Быт. Исх. Лев. Чис. Втор. Нав. Суд. Руф. 1Цар. 2Цар. 3Цар. 4Цар. 1Пар. 2Пар. 1Ездр. Неем. 2Ездр. Тов. Иудиф. Эсф. 1Мак. 2Мак. 3Мак. 3Ездр. Иов. Пс. Притч. Еккл. Песн. Прем. Сир. Ис. Иер. Плч. Посл.Иер. Вар. Иез. Дан. Ос. Иоил. Ам. Авд. Ион. Мих. Наум. Авв. Соф. Агг. Зах. Мал. Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Сол. 2Сол. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.

Книга пророка Захарии

 
  • И обрати́хся и воз­ведо́хъ о́чи мо­и́ и ви́дѣхъ, и се́, се́рпъ летя́щь.
  • И рече́ ко мнѣ́: что́ ты́ ви́диши? И рѣ́хъ: а́зъ ви́жду се́рпъ летя́щь, въ долготу́ лакте́й два́десять и въ широту́ десяти́ лакте́й.
  • И рече́ ко мнѣ́: сiя́ кля́тва исходя́щая на лице́ всея́ земли́: зане́ вся́къ та́ть от­ сего́ да́же до сме́рти от­мще́нъ бу́детъ, и вся́къ клены́йся во лжу́ от­ сего́ до сме́рти от­мсти́т­ся.
  • И изнесу́ его́, глаго́летъ Госпо́дь Вседержи́тель, и вни́детъ въ до́мъ та́тя и въ до́мъ клену́щагося и́менемъ мо­и́мъ во лжу́, и всели́т­ся посредѣ́ до́му его́, и сконча́етъ его́ и древа́ его́ и ка́менiе его́.
  • И изы́де а́нгелъ глаго́ляй во мнѣ́ и рече́ ко мнѣ́: воз­зри́ очи́ма тво­и́ма и ви́ждь исходя́щее сiе́. И рѣ́хъ:
  • что́ есть? И рече́: сiя́ мѣ́ра исходя́щая. И рече́: сiя́ непра́вда и́хъ по все́й земли́.
  • И се́, тала́нтъ оловя́нъ взе́мляйся, и се́, жена́ еди́на сѣдя́ше посредѣ́ мѣ́ры.
  • И рече́: сiя́ е́сть беззако́нiе. И ве́рже ю́ въ среди́ну мѣ́ры и вве́рже ка́мень оловя́ный во уста́ ея́.
  • И воз­ведо́хъ о́чи мо­и́ и ви́дѣхъ, и се́, двѣ́ жены́ исходя́щыя, и ду́хъ въ крилѣ́хъ и́хъ, и тѣ́ имя́ху кри́ла, я́ко крилѣ́ вдо́довы: и взя́ша мѣ́ру между́ земле́ю и между́ не́бомъ.
  • И рѣ́хъ ко а́нгелу глаго́лющему во мнѣ́: ка́мо сiя́ от­но́сятъ мѣ́ру?
  • И рече́ ко мнѣ́: созда́ти е́й хра́мину въ земли́ Вавило́нстѣй и угото́вати, и положа́тъ ю́ та́мо на угото́ванiе свое́.
  • И опять поднял я глаза мои и увидел: вот летит свиток.
  • И сказал он мне: что видишь ты? Я отвечал: вижу летящий свиток; длина его двадцать локтей, а ширина его десять локтей.
  • Он сказал мне: это проклятие, исходящее на лице всей земли; ибо всякий, кто крадет, будет истреблен, как написано на одной стороне, и всякий, клянущийся ложно, истреблен будет, как написано на другой стороне.
  • Я навел его, говорит Господь Саваоф, и оно войдет в дом татя и в дом клянущегося Моим именем ложно, и пребудет в доме его, и истребит его, и дерева его, и камни его.
  • И вышел Ангел, говоривший со мною, и сказал мне: подними еще глаза твои и посмотри, что это выходит?
  • Когда же я сказал: что это? Он отвечал: это выходит ефа, и сказал: это образ их по всей земле.
  • И вот, кусок свинца поднялся, и там сидела одна женщина посреди ефы.
  • И сказал он: эта женщина – само нечестие, и бросил ее в средину ефы, а на отверстие ее бросил свинцовый кусок.
  • И поднял я глаза мои и увидел: вот, появились две женщины, и ветер был в крыльях их, и крылья у них как крылья аиста; и подняли они ефу и понесли ее между землею и небом.
  • И сказал я Ангелу, говорившему со мною: куда несут они эту ефу?
  • Тогда сказал он мне: чтобы устроить для нее дом в земле Сеннаар, и когда будет все приготовлено, то она поставится там на своей основе.
  • І знову підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить звій.
  • І сказав він до мене: Що ти бачиш?
    А я відказав: Я бачу летючого звоя.
    Довжина його двадцять мірою ліктем, а ширина його десять ліктів.
  • І сказав він мені: Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі.
    Бо кожен злодій буде безкарний згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присягає ложно, буде безкарний згідно з тим, що з того боку звою написане.
  • І привів Я його, прокляття, говорить Господь Саваот, і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його.
  • І вийшов той Ангол, що говорив зо мною, та й до мене сказав: Зведи но свої очі й побач, що це виходить?
  • І сказав я: Що це таке?
    А він відказав: Це ефа, що виходить.
    І ще він сказав: Це їхнє око в усьому Краї.
  • Аж ось піднялася олив́яна покришка, а це була одна жінка, що сиділа посеред ефи.
  • І він сказав: Це та несправедливість.
    І кинув її до середини ефи, і кинув олив́яного куска до її отвору.
  • І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх крилах, а їхні крила як крила чорногуза.
    І підняли вони ефу між землею та між небом.
  • І сказав я до Ангола, що зо мною говорив: Куди вони несуть цю ефу?
  • І сказав він до мене: Щоб збудувати їй дім у краю Шін́ар.
    А коли він буде поставлений, то буде покладена там на місці своєму.