Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Апостола Павла послание к римлянам

 
  • Изнемога́ющаго же въ вѣ́рѣ прiе́млите, не въ сомнѣ́нiе помышле́нiи.
  • О́въ бо вѣ́руетъ я́сти вся́, а изнемога́яй зе́лiя [да] я́стъ.
  • Яды́й не яду́щаго да не укоря́етъ: и не яды́й яду́щаго да не осужда́етъ: Бо́гъ бо его́ прiя́тъ.
  • Ты́ кто́ еси́ судя́й чужде́му рабу́? Сво­ему́ Го́сподеви сто­и́тъ, или́ па́даетъ. Ста́нетъ же, си́ленъ бо е́сть Бо́гъ поста́вити его́.
  • О́въ у́бо разсужда́етъ де́нь чрезъ де́нь, о́въ же су́дитъ на вся́къ де́нь. Кі́иждо сво­е́ю мы́слiю да извѣ­ст­ву́ет­ся.
  • [Зач. 113.] Му́др­ст­вуяй де́нь, Го́сподеви му́др­ст­вуетъ: и не му́др­ст­вуяй де́нь, Го́сподеви не му́др­ст­вуетъ. Яды́й, Го́сподеви я́стъ, благодари́тъ бо Бо́га: и не яды́й, Го́сподеви не я́стъ, и благодари́тъ Бо́га.
  • Никто́же бо на́съ себѣ́ живе́тъ, и никто́же себѣ́ умира́етъ:
  • а́ще бо живе́мъ, Го́сподеви живе́мъ, а́ще же умира́емъ, Го́сподеви умира́емъ: а́ще у́бо живе́мъ, а́ще умира́емъ, Госпо́дни есмы́.
  • [Зач. 114.] На сiе́ бо Христо́съ и у́мре и воскре́се и оживе́, да и ме́ртвыми и живы́ми облада́етъ.
  • Ты́ же почто́ осужда́еши бра́та тво­его́, или́ ты́ что́ уничижа́еши бра́та тво­его́? Вси́ бо предста́немъ суди́щу Христо́ву.
  • Пи́сано бо е́сть: живу́ а́зъ, глаго́летъ Госпо́дь, я́ко мнѣ́ покло́нит­ся вся́ко колѣ́но, и вся́къ язы́къ исповѣ́ст­ся богови.
  • Тѣ́мже у́бо кі́йждо на́съ о себѣ́ сло́во да́стъ Бо́гу.
  • Не ктому́ у́бо дру́гъ дру́га осужда́емъ, но сiе́ па́че суди́те, е́же не полага́ти претыка́нiя бра́ту или́ собла́зна.
  • Вѣ́мъ и извѣще́нъ е́смь о Христѣ́ Иису́сѣ, я́ко ничто́же скве́рно са́мо собо́ю: то́чiю помышля́ющему что́ скве́рно бы́ти, о́ному скве́рно е́сть.
  • А́ще же бра́шна ра́ди бра́тъ тво́й скорби́тъ, уже́ не по любви́ хо́диши: не бра́шномъ тво­и́мъ того́ погубля́й, за него́же Христо́съ у́мре.
  • Да не хули́т­ся у́бо ва́­ше благо́е.
  • Нѣ́сть бо ца́р­ст­во Бо́жiе бра́шно и питiе́, но пра́вда и ми́ръ и ра́дость о Ду́сѣ святѣ.
  • И́же бо си́ми слу́житъ Христо́ви, благо­уго́денъ е́сть богови и иску́сенъ человѣ́комъ.
  • [Зач. 115.] Тѣ́мже у́бо ми́ръ воз­лю́бимъ и я́же къ созида́нiю дру́гъ ко дру́гу.
  • Не бра́шна ра́ди разоря́й дѣ́ло Бо́жiе. Вся́ бо чи́ста, но зло́ человѣ́ку претыка́нiемъ яду́щему.
  • Добро́ не я́сти мя́съ, ниже́ пи́ти вина́, ни о не́мже бра́тъ тво́й претыка́ет­ся или́ соблазня́ет­ся или́ изнемога́етъ.
  • Ты́ вѣ́ру и́маши? о себѣ́ са́мъ имѣ́й предъ Бо́гомъ. Блаже́нъ не осужда́яй себе́, о не́мже искуша́ет­ся.
  • А сомня́яйся, а́ще я́стъ, осужда́ет­ся, зане́ не от­ вѣ́ры: вся́ко же, е́же не от­ вѣ́ры, грѣ́хъ е́сть.
  • Могу́щему же ва́съ утверди́ти по благовѣ­ст­вова́нiю мо­ему́ и проповѣ́данiю Иису́съ Христо́ву, по от­крове́нiю та́йны, лѣ́ты вѣ́чными умолча́н­ныя,
  • я́вльшiяся же ны́нѣ, писа́нiи проро́ческими, по повелѣ́нiю вѣ́чнаго Бо́га, въ послуша́нiе вѣ́ры во всѣ́хъ язы́цехъ позна́в­шiяся,
