33:1
33:2
33:3
33:4
33:5
33:6
33:7
33:9
33:10
33:11
33:12
33:13
33:14
33:15
33:16
33:18
33:20
Церковнослав. (рус. дореф.)
Воззрѣ́въ же Иа́ковъ очи́ма свои́ма, ви́дѣ: и се́, Иса́въ бра́тъ его́ иды́й, и четы́риста муже́й съ ни́мъ. И раздѣли́ Иа́ковъ дѣ́ти Лі́и и Рахи́ли и дву́мъ рабы́нямъ,
и поста́ви о́бѣ рабы́ни и сы́ны и́хъ въ пе́рвыхъ, Лі́ю же и дѣ́ти ея́ позади́, а Рахи́ль и Ио́сифа въ послѣ́днихъ:
са́мъ же изы́де пе́рвѣе предъ ни́ми и поклони́ся до земли́ седми́жды, до́ндеже прибли́жися къ бра́ту своему́.
И притече́ Иса́въ во срѣ́тенiе ему́: и объе́мь его́, припаде́ на вы́ю его́ и облобыза́ его́: и пла́кастася о́ба.
И воззрѣ́въ Иса́въ, ви́дѣ жены́ и дѣ́ти и рече́: что́ сі́и тебѣ́ су́ть? О́нъ же рече́: дѣ́ти, и́миже поми́лова Бо́гъ раба́ твоего́.
И приступи́ша рабы́ни и дѣ́ти и́хъ и поклони́шася:
и приступи́ Лі́а и дѣ́ти ея́ и поклони́шася: посе́мъ же приступи́ Рахи́ль и Ио́сифъ и поклони́стася.
И рече́: что́ сiя́ тебѣ́ су́ть, полцы́ сі́и вси́, я́же срѣто́хъ? О́нъ же рече́: да обря́щетъ ра́бъ тво́й благода́ть предъ тобо́ю, господи́не.
Рече́ же Иса́въ: су́ть мнѣ́ мно́га, бра́те: да бу́дутъ тебѣ́ твоя́.
И рече́ Иа́ковъ: а́ще обрѣто́хъ благода́ть предъ тобо́ю, прiими́ да́ры от руку́ мое́ю: сего́ ра́ди ви́дѣхъ лице́ твое́, я́ко бы а́ще кто́ ви́дѣлъ лице́ Бо́жiе: и возблаговоли́ши о мнѣ́:
прiими́ благослове́нiе мое́, е́же принесо́хъ тебѣ́, я́ко поми́лова мя́ Бо́гъ, и су́ть ми́ вся́. И прину́ди его́, и взя́.
И рече́: воста́вше по́йдемъ пря́мо.
Рече́ же ему́: господи́нъ мо́й вѣ́сть, я́ко дѣ́ти мои́ ю́ны, о́вцы же и говя́да бре́менны у мене́: а́ще у́бо пожену́ я́ еди́нъ де́нь, и́змретъ ве́сь ско́тъ:
да предъи́детъ господи́нъ мо́й предъ рабо́мъ свои́мъ: а́зъ же укрѣплю́ся на пути́ умедле́нiемъ ше́ствiя моего́, е́же предо мно́ю, и я́коже возмо́гутъ ити́ дѣ́ти, до́ндеже прiиду́ къ господи́ну моему́ въ Сии́ръ.
И рече́ Иса́въ: оста́влю съ тобо́ю от люді́й су́щихъ со мно́ю. О́нъ же рече́: вску́ю сiе́? Довлѣ́етъ, я́ко обрѣто́хъ благода́ть предъ тобо́ю, господи́не.
Возврати́ся же Иса́въ въ то́мъ дни́ путе́мъ свои́мъ въ Сии́ръ:
и Иа́ковъ по́йде въ ку́щы, и поста́ви себѣ́ та́мо хра́мины, и скоту́ своему́ сотвори́ ку́щы: сего́ ра́ди нарече́ и́мя мѣ́сту тому́ Ку́щы.
