Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку.
А батькові своєму він цього не розповів.

А Саул сидів на кінці згір́я під гранатовим деревом, що в Міґроні.
А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода.
А народ не знав, що пішов Йонатан.

А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу.
А ім́я одній Боцец, а ім́я другій Сенне.

Один зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.

І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох.

І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм!
Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.

І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.

А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку.
Це для нас буде знаком.

І вони обидва показалися филистимській сторожі.
І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.

І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо!
І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!

І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша.
І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі.
Залога та нищителі затремтіли й вони.
І задрижала земля, і знявся великий сполох!

І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів́ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.

І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас?
І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега!
Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось.
І сказав Саул до священика: Спини свою руку!

І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!

А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.

А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.

І спас Господь Ізраїля того дня.
А бій перейшов аж за Бет-Евен.

Та ізраїльтянин був пригноблений того дня.
А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах.
І ввесь той народ не їв хліба.

І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.

І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду!
Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.

А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ.
І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх.
І роз́яснилися очі йому!

А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні!
І змучився від цього народ.

І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю!
Подивіться но, як роз́яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.

А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов?
Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?

І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону.
А народ дуже змучився.

І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю.
І їв народ із кров́ю!

І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров́ю!
А той відказав: Зрадили ви!
Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.

І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут.
І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров́ю.
І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

І збудував Саул жертівника для Господа;
його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого.
А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх.
А священик сказав: Приступімо тут до Бога!

І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами?
Чи даси їх в Ізраїлеву руку?
Та Він не відповів йому того дня.

І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.

Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!
Та ніхто не відповів йому з усього народу.

І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік.
І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!

І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім!
І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.

І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном.
І був виявлений Йонатан.

І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив?
І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду.
Ось я помру за це!

І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!

А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі?
Борони Боже!
Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!
І визволив народ Йонатана, і він не помер.

І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.

І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами.
І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.

І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя;
а ім́я двох дочок його: ім́я старшій Мерав, а ім́я молодшій Мелхола.

А ім́я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца.
А ім́я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.

А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів.

І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів.
І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.

Синодальный

Языки

1 Ионафан со своим оруженосцом неожиданно напали на Филистимлян и произвели великое смятение в стане; 16 преследование убегающих Филистимлян; 24 Саул запретил вкушать хлеб, пока враг не будет избит, но Ионафан вкусил меду; 31 Саул запретил народу есть убитых животных с кровью; 36 открылось, что Ионафан ел мед, но народ не позволил Саулу убить сына; 47 Саул ведет народ против всех окружающих его врагов.

В один день сказал Ионафан, сын Саулов, слуге оруженосцу своему: ступай, перейдем к отряду Филистимскому, что на той стороне. А отцу своему не сказал об этом.

Саул же находился в окраине Гивы, под гранатовым деревом, что в Мигроне. С ним было около шестисот человек народа

и Ахия, сын Ахитува, брата Иохаведа, сына Финееса, сына Илия, священник Господа в Силоме, носивший ефод. Народ же не знал, что Ионафан пошел.

Между переходами, по которым Ионафан искал пробраться к отряду Филистимскому, была острая скала с одной стороны и острая скала с другой: имя одной Боцец, а имя другой Сене;

одна скала выдавалась с севера к Михмасу, другая с юга к Гиве.

И сказал Ионафан слуге оруженосцу своему: ступай, перейдем к отряду этих необрезанных; может быть, Господь поможет нам, ибо для Господа нетрудно спасти чрез многих, или немногих.

И отвечал оруженосец: делай все, что на сердце у тебя; иди, вот я с тобою, куда тебе угодно.

И сказал Ионафан: вот, мы перейдем к этим людям и станем на виду у них;

если они так скажут нам: «остановитесь, пока мы подойдем к вам», то мы остановимся на своих местах и не взойдем к ним;

а если так скажут: «поднимитесь к нам», то мы взойдем, ибо Господь предал их в руки наши; и это будет знаком для нас.

Когда оба они стали на виду у отряда Филистимского, то Филистимляне сказали: вот, Евреи выходят из ущелий, в которых попрятались они.

И закричали люди, составлявшие отряд, к Ионафану и оруженосцу его, говоря: взойдите к нам, и мы вам скажем нечто. Тогда Ионафан сказал оруженосцу своему: следуй за мною, ибо Господь предал их в руки Израиля.

И начал всходить Ионафан, цепляясь руками и ногами, и оруженосец его за ним. И падали Филистимляне пред Ионафаном, а оруженосец добивал их за ним.

И пало от этого первого поражения, нанесенного Ионафаном и оруженосцем его, около двадцати человек, на половине поля, обрабатываемого парою волов в день.

И произошел ужас в стане на поле и во всем народе; передовые отряды и опустошавшие землю пришли в трепет [и не хотели сражаться]; дрогнула вся земля, и был ужас великий от Господа.

И увидели стражи Саула в Гиве Вениаминовой, что толпа рассеивается и бежит туда и сюда.

И сказал Саул к народу, бывшему с ним; пересмотрите и узнайте, кто из наших вышел. И пересмотрели, и вот нет Ионафана и оруженосца его.

И сказал Саул Ахии: «принеси кивот* Божий», ибо кивот Божий в то время был с сынами Израильскими. //*В греческом переводе: ефод.

Саул еще говорил к священнику, как смятение в стане Филистимском более и более [распространялось и] увеличивалось. Тогда сказал Саул священнику: сложи руки твои.

И воскликнул Саул и весь народ, бывший с ним, и пришли к месту сражения, и вот, там меч каждого обращен был против ближнего своего; смятение было очень великое.

Тогда и Евреи, которые вчера и третьего дня были у Филистимлян и которые повсюду ходили с ними в стане, пристали к Израильтянам, находившимся с Саулом и Ионафаном;

и все Израильтяне, скрывавшиеся в горе Ефремовой, услышав, что Филистимляне побежали, также пристали к своим в сражении.

И спас Господь в тот день Израиля; битва же простерлась даже до Беф-Авена. [Всех людей было с Саулом до десяти тысяч, и битва происходила по всему городу на горе Ефремовой.]

Люди Израильские были истомлены в тот день; а Саул [весьма безрассудно] заклял народ, сказав: проклят, кто вкусит хлеба до вечера, доколе я не отомщу врагам моим. И никто из народа не вкусил пищи.

И пошел весь народ в лес, и был там на поляне мед.

И вошел народ в лес, говоря: вот, течет мед. Но никто не протянул руки своей ко рту своему, ибо народ боялся заклятия.

Ионафан же не слышал, когда отец его заклинал народ, и, протянув конец палки, которая была в руке его, обмакнул ее в сот медовый и обратил рукою к устам своим, и просветлели глаза его.

И сказал ему один из народа, говоря: отец твой заклял народ, сказав: «проклят, кто сегодня вкусит пищи»; от этого народ истомился.

И сказал Ионафан: смутил отец мой землю; смотрите, у меня просветлели глаза, когда я вкусил немного этого меду;

если бы поел сегодня народ из добычи, какую нашел у врагов своих, то не большее ли было бы поражение Филистимлян?

И поражали Филистимлян в тот день от Михмаса до Аиалона, и народ очень истомился.

И кинулся народ на добычу, и брали овец, волов и телят, и заколали на земле, и ел народ с кровью.

И возвестили Саулу, говоря: вот, народ грешит пред Господом, ест с кровью. И сказал Саул: вы согрешили; привалите ко мне теперь большой камень.

Потом сказал Саул: пройдите между народом и скажите ему: пусть каждый приводит ко мне своего вола и каждый свою овцу, и заколайте здесь и ешьте, и не грешите пред Господом, не ешьте с кровью. И приводили все из народа, каждый своею рукою, вола своего [и свою овцу] ночью, и заколали там.

И устроил Саул жертвенник Господу: то был первый жертвенник, поставленный им Господу.

И сказал Саул: пойдем в погоню за Филистимлянами ночью и оберем их до рассвета и не оставим у них ни одного человека. И сказали: делай все, что хорошо в глазах твоих. Священник же сказал: приступим здесь к Богу.

И вопросил Саул Бога: идти ли мне в погоню за Филистимлянами? предашь ли их в руки Израиля? Но Он не отвечал ему в тот день.

Тогда сказал Саул: пусть подойдут сюда все начальники народа и разведают и узнают, на ком грех ныне?

ибо, – жив Господь, спасший Израиля, – если окажется и на Ионафане, сыне моем, то и он умрет непременно. Но никто не отвечал ему из всего народа.

И сказал Саул всем Израильтянам: станьте вы по одну сторону, а я и сын мой Ионафан станем по другую сторону. И отвечал народ Саулу: делай, что хорошо в глазах твоих.

И сказал Саул: Господи, Боже Израилев! [отчего Ты ныне не отвечал рабу Твоему? моя ли в том вина, или сына моего Ионафана? Господи, Боже Израилев!] дай знамение. [Если же она в народе Твоем Израиле, дай ему освящение.] И уличены были Ионафан и Саул, а народ вышел правым.

Тогда сказал Саул: бросьте жребий между мною и между Ионафаном, сыном моим, [и кого объявит Господь, тот да умрет. И сказал народ Саулу: да не будет так! Но Саул настоял. И бросили жребий между ним и Ионафаном, сыном его,] и пал жребий на Ионафана.

И сказал Саул Ионафану: расскажи мне, что сделал ты? И рассказал ему Ионафан и сказал: я отведал концом палки, которая в руке моей, немного меду; и вот, я должен умереть.

И сказал Саул: пусть то и то сделает мне Бог, и еще больше сделает; ты, Ионафан, должен сегодня умереть!

Но народ сказал Саулу: Ионафану ли умереть, который доставил столь великое спасение Израилю? Да не будет этого! Жив Господь, и волос не упадет с головы его на землю, ибо с Богом он действовал ныне. И освободил народ Ионафана, и не умер он.

И возвратился Саул от преследования Филистимлян; Филистимляне же пошли в свое место.

И утвердил Саул свое царствование над Израилем, и воевал со всеми окрестными врагами своими, с Моавом и с Аммонитянами, и с Едомом [и с Вефором] и с царями Совы и с Филистимлянами, и везде, против кого ни обращался, имел успех.

И устроил войско, и поразил Амалика, и освободил Израиля от руки грабителей его.

Сыновья у Саула были: Ионафан, Иессуи и Мелхисуа; а имена двух дочерей его: имя старшей – Мерова, а имя младшей – Мелхола.

Имя же жены Сауловой – Ахиноамь, дочь Ахимааца; а имя начальника войска его – Авенир, сын Нира, дяди Саулова.

Кис, отец Саулов, и Нир, отец Авенира, были сыновьями Авиила.

И была упорная война против Филистимлян во все время Саулово. И когда Саул видел какого-либо человека сильного и воинственного, брал его к себе.