И сни́де при концы́ лѣ́тъ ко Ахаа́ву въ самарі́ю: и закла́ ему́ Ахаа́въ овны́ и волы́ мно́ги, и лю́демъ су́щымъ съ ни́мъ, и увѣщава́ше его́, да сни́детъ съ ни́мъ въ рамо́ѳъ Галаа́дскiй.

И рече́ Ахаа́въ ца́рь Изра́илевъ ко Иосафа́ту царю́ Иу́дину: по́йдеши ли со мно́ю въ рамо́ѳъ Галаа́дскiй? И рече́ ему́: я́коже а́зъ, та́ко и ты́: и я́коже лю́дiе твои́, та́ко и лю́дiе мои́ съ тобо́ю на бра́нь.

И рече́ Иосафа́тъ царю́ Изра́илеву: вопроси́ у́бо дне́сь Го́спода.

И собра́ ца́рь Изра́илевъ проро́ковъ четы́реста муже́й и рече́ къ ни́мъ: пойду́ ли въ рамо́ѳъ Галаа́дскiй на бра́нь, или́ удержу́ся? И рѣ́ша: взы́ди, и преда́стъ Бо́гъ въ ру́ку царе́ву.

Рече́ же Иосафа́тъ: нѣ́сть ли здѣ́ проро́ка Госпо́дня еще́, да от него́ вопро́симъ?

И рече́ ца́рь Изра́илевъ ко Иосафа́ту: е́сть еще́ му́жъ еди́нъ, и́мже вопроси́ти Го́спода, но а́зъ ненави́жду его́, поне́же не прорица́етъ мнѣ́ во блага́я, зане́ вси́ дні́е его́ во зла́я: се́й Михе́а сы́нъ Иемвли́нъ . Рече́ же Иосафа́тъ: не глаго́ли, царю́ та́ко.

И призва́ ца́рь Изра́илевъ еди́наго от евну́хъ и рече́ ему́: [призови́] ско́ро Михе́ю сы́на Иемвли́на.

Ца́рь же Изра́илевъ и Иосафа́тъ ца́рь Иу́динъ кі́йждо сѣдя́ше на престо́лѣ свое́мъ, и облече́на красото́ю ца́рскою, сѣдя́ста же на простра́нствѣ бли́зъ вра́тъ самарі́йскихъ, и вси́ проро́цы проро́чествоваху предъ ни́ма.

И сотвори́ себѣ́ седекі́а сы́нъ Ханаа́нь ро́ги желѣ́зны и рече́: сiя́ глаго́летъ Госпо́дь: си́ми и́збоде́ши сирі́ю, до́ндеже сконча́ется.

И вси́ проро́цы прорица́ху та́ко, глаго́люще: взы́ди въ рамо́ѳъ Галаа́дскiй и предуспѣ́еши, и преда́стъ Госпо́дь въ ру́ку царе́ву.

Вѣ́стникъ же, ше́дый призва́ти Михе́ю, рече́ ему́: се́, реко́ша проро́цы еди́нѣми у́сты́ блага́я о цари́ да бу́дутъ у́бо и твоя́ словеса́, я́коже еди́наго от ни́хъ, и да рече́ши блага́я.

И отвѣща́ Михе́а: жи́въ Госпо́дь, я́ко е́же а́ще рече́тъ Бо́гъ ко мнѣ́, сiе́ возглаго́лю.

И прiи́де ко царю́, и рече́ ему́ ца́рь: Михе́е, и́мамъ ли ити́ рамо́ѳъ Галаа́дскiй на бра́нь, или́ удержу́ся? И отвѣща́: взы́ди и предуспѣ́еши, и предаду́тся [врази́] въ ру́ки ва́шя.

И рече́ ему́ ца́рь: коли́ко кра́тъ заклина́ю тя́, да не глаго́леши мнѣ́, то́кмо и́стину во и́мя Госпо́дне.

И рече́ Михе́а: ви́дѣхъ всего́ Изра́иля расточе́на по гора́мъ я́ко о́вцы, и́мже нѣ́сть па́стыря: и рече́ Госпо́дь: не и́мутъ сі́и вожда́, да возвратя́тся кі́йждо въ до́мъ сво́й въ ми́рѣ.

И рече́ ца́рь Изра́илевъ ко Иосафа́ту: не рѣ́хъ ли тебѣ́, я́ко не прорица́етъ о мнѣ́ блага́я, но то́кмо зла́я?