И прiи́де Иа́ковъ въ Сали́мъ гра́дъ Сики́мскъ, и́же е́сть въ земли́ Ханаа́нстѣй, егда́ прiи́де от Месопота́мiи Си́рскiя, и ста́ предъ лице́мъ гра́да:
и купи́ ча́сть села́, идѣ́же поста́ви ку́щу свою́ та́мо, у Еммо́ра отца́ Cихе́мля, стома́ а́гнцы:
и поста́ви та́мо же́ртвенникъ, и призва́ Бо́га Изра́илева.
І звів Яків очі свої, та й побачив, аж ось іде Ісав, а з ним чотири сотні людей.
І він поділив своїх дітей на Лію, і на Рахіль, і на обох невільниць своїх.
І поставив він тих невільниць і дітей їх напереді, а Лію й дітей її передостанніми, а Рахіль та Йосипа останніми.
А сам пішов перед ними, і вклонився до землі сім раз, аж поки підійшов до брата свого.
І побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його.
І вони заплакали.
І звів свої очі Ісав, і побачив жінок та дітей.
І сказав: Хто то такі?
А той відказав: Діти, якими обдарував Бог твого раба.
І підійшли сюди невільниці, і їхні діти, та й вклонилися.
І підійшла також Лія та діти її, і вклонилися, а потім підійшов Йосип і Рахіль, та й вклонилися.
І сказав Ісав: А що це за цілий табір той, що я спіткав?
А той відказав: Щоб знайти милість в очах мого пана.
А Ісав сказав: Я маю багато, мій брате, твоє нехай буде тобі.
А Яків сказав: Ні ж бо!
Коли я знайшов милість в очах твоїх, то візьми дарунка мого з моєї руки.
Бож я побачив обличчя твоє, ніби побачив Боже лице, і ти собі уподобав мене.
Візьми ж благословення моє, що припроваджене тобі, бо Бог був милостивий до мене, та й маю я все.
І благав він його, і той узяв.
І промовив Ісав: Рушаймо й ходім, а я піду обік тебе.
А той відказав: Пан мій знає, що діти молоді, а дрібна та велика худоба в мене дійні.
Коли погнати їх один день, то вигине вся отара.
Нехай же піде пан мій перед очима свого раба, а я піду поволі за ногою скотини, що передо мною, і за ногою дітей, аж поки не прийду до пана свого до Сеїру.
І промовив Ісав: Позоставлю ж з тобою трохи з людей, що зо мною.
А той відказав: Пощо знаходжу я таку милість в очах свого пана?.
І вернувся того дня Ісав на дорогу свою до Сеїру.
А Яків подався до Суккоту, і збудував собі хату, а для худоби своєї поробив курені, тому назвав ім́я тому місцю: Суккот.
І Яків, коли він прийшов із Падану арамейського, прибув спокійно до міста Сихем у Краї ханаанському, і розтаборився перед містом.
І купив він кусок поля, де розклав намета свого, з руки синів Гамора, батька Сихема, за сто срібняків.
І поставив там жертівника, і назвав його: Ел-Елогей-Ізраїль.
1 Примирение Иакова и Исава. 17 Иаков селится близ Сихема.
Взглянул Иаков и увидел, и вот, идет Исав,
[брат его,] и с ним четыреста человек. И разделил
[Иаков] детей Лии, Рахили и двух служанок.
И поставил
[двух] служанок и детей их впереди, Лию и детей ее за ними, а Рахиль и Иосифа позади.
А сам пошел пред ними и поклонился до земли семь раз, подходя к брату своему.
И побежал Исав к нему навстречу и обнял его, и пал на шею его и целовал его, и плакали
[оба].
И взглянул
[Исав] и увидел жен и детей и сказал: кто это у тебя?
Иаков сказал: дети, которых Бог даровал рабу твоему.
И подошли служанки и дети их и поклонились;
подошла и Лия и дети ее и поклонились; наконец подошли Иосиф и Рахиль и поклонились.
И сказал Исав: для чего у тебя это множество, которое я встретил? И сказал Иаков: дабы
[рабу твоему] приобрести благоволение в очах господина моего.
Исав сказал: у меня много, брат мой; пусть будет твое у тебя.
Иаков сказал: нет, если я приобрел благоволение в очах твоих, прими дар мой от руки моей, ибо я увидел лице твое, как бы кто увидел лице Божие, и ты был благосклонен ко мне;
прими благословение мое, которое я принес тебе, потому что Бог даровал мне, и есть у меня всё. И упросил его, и тот взял
и сказал: поднимемся и пойдем; и я пойду пред тобою.
Иаков сказал ему: господин мой знает, что дети нежны, а мелкий и крупный скот у меня дойный: если погнать его один день, то помрет весь скот;
пусть господин мой пойдет впереди раба своего, а я пойду медленно, как пойдет скот, который предо мною, и как пойдут дети, и приду к господину моему в Сеир.
Исав сказал: оставлю я с тобою несколько из людей, которые при мне. Иаков сказал: к чему это? только бы мне приобрести благоволение в очах господина моего!
И возвратился Исав в тот же день путем своим в Сеир.
А Иаков двинулся в Сокхоф, и построил себе дом, и для скота своего сделал шалаши. От сего он нарек имя месту: Сокхоф.
Иаков, возвратившись из Месопотамии, благополучно пришел в город Сихем, который в земле Ханаанской, и расположился пред городом.
И купил часть поля, на котором раскинул шатер свой, у сынов Еммора, отца Сихемова, за сто монет.
И поставил там жертвенник, и призвал имя Господа Бога Израилева.
Испанский Reina-Valera 1995
Alzó Jacob sus ojos y vio que venía Esaú con cuatrocientos hombres; entonces repartió él los niños entre Lea, Raquel y las dos siervas.
Puso las siervas y sus niños delante, luego a Lea y sus niños, y detrás a Raquel y a José.
Y él pasó delante de ellos y se inclinó a tierra siete veces, hasta que llegó a su hermano.
Pero Esaú corrió a su encuentro y, echándose sobre su cuello, lo abrazó y besó; los dos lloraron.
Después Esaú levantó sus ojos, vio a las mujeres y los niños y dijo:
—¿Quiénes son éstos?
—Son los niños que Dios ha dado a tu siervo —dijo Jacob.
Luego vinieron las siervas y sus hijos, y se inclinaron.
Vino Lea con sus hijos, y se inclinaron; y después llegaron José y Raquel, y también se inclinaron.
Preguntó entonces Esaú:
—¿Qué te propones con todos estos grupos que he encontrado?
—Hallar gracia a los ojos de mi señor —respondió Jacob.
Dijo entonces Esaú:
—Suficiente tengo yo, hermano mío; sea para ti lo que es tuyo.
Jacob replicó:
—No, yo te ruego; si he hallado ahora gracia a tus ojos, acepta mi regalo, porque he visto tu rostro como si hubiera visto el rostro de Dios, pues que con tanta bondad me has recibido.
Acepta, te ruego, el regalo que te he traído, pues Dios me ha favorecido y todo lo que hay aquí es mío.
E insistió hasta que Esaú lo tomó.
Y dijo Esaú:
—Anda, vamos; yo iré delante de ti.
Jacob respondió:
—Mi señor sabe que los niños son tiernos, y que tengo ovejas y vacas paridas; si las fatigan, en un día morirán todas las ovejas.
Pase ahora mi señor delante de su siervo, y yo me iré poco a poco al paso del ganado que va delante de mí y al paso de los niños, hasta que llegue a Seir, donde está mi señor.
Dijo Esaú:
—Dejaré ahora contigo parte de la gente que viene conmigo.
Jacob respondió:
—¿Para qué, si he hallado gracia a los ojos de mi señor?
Así volvió Esaú aquel día por su camino a Seir.
Y Jacob fue a Sucot; allí se edificó una casa e hizo cabañas para su ganado; por tanto, puso por nombre Sucot a aquel lugar.
Después Jacob, cuando regresaba de Padan-aram, llegó sano y salvo a la ciudad de Siquem, que está en la tierra de Canaán, y acampó delante de la ciudad.
Compró a los hijos de Hamor, padre de Siquem, por cien monedas, la parte del campo donde había plantado su tienda,
erigió allí un altar y lo llamó «El-Elohe-Israel».