ндеже исполне́нiе язы́ковъ вни́детъ,
и та́ко ве́сь Изра́иль спасе́т­ся, я́коже е́сть пи́сано: прiи́детъ от­ Сiо́на Избавля́яй, и от­врати́тъ нече́стiе от­ Иа́кова:
и се́й и́мъ от­ Мене́ завѣ́тъ, егда́ от­иму́ грѣхи́ и́хъ.
По благовѣ­ст­вова́нiю у́бо, врази́ ва́съ ра́ди: по избра́нiю же, воз­лю́блени оте́цъ ра́ди.
Нераска́ян­на бо дарова́нiя и зва́нiе Бо́жiе.
Я́коже бо и вы́ иногда́ проти́вистеся Богови, ны́нѣ же поми́ловани бы́сте си́хъ противле́нiемъ {си́хъ ра́ди противле́нiя}:
та́кожде и сі́и ны́нѣ проти́вишася ва́­шей ми́лости {ва́­шего ра́ди поми́лованiя}, да и ті́и поми́ловани бу́дутъ.
Затвори́ бо Бо́гъ всѣ́хъ въ противле́нiе, да всѣ́хъ поми́луетъ.
О, глубина́ бога́т­ст­ва и прему́дрости и ра́зума Бо́жiя! Я́ко неиспы́тани су́дове Его́, и неизслѣ́довани путiе́ Его́.
Кто́ бо́ разумѣ́ у́мъ Госпо́день, или́ кто́ совѣ́тникъ Ему́ бы́сть?
Или́ кто́ пре́жде даде́ Ему́, и воз­да́ст­ся Ему́?
Я́ко изъ Того́ и Тѣ́мъ и въ Не́мъ вся́ческая. Тому́ сла́ва во вѣ́ки. Ами́нь.
Украинский (Огієнко)
Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого?
Зовсім ні!
Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.
Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав.
Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.
Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.
Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.
А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю.
А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.
Що ж?
Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,
як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.
А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;
нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!
Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти?
Зовсім ні!
Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.
А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?
Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,
може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.
Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?
А коли святий первісток, то й тісто святе;
а коли святий корінь, то й віття святе.
Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,
то не вихваляйся перед галузками;
а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.
Добре.
Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою;
не величайся, але бійся.
Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!
Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.
Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.
Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?
Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,
і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,
і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!
Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.
Бо дари й покликання Божі невідмінні.
Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.
О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого!
Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!
Бо хто розум Господній пізнав?
Або хто був дорадник Йому?
Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?
Бо все з Нього, через Нього і для Нього!
Йому слава навіки.
Амінь.
Арабский (Arabic Van Dyke)
فاقول ألعل الله رفض شعبه. حاشا. لاني انا ايضا اسرائيلي من نسل ابراهيم من سبط بنيامين.
لم يرفض الله شعبه الذي سبق فعرفه. ام لستم تعلمون ماذا يقول الكتاب في ايليا كيف يتوسل الى الله ضد اسرائيل قائلا
يا رب قتلوا انبياءك وهدموا مذابحك وبقيت انا وحدي وهم يطلبون نفسي.
لكن ماذا يقول له الوحي. ابقيت لنفسي سبعة آلاف رجل لم يحنوا ركبة لبعل.
فكذلك في الزمان الحاضر ايضا قد حصلت بقية حسب اختيار النعمة.
فان كان بالنعمة فليس بعد بالاعمال. وإلا فليست النعمة بعد نعمة. وان كان بالاعمال فليس بعد نعمة. وإلا فالعمل لا يكون بعد عملا.
فماذا. ما يطلبه اسرائيل ذلك لم ينله. ولكن المختارون نالوه. واما الباقون فتقسوا
كما هو مكتوب اعطاهم الله روح سبات وعيونا حتى لا يبصروا وآذانا حتى لا يسمعوا الى هذا اليوم.
وداود يقول لتصر مائدتهم فخا وقنصا وعثرة ومجازاة لهم.
لتظلم اعينهم كي لا يبصروا ولتحن ظهورهم في كل حين
فاقول ألعلهم عثروا لكي يسقطوا. حاشا. بل بزلتهم صار الخلاص للامم لاغارتهم.
فان كانت زلتهم غنى للعالم ونقصانهم غنى للامم فكم بالحري ملؤهم.
فاني اقول لكم ايها الامم. بما اني انا رسول للامم امجد خدمتي
لعلي أغير انسبائي واخلّص اناسا منهم.
لانه ان كان رفضهم هو مصالحة العالم فماذا يكون اقتبالهم الا حياة من الاموات.
وان كانت الباكورة مقدسة فكذلك العجين. وان كان الاصل مقدسا فكذلك الاغصان.
