Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
18:2
18:3
18:4
18:5
18:7
18:10
18:14
18:16
18:18
18:19
18:23
18:27
см.:Притч.28:14;
18:29
18:31
18:33
Живы́й во вѣ́ки созда́ вся́ о́бще. Госпо́дь еди́нъ оправди́тся:
никто́же дово́ленъ исповѣ́сти дѣ́лъ его́,
и кто́ изслѣ́дитъ вели́чiя его́?
Держа́ву вели́чества его́ кто́ изочте́тъ? и кто́ приложи́тъ исповѣ́дати ми́лости его́?
Не лѣ́ть ума́лити, ниже́ приложи́ти, и не лѣ́ть изслѣ́дити чуде́съ Госпо́днихъ.
Егда́ сконча́етъ человѣ́къ, тогда́ начина́етъ, и егда́ преста́нетъ, тогда́ усумни́тся.
Что́ е́сть человѣ́къ? и что́ потре́ба его́? что́ бла́го его́? и что́ зло́ его́?
Число́ дні́й человѣ́ку мно́го лѣ́тъ сто́: я́ко ка́пля морскі́я воды́ и зерно́ песка́, та́ко ма́ло лѣ́тъ въ де́нь вѣ́ка.
Сего́ ра́ди долготерпѣ́ Госпо́дь на ни́хъ и излiя́ на ня́ ми́лость свою́.
Ви́дѣ и позна́ низвраще́нiе и́хъ, я́ко зло́,
сего́ ра́ди умно́жи милосе́рдiе свое́.
Ми́лость человѣ́ча на и́скренняго своего́, ми́лость же Госпо́дня на вся́ку пло́ть.
Облича́яй и наказу́яй, и науча́яй и обраща́яй я́ко па́стырь ста́до свое́:
прiе́млющихъ наказа́нiе ми́луетъ и тща́щихся о судьба́хъ его́.
Ча́до, во благи́хъ не да́ждь поро́ка, и во вся́цѣмъ дая́нiи печа́ли слове́съ.
Не устуди́тъ ли зно́я роса́? та́ко лу́чше сло́во, не́жели дая́нiе.
Не се́ ли, сло́во па́че дая́нiя бла́га? обоя́ же у му́жа благода́тна.
Бу́й неблагода́рно поно́ситъ, и дая́нiе зави́дливаго истаева́етъ о́чи.
Пре́жде не́же возглаго́леши, увѣ́ждь, и пре́жде неду́га врачу́йся:
пре́жде суда́ испыта́й себе́ и въ ча́съ посѣще́нiя обря́щеши очище́нiе:
пре́жде да́же въ неду́гъ не впаде́ши, смири́ся, и во вре́мя грѣхо́въ покажи́ обраще́нiе.
Не воспяти́ся возда́ти обѣ́тъ благовре́менно и не ожида́й да́же до сме́рти оправда́тися:
пре́жде да́же не помо́лишися, угото́ви себе́, и не бу́ди я́ко человѣ́къ искуша́я Го́спода.
Помяни́ гнѣ́въ въ де́нь сконча́нiя и вре́мя ме́сти во отвраще́нiи лица́:
помяни́ вре́мя гла́да во вре́мя сы́тости, нищету́ и убо́жество въ де́нь бога́тства.
От у́тра до ве́чера измѣня́ется вре́мя, и вся́ ско́ра су́ть предъ Го́сподемъ.
Человѣ́къ прему́дръ во все́мъ опа́сенъ бу́детъ и во дне́хъ грѣхо́въ во́нметъ о согрѣше́нiи.
Вся́къ разуми́въ позна́ прему́дрость, и обрѣ́тшему ю́ да́стъ исповѣ́данiе.
Разу́мнiи въ словесѣ́хъ, и ті́и умудри́шася и умно́жиша при́тчи испы́тны. воздержа́нiе души́.
Вслѣ́дъ по́хотей твои́хъ не ходи́ и от похотѣ́нiй свои́хъ возбраня́йся:
а́ще да́си души́ твое́й благоволе́нiе жела́нiя, сотвори́тъ тя́ обра́дованiе враго́мъ твои́мъ.
Не весели́ся о мно́зѣй сла́дости и не связу́йся сообще́нiемъ ея́.
Не бу́ди ни́щь пи́ршествуяй от взаи́мства, и ничто́ ти бу́детъ въ мѣшцѣ́.
Все вообще создал Живущий во веки; Господь один праведен.
Никому не предоставил Он изъяснять дела́ Его.
И кто может исследовать великие дела Его?
Кто может измерить силу величия Его? и кто может также изречь милости Его?
Невозможно ни умалить, ни увеличить, и невозможно исследовать дивных дел Господа.
Когда человек окончил бы, тогда он только начинает, и когда перестанет, придет в изумление.
Что есть человек и что польза его? что благо его и что зло его?
Число дней человека – много, если сто лет: как капля воды из моря или крупинка песка, так малы лета его в дне вечности.
Посему Господь долготерпелив к людям и изливает на них милость Свою.
Он видит и знает, что конец их очень бедствен,
и потому умножает милости Свои.
Милость человека – к ближнему его, а милость Господа – на всякую плоть.
Он обличает и вразумляет, и поучает и обращает, как пастырь стадо свое.
Он милует принимающих вразумление и усердно обращающихся к закону Его.
Сын мой! при благотворениях не делай упреков, и при всяком даре не оскорбляй словами.
Роса не охлаждает ли зноя? так слово – лучше, нежели даяние.
Поэтому не выше ли доброго даяния слово? а у человека доброжелательного и то и другое.
Глупый немилосердно укоряет, и подаяние неблагорасположенного иссушает глаза.
Прежде, нежели начнешь говорить, обдумывай, и прежде болезни заботься о себе.
Испытывай себя прежде суда, и во время посещения найдешь милость.
Прежде, нежели почувствуешь слабость, смиряйся, и во время грехов покажи обращение.
Ничто да не препятствует тебе исполнить обет благовременно, и не откладывай оправдания до смерти.
Прежде, нежели начнешь молиться, приготовь себя, и не будь как человек, искушающий Господа.
Припоминай о гневе в день смерти и о времени отмщения, когда Господь отвратит лице Свое.
Во время сытости вспоминай о времени голода и во дни богатства – о бедности и нужде.
От утра до вечера изменяется время, и все скоротечно пред Господом.
Человек мудрый во всем будет осторожен и во дни грехов удержится от беспечности.
Всякий разумный познает премудрость и нашедшему ее воздаст хвалу.
Рассудительные в словах и сами умудряются, и источают основательные притчи.
Не ходи вслед похотей твоих и воздерживайся от пожеланий твоих.
Если будешь доставлять душе твоей приятное для вожделений, то она сделает тебя потехою для врагов твоих.
Не ищи увеселения в большой роскоши и не привязывайся к пиршествам.
Не сделайся нищим, пиршествуя на занятые деньги, когда ничего нет у тебя в кошельке.
ვინც ცოცხლობს საუკუნოდ, მთელი სამყარო მან შექმნა.
მხოლოდ უფალი შეირაცხება მართალად.
არავის აცხადებინებს თავის საქმეებს და მის დიდებულ ნამოქმედართ ვინ გამოიკვლევს?
მისი სიდიადის ძალას ვინ გაზომავს? და ვინ მოსთვლის მის მოწყალებებს?
მისი არც დაკლება იქნება და არც გაზრდა, უფლის საკვირველებანი გამოუკვლეველია.
როცა კაცი დაასრულებს, მაშინ იწყებს ის და, როცა შეწყვეტს, მაშინ მოისაკლისებს ის.
რაა კაცი და რა სარგებლობა აქვს? რა არის სიკეთე მისი და რა არის ბოროტება მისი?
ადამიანის დღეთა რიცხვი თითქოს ბევრია - ასი წელი.
მაგრამ როგორც ზღვაში წყლის წვეთი და ქვიშის მარცვალი, ასევე მცირეა მარადისობისთვის მისი წლები.
ამიტომაც სულგრძელია უფალი მათ მიმართ და მიაფენს მათზე თავის წყალობას.
ხედავს და იცის, რომ სავალალოა მათი აღსასრული, ამიტომაც გაამრავლა თავისი წყალობა.
გულმოწყალება კაცისა მისი მახლობლისკენაა, უფლის მოწყალება კი - ყოველი ხორციელისკენ. ამხელს, წვრთნის და ასწავლის, და მოაქცევს, როგორც მწყემსი, თავის სამწყსოს.
