Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Апостола Павла послание к римлянам

 
  • [Заⷱ҇ 94] И҆лѝ не разꙋмѣ́ете, бра́тїе: вѣ́дꙋщымъ бо зако́нъ глаго́лю: ꙗ҆́кѡ зако́нъ ѡ҆блада́етъ над̾ человѣ́комъ, во є҆ли́ко вре́мѧ живе́тъ;
  • И҆́бо мꙋжа́таѧ жена̀ жи́вꙋ мꙋ́жꙋ привѧ́зана є҆́сть зако́номъ: а҆́ще ли же ᲂу҆́мретъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, разрѣши́тсѧ ѿ зако́на мꙋ́жескагѡ.
  • Тѣ́мже ᲂу҆̀бо, жи́вꙋ сꙋ́щꙋ мꙋ́жꙋ, прелюбодѣ́йца быва́етъ, а҆́ще бꙋ́детъ мꙋ́жеви и҆но́мꙋ: а҆́ще ли ᲂу҆́мретъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, свобо́дна є҆́сть ѿ зако́на, не бы́ти є҆́й прелюбодѣ́йцѣ, бы́вшей мꙋ́жꙋ и҆но́мꙋ.
  • Тѣ́мже, бра́тїе моѧ̑, и҆ вы̀ ᲂу҆мро́сте зако́нꙋ тѣ́ломъ хрⷭ҇то́вымъ, во є҆́же бы́ти ва́мъ и҆но́мꙋ, воста́вшемꙋ и҆з̾ ме́ртвыхъ, да пло́дъ принесе́мъ бг҃ови.
  • Є҆гда́ бо бѣ́хомъ во пло́ти, стра̑сти грѣхѡ́вныѧ, ꙗ҆̀же зако́номъ, дѣ́йствовахꙋ во ᲂу҆́дѣхъ на́шихъ, во є҆́же пло́дъ твори́ти сме́рти:
  • нн҃ѣ же ᲂу҆праздни́хомсѧ ѿ зако́на, ᲂу҆ме́рше, и҆́мже держи́ми бѣ́хомъ, ꙗ҆́кѡ рабо́тати на́мъ (бг҃ови) во ѡ҆бновле́нїи дꙋ́ха, а҆ не въ ве́тхости пи́смене.
  • Что̀ ᲂу҆̀бо рече́мъ; зако́нъ ли грѣ́хъ; Да не бꙋ́детъ: но грѣха̀ не зна́хъ, то́чїю зако́номъ: по́хоти же не вѣ́дахъ, а҆́ще не бы̀ зако́нъ глаго́лалъ: не похо́щеши.
  • Винꙋ́ же прїе́мъ грѣ́хъ за́повѣдїю, содѣ́ла во мнѣ̀ всѧ́кꙋ по́хоть: без̾ зако́на бо грѣ́хъ ме́ртвъ є҆́сть.
  • А҆́зъ же живѧ́хъ кромѣ̀ зако́на и҆ногда̀: прише́дшей же за́повѣди, грѣ́хъ ᲂу҆́бѡ ѡ҆живѐ,
  • а҆́зъ же ᲂу҆мро́хъ: и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ мѝ за́повѣдь, ꙗ҆́же въ живо́тъ, сїѧ̀ въ сме́рть,
  • грѣ́хъ бо винꙋ̀ прїе́мъ за́повѣдїю, прельсти́ мѧ, и҆ то́ю ᲂу҆мертви́ мѧ.
  • Тѣ́мже ᲂу҆̀бо зако́нъ ст҃ъ, и҆ за́повѣдь ст҃а и҆ првⷣна и҆ бл҃га̀.
  • Бл҃го́е ли ᲂу҆̀бо бы́сть мнѣ̀ сме́рть; Да не бꙋ́детъ: но грѣ́хъ, да ꙗ҆ви́тсѧ грѣ́хъ, бл҃ги́мъ мѝ содѣва́ѧ сме́рть, да бꙋ́детъ по премно́гꙋ грѣ́шенъ грѣ́хъ за́повѣдїю.
