Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Апостола Павла послание к римлянам

 
  • Глаго́лю у́бо: еда́ от­ри́ну Бо́гъ лю́ди своя́? Да не бу́детъ. И́бо и а́зъ Изра́илтянинъ е́смь, от­ сѣ́мене Авраа́мля, колѣ́на Венiами́нова.
  • Не от­ри́ну Бо́гъ люде́й сво­и́хъ, и́хже пре́жде разумѣ́. [Зач. 105.] Или́ не вѣ́сте, о Илiи́ что́ глаго́летъ писа́нiе, я́ко приповѣ́дуетъ Богови {вопiе́тъ къ Бо́гу} на Изра́иля, глаго́ля:
  • Го́споди, проро́ки твоя́ изби́ша и олтари́ твоя́ раскопа́ша: и а́зъ оста́хъ еди́нъ, и и́щутъ души́ мо­ея́, изъя́ти ю́.
  • Но что́ глаго́летъ ему́ Боже­с­т­вен­ный от­вѣ́тъ? Оста́вихъ себѣ́ се́дмь ты́сящъ муже́й, и́же не преклони́ша колѣ́на предъ Ваа́ломъ.
  • Та́ко у́бо и въ ны́нѣшнее вре́мя оста́нокъ по избра́нiю благода́ти бы́сть.
  • А́ще ли по благода́ти, то́ не от­ дѣ́лъ: зане́ благода́ть уже́ не быва́етъ благода́ть. А́ще ли от­ дѣ́лъ, ктому́ нѣ́сть благода́ть: зане́ дѣ́ло уже́ нѣ́сть дѣ́ло.
  • Что́ у́бо? Его́же иска́­ше Изра́иль, сего́ не получи́, а избра́нiе получи́: про́чiи же ослѣпи́шася,
  • я́коже е́сть пи́сано: даде́ и́мъ Бо́гъ ду́хъ умиле́нiя {ду́ха нечу́в­ст­вiя}, о́чи не ви́дѣти и у́шы не слы́шати, да́же до дне́шняго дне́.
  • И Дави́дъ глаго́летъ: да бу́детъ трапе́за и́хъ въ сѣ́ть и въ ло́въ, и въ собла́знъ и въ воз­дая́нiе и́мъ:
  • да помрача́т­ся о́чи и́хъ е́же не ви́дѣти, и хребе́тъ и́хъ вы́ну сляца́й.
  • Глаго́лю у́бо: еда́ согрѣши́ша, да от­паду́тъ? Да не бу́детъ. Но тѣ́хъ паде́нiемъ спасе́нiе язы́комъ, во е́же раздражи́ти и́хъ.
  • А́ще ли же прегрѣше́нiе и́хъ бога́т­ст­во мíра, и от­паде́нiе и́хъ бога́т­ст­во язы́ковъ: кольми́ па́че исполне́нiе и́хъ?
  • [Зач. 106.] Ва́мъ бо глаго́лю язы́комъ: поне́же у́бо е́смь а́зъ язы́комъ апо́столъ, слу́жбу мою́ прославля́ю.
  • А́ще ка́ко раздражу́ мою́ пло́ть, и спасу́ нѣ́кiя от­ ни́хъ?
  • А́ще бо от­ложе́нiе и́хъ, при­­мире́нiе мíру, что́ прiя́тiе, ра́звѣ жи́знь изъ ме́ртвыхъ?
  • А́ще ли нача́токъ свя́тъ, то́ и при­­мѣше́нiе: и а́ще ко́рень свя́тъ, то́ и вѣ́тви.
  • А́ще ли нѣ́кiя от­ вѣ́твей от­ломи́шася, ты́ же, ди́вiя ма́слина сы́й, при­­цѣпи́л­ся еси́ въ ни́хъ, и при­­ча́ст­никъ ко́рене и ма́сти ма́слин­ныя сотвори́л­ся еси́,
  • не хвали́ся на вѣ́тви: а́ще ли же хва́лишися, не ты́ ко́рень но́сиши, но ко́рень тебе́.
  • Рече́ши у́бо: от­ломи́шася вѣ́тви, да а́зъ при­­цѣплю́ся.
  • До́брѣ: невѣ́рiемъ от­ломи́шася, ты́ же вѣ́рою сто­и́ши: не высокому́др­ст­вуй, но бо́йся.
  • А́ще бо Бо́гъ есте́­с­т­вен­ныхъ вѣтве́й не пощадѣ́, да не ка́ко и тебе́ не пощади́тъ.
  • Ви́ждь у́бо бла́гость и непощадѣ́нiе Бо́жiе: на от­па́дшихъ у́бо непощадѣ́нiе, а на тебѣ́ бла́гость Бо́жiя, а́ще пребу́деши въ бла́гости: а́ще ли же ни́, то́ и ты́ от­сѣ́ченъ бу́деши.
  • И они́ же, а́ще не пребу́дутъ въ невѣ́р­ст­вiи, при­­цѣпя́т­ся: си́ленъ бо е́сть Бо́гъ па́ки при­­цѣпи́ти и́хъ.