  • еди́ному прему́дрому Бо́гу, Иису́сомъ Христо́мъ, ему́же сла́ва во вѣ́ки. Ами́нь.
  • Немощного в вере принимайте без споров о мнениях.
  • Ибо иной уверен, что можно есть все, а немощный ест овощи.
  • Кто ест, не уничижай того, кто не ест; и кто не ест, не осуждай того, кто ест, потому что Бог принял его.
  • Кто ты, осуждающий чужого раба? Перед своим Господом стои́т он, или падает. И будет восставлен, ибо силен Бог восставить его.
  • Иной отличает день от дня, а другой судит о всяком дне равно. Всякий поступай по удостоверению своего ума.
  • [Зач. 113.] Кто различает дни, для Господа различает; и кто не различает дней, для Господа не различает. Кто ест, для Господа ест, ибо благодарит Бога; и кто не ест, для Господа не ест, и благодарит Бога.
  • Ибо никто из нас не живет для себя, и никто не умирает для себя;
  • а живем ли – для Господа живем; умираем ли – для Господа умираем: и потому, живем ли или умираем, – всегда Господни.
  • [Зач. 114.] Ибо Христос для того и умер, и воскрес, и ожил, чтобы владычествовать и над мертвыми и над живыми.
  • А ты что́ осуждаешь брата твоего? Или и ты, что́ унижаешь брата твоего? Все мы предстанем на суд Христов.
  • Ибо написано: живу Я, говорит Господь, предо Мною преклонится всякое колено, и всякий язык будет исповедовать Бога.
  • Итак каждый из нас за себя даст отчет Богу.
  • Не станем же более судить друг друга, а лучше судите о том, как бы не подавать брату случая к преткновению или соблазну.
  • Я знаю и уверен в Господе Иисусе, что нет ничего в себе самом нечистого; только почитающему что-либо нечистым, тому нечисто.
  • Если же за пищу огорчается брат твой, то ты уже не по любви поступаешь. Не губи твоею пищею того, за кого Христос умер.
  • Да не хулится ваше доброе.
  • Ибо Царствие Божие не пища и питие, но праведность и мир и радость во Святом Духе.
  • Кто сим служит Христу, тот угоден Богу и достоин одобрения от людей.
  • [Зач. 115.] Итак будем искать того, что служит к миру и ко взаимному назиданию.
  • Ради пищи не разрушай де́ла Божия. Все чисто, но худо человеку, который ест на соблазн.
  • Лучше не есть мяса, не пить вина и не делать ничего такого, отчего брат твой претыкается, или соблазняется, или изнемогает.
  • Ты имеешь веру? имей ее сам в себе, пред Богом. Блажен, кто не осуждает себя в том, что́ избирает.
  • А сомневающийся, если ест, осуждается, потому что не по вере; а все, что не по вере, грех.
  • Могущему же утвердить вас, по благовествованию моему и проповеди Иисуса Христа, по откровению тайны, о которой от вечных времен было умолчано,
  • но которая ныне явлена, и через писания пророческие, по повелению вечного Бога, возвещена всем народам для покорения их вере,
  • Единому Премудрому Богу, через Иисуса Христа, слава во веки. Аминь.
  • ومن هو ضعيف في الايمان فاقبلوه لا لمحاكمة الافكار.