فان كان قد قطع بعض الاغصان وانت زيتونة برية طعّمت فيها فصرت شريكا في اصل الزيتونة ودسمها
فلا تفتخر على الاغصان. وان افتخرت فانت لست تحمل الاصل بل الاصل اياك يحمل.
فستقول قطعت الاغصان لأطعم انا.
حسنا. من اجل عدم الايمان قطعت وانت بالايمان ثبتّ. لا تستكبر بل خف.
لانه ان كان الله لم يشفق على الاغصان الطبيعية فلعله لا يشفق عليك ايضا.
فهوذا لطف الله وصرامته. اما الصرامة فعلى الذين سقطوا. واما اللطف فلك ان ثبت في اللطف وإلا فانت ايضا ستقطع.
وهم ان لم يثبتوا في عدم الايمان سيطعمون. لان الله قادر ان يطعمهم ايضا.
لانه ان كنت انت قد قطعت من الزيتونة البرية حسب الطبيعة وطعمت بخلاف الطبيعة في زيتونة جيدة فكم بالحري يطعّم هؤلاء الذين هم حسب الطبيعة في زيتونتهم الخاصة
فاني لست اريد ايها الاخوة ان تجهلوا هذا السر. لئلا تكونوا عند انفسكم حكماء. ان القساوة قد حصلت جزئيا لاسرائيل الى ان يدخل ملؤ الامم
وهكذا سيخلص جميع اسرائيل. كما هو مكتوب سيخرج من صهيون المنقذ ويرد الفجور عن يعقوب.
وهذا هو العهد من قبلي لهم متى نزعت خطاياهم.
من جهة الانجيل هم اعداء من اجلكم. واما من جهة الاختيار فهم احباء من اجل الآباء.
لان هبات الله ودعوته هي بلا ندامة.
فانه كما كنتم انتم مرة لا تطيعون الله ولكن الآن رحمتم بعصيان هؤلاء
هكذا هؤلاء ايضا الآن لم يطيعوا لكي يرحموا هم ايضا برحمتكم.
لان الله اغلق على الجميع معا في العصيان لكي يرحم الجميع
يا لعمق غنى الله وحكمته وعلمه. ما ابعد احكامه عن الفحص وطرقه عن الاستقصاء.
لان من عرف فكر الرب او من صار له مشيرا.
او من سبق فاعطاه فيكافأ.
لان منه وبه وله كل الاشياء. له المجد الى الابد. آمين
Хўш, мен сўрайман: Худо Ўз халқини рад этдими? – Асло! Чунки мен ўзим ҳам Иброҳим наслидан, Бенямин қабиласидан бир исроилликман.
Худо азалдан билган Ўз халқини рад этмади. Исроилга қарши Худога шикоят этган Илёс пайғамбар ҳақидаги оятда нима ёзилганини наҳотки сизлар билмасангиз?
“Ё Раббий!Сенинг пайғамбарларингни ўлдирдилар,Қурбонгоҳларингни вайрон қилдилар.Ёлғиз мен қолдим-у,Менинг жонимга ҳам қасд қилмоқдалар”,- деган эди Илёс.
Худо унга қандай жавоб берди? –“Баал олдида тиз чўкмаган етти минг одамниМен Ўзим учун ажратиб олдим”.
Худди шундай, ҳозирги вақтда ҳам Худонинг инояти билан сайлаб олинган бир озчилик бордир.
Улар Худо инояти туфайли сайланганлар, демак, савоб ишлари туфайли сайланган эмаслар; акс ҳолда иноят яна иноят бўлмас эди. [Агар улар савоб ишлари туфайли сайланганда эди, яна Худо иноятига ўрин қолмас эди ва савоб яна савоб бўлмас эди.]
Бу нимани билдиради? – Исроил излаганига эришмади. Фақат сайланганлар излаганига эришдилар, қолганларнинг эса дийдаси қотиб қолди.
Худди Тавротда* ёзилганидек:“Худо уларга қаттиқ уйқу руҳини юборди.Бугунги кунга қадар кўрмайдиган кўзлар,Эшитмайдиган қулоқлар берди”.
Довуд ҳам деганки:“Уларнинг дастурхони ўзлари учун тўру қопқон,Тузоқ ҳамда жазо ери бўлсин.
Кўзлари қоронғилашиб, кўрмайдиган бўлсин,Беллари абадий букилиб қолсин”.
Шунинг учун мен сўрайман: яҳудийлар йўқ бўлиш учун қоқиндиларми? – Асло! Аммо уларнинг рашки қўзғалсин, деб уларнинг гуноҳкорлиги туфайли бошқа халқларга нажот келди.