И рече́ Михе́а: не та́ко: слы́шите сло́во Госпо́дне: ви́дѣхъ Го́спода сѣдя́ща на престо́лѣ свое́мъ, и вся́ си́ла небе́сная предстоя́ше одесну́ю его́ и ошу́юю его́:

и рече́ Госпо́дь: кто́ прельсти́тъ Ахаа́ва царя́ Изра́илева, да взы́детъ и паде́тъ въ рамо́ѳѣ Галаа́дстѣмъ? и глаго́лаше еди́нъ та́ко, и и́нъ рече́ та́ко:

и изы́де ду́хъ, и ста́ предъ Го́сподемъ, и рече́: а́зъ прельщу́ его́: ему́же Госпо́дь, въ че́мъ, рече́, [прельсти́ши]?

и рече́: изы́ду и бу́ду ду́хъ лжи́въ во устѣ́хъ всѣ́хъ проро́ковъ его́: рече́ же [Госпо́дь]: прельсти́ши и превозмо́жеши, изы́ди и сотвори́ та́ко:

и ны́нѣ се́, Госпо́дь даде́ ду́ха лжи́ва во уста́ всѣ́мъ проро́комъ твои́мъ си́мъ, и Госпо́дь глаго́ла о тебѣ́ зла́я.

И приступи́ седекі́а сы́нъ Ханаа́нь, и уда́ри Михе́ю въ лани́ту и рече́ ему́: ко́имъ путе́мъ про́йде Ду́хъ Госпо́день от мене́, е́же глаго́лати къ тебѣ́?

Рече́ же Михе́а: се́, у́зриши въ де́нь то́й, егда́ вни́деши въ ло́жницу изъ ло́жницы, да укры́ешися.

И рече́ ца́рь Изра́илевъ: возми́те Михе́ю, и отведи́те ко Емми́ру нача́лнику гра́да и ко Иоа́су кня́зю сы́ну царе́ву,

и рцы́те: сiя́ глаго́летъ ца́рь: вве́рзите сего́ въ темни́цу, и да я́стъ хлѣ́бъ печа́ли и во́ду печа́ли, до́ндеже возвращу́ся въ ми́рѣ.

Рече́ же Михе́а: а́ще возвраща́яся возврати́шися въ ми́рѣ, не глаго́ла Госпо́дь мно́ю. И рече́: слы́шите, вси́ лю́дiе.

И взы́де ца́рь Изра́илевъ и Иосафа́тъ ца́рь Иу́динъ въ рамо́ѳъ Галаа́дскiй.

Рече́ же ца́рь Изра́илевъ ко Иосафа́ту: прикры́юся и вни́ду во бра́нь, ты́ же облецы́ся въ ри́зы моя́. И прикры́ся ца́рь Изра́илевъ и вни́де во бра́нь.

Ца́рь же Си́рскiй повелѣ́ вожде́мъ колесни́цъ свои́хъ, глаго́ля: не устремля́йтеся на ма́ла и на вели́ка, но то́кмо на самаго́ царя́ Изра́илева.

И бы́сть егда́ уви́дѣша нача́лницы колесни́цъ Иосафа́та, глаго́лаша: ца́рь Изра́илевъ е́сть се́й. И обыдо́ша его́ вою́юще. Иосафа́тъ же возопи́ ко Го́споду, и Госпо́дь послу́ша его́, и отврати́ и́хъ Бо́гъ от него́.

И бы́сть егда́ уви́дѣша воево́ды колесни́цъ, я́ко не бя́ше ца́рь Изра́илевъ, оста́виша его́.

И му́жъ наляче́ лу́къ примѣ́тно и порази́ царя́ Изра́илева между́ ле́гкимъ и пе́рсями. И рече́ воза́таю своему́: обрати́ ру́ку твою́ и изведи́ мя́ от бра́ни я́ко изнемого́хъ.

И сконча́на бы́сть бра́нь въ де́нь то́й, и ца́рь Изра́илевъ бѣ́ стоя́ на колесни́цѣ свое́й проти́ву сири́омъ да́же до ве́чера, и у́мре заходя́щу со́лнцу.

Украинский (Огієнко)

І було в Йосафата багато багатства та слави, і він посвоячився з Ахавом.

