Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
7:1
7:3
7:9
7:13
7:16
7:17
7:19
7:20
7:21
7:24
7:25
[Зач. 94.] Или́ не разумѣ́ете, бра́тiе: вѣ́дущымъ бо зако́нъ глаго́лю: я́ко зако́нъ облада́етъ надъ человѣ́комъ, во ели́ко вре́мя живе́тъ?
И́бо мужа́тая жена́ жи́ву му́жу привя́зана е́сть зако́номъ: а́ще ли же у́мретъ му́жъ ея́, разрѣши́тся от зако́на му́жескаго.
Тѣ́мже у́бо, жи́ву су́щу му́жу, прелюбодѣ́йца быва́етъ, а́ще бу́детъ му́жеви ино́му: а́ще ли у́мретъ му́жъ ея́, свобо́дна е́сть от зако́на, не бы́ти е́й прелюбодѣ́йцѣ, бы́вшей му́жу ино́му.
Тѣ́мже, бра́тiе моя́, и вы́ умро́сте зако́ну тѣ́ломъ Христо́вымъ, во е́же бы́ти ва́мъ ино́му, Воста́вшему изъ ме́ртвыхъ, да пло́дъ принесе́мъ Богови.
Егда́ бо бѣ́хомъ во пло́ти, стра́сти грѣхо́вныя, я́же зако́номъ, дѣ́йствоваху во у́дѣхъ на́шихъ, во е́же пло́дъ твори́ти сме́рти:
ны́нѣ же упраздни́хомся от зако́на, уме́рше, и́мже держи́ми бѣ́хомъ, я́ко рабо́тати на́мъ [Бо́гови] во обновле́нiи ду́ха, а не въ ве́тхости пи́смене.
Что́ у́бо рече́мъ? Зако́нъ ли грѣ́хъ? Да не бу́детъ: но грѣха́ не зна́хъ, то́чiю зако́номъ: по́хоти же не вѣ́дахъ, а́ще не бы́ зако́нъ глаго́лалъ: не похо́щеши.
Вину́ же прiе́мъ грѣ́хъ за́повѣдiю, содѣ́ла во мнѣ́ вся́ку по́хоть: безъ зако́на бо грѣ́хъ ме́ртвъ е́сть.
А́зъ же живя́хъ кромѣ́ зако́на иногда́: прише́дшей же за́повѣди, грѣ́хъ у́бо оживе́,
а́зъ же умро́хъ: и обрѣ́теся ми́ за́повѣдь, я́же въ живо́тъ, сiя́ въ сме́рть,
грѣ́хъ бо вину́ прiе́мъ за́повѣдiю, прельсти́ мя, и то́ю умертви́ мя.
Тѣ́мже у́бо зако́нъ свя́тъ, и за́повѣдь свя́та и пра́ведна и блага́.
Благо́е ли у́бо бы́сть мнѣ́ сме́рть? Да не бу́детъ: но грѣ́хъ, да яви́тся грѣ́хъ, благи́мъ ми́ содѣва́я сме́рть, да бу́детъ по премно́гу грѣ́шенъ грѣ́хъ за́повѣдiю.
[Зач. 95.] Вѣ́мы бо, я́ко зако́нъ духо́венъ е́сть: а́зъ же пло́тянъ е́смь, про́данъ подъ грѣ́хъ.
Е́же бо содѣва́ю, не разумѣ́ю: не е́же бо хощу́, сiе́ творю́, но е́же нена́вижду, то́ содѣ́ловаю.
А́ще ли, е́же не хощу́, сiе́ творю́, хвалю́ зако́нъ я́ко до́бръ,
ны́нѣ же не ктому́ а́зъ сiе́ содѣва́ю, но живы́й во мнѣ́ грѣ́хъ.
Вѣ́мъ бо, я́ко не живе́тъ во мнѣ́, си́рѣчь во пло́ти мое́й, до́брое: е́же бо хотѣ́ти прилежи́тъ ми́, а е́же содѣ́яти до́брое, не обрѣта́ю.