  • واحد يؤمن ان يأكل كل شيء واما الضعيف فيأكل بقولا.

  • لا يزدر من يأكل بمن لا يأكل. ولا يدن من لا يأكل من يأكل. لان الله قبله.

  • من انت الذي تدين عبد غيرك. هو لمولاه يثبت او يسقط. ولكنه سيثبت لان الله قادر ان يثبته.

  • واحد يعتبر يوما دون يوم وآخر يعتبر كل يوم. فليتيقن كل واحد في عقله.

  • الذي يهتم باليوم فللرب يهتم. والذي لا يهتم باليوم فللرب لا يهتم. والذي يأكل فللرب يأكل لانه يشكر الله. والذي لا يأكل فللرب لا يأكل ويشكر الله.

  • لان ليس احد منا يعيش لذاته ولا احد يموت لذاته.

  • لاننا ان عشنا فللرب نعيش وان متنا فللرب نموت. فان عشنا وان متنا فللرب نحن.

  • لانه لهذا مات المسيح وقام وعاش لكي يسود على الاحياء والاموات.

  • واما انت فلماذا تدين اخاك. او انت ايضا لماذا تزدري باخيك. لاننا جميعا سوف نقف امام كرسي المسيح.

  • لانه مكتوب حيّ انا يقول الرب انه لي ستجثو كل ركبة وكل لسان سيحمد الله.

  • فاذا كل واحد منا سيعطي عن نفسه حسابا لله.

  • فلا نحاكم ايضا بعضنا بعضا بل بالحري احكموا بهذا ان لا يوضع للاخ مصدمة او معثرة.

  • اني عالم ومتيقن في الرب يسوع ان ليس شيء نجسا بذاته الا من يحسب شيئا نجسا فله هو نجس.

  • فان كان اخوك بسبب طعامك يحزن فلست تسلك بعد حسب المحبة. لا تهلك بطعامك ذلك الذي مات المسيح لاجله.

  • فلا يفتر على صلاحكم.

  • لان ليس ملكوت الله اكلا وشربا. بل هو بر وسلام وفرح في الروح القدس.

  • لان من خدم المسيح في هذه فهو مرضي عند الله ومزكى عند الناس.

  • فلنعكف اذا على ما هو للسلام وما هو للبنيان بعضنا لبعض.

  • لا تنقض لاجل الطعام عمل الله. كل الاشياء طاهرة لكنه شر للانسان الذي يأكل بعثرة.

  • حسن ان لا تأكل لحما ولا تشرب خمرا ولا شيئا يصطدم به اخوك او يعثر او يضعف.

  • ألك ايمان. فليكن لك بنفسك امام الله. طوبى لمن لا يدين نفسه في ما يستحسنه.