  • А́ще бо ты́ от­ есте́­с­т­вен­ныя от­сѣче́нъ ди́вiя ма́слины, и чрезъ есте­с­т­во́ при­­цѣпи́л­ся еси́ къ до́брѣй ма́слинѣ: кольми́ па́че сі́и, и́же по есте­ст­ву́, при­­цѣпя́т­ся сво­е́й Масли́нѣ?
  • [Зач. 107.] Не бо́ хощу́ ва́съ не вѣ́дѣти та́йны сея́, бра́тiе, да не бу́дете о себѣ́ му́дри, я́ко ослѣпле́нiе от­ ча́сти Изра́илеви бы́сть, до́ндеже исполне́нiе язы́ковъ вни́детъ,
  • и та́ко ве́сь Изра́иль спасе́т­ся, я́коже е́сть пи́сано: прiи́детъ от­ Сiо́на избавля́яй, и от­врати́тъ нече́стiе от­ Иа́кова:
  • и се́й и́мъ от­ мене́ завѣ́тъ, егда́ от­иму́ грѣхи́ и́хъ.
  • По благовѣ­ст­вова́нiю у́бо, врази́ ва́съ ра́ди: по избра́нiю же, воз­лю́блени оте́цъ ра́ди.
  • Нераска́ян­на бо дарова́нiя и зва́нiе Бо́жiе.
  • Я́коже бо и вы́ иногда́ проти́вистеся богови, ны́нѣ же поми́ловани бы́сте си́хъ противле́нiемъ {си́хъ ра́ди противле́нiя}:
  • та́кожде и сі́и ны́нѣ проти́вишася ва́­шей ми́лости {ва́­шего ра́ди поми́лованiя}, да и ті́и поми́ловани бу́дутъ.
  • Затвори́ бо Бо́гъ всѣ́хъ въ противле́нiе, да всѣ́хъ поми́луетъ.
  • О, глубина́ бога́т­ст­ва и прему́дрости и ра́зума Бо́жiя! я́ко неиспы́тани су́дове его́, и неизслѣ́довани путiе́ его́.
  • Кто́ бо́ разумѣ́ у́мъ Госпо́день, или́ кто́ совѣ́тникъ ему́ бы́сть?
  • Или́ кто́ пре́жде даде́ ему́, и воз­да́ст­ся ему́?
  • Я́ко изъ того́ и тѣ́мъ и въ не́мъ вся́ческая. Тому́ сла́ва во вѣ́ки. Ами́нь.
  • Итак, спрашиваю: неужели Бог отверг народ Свой? Никак. Ибо и я Израильтянин, от семени Авраамова, из колена Вениаминова.
  • Не отверг Бог народа Своего, который Он наперед знал. || [Зач. 105.] Или не знаете, что говорит Писание в повествовании об Илии? как он жалуется Богу на Израиля, говоря:
  • Господи! пророков Твоих убили, жертвенники Твои разрушили; остался я один, и моей души ищут.
  • Что же говорит ему Божеский ответ? Я соблюл Себе семь тысяч человек, которые не преклонили колени перед Ваалом.
  • Так и в нынешнее время, по избранию благодати, сохранился остаток.
  • Но если по благодати, то не по делам; иначе благодать не была бы уже благодатью. А если по делам, то это уже не благодать; иначе дело не есть уже дело.
  • Что же? Израиль, чего искал, того не получил; избранные же получили, а прочие ожесточились,
  • как написано: Бог дал им дух усыпления, глаза, которыми не видят, и уши, которыми не слышат, даже до сего дня.
  • И Давид говорит: да будет трапеза их сетью, тенетами и петлею в возмездие им;
  • да помрачатся глаза их, чтобы не видеть, и хребет их да будет согбен навсегда.
  • Итак спрашиваю: неужели они преткнулись, чтобы совсем пасть? Никак. Но от их падения спасение язычникам, чтобы возбудить в них ревность.
  • Если же падение их – богатство миру, и оскудение их – богатство язычникам, то тем более полнота их.
  • [Зач. 106.] Вам говорю, язычникам. Как Апостол язычников, я прославляю служение мое.
  • Не возбужу ли ревность в сродниках моих по плоти и не спасу ли некоторых из них?
  • Ибо если отвержение их – примирение мира, то что будет принятие, как не жизнь из мертвых?