А по кількох роках пішов він до Ахава до Самарії.
І Ахав нарізав багато худоби дрібної та худоби великої йому та народові, що з ним, і намовив його піти на ґілеадський Рамот.

І сказав Ахав, цар Ізраїлів, до Йосафата, царя Юдиного: Чи підеш зо мною до ґілеадського Рамоту?
А той відказав йому: Я як ти, народ мій як твій народ, і буду з тобою на війні.

І сказав Йосафат до Ізраїлевого царя: Вивідай зараз слово Господнє!

І зібрав Ізраїлів цар пророків, чотири сотні чоловіка, та й сказав до них: Чи йти нам на війну на ґілеадський Рамот, чи занехати?
А ті сказали: Іди, і Бог дасть його в цареву руку!

І сказав Йосафат: Чи нема тут іще Господнього пророка, і звернімось до нього.

І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Є ще один муж, щоб через нього звернутися до Господа.
Та я ненавиджу його, бо він не пророкує на мене добре, а по всі дні свої тільки лихе.
Це Міхей, син Їмлин.
А Йосафат відказав: Нехай цар не говорить таке!

І покликав Ізраїлів цар одного евнуха й сказав: Приведи скоріше Міхея, Їмлиного сина!

А цар Ізраїлів та Йосафат, цар Юдин, сиділи кожен на троні своїм, повбирані в шати;
а сиділи вони при вході брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними.

А Цідкійя, Кенаанин син, зробив собі залізні роги й сказав: Так сказав Господь: Оцим будеш бодати сиріян аж до вигублення їх!

І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і май успіх, і Господь дасть його в цареву руку!

А той посланець, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: Ось слова тих пророків, одноусно звіщають цареві добро.
Нехай же буде слово твоє таке, як кожного з них, і ти говоритимеш добре.

І сказав Міхей: Як живий Господь, те, що скаже Господь, тільки те говоритиму!

І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: Міхею, чи йти на війну до ґілеадського Рамоту, чи занехати?
А той відказав: Вийдіть, і будете мати успіх, і вони будуть дані в вашу руку.

І сказав йому цар: Аж скільки разів я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічого, тільки правду в Ім́я Господа?

А той відказав: Я бачив усього Ізраїля, розпорошеного по горах, немов вівці, що не мають пастуха.
І сказав Господь: Немає в них пана, нехай вернуться з миром кожен до дому свого!

І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе?

А Міхей відказав: Тому послухайте Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне військо стояло по правиці Його та по лівиці Його.

І сказав Господь: Хто намовить Ахава, Ізраїлевого царя, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті?
І говорили: той говорив так, а той говорив так.

І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намовлю його!
І сказав йому Господь: Чим?

А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків.
А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш;
вийди та й зроби так!

А тепер оце Господь дав духа неправди в уста оцих твоїх пророків, і Господь говорив на тебе недобре…

І підійшов Цідкійя, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?

А Міхей відказав: Ось ти побачиш це того дня, коли ввійдеш до внутрішньої кімнати, щоб сховатися…

І сказав Ізраїлів цар: Візьміть Міхея, і відведіть його до Амона, зверхника міста, та до Йоаша, царевого сина,

та й скажете: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в́язничного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не вернуся з миром.

А Міхей відказав: Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене.
І до того сказав: Слухайте це, усі люди!

І вийшов Ізраїлів цар та Йосафат, цар Юдин, до ґілеадського Рамоту.

І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: Я переберуся й піду на бій, а ти вбери свої шати!
І перебрався Ізраїлів цар, і пішли на бій.

А сирійський цар наказав зверхникам своїх колесниць, говорячи: Не воюйте ні з малим, ні з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем!

І сталося, як зверхники колесниць побачили Йонатана, то вони сказали: Це Ізраїлів цар!
І вони оточили його, щоб воювати.
І закричав Йосафат, і Господь допоміг йому, і Бог звабив їх від нього.

І сталося, як зверхники колесниць побачили, що це не Ізраїлів цар, то повернули від нього.

А один чоловік знехотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв́язанням пояса та між панцерем.
А той сказав візникові: Заверни назад, і випровадь мене від війська, бо я ранений…

І збільшився бій того дня, а Ізраїлів цар був поставлений на колесниці проти сиріян аж до вечора.
І помер він під час заходу сонця…

Латинский (Nova Vulgata)

Fuit ergo Iosaphat dives et inclitus multum et affinitate coniunctus est Achab.

