Ве́тхий Заве́т:
Быт.
Исх.
Лев.
Чис.
Втор.
Нав.
Суд.
Руф.
1Цар.
2Цар.
3Цар.
4Цар.
1Пар.
2Пар.
1Езд.
Неем.
2Езд.
Тов.
Иудиф.
Есф.
Иов.
Пс.
Притч.
Еккл.
Песн.
Прем.
Сир.
Ис.
Иер.
Плч.
ПослИер.
Вар.
Иез.
Дан.
Ос.
Иоил.
Ам.
Авд.
Ион.
Мих.
Наум.
Авв.
Соф.
Аг.
Зах.
Мал.
1Мак.
2Мак.
3Мак.
3Ездр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Но́вый Заве́т: Мф. Мк. Лк. Ин. Деян. Иак. 1Пет. 2Пет. 1Ин. 2Ин. 3Ин. Иуд. Рим. 1Кор. 2Кор. Гал. Еф. Флп. Кол. 1Фес. 2Фес. 1Тим. 2Тим. Тит. Флм. Евр. Откр.
Скрыть
19:2
19:3
19:4
19:6
см.:1Цар.14:45;
19:7
19:8
19:9
см.:1Цар.16:14;
19:12
19:13
19:14
19:15
19:16
19:17
19:18
19:19
19:20
19:21
19:24
см.:1Цар.10:11;
И глаго́ла Сау́лъ къ Ионаѳа́ну сы́ну своему́ и ко всѣ́мъ отроко́мъ свои́мъ, да умертвя́тъ дави́да. Ионаѳа́нъ же сы́нъ Сау́ловъ любя́ше дави́да зѣло́.
И возвѣсти́ Ионаѳа́нъ дави́ду, глаго́ля: оте́цъ мо́й Сау́лъ и́щетъ тя́ уби́ти: сохрани́ся у́бо зау́тра ра́но, и скры́йся, и ся́ди вта́йнѣ:
и а́зъ изы́ду, и ста́ну при отцѣ́ мое́мъ на селѣ́, идѣ́же еси́ ты́: и а́зъ возглаго́лю отцу́ моему́ о тебѣ́, и узрю́, что́ бу́детъ, и возвѣщу́ тебѣ́.
И глаго́ла Ионаѳа́нъ о дави́дѣ блага́я къ Сау́лу отцу́ своему́, и рече́ къ нему́: да не согрѣша́етъ ца́рь на раба́ своего́ дави́да, я́ко не согрѣши́ предъ тобо́ю, и дѣла́ его́ бла́га су́ть зѣло́:
и положи́ ду́шу свою́ въ руцѣ́ свое́й и побѣди́ иноплеме́нника, и сотвори́ Госпо́дь спасе́нiе вели́ко всему́ Изра́илю, и вси́ ви́дѣша и возра́довашася: и почто́ согрѣша́еши въ кро́вь непови́нну, е́же уби́ти дави́да ту́не?
И послу́ша Сау́лъ гла́са Ионаѳа́ня: и кля́тся Сау́лъ, глаго́ля: жи́въ Госпо́дь, я́ко не у́мретъ [дави́дъ].
И призва́ Ионаѳа́нъ дави́да и возвѣсти́ ему́ вся́ глаго́лы сiя́, и введе́ Ионаѳа́нъ дави́да къ Сау́лу, и бѣ́ предъ ни́мъ я́ко вчера́ и тре́тiяго дне́.
И приложи́ся бра́нь бы́ти на Сау́ла, и укрѣпи́ся дави́дъ, и побѣди́ иноплеме́нники, и изби́ я́звою вели́кою зѣло́, и бѣжа́ша от лица́ его́.
И бы́сть от Бо́га ду́хъ лука́вый на Сау́лѣ, и то́й въ дому́ свое́мъ сѣдя́ше, и копiе́ въ руцѣ́ его́, дави́дъ же игра́ше рука́ми свои́ми:
и иска́ше Сау́лъ копiе́мъ порази́ти дави́да, и отступи́ дави́дъ от лица́ Сау́ля, и уда́ри Сау́лъ копiе́мъ въ стѣ́ну: дави́дъ же отше́дъ спасе́ся въ но́щь ту́.
И посла́ Сау́лъ вѣ́стники въ до́мъ дави́довъ стрещи́ его́, е́же уби́ти его́ ра́но. И возвѣсти́ дави́ду Мелхо́ла жена́ его́, глаго́лющи: а́ще ты́ не спасе́ши души́ твоея́ въ но́щь сiю́, зау́тра у́мреши.
И свѣ́си Мелхо́ла дави́да око́нцемъ, и отъи́де, и убѣжа́, и спасе́ся:
и прiя́тъ Мелхо́ла тщепогреба́лная, и положи́ на одрѣ́, и пе́чень ко́зiю положи́ на возгла́вiи его́, и покры́ я́ ри́зами.
И посла́ Сау́лъ вѣ́стники, да и́мутъ дави́да, и реко́ша, я́ко бо́ленъ е́сть.
И посла́ Сау́лъ, да огля́даютъ дави́да, глаго́ля: принеси́те его́ на одрѣ́ ко мнѣ́, е́же умертви́ти его́.
И прiидо́ша слуги́, и се́, тщепогреба́лная на одрѣ́ и ко́зiя пе́чень при возгла́вiи его́.
И рече́ Сау́лъ къ Мелхо́лѣ: почто́ та́ко обману́ла мя́ еси́, и отпусти́ла еси́ врага́ моего́, и гонзе́ мене́? И рече́ Мелхо́ла Сау́лу: са́мъ ми́ рече́: отпусти́ мя: а́ще же ни́, погублю́ тя.
И дави́дъ убѣжа́ и спасе́ся, и и́де къ самуи́лу во Армаѳе́мъ и повѣ́да ему́ вся́, ели́ка сотвори́ ему́ Сау́лъ. И идо́ста дави́дъ и самуи́лъ и сѣдо́ста въ нава́ѳѣ въ ра́мѣ.
И возвѣсти́ша Сау́лу, глаго́люще: се́, дави́дъ въ нава́ѳѣ въ ра́мѣ.
И посла́ слуги́ Сау́лъ я́ти дави́да, и ви́дѣша собо́ръ проро́ковъ, и самуи́лъ стоя́ше настоя́тель надъ ни́ми: и бы́сть Ду́хъ Бо́жiй на слуга́хъ Сау́лихъ, и нача́ша прорица́ти.
И возвѣсти́ша Сау́лу, и посла́ другі́я слуги́, и прорица́ти нача́ша и ті́и. И приложи́ Сау́лъ посла́ти слуги́ тре́тiя, и нача́ша и ті́и прорица́ти.
И разгнѣ́вася гнѣ́вомъ Сау́лъ, и и́де и са́мъ во Армаѳе́мъ, и прiи́де да́же до кла́дязя гумна́, е́же е́сть въ се́фѣ, и вопроси́ и рече́: гдѣ́ е́сть самуи́лъ и дави́дъ? И рѣ́ша: се́, въ нава́ѳѣ въ ра́мѣ.
И и́де отту́ду въ нава́ѳъ [и́же] въ ра́мѣ: и бы́сть и на не́мъ Ду́хъ Бо́жiй, и идя́ше иды́й и прорица́я, до́ндеже прiити́ ему́ въ нава́ѳъ и́же въ ра́мѣ.
И совлече́ ри́зы своя́ и прорица́ше предъ ни́ми: и паде́ на́гъ ве́сь де́нь то́й и всю́ но́щь. Того́ ра́ди глаго́лаху: еда́ и Сау́лъ во проро́цѣхъ?
1 Ионафан говорит доброе о Давиде и вынуждает у Саула клятву, что он не умертвит его; 8 но Саул снова пытается погубить Давида, а Мелхола помогает ему скрыться; 18 Давид спасся в Раме у Самуила и его сонма пророков; даже Саул «во пророках».
И говорил Саул Ионафану, сыну своему, и всем слугам своим, чтобы умертвить Давида; но Ионафан, сын Саула, очень любил Давида.
И известил Ионафан Давида, говоря: отец мой Саул ищет умертвить тебя; итак берегись завтра; скройся и будь в потаенном месте;
а я выйду и стану подле отца моего на поле, где ты будешь, и поговорю о тебе отцу моему, и что увижу, расскажу тебе.
И говорил Ионафан доброе о Давиде Саулу, отцу своему, и сказал ему: да не грешит царь против раба своего Давида, ибо он ничем не согрешил против тебя, и дела его весьма полезны для тебя;
он подвергал опасности душу свою, чтобы поразить Филистимлянина, и Господь соделал великое спасение всему Израилю; ты видел это и радовался; для чего же ты хочешь согрешить против невинной крови и умертвить Давида без причины?
И послушал Саул голоса Ионафана и поклялся Саул: жив Господь, Давид не умрет.
И позвал Ионафан Давида, и пересказал ему Ионафан все слова сии, и привел Ионафан Давида к Саулу, и он был при нем, как вчера и третьего дня.
Опять началась война, и вышел Давид, и воевал с Филистимлянами, и нанес им великое поражение, и они побежали от него.
И злой дух от Бога напал на Саула, и он сидел в доме своем, и копье его было в руке его, а Давид играл рукою своею на струнах.
И хотел Саул пригвоздить Давида копьем к стене, но Давид отскочил от Саула, и копье вонзилось в стену; Давид же убежал и спасся в ту ночь.
И послал Саул слуг в дом к Давиду, чтобы стеречь его и убить его до утра. И сказала Давиду Мелхола, жена его: если ты не спасешь души твоей в эту ночь, то завтра будешь убит.
И спустила Мелхола Давида из окна, и он пошел, и убежал и спасся.
Мелхола же взяла статую и положила на постель, а в изголовье ее положила козью кожу, и покрыла одеждою.
И послал Саул слуг, чтобы взять Давида; но Мелхола сказала: он болен.
И послал Саул слуг, чтобы осмотреть Давида, говоря: принесите его ко мне на постели, чтоб убить его.
И пришли слуги, и вот, на постели статуя, а в изголовье ее козья кожа.
Тогда Саул сказал Мелхоле: для чего ты так обманула меня и отпустила врага моего, чтоб он убежал? И сказала Мелхола Саулу: он сказал мне: отпусти меня, иначе я убью тебя.
И убежал Давид и спасся, и пришел к Самуилу в Раму и рассказал ему все, что делал с ним Саул. И пошел он с Самуилом, и остановились они в Навафе [в Раме].
И донесли Саулу, говоря: вот, Давид в Навафе, в Раме.
И послал Саул слуг взять Давида, и когда увидели они сонм пророков пророчествующих и Самуила, начальствующего над ними, то Дух Божий сошел на слуг Саула, и они стали пророчествовать.
Донесли об этом Саулу, и он послал других слуг, но и эти стали пророчествовать. Потом послал Саул третьих слуг, и эти стали пророчествовать.
[Разгневавшись,] Саул сам пошел в Раму, и дошел до большого источника, что в Сефе, и спросил, говоря: где Самуил и Давид? И сказали: вот, в Навафе, в Раме.
И пошел он туда в Наваф в Раме, и на него сошел Дух Божий, и он шел и пророчествовал, доколе не пришел в Наваф в Раме.
И снял и он одежды свои, и пророчествовал пред Самуилом, и весь день тот и всю ту ночь лежал неодетый; поэтому говорят: «неужели и Саул во пророках?»
ეუბნებოდა საული თავის ძეს იონათანს და თავის მორჩილთ, მოეკლათ დავითი, მაგრამ იონათანს, საულის ძეს, ძლიერ უყვარდა დავითი.
შეატყობინა იონათანმა დავითს, უთხრა: შენი მოკვლა სურს საულს, მამაჩემს. ფრთხილად იყავი ხვალ დილით, არ გამოჩნდე, სადმე დაიმალე.
მე გამოვალ და მამაჩემის გვერდით დავდგები მინდორში, სადაც შენ იქნები. შენზე დავუწყებ ლაპარაკს მამაჩემს; შევხედავ საქმეს და შეგატყობინებ.
გამოესარჩლა იონათანი დავითს საულთან, თავის მამასთან და უთხრა: ნუ დაიდებს მეფე თავისი მორჩილის, დავითის ცოდვას, რადგან არ შეუცოდავს მას შენს წინაშე. მეტად სასიკეთოა შენთვის მისი საქმეები.
არად ჩააგდო სიცოცხლე, როცა ფილისტიმელს კლავდა, და მოუტნა კიდეც დიდი ხსნა უფალმა ისრაელს. ხედავდი და ხარობდი. რისთვის უნდა შესცოდო უდანაშაულო სისხლს დავითის ტყუილუბრალოდ მოკვლით?
დაუგდო ყური საულმა იონათანის სიტყვას და დაიფიცა საულმა: უფალს ვფიცავ, არ მოკვდება.
დაუძახა იონათანმა დავითს და შეატყობინა ეს ყველაფერი. მიუყვანა იონათანმა დავითი საულს, რათა წინანდებურად ყოფილიყო მის წინაშე.
კიდევ გაიმართა ომი, გამოვიდა დავითი, შეებრძოლა ფილისტიმელებს და სასტიკად დაამარცხა ისინი. ივლტოდნენ მისგან ფილისტიმელები.
