Old Testament: Gen. Ex. Lev. Num. Deut. Josh. Judg. Rut. 1Sam. 2Sam. 1Ki. 2Ki. 1Chr. 2Chr. Ezr. Neh. Eath. Job. Ps. Eccl. S. of S. Is. Jer. Lam. Ezek. Dan. Hos. Joel. Am. Obad. Joh. Mic. Nah. Hab. Zeph. Hag. Zech. Mal.
New Testament: Mat. Mark. Luke. John. Acts. Jas. 1Pet. 2Pet. 1John. 2John. 3John. Jude. Rom. 1Cor. 2Cor. Gal. Eph. Phil. Col. 1Thes. 2Thes. 1Tim. 2Tim. Tit. Philem. Heb. Rev.
 Скрыть
The ABC of Faith » Holy bible » Psalms » Psalm 9

Psalm 9

Толкования
Chapter interpretations
9:1
9:2
9:3
см.:Пс.30:8;
9:4
9:5
9:6
см.:2Цар.22:15;Пс.33:17;Притч.10:7;
9:7
9:8
9:9
см.:Пс.95:13;Деян.17:31;
9:10
см.:Пс.31:7;
9:11
9:12
9:13
см.:Быт.4:9;Втор.32:43;
9:14
9:15
9:16
см.:Пс.7:16;
9:17
9:18
9:19
см.:Пс.33:7;
9:20
9:21
см.:Ис.31:3;
9:22
9:23
9:24
9:25
9:26
9:27
9:28
см.:Рим.3:14;
9:29
см.:Деян.23:15;
9:30
см.:Пс.16:12;
9:31
см.:Ис.3:15;
9:32
см.:Иов.22:13;
9:33
см.:Мк.4:38;
9:34
9:35
см.:Пс.67:6-7;
9:36
см.:Иез.30:24;
9:37
см.:Иер.10:10;Дан.6:26;
9:38
9:39
Английский (NKJV)
I will praise You, O LORD, with my whole heart; I will tell of all Your marvelous works.
I will be glad and rejoice in You; I will sing praise to Your name, O Most High.
When my enemies turn back, They shall fall and perish at Your presence.
For You have maintained my right and my cause; You sat on the throne judging in righteousness.
You have rebuked the nations, You have destroyed the wicked; You have blotted out their name forever and ever.
O enemy, destructions are finished forever! And you have destroyed cities; Even their memory has perished.
But the LORD shall endure forever; He has prepared His throne for judgment.
He shall judge the world in righteousness, And He shall administer judgment for the peoples in uprightness.
The LORD also will be a refuge for the oppressed, A refuge in times of trouble.
And those who know Your name will put their trust in You; For You, LORD, have not forsaken those who seek You.
Sing praises to the LORD, who dwells in Zion! Declare His deeds among the people.
When He avenges blood, He remembers them; He does not forget the cry of the humble.
Have mercy on me, O LORD! Consider my trouble from those who hate me, You who lift me up from the gates of death,
That I may tell of all Your praise In the gates of the daughter of Zion. I will rejoice in Your salvation.
The nations have sunk down in the pit which they made; In the net which they hid, their own foot is caught.
The LORD is known by the judgment He executes; The wicked is snared in the work of his own hands.
The wicked shall be turned into hell, And all the nations that forget God.
For the needy shall not always be forgotten; The expectation of the poor shall not perish forever.
Arise, O LORD, Do not let man prevail; Let the nations be judged in Your sight.
Put them in fear, O LORD, That the nations may know themselves to be but men.Selah
Why do You stand afar off, O LORD? Why do You hide in times of trouble?
The wicked in his pride persecutes the poor; Let them be caught in the plots which they have devised.
For the wicked boasts of his heart́s desire; He blesses the greedy and renounces the LORD.
The wicked in his proud countenance does not seek God; God is in none of his thoughts.
His ways are always prospering; Your judgments are far above, out of his sight; As for all his enemies, he sneers at them.
He has said in his heart, «I shall not be moved; I shall never be in adversity.»
His mouth is full of cursing and deceit and oppression; Under his tongue is trouble and iniquity.
He sits in the lurking places of the villages; In the secret places he murders the innocent; His eyes are secretly fixed on the helpless.
He lies in wait secretly, as a lion in his den; He lies in wait to catch the poor; He catches the poor when he draws him into his net.
So he crouches, he lies low, That the helpless may fall by his strength.
He has said in his heart, «God has forgotten; He hides His face; He will never see.»
Arise, O LORD! O God, lift up Your hand! Do not forget the humble.
Why do the wicked renounce God? He has said in his heart, «You will not require an account.»
But You have seen, for You observe trouble and grief, To repay it by Your hand. The helpless commits himself to You; You are the helper of the fatherless.
Break the arm of the wicked and the evil man; Seek out his wickedness until You find none.
The LORD is King forever and ever; The nations have perished out of His land.
LORD, You have heard the desire of the humble; You will prepare their heart; You will cause Your ear to hear,
To do justice to the fatherless and the oppressed, That the man of the earth may oppress no more.
Церковнослав. (рус. дореф.)
Въ коне́цъ, о та́йныхъ сы́на, псало́мъ Дави́ду, 9.
Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди, всѣ́мъ се́рдцемъ мо­и́мъ, повѣ́мъ вся́ чудеса́ Твоя́.
Возвеселю́ся и воз­ра́дуюся о Тебѣ́, пою́ и́мени Тво­ему́, Вы́шнiй.
Внегда́ воз­врати́тися врагу́ мо­ему́ вспя́ть, изнемо́гутъ и поги́бнутъ от­ лица́ Тво­его́.
Я́ко сотвори́лъ еси́ су́дъ мо́й и прю́ мою́: сѣ́лъ еси́ на престо́лѣ, судя́й пра́вду.
Запрети́лъ еси́ язы́комъ, и поги́бе нечести́вый: и́мя его́ потреби́лъ еси́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.
Врагу́ оскудѣ́ша ору́жiя въ коне́цъ, и гра́ды разруши́лъ еси́: поги́бе па́мять его́ съ шу́момъ.
И Госпо́дь во вѣ́къ пребыва́етъ, угото́ва на су́дъ престо́лъ Сво́й:
и То́й суди́ти и́мать вселе́н­нѣй въ пра́вду, суди́ти и́мать лю́демъ въ правотѣ́.
И бы́сть Госпо́дь при­­бѣ́жище убо́гому, помо́щникъ во благовре́менiихъ, въ ско́рбехъ.
И да упова́ютъ на Тя́ зна́ющiи и́мя Твое́, я́ко не оста́вилъ еси́ взыска́ющихъ Тя́, Го́споди.
По́йте Го́сподеви, живу́щему въ Сiо́нѣ, воз­вѣсти́те во язы́цѣхъ начина́нiя Его́:
я́ко взыска́яй кро́ви и́хъ помяну́, не забы́ зва́нiя убо́гихъ.
Поми́луй мя́, Го́споди, ви́ждь смире́нiе мое́ от­ вра́гъ мо­и́хъ, воз­нося́й мя́ от­ вра́тъ сме́ртныхъ:
я́ко да воз­вѣщу́ вся́ хвалы́ Твоя́ во вратѣ́хъ дще́ре Сiо́ни: воз­ра́дуемся о спасе́нiи Тво­е́мъ.
Углѣбо́ша язы́цы въ па́губѣ, ю́же сотвори́ша: въ сѣ́ти се́й, ю́же скры́ша, увязе́ нога́ и́хъ.
Зна́емь е́сть Госпо́дь судьбы́ творя́й: въ дѣ́лѣхъ руку́ свое́ю увязе́ грѣ́шникъ.
Да воз­вратя́т­ся грѣ́шницы во а́дъ, вси́ язы́цы забыва́ющiи Бо́га.
Я́ко не до конца́ забве́нъ бу́детъ ни́щiй, терпѣ́нiе убо́гихъ не поги́бнетъ до конца́.
Воскре́сни́, Го́споди, да не крѣпи́т­ся человѣ́къ, да су́дят­ся язы́цы предъ Тобо́ю.
Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля надъ ни́ми, да разумѣ́ютъ язы́цы, я́ко человѣ́цы су́ть.
Вску́ю, Го́споди, от­стоя́ дале́че, презира́еши во благовре́менiихъ, въ ско́рбехъ?
Внегда́ горди́тися нечести́вому, воз­гара́ет­ся ни́щiй: увяза́ютъ въ совѣ́тѣхъ, я́же помышля́ютъ.
Я́ко хвали́мь е́сть грѣ́шный въ по́хотехъ души́ сво­ея́, и оби́дяй благослови́мь е́сть.
Раздражи́ Го́спода грѣ́шный: по мно́же­ст­ву гнѣ́ва сво­его́ не взы́щетъ: нѣ́сть Бо́га предъ ни́мъ.
Оскверня́ют­ся путiе́ его́ на вся́ко вре́мя: отъ­е́млют­ся судьбы́ Твоя́ от­ лица́ его́: всѣ́ми враги́ сво­и́ми облада́етъ.
Рече́ бо въ се́рдцы сво­е́мъ: не подви́жуся от­ ро́да въ ро́дъ безъ зла́:
его́же кля́твы уста́ его́ по́лна су́ть, и го́рести и льсти́: подъ язы́комъ его́ тру́дъ и болѣ́знь.
Присѣди́тъ въ лови́тел­ст­вѣ съ бога́тыми въ та́йныхъ, е́же уби́ти непови́н­наго: о́чи его́ на ни́щаго при­­зира́етѣ.
Лови́тъ въ та́йнѣ я́ко ле́въ во огра́дѣ сво­е́й, лови́тъ е́же восхи́тити ни́щаго, внегда́ при­­влещи́ и́ въ сѣ́ти сво­е́й.
Смири́тъ его́: преклони́т­ся и паде́тъ, внегда́ ему́ облада́ти убо́гими.
Рече́ бо въ се́рдцы сво­е́мъ: забы́ Бо́гъ, от­врати́ лице́ Свое́, да не ви́дитъ до конца́.
Воскре́сни́, Го́споди Бо́же мо́й, да воз­несе́т­ся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гихъ Тво­и́хъ до конца́.
Чесо́ ра́ди прогнѣ́ва нечести́вый Бо́га? Рече́ бо въ се́рдцы сво­е́мъ: не взы́щетъ.
Ви́диши, я́ко Ты́ болѣ́знь и я́рость смотря́еши, да пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ Тво­и́: Тебѣ́ оста́вленъ е́сть ни́щiй, си́ру Ты́ бу́ди помо́щникъ.
Сокруши́ мы́шцу грѣ́шному и лука́вому: взы́щет­ся грѣ́хъ его́ и не обря́щет­ся.
Госпо́дь Ца́рь во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: поги́бнете, язы́цы, от­ земли́ Его́.
Жела́нiе убо́гихъ услы́шалъ еси́, Го́споди, угото́ванiю се́рдца и́хъ вня́тъ у́хо Твое́.
Суди́ си́ру и смире́ну, да не при­­ложи́тъ ктому́ велича́тися человѣ́къ на земли́.
Украинский (Огієнко)
Для дириґетна хору.
На спів: «На смерть сина».
Псалом Давидів.
Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!
Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!
Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім́я їхнє Ти витер на вічні віки!
О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам́ять!
Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,
і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.
і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.
і на Тебе надіятись будуть усі, що ім́я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,
бо карає Він вчинки криваві, про них пам́ятає, і не забуває Він зойку убогих!
Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,
щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!
Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.
Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки!
Гра на струнах.
Села.
Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,
бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!
Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!
Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди!
Села.
10:1 Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?
10:2 Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!
10:3 Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.
10:4 У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!…
10:5 Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх…
10:6 Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені…
10:7 Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.
10:8 Причаївшись, сидить на подвір́ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим…
10:9 В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку…
10:10 Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті…
10:11 Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.
10:12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
10:13 Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
10:14 Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою!
На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
10:15 Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!
10:16 Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!
10:17 Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,
10:18 щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!
Барои сардори сарояндагон бар марги Лабин. Таронаи Довуд.
Парвардигорро бо тамоми дилам сипос хоҳам гуфт; ҳамаи корҳои аҷоиби Туро ҳикоя хоҳам кард.
Дар Ту шодӣ ва хурсандӣ хоҳам кард, номи Туро, эй Болотарин ки аз ҳама болоӣ, хоҳам сароид.
Вақте ки душманонам ба ақиб баргарданд, пешпо хӯрда, аз пеши Ту нест хоҳанд шуд,
Зеро ки Ту доварӣ ва мурофиаи маро ба амал овардаӣ; Ту, эй Довари росткор, бар тахт нишастаӣ.
Ту мардумонро сарзаниш намудаӣ, бадкорро нест кардаӣ, номи онҳоро ҷовидона нобуд намудаӣ.
Душман барҳам хӯрда, ҷовидона хонавайрон гардидааст; шаҳрҳояшро бе беху бунёд кардаӣ, зикрашон нест шудааст.
Валекин Парвардигор ҷовидона пойдор устувор аст; Ӯ тахти Худро барои доварӣ барқарор кардааст,
Ва Ӯ дунёро аз рӯи инсоф доварӣ хоҳад кард, қабилаҳоро аз рӯи ростӣ додгарӣ хоҳад намуд.
Ва Парвардигор паноҳгоҳи зулмдидагон хоҳад буд, паноҳгоҳ дар лаҳзаҳои тангӣ.
Ва донандагони номи Ту ба Ту таваккал хоҳанд кард, чунки Ту, эй Парвардигор, толибони Худро тарк намекунӣ.
Парвардигорро, ки бар Сион сокин аст, бисароед, корномаҳои Ӯро дар миёни қавмҳо шӯҳрат диҳед.
Зеро ки Ӯ подоши хунҳоро металабад, онҳоро дар хотир дорад, фиғони бечорагонро фаромӯш намекунад.
Ба ман марҳамат раҳм намо, эй Парвардигор; ба мусибате ки аз дасти бадхоҳонам мекашам, назар андоз, ки Ту маро аз дарвозаи марг баланд бардоштаӣ,
Барои он ки тамоми ҳамду санои Туро баён намоям: дар наҷоти Ту хурсандӣ хоҳам кард.
Халқҳо ба чоҳе ки канда буданд, фурӯ ғалтиданд; дар доме ки ниҳон карда буданд, пои худашон андармон шуд.
Парвардигор ба василаи доварие ки кард, шӯҳрат меёбад: бадкор ба доме афтод, ки бо кафҳои худ сохта буд. Ҳиҷойӯн. Село.
Бадкорон ба дӯзах хоҳанд рафт, яъне ҳамаи халқҳое ки Худоро фаромӯш мекунанд.
Зеро ки мискин камбағал ҷовидона фаромӯш нахоҳад шуд, ва умеди бечорагон то ба охир барбод нахоҳад рафт.
Бархез, эй Парвардигор, то ки одамизод густох набошад, ва халқҳо пеши Ту маҳкум гарданд.
Онҳоро, эй Парвардигор, ба ҳарос андоз, то халқҳо бидонанд, ки онҳо фақат одамизод ҳастанд. Село.
Чаро, эй Парвардигор, дур меистӣ? Ва дар вақти тангӣ Худро пинҳон медорӣ?
Бадкор дар ҳавобаландии худ бечораро таъқиб мекунад; кошки худашон ба найрангҳое ки андешидаанд, гирифтор шаванд!
Зеро ки бадкор бо аз баднафсии худ худситоӣ мекунад меболад, ва чашмгурусна Парвардигорро хор медонад.
Бадкор дар ҳавобаландии худ мегӯяд: «Ӯ бозхост нахоҳад кард»; тамоми хаёли вай ин аст, ки «Худо нест».
Роҳҳои вай ҳама вақт бомуваффақият аст мебошанд; довариҳои Ту аз вай бағоят дуранд аст; ҳамаи бадхоҳони худро ҳеҷ мешуморад;
Дар дили худ мегӯяд: «Фурӯ нахоҳам ғалтид; ҳаргиз бадие нахоҳам дид».
Даҳони вай аз лаънат, макр ва зулм ситам пур аст; дар зери забонаш бадӣ ва гуноҳ аст.
Дар деҳот камин мегирад; дар ҷойҳои ниҳонӣ бегуноҳро мекушад; чашмонаш аз пайи бечора мепояд.
Дар ҷои ниҳонӣ, мисли шер дар лонаи худ, камин мегирад; барои қапидани камбағал ба даст афтондани бечора дасгир кардани бечора камин мегирад, ва бечораро ба даст афтонда камбағалро қапида дошта, ба доми худ мекашад;
Ба зону нишаста, хам мешавад, – ва бечорагон ба чанголи пурзӯри вай меафтанд.
Дар дили худ мегӯяд: «Худо фаромӯш кардааст, рӯи Худро пӯшидааст, ҳаргиз нахоҳад дид».
Эй Парвардигор, бархез! Эй Худо, дасти Худро бардор, фурӯтанонро нармдилонро фаромӯш накун.
Чаро бадкор Худоро хор дониста, дар дили худ мегӯяд: «Ту бозхост нахоҳӣ кард»?
Ту мебинӣ, зеро ки Ту ба азоб ва кулфат менигарӣ, то ки бо дасти Худ сазо диҳӣ. Бечора худро ба Ту месупорад; мададгори ёрирасони ятим Ту ҳастӣ.
Бозуи бадкор ва бадкешро бишкан, ба тавре ки агар бадиашро бадкориашро ҷустуҷӯ намоӣ, ёфт нашавад.
Парвардигор подшоҳ аст то абад; ҳавобаландон аз замини Ӯ нест хоҳанд шуд.
Парвардигоро! Орзуи ҳалимонро нармдилонро хоксоронро шунидаӣ; дили онҳоро устувор гардон; гӯшатро бикшо,
То ки ятим ва ҷафокашро ситамкашидаро зулмдидаро дар доварӣ ҳимоя намоӣ, ва одаме ки аз хок аст, дигар онҳоро натарсонад.

Кафизма:
Psalm:
Толкования стиха Скопировать ссылку Скопировать текст Добавить в избранное
Библ. энциклопедия Библейский словарь Словарь библ. образов Практическая симфония

Настройки

Нижняя панель
Цитата из Библии каждое утро
TG: t.me/azbible
Viber: vb.me/azbible