Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
11:2
11:3
см.:3Цар.19:14;
11:4
см.:3Цар.19:18;
11:5
11:7
11:9
11:10
см.:Пс.68:23-24;
11:12
11:13
11:16
11:19
11:20
11:21
11:23
11:24
11:26
11:28
11:31
11:36
Глаго́лю у́бо: еда́ отри́ну Бо́гъ лю́ди Своя́? Да не бу́детъ. И́бо и а́зъ Изра́илтянинъ е́смь, от сѣ́мене Авраа́мля, колѣ́на Венiами́нова.
Не отри́ну Бо́гъ люде́й Свои́хъ, и́хже пре́жде разумѣ́. [Зач. 105.] Или́ не вѣ́сте, о Илiи́ что́ глаго́летъ Писа́нiе, я́ко приповѣ́дуетъ Богови {вопiе́тъ къ Бо́гу} на Изра́иля, глаго́ля:
Го́споди, проро́ки Твоя́ изби́ша и олтари́ Твоя́ раскопа́ша: и а́зъ оста́хъ еди́нъ, и и́щутъ души́ моея́, изъя́ти ю́.
Но что́ глаго́летъ ему́ Божественный отвѣ́тъ? Оста́вихъ Себѣ́ се́дмь ты́сящъ муже́й, и́же не преклони́ша колѣ́на предъ Ваа́ломъ.
Та́ко у́бо и въ ны́нѣшнее вре́мя оста́нокъ по избра́нiю благода́ти бы́сть.
А́ще ли по благода́ти, то́ не от дѣ́лъ: зане́ благода́ть уже́ не быва́етъ благода́ть. А́ще ли от дѣ́лъ, ктому́ нѣ́сть благода́ть: зане́ дѣ́ло уже́ нѣ́сть дѣ́ло.
Что́ у́бо? Его́же иска́ше Изра́иль, сего́ не получи́, а избра́нiе получи́: про́чiи же ослѣпи́шася,
я́коже е́сть пи́сано: даде́ и́мъ Бо́гъ ду́хъ умиле́нiя {ду́ха нечу́вствiя}, о́чи не ви́дѣти и у́шы не слы́шати, да́же до дне́шняго дне́.
И Дави́дъ глаго́летъ: да бу́детъ трапе́за и́хъ въ сѣ́ть и въ ло́въ, и въ собла́знъ и въ воздая́нiе и́мъ:
да помрача́тся о́чи и́хъ е́же не ви́дѣти, и хребе́тъ и́хъ вы́ну сляца́й.
Глаго́лю у́бо: еда́ согрѣши́ша, да отпаду́тъ? Да не бу́детъ. Но тѣ́хъ паде́нiемъ спасе́нiе язы́комъ, во е́же раздражи́ти и́хъ.
А́ще ли же прегрѣше́нiе и́хъ бога́тство мíра, и отпаде́нiе и́хъ бога́тство язы́ковъ: кольми́ па́че исполне́нiе и́хъ?
[Зач. 106.] Ва́мъ бо глаго́лю язы́комъ: поне́же у́бо е́смь а́зъ язы́комъ апо́столъ, слу́жбу мою́ прославля́ю.
А́ще ка́ко раздражу́ мою́ пло́ть, и спасу́ нѣ́кiя от ни́хъ?
А́ще бо отложе́нiе и́хъ, примире́нiе мíру, что́ прiя́тiе, ра́звѣ жи́знь изъ ме́ртвыхъ?
А́ще ли нача́токъ свя́тъ, то́ и примѣше́нiе: и а́ще ко́рень свя́тъ, то́ и вѣ́тви.
А́ще ли нѣ́кiя от вѣ́твей отломи́шася, ты́ же, ди́вiя ма́слина сы́й, прицѣпи́лся еси́ въ ни́хъ, и прича́стникъ ко́рене и ма́сти ма́слинныя сотвори́лся еси́,
не хвали́ся на вѣ́тви: а́ще ли же хва́лишися, не ты́ ко́рень но́сиши, но ко́рень тебе́.
Рече́ши у́бо: отломи́шася вѣ́тви, да а́зъ прицѣплю́ся.
До́брѣ: невѣ́рiемъ отломи́шася, ты́ же вѣ́рою стои́ши: не высокому́дрствуй, но бо́йся.
А́ще бо Бо́гъ есте́ственныхъ вѣтве́й не пощадѣ́, да не ка́ко и тебе́ не пощади́тъ.
Ви́ждь у́бо бла́гость и непощадѣ́нiе Бо́жiе: на отпа́дшихъ у́бо непощадѣ́нiе, а на тебѣ́ бла́гость Бо́жiя, а́ще пребу́деши въ бла́гости: а́ще ли же ни́, то́ и ты́ отсѣ́ченъ бу́деши.
И они́ же, а́ще не пребу́дутъ въ невѣ́рствiи, прицѣпя́тся: си́ленъ бо е́сть Бо́гъ па́ки прицѣпи́ти и́хъ.
А́ще бо ты́ от есте́ственныя отсѣче́нъ ди́вiя ма́слины, и чрезъ естество́ прицѣпи́лся еси́ къ до́брѣй ма́слинѣ: кольми́ па́че сі́и, и́же по естеству́, прицѣпя́тся свое́й Масли́нѣ?
[Зач. 107.] Не бо́ хощу́ ва́съ не вѣ́дѣти та́йны сея́, бра́тiе, да не бу́дете о себѣ́ му́дри, я́ко ослѣпле́нiе от ча́сти Изра́илеви бы́сть, до́ндеже исполне́нiе язы́ковъ вни́детъ,
и та́ко ве́сь Изра́иль спасе́тся, я́коже е́сть пи́сано: прiи́детъ от Сiо́на Избавля́яй, и отврати́тъ нече́стiе от Иа́кова:
и се́й и́мъ от Мене́ завѣ́тъ, егда́ отиму́ грѣхи́ и́хъ.
По благовѣствова́нiю у́бо, врази́ ва́съ ра́ди: по избра́нiю же, возлю́блени оте́цъ ра́ди.
Нераска́янна бо дарова́нiя и зва́нiе Бо́жiе.
Я́коже бо и вы́ иногда́ проти́вистеся Богови, ны́нѣ же поми́ловани бы́сте си́хъ противле́нiемъ {си́хъ ра́ди противле́нiя}:
та́кожде и сі́и ны́нѣ проти́вишася ва́шей ми́лости {ва́шего ра́ди поми́лованiя}, да и ті́и поми́ловани бу́дутъ.
Затвори́ бо Бо́гъ всѣ́хъ въ противле́нiе, да всѣ́хъ поми́луетъ.
О, глубина́ бога́тства и прему́дрости и ра́зума Бо́жiя! Я́ко неиспы́тани су́дове Его́, и неизслѣ́довани путiе́ Его́.
Кто́ бо́ разумѣ́ у́мъ Госпо́день, или́ кто́ совѣ́тникъ Ему́ бы́сть?
Или́ кто́ пре́жде даде́ Ему́, и возда́стся Ему́?
Я́ко изъ Того́ и Тѣ́мъ и въ Не́мъ вся́ческая. Тому́ сла́ва во вѣ́ки. Ами́нь.
1 По избранию благодати сохранился «остаток» Израиля. 11 От падения Израиля пришло спасение язычникам; маслина и прививка; Бог силен снова привить иудеев. 25 «И так весь Израиль спасется». Бездна богатства премудрости Божией.
Итак, спрашиваю: неужели Бог отверг народ Свой? Никак. Ибо и я Израильтянин, от семени Авраамова, из колена Вениаминова.
Не отверг Бог народа Своего, который Он наперед знал. [Зач. 105.] Или не знаете, что говорит Писание в повествовании об Илии? как он жалуется Богу на Израиля, говоря:
Господи! пророков Твоих убили, жертвенники Твои разрушили; остался я один, и моей души ищут.
Что же говорит ему Божеский ответ? Я соблюл Себе семь тысяч человек, которые не преклонили колени перед Ваалом.
Так и в нынешнее время, по избранию благодати, сохранился остаток.
Но если по благодати, то не по делам; иначе благодать не была бы уже благодатью. А если по делам, то это уже не благодать; иначе дело не есть уже дело.
Что же? Израиль, чего искал, того не получил; избранные же получили, а прочие ожесточились,
как написано: Бог дал им дух усыпления, глаза, которыми не видят, и уши, которыми не слышат, даже до сего дня.
И Давид говорит: да будет трапеза их сетью, тенетами и петлею в возмездие им;
да помрачатся глаза их, чтобы не видеть, и хребет их да будет согбен навсегда.
Итак спрашиваю: неужели они преткнулись, чтобы совсем пасть? Никак. Но от их падения спасение язычникам, чтобы возбудить в них ревность.
Если же падение их – богатство миру, и оскудение их – богатство язычникам, то тем более полнота их.
[Зач. 106.] Вам говорю, язычникам. Как апостол язычников, я прославляю служение мое.
Не возбужу ли ревность в сродниках моих по плоти и не спасу ли некоторых из них?
Ибо если отвержение их – примирение мира, то что будет принятие, как не жизнь из мертвых?
Если начаток свят, то и целое; и если корень свят, то и ветви.
Если же некоторые из ветвей отломились, а ты, дикая маслина, привился на место их и стал общником корня и сока маслины,
то не превозносись перед ветвями. Если же превозносишься, то вспомни, что не ты корень держишь, но корень тебя.
Скажешь: «ветви отломились, чтобы мне привиться».
Хорошо. Они отломились неверием, а ты держишься верою: не гордись, но бойся.
Ибо если Бог не пощадил природных ветвей, то смотри, пощадит ли и тебя.
Итак видишь благость и строгость Божию: строгость к отпадшим, а благость к тебе, если пребудешь в благости Божией; иначе и ты будешь отсечен.
Но и те, если не пребудут в неверии, привьются, потому что Бог силен опять привить их.
Ибо если ты отсечен от дикой по природе маслины и не по природе привился к хорошей маслине, то тем более сии природные привьются к своей маслине.
[Зач. 107.] Ибо не хочу оставить вас, братия, в неведении о тайне сей, – чтобы вы не мечтали о себе, – что ожесточение произошло в Израиле отчасти, до времени, пока войдет полное число язычников;
и так весь Израиль спасется, как написано: придет от Сиона Избавитель, и отвратит нечестие от Иакова.
И сей завет им от Меня, когда сниму с них грехи их.
В отношении к благовестию, они враги ради вас; а в отношении к избранию, возлюбленные Божии ради отцов.
Ибо дары и призвание Божие непреложны.
Как и вы некогда были непослушны Богу, а ныне помилованы, по непослушанию их,
так и они теперь непослушны для помилования вас, чтобы и сами они были помилованы.
Ибо всех заключил Бог в непослушание, чтобы всех помиловать.
О, бездна богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы судьбы Его и неисследимы пути Его!
Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему?
Или кто дал Ему наперед, чтобы Он должен был воздать?
Ибо все из Него, Им и к Нему. Ему слава во веки, аминь.
Белорусский
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Дык я кажу́: хіба́ адмо́віўся Бог ад народа Свайго? — Ні ў якім разе. Бо і я Ізраільця́нін, з се́мені Аўраа́мавага, з кале́на Веніямінавага.
Не адмо́віўся Бог ад народа Свайго, які Ён наперад знаў. Ці ж вы не ве́даеце, што́ гаворыць Пісанне пра Ілію́ як ён скардзіцца Богу на Ізраіль, кажучы:
“Госпадзі! прарокаў Тваіх пазабівалі, ахвярнікі Твае паразбуралі; я застаўся адзін, і шукаюць душу́ маю́”.
Што ж гаворыць яму Божы адказ? — “Я пакінуў Сабе сем тысяч чалавек, якія не схілілі каленяў перад Ваалам”.
Так і ў цяперашні час, паводле абрання благадаці, захаваўся астатак.
А калі паводле благадаці, то не паводле спраў; інакш благадаць не была б ужо благадаццю. Калі ж паводле спраў, то гэта ўжо не благадаць; інакш справа — гэта ўжо не справа.
