Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Апостола Павла послание к римлянам

 
  • Что́ у́бо рече́мъ Авраа́ма отца́ на́­шего обрѣсти́ по пло́ти?
  • А́ще бо Авраа́мъ от­ дѣ́лъ оправда́ся, и́мать похвалу́, но не у Бо́га.
  • Что́ бо писа́нiе глаго́летъ? вѣ́рова же Авраа́мъ богови, и вмѣни́ся ему́ въ пра́вду.
  • [Зач. 86.] Дѣ́ла­ю­щему же мзда́ не вмѣня́ет­ся по благода́ти, но по до́лгу:
  • а не дѣ́ла­ю­щему, вѣ́ру­ю­щему же во оправда́ющаго нечести́ва, вмѣня́ет­ся вѣ́ра его́ въ пра́вду.
  • Я́коже и Дави́дъ глаго́летъ блаже́н­ство человѣ́ка, ему́же вмѣня́етъ Бо́гъ пра́вду, безъ дѣ́лъ зако́на:
  • блаже́ни, и́хже от­пусти́шася беззако́нiя и и́хже при­­кры́шася грѣси́:
  • блаже́нъ му́жъ, ему́же не вмѣни́тъ Госпо́дь грѣха́.
  • Блаже́н­ство у́бо сiе́ на обрѣ́занiе ли, или́ на необрѣ́занiе? Глаго́лемъ бо, я́ко вмѣни́ся Авраа́му вѣ́ра въ пра́вду.
  • Ка́ко у́бо вмѣни́ся ему́? во обрѣ́занiи ли су́щу, или́ въ необрѣ́занiи? Не во обрѣ́занiи, но въ необрѣ́занiи.
  • И зна́менiе прiя́тъ обрѣ́занiя, печа́ть пра́вды вѣ́ры, я́же въ необрѣ́занiи: я́ко бы́ти ему́ отцу́ всѣ́хъ вѣ́ру­ю­щихъ въ необрѣ́занiи, во е́же вмѣни́тися и тѣ́мъ въ пра́вду,
  • и отцу́ обрѣ́занiя, не су́щымъ то́чiю от­ обрѣ́занiя, но и ходя́щымъ въ стопа́хъ вѣ́ры, я́же [бѣ́] въ необрѣ́занiи отца́ на́­шего Авраа́ма.
  • [Зач. 87.] Не зако́номъ бо обѣтова́нiе Авраа́му, или́ сѣ́мени его́, е́же бы́ти ему́ наслѣ́днику мíрови, но пра́вдою вѣ́ры.
  • А́ще бо су́щiи от­ зако́на наслѣ́дницы, испраздни́ся вѣ́ра, и разори́ся обѣтова́нiе:
  • зако́нъ бо гнѣ́въ содѣ́ловаетъ: идѣ́же бо нѣ́сть зако́на, [ту́] ни преступле́нiя.
  • Сего́ ра́ди от­ вѣ́ры, да по благода́ти, во е́же бы́ти извѣ́стну обѣтова́нiю всему́ сѣ́мени, не то́чiю су́щему от­ зако́на, но и су́щему от­ вѣ́ры Авраа́мовы, и́же е́сть оте́цъ всѣ́мъ на́мъ,
  • я́коже е́сть пи́сано: я́ко отца́ мно́гимъ язы́комъ положи́хъ тя́, пря́мо Бо́гу, ему́же вѣ́рова, животворя́щему ме́ртвыя и нарица́ющу не су́щая я́ко су́щая.
  • И́же па́че упова́нiя во упова́нiе вѣ́рова, во е́же бы́ти ему́ отцу́ мно́гимъ язы́комъ, по рече́н­ному: та́ко бу́детъ сѣ́мя твое́.
  • И не изнемо́гъ вѣ́рою, ни усмотри́ сво­ея́ пло́ти уже́ умерщвле́н­ныя, столѣ́тенъ нѣ́гдѣ сы́й, и ме́ртвости ложе́снъ Са́рриныхъ:
  • во обѣтова́нiи же Бо́жiи не усумнѣ́ся невѣ́рованiемъ, но воз­мо́же вѣ́рою, да́въ сла́ву богови
  • и извѣ́стенъ бы́въ, я́ко, е́же обѣща́, си́ленъ е́сть и сотвори́ти.
  • Тѣ́мже и вмѣни́ся ему́ въ пра́вду.
  • Не пи́сано же бы́сть за того́ еди́наго то́чiю, я́ко вмѣни́ся ему́,
  • но и за ны́, и́мже хо́щетъ вмѣни́тися, вѣ́ру­ю­щымъ въ воскреси́в­шаго Иису́са Христа́ Го́спода на́­шего изъ ме́ртвыхъ,
  • и́же пре́данъ бы́сть за прегрѣше́нiя на́ша и воста́ за оправда́нiе на́­ше.
  • Что́ же, скажем, Авраам, отец наш, приобрел по плоти?
  • Если Авраам оправдался делами, он имеет похвалу, но не пред Богом.
  • Ибо что́ говорит Писание? Поверил Авраам Богу, и это вменилось ему в праведность.
  • [Зач. 86.] Воздаяние делающему вменяется не по милости, но по долгу.
  • А не делающему, но верующему в Того, Кто оправдывает нечестивого, вера его вменяется в праведность.
  • Так и Давид называет блаженным человека, которому Бог вменяет праведность независимо от дел:
  • Блаженны, чьи беззакония прощены и чьи грехи покрыты.
  • Блажен человек, которому Господь не вменит греха.
  • Блаженство сие относится к обрезанию, или к необрезанию? Мы говорим, что Аврааму вера вменилась в праведность.
  • Когда вменилась? по обрезании или до обрезания? Не по обрезании, а до обрезания.
  • И знак обрезания он получил, как печать праведности через веру, которую имел в необрезании, так что он стал отцом всех верующих в необрезании, чтобы и им вменилась праведность,
  • и отцом обрезанных, не только принявших обрезание, но и ходящих по следам веры отца нашего Авраама, которую имел он в необрезании.
  • Ибо не законом даровано Аврааму, или семени его, обетование – быть наследником мира, но праведностью веры.
  • Если утверждающиеся на законе суть наследники, то тщетна вера, бездейственно обетование;
  • ибо закон производит гнев, потому что, где нет закона, нет и преступления.
  • Итак по вере, чтобы было по милости, дабы обетование было непреложно для всех, не только по закону, но и по вере потомков Авраама, который есть отец всем нам
  • (как написано: Я поставил тебя отцом многих народов) пред Богом, Которому он поверил, животворящим мертвых и называющим несуществующее, как существующее.
  • Он, сверх надежды, поверил с надеждою, через что сделался отцом многих народов, по сказанному: «так многочисленно будет семя твое».
  • И, не изнемогши в вере, он не помышлял, что тело его, почти столетнего, уже омертвело, и утроба Саррина в омертвении;
  • не поколебался в обетовании Божием неверием, но пребыл тверд в вере, воздав славу Богу
  • и будучи вполне уверен, что Он силен и исполнить обещанное.
  • Потому и вменилось ему в праведность.
  • А впрочем не в отношении к нему одному написано, что вменилось ему,
  • но и в отношении к нам; вменится и нам, верующим в Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса Христа, Господа нашего,
  • Который предан за грехи наши и воскрес для оправдания нашего.
  • Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?
  • Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.
  • Що бо Писання говорить?
    Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.
  • А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов́язку.
  • А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
  • Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:
  • Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
  • Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!
  • Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання?
    Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.
  • Як же залічена?
    Як був в обрізанні, чи в необрізанні?
    Не в обрізанні, але в необрізанні!
  • І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
  • і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
  • Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.
  • Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.
  • Бо Закон чинить гнів;
    де ж немає Закону, немає й переступу.
  • Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
  • як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
  • Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!
  • І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,
  • і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,
  • і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
  • Тому й залічено це йому в праведність.
  • Та не написано за нього одного, що залічено йому,
  • а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
  • що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.