Не е́же бо хощу́ до́брое, творю́, но е́же не хощу́ зло́е, сiе́ содѣва́ю.
А́ще ли, е́же не хощу́ а́зъ, сiе́ творю́, уже́ не а́зъ сiе́ творю́, но живы́й во мнѣ́ грѣ́хъ.
Обрѣта́ю у́бо зако́нъ, хотя́щу ми́ твори́ти до́брое, я́ко мнѣ́ зло́е прилежи́тъ.
Соуслажда́юся бо зако́ну Бо́жiю по вну́треннему человѣ́ку:
ви́жду же и́нъ зако́нъ во у́дѣхъ мои́хъ, проти́ву вою́ющь зако́ну ума́ моего́ и плѣня́ющь мя́ зако́номъ грѣхо́внымъ, су́щимъ во у́дѣхъ мои́хъ.
Окая́ненъ а́зъ человѣ́къ: кто́ мя изба́витъ от тѣ́ла сме́рти сея́?
Благодарю́ Бо́га моего́ Иису́съ Христо́мъ Го́сподемъ на́шимъ. Тѣ́мже у́бо са́мъ а́зъ умо́мъ мои́мъ рабо́таю зако́ну Бо́жiю, пло́тiю же зако́ну грѣхо́вному.
1 Вы умерли для закона и принадлежите Христу. 7 Закон свят, 13 но живущий во мне грех производит смерть чрез закон.
[Зач. 94.] Разве вы не знаете, братия (ибо говорю знающим закон), что закон имеет власть над человеком, пока он жив?
Замужняя женщина привязана законом к живому мужу; а если умрет муж, она освобождается от закона замужества.
Посему, если при живом муже выйдет за другого, называется прелюбодейцею; если же умрет муж, она свободна от закона, и не будет прелюбодейцею, выйдя за другого мужа.
Так и вы, братия мои, умерли для закона телом Христовым, чтобы принадлежать другому, Воскресшему из мертвых, да приносим плод Богу.
Ибо, когда мы жили по плоти, тогда страсти греховные, обнаруживаемые законом, действовали в членах наших, чтобы приносить плод смерти;
но ныне, умерши для закона, которым были связаны, мы освободились от него, чтобы нам служить Богу в обновлении духа, а не по ветхой букве.
Что же скажем? Неужели от закона грех? Никак. Но я не иначе узнал грех, как посредством закона. Ибо я не понимал бы и пожелания, если бы закон не говорил: не пожелай.
Но грех, взяв повод от заповеди, произвел во мне всякое пожелание: ибо без закона грех мертв.
Я жил некогда без закона; но когда пришла заповедь, то грех ожил,
а я умер; и таким образом заповедь, данная для жизни, послужила мне к смерти,
потому что грех, взяв повод от заповеди, обольстил меня и умертвил ею.
Посему закон свят, и заповедь свята и праведна и добра.
Итак, неужели доброе сделалось мне смертоносным? Никак; но грех, оказывающийся грехом потому, что посредством доброго причиняет мне смерть, так что грех становится крайне грешен посредством заповеди.
[Зач. 95.] Ибо мы знаем, что закон духовен, а я плотян, продан греху.
Ибо не понимаю, что делаю: потому что не то делаю, что хочу, а что ненавижу, то делаю.
Если же делаю то, чего не хочу, то соглашаюсь с законом, что он добр,
а потому уже не я делаю то, но живущий во мне грех.
Ибо знаю, что не живет во мне, то есть в плоти моей, доброе; потому что желание добра есть во мне, но чтобы сделать оное, того не нахожу.
Доброго, которого хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю.
Если же делаю то́, чего не хочу, уже не я делаю то, но живущий во мне грех.
Итак я нахожу закон, что, когда хочу делать доброе, прилежит мне злое.
Ибо по внутреннему человеку нахожу удовольствие в законе Божием;
но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховного, находящегося в членах моих.
Бедный я человек! кто избавит меня от сего тела смерти?