Дык што ж? Ізраіль чаго шукаў, таго не атрымаў; абраныя ж атрымалі, а астатнія зрабіліся бясчу́лымі,
як напíсана: “Бог даў ім дух здранцве́ласці, вочы, якімі не бачаць, і вушы, якімі не чуюць, аж па сённяшні дзень”.
І Давід кажа: “няхай будзе трапе́за іх па́сткаю, і сіло́м, і капка́нам, і адпла́таю ім;
няхай зацьмя́цца вочы іх, каб не бачылі, і спіна іх няхай сагне́цца назаўжды́”.
Дык я пытаюся: няўжо яны спатыкнуліся, каб зусім упасці? — Ні ў якім разе. Але ад іх падзення — спасенне язычнікам, каб абудзіць у іх раўнівасць.
Калі ж іх падзенне — багацце для свету, і іх заняпа́д — багацце для язычнікаў, дык наколькі ж большая паўната іх!
Вам кажу, язычнікам: будучы Апосталам язычнікаў, я праслаўляю служэнне маё;
можа не́як абуджу́ я раўнівасць у суродзічах маіх і спасу некаторых з іх?
Бо калі адвяржэнне іх — прымірэнне свету, дык чым будзе прыняцце, калі не жыццём з мёртвых?
Калі рошчына святая, такое ж і цеста; і калі корань святы, такія ж і галіны.
Калі ж некаторыя з галін адламаліся, а ты, будучы дзікай аліваю, быў прышчэплены замест іх і стаў супольнікам кораня і соку алівы,
то не ганарыся перад галінамі; а калі ганарышся, дык па́мятай, што не ты корань трымаеш, а корань — цябе.
Ты скажаш: галіны адламаліся, каб мне быць прышчэпленым.
Добра. Яны адламаліся з-за нявер’я, а ты трымаешся вераю: не ганарыся, а бойся.
Бо калі Бог не пашкадаваў прыродных галін, то можа і цябе не пашкадаваць.
Дык убач добрасць і строгасць Божую: строгасць да тых, якія адпа́лі, а добрасць Божую да цябе, калі застане́шся ў Яго добрасці; інакш і ты будзеш адсе́чаны.
Але і тыя, калі не застану́цца ў нявер’і, будуць прышчэ́плены, таму што Бог ма́е сілу зноў прышчапіць іх.
Бо калі ты быў адсе́чаны ад дзікай па прыродзе алівы і, насуперак прыродзе, прышчэплены да добрай алівы, дык тым больш гэтыя прыродныя будуць прышчэплены да сваёй алівы.
Не хачу я, браты, пакінуць вас у няведанні пра тайну гэтую, каб вы не лічылі самі сябе мудрымі: ажарсцвенне сталася з часткаю Ізраіля да таго, пакуль не ўвойдзе паўната язычнікаў,
і тады ўвесь Ізраіль спасёны будзе, як напíсана: “прыйдзе з Сіёна Збавіцель і адверне бязбожнасць ад Іакава;
і гэта ім ад Мяне запавет, калі здыму грахі іх”. 28. Адносна дабравесця — яны ворагі Богу дзеля вас, але адносна абра́ння — яны ўзлюбленыя Богам дзеля айцоў.
Бо дары́ і паклíканне Божае неадме́нныя.
Бо як і вы калісьці былí непаслухмянымі Богу, а цяпер памілаваны праз іх непаслухмянасць,
так і яны цяпер непаслухмяныя дзеля вашага памілавання, каб і самім ім быць памíлаванымі.
Бо ўсіх замкнуў Бог у непаслухмянасць, каб усіх памілаваць.
О, бяздонне багацця, і прамудрасці, і ведання Божага! Якія неспасціжныя суды́ Яго і нязве́даныя шляхí Яго!
Бо хто спазна́ў розум Гасподні? Альбо хто быў дара́дцам Яго?
Альбо хто папярэдне даў Яму, каб атрымаць адпла́ту?
Таму што ўсё — з Яго, і праз Яго, і дзеля Яго. Яму і слава на ве́кі. Амінь.