  • [Заⷱ҇ 95] Вѣ́мы бо, ꙗ҆́кѡ зако́нъ дꙋхо́венъ є҆́сть: а҆́зъ же пло́тѧнъ є҆́смь, про́данъ под̾ грѣ́хъ.
  • Є҆́же бо содѣва́ю, не разꙋмѣ́ю: не є҆́же бо хощꙋ̀, сїѐ творю̀, но є҆́же ненави́ждꙋ, то̀ содѣ́ловаю.
  • А҆́ще ли, є҆́же не хощꙋ̀, сїѐ творю̀, хвалю̀ зако́нъ ꙗ҆́кѡ до́бръ,
  • нн҃ѣ же не ктомꙋ̀ а҆́зъ сїѐ содѣва́ю, но живы́й во мнѣ̀ грѣ́хъ.
  • Вѣ́мъ бо, ꙗ҆́кѡ не живе́тъ во мнѣ̀, си́рѣчь во пло́ти мое́й, до́брое: є҆́же бо хотѣ́ти прилежи́тъ мѝ, а҆ є҆́же содѣ́ѧти до́брое, не ѡ҆брѣта́ю.
  • Не є҆́же бо хощꙋ̀ до́брое, творю̀, но є҆́же не хощꙋ̀ ѕло́е, сїѐ содѣва́ю.
  • А҆́ще ли, є҆́же не хощꙋ̀ а҆́зъ, сїѐ творю̀, ᲂу҆жѐ не а҆́зъ сїѐ творю̀, но живы́й во мнѣ̀ грѣ́хъ.
  • Ѡ҆брѣта́ю ᲂу҆̀бо зако́нъ, хотѧ́щꙋ мѝ твори́ти до́брое, ꙗ҆́кѡ мнѣ̀ ѕло́е прилежи́тъ.
  • Соꙋслажда́юсѧ бо зако́нꙋ бж҃їю по внꙋ́треннемꙋ человѣ́кꙋ:
  • ви́ждꙋ же и҆́нъ зако́нъ во ᲂу҆́дѣхъ мои́хъ, проти́вꙋ вою́ющь зако́нꙋ ᲂу҆ма̀ моегѡ̀ и҆ плѣнѧ́ющь мѧ̀ зако́номъ грѣхо́внымъ, сꙋ́щимъ во ᲂу҆́дѣхъ мои́хъ.
  • Ѡ҆каѧ́ненъ а҆́зъ человѣ́къ: кто́ мѧ и҆зба́витъ ѿ тѣ́ла сме́рти сеѧ̀;
  • Благодарю̀ бг҃а моего̀ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ гдⷭ҇емъ на́шимъ. Тѣ́мже ᲂу҆̀бо са́мъ а҆́зъ ᲂу҆мо́мъ мои́мъ рабо́таю зако́нꙋ бж҃їю, пло́тїю же зако́нꙋ грѣхо́вномꙋ.
  • [Зач. 94.] Разве вы не знаете, братия (ибо говорю знающим закон), что закон имеет власть над человеком, пока он жив?
  • Замужняя женщина привязана законом к живому мужу; а если умрет муж, она освобождается от закона замужества.
  • Посему, если при живом муже выйдет за другого, называется прелюбодейцею; если же умрет муж, она свободна от закона, и не будет прелюбодейцею, выйдя за другого мужа.
  • Так и вы, братия мои, умерли для закона телом Христовым, чтобы принадлежать другому, Воскресшему из мертвых, да приносим плод Богу.
  • Ибо, когда мы жили по плоти, тогда страсти греховные, обнаруживаемые законом, действовали в членах наших, чтобы приносить плод смерти;
  • но ныне, умерши для закона, которым были связаны, мы освободились от него, чтобы нам служить Богу в обновлении духа, а не по ветхой букве.
  • Что же скажем? Неужели от закона грех? Никак. Но я не иначе узнал грех, как посредством закона. Ибо я не понимал бы и пожелания, если бы закон не говорил: не пожелай.
  • Но грех, взяв повод от заповеди, произвел во мне всякое пожелание: ибо без закона грех мертв.
  • Я жил некогда без закона; но когда пришла заповедь, то грех ожил,
  • а я умер; и таким образом заповедь, данная для жизни, послужила мне к смерти,
  • потому что грех, взяв повод от заповеди, обольстил меня и умертвил ею.
  • Посему закон свят, и заповедь свята и праведна и добра.
  • Итак, неужели доброе сделалось мне смертоносным? Никак; но грех, оказывающийся грехом потому, что посредством доброго причиняет мне смерть, так что грех становится крайне грешен посредством заповеди.
  • [Зач. 95.] Ибо мы знаем, что закон духовен, а я плотян, продан греху.
  • Ибо не понимаю, что делаю: потому что не то делаю, что хочу, а что ненавижу, то делаю.
  • Если же делаю то, чего не хочу, то соглашаюсь с законом, что он добр,
  • а потому уже не я делаю то, но живущий во мне грех.
  • Ибо знаю, что не живет во мне, то есть в плоти моей, доброе; потому что желание добра есть во мне, но чтобы сделать оное, того не нахожу.
  • Доброго, которого хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю.
  • Если же делаю то́, чего не хочу, уже не я делаю то, но живущий во мне грех.
  • Итак я нахожу закон, что, когда хочу делать доброе, прилежит мне злое.
  • Ибо по внутреннему человеку нахожу удовольствие в законе Божием;
  • но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховного, находящегося в членах моих.
  • Бедный я человек! кто избавит меня от сего тела смерти?
  • Благодарю Бога моего Иисусом Христом, Господом нашим. Итак тот же самый я умом моим служу закону Божию, а плотию закону греха.
  • 弟 兄 们 , 我 现 在 对 明 白 律 法 的 人 说 , 你 们 岂 不 晓 得 律 法 管 人 是 在 活 着 的 时 候 麽 。
  • 就 如 女 人 有 了 丈 夫 , 丈 夫 还 活 着 , 就 被 律 法 约 束 。 丈 夫 若 死 了 , 就 脱 离 了 丈 夫 的 律 法 。
  • 所 以 丈 夫 活 着 , 她 若 归 于 别 人 , 便 叫 淫 妇 。 丈 夫 若 死 了 , 她 就 脱 离 了 丈 夫 的 律 法 , 虽 然 归 于 别 人 , 也 不 是 淫 妇 。
  • 我 的 弟 兄 们 , 这 样 说 来 , 你 们 藉 着 基 督 的 身 体 , 在 律 法 上 也 是 死 了 。 叫 你 们 归 于 别 人 , 就 是 归 于 那 从 死 里 复 活 的 , 叫 我 们 结 果 子 给 神 。
  • 因 为 我 们 属 肉 体 的 时 候 , 那 因 律 法 而 生 的 恶 欲 , 就 在 我 们 肢 体 中 发 动 , 以 致 结 成 死 亡 的 果 子 。
  • 但 我 们 既 然 在 捆 我 们 的 律 法 上 死 了 , 现 今 就 脱 离 了 律 法 , 叫 我 们 服 事 主 , 要 按 着 心 灵 ( 心 灵 或 作 圣 灵 ) 的 新 样 , 不 按 着 仪 文 的 旧 样 。
  • 这 样 , 我 们 可 说 什 么 呢 。 律 法 是 罪 麽 。 断 乎 不 是 。 只 是 非 因 律 法 , 我 就 不 知 何 为 罪 。 非 律 法 说 , 不 可 起 贪 心 。 我 就 不 知 何 为 贪 心 。
  • 然 而 罪 趁 着 机 会 , 就 藉 着 诫 命 叫 诸 般 的 贪 心 在 我 里 头 发 动 。 因 为 没 有 律 法 罪 是 死 的 。
  • 我 以 前 没 有 律 法 是 活 着 的 , 但 是 诫 命 来 到 , 罪 又 活 了 , 我 就 死 了 。
  • 那 本 来 叫 人 活 的 诫 命 , 反 倒 叫 我 死 。
  • 因 为 罪 趁 着 机 会 , 就 藉 着 诫 命 引 诱 我 , 并 且 杀 了 我 。
  • 这 样 看 来 , 律 法 是 圣 洁 的 , 诫 命 也 是 圣 洁 , 公 义 , 良 善 的 。
  • 既 然 如 此 , 那 良 善 的 是 叫 我 死 麽 。 断 乎 不 是 。 叫 我 死 的 乃 是 罪 。 但 罪 藉 着 那 良 善 的 叫 我 死 , 就 显 出 真 是 罪 。 叫 罪 因 着 诫 命 更 显 出 是 恶 极 了 。
  • 我 们 原 晓 得 律 法 是 属 乎 灵 的 , 但 我 是 属 乎 肉 体 的 , 是 已 经 卖 给 罪 了 。
  • 因 为 我 所 作 的 , 我 自 己 不 明 白 。 我 所 愿 意 的 , 我 并 不 作 。 我 所 恨 恶 的 , 我 倒 去 作 。
  • 若 我 所 作 的 , 是 我 所 不 愿 意 的 , 我 就 应 承 律 法 是 善 的 。
  • 既 是 这 样 , 就 不 是 我 作 的 , 乃 是 住 在 我 里 头 的 罪 作 的 。
  • 我 也 知 道 , 在 我 里 头 , 就 是 我 肉 体 之 中 , 没 有 良 善 。 因 为 立 志 为 善 由 得 我 , 只 是 行 出 来 由 不 得 我 。
  • 故 此 , 我 所 愿 意 的 善 , 我 反 不 作 。 我 所 不 愿 意 的 恶 , 我 倒 去 作 。
  • 若 我 去 作 所 不 愿 意 作 的 , 就 不 是 我 作 的 , 乃 是 住 在 我 里 头 的 罪 作 的 。
  • 我 觉 得 有 个 律 , 就 是 我 愿 意 为 善 的 时 候 , 便 有 恶 与 我 同 在 。
  • 因 为 按 着 我 里 面 的 意 思 。 ( 原 文 作 人 ) 我 是 喜 欢 神 的 律 。
  • 但 我 觉 得 肢 体 中 另 有 个 律 , 和 我 心 中 的 律 交 战 , 把 我 掳 去 叫 我 附 从 那 肢 体 中 犯 罪 的 律 。
  • 我 真 是 苦 阿 , 谁 能 救 我 脱 离 这 取 死 的 身 体 呢 。
  • 感 谢 神 , 靠 着 我 们 的 主 耶 稣 基 督 就 能 脱 离 了 这 样 看 来 , 我 以 内 心 顺 服 神 的 律 。 我 肉 身 却 顺 服 罪 的 律 了 。

  • Эй бародарон, магар намедонед, зеро ба воқифони шариат сухан мегўям, ки шариат бар одамизод дар айёми зиндагии вай қудрат дорад?
  • Зеро ки зани шавҳардор мувофиқи шариат ба шавҳари зинда вобаста аст, ва агар шавҳараш бимирад, вай аз шариати шавҳардорӣ фориғ мешавад.
  • Бинобар ин агар вай дар айёми зиндагии шавҳараш ба Марди дигар равад, зинокор номида мешавад; лекин агар шавҳараш бимирад, вай аз шариат фориғ мешавад ва ҳар гоҳ ба марди дигар бирасад, зинокор ҳисоб намеёбад.
  • Шумо низ, эй бародарон, ба воситаи Бадани Масеҳ ба шариат мурдаем, то ки ба Дигаре, ба Он ки аз мурдагон эҳьё шуд, тааллуқ дошта бошед, барои он ки мо ба Худо самаре оварем.