Агар яҳудийларнинг гуноҳ қилиб, барбод бўлганлиги барча дунё халқларига қут-барака келтирган бўлса, уларнинг камол топиши нақадар кўпроқ қут-барака келтиради!
Энди дунё халқларидан бўлган сизларга хитоб қиламан: мен ғайрияҳудийларнинг ҳаворийси бўлиб, бу хизматимни фахрли деб биламан,
агарда мен ўз қон-қардошларимнинг рашкини қўзғатиб, улардан қандайдир баъзиларини қутқариб олсам!
Агар уларнинг рад қилиниши дунёнинг Худо билан ярашишига имкон берган бўлса, қабул бўлишлари ўлимдан ҳаётга қайтишдан бошқа нима бўла олади?!
Агар ачитқи муқаддас бўлса, хамир ҳам муқаддасдир. Агар томир муқаддас бўлса, новдалар ҳам муқаддасдир.
Хўш, энди зайтун дарахтининг баъзи новдалари синдирилган ва сен ёввойи зайтун бутоғи бўла туриб, новдалар орасига пайванд бўлгансан, дарахтнинг ширадор томирига улангансан.
Лекин новдалар олдида ғурурланиб кетма! Ғурурлансанг, билгинки, сен томирни эмас, балки томир сени кўтариб турибди.
Эҳтимол сен: “Менинг пайванд бўлишим учун новдалар синдирилди”, – дерсан.
Тўғри, Исроил халқи имонсизлиги туфайли синдирилди; сен эса имонингда маҳкам турасан. Шунга қарамай мақтанма, балки қўрқ.
Йўқса, Худо асл новдаларни аямагани каби, сени ҳам аямаслиги мумкин.
Шунинг учун сен Худонинг меҳрибонлигини ҳам, қаттиққўллигини ҳам билиб қўйгин! Йиқилганларга У қаттиққўлдир, аммо сен Унинг меҳрибонлигига содиқ қолсанг, сенга меҳрибондир. Акс ҳолда сен ҳам кесиб ташланарсан.
Яҳудийлар имонсизликда қаттиқ туриб олмасалар, улар яна пайванд бўладилар, чунки Худо уларни яна пайванд қилишга ҳам қодирдир.
Сен табиатан ёввойи зайтун новдаси бўла туриб кесилдинг ва табиатга хилоф равишда яхши зайтун дарахтига пайванд бўлдинг. Шундай экан, асл новдалар ўз дарахтига яна пайванд бўлиши нақадар осондир!
Эй биродарларим, сиз тағин ўзбилармон бўлиб қолманглар, деб бу сирдан хабарсиз қолишингизни истамайман: бошқа халқлардан нажот топадиганларнинг сони тамом бўлмагунга қадар, Исроил халқининг вақтинча дийдаси қотган.
Шундай қилиб, бутун Исроил қутулажак. Тавротда* ёзилганидек:“Қутқарувчи Сиондан келажак,Ёқуб элидан бетавфиқни даф қилажак.
Мен уларни гуноҳларидан фориғ қилганимда,Улар билан Менинг аҳдим бу бўлажак”.
Инжил Хушхабарини рад қилганлари сабабли, яҳудийлар сизларнинг манфаатингиз учун Худога душман бўлиб қолдилар. Лекин Худо уларни танлагани сабабли, ота-боболари хотири учун, уларни азиз деб билади.
Чунки Худонинг инъомлари ва даъвати ўзгармасдир.
Сизлар бир вақтлар Худога итоатсиз бўлиб, лекин энди яҳудийларнинг итоатсизлиги туфайли марҳаматга ноил бўлдингизлар.
Шунга ўхшаб, энди яҳудийлар ҳам сизга кўрсатилган марҳамат туфайли итоатсиз бўлдилар, токи улар ҳам энди марҳаматга ноил бўлсинлар.
Чунки Худо ҳаммага марҳамат кўрсата олиши учун, ҳаммани итоатсизликка гирифтор қилди.
Оҳ, Худонинг саховату ҳикмати ҳамда билимининг чуқурлигини қаранг! Унинг ҳукмларига кимнинг ақли етар, йўлларини ким текшириб чиқар экан?
“Худонинг ақлини ким билган экан?Унинг маслаҳатчиси ким бўлган экан?”
“Ким Худога бир нарса бермишки,Худо унга қайтариб берсин?”
Бутун борлиқ Ундан чиқиб, У орқали бордир ва Унга қаратилгандир. Унга абадий шон-шарафлар бўлсин! Омин.
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible