Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Прит.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Езд.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
6:1
6:5
6:11
6:12
5:17Ка́мо отъи́де бра́тъ тво́й, до́брая въ жена́хъ? ка́мо уклони́ся бра́тъ тво́й? и взы́щемъ его́ съ тобо́ю.
1Бра́тъ мо́й сни́де въ вертогра́дъ сво́й, въ мѣста́ арома́тъ, па́ствити въ вертогра́дѣхъ и собира́ти кри́ны.
2А́зъ бра́ту моему́ и бра́тъ мо́й мнѣ́, пасы́й въ кри́нѣхъ.
3Добра́ еси́, бли́жняя моя́, я́ко благоволе́нiе, красна́ я́ко Иерусали́мъ, у́жасъ я́ко вчине́нны.
4Отврати́ о́чи твои́ от мене́, я́ко ті́и воскрили́ша мя́: вла́си твои́, я́ко стада́ ко́зъ, я́же взыдо́ша от Галаа́да:
5зу́бы твои́, я́ко стада́ остриже́ныхъ, я́же взыдо́ша от купѣ́ли, вся́ близня́та родя́щыя, и безча́дныя нѣ́сть въ ни́хъ: я́ко ве́рвь червле́на устнѣ́ твои́, и бесѣ́да твоя́ красна́:
6я́ко оброще́нiе ши́пка лани́ты твоя́, кромѣ́ замолча́нiя твоего́.
7Шестьдеся́тъ су́ть цари́цъ и о́смьдесятъ нало́жницъ, и ю́нотъ, и́мже нѣ́сть числа́:
8еди́на е́сть голуби́ца моя́, соверше́нная моя́: еди́на е́сть ма́тери свое́й, избра́нна е́сть роди́вшей ю́: ви́дѣша ю́ дще́ри и ублажи́ша ю́, цари́цы и нало́жницы, и восхвали́ша ю́.
9Кто́ сiя́ проница́ющая а́ки у́тро, добра́ я́ко луна́, избра́нна я́ко со́лнце, у́жасъ я́ко вчине́нны?
10Въ вертогра́дъ орѣ́ховъ снидо́хъ ви́дѣти въ плодѣ́хъ пото́ка, ви́дѣти, а́ще процвѣте́ виногра́дъ и возрасто́ша ши́пки.
11Та́мо да́мъ сосца́ моя́ тебѣ́: не разумѣ́ душа́ моя́, положи́ мя на колесни́цѣ Аминада́вли.
1 «Мой возлюбленный пошел в сад свой … он пасет между лилиями»; 4 «грозна, как полки со знаменами».
«Куда пошел возлюбленный твой, прекраснейшая из женщин? куда обратился возлюбленный твой? мы поищем его с тобою».
Мой возлюбленный пошел в сад свой, в цветники ароматные, чтобы пасти в садах и собирать лилии.
Я принадлежу возлюбленному моему, а возлюбленный мой – мне; он пасет между лилиями.
Прекрасна ты, возлюбленная моя, как Фирца, любезна, как Иерусалим, грозна, как полки со знаменами.
Уклони очи твои от меня, потому что они волнуют меня. {:}Волосы твои – как стадо коз, сходящих с Галаада;–
{:–}зубы твои – как стадо овец, выходящих из купальни, из которых у каждой пара ягнят, и бесплодной нет между ними;
как половинки гранатового яблока – ланиты твои под кудрями твоими.
Есть шестьдесят цариц и восемьдесят наложниц и девиц без числа,
но единственная – она, голубица моя, чистая моя; единственная она у матери своей, отличенная у родительницы своей. Увидели ее девицы, и – превознесли ее, царицы и наложницы, и – восхвалили ее.
Кто эта, блистающая, как заря, прекрасная, как луна, светлая, как солнце, грозная, как полки со знаменами?
Я сошла в ореховый сад посмотреть на зелень долины, поглядеть, распустилась ли виноградная лоза, расцвели ли гранатовые яблоки?
Не знаю, как душа моя влекла меня к колесницам знатных народа моего.
Бра́тъ мо́й сни́де въ вертогра́дъ сво́й, въ мѣста̀ а҆рѡма̑тъ, па́ствити въ вертогра́дѣхъ и҆ собира́ти крі́ны.
А҆́зъ бра́тꙋ моемꙋ̀ и҆ бра́тъ мо́й мнѣ̀, пасы́й въ крі́нѣхъ.