  • Если начаток свят, то и целое; и если корень свят, то и ветви.
  • Если же некоторые из ветвей отломились, а ты, дикая маслина, привился на место их и стал общником корня и сока маслины,
  • то не превозносись перед ветвями. Если же превозносишься, то вспомни, что не ты корень держишь, но корень тебя.
  • Скажешь: «ветви отломились, чтобы мне привиться».
  • Хорошо. Они отломились неверием, а ты держишься верою: не гордись, но бойся.
  • Ибо если Бог не пощадил природных ветвей, то смотри, пощадит ли и тебя.
  • Итак видишь благость и строгость Божию: строгость к отпадшим, а благость к тебе, если пребудешь в благости Божией; иначе и ты будешь отсечен.
  • Но и те, если не пребудут в неверии, привьются, потому что Бог силен опять привить их.
  • Ибо если ты отсечен от дикой по природе маслины и не по природе привился к хорошей маслине, то тем более сии природные привьются к своей маслине.
  • [Зач. 107.] Ибо не хочу оставить вас, братия, в неведении о тайне сей, – чтобы вы не мечтали о себе, – что ожесточение произошло в Израиле отчасти, до времени, пока войдет полное число язычников;
  • и так весь Израиль спасется, как написано: придет от Сиона Избавитель, и отвратит нечестие от Иакова.
  • И сей завет им от Меня, когда сниму с них грехи их.
  • В отношении к благовестию, они враги ради вас; а в отношении к избранию, возлюбленные Божии ради отцов.
  • Ибо дары и призвание Божие непреложны.
  • Как и вы некогда были непослушны Богу, а ныне помилованы, по непослушанию их,
  • так и они теперь непослушны для помилования вас, чтобы и сами они были помилованы.
  • Ибо всех заключил Бог в непослушание, чтобы всех помиловать.
  • О, бездна богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы судьбы Его и неисследимы пути Его!
  • Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему?
  • Или кто дал Ему наперед, чтобы Он должен был воздать?
  • Ибо все из Него, Им и к Нему. Ему слава во веки, аминь.
  • Dico ergo: Numquid repulit Deus populum suum? Absit! Nam et ego Israelita sum, ex semine Abraham, tribu Beniamin.
  • Non reppulit Deus plebem suam, quam praescivit. An nescitis in Elia quid dicit Scriptura? Quemadmodum interpellat Deum adversus Israel:
  • «Domine, prophetas tuos occiderunt, altaria tua suffoderunt, et ego relictus sum solus, et quaerunt animam meam».
  • Sed quid dicit illi responsum divinum? «Reliqui mihi septem milia virorum, qui non curvaverunt genu Baal».
  • Sic ergo et in hoc tempore reliquiae secundum electionem gratiae factae sunt.
  • Si autem gratia, iam non ex operibus, alioquin gratia iam non est gratia.
  • Quid ergo? Quod quaerit Israel, hoc non est consecutus, electio autem consecuta est; ceteri vero excaecati sunt,
  • sicut scriptum est: «Dedit illis Deus spiritum soporis, oculos, ut non videant, et aures, ut non audiant, usque in hodiernum diem».