  • واما الذي يرتاب فان اكل يدان لان ذلك ليس من الايمان. وكل ما ليس من الايمان فهو خطية
  • 信 心 软 弱 的 , 你 们 要 接 纳 , 但 不 要 辩 论 所 疑 惑 的 事 。
  • 有 人 信 百 物 都 可 吃 。 但 那 软 弱 的 , 只 吃 蔬 菜 。
  • 吃 的 人 不 可 轻 看 不 吃 的 人 。 不 吃 的 人 不 可 论 断 吃 的 人 。 因 为 神 已 经 收 纳 他 了 。
  • 你 是 谁 , 竟 论 断 别 人 的 仆 人 呢 。 他 或 站 住 , 或 跌 倒 , 自 有 他 的 主 人 在 。 而 且 他 也 必 站 住 。 因 为 主 能 使 他 站 住 。
  • 有 人 看 这 日 比 那 日 强 , 有 人 看 日 日 都 是 一 样 。 只 是 各 人 心 里 要 意 见 坚 定 。
  • 守 日 的 人 , 是 为 主 守 的 。 吃 的 人 , 是 为 主 吃 的 , 因 他 感 谢 神 。 不 吃 的 人 , 是 为 主 不 吃 的 , 也 感 谢 神 。
  • 我 们 没 有 一 个 人 为 自 己 活 , 也 没 有 一 个 人 为 自 己 死 。
  • 我 们 若 活 着 , 是 为 主 而 活 。 若 死 了 , 是 为 主 而 死 。 所 以 我 们 或 活 或 死 , 总 是 主 的 人 。
  • 因 此 基 督 死 了 , 又 活 了 , 为 要 作 死 人 并 活 人 的 主 。
  • 你 这 个 人 , 为 什 么 论 断 弟 兄 呢 。 又 为 什 么 轻 看 弟 兄 呢 。 因 为 我 们 都 要 站 在 神 的 台 前 。
  • 经 上 写 着 , 主 说 , 我 凭 着 我 的 永 生 起 誓 , 万 膝 必 向 我 跪 拜 , 万 口 必 向 我 承 认 。
  • 这 样 看 来 , 我 们 各 人 必 要 将 自 己 的 事 , 在 神 面 前 说 明 。
  • 所 以 我 们 不 可 再 彼 此 论 断 。 宁 可 定 意 谁 也 不 给 弟 兄 放 下 绊 脚 人 之 物 。
  • 我 凭 着 主 耶 稣 确 知 深 信 , 凡 物 本 来 没 有 不 洁 净 的 。 惟 独 人 以 为 不 洁 净 的 , 在 他 就 不 洁 净 了 。
  • 你 若 因 食 物 叫 弟 兄 忧 愁 , 就 不 是 按 着 爱 人 的 道 理 行 。 基 督 已 经 替 他 死 , 你 不 可 因 你 的 食 物 叫 他 败 坏 。
  • 不 可 叫 你 的 善 被 人 毁 谤 。
  • 因 为 神 的 国 , 不 在 乎 吃 喝 , 只 在 乎 公 义 , 和 平 , 并 圣 灵 中 的 喜 乐 。
  • 在 这 几 样 上 服 事 基 督 的 , 就 为 神 所 喜 悦 , 又 为 人 所 称 许 。
  • 所 以 我 们 务 要 追 求 和 睦 的 事 , 与 彼 此 建 立 德 行 的 事 。
  • 不 可 因 食 物 毁 坏 神 的 工 程 。 凡 物 固 然 洁 净 , 但 有 人 因 食 物 叫 人 跌 倒 , 就 是 他 的 罪 了 。
  • 无 论 是 吃 肉 , 是 喝 酒 , 是 什 么 别 的 事 , 叫 弟 兄 跌 倒 , 一 概 不 作 才 好 。
  • 你 有 信 心 , 就 当 在 神 面 前 守 着 。 人 在 自 己 以 为 可 行 的 事 上 , 能 不 自 责 , 就 有 福 了 。
  • 若 有 疑 心 而 吃 的 , 就 必 有 罪 。 因 为 他 吃 , 不 是 出 于 信 心 。 凡 不 出 于 信 心 的 都 是 罪 。

  • Касеро, ки дар имон суст аст, қабул кунед бе он ки дар бораи ақидаҳо мубоҳиса намоед.
  • Яке боварӣ дорад, ки хўрдани ҳама чиз ҷоиз аст, вале он ки суст аст, фақат сабзавот мехўрад.
  • Касе ки мехўрад, набояд он касе, ки намехўрад, хор шуморад; ва касе ки намехўрад, набояд он касро, ки мехўрад, маҳкума кунад: чунки Худо ўро қабул кардааст.
  • Ту кистӣ, ки бандаи каси дигарро маҳкум мекунӣ? Пеши оғои худ ў меистад ё меафтад; аммо ба по хоҳад истод, зеро ки Худо қодир аст ўро ба по бархезонад.
  • Як кас як рўзро аз рўзи дигар авло медонад; лекин каси дигар рўзҳоро баробар медонад. Бигзор ҳар яке дар эътиқоди худ устувор бошад.
  • Он ки рўзеро авло медонад, барои Худованд чунин мекунад; ва он ки рўзҳоро баробар медонад, барои Худованд чунин мекунад. Он ки мехўрад, барои худованд мехўрад, зеро ки Худоро шукр мегўяд.Ва он ки намехўрад, барои Худованд намехўрад ваХудоро шукр мегўяд.
  • Зеро ки ҳеҷ яке аз мо барои худ зист намекунад, ва ҳеҷ яке барои худ намемирад.
  • Зеро ки агар зист кунем, барои Худованд зист мекунем,ва агар бимитрем, барои Худованд мемирем. Бинобар ин, хоҳ зист кунем, хоҳ бимирем, ба Худованд тааллуқ дорем.
  • Зеро Масеҳ барои он мурд ва аз нав зинда шуд, ки ҳам бар мурдагон ва ҳам бар зиндагон Худованд бошад.
  • Пас чаро ту бародаратро маҳкун мекунӥ? Ё ту низ чаро бародаратро хор мешуморӥ? Охир ҳамаи мо пеши курсии доварии Худо ҳозир хоҳем шуд.
  • Зеро ки навишта шудааст: “Қасам ба ҳаёти Худам мегўяд Худованд: пеши Ман ҳар зонуе хам хоҳад шуд, ва ҳар забоне Худоро ситоиш хоҳад кард“.
  • Пас, ҳар яке аз мо дар бораи худ ба Худо ҳисобот хоҳад дод.
  • Пас, якдигарро дигар маҳкум накунем; балки беҳтар аст дар он хусус муҳокима кунед, ки касе дар сари роҳи бародараш пешпое ё васвасае нагузорад.
  • Ман меоднам ва дар Исои Худованд яқин дорам, ки ҳеҷ як чиз ба худии худ наҷис нест; фақат барои касе ки чизеро наҷис мешуморад, он чи наҷис аст.
  • Ва агар бародарат аз барои хўрок озурда шавад, ту дигар аз рўи муҳаббат рафтор намекунӥ; бо хўроки худ он касро, ки Масеҳ барои ў мурдааст, нобуд накун.
  • Пас эҳтиёт бошед, ки аз кори неки шумо бадгўӥ накунанд.
  • Зеро ки Малакути Худо аз хўрдан ва нўшидан иборат нест, балки адолат, сулҳу осоиштагӥ ва шодмонӥ дар Рўҳулқудс аст.
  • Ва ҳар кӥ ба ин тариқа Масеҳро бандагӥ мекунад, вай писандидаи Худо ва мақбули мардум аст.
  • Пас, дар роҳи сулҳу осоиштагӥ ва тақияти якдигар саъю кўшиш кунем.
  • Аз барои хўрок кори Худоро вайрон накун. Ҳама чиз пок аст, лекин агар ба сабаби хўрдан касе ба васваса афтад, ин кор савоб надорад.
  • Беҳтар аст, ки гушт нахўрӣ, май нанўшӣ ва коре накунӣ, ки боиси пешпо хўрдан, ё ба васваса афтодан ё суст шудани бародарат мегардида бошад.
  • Имоне ки ту дорӣ, барои худат, дар пеши Худо дошта бош. Хушо касе ки худро барои он чи баргузидааст, маҳум накунад.
  • Аммо он ки шубҳа дорад, агар бихўрад, маҳкум мегардад, чунки ин корро аз рўи имон накард; ва ҳар коре ки мувофиқи имон нест, гуноҳ аст.
  • Ба Ў, ки қодир аст шуморо устувор гардонад ва ҳасби башорати ман ва мавъизаи Исои Масеҳ, ба ҳасби кашфи он сирре ки аз замонҳои азаллӣ ниҳон буд,
  • Вале алҳол зоҳир шуда, ба воситаи навиштаҳои анбиё, бо амри Худои ҷовидонӣ ба ҳамаи халқҳо маълум шудааст, то ки ба итоати имон дароянд,
  • Ба Худои ҳакими якто, ба воситаи Исои Масеҳ, то абад ҷалол бод. Омин.