Благодарю Бога моего Иисусом Христом, Господом нашим. Итак тот же самый я умом моим служу закону Божию, а плотию закону греха.
ἢ ἀγνοεῖτε ἀδελφοί γινώσκουσιν γὰρ νόμον λαλῶ ὅτι ὁ νόμος κυριεύει τοῦ ἀνθρώπου ἐφ᾿ ὅσον χρόνον ζῇ
ἡ γὰρ ὕπανδρος γυνὴ τῷ ζῶντι ἀνδρὶ δέδεται νόμῳ ἐὰν δὲ ἀποθάνῃ ὁ ἀνήρ κατήργηται ἀπὸ τοῦ νόμου τοῦ ἀνδρός
ἄρα οὖν ζῶντος τοῦ ἀνδρὸς μοιχαλὶς χρηματίσει ἐὰν γένηται ἀνδρὶ ἑτέρῳ ἐὰν δὲ ἀποθάνῃ ὁ ἀνήρ ἐλευθέρα ἐστὶν ἀπὸ τοῦ νόμου τοῦ μὴ εἶναι αὐτὴν μοιχαλίδα γενομένην ἀνδρὶ ἑτέρῳ
ὥστε ἀδελφοί μου καὶ ὑμεῖς ἐθανατώθητε τῷ νόμῳ διὰ τοῦ σώματος τοῦ Χριστοῦ εἰς τὸ γενέσθαι ὑμᾶς ἑτέρῳ τῷ ἐκ νεκρῶν ἐγερθέντι ἵνα καρποφορήσωμεν τῷ θεῷ
ὅτε γὰρ ἦμεν ἐν τῇ σαρκί τὰ παθήματα τῶν ἁμαρτιῶν τὰ διὰ τοῦ νόμου ἐνηργεῖτο ἐν τοῖς μέλεσιν ἡμῶν εἰς τὸ καρποφορῆσαι τῷ θανάτῳ
νυνὶ δὲ κατηργήθημεν ἀπὸ τοῦ νόμου ἀποθανόντες ἐν ᾧ κατειχόμεθα ὥστε δουλεύειν ἡμᾶς ἐν καινότητι πνεύματος καὶ οὐ παλαιότητι γράμματος
τί οὖν ἐροῦμεν ὁ νόμος ἁμαρτία μὴ γένοιτο ἀλλὰ τὴν ἁμαρτίαν οὐκ ἔγνων εἰ μὴ διὰ νόμου τήν τε γὰρ ἐπιθυμίαν οὐκ ᾔδειν εἰ μὴ ὁ νόμος ἔλεγεν οὐκ ἐπιθυμήσεις
ἀφορμὴν δὲ λαβοῦσα ἡ ἁμαρτία διὰ τῆς ἐντολῆς κατειργάσατο ἐν ἐμοὶ πᾶσαν ἐπιθυμίαν χωρὶς γὰρ νόμου ἁμαρτία νεκρά
ἐγὼ δὲ ἔζων χωρὶς νόμου ποτέ ἐλθούσης δὲ τῆς ἐντολῆς ἡ ἁμαρτία ἀνέζησεν
ἐγὼ δὲ ἀπέθανον καὶ εὑρέθη μοι ἡ ἐντολὴ ἡ εἰς ζωὴν αὕτη εἰς θάνατον
ἡ γὰρ ἁμαρτία ἀφορμὴν λαβοῦσα διὰ τῆς ἐντολῆς ἐξηπάτησέν με καὶ δι᾿ αὐτῆς ἀπέκτεινεν
ὥστε ὁ μὲν νόμος ἅγιος καὶ ἡ ἐντολὴ ἁγία καὶ δικαία καὶ ἀγαθή
τὸ οὖν ἀγαθὸν ἐμοὶ ἐγένετο θάνατος μὴ γένοιτο ἀλλὰ ἡ ἁμαρτία ἵνα φανῇ ἁμαρτία διὰ τοῦ ἀγαθοῦ μοι κατεργαζομένη θάνατον ἵνα γένηται καθ᾿ ὑπερβολὴν ἁμαρτωλὸς ἡ ἁμαρτία διὰ τῆς ἐντολῆς
οἴδαμεν γὰρ ὅτι ὁ νόμος πνευματικός ἐστιν ἐγὼ δὲ σάρκινός εἰμι πεπραμένος ὑπὸ τὴν ἁμαρτίαν
ὃ γὰρ κατεργάζομαι οὐ γινώσκω οὐ γὰρ ὃ θέλω τοῦτο πράσσω ἀλλ᾿ ὃ μισῶ τοῦτο ποιῶ
εἰ δὲ ὃ οὐ θέλω τοῦτο ποιῶ σύμφημι τῷ νόμῳ ὅτι καλός
νυνὶ δὲ οὐκέτι ἐγὼ κατεργάζομαι αὐτὸ ἀλλὰ ἡ οἰκοῦσα ἐν ἐμοὶ ἁμαρτία
οἶδα γὰρ ὅτι οὐκ οἰκεῖ ἐν ἐμοί τοῦτ᾿ ἔστιν ἐν τῇ σαρκί μου ἀγαθόν τὸ γὰρ θέλειν παράκειταί μοι τὸ δὲ κατεργάζεσθαι τὸ καλὸν οὔ
οὐ γὰρ ὃ θέλω ποιῶ ἀγαθόν ἀλλὰ ὃ οὐ θέλω κακὸν τοῦτο πράσσω
εἰ δὲ ὃ οὐ θέλω ἐγὼ τοῦτο ποιῶ οὐκέτι ἐγὼ κατεργάζομαι αὐτὸ ἀλλὰ ἡ οἰκοῦσα ἐν ἐμοὶ ἁμαρτία
εὑρίσκω ἄρα τὸν νόμον τῷ θέλοντι ἐμοὶ ποιεῖν τὸ καλὸν ὅτι ἐμοὶ τὸ κακὸν παράκειται
συνήδομαι γὰρ τῷ νόμῳ τοῦ θεοῦ κατὰ τὸν ἔσω ἄνθρωπον
βλέπω δὲ ἕτερον νόμον ἐν τοῖς μέλεσίν μου ἀντιστρατευόμενον τῷ νόμῳ τοῦ νοός μου καὶ αἰχμαλωτίζοντά με ἐν τῷ νόμῳ τῆς ἁμαρτίας τῷ ὄντι ἐν τοῖς μέλεσίν μου