  • Et David dicit: «Fiat mensa eorum in laqueum et in captionem et in scandalum et in retributionem illis.
  • Obscurentur oculi eorum, ne videant, et dorsum illorum semper incurva!».
  • Dico ergo: Numquid sic offenderunt, ut caderent? Absit! Sed illorum casu salus gentibus, ut illi ad aemulationem adducantur.
  • Quod si casus illorum divitiae sunt mundi, et deminutio eorum divitiae gentium, quanto magis plenitudo eorum!
  • Vobis autem dico gentibus: Quantum quidem ego sum gentium apostolus, ministerium meum honorifico,
  • si quo modo ad aemulandum provocem carnem meam et salvos faciam aliquos ex illis.
  • Si enim amissio eorum reconciliatio est mundi, quae assumptio, nisi vita ex mortuis?
  • Quod si primitiae sanctae sunt, et massa; et si radix sancta, et rami.
  • Quod si aliqui ex ramis fracti sunt, tu autem, cum oleaster esses, insertus es in illis et consocius radicis pinguedinis olivae factus es,
  • noli gloriari adversus ramos; quod si gloriaris, non tu radicem portas, sed radix te.
  • Dices ergo: «Fracti sunt rami, ut ego inserar».
  • Bene; incredulitate fracti sunt, tu autem fide stas. Noli altum sapere, sed time:
  • si enim Deus naturalibus ramis non pepercit, ne forte nec tibi parcat.
  • Vide ergo bonitatem et severitatem Dei: in eos quidem, qui ceciderunt, severitatem; in te autem bonitatem Dei, si permanseris in bonitate, alioquin et tu excideris.
  • Sed et illi, si non permanserint in incredulitate, inserentur; potens est enim Deus iterum inserere illos!
  • Nam si tu ex naturali excisus es oleastro et contra naturam insertus es in bonam olivam, quanto magis hi, qui secundum naturam sunt, inserentur suae olivae.
  • Nolo enim vos ignorare, fratres, mysterium hoc, ut non sitis vobis ipsis sapientes, quia caecitas ex parte contigit in Israel, donec plenitudo gentium intraret,
  • et sic omnis Israel salvus fiet, sicut scriptum est: «Veniet ex Sion, qui eripiat, avertet impietates ab Iacob;
  • et hoc illis a me testamentum, cum abstulero peccata eorum».
  • Secundum evangelium quidem inimici propter vos, secundum electionem autem carissimi propter patres;
  • sine paenitentia enim sunt dona et vocatio Dei!
  • Sicut enim aliquando vos non credidistis Deo, nunc autem misericordiam consecuti estis propter illorum incredulitatem,
  • ita et isti nunc non crediderunt propter vestram misericordiam, ut et ipsi nunc misericordiam consequantur.
  • Conclusit enim Deus omnes in incredulitatem, ut omnium misereatur!
  • O altitudo divitiarum et sapientiae et scientiae Dei! Quam incomprehensibilia sunt iudicia eius, et investigabiles viae eius!
  • Quis enim cognovit sensum Domini? Aut quis consiliarius eius fuit?
  • Aut quis prior dedit illi, et retribuetur ei?
  • Quoniam ex ipso et per ipsum et in ipsum omnia. Ipsi gloria in saecula. Amen.
  • فاقول ألعل الله رفض شعبه. حاشا. لاني انا ايضا اسرائيلي من نسل ابراهيم من سبط بنيامين.