Descenditque post annos ad eum in Samariam, ad cuius adventum mactavit Achab oves et boves plurimos ipsi et populo, qui venerat cum eo; persuasitque illi, ut ascenderet in Ramoth Galaad.

Dixitque Achab rex Israel ad Iosaphat regem Iudae: «Veni mecum in Ramoth Galaad». Cui ille respondit: «Ut ego, et tu; sicut populus tuus, sic et populus meus, tecumque erimus in bello».

Dixitque Iosaphat ad regem Israel: «Consule, obsecro, impraesentiarum sermonem Domini».

Congregavitque rex Israel prophetarum quadringentos viros et dixit ad eos: «In Ramoth Galaad ad bellandum ire debemus an quiescere?». At illi: «Ascende, inquiunt, et tradet Deus in manu regis».

Dixitque Iosaphat: «Numquid non est hic et alius propheta Domini, ut ab illo etiam requiramus?».

Et ait rex Israel ad Iosaphat: «Adhuc est vir unus, a quo possumus quaerere Domini voluntatem; sed ego odi eum, quia non prophetat mihi bonum sed malum omni tempore: est autem Michaeas filius Iemla». Dixitque Iosaphat: «Ne loquaris, rex, hoc modo».

Vocavit ergo rex Israel unum de eunuchis et dixit ei: «Voca cito Michaeam filium Iemla».

Porro rex Israel et Iosaphat rex Iudae uterque sedebant in solio suo vestiti cultu regio; sedebant autem in area iuxta portam Samariae, omnesque prophetae vaticinabantur coram eis.

Sedecias vero filius Chanaana fecit sibi cornua ferrea et ait: «Haec dicit Dominus: His ventilabis Syriam, donec conteras eam».

Omnesque prophetae similiter prophetabant atque dicebant: «Ascende in Ramoth Galaad et prosperaberis; et tradet Dominus in manu regis».

Nuntius autem, qui ierat ad vocandum Michaeam, ait illi: «En verba omnium prophetarum uno ore bona regi annuntiant; quaeso ergo te, ut et sermo tuus ab eis non dissentiat, loquarisque prospera».

Cui respondit Michaeas: «Vivit Dominus, quia, quodcumque dixerit Deus meus, hoc loquar!».

Venit ergo ad regem. Cui rex ait: «Michaea, ire debemus in Ramoth Galaad ad bellandum an quiescere?». Cui ille respondit: «Ascendite et prosperamini, ut tradantur hostes in manus vestras».

Dixitque rex: «Iterum atque iterum te adiuro, ut non mihi loquaris nisi, quod verum est, in nomine Domini».

At ille ait: «Vidi universum Israel dispersum in montibus sicut oves absque pastore. Et dixit Dominus: "Non habent isti dominum; revertatur unusquisque in domum suam in pace"».

Et ait rex Israel ad Iosaphat: «Nonne dixi tibi quod non prophetaret iste mihi quidquam boni sed ea, quae mala sunt?».

At ille idcirco ait: «Audite verbum Domini: Vidi Dominum sedentem in solio suo et omnem exercitum caeli assistentem ei a dextris et sinistris.

Et dixit Dominus: "Quis decipiet Achab regem Israel, ut ascendat et corruat in Ramoth Galaad?". Cumque diceret unus hoc modo et alter alio,

processit spiritus et stetit coram Domino et ait: "Ego decipiam eum". Cui Dominus: "In quo, inquit, decipies?".

At ille respondit: "Egrediar et ero spiritus mendax in ore omnium prophetarum eius". Dixitque Dominus: "Decipies et praevalebis; egredere et fac ita".

Nunc igitur, ecce dedit Dominus spiritum mendacii in ore omnium prophetarum tuorum et Dominus locutus est de te mala».

Accessit autem Sedecias filius Chanaana et percussit Michaeae maxillam et ait: «Per quam viam transivit spiritus Domini a me, ut loqueretur tibi?».

Dixitque Michaeas: «Tu ipse videbis in die illo, quando ingressus fueris cubiculum intra cubiculum, ut abscondaris».

Praecepit autem rex Israel dicens: «Tollite Michaeam et ducite eum ad Amon principem civitatis et ad Ioas filium regis

et dicetis: "Haec dicit rex: Mittite hunc in carcerem et date ei panis modicum et aquae pauxillum, donec revertar in pace"».

Dixitque Michaeas: «Si reversus fueris in pace, non est locutus Dominus in me». Et ait: «Audite, populi omnes!».

Igitur ascenderunt rex Israel et Iosaphat rex Iudae in Ramoth Galaad.

Dixitque rex Israel ad Iosaphat: «Mutabo habitum et sic ad pugnam vadam; tu autem induere vestibus tuis». Mutatoque rex Israel habitu venit ad bellum.

Rex autem Syriae praeceperat ducibus curruum suorum dicens: «Ne pugnetis contra minimum aut contra maximum, nisi contra solum regem Israel».

Itaque, cum vidissent principes curruum Iosaphat, dixerunt: «Rex Israel est iste!». Et circumdederunt eum dimicantes. At ille clamavit ad Dominum, et auxiliatus est ei atque avertit eos Deus ab illo.

Cum enim vidissent duces curruum quod non esset rex Israel, reliquerunt eum.

Accidit autem, ut unus e populo sagittam in incertum iaceret et percuteret regem Israel inter iuncturas et loricam. At ille aurigae suo ait: «Converte manum tuam et educ me de acie, quia vulneratus sum».

Et aggravata est pugna in die illo; porro rex Israel stabat in curru suo contra Syros usque ad vesperam et mortuus est occidente sole.

Арабский (Arabic Van Dyke)

Языки

وَكَانَ لِيَهُوشَافَاطَ غِنًى وَكَرَامَةٌ بِكَثْرَةٍ. وَصَاهَرَ أَخْآبَ.

وَنَزَلَ بَعْدَ سِنِينَ إِلَى أَخْآبَ إِلَى السَّامِرَةِ، فَذَبَحَ أَخْآبُ غَنَمًا وَبَقَرًا بِكَثْرَةٍ لَهُ وَلِلشَّعْبِ الَّذِي مَعَهُ، وَأَغْوَاهُ أَنْ يَصْعَدَ إِلَى رَامُوتَ جِلْعَادَ.

وَقَالَ أَخْآبُ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ لِيَهُوشَافَاطَ مَلِكِ يَهُوذَا: «أَتَذْهَبُ مَعِي إِلَى رَامُوتَ جِلْعَادَ؟» وَقَالَ لَهُ: «مَثَلِي مَثَلُكَ وَشَعْبِي كَشَعْبِكَ وَمَعَكَ فِي الْقِتَالِ».

ثُمَّ قَالَ يَهُوشَافَاطُ لِمَلِكِ إِسْرَائِيلَ: «اسْأَلِ الْيَوْمَ عَنْ كَلاَمِ الرَّبِّ».

فَجَمَعَ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ الأَنْبِيَاءَ، أَرْبَعَ مِئَةِ رَجُل، وَقَالَ لَهُمْ: «أَنَذْهَبُ إِلَى رَامُوتَ جِلْعَادَ لِلْقِتَالِ أَمْ أَمْتَنِعُ؟» فَقَالُوا: «اصْعَدْ فَيَدْفَعَهَا اللهُ لِيَدِ الْمَلِكِ».

فَقَالَ يَهُوشَافَاطُ: «أَلَيْسَ هُنَا أَيْضًا نَبِيٌّ لِلرَّبِّ فَنَسْأَلَ مِنْهُ؟»

فَقَالَ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ لِيَهُوشَافَاطَ: «بَعْدُ رَجُلٌ وَاحِدٌ لِسُؤَالِ الرَّبِّ بِهِ، وَلكِنَّنِي أُبْغِضُهُ لأَنَّهُ لاَ يَتَنَبَّأُ عَلَيَّ خَيْرًا بَلْ شَرًّا كُلَّ أَيَّامِهِ، وَهُوَ مِيخَا بْنُ يَمْلَةَ». فَقَالَ يَهُوشَافَاطُ: «لاَ يَقُلِ الْمَلِكُ هكَذَا».

فَدَعَا مَلِكُ إِسْرَائِيلَ خَصِيًّا وَقَالَ: «أَسْرِعْ بِمِيخَا بْنِ يَمْلَةَ».