შეიწყალებს მათ, ვინც მის შეგონებას შეიწყნარებს და იმათაც, ვინც მის კანონებს ეშურებიან.
შვილო, ქველმოქმედებისას საყვედურს ნუ იტყვი და ყოველი გაცემისას გულსატკენ სიტყვას.
განა სიცხეს ცვარი არ აგრილებს? ასევე მოწყალებას სჯობია სიტყვა.
ლამაზ საჩუქარს ხომ აღემატება სიტყვა? მადლიან კაცს კი ორივე ექნება.
უგუნური უმადურად აყვედრის და საჩუქარი შურიანისა თვალებს შრეტს.
ვიდრე ალაპარაკდებოდე, მოიფიქრე და, ვიდრე დასნეულდებოდე, სიმრთელეს მიხედე.
გასამართლებამდე გაჩხრიკე შენი თავი და განკითხვისას იპოვი შეწყალებას.
ვიდრე დაუძლურდებოდე, მოთრგუნე თავი და ცოდვის ზღვარზე უკან მოიქეცი.
ნუ დაბრკოლდები აღთქმის დროზე შესასრულებლად და მის განაღდებას სიკვდილამდე ნუ გადასდებ.
ლოცვის დაწყებამდე მოამზადე თავი და უფლის გამომცდელივით ნუ იქნები.
გახსოვდეს რისხვა აღსასრულის დღეს და ჟამი შურისგებისა, როცა უფალი პირს მიიბრუნებს.
სიმაძღრისას შიმშილობის ჟამი გახსოვდეს, გამდიდრებისას კი - სიღატაკე და გაჭირვება.
განთიადიდან საღამომდე იცვლება ჟამი და ყოველივე სწრაფწარმავალია წინაშე უფლისა.
ბრძენი კაცი ყოველთვის ფრთხილად იქნება და ცოდვათა დღეებში შეცდომას მოერიდება.
ყოველი გონიერი შეიცნობს სიბრძნეს და მის მპოვნელსაც ხოტბას შეასხამს.
სიტყვებში გაწაფულნი თავადაც დაბრძენდნენ და გადმოღვარეს ბრძნული იგავები.
ნუ აჰყვები შენს გულისთქმათ და სურვილებისაგან თავი შეიკავე.
თუ სულს ვნებებისკენ წარუძღვები, მტრების გასართობად გაგხდიან.
ნუ ილხენ დიდი ფუფუნებით და არიფანებს ნუ გადაყვები.
არ გაგაღატაკოს სესხით გამართულმა ნადიმებმა, როდესაც ქისა ცარიელი გაქვს.
Греческий [Greek (Koine)]
Языки
ὁ ζῶν εἰς τὸν αἰῶνα ἔκτισεν τὰ πάντα κοινῇ
2κύριος μόνος δικαιωθήσεται
2κύριος μόνος δικαιωθήσεται
4οὐθενὶ ἐξεποίησεν ἐξαγγεῖλαι τὰ ἔργα αὐτοῦ–
–καὶ τίς ἐξιχνεύσει τὰ μεγαλεῖα αὐτοῦ
5κράτος μεγαλωσύνης αὐτοῦ τίς ἐξαριθμήσεται καὶ τίς προσθήσει ἐκδιηγήσασθαι τὰ ἐλέη αὐτοῦ
6οὐκ ἔστιν ἐλαττῶσαι οὐδὲ προσθεῖναι καὶ οὐκ ἔστιν ἐξιχνιάσαι τὰ θαυμάσια τοῦ κυρίου
7ὅταν συντελέσῃ ἄνθρωπος τότε ἄρχεται καὶ ὅταν παύσηται τότε ἀπορηθήσεται
8τί ἄνθρωπος καὶ τί ἡ χρῆσις αὐτοῦ τί τὸ ἀγαθὸν αὐτοῦ καὶ τί τὸ κακὸν αὐτοῦ