Добра̀ є҆сѝ, бли́жнѧѧ моѧ̀, ꙗ҆́кѡ благоволе́нїе, красна̀ ꙗ҆́кѡ і҆ерⷭ҇ли́мъ, ᲂу҆́жасъ ꙗ҆́кѡ вчинє́нны {ѡ҆полчє́нны}.
Ѿвратѝ ѻ҆́чи твоѝ ѿ менє̀, ꙗ҆́кѡ ті́и воскрили́ша мѧ̀: вла́си твоѝ, ꙗ҆́кѡ стада̀ ко́зъ, ꙗ҆̀же взыдо́ша ѿ галаа́да:
зꙋ́бы твоѝ, ꙗ҆́кѡ стада̀ ѡ҆стриже́ныхъ, ꙗ҆̀же взыдо́ша ѿ кꙋпѣ́ли, всѧ̑ близнѧ́та родѧ́щыѧ, и҆ безча́дныѧ нѣ́сть въ ни́хъ: ꙗ҆́кѡ ве́рвь червле́на ᲂу҆стнѣ̀ твоѝ, и҆ бесѣ́да твоѧ̀ красна̀:
ꙗ҆́кѡ ѡ҆броще́нїе ши́пка лани̑ты твоѧ̑, кромѣ̀ замолча́нїѧ твоегѡ̀.
Шестьдесѧ́тъ сꙋ́ть цари́цъ и҆ ѻ҆́смьдесѧтъ нало́жницъ, и҆ ю҆́нотъ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀:
є҆ди́на є҆́сть голꙋби́ца моѧ̀, соверше́ннаѧ моѧ̀: є҆ди́на є҆́сть ма́тери свое́й, и҆збра́нна є҆́сть роди́вшей ю҆̀: ви́дѣша ю҆̀ дщє́ри и҆ ᲂу҆блажи́ша ю҆̀, цари̑цы и҆ налѡ́жницы, и҆ восхвали́ша ю҆̀.
Кто̀ сїѧ̀ проница́ющаѧ а҆́ки ᲂу҆́тро, добра̀ ꙗ҆́кѡ лꙋна̀, и҆збра́нна ꙗ҆́кѡ со́лнце, ᲂу҆́жасъ ꙗ҆́кѡ вчинє́нны;
Въ вертогра́дъ ѻ҆рѣ́хѡвъ снидо́хъ ви́дѣти въ плодѣ́хъ пото́ка, ви́дѣти, а҆́ще процвѣтѐ вїногра́дъ и҆ возрасто́ша ши́пки.
Та́мѡ да́мъ сосца̑ моѧ̑ тебѣ̀: не разꙋмѣ̀ дꙋша̀ моѧ̀, положи́ мѧ на колесни́цѣ а҆мїнада́вли.
Ѡ҆брати́сѧ, ѡ҆брати́сѧ, сꙋламі́тїно, ѡ҆брати́сѧ, ѡ҆брати́сѧ, и҆ ᲂу҆́зримъ въ тебѣ̀.
Латинский (Nova Vulgata)
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус)
- Церковнослав. (цс)
- Рус. (Синодальный)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (Юнгеров)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- English (NKJV)
- English (NRSV)
- English (KJV)
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- Georgian
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (Koine)
- Greek (TGV)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
Quo abiit dilectus tuus, o pulcherrima mulierum? Quo declinavit dilectus tuus, et quaeremus eum tecum?
Dilectus meus descendit in hortum suum ad areolam aromatum, ut pascatur in hortis et lilia colligat.
Ego dilecto meo, et dilectus meus mihi, qui pascitur inter lilia.
Pulchra es, amica mea, sicut Thersa, decora sicut Ierusalem, terribilis ut castrorum acies ordinata.
Averte oculos tuos a me, quia ipsi me conturbant. Capilli tui sicut grex caprarum, quae descenderunt de Galaad.
Dentes tui sicut grex ovium, quae ascenderunt de lavacro: omnes gemellis fetibus, et sterilis non est in eis.
Sicut fragmen mali punici, sic genae tuae per velamen tuum.
Sexaginta sunt reginae, et octoginta concubinae, et adulescentularum non est numerus;
una est columba mea, perfecta mea, una est matri suae, electa genetrici suae. Viderunt eam filiae et beatissimam praedicaverunt; reginae et concubinae, et laudaverunt eam:
«Quae est ista, quae progreditur quasi aurora consurgens, pulchra ut luna, electa ut sol, terribilis ut castrorum acies ordinata?».
Descendi in hortum nucum, ut viderem poma convallium et inspicerem, si floruisset vinea, et germinassent mala punica.
Non advertit animus meus, cum posuit me in quadrigas principis populi mei.