  • لم يرفض الله شعبه الذي سبق فعرفه. ام لستم تعلمون ماذا يقول الكتاب في ايليا كيف يتوسل الى الله ضد اسرائيل قائلا

  • يا رب قتلوا انبياءك وهدموا مذابحك وبقيت انا وحدي وهم يطلبون نفسي.

  • لكن ماذا يقول له الوحي. ابقيت لنفسي سبعة آلاف رجل لم يحنوا ركبة لبعل.

  • فكذلك في الزمان الحاضر ايضا قد حصلت بقية حسب اختيار النعمة.

  • فان كان بالنعمة فليس بعد بالاعمال. وإلا فليست النعمة بعد نعمة. وان كان بالاعمال فليس بعد نعمة. وإلا فالعمل لا يكون بعد عملا.

  • فماذا. ما يطلبه اسرائيل ذلك لم ينله. ولكن المختارون نالوه. واما الباقون فتقسوا

  • كما هو مكتوب اعطاهم الله روح سبات وعيونا حتى لا يبصروا وآذانا حتى لا يسمعوا الى هذا اليوم.

  • وداود يقول لتصر مائدتهم فخا وقنصا وعثرة ومجازاة لهم.

  • لتظلم اعينهم كي لا يبصروا ولتحن ظهورهم في كل حين

  • فاقول ألعلهم عثروا لكي يسقطوا. حاشا. بل بزلتهم صار الخلاص للامم لاغارتهم.

  • فان كانت زلتهم غنى للعالم ونقصانهم غنى للامم فكم بالحري ملؤهم.

  • فاني اقول لكم ايها الامم. بما اني انا رسول للامم امجد خدمتي

  • لعلي أغير انسبائي واخلّص اناسا منهم.

  • لانه ان كان رفضهم هو مصالحة العالم فماذا يكون اقتبالهم الا حياة من الاموات.

  • وان كانت الباكورة مقدسة فكذلك العجين. وان كان الاصل مقدسا فكذلك الاغصان.

  • فان كان قد قطع بعض الاغصان وانت زيتونة برية طعّمت فيها فصرت شريكا في اصل الزيتونة ودسمها

  • فلا تفتخر على الاغصان. وان افتخرت فانت لست تحمل الاصل بل الاصل اياك يحمل.

  • فستقول قطعت الاغصان لأطعم انا.

  • حسنا. من اجل عدم الايمان قطعت وانت بالايمان ثبتّ. لا تستكبر بل خف.

  • لانه ان كان الله لم يشفق على الاغصان الطبيعية فلعله لا يشفق عليك ايضا.

  • فهوذا لطف الله وصرامته. اما الصرامة فعلى الذين سقطوا. واما اللطف فلك ان ثبت في اللطف وإلا فانت ايضا ستقطع.

  • وهم ان لم يثبتوا في عدم الايمان سيطعمون. لان الله قادر ان يطعمهم ايضا.

  • لانه ان كنت انت قد قطعت من الزيتونة البرية حسب الطبيعة وطعمت بخلاف الطبيعة في زيتونة جيدة فكم بالحري يطعّم هؤلاء الذين هم حسب الطبيعة في زيتونتهم الخاصة

  • فاني لست اريد ايها الاخوة ان تجهلوا هذا السر. لئلا تكونوا عند انفسكم حكماء. ان القساوة قد حصلت جزئيا لاسرائيل الى ان يدخل ملؤ الامم

  • وهكذا سيخلص جميع اسرائيل. كما هو مكتوب سيخرج من صهيون المنقذ ويرد الفجور عن يعقوب.

  • وهذا هو العهد من قبلي لهم متى نزعت خطاياهم.

  • من جهة الانجيل هم اعداء من اجلكم. واما من جهة الاختيار فهم احباء من اجل الآباء.

  • لان هبات الله ودعوته هي بلا ندامة.

  • فانه كما كنتم انتم مرة لا تطيعون الله ولكن الآن رحمتم بعصيان هؤلاء

  • هكذا هؤلاء ايضا الآن لم يطيعوا لكي يرحموا هم ايضا برحمتكم.

  • لان الله اغلق على الجميع معا في العصيان لكي يرحم الجميع

  • يا لعمق غنى الله وحكمته وعلمه. ما ابعد احكامه عن الفحص وطرقه عن الاستقصاء.

  • لان من عرف فكر الرب او من صار له مشيرا.

  • او من سبق فاعطاه فيكافأ.

  • لان منه وبه وله كل الاشياء. له المجد الى الابد. آمين
  • 我 且 说 , 神 弃 绝 了 他 的 百 姓 麽 。 断 乎 没 有 。 因 为 我 也 是 以 色 列 人 , 亚 伯 拉 罕 的 后 裔 , 属 便 雅 悯 支 派 的 。
  • 神 并 每 有 弃 绝 他 豫 先 所 知 道 的 百 姓 。 你 们 岂 不 晓 得 经 上 论 到 以 利 亚 是 怎 麽 说 的 呢 。 他 在 神 面 前 怎 样 控 告 以 色 列 人 , 说 ,
  • 主 阿 , 他 们 杀 了 你 的 先 知 , 拆 了 你 的 祭 坛 , 只 剩 下 我 一 个 人 , 他 们 还 要 寻 索 我 的 命 。
  • 神 的 回 话 是 怎 麽 说 的 呢 。 他 说 , 我 为 自 己 留 下 七 千 人 , 是 未 曾 向 巴 力 屈 膝 的 。
  • 如 今 也 是 这 样 , 照 着 拣 选 的 恩 典 还 有 所 留 的 馀 数 。
  • 既 是 出 于 恩 典 , 就 不 在 乎 行 为 。 不 然 , 恩 典 就 不 是 恩 典 了 。
  • 这 是 怎 麽 样 呢 。 以 色 列 人 所 求 的 , 他 们 没 有 得 着 。 惟 有 蒙 拣 选 的 人 得 着 了 , 其 馀 的 就 成 了 顽 梗 不 化 的 。
  • 如 经 上 所 记 , 神 给 他 们 昏 迷 的 心 , 眼 睛 不 能 看 见 , 耳 朵 不 能 听 见 , 直 到 今 日 。
  • 大 卫 也 说 , 愿 他 们 的 筵 席 变 为 网 罗 , 变 为 机 槛 , 变 为 绊 脚 石 , 作 他 们 的 报 应 。
  • 愿 他 们 的 眼 睛 昏 蒙 , 不 得 看 见 。 愿 你 时 常 弯 下 他 们 的 腰 。
  • 我 且 说 , 他 们 失 脚 是 要 他 们 跌 倒 麽 。 断 乎 不 是 。 反 倒 因 他 们 的 过 失 , 救 恩 便 临 到 外 邦 人 , 要 激 动 他 们 发 愤 。
  • 若 他 们 的 过 失 , 为 天 下 的 富 足 , 他 们 的 缺 乏 , 为 外 邦 人 的 富 足 。 何 况 他 们 的 丰 满 呢 。
  • 我 对 你 们 外 邦 人 说 这 话 。 因 我 是 外 邦 人 的 使 徒 , 所 以 敬 重 我 的 职 分 。 ( 敬 重 原 文 作 荣 耀 )
  • 或 者 可 已 激 动 我 骨 肉 之 亲 发 愤 , 好 救 他 们 一 些 人 。
  • 若 他 们 被 丢 弃 , 天 下 就 得 与 神 和 好 , 他 们 被 收 纳 , 岂 不 是 死 而 复 生 麽 。
  • 所 献 的 新 面 , 若 是 圣 洁 , 全 团 也 就 圣 洁 了 。 树 根 若 是 圣 洁 , 树 枝 也 就 圣 洁 了 。
  • 若 有 几 根 枝 子 被 折 下 来 , 你 这 野 橄 榄 得 接 在 其 中 , 一 同 得 着 橄 榄 根 的 肥 汁 。
  • 你 就 不 可 向 旧 枝 子 夸 口 , 若 是 夸 口 , 当 知 道 不 是 你 托 着 根 , 乃 是 根 托 着 你 。
  • 你 若 说 , 那 枝 子 被 折 下 来 , 是 特 为 叫 我 接 上 。
  • 不 错 。 他 们 因 为 不 信 , 所 以 被 折 下 来 。 你 因 为 信 , 所 以 立 得 住 。 你 不 可 自 高 , 反 要 惧 怕 。
  • 神 既 不 爱 惜 原 来 的 枝 子 , 也 必 不 爱 惜 你 。
  • 可 见 神 的 恩 慈 , 和 严 厉 。 向 那 跌 倒 的 人 , 是 严 厉 的 。 向 你 是 有 恩 慈 的 , 只 要 你 长 久 在 他 的 恩 慈 里 。 不 然 , 你 也 要 被 砍 下 来 。
  • 而 且 他 们 若 不 是 长 久 不 信 , 仍 要 被 接 上 。 因 为 神 能 够 把 他 们 从 新 接 上 。
  • 你 是 从 那 天 生 的 野 橄 榄 上 砍 下 来 的 , 尚 且 逆 着 性 得 接 在 好 橄 榄 上 , 何 况 这 本 树 的 枝 子 , 要 接 在 本 树 上 呢 。
  • 弟 兄 们 , 我 不 愿 意 你 们 不 知 道 这 奥 秘 , ( 恐 怕 你 们 自 以 为 聪 明 ) 就 是 以 色 列 人 有 几 分 是 硬 心 的 , 等 到 外 邦 人 的 数 目 添 满 了 。
  • 于 是 以 色 列 全 家 都 要 得 救 , 如 经 上 所 记 , 必 有 一 位 救 主 , 从 锡 安 出 来 , 要 消 除 雅 各 家 的 一 切 罪 恶 。
  • 又 说 , 我 除 去 他 们 罪 的 时 候 , 这 就 是 我 与 他 们 所 立 的 约 。
  • 就 着 福 音 说 , 他 们 为 你 们 的 缘 故 是 仇 敌 。 就 着 拣 选 说 , 他 们 为 列 祖 的 缘 故 是 蒙 爱 的 。
  • 因 为 神 的 恩 赐 和 选 召 , 是 没 有 后 悔 的 。
  • 你 们 从 前 不 顺 服 神 , 如 今 因 他 们 的 不 顺 服 , 你 们 倒 蒙 了 怜 恤 。
  • 这 样 , 他 们 也 是 不 顺 服 , 叫 他 们 因 着 施 给 你 们 的 怜 恤 , 现 在 也 就 蒙 怜 恤 。
  • 因 为 神 将 众 人 都 圈 在 不 顺 服 之 中 , 特 意 要 怜 恤 众 人 。
  • 深 哉 , 神 丰 富 的 智 慧 和 知 识 。 他 的 判 断 , 何 其 难 测 , 他 的 踪 迹 , 何 其 难 寻 ,
  • 谁 知 道 主 的 心 , 谁 作 过 他 的 谋 士 呢 ,
  • 谁 是 先 给 了 他 , 使 他 后 来 偿 还 呢 。
  • 因 为 万 有 都 是 本 于 他 , 倚 靠 他 , 归 于 他 。 愿 荣 耀 归 给 他 , 直 到 永 远 。 阿 们 。