وَكَانَ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ وَيَهُوشَافَاطُ مَلِكُ يَهُوذَا جَالِسَيْنِ كُلُّ وَاحِدٍ عَلَى كُرْسِيِّهِ، لاَبِسَيْنِ ثِيَابَهُمَا وَجَالِسَيْنِ فِي سَاحَةٍ عِنْدَ مَدْخَلِ بَابِ السَّامِرَةِ، وَجَمِيعُ الأَنْبِيَاءِ يَتَنَبَّأُونَ أَمَامَهُمَا.

وَعَمِلَ صِدْقِيَّا بْنُ كَنْعَنَةَ لِنَفْسِهِ قُرُونَ حَدِيدٍ وَقَالَ: «هكَذَا قَالَ الرَّبُّ: بِهذِهِ تَنْطَحُ الأَرَامِيِّينَ حَتَّى يَفْنَوْا».

وَتَنَبَّأَ جَمِيعُ الأَنْبِيَاءِ هكَذَا قَائِلِينَ: «اصْعَدْ إِلَى رَامُوتَ جِلْعَادَ وَأَفْلِحْ، فَيَدْفَعَهَا الرَّبُّ لِيَدِ الْمَلِكِ».

وَأَمَّاَ الرَّسُولُ الَّذِي ذَهَبَ لِيَدْعُوَ مِيخَا فَكَلَّمَهُ قَائِلاً: «هُوَذَا كَلاَمُ جَمِيعِ الأَنْبِيَاءِ بِفَمٍ وَاحِدٍ خَيْرٌ لِلْمَلِكِ. فَلِْيَكُنْ كَلاَمُكَ كَوَاحِدٍ مِنْهُمْ وَتَكَلَّمْ بِخَيْرٍ».

فَقَالَ مِيخَا: «حَيٌّ هُوَ الرَّبُّ، إِنَّ مَا يَقُولُهُ إِلهِي فَبِهِ أَتَكَلَّمُ».

وَلَمَّا جَاءَ إِلَى الْمَلِكِ قَالَ لَهُ الْمَلِكُ: «يَا مِيخَا، أَنَذْهَبُ إِلَى رَامُوتَ جِلْعَادَ لِلْقِتَالِ أَمْ أَمْتَنِعُ؟» فَقَالَ: «اصْعَدُوا وَأَفْلِحُوا فَيُدْفَعُوا لِيَدِكُمْ».

فَقَالَ لَهُ الْمَلِكُ: «كَمْ مَرَّةٍ أَسْتَحْلِفُكَ أَنْ لاَ تَقُولَ لِي إِلاَّ الْحَقَّ بِاسْمِ الرَّبِّ؟»

فَقَالَ: «رَأَيْتُ كُلَّ إِسْرَائِيلَ مُشَتَّتِينَ عَلَى الْجِبَالِ كَخِرَافٍ لاَ رَاعِيَ لَهَا. فَقَالَ الرَّبُّ: لَيْسَ لِهؤُلاَءِ أَصْحَابٌ، فَلْيَرْجِعُوا كُلُّ وَاحِدٍ إِلَى بَيْتِهِ بِسَلاَمٍ».

فَقَالَ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ لِيَهُوشَافَاطَ: «أَمَا قُلْتُ لَكَ إِنَّهُ لاَ يَتَنَبَّأُ عَلَيَّ خَيْرًا بَلْ شَرًّا؟»

وَقَالَ: «فَاسْمَعْ إِذًا كَلاَمَ الرَّبِّ. قَدْ رَأَيْتُ الرَّبَّ جَالِسًا عَلَى كُرْسِيِّهِ، وَكُلُّ جُنْدِ السَّمَاءِ وُقُوفٌ عَنْ يَمِينِهِ وَعَنْ يَسَارِهِ.

فَقَالَ الرَّبُّ: مَنْ يُغْوِي أَخْآبَ مَلِكَ إِسْرَائِيلَ فَيَصْعَدَ وَيَسْقُطَ فِي رَامُوتَ جِلْعَادَ؟ فَقَالَ هذَا هكَذَا، وَقَالَ ذَاكَ هكَذَا.

ثُمَّ خَرَجَ الرُّوحُ وَوَقَفَ أَمَامَ الرَّبِّ وَقَالَ: أَنَا أُغْوِيهِ. فَقَالَ لَهُ الرَّبُّ: بِمَاذَا؟

فَقَالَ: أَخْرُجُ وَأَكُونُ لِرُوحِ كَذِبٍ فِي أَفْوَاهِ جَمِيعِ أَنْبِيَائِهِ. فَقَالَ: إِنَّكَ تُغْوِيهِ وَتَقْتَدِرُ. فَاخْرُجْ وَافْعَلْ هكَذَا.