9ἀριθμὸς ἡμερῶν ἀνθρώπου πολλὰ ἔτη ἑκατόν
10ὡς σταγὼν ὕδατος ἀπὸ θαλάσσης καὶ ψῆφος ἄμμου οὕτως ὀλίγα ἔτη ἐν ἡμέρᾳ αἰῶνος
10ὡς σταγὼν ὕδατος ἀπὸ θαλάσσης καὶ ψῆφος ἄμμου οὕτως ὀλίγα ἔτη ἐν ἡμέρᾳ αἰῶνος
11διὰ τοῦτο ἐμακροθύμησεν κύριος ἐπ᾿ αὐτοῖς καὶ ἐξέχεεν ἐπ᾿ αὐτοὺς τὸ ἔλεος αὐτοῦ
12εἶδεν καὶ ἐπέγνω τὴν καταστροφὴν αὐτῶν–
–ὅτι πονηρά διὰ τοῦτο ἐπλήθυνεν τὸν ἐξιλασμὸν αὐτοῦ
13ἔλεος ἀνθρώπου ἐπὶ τὸν πλησίον αὐτοῦ ἔλεος δὲ κυρίου ἐπὶ πᾶσαν σάρκα–
–ἐλέγχων καὶ παιδεύων καὶ διδάσκων καὶ ἐπιστρέφων ὡς ποιμὴν τὸ ποίμνιον αὐτοῦ
τοὺς ἐκδεχομένους παιδείαν ἐλεᾷ καὶ τοὺς κατασπεύδοντας ἐπὶ τὰ κρίματα αὐτοῦ
τέκνον ἐν ἀγαθοῖς μὴ δῷς μῶμον καὶ ἐν πάσῃ δόσει λύπην λόγων
οὐχὶ καύσωνα ἀναπαύσει δρόσος οὕτως κρείσσων λόγος ἢ δόσις
οὐκ ἰδοὺ λόγος ὑπὲρ δόμα ἀγαθόν καὶ ἀμφότερα παρὰ ἀνδρὶ κεχαριτωμένῳ
μωρὸς ἀχαρίστως ὀνειδιεῖ καὶ δόσις βασκάνου ἐκτήκει ὀφθαλμούς
πρὶν ἢ λαλῆσαι μάνθανε καὶ πρὸ ἀρρωστίας θεραπεύου
πρὸ κρίσεως ἐξέταζε σεαυτόν καὶ ἐν ὥρᾳ ἐπισκοπῆς εὑρήσεις ἐξιλασμόν
πρὶν ἀρρωστῆσαί σε ταπεινώθητι καὶ ἐν καιρῷ ἁμαρτημάτων δεῖξον ἐπιστροφήν
μὴ ἐμποδισθῇς τοῦ ἀποδοῦναι εὐχὴν εὐκαίρως καὶ μὴ μείνῃς ἕως θανάτου δικαιωθῆναι
πρὶν εὔξασθαι ἑτοίμασον σεαυτὸν καὶ μὴ γίνου ὡς ἄνθρωπος πειράζων τὸν κύριον
μνήσθητι θυμοῦ ἐν ἡμέραις τελευτῆς καὶ καιρὸν ἐκδικήσεως ἐν ἀποστροφῇ προσώπου
μνήσθητι καιρὸν λιμοῦ ἐν καιρῷ πλησμονῆς πτωχείαν καὶ ἔνδειαν ἐν ἡμέραις πλούτου
ἀπὸ πρωίθεν ἕως ἑσπέρας μεταβάλλει καιρός καὶ πάντα ἐστὶν ταχινὰ ἔναντι κυρίου
ἄνθρωπος σοφὸς ἐν παντὶ εὐλαβηθήσεται καὶ ἐν ἡμέραις ἁμαρτιῶν προσέξει ἀπὸ πλημμελείας
πᾶς συνετὸς ἔγνω σοφίαν καὶ τῷ εὑρόντι αὐτὴν δώσει ἐξομολόγησιν
συνετοὶ ἐν λόγοις καὶ αὐτοὶ ἐσοφίσαντο καὶ ἀνώμβρησαν παροιμίας ἀκριβεῖς
ὀπίσω τῶν ἐπιθυμιῶν σου μὴ πορεύου καὶ ἀπὸ τῶν ὀρέξεών σου κωλύου
ἐὰν χορηγήσῃς τῇ ψυχῇ σου εὐδοκίαν ἐπιθυμίας ποιήσει σε ἐπίχαρμα τῶν ἐχθρῶν σου
μὴ εὐφραίνου ἐπὶ πολλῇ τρυφῇ μὴ προσδεθῇς συμβολῇ αὐτῆς
μὴ γίνου πτωχὸς συμβολοκοπῶν ἐκ δανεισμοῦ καὶ οὐδέν σοί ἐστιν ἐν μαρσιππίῳ