  • Зеро, вақте ки мо ба ҳасби ҷисм зиндагӣ мекардем, ҳаваси гуноҳҳое ки ба воситаи шариат ошкор мешуд, дар андоми мо амал мекард, барои он ки мо ба мамот самаре оварем;
  • Лекин ҳоло мо ба шариате ки моро баста буд, мурда, аз он фориғ шудаем, то ки мувофиқи рўҳи тоза бандагӣ кунем, на ин ки мувофиқи ҳарфи кўҳна.
  • Пас чӣ гўем? Оё шариат бо гуноҳ якест? Ба ҳеҷ ваҷҳ. Лекин ман гуноҳро ба воситаи шариат донистаам. Зеро агар шариат намегуфт, ки́тамаъ накун́, ман намедонистам, ки тамаъ чист.
  • Аммо гуноҳ, бо баҳонаи ҳукми шариат, дар дили ман ҳар гуна тамаъро ба вуҷуд овард, зеро ки бе шариат гуноҳ мурда аст.
  • Ман як вақте бе шариат зиндагӣ мекардам, аммо вақте ки ҳукми шариат ба майдон омад, гуноҳ ҷон гирифт,
  • Ва ман мурдам, ва он ҳукми ки барои ҳаёт дода шуда буд, сабаби мамоти ман шуд;
  • Чунки гуноҳ, баҳонаи ҳукми шариат, маро фиреб дод ва ба воситаи он кушт.
  • Бинобар ин шраиат муқаддас аст, ҳукми он низ муқаддас, барҳақ ва нек аст.
  • Пас, оё чизи нек барои ман сабаби мамот шуд? Ба ҳеҷ ваҷҳ. Балки гуноҳ сабаби он шуд: барои он ки вай ҳамчун гуноҳ зоҳир шавад, ба воситаи чизи нек ба ман мамот овард, то ки гуноҳ ба воситаи ҳукми шариат ниҳоятдараҷа азим гардад.
  • Зеро мо медонем, ки шариат рўҳонӣ мебошад, вале ман нафсонӣ ҳастам ва ба гуноҳ фурўхта шудаам.
  • Ман, охир, он чи мекунам, намефаҳмам; чунки он чи мехоҳам, намекунам, балки он чи бад мебинам, мекунам,
  • Пас модоме ки он чи намехоҳам, мекунам, бо ҳамин эътироф менамоям, ки шариат нек аст.
  • Бинобар ин акнун кунандаи он ман нестам, балки гуноҳест, ки дар ман вуҷуд дорад.
  • Зеро медонам, ки дар ман, яъне дар ҷисми ман, чизи нек мавҷуд нест; чунки майли кардани кори нек дар ман бошад ҳам, ёрои кардани он надорам.
  • Зеро он кори неке ки мехоҳам, намекунам, лекин кори баде ки намехоҳам, мекунам.
  • Пас модоме ки он чи намехоҳам, мекунам, акнун кунандаи он ман нестам, балки гуноҳест, ки дар ман вуҷуд дорад.
  • Хуллас, ман чунин қонун пайдо мекунам, ки ҳангоме ки ман мехоҳам кори нек кунам, аз ман кори бад сар мезанад.
  • Зеро ки ман ба ҳасби инсони ботинӣ аз шариати Худо лаззат мебарам,
  • Лекин дар андоми худ қонуни дигаре мебинам, ки он ба муқобили қонуни хиради ман меҷангад ва маро асири он қонуни гуноҳ мегардонад, ки дар андоми ман мавҷуд аст.
  • Вой бар ҳоли ман, ки шахси мискин ҳастам! Кӣ маро аз ин ҷисми гирифтори мамот раҳоӣ медиҳад?
  • Худоро ба воситаи Худованди мо Исои Масеҳ шукр мегўям. Пас, ман бо хиради худ шариати Худоро бандагӣ мекунам, вале бо ҷисми худ қонуни гуноҳро.