وَالآنَ هُوَذَا قَدْ جَعَلَ الرَّبُّ رُوحَ كَذِبٍ فِي أَفْوَاهِ أَنْبِيَائِكَ هؤُلاَءِ، وَالرَّبُّ تَكَلَّمَ عَلَيْكَ بِشَرّ».

فَتَقَدَّمَ صِدْقِيَّا بْنُ كَنْعَنَةَ وَضَرَبَ مِيخَا عَلَى الْفَكِّ وَقَالَ: «مِنْ أَيِّ طَرِيق عَبَرَ رُوحُ الرَّبِّ مِنِّي لِيُكَلِّمَك؟».

فَقَالَ مِيخَا: «إِنَّكَ سَتَرَى فِي ذلِكَ الْيَوْمِ الَّذِي تَدْخُلُ فِيهِ مِنْ مُخْدَعٍ إِلَى مُخْدَعٍ لِتَخْتَبِئَ».

فَقَالَ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ: «خُذُوا مِيخَا وَرُدُّوهُ إِلَى أَمُّونَ رَئِيسِ الْمَدِينَةِ وَإِلَى يُوآشَ ابْنِ الْمَلِكِ،

وَقُولُوا هكَذَا يَقُولُ الْمَلِكُ: ضَعُوا هذَا فِي السِّجْنِ، وَأَطْعِمُوهُ خُبْزَ الضِّيقِ وَمَاءَ الضِّيقِ حَتَّى أَرْجعَ بِسَلاَمٍ».

فَقَالَ مِيخَا: «إِنْ رَجَعْتَ رُجُوعًا بِسَلاَمٍ، فَلَمْ يَتَكَلَّمِ الرَّبُّ بِي». وَقَالَ: «اسْمَعُوا أَيُّهَا الشُّعُوبُ أَجْمَعُونَ».

فَصَعِدَ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ وَيَهُوشَافَاطُ مَلِكُ يَهُوذَا إِلَى رَامُوتِ جِلْعَادَ.

وَقَالَ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ لِيَهُوشَافَاطَ: «إِنِّي أَتَنَكَّرُ وَأَدْخُلُ الْحَرْبَ، وَأَمَّا أَنْتَ فَالْبَسْ ثِيَابَكَ». فَتَنَكَّرَ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ وَدَخَلاَ الْحَرْبَ.

وَأَمَرَ مَلِكُ أَرَامَ رُؤَسَاءَ الْمَرْكَبَاتِ الَّتِي لَهُ قَائِلاً: «لاَ تُحَارِبُوا صَغِيرًا وَلاَ كَبِيرًا إِلاَّ مَلِكَ إِسْرَائِيلَ وَحْدَهُ».

فَلَمَّا رَأَى رُؤَسَاءُ الْمَرْكَبَاتِ يَهُوشَافَاطَ قَالُوا: «إِنَّهُ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ»، فَحَاوَطُوهُ لِلْقِتَالِ، فَصَرَخَ يَهُوشَافَاطُ، وَسَاعَدَهُ الرَّبُّ وَحَوَّلَهُمُ اللهُ عَنْهُ.

فَلَمَّا رَأَى رُؤَسَاءُ الْمَرْكَبَاتِ أَنَّهُ لَيْسَ مَلِكَ إِسْرَائِيلَ رَجَعُوا عَنْهُ.

وَإِنَّ رَجُلاً نَزَعَ فِي قَوْسِهِ غَيْرَ مُتَعَمِّدٍ وَضَرَبَ مَلِكَ إِسْرَائِيلَ بَيْنَ أَوْصَالِ الدِّرْعِ، فَقَالَ لِمُدِيرِ الْمَرْكَبَةِ: «رُدَّ يَدَكَ وَأَخْرِجْنِي مِنَ الْجَيْشِ لأَنِّي قَدْ جُرِحْتُ».

وَاشْتَدَّ الْقِتَالُ فِي ذلِكَ الْيَوْمِ، وَأُوقِفَ مَلِكُ إِسْرَائِيلَ فِي الْمَرْكَبَةِ مُقَابِلَ أَرَامَ إِلَى الْمَسَاءِ، وَمَاتَ عِنْدَ غُرُوبِ الشَّمْسِ.