ταλαίπωρος ἐγὼ ἄνθρωπος τίς με ῥύσεται ἐκ τοῦ σώματος τοῦ θανάτου τούτου
χάρις δὲ τῷ θεῷ διὰ Ἰησοῦ Χριστοῦ τοῦ κυρίου ἡμῶν ἄρα οὖν αὐτὸς ἐγὼ τῷ μὲν νοιῒ δουλεύω νόμῳ θεοῦ τῇ δὲ σαρκὶ νόμῳ ἁμαρτίας
Украинский (Огієнко)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (еп. Кассиан)
- Рус. (К.П. Победоносцев)
- Arab (JAB)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Belarusian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian (ancient)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Greek (NA, 28)
- Hebrew NT by Delitzsch
- Italian (CEI 1974)
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Latvian
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
- Uzbek
Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?
Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив́язана до нього Законом;
а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові;
коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.
коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.
Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.
А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв́язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.
Що ж скажемо?
Чи Закон то гріх?
Зовсім ні!
Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.
Чи Закон то гріх?
Зовсім ні!
Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.
Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
а я вмер;
і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.
Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
Тож чи добре стало мені смертю?
Зовсім ні!
Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.
Зовсім ні!
Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.
Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.
Бо що я виконую, не розумію;
я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю.
я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю.
А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре;
бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.
бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.
Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені.
Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,
та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
Нещасна я людина!
Хто мене визволить від тіла цієї смерти?
Хто мене визволить від тіла цієї смерти?
Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого.
Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному…
Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному…