И прiидо́ша му́жiе карiаѳiари́мстiи и взя́ша киво́тъ завѣ́та Госпо́дня, и внесо́ша его́ въ до́мъ Аминада́вль и́же на холмѣ́: и Елеаза́ра сы́на его́ освяти́ша сохраня́ти киво́тъ завѣ́та Госпо́дня.

И бы́сть от него́же дне́ бѣ́ киво́тъ въ карiаѳiари́мѣ, умно́жишася дні́е, и бы́ти два́десять лѣ́тъ: и воззрѣ́ ве́сь до́мъ Изра́илевъ вслѣ́дъ Го́спода.

И рече́ самуи́лъ ко всему́ до́му Изра́илеву, глаго́ля: а́ще всѣ́мъ се́рдцемъ ва́шимъ вы́ обраща́етеся ко Го́споду, отими́те бо́ги чужды́я от среды́ ва́съ, и дубра́вы, и угото́вайте сердца́ ва́ша ко Го́споду, и порабо́тайте ему́ еди́ному, и изба́витъ ва́съ от руки́ иноплеме́нничи.

И отверго́ша сы́нове Изра́илевы Ваали́ма и дубра́вы Астаро́ѳа, и порабо́таша Го́споду еди́ному.

И рече́ самуи́лъ: собери́те ко мнѣ́ всего́ Изра́иля въ Массифа́ѳъ, и помолю́ся о ва́съ ко Го́споду.

И собра́шася лю́дiе въ Массифа́ѳъ, и почерпа́ху во́ду и пролива́ху предъ Го́сподемъ на зе́млю: и пости́шася въ то́й де́нь, и рѣ́ша: согрѣши́хомъ предъ Го́сподемъ. И судя́ше самуи́лъ сы́ны Изра́илевы въ Массифа́ѳѣ.

И услы́шаша иноплеме́нницы, я́ко собра́шася вси́ сы́нове Изра́илевы въ Массифа́ѳъ, и взыдо́ша воево́ды иноплеме́нничи на Изра́иля. И слы́шаша сы́нове Изра́илевы и убоя́шася от лица́ иноплеме́нникъ:

и рѣ́ша сы́нове Изра́илевы къ самуи́лу: не премолчи́ о на́съ вопiя́ ко Го́споду Бо́гу на́шему, да изба́витъ ны́ от руки́ иноплеме́нничи. И рече́ самуи́лъ: не бу́ди мнѣ́ е́же отступи́ти от Го́спода Бо́га моего́ и не вопи́ти о ва́съ съ моле́нiемъ.

И взя́ самуи́лъ ягня́ еди́но ссу́щее, и принесе́ е́ на всесожже́нiе со всѣ́ми людьми́ Го́сподеви: и возопи́ самуи́лъ ко Го́споду о Изра́или, и послу́ша его́ Госпо́дь.

И бя́ше самуи́лъ вознося́й всесожже́нiе, и иноплеме́нницы прибли́жишася на бра́нь на Изра́иля: и возгремѣ́ Госпо́дь гла́сомъ ве́лiимъ въ де́нь о́нъ на иноплеме́нники, и смято́шася и падо́ша предъ Изра́илемъ:

и изыдо́ша му́жiе Изра́илевы от Массифа́ѳа, и погна́ша иноплеме́нниковъ, и би́ша и́хъ да́же до подо́лiя веѳхо́ръ.

И взя́ самуи́лъ ка́мень еди́нъ и поста́ви его́ между́ Массифа́ѳомъ и между́ ве́тхимъ: и нарече́ и́мя ему́ Авенезе́ръ, си́рѣчь ка́мень по́мощи, и рече́: до здѣ́ помо́же на́мъ Госпо́дь.

И смири́ Госпо́дь иноплеме́нники, и не приложи́ша ктому́ ити́ въ предѣ́лы Изра́илевы: и бы́сть рука́ Госпо́дня на иноплеме́нниковъ во вся́ дни́ самуи́ловы.

И отда́шася гра́ды, и́хже взя́ша иноплеме́нницы от сыно́въ Изра́илевыхъ, и отда́ша и́хъ Изра́илю, от аккаро́на да́же до ге́ѳа, и предѣ́лы Изра́иля свободи́шася от руки́ иноплеме́нничи: и бѣ́ ми́ръ между́ Изра́илемъ и между́ Аморре́емъ.

И судя́ше самуи́лъ Изра́илю во вся́ дни́ живота́ своего́.

И хожда́ше от го́да до го́да, и о́крестъ Веѳи́ля и Галга́лы и Массифа́ѳа, и сужда́ше Изра́иля во всѣ́хъ свяще́нныхъ си́хъ.

Бя́ше же ему́ возвраще́нiе во Армаѳе́мъ, я́ко та́мо бя́ше до́мъ его́: и судя́ше та́мо Изра́иля, и созда́ та́мо олта́рь Го́сподеви.

Украинский (Огієнко)

І поприходили люди Кір́ят-Єаріму, та й підняли Господнього ковчега, і внесли його до Авінадавого дому на узгір́ї в Ґів́ї, а сина його Елеазара посвятили стерегти Господнього ковчега.

І сталося, від дня, коли ковчег полишився у Кір́ят-Єарімі, минуло багато часу, а було його двадцять літ.
А ввесь Ізраїлів дім плакав за Господом.

І сказав Самуїл до всього Ізраїлевого дому, говорячи: Якщо ви цілим вашим серцем вертаєтеся до Господа, повикидайте з-поміж себе чужих богів та Астарт, і міцно прихиліть свої серця до Господа, і служіть Самому Йому, і Він спасе вас із руки филистимлян.

І повикидали Ізраїлеві сини Ваалів та Астарт, та й служили Господеві, Самому Йому.

І сказав Самуїл: Зберіть усього Ізраїля до Міцпи, а я буду молитися за вас до Господа!

І зібралися до Міцпи, і черпали воду та лили перед Господнім лицем, і постили того дня, та й казали там: Ми згрішили перед Господом!
І судив Самуїл Ізраїлевих синів у Міцпі.

І почули филистимляни, що Ізраїлеві сини зібралися до Міцпи, і піднялися филистимські володарі на Ізраїля.
І почули про це Ізраїлеві сини, та й злякалися филистимлян.

І сказали Ізраїлеві сини до Самуїла: Не переставай кликати за нас до Господа, нашого Бога, і нехай Він спасе нас від руки филистимлян.

І взяв Самуїл одне молочне ягня, і приніс його повним цілопаленням для Господа.
І кликав Самуїл до Господа за Ізраїля, а Господь відповів йому.

І приносив Самуїл цілопалення, а филистимляни приступили до бою проти Ізраїля.
І загримів Господь того дня сильним громом на филистимлян, та й привів їх у замішання, і були вони побиті перед Ізраїлем.

І повиходили Ізраїлеві люди з Міцпи, та й гнали филистимлян, і били їх аж під Бет-Кар.

І взяв Самуїл одного каменя, і поклав між Міцпою та між Шенам, та й назвав ім́я йому: Евен-Єзер.
І він сказав: Аж доти допоміг нам Господь.

І були филистимляни переможені, і далі вже не входили в Ізраїлеві границі.
І була Господня рука на филистимлянах за всі дні Самуїлові.

І вернулися до Ізраїля ті міста, що филистимляни забрали були від Ізраїля, від Екрону й аж до Ґату, а їхню границю Ізраїль урятував від руки филистимлян.
І був мир між Ізраїлем та між Амореянином.

І судив Самуїл Ізраїля всі дні життя свого.

І ходив він рік-річно, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу, і судив Ізраїля по всіх тих місцях.

І вертався до Рами, бо там був дім його, і там судив Ізраїля.
І він збудував там жертівника для Господа.

Немецкий (GNB)

Языки

Da kamen die Männer von Kirjat-Jearim und holten die Bundeslade. Sie brachten sie in das Haus Abinadabs, das oberhalb der Stadt auf einer Anhöhe steht. Seinen Sohn Eleasar weihten sie zum Wächter der Lade.

Zwanzig Jahre waren vergangen, seit die Bundeslade nach Kirjat-Jearim gekommen war. Allen Israeliten tat es Leid, dass sie vom HERRN abgefallen waren, und sie trauerten darüber, dass er sie verlassen hatte.

Da sagte Samuel zu ihnen: »Wenn ihr wirklich zum HERRN zurückkehren wollt, dann schafft die Bilder der fremden Götter und Göttinnen fort! Setzt euer ganzes Vertrauen auf den HERRN und verehrt keinen Gott außer ihm; dann wird er euch aus der Gewalt der Philister befreien.«

Die Israeliten hörten auf Samuel. Sie beseitigten die Bilder der Götzen Baal und Astarte und verehrten den HERRN allein.

Daraufhin rief Samuel alle Männer Israels nach Mizpa. »Dort will ich zum HERRN beten, dass er euch wieder hilft«, sagte er.

Sie kamen alle, schöpften Wasser und gossen es vor dem HERRN aus, fasteten den ganzen Tag und bekannten dem HERRN ihre Schuld. Dort in Mizpa schlichtete Samuel die Streitigkeiten unter den Israeliten und gab ihnen seine Weisungen.

Als bei den Philistern bekannt wurde, dass die Männer Israels sich in Mizpa versammelt hatten, rückten die fünf Philisterfürsten zu einem Feldzug gegen Israel aus. Den Israeliten entfiel aller Mut, als die Nachricht eintraf.

Sie bestürmten Samuel: »Lass uns nicht im Stich! Hör nicht auf, zum HERRN, unserem Gott, um Hilfe zu rufen, dass er uns gegen die Philister beisteht und uns vor dem Untergang rettet.«

Samuel schlachtete ein Lamm und verbrannte es auf dem Altar als Opfer für den HERRN. Dabei rief er zum HERRN um Hilfe für Israel und der HERR erhörte sein Gebet.

Während Samuel noch das Opfer verbrannte, rückten schon die Philister zum Kampf gegen Israel heran. Der HERR aber ließ es über den Philistern so schrecklich donnern, dass sie in Panik gerieten und flohen.

Da brachen die Männer Israels aus Mizpa hervor, verfolgten sie bis hinter Bet-Kar und brachten ihnen eine schwere Niederlage bei.

Samuel stellte zwischen Mizpa und Jeschana ein Steinmal auf. »Bis hierher hat uns der HERR geholfen«, sagte er. Deshalb nannte er den Stein Eben-Eser (Stein der Hilfe).

Die Philister waren so gründlich geschlagen worden, dass sie es nicht mehr wagten, in das Gebiet Israels einzufallen. Der HERR ließ sie nicht wieder hochkommen, solange Samuel lebte.

Alle Städte zwischen Ekron und Gat, die die Philister den Israeliten weggenommen hatten, fielen mit dem ganzen zugehörigen Gebiet an Israel zurück. Auch mit den Amoritern im Land lebten die Israeliten in Frieden.

Sein ganzes Leben lang war Samuel der Richter Israels.

Einmal im Jahr besuchte er reihum die Heiligtümer in Bet-El, Gilgal und Mizpa, um dort Recht zu sprechen und Streitfälle zu schlichten.

Die übrige Zeit wirkte er als Richter in seiner Heimatstadt Rama. Dort baute er auch einen Altar für den HERRN.