შეიპყრო ბოროტმა სულმა უფლისაგან საული, როცა შინ იჯდა და შუბი ეჭირა ხელში, დავითი კი ქნარს უკრავდა.
უნდოდა საულს კედელზე მიეგმირა შუბით, მაგრამ გაუსხლტა დავითი და კედელს მოხვდა შუბი. დავითი კი გაიქცა და ასე გადარჩა სიკვდილს იმ ღამით.
მიუჩინა საულმა დავითის სახლს გზირები, რათა დადარაჯებოდნენ მას და მოეკლათ დილით. შეატყობინა ეს ამბავი დავითს მიქალმა, მისმა ცოლმა, უთხრა: თუ ამაღამ არ იხსნი თავს, ხვალ უეჭველად მოგკლავენ.
სარკმლიდან გადააპარა მიქალმა დავითი; წავიდა იგი, გაიქცა და ასე გადარჩა.
აიღო მიქალმა თერაფიმი, საწოლზე დადო, სასთუმლად თხისურის ფარდაგი დაუგო და სამოსელი გადააფარა.
გაგზავნა საულმა გზირები დავითის შესაპყრობად, მაგრამ მიქალმა თქვა: ავად არის.
გაგზავნა საულმა გზირები დავითის სანახავად და დააბარა: თავის საწოლიანად წამოიყვანეთ, რათა მოიკლას.
მივიდნენ გზირები და, აჰა, კერპი დევს საწოლზე და თხისურის ფარდაგი უგია სასთუმლად.
უთხრა საულმა მიქალს: ასე რატომ გამაცურე, რატომ გაუშვი ჩემი მტერი, რომ გადარჩენილიყო? უთხრა მიქალმა საულს: მითხრა, გამიშვი, რისთვის უნდა მომაკვლევინო თავიო?
გაიქცა დავითი და გადაირჩინა თავი. მოვიდა სამუელთან რამათში და ყველაფერს მოუყვა, რაც საულმა გაუკეთა მას. მერე წავიდნენ ის და სამუელი და ნავათში დადგნენ.
შეატყობინეს საულს: აჰა, ნავათს არის დავითი, რამათში.
გაგზავნა საულმა გზირები დავითის შესაპყრობად, მაგრამ როცა იხილეს ქადაგთა გუნდი და სამუელი, მათი ზედამდგომელი, ღვთის სულით აივსნენ ისინი და გაქადაგდნენ.
შეატყობინეს საულს ეს ამბავი და მანაც სხვა გზირები გაგზავნა; ისინიც გაქადაგდნენ. მესამედ გაგზავნა საულმა გზირები, მაგრამ ისინიც გაქადაგდნენ.
მაშინ თავად გაემართა რამათს და მივიდა ერთ დიდ ჭასთან, სექუსთან რომ არის, და იკითხა, სად არიანო სამუელი და დავითი? მიუგეს: ნავათს არიანო, რამათში.
გაემართა ნავათისკენ, რამათს; მასზედაც გადმოვიდა ღვთის სული და ისიც გაქადაგდა გზაში, ნავათში მისვლამდე.
შემოიძარცვა სამოსელი და ისიც ქადაგებდა სამუელის წინაშე. შიშველი ეგდო მიწაზე მთელი დღე და მთელი ღამე, ამიტომაც ამბობენ: საულიც კი გაქადაგდაო.
Цр҃ко́внослав
Языки
- Добавить язык
- Церковнослав. (рус. гражд.)
- Рус. (Синод. с ударе́-ми)
- Рус. (прп. Макарий Алтайский)
- Arab (AVD)
- Azerbaijani
- Armenian
- Bulgarian
- Chinese (simpl.)
- Croatian (S&D)
- Czech (Bible Kralicka [1613])
- English (NKJV)
- English (KJV)
- English (NRSV)
- Estonian
- Finnish (1992)
- French (LSG)
- German (MLU, 1912)
- German (GNB)
- Greek (NT Byz)
- Greek (TGV)
- Greek (LXX, Rahlfs)
- Hebrew
- Italian
- Kyrgyz
- Latin (Nova Vulgata)
- Romanian
- Polish
- Portuguese
- Serbian (synod.)
- Serbian
- Spanish (RVR 1995)
- Swedish (Folkbibeln)
- Tajik
- Ukrainian (Homenko)
- Ukrainian (Ogienko)
И҆ глаго́ла саꙋ́лъ къ і҆ѡнаѳа́нꙋ сы́нꙋ своемꙋ̀ и҆ ко всѣ̑мъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ, да ᲂу҆мертвѧ́тъ даві́да. І҆ѡнаѳа́нъ же сы́нъ саꙋ́ловъ любѧ́ше даві́да ѕѣлѡ̀.
И҆ возвѣстѝ і҆ѡнаѳа́нъ даві́дꙋ, глаго́лѧ: ѻ҆те́цъ мо́й саꙋ́лъ и҆́щетъ тѧ̀ ᲂу҆би́ти: сохрани́сѧ ᲂу҆̀бо заꙋ́тра ра́нѡ, и҆ скры́йсѧ, и҆ сѧ́ди вта́йнѣ:
и҆ а҆́зъ и҆зы́дꙋ, и҆ ста́нꙋ при ѻ҆тцѣ̀ мое́мъ на селѣ̀, и҆дѣ́же є҆сѝ ты̀: и҆ а҆́зъ возглаго́лю ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀ ѡ҆ тебѣ̀, и҆ ᲂу҆зрю̀, что̀ бꙋ́детъ, и҆ возвѣщꙋ̀ тебѣ̀.
И҆ глаго́ла і҆ѡнаѳа́нъ ѡ҆ даві́дѣ блага̑ѧ къ саꙋ́лꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀, и҆ речѐ къ немꙋ̀: да не согрѣша́етъ ца́рь на раба̀ своего̀ даві́да, ꙗ҆́кѡ не согрѣшѝ пред̾ тобо́ю, и҆ дѣла̀ є҆гѡ̀ бла̑га сꙋ́ть ѕѣлѡ̀:
и҆ положѝ дꙋ́шꙋ свою̀ въ рꙋцѣ̀ свое́й и҆ побѣдѝ и҆ноплеме́нника, и҆ сотворѝ гдⷭ҇ь спⷭ҇нїе вели́ко всемꙋ̀ і҆и҃лю, и҆ всѝ ви́дѣша и҆ возра́довашасѧ: и҆ почто̀ согрѣша́еши въ кро́вь непови́ннꙋ, є҆́же ᲂу҆би́ти даві́да тꙋ́не;
И҆ послꙋ́ша саꙋ́лъ гла́са і҆ѡнаѳа́нѧ: и҆ клѧ́тсѧ саꙋ́лъ, глаго́лѧ: жи́въ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ не ᲂу҆́мретъ (даві́дъ).
И҆ призва̀ і҆ѡнаѳа́нъ даві́да и҆ возвѣстѝ є҆мꙋ̀ всѧ̑ глаго́лы сїѧ̑, и҆ введѐ і҆ѡнаѳа́нъ даві́да къ саꙋ́лꙋ, и҆ бѣ̀ пред̾ ни́мъ ꙗ҆́кѡ вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ.
И҆ приложи́сѧ бра́нь бы́ти на саꙋ́ла, и҆ ᲂу҆крѣпи́сѧ даві́дъ, и҆ побѣдѝ и҆ноплеме́нники, и҆ и҆збѝ ꙗ҆́звою вели́кою ѕѣлѡ̀, и҆ бѣжа́ша ѿ лица̀ є҆гѡ̀.
И҆ бы́сть ѿ бг҃а дꙋ́хъ лꙋка́вый на саꙋ́лѣ, и҆ то́й въ домꙋ̀ свое́мъ сѣдѧ́ше, и҆ копїѐ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, даві́дъ же и҆гра́ше рꙋка́ми свои́ми:
и҆ и҆ска́ше саꙋ́лъ копїе́мъ порази́ти даві́да, и҆ ѿстꙋпѝ даві́дъ ѿ лица̀ саꙋ́лѧ, и҆ ᲂу҆да́ри саꙋ́лъ копїе́мъ въ стѣ́нꙋ: даві́дъ же ѿше́дъ спасе́сѧ въ но́щь тꙋ̀.
И҆ посла̀ саꙋ́лъ вѣ́стники въ до́мъ даві́довъ стрещѝ є҆го̀, є҆́же ᲂу҆би́ти є҆го̀ ра́нѡ. И҆ возвѣстѝ даві́дꙋ мелхо́ла жена̀ є҆гѡ̀, глаго́лющи: а҆́ще ты̀ не спасе́ши дꙋшѝ твоеѧ̀ въ но́щь сїю̀, заꙋ́тра ᲂу҆́мреши.
И҆ свѣ́си мелхо́ла даві́да ѻ҆ко́нцемъ, и҆ ѿи́де, и҆ ᲂу҆бѣжа̀, и҆ спасе́сѧ:
и҆ прїѧ́тъ мелхо́ла тщепогреба̑льнаѧ, и҆ положѝ на ѻ҆дрѣ̀, и҆ пе́чень {Є҆вр.: ко́жꙋ.} ко́зїю положѝ на возгла́вїи є҆гѡ̀, и҆ покры̀ ѧ҆̀ ри́зами.
И҆ посла̀ саꙋ́лъ вѣ́стники, да и҆́мꙋтъ даві́да, и҆ реко́ша, ꙗ҆́кѡ бо́ленъ є҆́сть.
И҆ посла̀ саꙋ́лъ, да ѡ҆глѧ́даютъ даві́да, глаго́лѧ: принеси́те є҆го̀ на ѻ҆дрѣ̀ ко мнѣ̀, є҆́же ᲂу҆мертви́ти є҆го̀.
И҆ прїидо́ша слꙋги̑, и҆ сѐ, тщепогреба̑льнаѧ на ѻ҆дрѣ̀ и҆ ко́зїѧ пе́чень при возгла́вїи є҆гѡ̀.
И҆ речѐ саꙋ́лъ къ мелхо́лѣ: почто̀ та́кѡ ѡ҆бманꙋ́ла мѧ̀ є҆сѝ, и҆ ѿпꙋсти́ла є҆сѝ врага̀ моего̀, и҆ гонзѐ менѐ; И҆ речѐ мелхо́ла саꙋ́лꙋ: са́мъ мѝ речѐ: ѿпꙋсти́ мѧ: а҆́ще же нѝ, погꙋблю́ тѧ.
И҆ даві́дъ ᲂу҆бѣжа̀ и҆ спасе́сѧ, и҆ и҆́де къ самꙋи́лꙋ во а҆рмаѳе́мъ и҆ повѣ́да є҆мꙋ̀ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ є҆мꙋ̀ саꙋ́лъ. И҆ и҆до́ста даві́дъ и҆ самꙋи́лъ и҆ сѣдо́ста въ наѵа́ѳѣ въ ра́мѣ.
И҆ возвѣсти́ша саꙋ́лꙋ, глаго́люще: сѐ, даві́дъ въ наѵа́ѳѣ въ ра́мѣ.
И҆ посла̀ слꙋги̑ саꙋ́лъ ꙗ҆́ти даві́да, и҆ ви́дѣша собо́ръ прⷪ҇ро́кѡвъ, и҆ самꙋи́лъ стоѧ́ше настоѧ́тель над̾ ни́ми: и҆ бы́сть дх҃ъ бж҃їй на слꙋга́хъ саꙋ́лихъ, и҆ нача́ша прорица́ти.
И҆ возвѣсти́ша саꙋ́лꙋ, и҆ посла̀ дрꙋгі̑ѧ слꙋги̑, и҆ прорица́ти нача́ша и҆ ті́и. И҆ приложѝ саꙋ́лъ посла́ти слꙋги̑ трє́тїѧ, и҆ нача́ша и҆ ті́и прорица́ти.
И҆ разгнѣ́васѧ гнѣ́вомъ саꙋ́лъ, и҆ и҆́де и҆ са́мъ во а҆рмаѳе́мъ, и҆ прїи́де да́же до кла́дѧзѧ гꙋмна̀, є҆́же є҆́сть въ се́фѣ, и҆ вопросѝ и҆ речѐ: гдѣ̀ є҆́сть самꙋи́лъ и҆ даві́дъ; И҆ рѣ́ша: сѐ, въ наѵа́ѳѣ въ ра́мѣ.
И҆ и҆́де ѿтꙋ́дꙋ въ наѵа́ѳъ (и҆́же) въ ра́мѣ: и҆ бы́сть и҆ на не́мъ дх҃ъ бж҃їй, и҆ и҆дѧ́ше и҆ды́й и҆ прорица́ѧ, до́ндеже прїитѝ є҆мꙋ̀ въ наѵа́ѳъ и҆́же въ ра́мѣ.
И҆ совлечѐ ри̑зы своѧ̑ и҆ прорица́ше пред̾ ни́ми: и҆ падѐ на́гъ ве́сь де́нь то́й и҆ всю̀ но́щь. Тогѡ̀ ра́ди глаго́лахꙋ: є҆да̀ и҆ саꙋ́лъ во проро́цѣхъ;