  • Пас, ман мегўям: магар Худо қавми Худро рад кардааст? Ба ҳеҷ ваҷҳ. Зеро ки ман ҳам исроилӣ, аз насли Иброҳим, аз сабти Биньёмин ҳастам.
  • Худо қавми Худро, ки пешакӣ шинохта буд, рад накардааст. Оё намедонед, ки Навиштаҳо дар ҳикояти Ильёс чӣ мегўяд? Чӣ гуна ў ба Худо аз Исроил шикоят карда мегўяд:
  • „Худовандо! Анбиёи Туро онҳо куштанд, қурбонгоҳҳои Туро вайрон карданд; танҳо ман мондаам, дар қасди ҷони ман низ мебошанд“
  • Аммо Худо ба ў чӣ ҷавобе дод? ́Ҳафт ҳазор одамро, ки назди Баал зону назадаанд, барои Худ нигоҳ доштаам“.
  • Ҳамчунин дар замони ҳозира низ, мувофиқи интихоби файз, бақияе мондааст.
  • Аммо агар ин мувофиқи файз бошад, пас мувофиқи аъмол нест, вагарна файз дигар файз нашуда мемонад. Ва агар мувофиқи аъмол бошад, пас ин дигар файз нест, вагар на амал дигар амал нашуда мемонд.
  • Пас чӣ гўем? Исроил он чиро, ки толиб буд, ба даст наовард. Аммо баргузидагон ба даст оварданд, ва касони боқӣ сангдил шуданд,
  • Чунон ки навишта шудааст: “Худо ба онҳо рўҳи хоби гарон дод, Ва чашмоне ки намебинанд, ва гўшҳое ки то имрўз намешунаванд“
  • Довуд низ мегўяд: “Бигзор сурфаи онҳо барои сазояшон ба доме, капқоне ва тузоқе мубаддал гардад;
  • Бигзор чашмони онҳо хира шавад, то ки набинанд, ва тахтапушти онҳо хам шавад“.
  • Пас, ман мегўям: оё онҳо то ба дараҷае пешпо хўрдаанд, ки фурў ғалтиданд? Ба ҳеҷ ваҷҳ. Аммо аз пешпохўрии онҳо ба халқҳо наҷот омад, то ки рашки онҳоро ба вуҷуд оварад.
  • Ва агар пешпохўрии онҳо сарвати ҷаҳон ва шикасти онҳо сарвати халқҳо бошад, каломи онҳо чанд маротиба зиёдтар фоидабахш хоҳад буд.
  • Ба шумо, эй халқҳо, мегўям: ҳамчун ҳаввории халқҳо ман хизмати худро ситоиш мекунам:
  • Ба умеди он ки рашки онҳоеро, ки ба ҳасби ҷисм ба ман наздиканд, ба вуҷуд оварам ва баъзеи онҳоро наҷот диҳам.
  • Зеро, агар радшавии онҳо мусолиҳаи ҷаҳон шуда бошад, пас қабулшавии онҳо, ба ҷуз эҳьё аз мурдагон, чӣ хоҳад буд?
  • Агар хамироя муқаддас бошад, хамир низ муқаддас аст; ва агар реша муқаддас бошад, шохаҳо низ муқаддас аст.
  • Аммо агар баъзе аз шохаҳо шикаста ҷудо шуда бошанд, ва ту, ки зайтуни ёбоӣ будӣ, ба ҷои онҳо пайванд гашта, ба реша ва шираи зайтун шарик шуда бошӣ,
  • Пас назди он шохаҳо мағрур машав; ва агар мағрур шавӣ, бидон, ки ту решаро нигоҳ надоштаӣ, балки реша туро нигоҳ доштааст.
  • Ту хоҳӣ гуфт: “Шохаҳо шикаста ҷудо шудаанд, то ки ман пайванд шавам“.
  • Бале. Онҳо ба сабаби беимонӣ шикаста ҷудо шудаанд, аммо ту ба воситаи имон истодагӣ мекунӣ: ғурур макун, балки битарс.
  • Зеро ки агар Худо шохаҳои табииро амон надода бошад, туро низ амон нахоҳад дод.
  • Пас, меҳрубонӣ ва сахтгирии Худоро бубин: Ў сахтгир аст ба онҳое ки афтода ҷудо шудаанд, ва меҳрубон аст ба ту, агар дар меҳрубонии Ў бимонӣ; вагар на ту низ бурида хоҳӣ шуд.
  • Лекин онҳо низ, агар дар беимонӣ намонанд, пайванд хоҳанд шуд, зеро Худо қодир аст, ки онҳоро боз пайванд кунад.
  • Зеро, агар ту аз зайтуни табиатан ёбоӣ бурида шуда, бар хилофи табиат ба зайтуни хуб пайванд шуда бошӣ пас алалхусус инҳо, ки шохаҳои табиӣ ҳастанд, ба зайтуни хуб пайванд хоҳанд шуд.
  • Зеро, эй бародарон, ман намехоҳам, ки шумо, худро доно пиндошта, аз чунин сир бехабар монед, ки як қисми Исроил ба сангдилӣ гирифтор шудааст то вақте ки шумораи пурраи ғайрияҳудиён дохил шаванд.
  • Ва он гоҳ тамоми Исроил наҷот хоҳад ёфт, чунон ки навишта шудааст: “Аз Сион Раҳокунанда хоҳад омад ва маъсиятро аз Яъқуб дафъ хоҳад кард;
  • Ва ин аст аҳди Ман бо онҳо дар замоне ки гуноҳҳошонро аз миён бардорам“.
  • Ба сабаби Инҷил, онҳо душманонанд ба хотири шумо, лекин ба сабаби интихоб, онҳо маҳбубанд ба хотири падарон;
  • Зеро ки бахшоишҳо ва даъвати Худо тағьирнопазир аст.
  • Зеро, чунон ки шумо низ як вақте ба Худо итоат накардед, вале алҳол, ба сабаби беитоатии онҳо, марҳамат ёфтаед,
  • Ҳамчунин онҳо низ ҳоло итоат накарданд, то ки худашон низ ба воситаи ҳамон марҳамате ки шумо ёфтаед, марҳамат ёбанд.
  • Зеро ки Худо ҳамаро ба беитоатӣ дучор овардааст, то ки ҳамаро марҳамат кунад.
  • Зиҳӣ умқи сарват ва ҳикмат ва маърифати Худо! Чӣ қадар ақлнорас аст доварии Ў ва таҳқиқнопазир аст роҳҳои Ў!
  • Зеро кист, ки афкори Худовандро дарк карда бошад? Ё кист, ки мушовири Ў шуда бошад?
  • Ё кист, ки ба Ў пешакӣ чизе дода бошад, то ки подошашро ба вай баргардонад?
  • Зеро ки ҳама чиз аз Ўст, ба воситаи Ўст ва барои Ўст. Ўро то абад ҷалол бод. Омин.